Шпаргалка: Предмет и задачи хозяйственного права

Майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання.

Статутний фонд державного комерційного підприємства утворю­ється до реєстрації цього підприємства як суб'єкта господарювання уповноваженим органом, до сфери управління якого входить це підприємство. Мінімальний розмір статутного фонду державного комерційного підприємства встановлюється законом.

Якщо вартість активів державного комерційного підприєм­ства за результатами його діяльності виявиться меншою, ніж передбачений статутом підприємства розмір статутного фонду, орган, до сфери управління якого входить це підприємство, зо­бов'язаний у встановленому законодавством порядку зменшити його статутний фонд, але не нижче встановленого мінімального розміру статутного фонду.

Держава і орган, до сфери управління якого входить державне комерційне підприємство, не відповідають за його зобов'язання­ми, крім випадків, передбачених ГКУ та відповідними законами України.

Збитки, що завдані державному комерційному підприємству внаслідок виконання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, які було визнано судом неконститу­ційними або недійсними, підлягають відшкодуванню зазначени­ми органами добровільно або за рішенням суду.

Державне унітарне комерційне підприємство може бути перетво­рено у передбачених законом випадках та порядку на корпорати-зоване (державне акціонерне товариство). Особливості діяльності корпоратизованих підприємств визначаються ГКУ та відповід­ними законами України.

Особливості господарської діяльності державних комерційних підприємств регламентовані ст. 75 ГКУ.

Державне комерційне підприємство зобов'язане приймати та виконувати доведені до нього в установленому законодавством порядку державні замовлення і державні завдання, а також вра­ховувати їх при формуванні виробничої програми, визначенні перспектив свого економічного та соціального розвитку й виборі контрагентів.

Державне комерційне підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом. Відчужува­ти, віддавати в заставу майнові об'єкти, що належать до основ­них фондів, здавати в оренду цілісні майнові комплекси структур­них одиниць та підрозділів державне комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управ­ління якого воно входить, і, як правило, на конкурентних заса­дах.

Кошти, одержані від продажу майнових об'єктів, що нале­жать до основних фондів державного комерційного підприємства, спрямовуються на інвестування виробничої діяльності цього під­приємства.

Списання з балансу не повністю амортизованих основних фон­дів, а також прискорена амортизація основних фондів державного комерційного підприємства можуть здійснюватися лише за згодою органу, до сфери управління якого входить це підприємство.

Державні комерційні підприємства за рахунок прибутку (до­ходу) утворюють такі спеціальні (цільові) фонди, призначені для покриття витрат, пов'язаних з їх діяльністю:

амортизаційний;

розвитку виробництва;

споживання (оплати праці);

резервний;

інші, передбачені статутом підприємства.

Порядок визначення нормативів відрахувань до цільових фон­дів державних комерційних підприємств, їх граничні розміри, порядок формування і використання встановлюються законами України.

У разі зміни керівника державного комерційного підприєм­ства обов'язково здійснюється ревізія фінансово-господарської діяльності підприємства в порядку, передбаченому законом. Інші особливості господарської та соціальної діяльності державних комерційних підприємств визначаються законом.

Казенним є підприємство, що створюється в таких галузях народного господарства:

де згідно із законом можуть здійснювати господарську діяль­ність лише державні підприємства;

основним (понад 50 %) споживачем продукції (робіт, послуг) є держава;

за умовами господарювання неможлива вільна конкуренція товаровиробників чи споживачів;

переважає (понад 50 %) виробництво суспільно необхідної про­дукції (робіт, послуг), яке за умовами і характером потреб, що ним задовольняються, як правило, не може бути рента­бельним;

де приватизація майнових комплексів державних підприємств заборонена законом.

Казенне підприємство створюється за рішенням Кабінету Мі­ністрів України. У цьому рішенні визначаються обсяг і характер основної діяльності підприємства, а також орган, до сфери управ­ління якого входить створюване підприємство. Реорганізація і ліквідація казенного підприємства здійснюються відповідно до вимог ГКУ за рішенням органу, у компетенцію якого входить створення такого підприємства.

Майно казенного підприємства закріплюється за ним на праві оперативного управління в обсязі, зазначеному у статуті підприєм­ства.

Казенне підприємство є юридичною особою, що має відповідні рахунки в установах державного банку та печатку зі своїм найме­нуванням.

Орган, до сфери управління якого входить казенне підприєм­ство, затверджує його статут, призначає керівника, дає дозвіл на здійснення господарської діяльності, визначає види продукції (ро­біт, послуг), на виробництво та реалізацію якої поширюється зазначений дозвіл.

Найменування казенного підприємства повинно містити сло­ва "казенне підприємство".

Казенне підприємство здійснює господарську діяльність від­повідно до виробничих завдань органу, до сфери управління яко­го воно входить.

