Дипломная работа: Фінансова стійкість комерційного банку

Рис. 2.2 Розподілення витрат банку за статтями

Інші банківські операційні витрати збільшились з 2006 року на суму 79228,467 тис. грн.

Вони, згідно кошторису, банку складаються з:

- витрат на відрахування у фонд гарантування вкладів фізичних осіб;

- витрат на оперативний лізинг;

- витрат за утриманими консультаційними послугами фінансового характеру.

Питома вага витрат зображена на рис.2.3 у вигляді діаграм.

На рис. 2.2 видно, що у 2007 року всі витрати стрімко зросли, найбільш збільшилися процентні витрати майже у 2 рази відносно до 2006 року. А вже у 2008 року інші банківські операційні витрати зменшились не тільки порівнюючи з 2007 роком, але й і з 2006 роком на 40%.

Рис.2.3 Питома вага витрат

Аналізуючи рис. 2.3 слід зазначити, що серед операційних витрат значна частка припадає на виплату процентів. Зараз спостерігається тенденція до х зростання у 2007 р., порівнюючи з 2006 р. майже на 13%, а у 2008 р. На 3,5%, порівнюючи з 2007р., а з 2006р. Майже на 10%. Зростання обумовлено підвищенням процентних ставок та істотним зростанням долі строкових і ощадних вкладів серед депозитів. Ці виплати складають всі фактично здійснені оплати за користування залученими й запозиченими ресурсами і включають:

- по-перше, виплати по депозитах, по вкладах до запитання, тобто поточних розрахункових, контокорентних рахунках і рахунках з правом овердрафта; по строкових й ощадних вкладах; по депозитних сертифікатах;

- по-друге, витрати по позиках, одержаних в НБУ, а також витрати по позиках і депозитах комерційних банків.

Хоча інші небанківські операційні витрати не мають безпосереднього впливу на зростання банківських доходів, вони підвищують рівень соціальної забезпеченост працівників банку і, таким чином, в цілому позитивно позначаються на його діяльності.

Розділ 3. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

3.1 Універсальна система оцінки та управління кредитним ризиком у комерційному банку

Будь-яка діяльність пов’язана з ризиком, а тим більше банківська діяльність. Банківський ризик поєднаний із загрозою втрати банком частини своїх ресурсів, недоотриманням прибутків, додатковими витратами у результаті проведення певних фінансових операцій. Тож управління банківськими ризиками - важливе завдання керівників банку.

Банк стикається з різними видами ризиків: невизнанням ринком продуктів банку, збитками, спричиненими зміною законодавства тощо. Саме тому першочерговим завданням банківського менеджменту є пошук у межах виробничо-господарської діяльності оптимального співвідношення між прибутком, ризиком та ліквідністю. На цьому базуються процеси, пов’язані з управлінням прибутками, ліквідністю та ризиками.

Йдеться про виявлення ризиків, аналіз х потенційної безпеки та контроль. Останнє передбачає усунення ризику шляхом відмови від будь-якої банківської операції, якій притаманний високий коефіцієнт ризику, зменшення ризику за допомогою того чи іншого методу, перенесення його на інших учасників операції тощо.

Дуже важливо розробити таку стратегію управління, яка могла б забезпечити виконання банківських операцій, що мінімізували ризик і гарантували певний фінансовий результат.

Стратегія управління банківськими ризиками спирається на певні принципи. До них належать:

- встановлення і оцінка зон деякого ризику з передбаченням можливих джерел збитків чи тих ринкових ситуацій, які їх зумовлюють, а також прогнозування обсягів майбутніх збитків;

- здійснення контролю за операціями ризикового характеру шляхом координації дій підрозділів банку, причетних до їх виконання;

- виділення коштів, передбачених для фінансування заходів з попередження ризику, в усіх банківських підрозділах та службах;

- визначення зобов’язань банківських спеціалістів і відповідальності за дотримання ними прийнятої політики управління ризиками.

Для врахування ризиків у банківській стратегії важливо правильно оцінити їх і вибрати форми управління. Вони залежать, насамперед, від законодавчих обмежень врахування ризиків, рішень правління банку, строку проведення операції, фінансового стану партнера тощо.

Отже, у процесі банківської діяльност слід не уникати ризику взагалі, а передбачати та зменшувати його до мінімального рівня.

У здійсненні кредитних операцій банк стикається з кредитним ризиком, тобто з ризиком несплати позикодавцем основного боргу і процентів (рис. 3.1 і табл. 3.1).

Внутрiшньобанкiвський нагляд за якістю кредитного портфелю та чинниками ризику є одним з найважливіших механізмів роботи банку. Цю роботу необхідно розглядати не тільки з точки зору економічної безпеки банку у зв’язку з виконанням якихось зловживань його робітниками або клієнтами, але й як засіб визначення стану лiквiдностi банківських операцій, мiри концентрації їх ризикованості, ефективност розміщення власних та залучених грошових коштів. Інакше мовити, механізм внутрiшньобанкiвського нагляду необхідно розглядати як систему управління чинниками ризиків, i також як нструмент прогнозування та здійснювання ефективної грошово-кредитної політики банку.

Як перший, так i другий аспекти внутрiшньобанкiвсько системи нагляду спрямовані на підтримку стабільної роботи комерційного банку. Важливість цих питань зводиться до того, що у процесі активних операцій формується елемент кредитного портфелю банку, а за правильно розміщені кредитні ресурси вони отримують проценти, що є основним джерелом доходу.

Рис 3.1. Структура кредитного ризику

Таблиця 3.1

Характеристика джерел кредитного ризику

Формування якісного кредитного портфелю банку має вирішальне значення для його рентабельної роботи та надійності як партнера у фінансової діяльності. Отже, аналіз кредитної діяльності банку - це основа для ефективного управління ризиками. Він вміщує:

1) оцінку ефективності банківських аналітичних систем управління кредитними ризиками (розробляється з урахуванням структури та видів кредитних ризиків кредитного портфелю комерційного банку);

2) оцінку якості можливого ризику, його правильну класифікацію щодо покриття та достатності існуючих резервів для покриття фактичних та потенційних втрат;

3) прогноз рентабельності кредитних операцій та обґрунтування вiдповiдностi доходу до рівня кредитних ризиків;

4) визначення рівня, особливостей та типу концентрації ризиків кредитного портфелю.

Оскільки визначені втрати від кредитів будуть, цей аналіз дає можливість мiнiмiзувати ризик цих втрат. Прогнозування ризиків кредитних операцій повинен базуватись на захисті банківських резервів та капіталу, х обмеженню до контролюємих рівнів.

Кредитний ризик виникає щоразу, коли банк надає грошові кошти у кредит, повернення яких залежить від платоспроможност не тільки позичальника, але й третьої сторони. Аналогічна ситуація виникає при наданн банком гарантій, за якими у майбутньому може виникнути необхідність оплати по зобов’язанням.

Аналіз кредитних ризиків - це оцінка якісних та кількісних факторів платоспроможності окремих позичальників та їх сукупності. На основі цього будується прогноз перспектив та методів підтримки лiквiдностi операцій, утворюючих кредитний портфель та при необхідності i санації кредитної діяльност банку. Внутрiбанкiвський процес управління кредитними ризиками має чотири стадії:

1) робота банку по організації видач кредиту.

На цій стадії оцінюється, утверджується та документально відображається кредитний ризик, визначається його категорія.

2) розглядання кредитного ризику.

Ця стадія передбачає розробку прогнозу з врахуванням мiри ризику від моменту видачі кредиту до його повного повернення.

3) нагляд за боржниками у справах з ризиковими кредитами та рівнем їх концентрації щодо ризиків.

4) контроль за процесом погашення заборгованості.

Кризові явища в банківській сфері України, які загострилися останнім часом, в значній мірі зумовлен підвищенням ризику кредитних операцій, що негативно впливають на їх доходність. Ця проблема стала об’єктом спостережень органів державного регулювання після прийняття Положення “Про порядок формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями комерційних банків”, затвердженого Постановою Правління Національного банку України №279 від 06.07.2001р. Згідно з цим положенням позики поділяються на п’ять умовних груп: стандартні, нестандартні, під контролем, субстандартні, сумнівні, безнадійні. До проблемних позик віднесені сумнівні та безнадійні, питома вага яких у І кв. 2004р. порівняно з 2003 р. зменшилась з 1,7% до 1,2%.

