Дипломная работа: Методи ідентифікації та нейтралізації ризиків на фінансовому ринку (на прикладі операцій АКБ "Приватбанк" на міжнародному та внутрішньо-українському ринку золота)

-      бета-коефіцієнт акції;

-      безризикова норма прибутку;

-      ринкова премія за ризик акції;

-      премія за ризик акції;

-    модел оцінки капітальних активів;

-      лінія ринку цінних паперів.

2.         Для визначення очікуємої норми прибутку акції використовується модель оцінки капітальних активів (САРМ):

                                                                       (1.8)

де – К – очікуєма норма прибутку акції, %

Rf – ринкова безризикова норма прибутку, %

(KmRf) – ринкова премія за ризик;

Кm – потрібна норма прибутку середньо акції або “ринку”,%

b бета-коефіцієнт ризику акції, в частках одиниці

b*(Km Rf) – премія за ризик акції, %

b бета-коефіцієнт ризику акц розраховується за формулою:

                                                                                          (1.9)

де величини σ та σm характеристики ризику індивідуальної акції та  „середньої” акції ринку цінних паперів.

При цьому реальною моделлю функціонування цінних паперів є твердження, що підвищеному ризику повинна відповідати підвищена норма очікуємої прибутковості цінного паперу.

Так інтерпретація b бета-коефіцієнт ризику акц наступною:

β = 1 – означає, що індивідуальна акція має середню ступінь ризику, яка склалася на ринку цінних паперів в цілому ;

β < 1 – означає, що ндивідуальна акція має ступінь ризику, нижче тієї, яка склалася на ринку цінних паперів в цілому ;

β > 1 – означає, що ндивідуальна акція має середню ступінь ризику вище тієї, яка склалася на ринку цінних паперів в цілому ;

Модель САРМ (формула 1.8), використовуючи опорні терміни безризикової ставки доходності по державним цінним паперам, бета-коефіцієнт відносної чутливості систематичного ризику, дозволяє розраховувати очікуєму доходність індивідуальних цінних паперів. При цьому бетакоефіцієнт виступає в ролі індикатора перерахування відносного підвищеного чи зниженого ризику у додаткову доходність (збитковість) індивідуальних цінних паперів відносно доходності „середніх” акцій ринку, виділяючі категорії:

безризикові державні папери (β = 0);

„середня акція” ринку цінних паперів (β = 1);

індивідуальна акція (β = VAR );

1.3 Основні методи нейтралізац ризиків операцій на фінансових ринках

Нейтралізація ризиків це завершуючий етап у структурі моделі управління фінансовими ризиками операцій на фінансових ринках.

Методологічн та практичні основи управління фінансовими ризиками на стадії їх нейтралізац передбачає опрацювання сукупності проблемних питань, які можна об'єднати в наступні узагальнюючі групи, зокрема [27]:

1) визначення поняття нейтралізації ризику та аналіз явища толерантності;

2) обґрунтування базових цілей нейтралізації ризику, а також встановлення фінансове правових наслідків такої нейтралізації; обґрунтування якісних та кількісних параметрів реалізації стратегії уникнення ризику; використання страхування для нейтралізації фінансових ризиків операцій; аналіз критеріїв диверсифікації операцій та її вплив на величину фінансових ризиків, що утримуються суб'єктом операцій;

3) особливості обґрунтування та реалізації стратегій хеджування фінансових ризиків на основі похідних цінних паперів.

Нейтралізація фінансових ризиків як функціонально-організаційний елемент моделі управління фінансовими ризиками суб'єкта операцій на фінансовому ринку представляє собою фінансово-математичну технологію обґрунтування, прийняття, виконання та контролю здійснення управлінських фінансових рішень щодо реалізац превентивних заходів фінансового, організаційного або правового характеру з метою забезпечення співставності результативності фінансової операції суб'єкта ринку із відповідним рівнем фінансового ризику. Нейтралізація фінансових ризиків здійснюється на основі відповідної стратегії суб'єкта ринку, що представляє собою функціонально-організаційну форму реалізації превентивних заходів по відношенню до фінансових ризиків операцій фінансових ринків.

Рис.1.4. Система внутрішніх механізмів нейтралізації фінансових ризиків при операціях на фінансових ринках

Загалом, у сукупності основних стратегій нейтралізації фінансових ризиків, що найбільш часто використовуються у сучасній практиці корпоративних фінансів, прийнято виділити дві альтернативні її форми:

1) стратегія уникнення ризику;

2) стратегія утримання ризику.

Загалом, у сукупності таких методів нейтралізації фінансових ризиків можна виділити кілька основних, у тому числі:

 страхування фінансових ризиків;

 диверсифікація фінансових ризиків;

 хеджування фінансових ризиків на основі похідних цінних паперів.