Казенне підприємство самостійно організовує виробництво продукції (робіт, послуг) і реалізує її за цінами (тарифами), що визначаються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Орган, до сфери управління якого входить казенне підприєм­ство, здійснює контроль за використанням та збереженням належ­ного цьому підприємству майна і має право вилучати у нього майно, яке не використовується або використовується не за призначенням, а також розпоряджатися ним у межах своїх повно­важень.

Казенне підприємство не має права відчужувати або в інший спосіб розпоряджатися закріпленим за ним майном, що нале­жить до основних фондів, без попередньої згоди органу, до сфери управління якого воно входить.

До джерел формування майна казенного підприємства вхо­дять:

державне майно, передане підприємству відповідно до рішен­ня про його створення;

кошти та інше майно, одержані від реалізації продукції (ро­біт, послуг) підприємства;

цільові кошти, виділені з Державного бюджету України;

кредити банків;

передбачена статутом частина доходів підприємства, одержа­них ним за результатами господарської діяльності;

інші не заборонені законом джерела.

Казенне підприємство одержує кредити для виконання статут­них завдань під гарантію органу, до сфери управління якого воно входить.

Казенне підприємство відповідає за своїми зобов'язаннями лише коштами, що перебувають у його розпорядженні. У разі недостатності зазначених коштів держава в особі органу, до сфери управління якого входить казенне підприємство, несе повну субси-діарну відповідальність за зобов'язаннями цього підприємства.

Порядок розподілу та використання прибутку казенного під­приємства визначаються його статутом відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України за законом. Інші особ­ливості господарської та соціальної діяльності казенних підпри­ємств визначаються ГКУ, законом про державні підприємства та іншими законодавчими актами України.

Комунальні унітарні підприємства

Комунальне унітарне підприємство — це підприємство, що утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комуналь­ної власності і входить до сфери його управління.

Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника — відповідної терито­ріальної громади і виконує його функції в межах, визначених ГКУ та законодавчими актами України.

Майно комунального унітарного підприємства перебуває в кому­нальній власності й закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або оперативного (комунальне некомерційне підприємство).

Статутний фонд комунального унітарного підприємства утво­рюється органом, до сфери управління якого воно входить, до реєстрації його як суб'єкта господарювання. Мінімальний розмір статутного фонду комунального унітарного підприємства встанов­люється відповідною місцевою радою.

Найменування комунального унітарного підприємства повин­но містити слова "комунальне підприємство" і вказівку на орган місцевого самоврядування, до сфери управління якого входить це підприємство.

Комунальне унітарне підприємство не відповідає за зобов'я­заннями власника та органу місцевого самоврядування, до сфери управління якого воно входить.

Комунальне унітарне підприємство очолює керівник підпри­ємства, що призначається органом, до сфери управління якого входить підприємство, і підзвітний цьому органові.

Збитки, що завдані комунальному унітарному підприємству внаслідок виконання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, підлягають відшкодуванню зазначе­ними органами добровільно або за рішенням суду.

Особливості господарської діяльності комунальних унітарних підприємств визначаються відповідно до вимог, встановлених ГКУ щодо діяльності державних комерційних або казенних підпри­ємств, а також інших передбачених законодавством вимог.

Державні та комунальні підприємства

Державні унітарні підприємства утворюються компетентними орга­нами державної влади на базі відокремленої частини державної влас­ності. Ці органи є представниками власника (держави) і виконують його функції в межах, визначених Господарським кодексом України та інши­ми законодавчими актами. Майно державного унітарного підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарсько­го відання чи праві оперативного управління.

Державні унітарні підприємства, за ст. 73 Господарського кодексу України, діють як державні комерційні підприємства або казенні під­приємства.

Державне комерційне підприємство діє на основі статуту і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності всім належним йому на праві господарського відання майном.

Держава та орган, до управління якого входить державне комерційне підприємство, не несуть відповідальності за його зобов'язаннями, крім випадків, передбачених Господарським кодексом України та іншими за­конами.

Державні унітарні підприємства повинні приймати та виконувати доведені до них державні замовлення і державні завдання, а також вра­ховувати їх при формуванні виробничих програм, визначенні перспек­тив їх економічного і соціального розвитку та виборі контрагентів. Вони не мають права безоплатно передавати належне їм майно іншим підпри­ємствам, організаціям, громадянам, крім випадків, передбачених зако­ном. Відчужувати, віддавати в заставу майнові об'єкти, шо належатьдо основних фондів, здавати в оренду цілісні майнові комплекси структур­них одиниць та підрозділів державні комерційні підприємства мають право лише за попередньою згодою органів, до сфери управління яких вони входять, і, як правило, на конкурсних засадах. Кошти, одержані від продажу майна, шо належить до основних фондів цих підприємств, спрямовуються на інвестування їх виробничої діяльності.