Для розуміння меж ризику важливо правильно встановити ступінь ризику кожної конкретної операції. В цілому ризик кредитного портфеля доцільно визначати в певних відсотках: 2 % для відмінних кредитів; 10 % для добрих; 40 % для задовільних; 75 % для сумнівних; 100 % для безнадійно втрачених.

Для попередження кредитних ризиків важливо постійно вести роботу з клієнтами. В практиці вітчизняних банків ще не виключен випадки, коли управління кредитним ризиком зводиться лише до видачі банком позики, одержання процентів і очікування погашення основної суми боргу. Однак ефективність банківської стратегії може забезпечуватися лише тоді, коли після видачі кредитних ресурсів буде постійно контролюватись виробничий процес клієнта і аналізуватимуться перебої в ньому, перевірятимуться правильність і обґрунтованість використання ресурсів, складання бухгалтерської звітності тощо. Постійно аналізуючи виробничу діяльність та фінансову результативність клієнта, банк має можливості приймати негайні рішення щодо попередження або ліквідації негативної ситуації з погляду посилення банківського ризику. Саме такою є стратегія, обрана ХФ АКБ “ПРАВЕКС-БАНК” щодо побудови взаємовідносин з клієнтами.

Здійснення всіх можливих заходів щодо попередження кредитних ризиків не означає, що є повна гарантія від втрат. Коли вони все-таки виникають, постає проблема їх відшкодування. Вирішальне значення в її розв’язанн має процес формування загальних та спеціальних резервів.

Деякі автори необґрунтовано обмежують значення банківських резервів, вважаючи, що “... необхідність резервів з погляду банків визначається тим, що вони забезпечують задоволення потреби вкладників і клієнтів у ліквідних засобах... Гарантуючи надійність повернення готівкових засобів, банківськ резерви підвищують конкурентноздатність окремого банку...”.

Але я згодна з тими авторами, які вважають, що однією з основних функцій банківських резервів є забезпечення ліквідності банку у випадку, коли він зазнає втрат внаслідок проведення ризикових операцій.

Розглянемо більш детально механізм формування та використання резервного фонду на прикладі ХФ АКБ “ПРАВЕКС-БАНК”.

Формування та використання резервного фонду ХФ АКБ “ПРАВЕКС-БАНК” регламентується внутрішньобанківським Положенням “Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями”, затвердженим Правлінням АКБ “ПРАВЕКС-БАНК” 02.10.2003 року. Цей документ розроблений на підставі Положення “Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями комерційних банків”, затвердженого Постановою Правління НБУ №279 від 06.07.2001р. року, а також Законом України “Про внесення змін в Закон України “Про оподаткування прибутку підприємства” №283/97-ВР від 22.05.98 року.

Згідно з внутрішньобанківським Положенням резерв формується для покриття можливих збитків по таким операціям: кредити юридичним особам; кредити фізичним особам; міжбанківські кредити; гарантії та поручительства; векселі, обліковані банком.

Резерв ХФ АКБ “ПРАВЕКС-БАНК” поділяється на загальний та спеціальний.

Розмір загального резерву розраховується шляхом помноження сукупної заборгованості по операціям, що відносяться до групи стандартні” на коефіцієнт 0,02. Загальний резерв формується за рахунок чистого прибутку банку.

Розмір спеціального резерву розраховується шляхом помноження сукупної заборгованості по операціям, що відносяться до групи під контролем”, “cубстандартні”, “cумнівні” та “безнадійні” на коефіцієнти у залежност від групи (табл. 3.2).

Таблиця 3.2

Класифікація активів та визначення відрахувань до резерву

Про розрахунковий та фактично сформований розмір резерву ХФ АКБ “ПРАВЕКС-БАНК” звітує перед НБУ один раз у місяць. Кредитному комітету надається звіт один раз у місяць.

Спеціальний резерв формується за рахунок збільшення валових витрат банку.

У разі, коли розмір спеціального резерву більш ніж 40% (з 1.01.2003 р. - 30%; з 1.01.2004 р. - 20%) від заборгованості перед банком по всім вищезгаданим операціям, сума перевищення повинна формуватися за рахунок чистого прибутку.

Резерв використовується ХФ АКБ ХФ АКБ ПРАВЕКС-БАНК” тільки на покриття безнадійної дебіторської заборгованості по основному боргу.

Слід зазначити, що проблема списання безнадійних позик не має однозначного обґрунтування і в кожному банку розв’язується з огляду на його фінансовий стан та відповідну стратегію. Якщо банком не практикується списання безнадійних позик, що для нього є фактично збитком, то їх величина продовжу фіксуватися в балансі. В результаті підвищуються кредитні та процентні ризики, що вимагає збільшення резервів і, таким чином, обмежує зростання прибутковості.

Отже, існує безліч різних ризиків, так чи інакше зв’язаних з кредитними ризиками. У банківській практиці їх нараховують більш ніж п’ятдесяти видів, починаючи з ризику простого шахрайства, лжебанкрутсва, банкрутства позичальника, відмовлення його партнерів від платежів i до політичних факторів, як воєнні конфлікти, зміна законодавчої політики i т.д.

Слід підкреслити, що завдяки правильно організації роботи та взаємодії відповідних служб банку ризики можна звести до мінімуму, але жоден з ризиків не може бути усунутий повністю. Разом з тим надмірна обережність може позбавити банк прибуткових можливостей, що є основним джерелом його доходу. З іншого боку непродумана та надмірна ризикованість створює для банку загрозу втратити не тільки доход у вигляді процентів по виданим кредитам, але й запозичені кошти.

Визначимо оптимальні внутрiшньобанкiвськi методи захисту активних кредитних операцій, тобто зниження кредитних ризиків:

1. Вибір найменш небезпечних видів режиму здійснення активних кредитних операцій в залежності від рівня надійност позичальника та ряду інших факторів.

2. Лімітування витрачання позичальником запозичених йому коштів. Такі обмежування застосовуються при лімітованих видах кредиту (кредитна лінія). Суть кредитної лінії полягає у тому, що позичальнику в межах встановленого йому ліміту на певний термін відкривається кредитна лінія, тобто такий позичковий рахунок банку - кредитору, у зв’язку з чим витрачання коштів відбувається під контролем кредитора. З іншого боку, останній має можливість зменшити втрати часу, у зв’язку з веденням переговорів про кожну окрему короткострокову позику.

3. Диверсифікація позик - це розділ коштів, які запозичують у різних суб’єктів економіки. При цьому допускається, що чим ширше спектр розміщення кредитних ресурсів банку серед різноманітних клієнтів, тим менше рівень ризику неповернення кредитів, оскільки ймовірність одночасного х банкрутства або концентрація інших видів ризику знижується.

З метою захисту капіталу банку, а також коштів їх клієнтів НБУ встановив економічний норматив - максимально можливий ризик на одного позичальника (Н8). Величина такого ризику не повинна перевищувати 25% (у ХФ АКБ “ПРАВЕКС-БАНК” цей норматив теж дотримується). Базельський банківський комітет величину такого ризику встановив 15-20% від власних коштів банку.

Отже, методи зниження кредитних ризиків взаємопов’язані та дуже часто витікають один з другого, тим самим доповнюють друг друга. Тому найефективніший результат вони можуть дати при їх комплексному використанні. В їх основі повинна лежати продумана політика банку, побудована на аналізу кон’юнктури кредитного ринку в той чи інший момент та вибору найменш небезпечних видів кредитних операцій, якi дають змогу застосувати нескладну та не дуже коштовну процедуру контролю за рухом коштів на протязі банківського робочого дню з врахуванням самої технолог кредитних операцій.

3.2 Декомпозиційний аналіз норми прибутку до власного капіталу комерційного банку

Декомпозиційний аналіз – це багатоетапний метод аналізу банківської фінансової інформації, який базується на взаємозв’язку та взаємозалежност маржі прибутку, ефективності використання активів і мультиплікатору капіталу.

