39. Планування ауд. перевірки.

Найважливіш. методолог.принципом аудиту є план-ня, що зд-ся на підставі нормативу.

План-ня має грунтуватись на поперед-у вивченні особливостей бізнесу клієнта.

Планування - це вироблення головної стратегії і конкретних підходів до характеру, періоду а також часу проведення аудиту. Аудиторський план розробляється з огляду на те, що в ньому визначається час проведення кожної конкретної аудиторської процедури. Аудитори і ауд. фірми Укр під час розробки плану аудиту та на протязі тривалості аудиту мають право самостійно визначати форми і методи аудиту на підставі чинного зак-вства, існуючих норм і стандартів, умов договору із замовником, проф. знань та досвіду.

Х-р план-ня залежить від орг. форми, розміру і виду діял-ті, виду аудиту та правильного уявлення аудитора про стан справ під-ва.

В нац.нормативі 06 “Док.офор-ня ауд.перевірки” підкреслено, що робоча док-ція аудитора помагає в плануванні і проведені аудиту,тобто підкреслюється доцільність і необхідність док. оформлення планування аудиту. Аудитору слід розробити і док.оформити план аудиту, визначити істотні помилки, а потім здійснити аудит за планом.

Заг. план аудиту розробляється так детально, щоб аудитор мав змогу підготувати програму проведення аудиту, що включає перелік ауд.процедур, період проведення процедур, виконавця, назву роб.док-в, примітки. Під час розробки плану аудитор здійснює  аналіз таких питань: 1) розуміння аудитором бізнесу клієнта; 2) розуміння обліку і систем внутр-го контролю; 3) визначення ризиків і суттєвості;  

4) види, час і повнота процедур;

5) координація, керівництво,супроводження і нагляд;

6) інші питання.

Загальний план аудиту може бути такий:

-заплановані види робіт

-період проведення

-виконавець

-примітка.

В плані вказується: 1) яка організація перевіряється; 2) період аудиту; 3) кількість людино-годин на перевірку; 4) керівник аудиторської перевірки; 5)запланований ауд. ризик; 6)запланована суттєвість.

Розуміння ауд-м бізнесу клієнта полягає у вивченні ф-рів, які мають впливати на діял-ть під-ва, тобто вивча-ся найважл. хар-ки підпр. діял-ті клієнта, його орг.структура, процес вир-ва, надання послуг, фін.стан, порядок звітування і розподіл обовязків між кер-ом під-ва. Щодо розуміння обліку, то вивч-ся методологія і принципи Б/О, які застосовуються бухгалтерією під-ва. При визначенні ризиків і суттевостей, аудитор повинен визначити внутр.ризик. Координація, кер-во, супроводження і нагляд – це участь в аудиті ін. а-рів і АФ, експертів та інших фахівців,які не є а-рами.

40. Техніка і методика розробки планів та програм А.

Найважливіш. методолог. принципом аудиту є план-ня,що зд-ся на підставі нормативу.

План-ня має грунтуватись на поперед-у вивченні особливостей бізнесу клієнта

Х-р план-ня залежить від орг.форми,розміру і виду діял-ті,виду аудиту та правильного уявлення аудитора про стан справ під-ва.

В нац.нормативі 06 “Док.офор-ня ауд.перевірки” підкреслено,що робоча док-ція аудитора помагає в плануванні і проведені аудиту, тобто підкреслюється доцільність і необхідність док. оформлення планування аудиту. Аудитору слід розробити і док.оформити план аудиту,визначити істотні помилки, а потім здійснити аудит за планом.

Заг. план аудиту розробляється так детально,щоб аудитор мав змогу підготувати програму проведення аудиту,що включає перелік ауд.процедур,період проведення процедур,виконавця,назву роб.док-в,примітки. Під час розробки плану аудитор здійснює  аналіз таких питань: 1)розуміння аудитором бізнесу клієнта; 2) розуміння обліку і систем внутр-го контролю; 3) визначення ризиків і суттєвості; 4)види.час і повнота процедур; 5)координація,керівництво,супроводження і нагляд.

Загальний план аудиту може бути такий:

-заплановані види робіт

-період проведення

-виконавець

-примітка.

В плані вказується: 1)яка організація перевіряється; 2)період аудиту; 3) кількість люд-годин на перевірку; 4) керівник аудиторської перевірки; 5) запланований ауд.ризик; 6) запланована суттєвість.