Визначаючи особливості стратегії утримання фінансових ризиків, постає питання щодо рівня фінансового ризику, який приймається на утримання суб'єктом фінансового ринку, а також доцільність такого утримання. Для дослідження даної проблеми у сучасній теорії корпоративних фінансів використовуються поняття толерантності ризику як форми виміру (якісного або кількісного) співвідношення між рівнем цільового показника (як правило, величини прибутку) та рівнем фінансового ризику, що пов'язаний із його досягненням. Для кількісної оцінки толерантності ризику суб'єкта фінансового ринку може використовуватися наступна модель [27]:

                                                                  (1.10)

де t кількісна оцінка толерантності ризику суб'єкта ринку;

 очікувана величина цільового показника X (розраховується як

математичне очікування абсолютних значень цільових

показників за n попередніх періодів ;

Xrf безризикове абсолютне значення цільового показника Х;

 дисперсія цільового показника X.

Нейтралізація ризиків має здійснюватися із дотриманням сукупності певних критеріїв та принципів, серед яких необхідно виділити такі як:

1) нформаційна достовірність, яка передбачає своєчасне та повне представлення фінансової інформації, необхідної для адекватної нейтралізації фінансового ризику;

2) адекватність як форма обґрунтованого використання методу нейтралізац фінансового ризику відповідно до його базових характеристик;

3) ефективність нейтралізації ризику шляхом максимального попередження (мінімізації) потенційних негативних наслідків, ймовірність настання яких визначається фінансовим ризиком, у просторі та часі (наприклад, попередження збитків або збільшення затрат суб'єкта ринку);

4) нші принципи, які визначаються специфікою моделі управління фінансовими ризиками та основними цілями фінансового менеджменту.

Таким чином, на основі визначених вище принципів та критеріїв нейтралізац фінансових ризиків можна обґрунтувати основі цілі та завдання тако нейтралізації, що є типовими для моделі управління фінансовими ризиками суб'єктів фінансових ринків в умовах невизначеності ринкового середовища.

Так цілі і завдання можуть передбачати досягнення наступних ефектів, у тому числі:

 розробка та обґрунтування загальної стратегії нейтралізації фінансових ризиків, а також стратегії нейтралізації конкретного виду ризику, у тому числі:

1) стратегія уникнення ризику;

2) стратегія утримання ризику (страхування фінансових ризиків; диверсифікація фінансових ризиків; хеджування фінансових ризиків);

 інформаційне та методологічне забезпечення прийняття управлінських фінансових рішень в рамках інших функціонально організаційних блоків, у тому числі шляхом розробки альтернативних сценаріїв розвитку ринкових тенденцій та оцінки ймовірності їх виконання;

Методологічним забезпеченням виконання визначених вище завдань нейтралізації фінансових ризиків на рівні фінансово математичних моделей виступає сукупність специфічних методів та систем.

Забезпечення нейтралізації фінансових ризиків суб'єкта фінансового ринку на основі стратег уникнення ризику передбачає прийняття управлінських фінансових рішень на основ порівняльного аналізу фінансово-математичних моделей альтернативних сценаріїв (наприклад, різних варіантів здійснення окремої фінансової операції) з метою визначення безризикового сценарію із наступним прийняттям його у якост основного. Однак слід відмітити, що існування безризикового сценарію здійснення тієї чи іншої операції в умовах невизначеності ринкового середовища вигляда досить проблематичним, у зв'язку з чим прийнято говорити про відносну безризиковість. Так, наприклад, у якості безризикових активів на ринку цінних паперів прийнято вважати державні цінні папери, хоча “дефолт” ринку ДЦП у 1998 році доводить велику умовність їх безризиковості.

Зважаючи на вищевикладене, для суб'єктів ринку управління фінансовими ризиками на основ стратегії уникнення пропонується здійснювати за наступною схемою, що явля собою сукупність послідовно здійснюваних ітерацій:

1. Визначення, обґрунтування та затвердження максимально прийнятного рівня фінансового ризику суб'єкта ринку Rm (існування безризикових альтернативних сценаріїв, як вже відзначалося, є проблематичним);

2. Зведення кількісних оцінок рівня фінансового ризику n альтернативних сценаріїв, що розглядаються R(i), де і з (1; n);

3. Співставлення рівня фінансового ризику по альтернативному сценарію із максимально прийнятною величиною фінансового ризику Rm;

4. Відхилення альтернативних сценаріїв, рівень фінансового ризику для яких перевищує максимально прийнятну його величину;

5. Вибір із решти альтернативних сценаріїв варіант із найменшим рівнем фінансового ризику.