Модель декомпозиційного аналізу :

Перша стадія аналізу пов’язує розрахунковий прибуток до капіталу (норма прибутку - Н1) з прибутком до активів (ПНА) та з мультиплікатором власного капіталу (Н3) через рівняння :

Н1=ПНА*Н3,(3.1)

де Н1 – еквівалентно відношенню прибутку до власного капіталу банку, та відображає розмір прибутку в розрахунку на 1 грн. власного капіталу (Н1= прибуток/власний капітал);

ПНА еквівалентно відношенню прибутку, до сумарних активів банку та відображає розмір прибутку в розрахунку на 1 грн. сумарних активів (ПНА= прибуток/активи).

Оскільки компоненти цієї моделі є коефіцієнтами, тобто відношеннями , вони також підлягають аналізу.

Друга стадія аналізу, з точки зору впливу доходу на Н1, поділяє ПНА на два компоненти:

1 Маржа прибутку (Н4= прибуток/доход);

2 Використання активів (Н2=доход/активи).

В агрегованому вигляді відношення прибутку до активів можна викласти у наступній формулі :

ПНА=Н4*Н2,(3.2)

де, Н4 = (прибуток/доход);

Н2 = доход /активи

Третя стадія аналізу містить по детальний аналіз впливу складників норми прибутку до капіталу:

Н1 = Н4*Н2*Н3,(3.3)

де, Н1= (прибуток/власний капітал);

Н3 = (активи/власний капітал)

Зведемо результати трьох стадій декомпозиційного аналізу у таблицю 3.3.

Таблиця 3.3

Значення компонентів для проведення декомпозиційного аналізу

Банк ефективно використовує внутрішні банківські резерви (непроцентні доходи), однак це трудно плануючі доходи. Норма прибутку має зростаюче значення. Фактори, які залежать від якості управління (ефективність використання активів, мультиплікатор капіталу) мають тенденцію до зменшення. Негативний вплив на норму прибутку оказала маржа прибутку із-за більш низьких темпів росту прибутку відносно темпів росту доходів. Необхідна проробка системи «риск - доход», оскільки банк має інвестиційно-кредитний портфель, якому властиві портфельні риски, або риск втрати доходів у зв’язку зі змінами ринкової ціни портфеля. Необхідно також переглянути модель формування ціни по кредитам.

Аналіз проводиться на основі змін (відхилень) всіх параметрів моделі декомпозиційного аналізу з використанням факторного аналізу, тобто кількісно оцінки впливу кожної складової частини формули на результативний фактор – норма прибутку до капіталу – у наступній послідовності

1. Розрахунок відхилень розміру норми прибутку:

Н1-Н10, (3.4)

де Н1 – норма прибутку до капіталу звітного(поточного) періоду;

Н10 – норма прибутку до капіталу минулого періоду.

2. Розрахунок впливу зміни рівня маржі прибутку до розміру відхилення норми прибутку до капіталу:

(Н4-Н40)*Н2*Н3,(3.5)

де Н4 – рівень маржі прибутку звітного (поточного) періоду;

Н40 - рівень маржі прибутку минулого періоду;

Н2 – рівень використання активів звітного (поточного) періоду;

Н3 – мультиплікатор капіталу звітного (поточного) періоду.

3. Розрахунок впливу змін рівня використання активів на розмір відхилення норми прибутку до капіталу:

(Н2-Н20)*Н40*Н3,(3.6)

де Н20 – рівень ефективності використання активів минулого періоду;

Н40 – рівень маржі прибутку минулого періоду.

4. Розрахунок впливу зміни розміру мультиплікатора капіталу до розміру відхилення норми прибутку до капіталу:

(Н3-Н30)*Н40*Н20,(3.7)

де Н30 – мультиплікатор капіталу минулого періоду.

Зведемо результати декомпозиційного аналізу норми прибутку до власного капіталу у таблицю 3.4.

Таблиця 3.4

Результати декомпозиційного аналізу норми прибутку до власного капіталу

Зробивши декомпозиційний аналіз норми прибутку до власного капіталу можна зробити наступні висновки:

1) норма прибутку збільшилась на 253,2 та 143,75 у 2007 та 2008 рр. відповідно;

2) зміни рівня маржі прибутку збільшили норму прибутку до капіталу на 363,67 та 50,16 у 2003 та 2004 рр. відповідно;

3) негативний вплив змін рівня використання активів у 2007 р. сказали на відхилення норми прибутку, яке зменшилось на 17,32 у 2003 р., але вже у 2008 набрав обертів та досяг приросту на 121,51.

4) зміни розміру мультиплікатора капіталу так само негативно впливають на відхилення норми прибутку до капіталу та зменшують його значення.

Факторний аналіз прибутку

Сумарний прибуток відображає загальний фінансовий результат комерційної діяльності банку і в загальному випадку формується під впливом наступних факторів:

Зміна розміру власного капіталу (С1);

Зміна маржі прибутку (Н4);

Зміна рівня ефективності використання активів (Н2);

Зміна рівня мультиплікатора капіталу (Н3).

Модель факторного аналізу прибутку:

Прибуток =власний

капітал*(прибуток/доход)*(доход/активи)*активи/власний капітал), чи агрегованої формі:

П=С1*Н4*Н2*Н3, (3.8)

Розрахунок факторного пливу на сумарний прибуток відбувається у наступній послідовності.

1. Розрахунок загальної зміни розміру прибутку = П-П0,

де П – прибуток звітного (поточного) періоду;

П0 – прибуток минулого періоду.

2. Розрахунок впливу на прибуток зміни власного капіталу:

(С1-С10)*Н4*Н2*Н3,(3.9)

де С1 – власний капітал звітного (поточного) періоду;

С10 – власний капітал минулого періоду;

Н4 – маржа прибутку звітного (поточного) періоду;

Н2 – рівень ефективності використання активів звітного (поточного) періоду;

Н3 – мультиплікатор капіталу звітного (поточного) періоду.

3. Розрахунок впливу на прибуток зміни розміру маржі прибутку:

(Н4-Н40)С10*Н2*Н3,(3.10)

де Н40 – рівень маржі прибутку минулого періоду;

4. Розрахунок впливу на прибуток зміни рівня ефективност використання активів:

(Н2-Н20)С10*Н40*Н3, (3.11)

де Н20 – рівень ефективності використання активів минулого періоду.

5. Розрахунок впливу на прибуток зміни мультиплікатора капіталу:

(Н3-Н30)С10*Н40*Н20, (3.12)

де Н30 – мультиплікатор власного капіталу минулого періоду.

Зведемо отримані результати факторного аналізу прибутку в таблицю 3.5 та проаналізуємо вплив окремих факторів на зміну прибутку комерційного банку на протязі 2007 – 2008 рр.

Таблиця 3.5

Факторний аналіз прибутку

Зробивши факторний аналіз прибутку можна зробити наступн висновки:

1) прибуток банку зріс на 265235461,00 грн.169001006,00 грн. у 2007 та 2008 рр. відповідно;

2) за рахунок збільшення власного капіталу на 544038,30 грн. та 128198,8 грн. прибуток зріс на 239603072,20 грн. та 71937830,43 грн. у 2007-2008 рр. відповідно;

3) збільшення прибутку на 36809068,60 грн. та 33871248,33 грн. у 2007 та 2008 рр. відповідно призвело зменшення розміру маржі прибутку за ці періоди;

4) зменшення прибутку на 1753264,89 грн. у 2007 р. призвело неефективне використання активів банку, але вже у 2008 р. прибуток збільшився на 82050040,69 грн.

5) зменшення значення мультиплікатора капіталу у 2007-2008 рр. негативно сказалося на прибутку. Він зменшився на -9423414,95 грн. та -18858113,40 грн. відповідно.

Аналіз діяльності банку на основі рівняння динамічного балансу дозволяє виявити параметри, які впливають на зміну прибутку банку та дозволя регулювати розмір прибутку та рентабельності власного капіталу банку за рахунок управління факторами, які впливають на прибуток та норму прибутку до капіталу.