Розуміння ауд-м бізнесу  клієнта полягає у вивченні ф-рів, які мають впливати на діял-ть під-ва, тобто вивча-ся найважл. хар-ки підпр. діял-ті клієнта, його орг.структура, процес вир-ва, надання послуг, фін.стан, порядок звітування і розподіл обовязків між кер-ом під-ва. Щодо розуміння обліку,то вивч-ся методологія і принципи Б/О, які застосовуються бухгалтерією під-ва. Привизначенні ризиків і суттевостей, то а-р повинен визначити внутр.ризик.

Координація,кер-во,супроводження і нагляд –це участь в аудиті ін.а-рів і АФ,експертів та інших фахівців,які не є а-рами.

44. Контроль якості роботи аудиторів.

На підставі нац. нормативу №5, метою якого  є встановлення осн. вимог до здійснення кер-ва і контроль за якістю ауд. робіт.

АФ зобовязана дотримуватись політики і процедур контролю якості ауд.робіт, які гарантують, що всі ауд.перевірки проводяться у відповідності з нац. нормативами аудиту та ЗУ”Про АД”.

Зміст, терміни і обсяг ауд.процедур та політики АФ-м щодо контролю якості залежить від таких факторів як розмір і характер діял-ті ауд.фірми, її дислокації, рівень організації перевірки.

Мета політики контролю якості ауд.робіт повинна складатись з наступних чинників:

1) професійні вимоги - працівники АФ мають дотримуватись принципів незалежності, чесності, обєктивності та проф-ї поведінки.

2)  компетентності – А/Фірму слід комплектувати працівниками , які досягнули певного рівня квалі-фікації та компетентності, які виконують встанов-лені норми;

3) призначення на проведення ауд-ту – проведеня аудиту необхідно доручати фахівцям, які мають досвід роботи і рівень проф.підготовки;

4)розподіл обовязків - потрібен достатній рівень керівництва на всіх ділянках, щоб бути впевненим, що робота, яку виконують ауд-ри відповідає рівню якості;

5) гнучкість політики, тобто адекватність і ефек-ть внутрішньої політики і процедури контролю якості робіт необхідно постійно переглядати; 

6) загальну політику і процедури контролю якості необхідно доводити до відома працівників фірми в тій мірі ,щоб була гарантія того, що ця політика виконується працівниками фірми правильно.

Аудиторська фірма повинна визначити політику і процедури контролю якості робіт, котрі забезпечать обгрунтовану гарантію, що всі аудиторські перевірки будуть виконані у відповідності з основними принципами аудиту.

42. Процедури аудиту.

Аудитор одержує ауд.свідчення шляхом застосування таких процедур: перевірка, спостереження, опитування, підтверд-ження, підрахунки, аналіт.процедури.

Перевірка складається з вивчення бух.регістрів, док-тів які дають змогу зібрати ауд.свідчення різ-го ступеня надійності. До осн.категорій док. ауд.  свідчень належать:

1)док.ауд.свідчення,які створеня і зберігаються 3-ми особами;

2) док.ауд.свідчення,які створеня і зберігаються у клієнта.

Спостереження полягає в аналізі процесу або процедур, що викор-ся ін.особами. наприклад: спостереження ау-ра за підрахуванням тов.-мат. запасів пацівниками під-ва.

Опитування полягає в збиранні інф-ції від обізн.осіб клієнта і поза його межами. Опитування може дати нову інф-ю або підтвердити існуючу.

Підтвердження – суми кред-ів і деб-ів (акт звірки)

Підрахунки полягають у перевірці відп-ті сум, які зазначені в регістрах обліку і первин.док-тах.

Аналіт. процедури полягають в аналізі найважлив показників і співвідношень, включаючи підсумк.дослідження відхилень і взаємозвязків, котрі суперечать іншій інф-ції, що стосується цієї справи,або відхиляються від показників, які очікуються.

Процедури перевірки на суттєвість - це перевірки, які викон-ся для одержання ауд.свідчень з метою виявлення суттевих викривлень фін.звітності.

Процедури перевірки на суттєвість бувають у двох формах:

1) док.перевірки;

2) аналітичні процедури.

Ці процедури є також шляхом одержання ауд.свідчень.