Загалом, для оцінки інвестиційної привабливості окремої операції з позицій ризиковості на основі стратегії уникнення фінансових ризиків можна використати наступну фінансово-математичну модель:

Risk >Rm фінансова операція є інвестиційне непривабливою, оскільки фінансовий результат не покриває ризик, який вона генерує;

Risk =Rm з позицій ризиковості фінансова операція є інвестиційно-нейтральною, оскільки фінансовий ризик, який вона генерує ідентичний максимально прийнятному рівню ризику для суб'єкта фінансового ринку Rm, a остаточне управлінське рішень залежить від інших факторів;

Risk<Rm фінансова операція є інвестиційне привабливою, оскільки фінансовий ризик, який вона генерує менший за максимально прийнятний рівень ризику для суб'єкте фінансового ринку Rm.

Прийняття суб'єктом фінансового ринку певної величини фінансового ризику на утримання як форми нейтралізації таких ризиків ставить проблему попередження ймовірних негативних наслідків для операційної, інвестиційної та фінансової діяльност такого суб'єкта фінансового ринку реалізації активної стратегії нейтралізац фінансових ризиків.

Так, активна стратегія нейтралізації фінансових ризиків на противагу пасивній стратегії (стратегії уникнення ризиків) реалізується на основі сукупност спеціальних методів та фінансових технологій, зокрема:

диверсифікація фінансових ризиків;

хеджування фінансових ризиків;

безпосередньо, страхування фінансових ризиків, в межах чого можна виділити:

1) самострахування;

2) комерційне страхування (страхування фінансових ризиків із залученням страхових компаній).

Під самострахування слід розуміти створення певних фондів коштів з метою фінансового покриття потенційних збитків (а також негативних фінансових результатів, додаткових витрат фінансових, матеріальних та інших ресурсів) суб'єкта фінансового ринку страхового відшкодування. Для цього абсолютна величина фінансових ресурсів для покриття фінансових ризиків, прийнятих на утримання безпосередньо суб'єктом фінансового ринку, розподіляється у простор та часі і за рахунок певних відрахувань створюється спеціалізований фонд (або кілька фондів) коштів. Типовими варіантами таких фондів коштів є резервний капітал як складова власного капіталу, забезпечення наступних витрат та платежів, резервні фонди.

На відміну від самострахування, коли джерелом формування фінансових ресурсів для покриття потенційних збитків являються виключно внутрішні ресурси суб'єкта фінансового ринку, страхування фінансових ризиків із залученням страхово компанії передбачає передачу всього фінансового ризику суб'єкта фінансового ринку або його частини за певну плату (страхову премію) на утримання спеціалізованій фінансовій установі страховій компанії. За такого варіанту джерелом покриття збитків суб'єкта фінансового ринку в результаті настання несприятливих умов (страхового випадку) являють фінансові ресурси страхово компанії. Загалом, на ринку страхових послуг пропонуються такі види страхування фінансових ризиків:

1) страхування кредитів (товарних, експортних тощо);

2) страхування інноваційних ризиків;

3) страхування депозитних ризиків;

4) страхування відповідальності;

5) страхування на випадок не досягнення планового рівня рентабельності та інші.

Особливим напрямком управління фінансовими ризиками (у частині їх нейтралізації), прийнятих суб'єктом фінансового ринку на утримання, являється диверсифікація фінансових ризиків (financial risks diversification) –фінансово-математична модель оптимізації прийняття управлінських фінансових рішень з метою зменшення сукупного фінансового ризику за рахунок його усереднення між складовими, що характеризуються різним рівнем фінансового ризику. Загалом, під диверсифікацією необхідно розуміти специфічну фінансово-математичну технологію обґрунтування управлінських фінансових рішень щодо розподілу сукупного ризику суб'єкта фінансового ринку шляхом розширення сукупності носіїв такого ризику. Слід відмітити, що нейтралізація фінансових ризиків на основі диверсифікації тісно пов'язана із портфельним аналізом (portfolio analysis), при цьому може використовуватися як для диверсифікації фінансових ризиків, що пов'язані з конкретними активами (наприклад, цінні папери), так і ризиків, носіями яких господарські операції (наприклад, джерела позикового фінансування), таким чином, можна говорити про наступні форми диверсифікації:

1) диверсифікацію активів;

2) диверсифікація джерел капіталу;

3) диверсифікація фінансових продуктів;

4) диверсифікація боргових зобов'язань;

5) диверсифікація фінансових вкладень та інші.