3.3 Удосконалення підходів щодо механізму здійснення кредитних операцій

З урахуванням закономірностей і тенденцій у кредитній справі, стратегічних цілей визначальне місце відводиться вибору шляхів удосконалення методичних та організаційно-практичних основ банківського кредитування. З метою подальшого, планомірного удосконалення механізму здійснення кредитних операцій комерційних банків, поліпшення кредитної політики банку можна рекомендувати ряд заходів, як умовно поділяються на 2 основні частини:

1.  Заходи від упровадження яких може бути розрахований конкретний економічний ефект, вони мають кількісну характеристику х результатом є:

1) конкретне кількісне зниження ризику і як наслідок зниження об’єму проблемних кредитів, винесених на рахунки простроченої заборгованості (не допускати, щоб розмір безнадійних до повернення кредитів становив 5 і більше відсотків від власних коштів банку);

2) розширення об’ємів кредитування за рахунок збільшення бази кредитування (як у розрізі груп клієнтів, так і по підрозділах);

3) зниження витрат на процес кредитування за рахунок оптимізац технології кредитування;

4) оптимізація структури кредитного портфеля.

2.Заходи, від упровадження яких прямий ефект, у планованому періоді попередньо розрахований бути не може і може прогнозуватися з підведенням підсумків наприкінці періоду, ці заходи відносяться до області процедурних:

1) керування лімітами самостійних повноважень по кредитуванню підлеглими підрозділами (встановити контроль за розмірами позик акціонерам (учасникам) банку, інсайдерам, контроль за наданням великих кредитів, які складають 10% і більше від суми сплаченого статутного фонду);

2) удосконалювання фінансового аналізу позичальників розглянутих проектів (індивідуальний підхід банку до кожного конкретного суб’єкта, особлива ретельність при визначенні умов кредитного договору, застосування комплексного аналізу кредитоспроможності позичальників, здійснення контролю за цільовим використанням банківських кредитів);

3) взаємодії підрозділів у процесі кредитування; зміна пріоритетів в області забезпечення кредитів (налагодити процес оголошення банкрутами боржників банку, які припинили оплату кредитів та процентів по них та інше).

Також подібними заходами – є впровадження нових продуктів. При цьому можливо зразкове прогнозування рівня споживання послуги і наближена оцінка витрат на її впровадження.

Так, можна рекомендувати:

1. Застосування кредитування сільгоспвиробників за допомогою механізму поручительства переробних і оптово-збутових структур;

2. Виявлення не затребуваних кредитних продуктів серед клієнтів;

3. Залучення нових груп позичальників - не клієнтів банку;

4. Розвиток та поглиблення перспективних напрямків кредитування як для фізичних осіб, так і для юридичних осіб, а саме :

1) нерухомість у кредит;

2) автомобілі в кредит (у т.ч. сільсько-господарча техніка);

3) «товари народного споживання» у кредит (побутова та комп’ютерна техніка, оргтехніка, побутові й офісні меблі та ін.).

Основною особливістю перерахованих вище програм є те, що забезпеченням по цих кредитах виступають об’єкти, що придбаються, оформлювані в заставу. При цьому дві останні програми стимулюють ринок продажів нових товарів, що немаловажне.

Технологічними особливостями даних програм є обов’язкова оплата авансу за придбаний товар, у розмірі не менше 10% від його вартості (як правило це 25–30%). Після чого продавець передає право власності на товар, що купується, покупцеві. Після оформлення договору застави Продавець одержує залишок вартості проданого товару за рахунок кредитних засобів. Обов’язковим у даній технології є щомісячне рівночасткове погашення тіла кредиту та відсотків. До альтернативних продуктів також можна віднести кредитування юридичних осіб під забезпечення або поручительство фізичних осіб і навпаки. Особливий інтерес представляють стабільно працюючі підприємства, персонал яких має регулярний, стабільний заробіток. При цьому підприємства для додаткової підтримки своїх співробітників, навіть при поточній відсутності фінансових ресурсів можуть оформляти позички банку під сво поручительство в тому числі і з частковою компенсацією витрат співробітникові на виплату наступних витрат по позичці.

Слід також зазначити недостатньо розвинений ринок іпотечного кредитування і великі потенційні резерви росту. Так зокрема, незважаючи на нерозвиненість законодавчої бази варто вже зараз готувати нові кредитні продукти і послуги для освоєння даного ринку, вивчати й адаптувати досвід розвинутих країн з ринковою економікою з метою використання на Україні.

Перехід України до ринкової економіки активне включення в світові господарські зв’язки вимагають відповідного розширення методів комерційної діяльності підприємств і організацій всіх форм власності. Саме тому в світовій практиці поширилися “нетрадиційні” форми комерційних, фінансових взаємовідносин між продавцем і покупцем, де важливу роль відіграють різноманітн посередники: торговельні компанії, інвестиційні і страхові фірми, банки тощо.

Звичайно лізингові операц розглядаються як варіант довгострокової оренди. Однак, якщо оренда передбачає у кінцевому підсумку повернення орендованого майна своєму юридичному власнику або збереження за ним права власності на дане майно, то при деяких формах лізингу по закінченню договору можливий перехід права власності від орендодавця до орендаря. У таких випадках лізингова угода нагадує продаж у розстрочку з тією лише різницею, що власники змінюються не на початку, а наприкінці терміну угоди. Отже, лізинг - це зручна форма фінансування споживача

Практика використання лізингових операцій комерційними банками виявила їх безсумнівні переваги як для підприємств-орендарів, так і для підприємств-постачальників машин та обладнання, транспортних засобів. Для підприємства-орендаря лізинг - нова форма кредитування основних фондів, причому кредит виступає у даному випадку в товарній формі, тобто у формі відстрочки платежів (на вигідних умовах) за придбані орендарем без попереднього нагромадження певної суми власних коштів і без отримання банківських та інших кредитів у грошовій формі швидко придбати і оперативно запровадити у виробництво нову, сучасну техніку, яка відповіда вимогам науково-технічного прогресу.

Можливість не вдаватися до значних одночасних капітальних затрат на придбання машин, обладнання та ін. дозволяє орендарям зберігати самофінансування, мати стабільний фінансовий стан і підтримувати необхідну рентабельність. Не можна не відмітити таку особливість лізингових операцій, як простоту х оформлення, порівнюючи з оформленням банківських позик в основні фонди.

Для підприємства-постачальника, продукція якого буде придбана по лізингу, вирішується проблема з оплатою цієї продукції. Це гарантує стабільність його фінансового стану, ліквідність балансу, кредитоспроможність. При формуванні справжнього ринку засобів виробництва більшою мірою буде проявлятися така перевага лізингу для підприємств-постачальників, як гарантованість збуту продукції.

Аналіз особливостей лізингових операцій дозволяє твердити, що вони більшою мірою, ніж пряме кредитування затрат на придбання обладнання відповідають характеру діяльності комерційного банку. Лізингов операції, як правило, не вимагають якого-небудь заставного або авансового забезпечення. Для банку, коли він виступає у ролі орендодавця по лізинговій угоді, її гарантування досягається тим, що власність на обладнання і технічні засоби, які здаються в оренду, залишається в банку.

Варто виділити ряд заходів безпосередньо вихідних за рамки кредитної політики, однак які безпосередньо впливають на кінцеву ефективність діяльності банку і які тісно ув'язані з кредитною політикою банку. Ці заходи відносяться до сфери керування активами і пасивами банку.

Основними з цих заходів :

зміна структури приваблюваних кредитних ресурсів (пасивів), їхнє здешевлення або підвищення термінів;

підвищення маржі по кредитно-депозитних операціях за рахунок збільшення оборотності кредитних вкладень;

регулювання середньозважено процентної ставки за рахунок регулювання структури кредитного портфеля гривня/валюта й ін.

Усі заходи, що відносяться до сфери керування активами пасивами в дуже значному ступені залежать від зовнішніх умов і прогнозу розвитку фінансового ринку, вимагають якісного моделювання.

4. ОХОРОНА ПРАЦІ

4.1 Аналіз санітарно-гігієнічних умов праці в приміщенні кредитного відділу

Система керування охороною прац являє собою сукупність об’єкта керування (підприємство) і елементів, керуючих станом цього об’єкта (регулятор).

Систему керування охороною прац сліду розглядати як сукупність самої системи охорони праці й елемент керування станом.

Нормативно-правові питання охорони прац базуються на наступних документах: Конституція України; Закон «Про охорону праці», Кодекс законів про працю; державні стандарти; санітарні норми радіаційної безпеки; правила пристрою електроустановок, будівельні норми і правила.