Списання з балансу не повністю амортизованих основних фондів, а також прискорена амортизація основних фондів державного ко­мерційного підприємства можуть проводитися лише за згодою органу, до сфери управління якого входить дане підприємство.

Державні комерційні підприємства утворюють за рахунок прибут­ку спеціальні (цільові) фонди, призначені для покриття витрат, пов'яза­них з їх діяльністю, зокрема амортизаційний фонд1; фонд розвитку ви­робництва; фонд споживання (оплати труда); резервний фонд та інші передбачені статутом підприємства фонди.

Порядок визначення нормативів відрахувань до таких фондів, їх граничні розміри, порядок формування та використання встанов­люється законом. Так, Декретом Кабінету Міністрів України від 10 трав­ня 1993 року «Про порядок використання прибутку державних підпри­ємств, установ і організацій» встановлено, що державні підприємства після сплати обов'язкових платежів провадять відрахування від прибут­ку, який залишиться в їхньому розпорядженні, на технічне переоблад­нання виробництва, освоєння нових технологій, здійснення природо­охоронних заходів і нового будівництва та на поповнення власних обо­ротних коштів за нормативами (в розмірах не менше 30 і не більше 80 відсотків), встановленими органами, які виконують функції управління майном, що перебуває в державній власності.

Серед підприємств, заснованих на державній власності, вирізняють­ся казенні підприємства. Вони створюються в галузях народного гос­подарства, в яких: законом дозволено здійснення господарської діяль­ності лише державним підприємством; основним (понад п'ятдесят відсотків) споживачем продукції (робіт, послуг) є держава; підприємство являє собою суб'єкт природних монополій; таким, шо переважає (по­над п'ятдесят відсотків), є виробництво суспільно необхідної продукції (робіт, послуг), яке за своїми умовами і характером потреб, шо ним за­довольняються, як правило, не може бути рентабельним; приватизацію майнових комплексів державних підприємств заборонено законом (ст. 76 Господарського кодексу України).

Казенне підприємство створюється за рішенням Кабінету Міністрів України. У рішенні про його створення визначаються обсяг і характер основної діяльності, а також орган, до сфери управління якого входить підприємство, що створюється. Казенне підприємство наділяється пра­вами юридичної особи, відкриває відповідні рахунки в банках, мас пе­чатку за своїм найменуванням, яке повинно містити слова «казенне підприємство».

Орган, до сфери управління якого входить казенне підприємство, за­тверджує його статут, призначає керівника, дає дозвіл на здійснення ним господарської діяльності, визначає види продукції (робіт, послуг), на ви­робництво та реалізацію якої поширюється цей дозвіл. Він здійснює конт­роль за використанням та збереженням належного підприємству майна і має право вилучити в нього майно, яке не використовується або викорис­товується не за призначенням, і розпорядитися ним у межах своїх повно­важень. Під гарантією цього органу казенне підприємство одержує креди­ти для виконання статутних завдань. Без попередньої згоди цього органу казенне підприємство не може відчужувати або іншим способом розпоря­джатися закріпленим за ним майном, шо належить до основних фондів.

Джерелом формування майна казенного підприємства, крім держав­ного майна, переданого йому відповідно до рішення про його створен­ня, є: кошти та інше майно, одержані від реалізації продукції (робіт, послуг); цільові кошти, виділені з Державного бюджету; частина до­ходів, одержаних ним за результатом господарської діяльності, що пе­редбачена статутом.

Казенне підприємство відповідає за своїми зобов'язаннями лише кош­тами, що перебувають у його розпорядженні. У разі недостатності таких коштів держава, в особі органу, до сфери управління якого входить це підприємство, несе субсидіарну відповідальність за його зобов'язаннями.

Комунальні унітарні підприємства утворюються, подібно до держав­них підприємств, компетентними органами місцевого самоврядування на базі відокремленої частини комунальної власності і входять до сфе­ри їх управління. Ці органи є представниками власників — відповідних територіальних громад і виконують Його функції в межах, визначених Господарським кодексом та іншими законодавчими актами. Цими ор­ганами утворюються статутні фонди комунальних унітарних підпри­ємств до їх реєстрації як суб'єктів господарювання.

Найменування комунального унітарного підприємства має містити слова «комунальне підприємство» та вказівку на орган місцевого само­врядування, до сфери якого воно входить. Орган місцевого самовряду­вання призначає керівника комунального унітарного підприємств

Це підприємство не несе відповідальності за зобов'язаннями влас­ника та органу місцевого самоврядування, до сфери управління якого воно входить. Збитки, завдані йому внаслідок виконання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, підлягають відшкоду­ванню зазначеними органами.