У сучасній практиці корпоративних фінансів використовуються два основні критер диверсифікації фінансово-математична форма узгодження рівня фінансового ризику суб'єкта фінансового ринку та абсолютної величини цільового показника. У випадку використання в процесі диверсифікації фінансових ризиків прибутковост (рентабельності) як цільового показника можна обґрунтування наступні критер (обмеження оптимізації):

1) Поперше, максимізація рентабельності (цільового показника диверсифікації) за фіксованого максимального рівня фінансового ризику –

                                                                                   (1.11)

де f (R) функція цільового показника;   усереднене значення фінансового ризику, отримане в результаті

диверсифікації;   максимальний рівень фінансового ризику, рівень якого прийнятний

для суб'єкта фінансового ринку в даних конкретних умовах;

2) По друге, мінімізація рівня фінансового ризику за фіксованого мінімального рівня рентабельності (цільового показника) –

                                                                                       (1.12)

f(R) функція цільового показника;

 усереднене значення фінансового ризику, отримане в результаті

диверсифікації;

Rt мінімально прийнятний рівень рентабельності (цільового

показника), що прийнятний для суб’єкта господарювання в даних

конкретних умовах.

Одним з напрямків нейтралізації фінансових ризиків являється активна стратегія нейтралізації із використанням похідних цінних паперів – хеджування фінансових ризиків (risk hedging). У сучасній практиці корпоративних фінансів похідн фінансові інструменти (derivatives) використовуються для страхування ризиків, що пов'язані із потенційною зміною цін на певні активи, зокрема, іноземно валюти, дорогоцінних металів і т.п.

Механізм хеджування фінансових ризиків зміни цін на базові активи полягає в обґрунтуванні управлінських фінансових рішень щодо стратегії здійснення зустрічних торгових операцій з купівлі продажу базових активів на основ сукупності похідних фінансових інструментів. До основних таких інструментів прийнято відносити наступні:

форвардн контракти (forwards);

ф'ючерсн контракти (futures);

опціони (options);

своп контракти (swaps);

варанти (varants) та деякі інші .

Ідентифікація та структурування фінансових операцій суб'єкта фінансового ринку із похідними цінними паперами як складових елементів стратегії хеджування передбача дотримання певних ознак та критеріїв, у тому числі:

поперше, дентифікація носія фінансового ризику базового активу, по відношенню до якого снує достатньо високий рівень ймовірності зміни масштабу цін, що, відповідно, формує загрозу негативного впливу на фінансову діяльність суб'єкта фінансового ринку і, відповідно, вимагає її нейтралізації (хеджування);

подруге, обґрунтування типу інструмента хеджування ідентифікованого фінансового та однозначне визначення ринкової позиції по відношенню до такого інструменту;

потретє, оцінка адекватності абсолютної величини хеджу та її достатності для попередження (або покриття) потенційних збитків суб'єкта фінансового ринку в результаті зміни масштабу цін на базові активи.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФІНАНСОВИХ ОПЕРАЦІЇ АКБ “ПРИВАТБАНК” НА РИНКУ ЗОЛОТА

2.1 Загальна характеристика діяльності АКБ “Приватбанк” та його операцій з золотом

ПриватБанк заснований як товариство з обмеженою відповідальністю згідно з рішенням зборів засновників від 07.02.1992 року і зареєстрований НБУ 19.03.1992 року, про що внесено запис у Книгу реєстрації комерційних банків України № 92. У 2000 році банк реорганізований у Закрите акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» і перереєстрований НБУ 4 вересня 2000 року, реєстраційний № 92 [76].

Нова редакція Статуту зареєстрована Національним банком України 18 липня 2001 р., реєстраційний № 92. Останні зміни та доповнення до Статуту зареєстровані Національним банком України 01 жовтня 2006 року за реєстраційним № 92.

Форма власності – приватна (код10). Юридична адреса і фактичне місце знаходження банку: 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, тел./факс: 7785474. Кореспондентський рахунок 32009100400 в ОУ НБУ м. Дніпропетровськ, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570.

Станом на кінець дня 31.12.2006 року до складу системи ПриватБанку входять:

–     Головний офіс, розташований у м. Дніпропетровськ (Україна);

–     Регіональн підрозділи у складі 39 філій, у тому числі філія на Кіпрі, та 2172 відділення;

–     Представництва в м. Київ (Україна), м. Алмати (Республіка Казахстан).

Діяльність Банку здійснюється відповідно до:

–     банківсько ліцензії № 22, виданої НБУ 04.12.2001 р.

–     дозволу 221, виданого НБУ 04.12.2001 р.

–     дозволу 222, виданого НБУ 29.07.2003 р.

В консолідовану групу ЗАТ КБ «ПриватБанк» у 2006 році входили дві банківські компанії та ще дванадцять юридичних осіб різної організаційно-правової форми (табл.2.1).

