Аудитор
не може видати негативний висновок при існуванні фундаментальної
непевності і незгоди. Існують основні причини фундаментальної
непевності: значні обмеження в обсязі аудиторської роботи у зв'язку з
тим, що аудитор не може одержати всю необхідну інформацію й
пояснення (наприклад, через незадовільний стан обліку), не може
виконати всі необхідні аудиторські процедури (наприклад, через
обмеження у часі перевірки, які диктуються клієнтом); ситуаційні
обставини, непевність у правильності висновків у конкретній ситуації
(наприклад, подвійне тлумачення окремих пунктів укр.
закон-вства, що може привести до значних
наслідків і загрожуватиме існуванню в майбутньому).
Причини
незгоди: неприйнятність системи обліку або порядку проведення облікових
операцій; розходження в думках стосовно відповідності фактів або сум у
фінансовій звітності даним обліку; фундаментальна незгода з повнотою і
засобом відображення фактів в обліку та звітності; невідповідність
діючому законодавству порядку оформлення або здійснення операцій та
встановленим нормам.
Непевність
або незгода вважаються фундаментальними у тому випадку, коли вплив факторів
на фінансову інформацію, які викликали непевність чи незгоду, настільки
значний, що це може суттєво перекрутити дійсний стан справ в цілому або в
основному. Необхідно також враховувати сукупний ефект усіх непевностей та
незгоди на фінансову звітність.
Наявність
фундаментальної незгоди може привести до представлення клієнту
негативного аудиторського висновку.
У
всіх випадках, коли аудитор складає висновок, який відрізняється від
позитивного, він повинен дати опис усіх суттєвих причин його непевності і
незгоди. Ці причини необхідно коротко навести в окремому розділі
висновку, до того розділу, де аудитор висловлює негативний висновок або
дає відмову від аудиторського висновку. У цьому ж розділі можуть більш детально
обговорюватися моменти негативного характеру, або даватися посилання на
додаток до аудит. висновку, де наводиться опис цих моментів. В
останніх розділах висновку аудитор стисло формулює свій висновок стосовно
достовірності і повноти фінансової звітності.
При
підготовці негат. аудит. висновку доречні наступні висловлення: "не
задовольняє вимогам", "перекручує дійсний стан справ",
"не дає справжнього уявлення", "не відповідає",
"суперечить".
Негат. аудит. висновок “У результаті
проведення аудиту встановлено, що за звітний період підпр-твом були
до-пущені суттєві порушення і перекручення (дається пере-лік
порушень, або пишеться: "які викладені в додатку N 1 до цього
висновку". Допущені порушення суттєво впли-вають на фіна.
звітність підприємства та перекручують реальний стан справ. Фін.
звітність має суттєві перекручення і недостовірно подає фінансову
інформацію про підп-риємство станом на 01 січня 200... року, не виконані
насту-пні вимоги щодо організації б/обліку та звітності в Україні ( в
стислій формі дається перелік питань, стосовно яких не виконані вимоги з
організації обліку, або пишеться: "з питань які наводяться в додатку N
1"). Таким чином, дані б/обліку і фін. звітності не дають
достовірного уявлення про дійсний стан справ на підпр-ві, що склався на 01
січня 200.... року".
61.
Відмови від видачі аудиторського висновку.
Аудиторський висновок – це офіційний
документ, який складається в установленому порядку за наслідками проведеного
аудиту і містить в собі висновок стосовно достовірності звітності, повноти і
відповідності чинному законодавству та встановленим нац. нормативам Б/О і
фін-госп діяльності.
Висновок може бути позитивним, умовно-позитивним, негативним, або
дається відмова від надання висновку про фінансову звітність підприємства.
Причини незгоди: неприйнятність системи обліку або порядку
проведення облікових операцій; розходження в думках стосовно відповідності
фактів або сум у фінансовій звітності даним обліку; фундаментальна незгода
з повнотою і засобом відображення фактів в обліку та звітності;
невідповідність діючому закон-ву порядку офо-рмлення або здійснення
операцій та встановленим нормам.
Будь-яка
фундаментальна непевність або незгода є підставою для відмови від надання
позитивного висновку. Подальший вибір виду висновку залежить від рівня
непевності або незгоди.
Непевність
або незгода вважаються фундаментальними у тому випадку, коли вплив
факторів на фін. інформацію, які викликали непевність чи незгоду,
настільки значний, що це може суттєво перекрутити дійсний стан справ в
цілому або в основному. Необхідно також враховувати сукупний ефект усіх
непевностей та незгоди на фінансову звітність.
Наявність
фундаментальної непевності може стати підставою для відмови від видання
аудиторського висновку.
У всіх випадках, коли аудитор складає висновок, який відрізняється від
позитивного, він повинен дати опис усіх суттєвих причин його непевності і
незгоди. Ці причини необхідно коротко навести в окремому розділі
висновку, до того розділу, де аудитор висловлює негативний висновок або
дає відмову від аудиторського висновку. У цьому ж розділі можуть більш
детально обговорюватися моменти негативного характеру, або даватися
посилання на додаток до аудиторського висновку, де наводиться опис цих
моментів. В останніх розділах висновку аудитор стисло формулює свій
висновок стосовно достовірності і повноти фінансової звітності.
Якщо аудитор дає відмову від представлення аудиторського висновку, він
говорить про неможливість на підставі наведених аргументів
сформулювати висновок про фінансову звітність підприємства.
Рекомендується наступний зміст розділу аудиторського висновку, де
наводиться ставлення аудитора до фінансової звітності: Аудиторський
висновок, в якому робиться відмова від надання висновку аудитора:
"...У
зв'язку з неможливістю перевірки фактів, які стосуються (вказати
факти) з причини (вказати причини неможливості) Ми не можемо
надати висновок стосовно вказаних моментів. Вищенаведені моменти істотно
впливають на дійсний стан справ у цілому (в основному). У зв'язку з
відсутністю достатніх аудит. доказів, Ми не можемо видати об'єктивний
аудит. висновок по фінан. звітності, підготовленій станом на 01 січня
200... р."
