Дипломная работа: Управління економічним розвитком підприємства

1.2 Фактори впливу на економічний розвиток підприємства

Теоретично визначено, що суттєвий вплив на розвиток підприємств має сукупність факторів макро-, мезо - та мікросередовища. Стосовно будь-якого підприємства вони відіграють неоднакову роль і можуть впливати на його діяльність позитивно, негативно або залишитися нейтральними [35]. Комбінаційний склад чинників, їх варіації, вагомість та інтенсивність впливу залежать від цілей підприємства, організаційної структури, виробничих і комерційних зв’язків.

Забезпечення розвитку підприємств повинно супроводжуватися постійною діагностикою факторів впливу на їхню господарську діяльність у декомпозиційному аспекті. З позиції вирішення поставленого завдання та дотримання основних принципів методології досліджень (визначеності, конкретності, причинності, розвитку, об'єктивності) було проаналізовано портфель методичних підходів до здійснення багатофакторного аналізу зовнішнього та внутрішнього середовища промислових підприємств [4].

Дійсно, економічний розвиток підприємства залежить від багатьох чинників (факторів), що є взаємозалежні між собою і нерідко впливають в різних напрямках. Тому його аналіз та оцінку слід проводити з врахуванням сучасних умов та чинників, що визначають функціонування підприємств та впливають на їх економічний розвиток.

Класифікація здійснена за такими ознаками:

1. За можливістю керованості чинниками економічного розвитку;

2. За місцем виникнення;

3. За характером впливу на функціонування підприємств.

Така класифікація дозволяє виділити ті з них, які є найбільш важливими для оцінки економічного розвитку і які слід відібрати для аналітичних розрахунків.

В розрахунок алгоритму економічного розвитку пропонується включати тільки керовані чинники, оскільки вони є залежними від підприємства та можуть ним регулюватись. Вплив зовнішніх чинників може бути значним, навіть вирішальним в їх діяльності. Проте підприємства не можуть їх змінити, але, реагуючи на їх вплив, пристосовують відповідно до них свою внутрішню виробничу структуру, технологію, персонал. Відмічається значний вплив в останні роки зовнішніх чинників, що робить менш стійкою економічну рівновагу та стабільність суб’єктів господарювання.

1.3 Методичні підходи до діагностики економічного розвитку підприємства

На даному етапі досліджень спробуємо проаналізувати існуючі методики комплексної оцінки розвитку підприємств, розпочинаючи з вітчизняних. Відзначимо, що в основу усіх прикладних методик аналізу та оцінки ефективності розвитку підприємств покладено результативний критерій (ефективність підприємницької діяльності).

Об’єктом дослідження вітчизняних науковців, як правило, виступали два види розвитку підприємств - інтенсивний та екстенсивний. Виокремлення саме цих видів організаційно-економічного розвитку проводилося на основі застосування принципів діалектичної логіки та відображало закон “переходу кількісних властивостей у якісні".

Однією з найбільш типових методик оцінки та аналізу організаційно-економічного розвитку підприємств слід вважати доробок Р.М. Петухова [34]. Під інтенсивним розвитком підприємства він розуміє такий спосіб змін, змістом як8х є використання у виробництві найновіших досягнень науки і техніки, передового практичного досвіду тощо; це процес, особливий спосіб розвитку підприємства, що спирається на досягнення науково-технічного прогресу, метою та результатом якого є підвищення економічної ефективності виробництва і зростання на цій основі обсягів виготовлення продукції. Під екстенсивним типом розвитку підприємств розуміється нарощування обсягів виробництва, підвищення його ефективності за рахунок залучення у господарський оборот більшої кількості економічних ресурсів. Пріоритетним визнається інтенсивний тип розвитку підприємств, що забезпечує більш повне задоволення потреб суспільства без зростання обсягів необхідних ресурсів.

Результатами інтенсифікації діяльності підприємства виступають такі зміни соціально-економічної системи підприємств, як збільшення його виробничої потужності, підвищення продуктивності праці, зростання швидкості оборотності коштів, активізація процесів технічного переозброєння та оновлення і т.д. Автор вважає, що перелічені організаційно-економічні результати слід розцінювати як проміжні, що не можуть бути визнані метою розвитку. Метою визнаються зміни загально системної ефективності функціонування підприємств, тобто співвідношення між отриманими результатами та понесеними для цього витратами.