Станом на 01.01.2006 року (за результатами 2005 року) АКБ „Приватбанк” був лідером банківської системи України і займав наступні рейтингові місця [70]:

 Обсяг валюти активів балансу – 21 664,360 млн.грн.(1 місце);

 Обсяг власного капіталу – 2 307,466 млн.грн.(1 місце);

 Обсяг статутного капіталу – 189,228 млн.євро(2 місце);

 Обсяг кредитно-інвестиційного портфеля

 – 16 763,230 млн.грн.(1 місце);

 Обсяг поточних і строкових депозитів фізичних осіб

 – 9 966,027 млн.грн.(1 місце);

 Обсяг поточних і строкових депозитів юридичних осіб

 – 4 016,333 млн.грн.(3 місце);

 Обсяг балансового прибутку – 472,042 млн.грн.(1 місце);

 Прибутковість статутного капіталу – 41,774 % (11 місце);

 Прибутковість активів балансу – 2,179 % (6 місце);

Станом на 01.01.2007 року (за результатами 2006 року) АКБ „Приватбанк” закріпив позиції лідера і займає наступні рейтингові місця в банківській системі України [70] та відносні частки фінансів банківської системи України:

 Обсяг валюти активів балансу – 32 680,0 млн.грн.(1 місце – 10,31%);

 Обсяг власного капіталу – 4 0290,442 млн.грн.(1 місце – 9,49%);

 Обсяг статутного капіталу – 312,971 млн.євро(2 місце);

 Обсяг кредитно-інвестиційного портфеля

 – 27 532,83 млн.грн.(1 місце – 10,9%);

 Обсяг поточних і строкових депозитів фізичних осіб

 – 14 735,393 млн.грн.(1 місце – 15,1%);

 Обсяг поточних і строкових депозитів юридичних осіб

 – 8 240,128 млн.грн.(1 місце – 9,534%);

Обсяг балансового прибутку – 471,775 млн.грн.(1 місце – 11,91%);

Прибутковість статутного капіталу – 22,66 % (24 місце);

Прибутковість активів балансу – 1,444 % (33 місце);

Станом на 01.07.2007 року (за результатами 1 півріччя 2007 року) АКБ „Приватбанк продовжив закріплення позиції лідера по обсягам агрегатів валюти балансу займає наступні рейтингові місця в банківській системі України [70] та відносн частки фінансів банківської системи України (Додаток А):

 Обсяг валюти активів балансу – 40 132,3 млн.грн.(1 місце – 9,82%);

 Обсяг власного капіталу – 4 296,584 млн.грн.(1 місце – 8,64%);

 Обсяг статутного капіталу – 306,29 млн.євро (3 місце);

 Обсяг кредитно-інвестиційного портфеля

 – 33 502,38 млн.грн.(1 місце – 10,16%);

Обсяг поточних і строкових депозитів фізичних осіб

– 17 289,41 млн.грн.(1 місце – 14,84%);

Обсяг поточних і строкових депозитів юридичних осіб

– 12 409,121 млн.грн.(1 місце – 11,53%);

Обсяг балансового прибутку – 259,76 млн.грн. (2 місце – 10,78%);

Прибутковість статутного капіталу – 24,95 % (21 місце);

Прибутковість активів балансу – 1,295 % (43 місце);

В Додатку Б приведені баланси та звіти про результати діяльності АКБ «Приватбанк» у 2003 – 2007 роках [70], [76].

Згідно законодавству України [7]:

-       операц з фізичним золотом дозволені тільки фізичним особам;

-       операц з «бумажним» золотом, тобто цінними паперами та коштами, номінованими в золоті, дозволені як фізичним, так і юридичним особам.

Для інвесторів АКБ «Приватбанк» існує декілька шляхів здійснення інвестицій у золото. В золото можна інвестувати або напряму, або через цілий ряд різноманітних інвестиційних продуктів.Таблиця 2.1

Склад консолідованої фінансово-промислово групи “Приват” на чолі з ЗАТ АКБ “Приватбанк” у 2006 році

а) Монети на маленькі зливки

Золоті монети та маленькі зливки пропонують приватним інвесторам один з найпривабливіших шляхів нвестування у відносно невеликі обсяги золота. В багатьох країнах, золото, куплене в інвестиційних цілях, не оподатковується ПДВ (включаючи всі країни ЄС).

б) Золоті рахунки

Існує два типи золотих рахунків: виділені (allocated) та невиділені (unallocated).

Тримання золота на виділеному рахунку є подібним до зберігання його в депозитній ячейці або сейфі. Визначені зливки (пронумеровані, помічені клеймом, із позначенням ваги та проби) виділяються для кожного окремого інвестора. При цьому інвестор змушений платити зберігачу за зберігання та страхування.

