Щоб визначити ефективність використання робочого часу, підраховується також виробки продукції на один відпрацьований людино-день або людино-година. Порівняння середньорічний, середньомісячної, середньодобової й середньогодинной виробки дає можливість судити про наявних на підприємстві резервах росту продуктивності праці.

При аналогічних розрахунках у цеху й на ділянці дотримуються ті ж правила, що й у цілому на підприємстві. [31; 79-81]

2.2 Аналіз загальних показників ефективності праці

Для оцінки рівня продуктивності праці застосовується система узагальнюючих, приватних і допоміжних показників.

До узагальнюючих показників ставляться середньорічна, середньоденна й середньочасова виробка продукції одним робітником, а також середньорічне виробки продукції на один працюючого у вартісному вираженні. Приватні показники - це витрати часу на виробництво одиниці продукції певного виду в натуральному вираженні на один людино-день або людино-година. Допоміжні показники характеризують витрати часу на виконання одиниці певного виду робіт або обсяг виконання робіт за одиницю часу.

Найбільш узагальнюючим показником продуктивності праці є середньорічне виробки продукції одним працюючої. Величина його залежить не тільки від виробки робітників, але й від питомої ваги останніх у загальній чисельності промислово-виробничого персоналу, а також від кількості відпрацьованих ними днів і тривалості робочого дня.

На малюнку 2.1 представлений взаємозв'язок факторів визначальне середньорічне виробки продукції працівників підприємства. [18; 92]

Мал. 2.1. Взаємозв'язок факторів, що визначають середньорічне виробки продукції працівника підприємства

У таблиці 2.1 відбиті вихідні дані для факторного аналізу за 2008-2009 рік.

Таблиця 2.1 - Вихідні дані для факторного аналізу за 2008-2009 рік

Показники	2008р. факт	2009р.		Виконання, %
		План	Факт	План 2009р до факту 2008р.	За 2009р
		План	Факт	План 2009р до факту 2008р.	До плану	До факту 2008р
1	2	3	4	5	6	7
Обсяг виробництва, тис. грн.	87353	90736	90736	103.87	100.0	103.87
Середньосписочна чисельність: - промислово-виробничого персоналу (ППП), чіл.	1041	1071	1037	102.88	96.83	99.62
- робітників, чіл.	1003	1003	965	100.0	96.21	96.21
Питома вага робітників у загальній чисельності ППП, %	96.4	93,6	93,1	97.1	99.47	96.58
Відпрацьовано днів одним робітником за рік	245	250	240	102.04	96.0	97.96
Середня тривалість робочого дня, ч.	7.3	8	7,2	109.6	90	97.56
Загальна кількість відпрацьованого часу:
- всіма робітниками за рік, чол. ч.	1861829	2142007	1791936	115.04	83.66	96.25
- у т.ч. одним робітником, чол. ч.	1788	2007	1728	11.86	86.4	96.64
Середньорічне виробки:
- одного працюючого тис. грн.	83.9	84.7	87.5	100.95	103.31	104.29
- одного робітника, тис. грн.	87.1	90.8	94	104.25	103.52	107.92
Середньоденне виробки робітника, грн.	343	339	365	98.83	107.67	106.41
Середньогодинна виробка робітника, грн.	47	42	51	89.36	121.43	108.51
Непродуктивні витрати часу, ч.	-	-	15	-	-	-

Звідси середньорічне виробки продукції одним працівником можна представити у вигляді добутку наступних факторів:

ГВ = УД * Д * П * СВ, (2.1)

де ГВ - середньорічне виробки продукції одним працівником;

УД - частка робітників у загальній чисельності працівників;

Д - кількість відпрацьованих днів одним робітником за рік;

П - середня тривалість робочого дня;

СВ - середньогодинная виробки продукції.

Розрахунок впливу цих факторів провадиться способами ланцюгової підстановки абсолютних різниць, відносних різниць або інтегральним методом.

Проаналізуємо зміну середньогодинной виробки як одного з основних показників продуктивності праці й фактору, від якого залежить рівень середньоденного й середньорічного виробки робітників.

Величина цього показника залежить від факторів, пов'язаних зі зміною трудомісткості продукції й вартісної її оцінки. До першої групи факторів ставляться такі, як технічний рівень виробництва, організація виробництва, непродуктивні витрати часу у зв'язку з браком і його виправленням. У другу групу входять фактори, пов'язані зі зміною обсягу виробництва продукції у вартісній оцінці у зв'язку зі змінами структури продукції й рівня кооперованих поставок. Для розрахунку впливу цих факторів на середнегодинну виробку використається спосіб коштовних підстановок. Крім планового й фактичного рівня середньогодинної виробки розрахуємо три умовних показники її величини.

Таблиця 2.2 - Розрахунок впливу факторів на рівень середньорічного виробки працівників підприємства

Фактор	Алгоритм розрахунку
Зміна: частки робітників у загальній чисельності ППП		- 0, 54
кількості відпрацьованих днів одним робітником		- 3,4
тривалості робочого дня		- 8
середньогодинной виробки		15,4
Разом		2,4

Перший умовний показник середньогодинної виробки повинен бути розрахований у порівнянні із планом умовах (за продуктивно відпрацьований час, при плановій структурі продукції й при плановому технічному рівні виробництва). Для одержання цього показника фактичний обсяг виробництва товарної продукції варто скорегувати на величину його зміни в результаті структурних зрушень і кооперованих поставок , а кількість відпрацьованого часу - на непродуктивні витрати часу (Тн) і надпланову економію часу від впровадження заходів НТП (Тэ), яку потрібно попередньо визначити.