На практиці спостерігаються різні типи поєднання динаміки виробництва продукції, витрат і рівня їх віддачі (ефективності). Різноманітні комбінації спрямованості та відносної швидкості зміни випуску продукції, виробничих витрат і рівня їх віддачі визначають характер розвитку підприємств [34].

У якості базових критеріїв аналізу та оцінки ефективності організаційно-економічного розвитку використовуються такі індекси: виробництва (Івп (рп)) - розраховується як співвідношення досягнутого рівня виробництва (реалізації) продукції та його базової величини; сукупних витрат на виробництво та реалізацію продукції (Ів) - розраховується аналогічно попередньому показнику; рівня економічної ефективності (Іеф) - визначається на основі співставлення досягнутих результатів та витрат на їх досягнення, а також співвідношення Іе / Ів (dеф).

На основі визначених Петуховим Р.М. критеріїв можуть бути виокремленні основні типи інтенсивного та екстенсивного розвитку (табл.1.2).

З наведеної табл.1.2 можна зробити висновок, що виробництво розвивається прогресивно (з економічної точки зору) тільки у випадку, коли dеф > 1. Чим більше значення показника dеф, тим вище рівень інтенсивності розвитку підприємства.

Таблиця 1.2

Можливі моделі розвитку підприємств

Система оцінки ефективності та якості розвитку підприємства за Р.М. Петуховим включає такі показники:

Приріст випуску продукції за рахунок зростання витрат, що відтворює екстенсивний шлях розвитку підприємства:

, (1.1)

де ΔВПекст - частка приросту обсягів виробництва продукції за рахунок екстенсивних факторів;

Сб та Сі - повна собівартість продукції, відповідно базового та розрахункового періодів;

КЕб - економічна ефективність виробництва базового періоду, яка визначається як співвідношення отриманих результатів і витрат на їх досягнення.

Приріст обсягів виробництва продукції, що зумовлена зміною ефективності виробництва, тобто інтенсивних факторів:

, (1.2)

де ΔВПінт - частка приросту обсягів виробництва продукції за рахунок інтенсивних факторів;

Сі - повна собівартість продукції розрахункового періоду;

КЕі - економічна ефективність виробництва розрахункового періоду, яка визначається як співвідношення отриманих результатів і витрат на їх досягнення.

Загальний приріст обсягів виробництва продукції визначається наступним чином:

 (1.3)

Відповідно до проведених розрахунків, найкращим визнається той сценарій розвитку, що забезпечує найбільшу частку інтенсивних факторів у загальному збільшенні обсягів виробництва. Висувається теза щодо можливості віднесення до інтенсивного типу розвитку тільки ті варіанти, що забезпечують не менше 50% зростання за рахунок інтенсивних факторів.

Запропонований алгоритм розрахунків Петухов Р.М. пропонує доповнити показниками оцінки суспільної цінності отриманих приростів обсягів виробництва за рахунок екстенсивних та інтенсивних факторів:

, (1.4)

де Іоер - темп організаційно-економічного розвитку підприємств;

β - коефіцієнт економічної значущості інтенсивних факторів розвитку, визначений на основі цільових орієнтирів розвитку підприємства, сфери бізнесу та економіки у цілому;

ВПі-1 - випуск продукції у попередньому періоді (році).

Той самий показник, з метою спрощення користування, рекомендується представляти у формі:

, (1.5)

де Ів - індекс зміни повних (приведених) витрат на виробництво та реалізацію продукції.

На цій основі визначається індекс організаційно-економічного розвитку (Коер) підприємства, як співвідношення:

 (1.6)

Наведені показники, за переконанням Петухова Р.М., повинні бути у подальшому деталізовані системою аналітичних коефіцієнтів другого порядку.

Іншим прикладом методик аналізу та оцінки процесів організаційно-економічного розвитку можна вважати метод збалансованих оціночних звітів (Balanced Scorecard чи BSC), розроблений у середині 90-х років Р. Капланом та Д. Нортоном [32]. Дана методика призначена для аналізу ефективності функціонування підприємств протягом тривалих проміжків часу та використовує високорівневі економічні співвідношення у поєднанні з традиційними фінансовими показниками, що дозволяє більш точно прогнозувати довгостроковий успіх підприємства. Аналітичні коефіцієнти в рамках методики носять назву оціночних індикаторів та, на думку авторів, сприяють управлінню вартістю бізнесу.