27. Приватні підприємства. Інші види підприємств

Приватним підприємством, за Господарським кодексом України, визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та їх праці чи з вико­ристанням найманої праці (ст. 113). Існування приватних підприємств стало можливим з переходом вітчизняної економіки до ринкової. Існу­вання такої власності не визнавалося союзним законодавством, а особи­ста власність мала лише споживче призначення. Сучасне законодавство, передусім Конституція України, легалізувала приватну власність щодо майна як споживчого, так і виробничого призначення, що і відкрило простір для здійснення господарської діяльності приватних підприємств.

Різновидом приватних підприємств є селянські (фермерські) госпо­дарства. Вони є формою підприємницької діяльності громадян з мстою виробництва, переробки та реалізації товарної сільськогосподарської продукції. Такі господарства теж можуть використовувати працю осіб, найманих за трудовим договором.

Відносини, пов'язані зі створенням та діяльністю фермерських гос­подарств, регламентуються Господарським кодексом та Законом Укра­їни від 19 червня 2003 року «Про фермерське господарство»1. Відповідно до цього Закону фермерські господарства здійснюють господарську діяльність, маючи на меті отримання прибутку, на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства.

Фермерське господарство може бути створено одним громадянином або кількома родичами чи членами сім'ї. Воно наділяється правами юри­дичної особи, діє на основі статуту. В статуті зазначається найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), орган управління, порядок прийняття ним рішень, порядок вступу до господарства і вихо­ду з нього та інші положення, що не суперечать чинному законодавству.

Особливим видом підприємств, передбачених законодавством, є орендні підприємства, які створюються на основі орендованих цілісних майнових комплексів державних або комунальних підприємств чи май­нових комплексів виробничих структурних підрозділів (структурних одиниць) цих підприємств з метою здійснення господарської діяльності.

Переважне право на оренду таких комплексів має організація членів трудового колективу, зареєстрована як юридична особа. Орендодавця­ми щодо майнових комплексів державної або комунальної власності виступають Фонд державного майна України і його регіональні відділен­ня, а також органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Рес­публіки Крим, місцевими органами влади управляти майном, що нале­жить Автономній Республіці Крим, або с в комунальній власності.

Порядок укладення договору оренди майнових комплексів та інші питання створення і діяльності орендних підприємств регулюються За­коном України від 1995 року «Про оренду державного та ко­мунального майна»1.

В Україні можуть діяти і підприємства з іноземними інвестиціями. Такими визнаються підприємства, в статутному фонді яких не менш як десять відсотків становлять іноземні інвестиції (цінності, шо вкладають­ся іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності з метою одержання прибутку або досягнення соціального ефекту). Підприємства з іноземними інвестиціями мають право засновувати дочірні підпри­ємства, створювати філії і представництва на території України і за її межами з додержанням відповідного законодавства.

Якщо підприємство (унітарне або корпоративне), створене за законо­давством України, діє виключно на основі іноземного капіталу, воно ви­знається іноземним підприємством. Такі підприємства не можуть створю­ватися в галузях, що мають стратегічне значення для безпеки держави.

29. Правовое положение казенных предприятий

Особым видом предприятия, основанного на государственной собственности, является казенное предприятие.

Согласно ч. 1 ст. 76 ХК казенные предприятия создаются в отраслях народного хозяйства, в которых:

1.законом разрешено осуществление хозяйственной деятельности лишь государственным предприятиям;

2. основным (свыше пятидесяти процентов) потребителем продукции (работ, услуг) выступает государство;

3.по условиям ведения хозяйства невозможна свободная конкуренция товаропроизводителей или потребителей;

4.преобладающим (свыше пятидесяти процентов) является производство общественно необходимой продукции (работ, услуг), которое по своим условиям и характеру потребностей, что им удовлетворяются, как правило, не может быть рентабельным;

5.приватизация имущественных комплексов государственных предприятий запрещена законом.

В отличие от государственных коммерческих предприятий, которые образуются органами государственной власти, подчиненными Кабинету Министров, казенные предприятия создаются по решению Кабинета Министров. В решении о создании казенного предприятия определяются объем и характер основной деятельности предприятия, а также орган, в сферу управления которого входит предприятие, которое создается. Реорганизация и ликвидация казенного предприятия проводятся в соответствии с требованиями ХК по решению органа, к компетенции которого принадлежит создание данного предприятия.

Имущество казенного предприятия закрепляется за ним на праве оперативного управления в объеме, отмеченном в уставе предприятия.

Казенное предприятие является юридическим лицом, имеет соответствующие счета в учреждениях государственного банка, печать со своим наименованием.

Орган, в сферу управления которого входит казенное предприятие, утверждает устав предприятия, назначает его руководителя, дает разрешение на осуществление казенным предприятием хозяйственной деятельности, определяет виды продукции (работ, услуг), на производство и реализацию которой распространяется отмеченное разрешение.