81. Мета і задачі внутрішнього аудиту.
Внутрішній аудит – незалежна діяльність на під-ві по перевірці і
оцінці роботи в його ж інтересах.
Внут.аудит- це організована на під-ві, що діє в інтересах його
керівництва або власників, регла-ментована внутр.док-ми система контролю за
додержанням встановленого порядку здійснення б/о і надійністю функціонування
системи внутр.контролю.
ВА проводиться усередині орнанізації за вимоги керівництва, аудитором,
який працює в самій організації. У виконанні своїх фін-ій вони залежать від
керівництва. Тому неможливо сказати, що ВА незалежний, але це не зменшує
значення і важність ВА як невідємної частини контролю.
Мета
ВА – допомагати керівництву і всьому колективу під-ва ефективно виконувати
свої функ-ії.
Незалежно від виду А, форм і методів його здійснення, аудитор повинен
керуватись принципами і методами аудиту. Слід памятати, що методичні прийоми
ВА мають деяку особливість.
По масштабам роботи ВА поділяється на загальний (по всім питанням
аудиту фірми) та локальний (по окремим напрямкам аудита).
Одним з основних завдань ВА є контроль за станом і функціонуванням системи
внутрішньо-госп. контролю.
Також завданням внутр.аудиту є визначення клієнта, якому потрібні
послуги аудиту (директор, гол.інженер, технолог, гол.бухгалтер та ін). ВА
вирішує для клієнта такі завдання: вивчає ситсему контролю за
активами; перевіряє відповідність діючого контролю політиці підп-ва; аналізує
ситуації ризику і запобігання від банкрутства; викорис-товує ноу-хау для
збільшення прибутку і ефек-тивності нової технології та вживає ін.заходів, що
сприяють розвитку підп-ва у фін.бізнесі. ВА здійс-ся на попередній стадії
виконання комерц., технологічної або фінанс. угоди, у процесі її проходження
і після завершення, дає експертну оцінку господ.операціям і процесам, але він
не підміняє внутр.контроль.
68. Аудит валютних операцій.
Аудит починається з ознайомлення з д-тю п-тва:
перевіряється наявність зовнішньо-економічних операцій, розрахунків по них,
наявність поточного рахунку в банку в іноземній валюті.Аудитор встановлює,
якими формами розрахунків користюється п-тво. Аудитор перевіряє правильність
відображення валютних операцій в обліку, особливістю є те , що кожна операція
відображається і в іноземній валюті і в гривнях. Аудитор перевіряє
правильність перерахунку валюти у гривні за курсом НБУ на дату здійснення
операції. При перевірці обовязково контролюється строк повернення валюти в
Україну (90 днів) за відвантажену продукцію, роботи, послуги. Перевіряється
правильність ведення обліку валютних операцій : по р-ку 312” Поточні рахунки
в банку в іноземній валюті”,632 “Розрахунки з іноземними постачальниками” ,
362” Розрах з іноз покупцями” 71”Інший операційний дохід”. Аудитор перевіряє
правильність визначення курсових різниць та відображення їх в обліку. Аудитор
перевіряє встановлену суму обовязкового подажу валюти, яка знаходиться на
рахунку (50%). та правильність зарахування гривневої виручки. При перевірці
грошових коштів, що надійшли на рахунок, встановлюються правильність і
повнота їх зарахування. Аудитор перевіряє всі операції з купівлі-продажу
валюти, правильність оформлення платіжних документів та обробки виписок
банку. На завершення перевіряє правильність відображення валютних коштів в
балансі підп-тва та правильність перерахунку моне-тарних статей за курсом НБУ
на дату балансу.
За результатами
перевірки аудитор складає висновок, в якому викладає думку про відповідність
фінансової звітності підприємства-клієнта реальному стану справ, про
вірогідність і повноту відображення в обліку валютних операцій.
75. Перевірка і оцінка
статей балансу.
Баланс підприємства
розкриває зміст активу і пасиву. Актив балансу – вартість майна і боргових
прав. Пасив – зобов`язання підприємства за позиками і кредиторською
заборгованістю або джерела утвор-ня господарс. засобів, а також власний
капітал.
Перевіряються матеріали
інвентаризації майна, засобів і зобов`язань, проведеної до складання річного
бух. звіту. До акту інвентаризації розрахунків повинна бути прикладена
довідка про дебіторс. і кредит. заборг-ть, по якій строк позовної давності
минув. Наявність грошей в касі та цінних паперів на 1 січня наступного за
звітним року повинна бути підтверджена актом перевірки, який підписаний
комісією. Залишки коштів на розрахунковому, валютному, ін.рахунках в
установах банків підтверджуються виписками з цих рахунків. Потім
перевіряються правила складання балансу, співставляються дані Головної книги
з даними журналів-ордерів, а баланса з Головною книгою; перевіряється
правильність арифметич. підрах-ів при визначенні показників (статей балансу)
і підсумку балансу. Активи підприємства повинні оцінюватись за фактичною
собівартістю, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання. Також
перевіряється узгодженність показників в різних формах звітності. Тотожність
показників при перевірці їх узгодженності та балансова рівність свідчать про
правільність відображення у звітності важливих показників.
62. Аудит основних засобів.
Осн. завданнями і метою аудиту ОЗ є:
1)
перевірка правильності док-го оформлення і своєчасності відображення в обліку
операцій з ОЗ: їх надходження, внутр. переміщення і вибуття;
2)
перевірка своєчасності відображення зносу (нарахування амортизації ОЗ); 3)
контроль за витратами на кап. ремонт.
4)
перевірка правильності відображення в обліку фін. рез-тів від ліквідації ОЗ; 5) контроль
за збереженням ОЗ; 6) перевірка правильності проведення індексації ОЗ.
Джерелами
інф-ції для аудиту ОЗ є: баланс – ф.1, звіт про фінансові результати– ф.2,
Звіт про рух грошових коштів – розділ II, синтетичні регістри обліку ОЗ
(гол. книга, ЖО), первинні док-ти по обліку ОЗ (інвентарні картки ОЗ, акти
прийому-передачі ОЗ, акти вводу в експлуатацію, акти ліквідації, відомості
індексації балансової вартості ОЗ).