Багато інвесторів віддають перевагу триманню золота на невиділених рахунках, які концептуально схожі на звичайні валютні рахунки. В данному випадку за інвестором не закріплюються якісь визначені зливки. Інвестор може вимагати поставки золота (у стандартних зливках), яка відбувається, як правило, протягом двох днів. Перевага невиділених рахунків в тому, що інвестор не несе витрат по зберіганню та страхуванню. Однак, в цьому випадку інвестори беруть на себе ризик кредитоспроможності контрагента – банка або дилера, що надає послугу, точно так же, якби вони тримали будь-який інший тип рахунків.

в) Золот накопичувальні плани

Золот накопичувальні плани (Gold Accumulation Plans GAP) є подібними до звичайних ощадних планів, оскільки вони засновуються на принципі відрахування фіксовано суми грошей кожного місяця. В чому золоті накопичувальні плани є відмінними від звичайних ощадних планів, так це в тім, що ця фіксована сума кожного разу нвестується виключно у золото.

Перевагою таких планів над іншими способами інвестування в золото є те, що відбувається нвестування маленьких сум протягом тривалого часу. Тим самим інвестори зменшують ризик інвестування великої суми грошей у невдалий момент.

Золот накопичувальні плани зародились та існують лише в Японії. В програмах GAP акумульовано зараз більш, ніж 200 тон золота.

Найбільш популярними GAP є серед японських молодих жінок, які використовують їх для накопичення грошей на ювелірні вироби.

г) Прив’язані до золота облігації

Такого роду нструменти можуть бути структуровані дуже по-різному, в залежності від ринкових умов та переваг інвесторів. Іноді структури таких інструментів є дуже складними. Однак, для крупних випусків характерна досить проста індексна прив’язка до ціни золота: номінал облігації індексується до ціни золота, а купонна ставка представлена фіксованим процентом від індексованого номіналу. Такі облігац мають фіксовану дохідність “у золоті”, так же як і золоті депозитні рахунки. Крім того, що вони є торгуємими інструментами, принциповою різницею таких золотих” облігацій від депозитів в золоті є те, що вони, як правило, випускаються на довгий строк (іноді на 1020 років). Золоті депозити ж короткостроковими банківськими зобов’язаннями. Зрозуміло, що довгостроков золоті облігації є досить ризикованими.

д) Золот ф’ючерси та опціони

Ф’ючерсн контракти на золото – це безумовні зобов’язання щодо приймання або поставки золота визначеного обсягу та якості на визначену дату по узгодженій ціні. Інвестори можуть прийняти або поставити золото, яке є базовим активом контракту, однак на практиці це відбувається рідко.

Торгівля золотими ф’ючерсами відбувається на регульованих товарних біржах, найбільшими з яких COMEX22 (підрозділ НьюЙоркської Товарної Біржі New York Mercantile Exchange (NYMEX) www.nymex.com) та TOCOM (Токійська Товарна Біржа Tokyo Commodity Exchange www.tocom.or.jp).

Для того, щоб зайняти позицію по ф’ючерсах потрібно вносити відносно невеликий (по відношенню до розміру контрактів) страховий депозит – “початкову маржу”. Тобто нвестування через ф’ючерси характеризується дуже високим левереджем і може бути прийнятним лише для схильних до ризику інвесторів.

Опціони на золото дають їх власнику право, але не зобов’язання, купити (опціон) або продати (пут опціон) золото визначеного обсягу та якості на визначену дату по узгодженій ціні. Як і ф’ючерси, опціони можуть надавати можливість досягнення великого левереджу, але в цьому випадку будь-які збитки обмежені премією, сплаченою продавцю опціону.

е) Золот нвестиційні фонди

В світі існу досить багато взаємних фондів, які спеціалізуються на інвестиціях в акц золото-видобувних компаній. Такі “золоті” акції характеризуються волатильністю, яка в 34 рази перевищує волатильність золота. Це пояснюється тим, що крім факторів, що впливають на зміну ціни золота, ці акції підпадають під дію цілого ряду тих самих факторів, що впливають на ціни більшості інших акцій (наприклад, зміни в керівництві).

Акції багатьох австралійських та південноафриканських золото-видобувних компаній торгуються на ринку США у формі АДР (Американські Депозитарні Розписки).

Основним ризиком при інвестиціях в сучасний ринок золота є ринковий ризик, тобто ризик змін у ціні золота. Він є тим більшим, чим коротшим є горизонт інвестування.

Як вже зазначалося, для українських інституціональних інвесторів найбільш реальними нвестиції у готівковий ринок золота. Тобто для дослідження дохідностей та ринкового ризику нас цікавить динаміка цін спот. Фактично, це динаміка цін Лондонського фіксингу. Частіше аналізується динаміка Лондонського вечірнього фіксингу (London PM Fix), хоча для результатів аналізу це особливого значення не має.