Методика BSC визначає чотири перспективи підприємства, які дозволяють більш точно визначити, наскільки ближче підійшла компанія до досягнення своїх цільових орієнтирів:

маркетингова (споживча) перспектива (як споживачі оцінюють діяльність підприємства);

внутрішня перспектива (які бізнес-процеси можуть забезпечити підприємству конкурентні переваги);

фінансова перспектива (як оцінюють бізнес власники);

перспектива розвитку (навчальна) (яким чином досягти подальшого успіху).

Крім того, методика дозволяє оцінювати такі параметри розвитку підприємства, що безпосередньо не пов’язані з його фінансовими результатами, наприклад, рівень професіоналізму співробітників чи гудвіл компанії в очах споживачів [17].

Можливість та необхідність використання методики BSC оцінюється за наступною матрицею (рис.1.3):

Рис.1.3 Матриця оцінки господарських ситуацій

На основі наведеної матриці виокремлюються чотири поля, кожне з яких відрізняється рівнем контролю над підприємницькою діяльністю, що визначає вимоги щодо системи показників. При використанні системи оціночних індикаторів повинні виконуватися ряд умов:

1) на підприємстві повинна функціонувати розвинута система інформаційних зв’язків;

2) організаційна культура та філософія компанії повинна бути врахована при створенні системи показників конкретного підприємства;

3) система оціночних індикаторів повинна бути пов’язана зі стратегією підприємства.

Загальну систему показників методики у розрізі окремих проекцій (фінансової, маркетингової, внутрішньої та розвитку) наведено на рис.1.4

Рис.1.4 Система показників аналізу організаційно-економічного розвитку згідно методики BSC

Використання даної методики передбачає реалізацію такого алгоритму:

Визначення мети та цільових орієнтирів діяльності - що ми намагаємося досягти?

Підбір індикаторів для вимірювання стратегії розвитку підприємства (встановлення пріоритетів) - що важливіше?

Ідентифікація індикаторів - що ми повинні вимірювати?

Прогнозування результатів - що потрібно виміряти та змінити?

Узгодження - кому це потрібно?

Планування наступних заходів - куди потрібно рухатися далі?

Іншим прикладом аналізу розвитку підприємства на основі його ринкової вартості може слугувати технологія Т. Коупленда, Т. Коллера та Дж. Муррина [21,22], співробітників консалтингової групи “МакКінсі". Технологія аналізу реалізує процесний підхід до вивчення розвитку підприємства, основним критерієм при цьому виступає ринкова вартість бізнесу. Причому, показник вартості бізнесу здобуває різні значення залежно від цільової основи розрахунку - вартість для акціонерів, вартість для інвесторів, вартість для суспільства, вартість для кредиторів тощо. Методичну основу визначення та аналізу вартості бізнесу (підприємства) створює пентаграма оцінки, приведена на рис.1.5

Рис.1.5 Схема визначення можливостей структурної перебудови організації

Для визначення вартості бізнесу використовуються традиційні методики:

Модель дисконтованого грошового потоку єдиного об’єкту оцінки - вартість підприємства визначається на основі вартості основної діяльності за вирахуванням усіх зобов’язань. Вартість основної діяльності розраховується на основі генерованого нею грошового потоку, з урахуванням чинника приведення. Особливо корисною, з огляду на специфіку нашого дослідження, є технологія визначення “продовженої вартості", тобто вартості після завершення прогнозного періоду (що фактично оцінює ефективність розвитку підприємства). Загальна формула розрахунку носить наступний вигляд:

 (1.7)

Модель економічного прибутку - вартість підприємства оцінюється на основі суми інвестованого капіталу, з урахуванням суми економічного прибутку від його використання. Величина економічного прибутку формується у кожен період функціонування капіталу в господарському обороті і служить вимірником вартості, яку створює компанія за певний піріод в рамках своєї діяльності:

 (1.8)

Модель оцінки опціонів та інше.