Особенности хозяйственной деятельности казенных предприятий установленные в. 77 ХК.

Казенное предприятие осуществляет хозяйственную деятельность в соответствии с производственными заданиями органу, в сферу управления которого оно входит.

Казенное предприятие самостоятельно организует производство продукции (работ, услуг) и реализует ее по ценам (тарифами), которые определяются в порядке, установленном Кабинетом Министров Украины, если другое не предусмотрено законом.

Орган, в сферу управления которого входит казенное предприятие, осуществляет контроль за использованием и сохранением должного предприятию имущества, и имеет право изъять у казенного предприятия имущество, которое не используется или используется не по назначению, и распорядиться им в пределах своих полномочий.

Казенное предприятие не имеет права отчуждать или иным способом распоряжаться закрепленным за ним имуществом, которое принадлежит к основным фондам, без предыдущего согласия органа, в сферу управления которого оно входит.

Казенное предприятие отвечает по своими обязательствам лишь средствами, которые находятся в его распоряжении. В случае недостаточности отмеченных средств государство, в лице органа, в сферу управления которого входит предприятие, несет полную субсидиарную ответственность по обязательствам казенного предприятия.

Распределение и использование прибыли (доходу) казенного предприятия определяется финансовым планом, который утверждается в порядке, установленном для государственных коммерческих предприятий.

Другие особенности хозяйственной и социальной деятельности казенных предприятий определяются ХК, законом о государственных предприятиях и другими законодательными актами.

30. Правовой статус граждан-предпринимателей

Правовому положению гражданина как субъекта ведения хозяйства посвященная ст. 128 ХК, которая называется «Гражданин в сфере ведения хозяйства».

Согласно ч. 1 этой статьи гражданин признается субъектом ведения хозяйства в случае осуществления им предпринимательской деятельности при условии государственной регистрации его как предпринимателя без статуса юридического лица в соответствии со ст. 58 ХК.

Гражданин-предприниматель отвечает по своим обязательствам всем своим имуществом, на которое в соответствии с законом может быть обращено взыскание (ч. 2 в. 128 ХК).

Предпринимательская деятельность гражданина может осуществляться в разных вариантах:

1.Непосредственно как предприниматель или через частное предприятие, которое им создается (с привлечением или без привлечения наемного труда;

2.самостоятельно или совместно с другими лицами. В случае осуществления предпринимательской деятельности совместно с другими гражданами или юридическими лицами гражданин имеет права и обязанности соответственно:

а)основателя и\или участника хозяйственного общества;

б)члена кооператива и тому подобное;

в)или права и обязанности, определенные заключенным при его участии договором о совместной деятельности без создания юридического лица.

Гражданин-предприниматель осуществляет свою деятельность на принципах свободы предпринимательства и в соответствии с принципами, предусмотренными в ст. 44 ХК.

Осуществляя предпринимательскую деятельность, гражданин-предприниматель обязан:

1.в предусмотренных законом случаях и порядке получить лицензию на осуществление определенных видов хозяйственной деятельности;

2. сообщать органы государственной регистрации об изменении его адреса, отмеченного в регистрационных документах, предмета діяль ності, других существенных условий своей предпринимательской деятельности, которые подлежат отображению в регистрационных документах;

3. соблюдать права и законные интересы потребителей, обеспечивать надлежащее качество товаров (работ, услуг), котор им изготовляются, соблюдение правил обязательной сертификации продукции, установленных законодательством;

4.не допускать недобросовестной конкуренции, других нарушений антимонопольно конкурентного законодательства;

5. вести учет результатов своей предпринимательской деятельности в соответствии с требованиями законодательства;

6.своевременно предоставлять налоговым органам декларации о доходах, другие необходимые сведения для начисления налогов и других обязательных платежей; платить налоги и другие обязательные платежи в порядке и в размерах, установленных законом.

Гражданин-предприниматель может быть признан судом банкротом в соответствии с положениями ХК и Закону Украины «О возобновлении платежеспособности должника или признания его банкротом».

31. Порядок создания субъектов хозяйствования

Предприятие создается согласно решению владельца (владельцев) имущества или уполномоченного им органа, предприятия-основателя, организации или по решению трудового коллектива.

Предприятие может быть создано путем его реорганизации в результате выделения из состава действующего предприятия или организации одного или нескольких самостоятельных структурных подразделений, по решению трудового коллектива и при согласии уполномоченного органа или владельца. Создание предприятий путем выделения осуществляется с сохранением за новыми предприятиями взаимообязательств и заключенных договоров с другими предприятиями.