Згідно держ.програмою реформування
б/о і звітності в Укр введено в дію П(С)БО 7 “Основні засоби”, затв. Наказом
Мінфіна Укр від 27.04.00р. №92, яке докорінно змінює підходи та методику
обліку осн. засобів. П(С)БО 7 набуло чинності з 01.07.2000р. Норми цього
Положення застосовуються підп-ми, орг-ми та ін. юрид.особами всіх форм
власності (крім бюджетних установ). Аудитору слід мати на увазі, що з
01.07.2000р. втратив чинність наказ Мінфіна Укр “Про затвердження Інструкції
з б/о балансової вар-сті груп осн. фондів” від 24.07.1997р. №159.
Осн.засоби – це матеріальна активи, які під-во утримує з метою
використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг,
здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і
соціально-культурних функцій, очікуваний строк кориного використання
(експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він
довший за рік).
Раніше
до осн.засобів відносили обєкти, строк служби яких був більше одного року та
вартість більше 500грн. Відповідно до П(С)БО 7 не існує обмеження щодо
вартості ОЗ, осн. критерієм є відповідність їх визначенню активів, їх
призна-чення та строк експлуатації більше року. Тобто аудитору слід
впевнитись, що на відміну від існуючої раніше практики, до складу осн.
засобів підп-вом віднесено також частину МШП, строк служби яких більше року.
Ці МШП відобр-ся у скалді інших необоротних активів. Згідно з П(С)БО 7 на
відміну від податкового законод-ва одиницею обліку ОЗ є об’єкт ОЗ.
Об’єкт
ОЗ – це
закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього або окремий
конструктивно відокремлений предмет, що призначений для виконання певних
самостійних функцій, чи відокремлений комплекс конструктивно з’єднаних предметів одного
або різного приз-начення, що мають для їх обслуговування загальні
пристосу-вання, приладдя, керування та єдиний фундамент, внаслідок чого кожен
предмет може виконувати свої функції.
Згідно
з П(С)БО 7 всі ОЗ поділяють на дві групи:
1.
ОЗ; 2. Ін. необоротні матеріальні активи.
До
першої групи відносять: 1) земел. ділянки; 2) капіт.витра-ти на поліпшення
земель; 3) будинки, споруди, передавальні пристрої; 4) машини та обладнання;
5) транспортні засоби;
Для
того,щоб розмежувати ОЗ та ін.необоротні матер. активи (а саме малоцінні
необоротні матер.активи), під-во має самостійно встановити їх вартісну
ознаку, наприклад 500 або 1000грн. Аудитор повинен проконтролювати, як це
відоб-ражено в обліковій політиці під-ва.
Перевіряючи
податк.облік ОЗ, аудитор повинен керуватися Законом Укр “Про внесення змін до
Закону Укр “Про оподаткування прибутку підпр-в” від 22.05.1997р. №283.
При
проведенні аудиту б/о ОЗ на підпр-ві-клієнті аудитор повинен використовувати
такі аудиторські докази:
-
“Акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих і модернізованих об’єктів», який застосовують при
виконанні ремонтних робіт;
-
“Акт на списання ОЗ”
-
“Акт на списання автотранспортних засобів”;
-
“Інвентарна картка обліку ОЗ”.
2.
Облікові регістри синтет.облікуОЗ;
3.
Інвентарізаційні відомості, що свідчать про фактичний стан та наявність
осн.засобів;
4.
Рахунки Головної книги, що призначені для обліку осн.засобів та їх зносу;
5.
Бухг. баланс звітного періоду;
6.
Звіт про фінан. рез-ти;
7.
Звіт про рух грошових коштів;
8.Фінансова
звітність за попередній звітний період;
9.
Рез-ти опитувань і анкетувань керівництва під-ва з питань обліку ОЗ;
10.
Документація на запит від постачльників ОЗ або підрядників;
11.
Відповіді на запит від постачальників ОЗ або підрядників;
12.
Робочі документи і звіт поперднього аудитора;
13.
Контракти, угоди про оренду, страхові поліси;
14. Кошториси та плани ремонтів
ОЗ;
15. Розрахунки
амортиз.відрахувань по ОЗ;
16. Наказ про
облікову політику в частині обліку осн. засобів.
Осн. методами, що викор-ся при аудиті ОЗ, є опитування,
фізична перевірка, порівняння, підрахунок, документальна перевірка, вибіркове
дослідження.
У процесі
опитування або документ. перевірки аудитору важливо з’ясувати облікову
політику щодо осн.засобів, методи нарахування амортизації і постійність їх
застосування; якщо відбувалися зміни облікової політики і методів нарахування
амортизації; дослідити наявність необхідних пояснень у примітках до
звітності. Потрібно отримати дані про ОЗ, передані в оренду, вивчити умови
орендних угод; проконтролювати правильність визначення орендної плати за ОЗ
та відповідне її віднесення на доходи чи витрати у орендодавця або
орендатора.
Одним з
найважливих аспектів аудит.перевірки ОЗ є перевірка правильності їх оцінки.
ОЗ обліковуються у натуральній і вартісній формах. При визначенні вхідного
сальдо по статті Балансу “ОЗ станом на 01.01.2000р.”, необхідно списати
застарілі ОЗ, а також ті, що не відповідають визначенню активів, з
віднесенням їх вартості на зменшення нерозподіленого прибутку. Аудитор також
повинен переконатись у тому, що ОЗ, які за даними б/о повністю зношені, але
можуть принести у майбутньому певну екон.вигоду, переоцінені до їх
справедливої вартості і відображені в складі необоротних активів підпр-ва.
Придбані ОЗ
зараховуються на Баланс підпр-ва за первісною вартістю.
Первісна
вартість- це історична (фактична) собів-сть необоротних активів у сумі
грош.коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих),
витрачених для придбання (створення) необоротних активів.
Важливим
завданням аудитора є перевірка правильності формування первісної вартості ОЗ.