У рамках цієї концепції для оцінки можливостей зростання підприємства пропонується використовувати формулу Міллера-Моділ’яні, що дозволяє визначити вартість перспектив зростання підприємства:

, (1.9)

де k - частка чистого прибутку, інвестована у проекти заради зростання;

n - кількість років, протягом яких компанія інвестує кошти у власне зростання;

R - рентабельність інвестованого капіталу;

WACC - середньозважені витрати на користування капіталом.

Згідно цього підходу, якщо підприємство протягом тривалого періоду часу виявляє стійкі темпи зростання, що вище середніх по галузі, тоді воно повинно орієнтуватися на такі часові “горизонти” (рис.1.6) [21].

Кожен “горизонт" розвитку характеризується певною специфікою оцінки та аналізу, а також управлінням цими процесами. Підбиваючи підсумки нашого методологічного дослідження підходів до оцінки та аналізу процесів організаційно-економічного розвитку підприємств, слід відзначити, що у якості критеріїв можуть слугувати:

Ефективність підприємницької діяльності чи окремих її складових (бізнес-процесів). Даний критерій так чи інакше використовується в усіх розглянутих методиках і тому носить універсальний характер. Теоретичною основою використання цього критерію є ключове протиріччя економічних відносин “необмежені потреби - обмежені ресурси - обмежені економічні блага”.

Рис.1.6 Розвиток підприємства згідно концепції вартості бізнесу

Час протікання процесів. Використання даного критерію в економічних дослідженнях формалізовано в механізмах перерахунку вартісних показників до одного періоду часу.

Незважаючи на різноманітність інструментарію управління розвитком, більшість вітчизняних підприємств використовують традиційні фінансові показники та моделі. Звичайно, це не може не позначитися на ефективності управління цим складним соціально-економічними явищем. В основі традиційної технології управління розвитком підприємства лежить формула розрахунку доданої вартості (економічного прибутку) та фінансові коефіцієнти іммобілізації капіталу.

На наш погляд, зважаючи на вищевикладене, жодна з існуючих концепцій вимірювання досягнень підприємства неспроможна найбільш точно та коректно детермінувати рівень розвитку підприємства. Однак, з поміж усіх аналізованих концепцій найбільш близькою до досягнення визначеної мети, на нашу думку, є система збалансованих показників.

Висновки до розділу 1

Неефективність традиційних підходів до управління розвитком підприємств за умов зростання рівня конкуренції, швидких змін технологій і поколінь техніки, методів організації виробництва, глобалізації економічних відносин вимагає пошуку нових концепцій забезпечення довгострокової успішності діяльності підприємств. Зростання вимог щодо якості та ефективності усіх без винятку бізнес-процесів підприємств позначається на усіх сферах господарської діяльності, а особливо це стосується управління.

На основі глибокого та комплексного аналізу існуючих теоретичних підходів до вивчення процесів розвитку підприємств і особливостей функціонування малих суб’єктів господарювання сформулювано наступні висновки теоретичного характеру:

1. На основі дослідження загальносистемних характеристик та позиціонування поняття “розвиток" в системі загальнонаукових та економічних категорій сформовано системне розуміння і уточнено визначення “розвитку підприємства”, як складного соціально-економічного феномену. Конструктивний аналіз сучасного наукового доробку з проблематики оцінки та управління розвитком підприємств визначив необхідність та актуальність магістерської роботи на системній основі синтезу теоретичного і методичного інструментарію.

2. З метою управління розвитком підприємств, як складним соціально-економічним феноменом, розроблено класифікацію його видових проявів на рівні підприємства, яка побудована за такими ознаками:

1) за масштабом змін;

2) за якістю змін;

3) залежно від природи змін (об’єкту розвитку);

4) за характером змін;

5) за типом тренду;

6) за рівнем динамічності змін;

7) за природою ключового критерію;

8) за рівнем невизначеності;

9) залежно від основи змін;

10) за можливістю управління змінами;

11) залежно від корпоративної стратегії;

12) залежно від складності змін; 13) залежно від мети змін. Наведена класифікація процесів розвитку підприємств має універсальний характер та може використовуватися в управління соціально-економічними системами різних рівнів.