Предприятие может создаваться в результате принудительного разделения другого предприятия в соответствии с антимонопольным законодательством Украины. Принудительное разделение предприятия осуществляется согласно распоряжению Антимонопольного комитета Украины и его территориальных управлений. Распоряжение о разделении предприятия-монополиста является обязательным для владельца или уполномоченного им органу. Распоряжение о принудительном разделении определяет срок создания новых предприятий, который не может быть меньше, чем 6 месяцев.

Основатели реализуют учредительные права путем избрания организационной формы предприятия; визначення целей и предмета его деятельности; принятие решения о его создании; утверждение в установленном порядке устава; передачи бесплатно на баланс предприятия основных фондов и денежных средств; формирование органов управления, определения в уставе пределов их полномочий и тому подобное.

Субъект предпринимательской деятельности имеет право открывать свои филиалы и представительства без создания юридического лица и обязательной государственной регистрации. В этом случае субъект предпринимательской деятельности должен сообщить орган государственной регистрации путем внесения дополнительной информации в свою регистрационную карточку.

Основой создания предприятия и его регистрации является комплект учредительных документов установленной формы, на основе которых предприятие функционирует.

Государственная регистрация предприятий является обязательным юридическим действием при их создании и регламентируется Хозяйственным кодексом Украины (ст. 58), а также Положением «О порядке государственной регистрации предприятий», утвержденным Кабинетом Министров Украины.

При регистрации предприятия вносятся в государственный реестр предприятий Украины. При наличии всех документов регистрация предприятия осуществляется в срок не больше пяти рабочих дней.

В случае изменения формы собственности, организационной формы или названия предприятия оно подлежит перерегистрации, которая осуществляется в порядке, установленном для его регистрации.

Отказ в государственной регистрации предприятия считается законным лишь за двумя основаниями: в результате нарушения установленного законом порядка создание предприятия и в случае несоответствия учредительных документов требованиям законодательства.

Не допускается отказ в государственной регистрации предприятий из мотивов ее нецелесообразности.

Отмена государственной регистрации предприятия может быть добровольной (по заявлению предприятия) или принудительной (на основании судебного решения хозяйственного суда) в случаях: а) признание недействительными учредительных документов; б) осуществление деятельности, что противоречит учредительным документам и действующему законодательству Украины; в) в случае несвоевременного сообщения предприятием об изменении своего местонахождения.

Отмена государственной регистрации предприятия прекращает его предпринимательскую деятельность и является юридическим основанием для его ликвидации как правового субъекта.

32. Правовое положение объединений предприятий

Осуществление предпринимательской деятельности в ней субьектами-предприятиями нуждается в непосредственном взаимодействии с другими юридическими лицами с целью коллективного использования производственного, научно-технического, информационного и финансового потенциала каждого из них для достижения большей эффективности. Это обусловило создание большого числа и разнообразия видов хозяйственных объединений, которые возникают на добровольной основе, с активными «горизонтальными» связками между их участниками - субъектами предпринимательской деятельности.

Согласно ч. 1 ст. 119 Хозяйственного кодекса Украины в зависимости от порядка основания объединения предприятий могут образовываться как хозяйственные объединения или как государственные или коммунальные хозяйственные объединения.

В Хозяйственном кодексе Украины (ч.2 ст.119) содержится определение хозяйственного объединения. Хозяйственное объединение - объединение предприятий, образованное по инициативе предприятий, не зависимо от их вида, которые на добровольных началах объединили свою хозяйственную деятельность.

Хозяйственные объединения характеризуются следующими признаками.

Во-первых, его основателями (участниками) могут быть только коммерческие юридические лица, то есть организации, основной целью которых является получение прибыли.

Во-вторых, участники объединения хранят свою юридическую самостоятельность как субъекты права. Это зафиксировано в ч.І ст.121 Хозяйственного кодекса: предприятия - участники объединения предприятий хранят статус юридического лица независимо от организационно-правовой формы объединения, и на них распространяются положения этого Кодекса и других законов относительно регуляции деятельности предприятий. Следовательно, объединение не имеет права осуществлять управление и контроль за деятельностью участников и выполнять функции относительно распоряжения их имуществом.

В-третьих, добровольный порядок создания. Добровольность волеизъявления основателей на создание объединения находит освещение в учредительном договоре.

В-четвертых, объединение признается новым и самостоятельным субъектом права (юридическим лицом), которое является владельцем имущества, переданного ему основателями (участниками). Согласно ч.4 ст. 118 ХК объединения является юридическим лицом.

Одно из основных правил, что регламентирует выполнение хозяйственным объединением обязательств, определяет норма, которая содержится в ч.4 ст.123 Хозяйственного кодекса: объединение предприятий не отвечает за обязательствами его участников, а предприятия-участники не отвечают за обязательствами объединения, если другое не предусмотрено учредительным договором или уставом объединения.