Слід звернути увагу на ті ОЗ, які було придбано за рахунок кредитів банку чи
інших фінан. установ ( повністю або частково). Згідно з П(С)БО 7 відсотки за
кредитами на придбання ОЗ не включаються до їх первісною вар-сті і
відносяться на фін. витрати звітного періоду. При безоплатному отриманні ОЗ
вони повинні бути оцінені за ринковою, а не за залишковою їх вар-стю, як це
здійснювалось раніше. При цьому виконують наступні бухг.записи:
Д-т 10 “ОЗ”
К-т 424
“Безоплатно отримані необор.активи” – на суму справедливої вартості
безоплатно отриманого активу;
Д-т 424
К-т 745
“Дохід від безоплатно отриманих активів” – на суму амортизації.
Справедлива
вартість- це сума, за якою може бути здійснений обмін активу або оплата зобов’язання
в резул-ті операції між обізнаними, зацікавленими і незалежними сторонами.
По ОЗ справедлива
вар-сть визначається у разі:
- безоплатної
передачі ОЗ;
- якщо ОЗ
отримані внаслідок бартерних операцій;
- якщо ОЗ предані
як внесок до статутного капіталу.
Аудитору
необхідно впевнетись, що вар-сть ремонту, внаслідок якого здійснюється
поліпшення техн. хар-к, ефективності роботи ОЗ приєднана до первісної вар-сті
об’єкта, а витрити на ремонт- відносяться на витрати звітного періоду і не
капіталізуються. Б/О витрат на ремонт ОЗ не збігається з їх податковим
обліком. Тому ауд-ру слід враховувати вимогі податк.обліку згідно п.8.7.1 Зак
Укр “Про оподаткування прибутку під-в”- збільшення баланс.вартості ОЗ
передбачено в разі поліпшення їх (поточний і капіт.ремонт, реконструкція,
модернізація, техн. переозброєння), якщо витрати на ці заходи не перевищують
5 відсотків сукупної баланс.вартості груп ОЗ на початок звітного періоду.
ЕТАПИ АУДИТУ
ОЗ:
1. Підготовчий- здійсн-я загального знайомства з
підпр-вом-клієнтом, аудитор з’ясовує склад ОЗ,їх види, рівень забезпеченості
ОЗ, ступінь їх зносу, місце-розташування, матер. відповідальність за них, їх
техн. хар-ки. Важливою проблемою є оцінка надійності внутр. контролю і внутр.
аудиту ОЗ. Оцінивши супінь довіри до системи внутр. контролю ОЗ і можливості
використання рез-тів роботи внутр. аудитора, зовнішній аудитор повинен
оцінити загальний аудит. ризик перевірки. Аудит. ризик визначають за
формулою: АР = РК х РО х РВ, РК – ризик внутр. контролю, РО –ризик системи
б/о, РВ- ризик виявлення, який залежить від самого аудитора. Допустима
величина аудит.ризику знаходиться в межах 1-5% загального підсумку балансу
або фін.рез-ту за звітний період. На підготовчому етапі аудитор складає план
і програму аудиту ОЗ.
2. Фізичної
перевірки- оцінка
достовірності рез-тів проведеної інвентаризації ОЗ за допомогою вибіркової
перевірки її резул-тів.
3. Основний - суть його полягає у контролі оцінки ОЗ,
встановленні їх належності, перевірці достовірності облікових записів по ОЗ і
залишків по них у балансі, перевірці правильності нарахування зносу ОЗ та
визначенні витрат на їх ремонт. Важливе значення має встановлення власника
ОЗ. На цьому етапі аудитор здійсює:
- перевірку
первинних даних по ОЗ;
- контроль
розрахунку аморт.відрахувань по ОЗ;
- перевірку
правильності списання недоамортизованої частини ОЗ при їх ліквідації;
- перевірку
оцінки фін.рез-тів від реал-ції ОЗ фізич. особам або підприємствам;
- контроль дотримання чинного закон-ва;
- перевірку правильності документ.
оформлення оприбуткування та ліквідації ОЗ;
- контроль відображення в
обліку рез-тів надзвичайних подій, пов’язаних
з ОЗ;
- контроль правильності
індексації, переоцінки ОЗ;
- перевірку правильності
перенесення початкових залишків по ОЗ;
- перевірку правильності
кореспонденції рахунків по операціях з ОЗ;
- контроль зіставності даних
аналітичного, синтет. обл, Голов. Книги та Балансу;
- перевірку операцій з
орендованими та переданими в оренду ОЗ;
- встановлення ефективності
використання ОЗ;
- втсановлення джерел
фінансування придбання ОЗ.
Усі рез-ти здійснених аудит. процедур повинні знайти відображення у
робочих док-тах аудитора.
4. Завершальний- складання проміжного звіту про стан б/о ОЗ і
робиться аудит. висновок щодо достовірності, повноти і реальності подання ОЗ
у фін. бухг. звітності під-ва.
84.Система внутр-ого
аудиту(ВА) і внутр-го контролю(ВК).
Система ВА включає регламентовану внутрішніми документами
під-ва сукупність процедур внутр-го контролю ланок управління і різних
аспектів діяль-ті під-ва,які здійснюються спеціалізованим відділом або
окремою посадовою особою з метою надання допомоги органам управління в
ефективному внутр-ньому контролі.
Система ВК відіграє важливу роль у попереджені та виявлені
помилок і випадків шахрайства. Система ВК включає:1)контроль виконання
планових завдань з виробничої і фін.-госп.діяль-ті,викор-ня мат.і фін.ресур
сів,недопущення безгосподарності і марнотрацтва, 2)забезпечення збереження
власності,3)додержання вимог діючого зак-ва з виробничої,фін.-госп.діяльності,з
ведення б/о.
83.
Відповідальність господарюючого суб’єкта при проведенні аудиту.
Керівництво
господ.суб’єкта відповідно до Законів Укр несе персональну відповідальність
за повноту ті достовірність бухгалтерських та інших док-тів, які надаються
аудитору (ауд.фірмі) для проведення аудиту. В разі виявлення фактів
недостовірності або неповноти бухг.документів аудитор (ауд.фірма) зобовязаний
повідомити замовника не пізніше дня закінчення перевірки або надання ін.