Якщо зрівняти отриманий результат 54.9 тис.грн. із плановим, то довідаємося, як він змінюється за рахунок інтенсивності праці у зв'язку з поліпшенням його організації, тому що решта умов однакові:

= 54,9 - 45,2 = 9,7 тис. грн.

Другий умовний показник відрізняється від першого тем, що знаменник не коректується на продуктивні витрати часу й дорівнює 54.4 тис.грн.

Різниця між другим і першим умовним показником відображає вплив непродуктивних витрат часу на рівень середньогодинної виробки:

= 54,4 - 54,9 = - 0,5 тис. грн.

Якщо ж зрівняти другий умовний показник з фактичними, то довідаємося, як змінилася середньогодинна виробка за рахунок структурних зрушень виробництва продукції:

= 54,4 - 48,4 = - 0,5 тис. грн.

Таким чином, усього лише один фактор вплинув на ріст продуктивності праці робочі підприємства.

Баланс факторів: 9,7 - 0,5 = 9,2 тис. грн.

Більшу роль у вивченні впливу факторів на рівень середньогодинної виробки грають прийоми кореляційно-регресійного аналізу. У багатофакторну кореляційну модель середньогодинної виробки можна включити наступні фактори: фондоозброєність або енергооснащеність праці; відсоток робітників, що мають вищу кваліфікацію, середній термін служби встаткування, частку прогресивного встаткування в загальній його вартості й т.д. Коефіцієнти рівняння множинної регресії показують, на скільки гривень змінюється середньогодинна виробка при зміні кожного факторного показника на одиницю в абсолютному вираженні.

Для того щоб довідатися, як за рахунок цих факторів змінилося середньорічне виробки робітників, необхідно отримані прирости середньогодинної виробки помножити на фактичну кількість відпрацьованих людино-годин одним робітником.

Частка визначення впливу їх на середньорічне виробки працівника потрібно отримані прирости середньорічного виробки робітників помножити на фактичну питому вагу робітників у загальній чисельності виробничо-промислового персоналу.

Щоб розрахувати вплив цих факторів на зміну обсягу випуску продукції, треба приріст середньорічного виробки працівника за рахунок i-го фактору помножити на фактичну середньогодинну чисельність промислово-виробничого персоналу або зміна середньогодинной виробки за рахунок i-го фактору помножити на фактичну величину тривалості робочого дня, кількості відпрацьованих днів одним робітником за рік, питомої ваги робітників у загальній чисельності працівників і среднесписочной чисельності працівників цеху.

З таблиці 2.3 видно, які фактори зробили позитивне, а які негативний вплив на зміну показників продуктивності праці й випуск продукції.

Таблиця 2.3 - Узагальнені результати факторного аналізу

Фактор	, тис. грн.	, грн.	, грн	, грн.
1 Питома вага робітників		-	-0,54	-560
2 Кількість відпрацьованих днів одним робітником за рік		-3,2	-3,4	-3526,8
3 Тривалість робочого дня		-7,7	-8	-8296
4 Зміна середньогодинной виробки робітників		14,6	+15,4	+15969,8
Разом		+3,7	+3,5	+3587
4.1 Організація виробництва (інтенсивність праці)	9.7	16,8	+15,6	16177,2
4.2 Підвищення технічного рівня виробництва	-	-	-	-
4.3 Непродуктивні витрати робочого часу	-0,5	-0,86	-0,8	-829,6
4.4 Структура виробництва	-0,05	-0,86	-0,8	-829,6
Разом	+9.2	+15,08	+14	+14518

Далі вивчимо можливості підвищення продуктивності праці.

Домогтися підвищення продуктивності праці можна за рахунок:

а) зниження трудомісткості продукції, тобто скорочення витрат праці на її виробництво шляхом впровадження заходів НТП, комплексній механізації й автоматизації виробництва, заміни застарілого обладнання більше прогресивним, скорочення втрат робочого часу й інших відповідно до плану організаційно-технічних заходів;

б) більше повного використання виробничої потужності підприємства, тому що при нарощуванні обсягів виробництва збільшується тільки змінна частина витрат робочого часу, а постійна залишається без зміни. У результаті витрати часу на випуск одиниці продукції зменшуються.

Провідним показником плану по праці є продуктивність праці. Вона виміряється кількістю продукції, зробленої працівником в одиницю часу (годину, зміну, місяць, рік), або кількістю часу, витраченим на виробництво одиниці продукції.

На ріст продуктивності праці впливають різноманітні техніко-економічні фактори, які прийнятий зводити в наступні чотири групи:

- підвищення технічного рівня виробництва

- удосконалювання керування, організації виробництва й праці

- зміна обсягу й структури виробництва

- галузеві фактори

В основному виробництві металургії продуктивність праці обчислюється на один працівника й одного робітника за місяць, квартал або рік. У галузі застосовують різні методи виміру продуктивності праці - натуральний, облікових одиниць, нормативів робочого часу й вартісної. Розмаїтість способів виміру продуктивності праці визначається застосовуваними способами виміру обсягу виробництва.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7