Кредитний відділ АКБ „ПРАВЕКС-БАНКу” (КВ) знаходиться на 4-му поверсі цегельного будинку. Розміри приміщення складають 11*6*2,7 м. У приміщенні КВ знаходиться 6 робочих місць. На кожнім робочому місці знаходиться комп’ютер типу Pentium III (монітор і системний блок). Електропостачання КВ здійснюється від трьохфазної чотирьохпровідної мережі з глухозаземленою нейтралью, частота 50 Гц, напруга – 380/220 В. У приміщенні 3 вікна площею 5 м2.

Розглянемо систему «Людина-Машина-Середовище» («Л-М-С»). Взаємодія між елементами системи Л-М-С: вплив «Людини» на «Середовище» шляхом обміну хімічними речовинами й енерговиділення в процесі життєдіяльності; вплив «Середовища» на «Людину» (через параметри середовища: температура, вологість, рухливість повітря); вплив «Машини» на «Людину» (психофізіологічний стан людини); вплив «Середовища» на «Машину» (через параметри середовища: температура, вологість, рухливість повітря).

Загальна площа приміщення – 66 м2, загальний об’єм – 178,2 м3. У даному приміщенні на кожну людину приходиться: площа 11 м2, об’єм – 29,7 м3. Що, згідно [39], задовольняє нормам: мінімальна площа на одну людину – 6 м2, мінімальний об’єм на одну людину 20 м3.

Для забезпечення оптимальних умов прац в приміщенні АКБ „ПРАВЕКС-БАНКу” необхідно: розробити організаційні і технічні заходи для забезпечення безпеки праці при роботі з електроустаткуванням (ПЕОМ); виконати розміщення й організацію робочих місць і призначити режим праці і відпочинку; розробити заходи щодо пожежної профілактики.

Робота в КВ проходить сидячи і не вимага систематичної фізичної напруги. Відповідно ГОСТ 12.1.005-88 [41] робота відноситься до категорії легко 1а. Оцінка факторів виробничого середовища і трудового процесу має такі показники (див. таблицю 4.1).

Таблиця 4.1

Оцінка факторів виробничого середовища трудового процесу

Оптимальні параметри мікроклімату повинн бути (див. таблицю 4.2).

Таблиця 4.2

Норми мікроклімату

У приміщенні КВ параметри мікроклімату, згідно, не задовольняють нормам. Для забезпечення встановлених норм мікроклімату варто застосовувати кондиціонування. Виконаємо розрахунок кондиціонування.

Джерелами надлишкового тепла в приміщенн люди, устаткування, штучне освітлення, сонячна радіація, тепло, яке передається через стіни.

Q = Qоб + Qл + Qос + Qр (4.1)

Визначимо ці доданки. Тепло , яке випромінюється устаткуванням, дорівнює:

Qоб = 860*N1*K1*K2 = 860*2,4*0,95*1 = 1960,8 (ккал/год), (4,2)

де N1 - сумарна потужність встановленого устаткування (2,4 кВт);

K1– коефіцієнт використання потужностей (0,95);

K2– коефіцієнт одночасної роботи устаткування (1).

Тепло Qп, яке випромінюється людьми, дорівнює:

Qл = 0,5*n*g = 0,5*6*120 = 360 (ккал/год), (4.3)

Де n – кількість працюючих у приміщенні;

g – кількість тепла, виділювана людиною (120 ккал/год).

Тепло Qос, яке випромінюється освітленням, дорівнює:

Qос = 860* N2*K3*K4 = 860*2*5*0,08*0,7*1,2 = 578 (ккал/год), (4.4)

де N2 – середня настановна потужність світильників, кВт (5 світильників по 2 лампи 80 Ватт потужності кожна);

K3 – коефіцієнт, що врахову спосіб установки світильників (0,7);

K4 – коефіцієнт, що врахову особливості світильників (1,2).

Тепло Qp, яке виділяється за рахунок сонячної радіації, дорівнює:

Qp = nc*kc*S = 86*1,15*15 = 1483,5 (ккал/год), (4.5)

де nc – питома кількість тепла, що надходить через одиницю площі вікна (86 ккал/год);

kc – поправочний коефіцієнт, залежить від географічного положення (1,15);

S – площа вікон (15 м2).

Кількість тепла, що надходить у приміщення через стіни, приймемо рівним нулеві, тому що стіни цегельні.

Загальне виділення теплоти Q обчислюємо як суму отриманих результатів:

Q = 1960,8+360+578+1483,5 = 4382,3 (ккал/год), (4.6)

Необхідний повітрообмін Ltp буде дорівнює:

Ltp = Q/cr * (tп – tk) = 4382,3/0,24*1,29 * (25-18) = 2022,1 (м3/год), (4.7)

де c – питома теплоємність повітря (0,24 ккал/кг·град);

r – щільність повітря (1,29 кг/ м3);

tп – температура повітря, що видаляється, (25 оС)

tк – температура проточного (з кондиціонера) повітря (18 оС).

Необхідна продуктивність по холоду Qтрх з урахуванням зовнішньої температури 30 оС буде дорівнювати:

Qтрх = L*c*r*(t – tk) = 2022,1 * 0,24 * 1,29 (30 – 18) = 7512,5(ккал/год) (4.8)

З урахуванням отриманих результатів вибираємо 2 кондиціонери типу Delonghi PAC F16E, що при одночасній роботі можуть забезпечити для жаркого часу необхідні повітрообмін і охолодження зовнішнього повітря для підтримки оптимальних параметрів мікроклімату.

Природне світло проникає в приміщення КВ через бічні світлопрорізи, що відповідає вимогам. Освітленість при загальному штучному освітленні повинна складати 300 – 500 лк. Як джерело освітлення рекомендується застосовувати люмінесцентні лампи ЛБ-40.

Припустимі рівні звукового тиску і рівн шуму на робочому місці повинні відповідати ГОСТ 12.1.003-83 [39]. Рівні звуку не повинні перевищувати 60 Дб.

Кожне робоче місце в КВ повинно відповідати вимогам ГОСТ 12.2.031-78.

Робота в КВ відноситься до групи В (робота з програмним забезпеченням, переклад і редагування та ін.). Виконувані роботи відносяться до III категорії робіт (тривалість робіт групи В>4год.

4.2 Техніка безпеки в кредитному відділі

Згідно ПУЕ, за ступенем небезпеки поразки електричним струмом, КВ відноситься до класу приміщень без підвищеної небезпеки, тому що в приміщенні можливо одночасний дотик до корпусів ПЕОМ з однієї сторони до заземлених металевих конструкцій приміщення (батареї опалення) з іншої сторони. Для доведення до приміщень без підвищеної небезпеки варто відгородити батареї дерев’яними ратами.

За ГОСТ 12.1.030-81 для електроустановок перемінного струму з частотою 50 Гц, напругою до 1000В й глухозаземленою нейтралью застосовується занулення. Занулення варто виконувати електричним з’єднанням металевих частин електроустановок із заземленою точкою джерела живлення електроенергією за допомогою нульового захисного провідника. Повинна забезпечуватися безперервність ланцюга від кожного корпуса електроустановки до нейтралі джерела.

Відповідно до вимог ПУЕ, відключення ушкоджено ділянки мережі здійснюється автоматом захисту, струм спрацьовування якого повинний перевищувати в 5-7 разів максимальний струм, споживаний електроустаткуванням у НІЛ, але бути менше в 1,4 рази струму короткого замикання (струм, споживаний електроустаткуванням менше 100 А). Варто застосувати повторне заземлення всіх частин устаткування, що можуть виявитися під напругою. Для цього необхідно з’єднати металеві корпуси ПЕОМ з усіма заземленими металевими частинами приміщення. Опір повторного заземлення не повинний перевищувати 30 Ом.

Необхідно проводити контроль ізоляції. Контроль проводити між нулем і фазою і між фазами. Опір ізоляції повинен бути не менш 500 КОм. Контроль проводити не рідше 1 рази в рік при відключеному електроживленні.

При обслуговуванні, ремонті і налагодженн ПЕОМ необхідно керуватися ДНАОП 0.00-1.31-99.