послуг.
Господ.субєкти,
для яких встановлено обовязкове проведення аудиту, зобовязані до 1 грудня
поточного року повідомити відповідним податковим інспекціям про укладання
договору на ауд.перевірку.
102. Подання
аудитор. висновку до податкової адміністрації.
Господарюючи
суб’єкти, що підлягають обовязковій ауд.перевірці, повинні подати ауд.
висновок та інші док-ти публічної звітності до відповідної податкової
інспекції Укр протягом 9-ти місяців року, що настає за звітнім.
Подання
ауд.висновку до відповідної податкової інспекції здійсн-ся не пізніше 10-ти
днів після закінчення ауд.перевірки. В разі неподання або несвоєчасного
подання ауд.висновку відповідним податковим інспеціям з вини господарюючого
субєкта до нього застосовуються фінан.санкції та адміністративні штрафи,
передбачені законо-давчими актами Укр.
77. Поняття і
загальні положення надання аудиторських послуг.
78. Види
аудит.послуг та їх відмінність від ауд-у.
У відповідності з ЗУ “Про аудит.діял-сть”,
аудит.діял. включає в себе організаційне і методичне забезпечення аудиту,
практичне виконання аудит.перевірок (аудит) та нада-ння аудит.послуг.
Аудит.послуги можуть надаватися у формі
аудит.перевірок (аудиту) та пов’язаних з ними експертиз, консультацій з
питань б/о, звітності, оподаткування, аналізу фін-господ діял-сті та ін.видів
економіко-правового забезпечення підприєм-ницької діял-сті фіз.та юрид.осіб.
Аудит.фірми, крім проведення аудиту,надають різні
послуги.
Наприклад: підтвердження достовірностіта повноти
річної звітності підп-в незалежно від форм власності; перевірка та аналіз фін.стану
підп-в різних форм власності; перевірка емітентів цінних паперів при
реєстрації еміссії в Мінфіні; аудит.висновок при визнанні під-ва
неплатежоздатним або банкрутом; ауд.висновок при ліквідації під-в всіх форм
влас-ності; оглядові перевірки, операційні перевірки, трансформація б/о,
аналіз проектів господ., фін. діял-сті на території Укр. та за її межами;
консультації та експертизи з питань б/о, звітності, оподаткування, аналізу
фін-госп діял-сті; консультації з питань роботи на фін.та страховом ринках, в
області приватизації; консультації з менеджменту та ін.
Аудиторські послуги у вигляді консультацій можуть
надаватися на підставі договору, письмового або усного звернення замовника до
аудитора (аудиторської фірми).
Завданням оглядової перевірки фінансової звітності є надання
аудиторові можливості встановити негативні факти, котрі приводять його до
висновку, що інформація, отримана на підставі прийнятої облікової політики,
неправдиво представляється (негативна думка).
В останні роки зрос попит на послуги з екон.та фін.аналізу. Під-ва
бажають розібратися зі своїм фін.станом, визначити який вид діял-сті більш
прибутковий, який вид продукції дає більший прибуток ніж інші і т.д.
Також значним попитом користуються консультаційні послу-ги, які
включають підготовку розяснень з питань опод-ня, правильності розрахунків
податків, рекомендації з орг-ції первин.обліку та б/о.
106. Порядок
видачі ліцензії.
Ліцензія
(дозвіл) на проведення аудиту є документом, що підтверджує право її власника
(юр. або фіз. особи) займатись аудитом в Україні з дотриманням вимог закону
України “Про аудиторську діяльність”. Видача ліцензії аудиторській фірмі
здійснюється за умови, якщо в ній працює хоча б 1 аудитор, причому керівником
аудиторської фірми може бути тільки аудитор. Загальний розмір частки
засновників (учасників, акціонерів), як фізичних так і юридичних осіб, які не
є аудиторами, не може бути більше 30% в СФ. Для отримання ліцензії
аудиторська фірма після державної реєстрації фірми як суб’єкта
підприємницької діяльності подається до АПУ клопотання, де вказується: 1)
прізвище, ім’я, по-батькові (якщо фіз. особа), найменування аудиторської
фірми; 2) юр. та поштова адреса; 3) відомості про сертифікат; 4)
відомості про всіх учасників (акціонерів) фірми з числа аудиторів.
З
клопотанням подаються: а) оригінали або нотаріально завірені копії
засновницьких документів та реєстраційного свідоцтва аудиторської фірми
(свідоцтва про реєстрацію окремого аудитора); б) копія платіжного документа
про перерахування плати за ліцензування до державного бюджету. На протязі 5
днів секретаріат розглядає ці документи і приймає відповідне рішення.
73. Основні
ризики при аудиті пасивів
Власний капітал:
- невідповідність діял-сті підп-тва статуту та засновницькому
договору.
- невідповідність сум в статуті та в первин. документах;
- несплата засновниками сум, визначених в договорі та статуті.
Прибуток:
-відсутність коригування оподаткованого прибутку на суми доходів і
витрат;
-неправильний розподіл прибутку, який залишився в розпорядженні
підприємства.
Довгострокові зобов`язання:
-відсутність док-тів, які оформляють кредитні відносини:
-кредитного договора
-виписок банку з позикового рахунку;
-включення в с/в продукції (робіт , послуг ) % за кредитами , які не можуть бути включені в неї.
Поточні
зобов`язання:
Розрахунки з постачальниками:
-неоприбутковання ТМЦ, отриманих від поста-чальників, що веде до
порушення облікової політики та заниженню оподаткованої бази;
-підробка док-тів та складання фіктивних зобов`язань
для забезпечення невірних касових виплат;
-знищення достовірних док-тів,як слідство, не-правомірне списання сум
для розрахунків з іншими підприємствами
-відобр. нереальної дебіт. і кред. Заборгованості;
-неправильне або неправомірне відображення на рахунках обліку сум ПДВ,
виокремлених в рахунках постачальників
Розрахунки по оплаті праці:
-не використовуються типові форми первинних документів по оплаті праці
-не ведуться табелі обліку робочого часу
-не включалися в сукупний дохід робочих суми премій
79. Аудиторська
оцінка вартості обєктів приватизації та аренди.