Ауд.процедури в загал.вигляді м.б.:

- розуміння діял-сті під-ва, його орг-ції;

- отримання та аналіз інформації про діял-сть підп-ва в цілому,

- вивчення форми та методів обліку, визначення їх відповідності відповідним вимогам;

- аналіз форм та методів обліку з письмовим викладенням фактів, складання схем документообігу;

- використання рез-тів аналізу діял-сті;

- контроль процесу відображення певних операцій в обліку;

- перевірка того,що протягом всього періоду діял-сті фірми форми та методи обліку застосовувались так, як це відображено в норматив. док-тах.

69. Аудит капіталу.

Аудит капіталу проводиться на основі засновницьких доку-ментів: статуту, засновницького договору, свідоцтва про реєстрацію п-тва., бух. Балансу (Ф1), Звіту про власний капі-тал (Ф4), журналу 7 та відомостей анал. обліку.

При аудиті  Стат.кап. аудитор встановлює дійсність засно-вницьких док-тів – в статуті п-тва обумовлюється сума СК, яка порівнюється з даними балансу по рах-кам 40 “СК” і 41”Пайовий кап”. СК- це обєднання внесків учасників та засновників, тому встановлюються розміри внесків засновників по рах-ку  46 “Неоплачений капітал.”  Заг. сума внесків повинна дорівнювати розміру СК в балансі. Зміна СК дозволяється тільки після реєстрації цих змін в держ.адмін-ції в устан.порядку.Співставляючи дані реєстра акціонерів та облікові дані по р-ку 46 , аудитор повинен проконтролювати своєчасність оплати акцій та законність операцій по їх руху.

Пайовий капітал – відобр-ся на рах. 41 –це сукупність коштів фіз.та юр.осіб (пайових внесків), добровільно розміщених у товаристві для здійс-ня його госп-фін діял-сті згідно з засновницькими док-ми. Застос-ся кредитними спілками, колективними с/г під-ми, житлово-будів кооперативами та ін.під-ми, у яких частина власного капіталу формується у вигляді пайових внесків.

При аудиті  Додат.кап.-  аудитор встановлює, з яких коштів складається сума  ДК. Збільшення  ДК  можливе при : пере-оцінці основних та оборот.засобів, емісійному доході по ЦП, безкоштовному отриманні цінностей. ДК відображається в обліку на р-ку 42. Він використовується для покриття збит-ків від списання ОЗ, на покриття збитків по операціях з ЦП і при безкоштовній передачі ОЗ іншим п-твам.

Аудит   резервного капіталу ( РК)  передбачає перевірку джерел утворення РК. Аудитор встановлює, який відсоток прибутку віднесений в РК і чи відповідає відсоток заснов-ницьким документам. РК призначений для покриття непе-редбачуваних витрат, а також для виплати дивідендів учас-никам або акціонерам  якщо не вистачило прибутку п-тва.

Аудитор встановлює правильність операції по використан-ню РК по р-ку 43.

Аудит фондів спец. призначення  починається з визначення фондів, які утворені за рахунок прибутку. Облік цих фондів ведеться на рахунку 48.  Фонди призначені для створення нового майна, тому факт. витрачання ( кап. вкладення) не змінює їх накопиченої величини. Ці фонди можуть бути зменшені тільки при списанні коштів на погашення збитків звіт року або виплати доходів засновникам. Перевіряється докум. оформлення  обгрунтованності виплат з цих фондів – мат. допомоги, премій , винагород, за вислугу років та інш.

47. Джерела отримання аудиторських доказів.

Надійність  аудиторських  доказів залежить від джерела їх отримання - внутрішнього чи зовнішнього, а також від їх характеру. За  характером  існують  візуальні,  документальні та усні докази. Хоча  надійність  аудиторських  доказів  залежить  від  конкретних обставин, допомогти оцінити надійність аудиторських доказів можуть подані нижче узагальнення:

 Аудиторські докази    із    зовнішніх    джерел   (наприклад, підтвердження,  одержане від третьої особи) більш надійні, ніж ті, що отримані з внутрішніх джерел.

Аудиторські докази,  одержані з внутрішніх джерел  інформації підприємства,   яке  перевіряється,  надійніші  в  разі  наявності ефективних систем обліку та внутрішнього контролю. Аудиторські докази,   одержані  безпосередньо  аудитором  від результатів проведених тестів,  надійніші, ніж ті, що одержані від працівників підприємства. Аудиторські докази у формі  документів  чи  письмових  подань надійніші, ніж усні подання.

Аудиторські   докази   є   переконливішими,   якщо вони отримуються  з  різних  джерел або джерел різного характеру і коли вони відповідають один одному. При  неможливості одержання  достатніх  належних  аудиторських  доказів  аудитор має висловити позитивний  висновок  з  застереженнями  або  негативний висновок.