3. Використання системного підходу до вивчення феномену розвитку підприємств дозволило розробити систему методологічних критеріїв оцінки та управління: функціональний, процесний, об’єктний, структурний, результатний та часовий критерії. На цій основі проведено аналіз особливостей використання трьох концептуально різних методик оцінки та управління розвитком підприємства - методики Петухова Р.М., методики МакКінсі, методики BSC, виявлено їх переваги та недоліки.

4. Кожен з представлених у роботі теоретичних підходів до оцінки економічного розвитку суб’єкта господарювання спрямований на діагностику рівня економічного розвитку підприємства, однак, на нашу думку, найбільш точно та коректно ідентифікувати рівень економічного розвитку здатна методика, заснована на використанні системи збалансованих показників. Адже, саме такий підхід дозволяє врахувати як фінансову складову економічного розвитку підприємства, так і не менш важливі складові бізнес-процесів, клієнтів та персоналу.

Дослідження загальноекономічних положень, сучасних теоретичних і методичних розробок з проблематики управління розвитком підприємств дозволило створити та обґрунтувати теоретичні та методичні основи для удосконалення системної та універсальної концепції управління розвитком підприємств промисловості, окреслило напрямки подальших наукових пошуків.

Розділ 2. Діагностика проблем управління економічним розвитком підприємства ЗАТ „Піонтекс”

2.1 Загальна характеристика підприємства

2.1.1 Історія ЗАТ „Піонтекс"

„Піонтекс" - Закрите акціонерне товариство, яке займається виробництвом нетканих матеріалів.

Закрите Акціонерне Товариство „Піонтекс" - фабрика створена на базі Київської фабрики нетканих матеріалів, існує більше 70 років.

Підприємство є одним із найстарших в Україні. Створене в 1928 році на базі артілі, в наш час це одне з небагатьох підприємств Київського регіону, яке спеціалізується на виробництві нетканих матеріалів.

Після того, як Україна стала незалежною настали скрутні часи для держави. Кризовий стан економіки, надзвичайно високий рівень інфляції спричинили реорганізацію фабрики, яка знаходилася у державній власності. Шляхом приватизацiї у 1995 році Київська фабрика нетканих матерiалiв була перетворена у закрите акцiонерне товариство „Піонтекс".

В даний час основний вид діяльності підприємства носить екологічний характер. Велике значення у вирішенні екологічної проблеми столичного регіону по праву належить ЗАТ „Піонтекс”, так як основною сировиною для фабрики є відходи швейного, трикотажного виробництва і виробництва хімічних волокон. Величезні площі прекрасної Київської землі, врятовані від завалів відходами - це заслуга фабрики. Підтвердження цього є головне гасло підприємства - „Зробимо Землю чистішою!"

Товариство демонструє, що відходи можна перетворити в доходи.

Отже, основний напрямок діяльності підприємства - переробка швейних відходів та обрізків тканин на сировину для виготовлення ватину та полотен нетканих голкопробивних та холстопрошивних.

Виробництво зосереджено в м. Києві, куди зі всієї України власний вантажний автотранспорт доставляє закуплені за кошти ЗАТ “Піонтекс" відходи швейного виробництва, які заготовлені для переробки регіональними постачальниками, замість вивезення його на сміття, що покращує екологічний стан довкілля.

Кожен місяць підприємство переробляє біля 50 тон різноманітних відходів легкої промисловості. Вироблена продукція користується стабільним попитом серед виробників спеціального одягу, меблів, будівельних організацій тощо. Полотна, що виробляються фабрикою, використовуються для будівництва екологічних об’єктів, зокрема міських сміттєзвалищ.

Вся продукція підприємства сертифікована і відповідає санітарно-гігієнічним нормам. Керівництво підприємства намагається приділяти велику увагу розширенню асортименту, розробці нових видів продукції.

ЗАТ „Піонтекс" не одноразово брало участь у екологічних виставках, таких як „ЕкоУкраїна" та „Екологія”, підтримуючи думку про те, що промислові підприємства в Україні повинні орієнтуватися на збереження екології нашої держави.

2.1.2 Опис продукції

ЗАТ „Піонтекс" виготовляє широкий асортимент нетканих полотен для різних галузей народного господарства.

За останні роки підприємство значно модернізувалося і переросло в фабрику, яка випускає більше 20 найменувань нетканих матеріалів.