Перетворення державних під-в у АТ є обєктом особливої уваги аудиту,
який проводиться на замовлення власника. Майно державного під-ва, яке
передається в установленому порядку АТ, відображають у б/о товариства після
реєстрації. Аудит, перевіряє, чи оформлено таке передавання відповідним актом
і відображено в балансі АТ.
Кошти, що надходять на рахунок державного підприємства, перетвореного
в АТ, від реалізації акцій до моменту державної реєстрації цього товариства
під-во відображає на дебеті рахунків коштів
(рахунки “Розрахунки по оплаті праці” при розповсюдженні акцій серед
працівників перетвореного ДП0 і рахунку “Фонди спеціального призначення”,
субрахунок “Кошти, одержані від продажу акцій”. Аналітичний облік
здійснюється по кожній особі, яка внесла кошти в оплату придбаних акцій.
Після держ. реєстрації АТ залишок коштів на рахунку “Фонди
спеціального призначення”, прийнятих за бухг. звітом, корегують до суми
проведеної передплати акції. Для цього на суму, що внесена особами, які
передплатили акції, роблять записи на дебеті рахунку “Розрахунки з
участниками” і кредиті рахунку “Фонди спец.призначення”.
Кошти від продажу акцій направляють на покриття боргів перетвореного
держ.під-ва і відображають у БЗ. пРи цьому в обліку одночасно із записами на
погашення всіх видів кредиторської заборгованості роблять записи на дебеті
рахунку “Фонди спец.призначення” і кредиті рахунку “Статутний фонд”.
Кошти від продажу акцій і ті, що залишилися після покриття боргів
перетвореного держ.під-ва, перераховують у доход відповідного бюджету. У БО
цю операцію відображають на рахунку “Розрахунки з бюджетом” в кореспонденції
з кредитом рахунку “ФСП” на суму, що належить внесенню до бюджета.
При перевірці аудитором нарахування диведендів учасникам товариства
використовуються записи на дебеті рахунку “Використання прибутку” і кредеті
рахунку “Розрахунки з участниками”.нарахування дивидендів від участі в АТ
працівникам цього товариства, що є його акціонерами, аудит перевіряє на
дебеті рахунка “Використання прибутку” і Кр”Розрахунки по оплаті праці”.
В АТ у випадках, коли прибутку, який залишився в АТ, не вистачає,
нарахування відсотків по привілейованих акціях за рахунок резервного (страхового)фонду
відображають на Др “ФСП” і Кр “Розрахунки з участниками”.
79. Аудиторська
оцінка вартості обєктів приватизації та аренди. (мой вариант)
Ауд.оцінка
вартості об’єктів приватизації — визначення вар-сті майна, що приватизується,
з використанням типових методик, затверд.Урядом або держ.органами з
приватизації. Цю роботу виконують аудитори (ауд.фірми) або інші фахівці за
спец.угодами з держ.органами приватизації. Оцінка вар-сті майна провадиться
при:
-
приватизації під-в продажем акцій відкритих АТ, створених на базі майна цих
підп-в,
-
прив-ції невеликих держ.підп-в викупом, продажем на аук-ціоні або за
конкурсом.,
-
продажу держ.майна підп-ва-банкрута.
Покупцями
обєктів прив-ції м.б. фізичні та юрид.особи, виз-начені законод-вом про
приватизацію. Джерелами коштів для прив-ції майна м.б. власні чи позичкові
кошти, а також приватизаційні папери. Обєкти, що підлягають приватизації,
передбачаються Держ. та місцевою програмами приватизації, затвердж. у
встановленому законом порядку.
Покупець,який
у установленому порядку подав заяву про прив-цію підп-ва, може за власний
рахунок замовити прове-дення аудит.перевірки фінанс.становища підп-ва, що
приватизується. За рішенням органів прив-ції здійс-ся інвентаризація майна,
що приват-ся, із залучаенням у разі потреби аудитора (ауд.фірми) та оцінка
його вартості.
Оцінку
вар-сті майна,що приватизують та здають в оренду, здійс-ть за спеціальною
Методикою, затвердженою КабМін Укр, яку використовують для визначення:
стату.фонду ВАТ, що створюються в процесі приват-ції; вар-сті майна, що
приват-ся викупом; перв.вар-сті майна, що підлягає продажу на аукціоні;
перв.вар-сті інвестиційних зобов’язань у разі продажу об’єктів малої
приват-ції; ціни пакетів акцій; вар-сті майна підп-в, визнаних Арб.судом
банкрутами. Методика не поширюється на оцінку вар-сті земельної ділянки, на
якій розташований обєкт приват-ції, а також надр та ін.складових
навколишнього середовища, за винятком оцінки прав користування ними. Якщо
приват-ся держ.майна здійс-ся його продажем з розстрочкою платежу, на суму
відст-роченого платежу нарах-ся % за обліковою ставкою НБУ.
Оцінка
вар-сті орендованого майна, що підлягає приват-ції, здійс-ся на підставі
договору оренди, передаточного балансу підп-ва та балансу, що додається до
дог.оренди.
95.
Організація роботи аудитора при проведенні аудиту.
Оптимальним
варіантом орган-ції роботи аудитора з одним клієнтом є період, який охоплює
чотири роки. У цьому випадку аудитор добре ознайомлен з підп-вом, а
проведення певних видів робіт розподіляє по рокам. Тобто поточна робота
планується з урахуванням перспективного плану (на чотири роки). В іншому
випадку, коли перевірка здійс-ся одноразово, усі види робіт плануються у
повному обсязі. При цьому важче за короткий час провести кваліфікованно
аудит.
Якщо разом працює
група аудиторів, спочатку розробляється загальний поточний план, а потім план
для кожного учасника групи. При цьому визначають трудомісткість усієї роботи
і рівномірно з урахуванням кваліфікації, важливості та об’єму розподіляють її
між учасни-ками.