Організаційні заходи:

вступний інструктаж для нових працівників (проводиться з усіма незалежно від їхньої освіти і стажу роботи) по техніці безпеки, виробничої санітарії і правилами внутрішнього трудового розпорядку на підприємстві;

первинний інструктаж на робочому місц (безпечні прийоми праці, конкретна виробнича обстановка). Проводиться до початку виробничої діяльності. Особи, не зв’язані з обслуговуванням, іспитом, налагодженням ремонтом устаткування, первинний інструктаж не проходять;

повторний інструктаж. Ціль – перевірка підвищення рівня знань правил і інструкцій з охорони праці. Проходять усі робітники, за винятком зазначених для первинного інструктажу на робочому місці. Проводиться один раз у півріччя.

При запровадженні в дію нових стандартів, правил; при зміні технологічного процесу і так далі проводити позаплановий інструктаж.

Проведення всіх інструктажів реєструється у відповідних журналах інструктажу з обов’язковим підписом інструктуємого і що інструктує. Журнали інструктажів повинні бути пронумеровані, прошнуровані і скріплені печаткою. При виконанні робіт, не зв’язаних з основною діяльністю, необхідно проводити цільовий нструктаж.

4.3 Пожежна профілактика

У розглянутому приміщенні застосовуються тверді палючі матеріали, а також знаходяться тверді і волокнисті пальні речовини. Тоді згідно СНиП 2.01.02-85 будинок має 1-у ступінь вогнестійкості. Робота в КВ по пожежовибухобезпечності відноситься до категорії В, а по ПУЕ приміщення відноситься до класу ПІІа. Вимоги по пожежовибухобезпечності виконані.

Причиною пожежі в КВ можуть бути: коротке замикання електропроводки; несправність ПЕОМ і іншого електроустаткування.

Відповідно до вимог ГОСТ 12.1.004-91 [40], ГОСТ 12.4.009-83, а також вимог, приміщення КВ повинно бути оснащене:

димовими пожежними сповістителями (з розрахунку 2 сповістителя на кожні 20 м2 площі приміщення). Розглянуте приміщення оснащене 6-ю пожежними сповістителями;

вуглекіслотними переносними вогнегасниками мністю не менш 2 л (з розрахунку 1 вогнегасник на 40-50 м2 площі, але не менш 2 на приміщення). Розглянуте приміщення оснащене 2-мя вогнегасниками; шухлядою з піском, об’ємом 0,25 м3.

У приміщенні КВ 6 працюючих, при категор виробництва В й об’ємі приміщення 129,6 м3 і максимальній відстані до виходу від робочого місця 4,6 м, евакуацію при пожежі можна проводити через робочий вихід, згідно СНиП 2.01.02-85, тому що відстань від найбільш вилученого місця до виходу з приміщення не перевищує 25м (не більше 6 м), а кількість працюючих у змін не більш 25 чоловік (3 чоловік), застосування одного евакуаційного виходу є припустимим. При цьому висота проходу повинна бути не менш 2м (2,3м), а ширина не менш 1м. Схему евакуації розмістити на видному місці у виходу з приміщення.

Проаналізувавши кредитний відділ АКБ „ПРАВЕКС-БАНК”, можна зробити висновок, що він відповідає нормам технічної безпеки, що визначен Законом України «Про охорону праці», системою стандартів безпеки праці (ССБП), санітарними нормами і правилами, ГОСТами і ОСТами по безпеці праці, СНиПами.

Достоїнствами даного робочого місця є: правильне розташування техніки на робочих столах, достатня відстань між меблями, компактне розташування офісних меблів, достатнє висвітлення і вентиляція повітря.

Однак, існують і недоліки. Тому що у відділі є комп’ютерна техніка, то необхідно приділити увагу підвищенню змісту кисню в повітрі. Для цього необхідно наявність кімнатних рослин, квітів, а також бажана наявність акваріума.

ВИСНОВКИ

Проведений аналіз фінансової стійкост комерційного банку та шляхів її зміцнення дає підстави зробити наступні висновки й пропозиції.

Фінансова стійкість комерційного банку ще не стала об'єктом комплексного наукового дослідження у вітчизняній літературі, хоча потреба в таких дослідженнях є значною.

У процесі аналізу структури банківських ресурсів і задля виявлення значення їх основних складових для забезпечення фінансово стійкості банку необхідно "невласні" ресурси розмежовувати на залучен й запозичені. Це дозволяє враховувати специфіку власності й джерел походження різних елементів ресурсів, що використовуються банком, але йому не належать, застосовувати до них конкретні прийоми

Для зміцнення фінансової стійкості комерційного банку істотне значення має зростання його доходів, насамперед прибутку як джерела збільшення власного капіталу.

Валовий операційний дохід комерційних банків залежить від норми прибутку по активних операціях, розміру плати, що береться за надані послуги, величини й структури активів. Кожен з цих факторів вимагає застосування специфічних прийомів дослідження.

Для забезпечення зростання дохідност комерційного банку та підвищення його фінансової стійкості важливе значення ма кількісний та якісний аналіз кожного джерела доходів з метою встановлення вигідних для банку напрямів здійснення операцій.

Збільшенню дохідності комерційних банків, крім підвищення прибутку від здійснюваних операцій та послуг, що надаються, сприя й скорочення витрат на їх обслуговування Це вимагає проведення постійного аналізу витратності банківських операцій та послуг і визначення можливостей їх зменшення, що позитивно впливає на фінансову стійкість банку.

Узагальнюючими показниками оцінки фінансово стійкості банку є його платоспроможність і ліквідність. Ці показники тісно взаємопов'язані. Основою платоспроможності банку є його ліквідність. Однак платоспроможність залежить не лише від ліквідності, а й від ряду інших факторів політичної й економічної ситуац в країні чи регіоні, стану грошово-кредитного ринку, можливості рефінансування в НБУ, розвинутості ринку цінних паперів, наявності й досконалості заставного законодавства, забезпеченості банку власним капіталом, надійності клієнтів й банків-партнерів, спеціалізації й різноманітності банківських послуг даного фінансово-кредитного закладу та інших факторів. Потрібний аналіз впливу кожного з них на платоспроможність банку його фінансову стійкість.

Для створення умов, які б сприяли встановленню и зміцненню фінансової стійкості комерційних банків, держава повинна вжити заходів законодавчого й нормативного характеру

-  створити спеціальне незалежне відомство, яке б займалося визначенням рейтингу комерційних банків і знайомило з ним усіх зацікавлених осіб;

-  створити при Асоціації українських банків банк даних про позичальників вітчизняних комерційних банків, в якому зберігалась би інформація про фінансовий стан суб'єктів господарювання, х спроможність виплачувати проценти і погашати борги, а також реєстр гарантій застав;

-   сприяти усуненню законодавчих обмежень щодо участі банків у створенні інших фінансово-кредитних інститутів та промислово-фінансових груп шляхом злиття банківського, фінансового та промислового капіталу, утворення дочірніх банків. Це зумовить кардинальні зміни у банківському секторі України, прискорений розвиток ринку цінних паперів та виникнення зацікавленост у банків щодо участі в оздоровленні інших комерційних банків, санації як їх, так й інших суб'єктів господарювання;

-   ввести у законодавчому порядку більш повну відповідальність акціонерів (учасників) банку за використання залучених банками коштів, тому що на сьогодні вони несуть відповідальність лише в межах свого внеску, як це передбачено законом України "Про господарські товариства";

-   внести зміни в нормативну базу щодо можливості відкриття кожним банком окремого субкореспондентського розрахункового рахунку, на якому були б сконцентровані лише власні кошти банку Це унеможливить випадки блокування коштів клієнтів, що знаходяться на кореспондентському рахунку банку, і проведення розрахунково-касових операцій при виконанні рішень арбітражних судів про стягнення з власних коштів банку певних сум на користь позивачів

Звичайно, й самі банки для забезпечення власної фінансової стійкості повинні організаційно перебудовувати свою організаційну, діяльність. Для цього їм необхідно:

- організувати підрозділи (якщо вони ще не організовані) управління кредитними ризиками (кредитні комітети чи інші підрозділи);

-  провести заходи щодо подальшого всебічного розвитку внутрішнього аудиту і використовувати його висновки в поточному й стратегічному управлінні фінансовою стійкістю,

-  запровадити планування і прогнозування роботи по залученню й розміщенню ресурсів, забезпечити вчасне доведення планів і лімітів до установ банків (філій, представництв тощо);

-  посилити політику диверсифікації активів і пасивів, виходячи з того, що розмір максимального ризику на одного позичальника не повинен реально перевищувати 10 % власних коштів банку,

-  розгорнути роботу по розширенню кола вкладників і не допускати концентрації залишків коштів на депозитних і вкладних рахунках обмеженої кількості вкладників,

-  намагатись переорієнтувати діяльність банку на розширення асортименту банківських послуг Проводити політику збільшення доходів банку за рахунок розширення банківських послуг та операцій, в тому числі за рахунок здійснення розрахунків як найменш ризикових операцій.