Сучасне обладнання, колективний досвід професіоналів, можливості збільшення потужностей виробництва дозволяють щорічно оновлювати асортимент продукції і розширювати співробітництво, гарантуючи при цьому гарну якість та високий рівень договірних зобов’язань.

Вся продукція підприємства виробляється з екологічно чистих матеріалів, які не викликають алергію, що підтверджено гігієнічним сертифікатом.

Якість продукції забезпечується застосуванням у виробництві якісної сировини і систематичним контролем на всіх етапах виробничого процесу.

В наш час ЗАТ „Піонтекс" виробляє: ватин (холстопрошивний, голкопробивний); полотна (прасувальні, фільтрувальне, меблеві, геотекстиль, підоснову для лінолеуму); синтепон (звичайний, силіконовий); матраци (ватні, силіконові); ковдри (ватні, силіконові); подушки (ватні, силіконові).

Голкопробивний ватин є нетканим голкопробивним полотном, яке використовується у виробництві меблів, каркасних (пружинних) і ортопедичних матраців; виробництві сталевих дверей, прасувальних дошок; пошитті спецодягу і будь-якого іншого одягу, яка прошивається ззовні (використовується як утеплююча прокладка). І звичайно ж голкопробивний ватин - відмінний тепло і звукоізоляційний матеріал.

Основною відмінністю голкопробивного ватину від холстопрошивного є те, що у першого скріплення чи з’єднання волокон відбувається за рахунок проколювання достатньо щільною кількістю пробивних голок вихідного напіввовняного, синтетичного або бавовняного волокна. А холстопрошивний ватин зв’язується за допомогою бавовняної або поліефірної нитки, яка прошиває полотно по всій його довжині (у вигляді ялинки). Області ж застосування даного виду ватину ті ж самі, що і голкопробивного.

Зробивши ставку на виробників меблів, матраців і спецодягу і виходячи з побажань своїх замовників, фабрика перейшла на випуск ватинів з конкретними характеристиками, які у повному обсязі задовольняють дійсних та потенціальних клієнтів. Це достатньо висока поверхнева щільність - 300 г/кв. м. (450 г/пог. м), враховуючи те, що основні конкуренти виробляють ватин щільністю 200-250 г/кв. м. І стандартна ширина - 1,5 м.

Основу напіввовняного голкопробивного ватину складає натуральна відновлена вовна - 20-30% від загального складу. Основу бавовняного голкопробивного ватину складає відновлена бавовна - 40-50% від загального складу. В основі синтетичного голкопробивного ватину - синтетичні волокна - до 80% від загального складу.

Також однією із головної продукції є полотно об’ємне термоскріплене - синтепон - продукт, який широко використовується у багатьох галузях легкої промисловості. Матеріал має об’ємну структуру, високу міцність і достатню м’якість, володіє відмінними фізико-механічними показниками, вирізняється рівномірною поверхнею та рівномірними показниками по усадці. Даний матеріал зберігає свою м’якість незалежно від терміну його використання, не виділяє пилу і не викликає алергію. Структура волокон забезпечує гнучкість матеріалу, а їх закрутка гарантує високі характеристики по міцності.

Використовується у виробництві м’яких меблів в якості пружного шару між покривним оббивним матеріалом та основним формоутворюючим матеріалом (тобто в якості наповнювача для сидінь), у швейній промисловості як утеплювач, у виробництві ковдр, покривал, спальних мішків, взуття, м’яких іграшок та ін.

В процесі виробництва синтепону, використовується тільки 100% поліефірне волокно з Китаю. Ширина полотна 1500 мм (в рулоні 30 погонних метрів). За бажанням замовника можливий випуск продукції з нестандартними параметрами (щільність та ширина регулюється).

Серед продукції товариства є також геотекстиль - нетканий водонепроникний матеріал, виготовлений з натуральних або штучних полімерів шляхом механічного (голкопробивного) закріплення волокон. Голкопробивний геотекстиль характеризується низьким початковим модулем деформації, але має високу деформативну здатність (подовження до 30% без порушення цілісності). Термоукріплений геотекстиль має невелику товщину (0,1 - 0,3 мм). Йому властивий відносно високий модуль початкової деформації, подібно до тканих матеріалів, та значним подовженням при розриві, подібно до голкопробивного геотекстилю.