Після складання
загального та індивідуальних планів аудита проводиться інструктаж учасників
та розробляється конкретна програма дій. При її розробці краще застосовувати
сітьовий графік проведення аудиту. Подальша робота аудитора на під-ві – це
робота партенерів і тому потрібно познайомитися з відповідальними роботниками
під-ва. Процес аудиту повинен здійс-ся на доброзичливості, порядності,
чесності.
Особливо
повинен встановитись контроль за асистентом, визначаючи для кожного асистента
коло обов’язків та питань аналізуючи його діяльність. На аудиторів і
співробітників аудиторської фірми, які виконують контролюючі функції під час
проведення аудиту накладаються обов’язки:
-
здійснювання контролю за процесом роботи для визначення того, що асистенти
мають необхідні знання і компетентність для виконання завдань, вони розуміють
завдання керівництва аудиторської фірми стосовно порядку проведення аудиту,
робота виконується у відповідності з загальним аудиторським планом і
програмою, бути в курсі всіх важливих питань БО, порядку проведення аудиту,
якщо потрібно скорочувати загальний план і програму аудиту.
Важливо відмітити особисті якості аудитора. Всі
аудитори повинні дотримуватись принципів цілісності, об’єктивності,
незалежності, конфіденційності.
67 Аудит кредиторської
заборгованості.
Одним з найбільш вагомих моментів, який характеризує фінан. становище
підприємства є стан розрахунків з дебіторами і кредиторами. Розрахунки між
контрагентами здійснюються через установи банків шляхом безготівкових
розрахунків, погашення боргових зобовязань, бартеру.
Кред.заборг.за товари виникає у зв”язку з тим, що момент отримання
товарів не збігається з моментом оплати.
3)встановлення КЗ з якої минув строк позивної давності.
4)правильність списання заборгованості, строк позивної давності з якої
минув.
5)перевірка правильності обліку КЗ.
6)перевірка правильності та обгрунтованості списання заборгованості.
Джерела інформації аудиту:
1)регістри синтетичного обліку і звітності.
2)регістри синтет. і анал. обліку розрахунків.
3)первинні документи.
Етапи аудиту
розрахунків:
1)необхідно встановити, чи є відображена в Б заборгованість
простроченою. Це встановлюється співставленням термінів розрахунків, вказаних
в договорах, розрахунках-фактурах. Реальна картина наявності простроченої КЗ
дає можливість більш чітко розрахувати ек.показники щодо визначення фін.стану
під-ва. Перевіряється наявність договорів, т.як господ.зв”язи з
постачальниками будуються на їх підставі. Постачальник на відвантажену пр-цію
виписує товарні або платіжні док-ти, передає їх банку і направляє покупцю. У
покупця оперативний контроль виконання договірних умов здійснює відділ постачання
або фін.відділ. Док-ти реєструють у журналі обліку вантажів, що надходять, і
в книзі обліку виконання договорів, акцептують і передують в бух-рію. Рух цих
док-в і повинен перевірити аудитор. Розрахунки з постачальниками і
підрядниками проводяться на підставі: рахунків-фактур, накладних, податкових
накладних, ТТН, розрахукових док-в про сплату мита, зборів і податків,
док-тів що підтверджують якість товару.
2)встановлення наявності КЗ з простроченим терміном позиву та
перевіряється правильність списання. Особливу увагу аудитор повинен приділити
розгляду питання, повязаного зі списанням, ним визначаються причини списання
і розглядаються їх обгрунтованість (наприкл: визнання дебітора банкротом ще
не є підставою для списання ДЗ, вона списується тільки при рішенні Арб.суду).
Далі аудитор перевіряє дії обліковців щодо подальшого відображення в обліку
списаної заборгованості.
4)розглядається порядок обліку розрахунків, визначається реальна
заборгованість, відображена в Балансі. Для перевірки реальності заборгованості
застосовують процедури: запити у кредиторів щодо підвердження заборгованості,
отримання інформації від зовнішніх і внутр. незалежних від бухгалтерії
джерел, вимагання проведення звірки заборгованості з контрагентами.
Облік розрахунків з постач.та підрядниками за одержані ТМЦ, виконані
роботи і надані послуги ведеться на рах.63 “Розрахунки з постачальниками та
підрядниками”. Залишок заборг-сті за розрахунками з постач.та підрядниками
відоб-ся в розділі 4 Пасиву Балансу у складі поточних зобов”язань.
Метою і
завданням розрахунків з підзвітними особами є:
4)перевірка правильності відображення підзвітних сум в обліку.
Найбільш важливе місце при проведенні аудиту розрахунків з підзвітними
особами належить перевірці цільового призначення та правомірності витрачання
ними коштів. Це здійснюється за наступними етапами:
1)перевірка фактичного часу перебування у відрядженнях, воно
встановлюється за відмітками в посвідченнях на відрядженнях про день прибуття
і вибуття з місця відрядження.
2)перевірка витрат на проїзд до місця відрядження та в зворотньому
напрямку та за помешканням.
3)перевірка достовірності записів
повязаних з обліком підзвітних сум.
76 Перевірка і оцінка звіту про фін. результати.
Завдання аудиту фін. результатів
підприємств є перевірка достовірності формування фін.ресурсів і розподіл їх
за цільо-вим призначенням, згідно з чинними нормативами, виявлення резервів.
Основними джерелами інформації для
аудиту фін.результатів під-ва є бухг.Б під-ва (ф. № 1 річної і квартальної
звітності); Звіт про фін.результати та їх використання (ф.№2 річної і
квртальної звітності) - вони повинні бути адекватні данним первинної док-ії,
регістрам аналіт. і синтет.БО і головної книги за досліджуваний період.
Кінцевий фін.результат діяльності
під-ва – це балансовий прибуток або збиток, який є алгебраїчною сумою рес-ів
від реалізації продукції, робіт і послуг, іншої реалізації, доходів і витрат
від позареалізаційних операцій тощо. Фін.результати дія-ті під-ва
характеризують також показники виручки ( ВД) від реалізації продукції, ПДВ.