Джерела: - дані первич.док-в, облікові регістри, Головна книга, бухг.звітність, плани, калькуляції, накази, розпорядження, матеріали перевірок та ревізій, матеріали внутрігоспод. контролю підп-ва, дані отримані аудитором при проведенні докум. Та фактичного контролю об’єктів аудита, письмові та усні заяви робітників підп-ва відносно змісту досліджуваних обєктів.

48 Види ауд.доказів  та процедури їх отримання.

Відповідно до нормативу №14 “Ауд. докази” –це інф-ція, одержана аудитором для вироблення думок, на яких грунтується підготовка ауд.висновку та звіту. Ауд.докази склад-ся з перв.док-ів та облік.запасів, що кладуться в основу фін.звітності,а також підтверджувальної інф-ції з інших джерел.

Отримані докази можна класифікувати в світлі загальноприй-нятих правил подачі інф-ції:

-прямі- підтверджуються перв-ми док-ми та облік-ми регістрами;

-непрямі- це інф-ція, яка не має прямого відношення до факту по даному питанню.

Прямі свідчення можна поділити на матер. і немат.джерела.

По доказовому значенню, док-ти що поділяються на 4 групи: первинні, зведені, неофіційні, допоміжні.

По ступеню точності вся інф-ція ділиться на категоричну, умовну, умовно-точну, орієнтовану.

За джерелами отримання:

-ауд. докази із зовн.джерел (напр., підтвердження,одержане від третьої особи) більш надійні,ніж ті,що отримані з внутр-х джерел

-ауд.докази, одержані з внутр.джерел інф-ції під-ва, яке перевіряється, надійніші в разі наявності ефективних систем обліку та внутрішнього контролю

-ауд.докази,одержані безпосередньо аудитором від рез-тів проведених тестів.

А-р отримує ауд.докази шляхом застос-ня однієї з зазнач. нижче процедур: перевірки, спостереження, опитування і підтвердження, підрахунку та аналітичних процедур. Термін проведення таких процедур частково залежатиме від часу, протягом якого потрібні аудиторські докази не вичерпано.

Перевірка складається з вивчення бух.регістрів,док-ів або мат.активів. Перевірка бух. регістрів та док-ів надає ауд. докази різного рівня надійності, залежно від їхнього хар-ру і джерела отримання та ефективності засобів внутрішнього контролю п-ва.

Спостереження полягає в спостереженні процесу або процедури, яка виконується іншими особами, напр.,спостереження а-ра за підрахунком товар.-мат. запасів працівниками компанії або за виконанням процедур контролю, після яких не залишається ознак їх проведення з точки зору аудиту.

Опитування полягає в пошуку інформації, котру можна отримати від обізнаних осіб підприємства або поза його межами. Опитування можуть варіювати від формальних письмових запитів, адресованих третім особам, до неформального усного опитування працівників підприємства.

Підтвердження полягає в отриманні аудиторами підтверджувальної інформації, яка міститься в бухгалтерських реєстрах.

Підрахунок полягає у перевірці арифметичної точності первинних документів та реєстрів обліку або у самостійному проведенні підрахунків.

Аналітичні процедури полягають в аналізі найважливіших показників і співвідношень, включаючи підсумкове дослідження відхилень і взаємозв'язків, котрі суперечать іншій інформації, що стосується цієї справи, або відхиляються від показників, які очікуються.

51. Структура робочого документа.

Робочі документи -це записи,в яких аудитор фіксує використані процедури,тести,одержану інф-ю і відп.висновки,які зроблені в ході аудиту.

Ауд.док-ти аудитора повинні включати в себе всю інф-ю,яку він визнає важливою для правильного виконання перевірки, яка має підтвердити ті підсумки,які зроблені у висновках.

Роб.док. аудитора мають бути проф-но складені. Проте конкретні форми використання РД визначаються АФ-ю, аудиторами з урахуванням специфіки окремих питань аудиту.

Структура РД: 1.док-т повинен мати назву, яка співвпадає з сутністю док-та; 2.дату складання; прізвище виконавців; 3.основна частина док-ту має містити: перелік об’єктів, що було піддано перевірці, процедури та тести,які застосов-ся при перевірці, щільність вибірки, опис ризиків; 4. локальний висновок.