Хозяйственный кодекс Украины (ст. 120) называет четыре вида хозяйственных объединений: ассоциация, корпорация, консорциум и концерн. Первые два вида - договорные, другие - уставные.

Ассоциация - договорное объединение, созданное с целью постоянной координации хозяйственной деятельности предприятий, которые объединились, путем централизации одной или нескольких производственных и управленческих функций, развития специализации и кооперации производства, организации совместных производств на основе объединения участниками финансовых и материальных ресурсов для удовлетворения преимущественно хозяйственных потребностей участников ассоциации (ч.2 ст.120 ХК).

По определению, предоставленному в Хозяйственном кодексе, корпорацией признается договорное объединение, созданное на основе сочетания производственных, научных и коммерческих интересов предприятий, которые объединились, с делегированием ими отдельных полномочий централизованной регуляции деятельности каждого из участников органам управления корпорации (ч.З ст.120 ХК).

Консорциум - это временное уставное объединение предприятий для достижения его участниками определенной общей хозяйственной цели (реализации целевых программ, научно-технических, строительных проектов и тому подобное). Консорциум использует средств, которыми его наделяют участники, централизованные ресурсы, выделенные на финансирование соответствующей программы, а также средства, которые поступают из других источников, в порядке, определенном его уставом. В случае достижения цели его создания консорциум прекращает свою деятельность (ч.4 ст. 120 ХК).

Концерном признается уставное объединение предприятий, а также других организаций, на основе их финансовой зависимости от одного или группы участников объединения, с централизацией функций научно-технического и производственного развития, инвестиционной, финансовой, внешнеэкономической и другой деятельности. Участники концерна наделяют его частью своих полномочий, в том числе правом представлять их интересы в отношениях с органами власти, другими предприятиями и организациями. Участники концерна не могут быть одновременно участниками другого концерна (ч.5 ст.120 ХК).

33. Особенности правового положения промышленно-финансовых групп

Общие правила создания и деятельности промышленно-финансовых групп отмечены в ст.125 Хозяйственного кодекса Украины. Основными нормативно правовыми актами, которые регулируют правовой статус промышленно-финансовых групп (ПФГ) в Украине, является Закон Украины «О промышленно-финансовых группах в Украине» от21.11.1995 г.

Промышленно-финансовая группа - это объединение, в которое могут входить промышленные предприятия, сельскохозяйственные предприятия, банки, научные и проектные учреждения, другие учреждения и организации всех форм собственности, которые имеют целью получение прибыли, и которое создается по решению Правительства Украины на определенный срок с целью реализации государственных программ развития приоритетных отраслей производства и структурной перестройки экономики Украины, включая программы согласно межгосударственным договорам, а также производства конечной продукции.

Наименование ПФГ должно содержать словосочетание * промышленно-финансовая группа (ПФГ)». Употребление словосочетания «промышленно-финансовая группа (ПФГ)» в названиях субъектов предпринимательской деятельности, которые регистрируются не за нормами Закона « О промышленно-финансовых группах в Украине», не позволяется в соответствии со ст. 3.7 Закона.

ПФГ включает главное предприятие и участников. Главное предприятие ПФГ - это предприятие, созданное в соответствии с законодательством Украины, которое производит конечную продукцию ПФГ, осуществляет ее сбыт, платит налоги в Украине и официально представляет интересы ПФГ в Украине и за ее пределами.

Участник ПФГ - предприятие, банк или другое научное или проектное учреждение, организация, созданные согласно законодательству Украины, или иностранное юридическое лицо, которое входит в состав ПФГ, производит промежуточную продукцию ПФГ или предоставляет банковские и другие услуги участникам и главному предприятию ПФГ и имеет целью получение прибыли.

Главное предприятие и участники ПФГ хранят статус юридического лица, а также независимость в осуществлении производственной, хозяйственной и финансовой деятельности в соответствии с Законом и заключенным Генеральным соглашением о совместимой деятельности. ПФГ и главное предприятие и участники ПФГ создаются и действуют с соблюдением требований законодательства Украины, в том числе и законодательство о защите экономической конкуренции. Главным предприятием ПФГ не могут быть торговое предприятие, транспортное предприятие, предприятие в сфере общественного питания, бытового обслуживания, материально-технического снабжения, банк, финансово-кредитное учреждение.

Создание ПФГ запрещается в сфере торговли, общественного питания, бытового обслуживания населения, материально-технического снабжения, транспортных услуг.

Таким образом, правовой статус ПФГ, включая их создание, деятельность и прекращение, регулируется в Украине значительно жестче, чем хозяйственных объединений предприятий. В этой регуляции преобладают императивные нормы. Локальные нормы, которые регулируют деятельность ПФГ (уставы, договор о создании ПФГ, договорах, которые заключаются между участниками ПФГ) имеют ограниченное приложение и могут регулировать лишь те отношения, которые не урегулированы законодательством о ПФГ.