Важливою умовою забезпечення фінансово стійкості комерційних банків с надійність джерел і гарантій погашення виданих кредитів. Цю проблему слід опрацювати законодавчо за участю Фонду державного майна. Зокрема, потребують вирішення питання про надання в заставу видачі кредиту виробничих га нших споруд підприємств, про механізм реалізації цієї застави, про надання в заставу контрольних пакетів акцій корпоративних підприємств. Гарантіями повернення кредитів щодо державних підприємств можуть бути і спеціально випущені казначейські зобов'язання (векселі) з наданням їм чинності вільно оборотних платіжних коштів

З метою спонукання комерційних банків надання кредитів на стабілізацію і розвиток виробництва пропонується:

-  дозволити видавати довгострокові кредити під розроблені стабілізаційні програми за рахунок скорочення на 50 % обов'язкових резервів,

-  встановити процентну ставку за кредити, що видаються за рахунок пільги щодо резервів, на рівн 10 % річних,

-  звільнити від оподаткування доходи, одержані комерційними банками від надання довгострокових кредитів,

-  встановити, що на погашення довгострокових кредитів першочергово (щодо оподаткування) використовується прибуток, одержаний від заходу, на який було видано кредит.

CПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.  Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховно Ради України 28.06.1996 р. – К.: Преса України, 1997 – 80 с.

2.  Закон України “Про Національний банк України” від 20.05.1999 р № 679–XIV // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності (Додаток до журналу “Вісник Національного банку України) , 1999. – №7. – С. 3–23.

3.  Закон України “Про банки і банківську діяльність” від 07.12.2000 р № 2121 – III // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності (Додаток до журналу “Вісник Національного банку України) , 2001. – №1 .– С.3–46.

4.  Закон України "Про охорону праці" від 14.10.1992 р №2694–XII із змінами і доповненнями

5.  Закон України “Про пожежну безпеку” від 17.12.1993 р. №3745–XII з змінами і доповненнями

6.  Постанова Правління НБУ “Про порядок регулювання діяльност банків в Україні “ від 28.08.2001 р. № 368 із змінами і доповненнями

7.  Постанова Правління НБУ від 10.06.1999 р. №280 про затвердження Правила організації захисту електронних банківських документів” із змінами і доповненнями

8.  Автоматизированные системы обработки финансово–кредитной информации / Под ред. проф. В.С. Рожнова. – М.: Финансы и кредит, 1990.–250с.

9.  Аналіз банківської діяльності: Навч.-метод. посібник для самостійного вивчення дисципліни / І.М. Парасій-Вергуненко; Київський національний економічний ун-т. – К.: КНЕУ, 2003. – 347 с.

10.  Аналіз банківської діяльності: Сучасні концепції, методи та моделі / Л.О. Примостка; Київ. нац. екон. ун-т. – К.: КНЕУ, 2002. – 313 с.

11.  Анализ деятельности коммерческих банков: Учебное пособие/ Отенко И.П./ Харьковский государственный экономический университет – Х.: ХГЭУ, 2001. 155 с.

12.  Банки и банковские операции: Учебник для вузов / Под ред. Е.Ф. Жукова– М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997. – 471 с.

13.  Банки и банковское дело / Под ред. И.Т. Балабанова. – СПб Издательство "Питер", 2000. – 256 с. – (Серия "Краткий курс).

14.  Банковское дело: Учебник / Под ред. О.И. Лаврушина. М.: Финансы и статистика, 1998. – 227 с.

15.  Банківські операції: Підручник/ А.М. Мороз, М.І. Савлук, М.Ф. Пуховкіна та ін.; За ред. д–ра екон. наук, проф. А.М. Мороза.– К.: КНЕУ, - 2-ге видання, 2002. –476 с.

16.  Банківська справа: Навчальний посібник / За ред. проф. Р.І. Тиркала.–Тернопіль: Карт–бланш, 2001. – 314 с. – (Серія "Банки і біржі").

17.  Банківський менеджмент: Навчальний посібник для вищих навчальних закладів / О.Кириченко, І. Гіленко, А. Ятченко. – К.: Основи, 1999. – 671 с.

18.  Банковский портфель–3 (Книга менеджера по кредитам. Книга менеджера по расчетам. Книга менеджера по фондовим и трастовим операциям. Книга банковского бухгалтера и аудитора) / Отв. ред. Коробов Ю.И., Рубин Ю.Б., Солдаткин В.И. – М.: СОМИНТЕК, 1995. – 752 с.

19.  Балабанов И.Т. Основы финансового менеджмента. Как управлять капиталом? — М.: Финансы и статистика, 1995. — 384 с.

20.  Банковский механизм управления экономикой/ Под ред. Г.Г. Коробовой, В. С. Лаховой — Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1990. — 120 с.

21.  Банковские риски: проблемы учёта, управления регулирования: Разраб. по укр. Банкам / А.В. Беляков. – М.: БДЦ – пресс, 2003. – 256 с.

22.  Бланк И.А. Стратегия и тактика управления финансами. — К.: МП «АДЕФ — Украина», 1996. — 534 с.

23.  Бланк И.А. Финансовый менеджмент. Киев, 1999. — 473 с.

24.  Бригхем Юд. Финансовый менеджмент. СПб, 1997. — с. 256—402, 517—555.

25.  Бухвальд Б. Техника банковского дела. Справочная книга и руководство к изучению банковских и биржевых операций. Пер. с нем. А.Ф. Каган-Шабшай. М.: АО «ДИС», 1993. – 234 с.

26.  Бухгалтерский анализ. (Рекомендовано Институтом банковского дела). Перевод с англ. / Под ред. М.А. Гольцберга и Л.М. Хасан-Бек. Киев, 1993.-428 с.

27.  Быкова Н.И. Банковские системы РФ: Учеб. пособие. СПб.: СПбУЭиФ, 2000. - 9,4 п.л.

28.  Васюренко О.В. Банковская система в условиях трансформации финансового рынка. — Харьков: «ХарМос», 1995. — 40 с.

29.  Васюренко О.В. Менеджмент кредитних операцій у комерційних банках. — Харків: РВП «Оригінал», 1998. —72 с.

30.  Васюренко О.В. Современные методы управления банковскими ресурсами. — Харьков: «Гриф», 1997. — 392 с.

31.  Васюренко О.В. Управління залученням ресурсів у комерційних банках // Фінанси України. — 1999. — №11. — С.88—92.

32.  Васюренко О.В. Центральный банк в системе кредитно-финансовых отношений. — Харьков: «ХарМос», 1996. — 80 с.

33.  Васюренко О.В. Банківський менеджмент: Посібник. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2001. – 320 с.

34.  Васюренко О.В. Банквські операції: Навчальний посібник.–К.: Т-во “Знання”, КОО, 2001. – 255 с. – (Вища освіта ХХІ століття).

35.  Волкова Н.И. Управление банковской деятельностью: Учеб.-практ. Пособие [для магистрантов экономической специальности вузов] / Н.И. Волкова, Л.М. Герасименко, Т.А. Чашко; Под общ. ред.: П.В. Егоров; Донец. нац. ун-т. – Донецк: Юго-Восток, 2003. – 336 с.

36.  Вступ до банківської справи / За ред. М.І. Савлука. – К.: Лібра, 1998. – 344 с.

37.  Голуб А., Семенюк Л., Смовженко Т. Гроші. Кредит. Банки. Львів: "Центр Європи", 1997. – 206 с.