Основна корисність золота, як інвестиційного інструменту, полягає в тому, що воно відмінним “диверсифікатором”, оскільки має негативну кореляцію з більшістю нших основних класів активів. Деякі фахівці з портфельного інвестування, вважають, що включення золота в портфель може бути дуже корисним для підвищення скоригованої на ризик дохідності інвестиційного портфеля. Вважається, що оптимальна частка золота в портфелі знаходиться в межах від 5% до 10%. Так, наприклад, у публікації Світової Ради по Золоту (World Gold Council www.gold.org) під назвою “Recent Poor Performance of U.S. Pension Funds: Favorable Implications for Gold Investment” стверджується, що оптимальний розмір частки золота в портфелі коливається від 6% до 9.5%.

Крім ринкового ризику інвестор в паперове золото нестиме також і кредитний ризик банку-посередника, який обслуговуватиме його на ринку золота. В цьому випадку усі інвестиц українських інституціональних інвесторів у золото повинні будуть трактуватися двояко: і як інвестиції у золото (купівля ринкового ризику – ставка на ціну золота), і як інвестиції у зобов’язання українських комерційних банків

Роздрібна купівля-продаж банківських металів по системі ПриватБанк здійснюється згідно курсу банку на банківські метали, що діє на дату проведення операції згідно вазі злитку (табл..2.2, Рис.2.1).

Рис.2.1. – Типові злитки золота на продаж в АКБ «Приватбанк»

Таблиця 2.2

Курси продажу золотих злитків фізичного золота в АКБ «Приватбанк» станом на 25.01.2008 року [76]

Депозитний вклад в АКБ «Приватбанк» у банківських металах «ЗОЛОТИЙ ЗАПАС» припускає розміщення вільних коштів Клієнта в безготівкових банківських металах (золото (XAU) – 999,9 проби; срібло (XAG) – 999,0 проби; платина (XPT) – 999,5 проби; паладій (XPD) 999,5 проби) на певний термін під фіксований процент.

Нарахування відсотків за депозитом "ЗОЛОТИЙ ЗАПАС" здійснюється в банківському металі прості відсотки (річні). Дні зарахування і повернення коштів вкладу в нтервал нарахування відсотків не входять. Вид взаєморозрахунків безготівков операції з використанням поточного металевого рахунку.

Виплата процентів за депозитом – наприкінці терміну розміщення вкладу.

Облік вкладу та нарахування відсотків Банком здійснюється в тройських унціях. Вид взаєморозрахунків безготівкові операції з використанням поточного металевого рахунку.

За вкладом «ЗОЛОТИЙ ЗАПАС» можливе часткове повернення коштів або повне повернення коштів вкладу достроково за письмовою вимогою Клієнта; до вкладення на рахунок депозиту не передбачаються.

Зарахування банківського металу на депозитний рахунок Клієнта, перерахування вкладу (його частини) та нарахованих відсотків, здійснюються без фізичної поставки металу.

По закінченні терміну дії депозиту можлива його пролонгація з укладенням Додаткової угоди зі встановлення договірних умов на розглянутий період.

Таблиця 2.3

Величини процентних ставок по вкладам у банківському золоті (відсотки річних) [76]

Процентна ставка по вкладній операції для Корпоративних клієнтів, які здійснили покупку банківського металу в ПриватБанку (з розміщенням його в безготівковій формі на металевому рахунку в ПриватБанку) встановлюється з підвищувальним коефіцієнтом плюс 10% затвердженої базової ставки.

Повернення вкладу (його частини) при достроковому його витребуванні Клієнтом здійснюється зі зниженням доходу за ставкою 0,07% простих річних.

На рис.2.2 2.4 наведена динаміка курсу продаж та зворотнього викупу фізичного золота в комерційних банках України за періоди – останні 30 днів, останні 90 днів, на протязі 2007 року [71].

Рис.2.2. Динаміка курсу продаж та зворотнього викупу фізичного золота в комерційних банках України за період останніх 30 днів

Рис.2.3. Динаміка курсу продаж та зворотнього викупу фізичного золота в комерційних банках України за період останніх 90 днів

Рис.2.4. Динаміка курсу продаж та зворотнього викупу фізичного золота в комерційних банках України на протяз 2007 року

В табл.2.4 2.5 наведена оцінка ринку фізичного золота в комерційних банках України станом на 16.06.2007 року та на 25.01.2008 року. Як видно з аналізу даних табл.2.4 2.5:

-      за друге півріччя 2007 року обсяг щоденних сумарних пропозицій фізичного золота в банках України зріс з 350 кг у червні 2007 року до 500 кг у січні 2008 року;

-      АКБ «Приватбанк» на ринку фізичного золота в банківській системі України займа вирішальний сегмент – з 30% у червні 2007 року (щоденний наявний запас 122 кг золота) до 50% у січні 2008 року (щоденний наявний запас 250 кг золота).