34. Правовое положние холдинговых компаний

Согласно ч.5 ст.126 Хозяйственного кодекса Украины субъект ведения хозяйства, которое владеет контрольным пакетом акций дочернего предприятия (предприятий), признается холдинговой компанией. Между холдинговой компанией и ее дочерними предприятиями устанавливаются отношения контроля-подчинения в соответствии с требованиями этой статьи Кодекса и других законов. Если по вине контролирующего предприятия дочерним предприятием были заключены (осуществлено) невыгодные для него соглашения или операции, то контролирующее предприятие должно компенсировать нанесенные дочернему предприятию убытки. Если дочернее предприятие по вине контролирующего предприятия очутится в состоянии неплатежеспособности и будет признано банкротом, то субсидіарну ответственность перед кредиторами дочернего предприятия будет нести контролирующее предприятие (чч.6,7 ст.126 ХК).

В Украине деятельность холдингов в целом не урегулирована законодательством. Регламентирована только деятельность холдингов, создаваемых в процессе корпоратизации и приватизации, что действуют на основании Указа Президента Украины «О холдинговых компаниях, которые создаются в процессе корпоратизации и приватизации» от 11.05.94 г. № 222/94 и утвержденного этим Указом Положения о холдинговых компаниях, которые создаются в процессе корпоратизации и приватизации (дальше - Положение).

В Положении холдинговая компания определена как хозяйничающий субъект, который владеет контрольными пакетами акций других, одного или больше хозяйничающих субъектов.

Для того, чтобы считаться холдинговой компанией в Украине субъект ведения хозяйства должен владеть не просто пакетами акций других, дочерних компаний, а контрольными пакетами акций. Это обязательное условие признания субъекта ведения хозяйства холдинговой компанией, создаваемой в процессе корпоратизации и приватизации в Украине.

Контрольным пакетом акций считается количество акций (пай, часть в уставном фонде), которое предоставляет право холдинговой компании осуществлять фактический контроль над хозяйничающим субъектом. Решение относительно подтверждения наличия контрольного пакета акций, если его размер составляет менее как 51 процент, принимает Анти-монопольний комитет Украины с учетом конкретных особенностей учредительных документов и структуры уставных фондов хозяйничающих субъектов в порядке, который устанавливает этот Комитет. Дочернее предприятие - субъект ведения хозяйства, контрольным пакетом акций которого владеет холдинговая компания.

Так, создание холдинговых компаний в процессе корпоратизации и приватизации не допускается в таких отраслях: торговля товарами народного потребления и продукцией производственно-технического назначения; производство и переработка сельскохозяйственной продукции; общественное питание и бытовое обслуживание населения; автомобильный транспорт (кроме предприятий, которые выполняют преимущественно международные перевозы).Не допускается создание холдинговой компании, если она и ее дочерние предприятия или два и больше дочерних предприятий реализуют взаимозаменяемые товары (работы, услуги) и их совокупная часть на соответствующем общегосударственном или региональном рынке превышает 35 процентов.

Таким образом, основными особенностями, которые характеризуют холдинговые компании по законодательству Украины, является:холдинговые компании могут быть дочерним предприятием других холдинговых компаний;дочернее предприятие не может владеть акциями холдинговой компании; законодательство предусматривает ряд ограничений относительно создания и деятельности холдинговых компаний.

35. Прекращение деятельности субъектов хозяйствования

Предприятие может прекратить свою деятельность в случае его ликвидации или реорганизации по решению владельца, при участии трудового коллектива или органа, уполномоченного создавать такие предприятия, по решению суда или арбитража.

Юридическим основанием добровольного прекращения деятельности предприятия является инициатива владельца или другие основания, предусмотренные в учредительных документах, в частности слияние двух и больше предприятий, присоединения одного предприятия к другому, разделения, выделения, превращения, ликвидация и банкротство.

Реорганизация предприятия, которое злоупотребляет своим монопольным положением на рынке, может осуществляться также путем его принудительного разделения в порядке, предусмотренном действующим законодательством. Реорганизация предприятия, которое может привести к экологическим, демографическим и другим негативным последствий, которые задевают интересы населения территории, должна согласовываться с соответствующим советом народных депутатов.

Предприятие ликвидируется также в случаях (ст. 59 ХКУ):

• признание его банкротом;

• если принято решение о запрещении деятельности предприятия из-за невыполнения условий, установленных законодательством, и если в предусмотренный решением срок не обеспеченно выполнение этих условий или не изменен вид деятельности;

• если решением суда будут признаны недействительными документы о создании предприятия. Ликвидация и реорганизация предприятия влечет исключение его из государственного реестра предприятий Украины. Со дня исключения его из реестра предприятие считается реорганизованным или ликвидированным.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10