Робочі док-ти повинні включати:

1) інф-ю,що стосується  юрид. та організ. структури під-ва;

2) необхідні витяги або копії юр.док-в, угоди, протоколи;

3 вивчення та оцінку системи обліку і внутр. контролю;

4) документацію про планування аудиту;

5) аналіз операцій та залишків за рахунками.

РД по перевірці ОЗ

Справа…………              Ауд.фірма……

Клієнт………….           Регістр.№ліцен-ї

Період пере-ки...           …………………

№(шифрдок-та)..          Аудитор………..

Перевірка статті ОЗ.

1.Оцінка

1.1  перевірити прав-сть оцінки ОЗ по перв.док-там і облік.регістрам

1.2  перевірити правильність і дотримання норм амор-ції

1.3  переконатись в прав-сті про вед.переоцінки ОЗ

2. Факт.наявність.

 2.1 присутність при інвентаризації ОЗ

 2.2 вибрати 15-20 найменувань і впевнитись в їх факт.наявності

2.3  виявити застарілі ОЗ і ті,що не вико-ся

  3.  Повнота

3.1 вибрати 20-25 од.фізичнонаявних ОЗ і переконатись в їх відображені в б/о

Склав аудитор    ……….        …………

                                Підпис          Дата

Перевірено парт

нером ауд.фірми   ………         …………

                                Підпис           Дата

52. Види та склад робочих документів.

Роб. документи – це записи, в яких аудитор фіксує використані процедури, тести, одержану інформа-цію і відповідні висновки, які зроблені в ході ауди-ту. Роб. док-ти аудитора мають бути професійно скла-дені.  Їхнє оформлення повинно забезпечувати доступність для читання. Проте конкретні форми використання робочих документів визначаються аудиторською фірмою, аудиторами з урахуванням специфіки окремих питань аудиту.

Класифікація робочих документів аудитора:

1) по часу ведення та використання:

- довгострокові, нетривалого використання;

2) за способом та джерелами отримання:

- від третіх осіб, від підприємства-клієнта, складені аудитором;

3) по характеру інформації:

- правового характеру, про керівництво і персонал підприємства, про структуру і орган-цію підпр-ва, про екон. основу діяльності підпр-ва, про систему внутр. контролю, про систему Б/О, аудиторські організаційно-функціональні документи, док-нти оцінки аудит. ризику, аудит.  документи по переві-рці окремих статей та показників річного звіту, кореспонденція аудитора, підсумковий висновок, пропозиції та рекомендації;

4) за призначенням: оглядові, інформативні, переві-рочні, підтверджуючі, розрахункові, порівняльні, аналітичні;

5) за ступенем стандартизації:

- стандартизовані, вільної форми;

6) за формою представлення:

- графічні, табличні, текстові, комбіновані;

7) за технікою складання: ручні, на машинних носіях.

Т.як клієнт буде постійно перевірятися аудитором, робочі документи доцільно поділити на:

- постійні, тобто такі, які вміщують інформацію, що стосується насамперед перевірки окремих питань, які повторюються з року в рік (копії статутних та реєстраційних документів тощо);

- поточні, тобто такі, які вміщують інформацію, яка стосується насамперед аудиторської перевірки поточних періодів фінансово-господарської діяльності клієнта (каса, банк, реалізація та ін.).

43. Складання програми аудиту.

У програмі аудиту види, зміст та час проведення запланованих аудит. процедур повинні співпадати з прийнятими до роботи показниками загального плану аудиту. Аудиторська програма допомагає керувати виконавцями аудиту та контролювати їх роботу.

До аудиторської програми включається перелік об'єктів аудиту за його напрямками, а також час, що його необхідно витратити на кожен напрямок аудиту або аудиторську процедуру.

У програмі аудитор оцінює розмір ризику внутрішнього контролю та свій особистий ризик не виявлення суттєвих помилок у звітності, який існує під час проведення аудиторських процедур, визначає термін проведення аудиторських тестів і незалежних процедур - координує роботу всіх можливих помічників, залучених з числа співробітників підприємства, відзначає присутність інших виконавців аудиту, якщо такі беруть участь у роботі.

Записи і висновки аудитора по кожному розділу аудиторської програми фіксуються в роб. документації і є тим фактичним матеріалом, котрий використовується аудитором у процесі підготовки і обгрунтування аудит. звіту керівництву клієнта.