1. визначення прибутку від
реалізації товарної продукції (робіт, послуг). Прибуток від реалізації
продукції та іншої реалізації визначається як різниця між виручкою від
реалізації в діючих цінах без ПДВ і витратами на виробництво і реалізацію
продукції та МЦ. У собівартості продукції при визначенні прибутку включають:
мат.витрати, амор.відрахування на повне відновлення ОЗ, витрати на оплату
праці, включаючи приміювання не лише робітників, а й керівників, спеціаластів
та інших службовців за вир. рез-ти, відрахування на соцстрахування, відр. з
обовязкового мед. страхування, платежі з обовязкового страхування майна,
сплату відсотків за короткострокові кредити банку крім відсотків за
просрочені позики, витрати з усіх видів ремонтів та інші витрати на
виробництво і реалізацію продукції.
2. визначення суми Балансового
прибутку. БП – це сума прибутку від реалізації продукції та іншої реалізації
й доходів від позареалізаційних операцій, зменшана на суму витрат по цих
операціях. До складу доходів (витрат) від позареалізацій-них операцій
включають: доходи, отримані від участі в СП; від здавання майна в аренду;
дивіденди по акціях, облігаціях та ін.ЦП, які належать під-ву; суми, одержані
у вигляді економічних санкцій і відшкодування збитків; інші витрати і доходи
від операцій що безпосередньо неповязані з вироб-ництвом і реалізацією
продукції.
Ключовим питанням аудиту є
визначення показників, що характеризують формування загальної суми БП.
Аудитор насамперед має оцінити вплив прогресивних факторів формування
прибутку – зниження с/в продукції, підвищення якості і поліпшення асортименту
продукції. Виявляються також фактори які не є заслугою під-ва – завищення
цін, тарифіф, порушення встановлених стандартів тощо.
3 визначення величини БП який
підлягає оподаткуванню.
4 визначення величини податку на
прибуток (доход), що належить сплаті до бюджету. Аудитор користується
норма-тивними документами щодо оподаткування, а також пільгами які надаються
СПД при обчисленні податків. Обєктом оподаткування є прибуток який
визначається зменшенням ВД звітнього періоду на суму ВВ та частини
амортизації.
5 визначення і розподіл ЧП, що
залишився в розпорядженні під-ва.ЧП під-ва визначається аудитором як різниця
між БП, який оподатковується і величиною податків з врахуванням пільг.
Напрями використання ЧП визначаються підприємством самостійно.
У динаміці темпів зростання
власних коштів під-ва виявляються успіхи або недоліки в розвитку під-ва. Для
оцінки загального рівня і динаміки фін.результатів діяльності за даними
звітного Бал. під-ва аудитор складає аналітичну таблицю.
Аналіз загальних показників
фін.результатів під-ва за звітніми періодами, тис.грн.
1)Стовп. Показники:виручка від
реалізації продукції (робіт, послуг) без ПДВ, витрати на виробництво
реалізованої продукції, прибуток від реалізації (робіт, послуг), результат
від іншої реалізації, сальдо доходів і витрат від позераліазаційних операцій,
балансовий прибуток, чистий прибуток, що залишився в розпорядженні під-ва.
2)стовпчик. За минув. звітній
період.
3)стовпчик. За звітній період.
4)стовпчик. У % до базових
показників.
96.Етапи проведення
аудиту з бюджетом.
Етапи проведення аудиту з
бюджетом:
1.Вивчення особливостей
підприємства, його організації. 2. Узгодження програми перевірки з клієнтом,
термінів її проведеня, вартості послуг, визначення відповідальності сторін.
3. Проведення аудиту -визначається:відповідність
розрахунку платежу в бюджет-ПДВ - з-ну У.” Про ПДВ”; відповід-ть розрахунку
оподатковуємого прибутку з-ну У.”Про оподаткув-ня прибутку підприємств”;
відпов-ть розр-ків і сплати держ. мита за операції з ЦП Декрету КМУ"Про
держ. мито”; відпов-ть нарах-ня і сплати в бюджет прибуткового податку з
громадян по з/п, ін. виплат, дивідендів Декрету КМУ “Про прибутк. податок з
громадян”; відпов-ть розрах-ку збору на обов`язк. держ. пенсійне страх-ня
діючому зак-тву; відпов-ть розр-ку збору на обов.соціал. страх-ня на випадок
безр-тя в Держ.фонд сприяння захисту нас-ня діючому зак-тву; 4.Складання
аудиторського висновку, процес передачі підсумкової документації замовнику
аудиту.
97.Методика проведення
аудиту з бюджетом.
Використовують такі
методи аудиту: огляд, перерахунок, документальна перевірка, прийоми
економіко-математич. методів, запит, аналі-тичний огляд,
підтвердження та ін.
В Укр створена Держ.податкова інспекція, яка здійснює контроль за
правильністю нарахування сум платежів та своєчасністю їх перерахування у бюджет.
ДПІ має право застосовувати до підп-в фін.санкції за порушення закон-ва про
оподатку-вання. Тому аудитор повинен допомогти під-ву уникнути фін.втрат,
повязаних з санкціями ДПІ. Перелік платежів до бюджету та держ.цільові фонди
регламентується ЗУ “Про оподаткування під-в”, а порядок здійс-я розрахунків з
бюджетом – відповідними законами України.
Задачею аудиту є встановлення по всім видам платежів у бюджет
правильності нарахування сум платежів, своєчасності перерахувань. Джерела
інформації: довідки та розрахунки по окремим видам платежів, виписки банку,
акти перевірок ДПІ, бухг.записи по відповідним рахункам.
В процесі перевірки уточнюють правильність виведення оборотів та
залишків по кожному виду платежів на кінець звітного періода. Для цього дані
аналітичного обліку по кожному виду платежів співставляють з записами в ж/о
та Гол.книзі по рахункам синтет.обліку. Своєчасність та повнота розрахунків
встановлю-ються перевіркою виписок банка та доданих до них платіжних док-в.
При розбіжності даних та виявленні випадків допущення неточності розрахунків
необхідно встановити їх хар-р та прийняти міри по їх ліквідації.
Главная