Дипломная работа: Рекламна кампанія підприємства ЗАТ "Пирятинський сирзавод"

Коефіцієнт фінансової автономія (незалежності). Цей коефіцієнт характеризує частку власних коштів підприємства (власного капіталу) у загальній сумі коштів, авансованих у його діяльність. Коефіцієнт фінансової стійкості розраховується по формулі:

; (2.1)

.

Розрахунки цього показника зведемо в таблицю 2.3.

Чим вище значення даного коефіцієнта, тим фінансово стійкіше, стабільніше й більш незалежне від зовнішніх кредиторів підприємство. На практиці встановлено, що загальна сума заборгованості не повинна перевищувати суму власних джерел фінансування, тобто джерела фінансування підприємства (загальна сума капіталу) повинні бути хоча б наполовину сформовані за рахунок власних коштів.

Коефіцієнтом, зворотним коефіцієнту фінансової автономії є коефіцієнт фінансової залежності. Добуток цих коефіцієнтів дорівнює 1. Коефіцієнт фінансової залежності розраховується по формулі:

; (2.2)

.

Розрахунки цього показника зведемо в таблицю 2.3.

Ріст цього показника в динаміці означає збільшення частки позикових коштів у фінансуванні підприємства, а, отже, і втрату фінансової незалежності. Якщо його значення знижується до одиниці, то це означає, що власники повністю фінансують своє підприємство.

Коефіцієнт фінансового ризику показує співвідношення залучених коштів і власного капіталу. Цей показник розраховується по формулі:

; (2.3)

.

Розрахунки цього показника зведемо в таблицю 2.3.

Цей коефіцієнт дає найбільш загальну оцінку фінансової стійкості. Він має досить просту інтерпретацію: показує, скільки одиниць залучених коштів доводиться на кожну одиницю власних. Ріст показника в динаміці свідчить про посилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів, тобто про зниження фінансової стійкості, і навпаки [2].

Таблиця 2.3 – Розрахунок коефіцієнтів капіталізації

Рисунок 2.4 – Значення коефіцієнтів капіталізації

Іншою групою показників, які показують можливість підприємства виконати короткострокові зобов’язання та характеризують діяльність будь-якого підприємства є показники ліквідності.

Зробимо оцінку ліквідності підприємства. Ліквідність означає здатність перетворити актив у гроші швидко й без втрат його ринкової вартості [4].

Залежно від ступеня ліквідності, тобто швидкості перетворення в кошти, активи підприємства розділяються на наступні групи:

А-1. Найбільш ліквідні активи – до них відносяться всі статті грошових коштів підприємства та поточні фінансові інвестиції.

А-2. Швидко реалізовані активи – до цієї групи активів відносяться активи, для обігу яких в грошовій формі потрібно більш тривалий проміжок часу: готова продукція, товари, дебіторська заборгованість, векселя отримані. Ліквідність цих активів залежить від суб’єктивних та об’єктивних факторів: своєчасна відгрузка продукції, оформлення банківських документів, від попиту на продукцію та її конкурентоспроможності, платоспроможності покупців, видів розрахунку.

А-3. Повільно реалізовані активи – Витрати майбутніх періодів, оборотні активи, які не ввійшли в попередні дві групи.

А-4. Важко реалізовані активи – до цієї групи відносяться активи підприємства, вартість яких відображена в першому розділі активу балансу.

Пасиви балансу групуються по ступеню терміновості їхньої оплати:

П-1. Найбільш термінові зобов'язання – до них відноситься кредиторська заборгованість по придбаним товарам, роботам, послугам.

П-2. Короткострокові пасиви – до цієї групи відносяться короткострокові позикові кошти, поточні зобов’язання, статті четвертого розділу пасиву балансу без кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги та статті другого і п’ятого розділів пасиву балансу, з урахуванням сум, які планують виплатити протягом 12 місяців, починаючи з дати складання балансу або протягом одного операційного циклу, якщо він не перевищує 12 місяців.

П-3. Довгострокові пасиви – Ця група пасивів представлена довгостроковими зобов’язаннями підприємства, відображеними в третьому розділі пасиву балансу, а також статтями другого і п’ятого розділів пасиву балансу, не віднесеними до другої групи.

П-4. Постійні пасиви – це статті першого розділу пасиву балансу.

Для визначення ліквідності балансу варто зіставити підсумки наведених груп по активу й пасиву. Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо мають місце наступні співвідношення:

А-1 > П-1

А-2 > П-2

А-3 > П-3

А-4 < П-4

Якщо виконуються перші три нерівності в даній системі, то, як наслідок, справджується і четверта нерівність. Тому важливо порівняти підсумки перших трьох груп по активу й пасиву. Інакше кажучи, при проведені оцінки ліквідності балансу враховуються оборотні активи підприємства та залучені джерела фінансування.

Якщо одне або декілька нерівностей системи мають протилежний знак від зафіксованого в оптимальному варіанті, то ліквідність балансу в більшій або меншій мірі відрізняється від абсолютної. При цьому теоретично недолік коштів по одній групі активів компенсується їх надлишком по другій групі в вартісній оцінці, але в реальній ситуації менш ліквідні активи не можуть замінити в повному обсязі більш ліквідні.

Порівняння підсумків першої групи по активу та пасиву відображає співвідношення поточних платежів та надходжень. Порівняння другої групи по активу та пасиву показує тенденцію збільшення чи зменшення поточної ліквідності в недалекому майбутньому. Порівняння підсумків по активу та пасиву для третьої та четвертої груп відображає співвідношення платежів та надходжень у відносно віддаленому майбутньому.

Всі показники ліквідності представимо у вигляді таблиць 2.4 та 2.5.

Таблиця 2.4 – Значення груп ліквідності на підприємстві (всі показники в тис. грн.)

Таблиця 2.5 – Зобов’язання ЗАТ «Пирятинський сир завод» (всі показники в тис. грн.)

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8