Сумарно комерційні банки імпортували для продажу 19 т золотих зливків у 2006 року та 21,2 т золотих зливків у 2007 році. Для порівняння на початку золотого бізнесу у 2001 році було імпортовано банками 3,05 т золотих зливків.

Таблиця 2.4

Наявність та курси продажу та зворотного відкупу золота в комерційих банках України станом на 16.06.2007 року [71]

Таблиця 2.5

Наявність та курси продажу та зворотного відкупу золота в комерційих банках України станом на 25.01.2008 року [71]

2.2 Оцінка валютних ризиків при проведенні валютних операцій в АКБ «Приватбанк» та питомої ваги операцій з золотом, як еквівалентом міжнародного платіжного засобу

Аналіз повалютної структури залучених коштів банків та клієнтів в пасивах АКБ «Приватбанк» станом на 31.12.2005 та 31.12.2006 (Рис.Д.1 – Д.7 Додатку Д) показує, що при виконанні нормативів валютної позиції Н13 за рахунок інструментів хеджування позабалансової валютно позиції:

а) залучені кошти банків

 структурна частка залучених коштів в EUR знизилась з рівня 6,66% у 2005 році до рівня 4,40% у 2006 році;

 структурна частка залучених коштів в USD знизилась з рівня 66,49% у 2005 році до рівня 63,6% у 2006 році;

 структурна частка залучених коштів в RUB, знизилась з рівня 3,12% у 2005 році до рівня 2,97% у 2006 році;

 зниження частки залучених валютних коштів виникло за рахунок підвищення структурної залучених коштів в національній валюті UAH, з рівня 23,73% у 2005 році до рівня 29,04% у 2006 році;

б) залучені кошти клієнтів

 структурна частка залучених коштів в EUR, знизилась з рівня 7,34% у 2005 році до рівня 4,03% у 2006 році;

 структурна частка залучених коштів в USD, незначно знизилась з рівня 32,23% у 2005 році до рівня 32,05% у 2006 році;

 структурна частка залучених коштів в RUB, незначно знизилась з рівня 0,28% у 2005 році до рівня 0,26% у 2006 році;

 зниження частки валютних залучених коштів виникло за рахунок підвищення структурної частки залучених коштів в національній валюті UAH з рівня 60,32% у 2005 році до рівня 63,45% у 2006 році;

Таким чином, структури залучених валютних коштів від банків та клієнтів, як і у 2005 році, на кінець 2006 року мають суттєві структурні різниці:

-       структурна частка залучених коштів в доларах США від клієнтів становить 32,032,2%, а від банків 63,6 – 66,5%;

 структурна частка залучених коштів в національній валюті від клієнтів становить 60,363,4%, а від банків 23,7 29,0%;

Аналіз повалютної структури кредитів банкам та клієнтам в активах АКБ «Приватбанк» станом на 31.12.2005 та 31.12.2006 (Рис.Д.1 – Д.7 Додатку Д) показує, що при виконанні нормативів валютної позиції Н13 за рахунок забалансової валютної позиції:

а) міжбанківське кредитування

 структурна частка кредитів, наданих в EUR, знизилась з рівня 12,76% у 2005 році до рівня 3,85% у 2006 році;

 структурна частка кредитів, наданих в USD, знизилась з рівня 68,36% у 2005 році до рівня 38,22% у 2006 році;

 структурна частка кредитів, наданих в RUB, знизилась з рівня 1,51% у 2005 році до рівня 0,94% у 2006 році;

 зниження частки валютних кредитів виникло за рахунок різкого підвищення структурної частка кредитів, наданих в національній валюті UAH, з рівня 17,84% у 2005 році до рівня 56,06% у 2006 році;

б) кредитування клієнтів

 структурна частка кредитів, наданих в EUR, знизилась з рівня 1,95% у 2005 році до рівня 1,6% у 2006 році;

 структурна частка кредитів, наданих в USD, підвищилась з рівня 32,8% у 2005 році до рівня 38,78% у 2006 році;

 структурна частка кредитів, наданих в RUB, знизилась з рівня 1,3% у 2005 році до рівня 0,76% у 2006 році;

 підвищення частки валютних кредитів виникло за рахунок зниження структурної частка кредитів, наданих в національній валюті UAH, з рівня 64,83% у 2005 році до рівня 57,98% у 2006 році;

Страницы: 1, 2, 3