На відміну від тканих матеріалів, у нетканого геотекстилю з невпорядковано розташованими волокнами механічні властивості не залежать від напряму прикладання навантаження. Розтягуючі зусилля передаються лише на одну частину волокон, а інші переорієнтовуються у напрямку розтягнення.

Тож, виходячи з властивостей геотекстилю його застосовують для укріплення доріг при будівництві автомагістралей; для інверсійного покриття крівель; для дренажу фундаменту і захисту стін будівель; обмеження росту бур’янів та ін.

Також на фабриці налагоджено виробництво підоснови для лінолеуму, в якості якої пропонується один з видів сучасних матеріалів - неткане полотно на основі поліефірних волокон, отримане шляхом голкопробивання з наступним термоукріпленням. Цей матеріал не гігроскопічний, не гниє, стійкий до дії ультрафіолету і мікроорганізмів, має відмінні теплозахисні, фільтраційні та звукоізоляційні властивості, не має запаху. Матеріал представляє собою полотно схоже на волок з волокон поліефіру білого кольору. З фабрики постачається рулонами шириною 1,6 м з рівно обрізаними по ширині краями.

В даний час підприємство пропонує широкий асортимент фільтрувальних полотен у вигляді нетканого матеріалу із термічно укріплених хімічних волокон (100% поліефірне волокно), просоченого поліефірною смолою, зміцненого шаром щільного нетканого полотна із поліефірних волокон. Фільтрувальне полотно призначене для очистки рідких та газоподібних середовищ від механічних забруднень в різних галузях промисловості. Можлива ширина полотна - 1,60 - 2,4 м. Довжина полотна в рулоні до 150 м.

Іншим видом діяльності товариства є швейне виробництво. У 2005 році на підприємстві створено швейний цех, в якому виготовляється продукція постільної групи - матраци, ковдри та подушки із силікону та ватину. Дана продукція користується великим попитом у клієнтів з південного регіону та АРК, які займаються налагодженням курортної діяльності.

Виявилося, що попит на основну продукцію, до якої відносять ватин, синтепон та інші неткані полотна найвищий у період з серпня по грудень, а попит на вільну групу є найбільшим з січня по серпень. Тому річна динаміка виробництва виражає яскраву сезонність у діяльності підприємства.

2.1.3 Характеристика технології

Відповідно до діяльності, яку веде підприємство виробничий процес здійснюється у трьох напрямках: виробництво ватину, фільтрувальних полотен, геотекстилю; виробництво синтепону; швейне виробництво (матраци, подушки, ковдри).

Основою у виробництві ватину є розчісування натуральних, регенерованих та штучних волокон. Здійснюється це на чесальних машинах. Далі за допомогою перетворювача процесу розчесане волокно розкладається в декілька шарів на поперечний транспортер. Кількість шарів визначається швидкістю подачі поперечного транспортера. Чим менша швидкість - тим більше шарів і відповідно більша щільність ватину досягається на виході. І навпаки, чим більша швидкість - тим менша щільність готового зразка.

З поперечного транспортеру через ущільнювач полотна і додатковий транспортер розчесане і відновлене волокно надходить в голкопробивну (для голкопробивного ватину) або у в’язальнопрошивну (для холстопрошивного ватину) машину „Біфама”.

Далі, за рахунок зв’язування волокон між собою утворюється готовий виріб - ватин, який потім проходить контроль якості, намотування, пакування та маркування.

Технологія виробництва всіх інших видів нетканих полотен, які виготовляються на фабриці подібна до технології виробництва ватину, але змінюються деякі параметри процесу для досягнення специфічних властивостей відповідного нетканого матеріалу.

Технологія виробництва синтепону:

Розрихлення синтетичних волокон за допомогою щіпально-замаслювальної машини;

Розчісування розрихлених волокон;

Формування волокнистого полотна;

Обробка волокнистого полотна з’єднуючим бікомпонентним волокном (обробка силіконом - для виробництва силіконового синтепону);

Сушіння полотна;

Контроль якості та намотування в рулони;

Пакування та маркування.

Виробництво постільної групи здійснюється у швейному цеху, де відбувається пошив матраців, ковдр та подушок.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13