38.  Голубович А.Д., Ситнин А.В., Хенкин Б.Л., Самодкина Н.В. Управление банком: организационные структуры, персонал и внутренние коммуникации. М.: АО «Менатеп-информ», 1995. — 208 с.

39.  ГОСТ 12.1.003-83. ССБТ. Шум. Общие требования безопасности.

40.  ГОСТ 12.1.004-91. ССБТ. Пожарная безопасность, общие требования.

41.  ГОСТ 12.1.005-88. ССБТ. Общие санитарно- гигиенические требования к воздуху рабочей зоны.

42.  ГОСТ 12.1.030-81. ССБТ. Электробезопасность. Защитное заземление, зануление.

43.  ГОСТ 12.2.031.-78. ССБТ. Рабочее место при выполнении работ сидя.

44.  Гроші та кредит: Підручник / За ред. проф. Б.С. Івасіва. Тернопіль: Карт–бланш, 2000. – 510 с.

45.  Гроші, банки та кредит: у схемах і коментарях: Навчальний посібник / За ред. Б.Л. Луціва. – 2–ге вид., перероб. –Тернопіль: Карт–бланш, 2000.

225 с.

46.  Грошово-кредитна та банківська статистика // Бюлетень Національного банку України. – 2003. – № 1. – С.79–115.

47.  Долан Э.Дж., Кэмпбэл Г.Дж. Деньги, банковское дело и денежно–кредитная политика / Пер. с англ. В. Лукашевича. – М., 1991. – 844 с.

48.  Єрьоміна Н.В. Банківські інформаційні системи: Навчальний посібник. – К.: КНЕУ, 2000. – 220 с.

49.  Жидецький В.Ц., Джигирей В.С., Мельников О.В. Основи охорони праці. Навчальний посібник. – Вид. 4–те, доповнене. – Львів: Афіша, 2000. – 350 с.

50.  Забезпечення фінансової стійкості сучасного комерційного банку: теоретко-методологічні аспекти: Монографія / В.М. Кочетков, Київ, нац. екон. ун-т. – К.: КНЕУ, 2002. – 238 с.

51.  Заруба О.Д. Банківський менеджмент та аудит. – К.: “Видавництво Лібра” ТОВ, 1996. – 234 с.

52.  Карманов Є.В. Банківське право України: Навчальний посібник. Харків: Консум, 2000. – 464 с.

53.  Кизим М.О., Забродський В.А., Зінченко В.А., Копчак Ю.С. Оцінка і діагностика фінансової стійкості підприємства: Монографія. – Х.: Видавничий Дім „ІНЖЕК”, 2003. – 144 с.

54.  Кириченко О. Банкiвський менеджмент. Навч. пос. — К.: Основы, 1999. — 671 с.

55.  Ковалев В.В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности. — М.: Финансы и статистика, 1996. —

432 с.

56.  Ковбасюк М.Р. Економічний аналіз діяльності комерційних банків і підприємств: Навчальний посібник. – К.: Видавничий дім "Скарби", 2001. –

234 с.

57.  Карлин Т.Р. Макмин А.Р. Анализ финансовнх отчетов (на основе ОААР): Учебник. – М.: ИНФРА–М, 1999. – 448 с.

58.  Лайко П.А., Ляшенко Ю.І. Фінансові угоди: Навч.посіб. К.: “ДІЯ”, 2000.

59.  – 102 с.

60.  Лобода Д.П. Методологічні основи управління ризиками в комерційних банках // Збірник наукових праць Т.6.– Суми: ВВП “Мрія–1” ЛТД, 2002. с.238–243.

61.  Маслюченков Ю.С. Финансовый менеджмент в коммерческом банке: Фундаментальный анализ. — М.: Перспектива, 1996. — 160 с.

62.  Национальная банковская система / В.В. Масленников, Ю.А. Соколов. – М.: Элит–2000, 2003. – 244 с.

63.  Облік та аналіз діяльності комерційного банку: Навч. посіб. / Т.О. Плісак, С.А. Тагаріна, Л.В. Недеря, Л.О. Нетребчук; Київ. нац. торг.-екон. ун-т. КНТЕУ, 2003. – 307 с.

64.  Облік та аналіз зовнішньоекономічної діяльності комерційних банків: Навч. посіб. [для вищ. навч. закладів] / Н.Б. Литвин. – Тернопіль: Карт-бланки, 2003. – 362 с.

65.  Облік та аудит у комерційних банках. / А.М. Герасимович, Т.В. Кривов'яз, О.А. Мазурін та ін.; За ред. д–ра екон. наук, проф. А.М. Герасимовича. Львів: "Фенікс", 1999. – 512 с.

66.  Операції комерційних банків / Р. Коцовська, В. Ричаківська, Г. Табачук, Я. Грудзевич, М. Вознюк. – 2–ге вид., доповн. – Львів: ЛБІ НБУ, 2001. 342 с.

67.  Організація управлінняфінансовою стійкістю банку в ринкових умовах: Монографія / В.М. Кочетков; Європ. ун-т. – К.: вид-во Європ. ун-ту, 2003. 298 с.

68.  Основи банковского менеджмента / Под ред. О.И. Лаврушина. М.: ИНФРА–М, 1995. – 216 с.

69.  Основы банковского дела / Под ред. д.э.н. А.Н. Мороза. К.: Знание, 1994. – 342 с.

70.  Олійник Д.І. Управління ліквідністю комерційного банку та оптимізація фінансового результату // Вісник Національного банку Украіни. – 2001. 8.– С. 28–29.

71.  Орел Д.В. Проблемні кредити комерційних банків: основн передумови виникнення та заходи впливу // Фінанси та кредит.– 2002. – №12.– С. 48–53.

72.  Отенко И.П. Анализ деятельности КБ. – Х. : ХГЄУ. – 2001. -115 с.

73.  Охорона праці користувачів комп'ютерних відеодисплейних терміналів. – Київ, 1997. – 400 с.

74.  Полфреман Д., Форд Ф. Основи банковского дела. – М.: ИНФРА М, 1996.–624 с.

75.  Практикум по анализу финансового состояния и оценке кредитоспособности банка-заёмщика / Л.Ф. Сухова. – М.: Финансы и статистика, 2003. – 148 с.

76.  Примостка Л.О. Фінансовий менеджмент банку: Навчальний посібник. – К.:КНЕУ, 1999.–280 с.

77.  Роуз Питер С. Банковский менеджмент / Пер. с англ. со 2–го изд. – М.: "ДелоЛТД", 1995.– 768 с.

78.  Річний звіт ПРАВЕКС-БАНКу за 2002, 2003, 2004 рр.

79.  Синки Дж. Управление финансами в коммерческих банках. М.: Саtallаху, 1994.–893 с.

80.  Современные деньги и банковское дело: Пер. с англ. / Миллер Р. Л. Ван-Хуз Д. Д. — М.: Инфра-М, 2000. — 856 с.

81.  Тимоти У. Кох. Управление банком / Пер. с англ. в 5–ти книгах, 6–ти частях. Часть V. –Уфа: Спектр, 1993. – 192 с.

82.  Управління фінансовою стійкістю комерційних банків: Монографія/Наталія Шелудько; ін-т економіки Національна академія наук Укр. – К.:ін-т економіки НАН України, 2002. – 228 с.

83.  Усоскин В.М. Современный коммерческий банк: управление и операции. – М.: ИПУ "Вазар–Ферро", 1994. – 320 с.

84.  Финансы, денежное обращение и кредит: Учебник / Под ред. В.К. Сенчагова, А.И. Архипова. – М.: Изд–во "Проспект", 2000. – 496 с.

85.  Финансовый менеджмент: теория и практика: Учебник / Под ред. Е.С. Стояновой. – 3-е изд., перераб. и доп.-М.: Изд-во «Перспектива», 1998.

656 с.

86.  Фролов С.М. Банківська справа. Суми: СумДу. – 2001. – 205 с.

87.  Шіллер Р.І. Фінансова стійкість комерційного банку та шляхи зміцнення. – К.: Наук. думка, 1998. – 159 с.

88.Шлапак О. Фінансовий стан, тенденції та проблеми функціонування і розвитку банків у 2002 році // Вісник НБУ. – березень 2003. – с. 2-11.