Програма аудиту

Керівник аудиторської фірми

Керівник аудиторської перевірки

49. Загальне поняття та мета складання робочих документів аудитора. (норматив №6)

Робочі документи  – це записи, в яких аудитор фіксує вико-ристані процедури, тести, одержану інформацію і відповідні висновки, які зроблені в ході аудиту. Аудиторські докумен-ти аудитора повинні включати в себе всю інформацію, яку він визнає важливою для правильного виконання перевірки, яка має підтвердити ті підсумки, які зроблені у висновках.

Робочий документ має функції: 1) забезпечити обґрунтуван-ня аудиторського висновку та відповідати загальноприйня-тим нормам у професійній практиці;  

2) забезпечити реєстрацію планування та виконання аудиту; 3) сприяти методичному підходу до аудиту;

4) надавати допомогу аудитору в його  роботі.

Робочі документи аудитора мають бути професійно складе-ні.  Їхнє оформлення повинно забезпечувати доступність для читання. Проте конкретні форми використання робочих до-кументів визначаються аудиторською фірмою, аудиторами з урахуванням специфіки окремих питань аудиту.

Робочі документи повинні включати: 1) інформацію, що сто-сується юр. та організаційної структури підприємства;

2) необхідні витяги або копії юр. документів, угоди, прото-коли; 3) вивчення та оцінка системи обліку і внутрішнього контролю; 4) документація про планування аудиту; 5) аналіз операцій та залишків за рахунками.

Проте роб.  док-нти аудитора не можуть розглядатись як частина фінан. документації клієнта і після завершення аудиту робочі документи залишаються в аудитора і є його власністю. Проте його право власності обмежується етич-ними нормативами та умовами конфіденційності.

Роб. документи не можна вивчати або вилучати в аудитора за винятком тих випадків, коли це передбачається рішенням судово-слідчих органів. Термін зберігання їх визначається як практикою аудиторської діяльності, так і юридичними умовами.

Мета складання роб.док-в: планув-ня ауд.перевірки, документ. Підтвердження виконаних аудитором процедур,робіт; складання ауд. звіту, здійснення поточного контролю, забезпечення юрид.обгрунтованості прведення аудиту, контроль якості проведеної перевірки, контроль роб.часу та обгрунтування його оплати.

50. Вимоги до робочих док-в аудитора.

Робочі документи - це записи, в яких аудитор фіксує використані процедури, тести, одержану інф-ю і відп.висновки, які зроблені в ході аудиту.

Роб.док-ти аудитора повинні включати в себе всю інф-ю,яку він визнає важливою для правильного виконання перевірки,яка має підтвердити ті підсумки,які зроблені у висновках.

При оформлені РД потрібно дотримуватись вимог:

-на 1 стор. кожного РД повинно бути вказано назва АФ, яка проводила аудит, назва під-ва-клієнта, № і дата укладання договору згідно з яким проводився аудит;

--кожний РД повинен мати назву;

-кожний РД повинен мати свій номерний індекс (РД індексуються за доп.різ.с-м як буквенних так і цифрових);

-сторінки кожного РД повинні бути пронумеровані;

-в кінці кож.РД вказується призвище аудитора,який заповнив док-т, тобто хто виконав перевірку цих аспектів, що відображені в док-ті, проставляється його підпис і дата заповненя док-та.

Крім цього РД повинні відповідати ряду дод.вимог:

-містити достатньо повну і детальну інформацію, м.б.четабельними, не містити скорочень, стеног-рам, абревіатур, зайвих док-в;

-аудитор має працювати з ксерокопіями. Категорично заборонено на док-х клієнта робити креслення, позначки;

-док-ти повинні бути складені в ході перевірки, складання їх після завершення перевірки і підготовки АВ не допускається;

-складаючі РД а-р повинен враховувати не лише інф-ю,що відноситься до провіряємого звіт.періоду

-док-ти повинні відображати найбільш суттєві моменти, по яких аудитору необхідно висловити думку, охоплювати найбільш важливі напрямки перевірки і задачі, поставленні і вирішені аудитором;

-дозволяти оцінити фін. звітність відповідно до встановлених критеріїв і ознак;

-відобр. стан і оцінку системи внутр. контролю.

Аудитор має право власності на РД (за винятком тих док-в, котрі потрапили в досье ауд.фірми).

53. Аудиторське досьє.

Сукупність робочих документів, складених аудитором до початку і протягом перевірки фін.звітності під-ва-клієнта, представляє собою аудиторське досьє (папку), що повинна мати свій номер, відмітку про дати початку і закінчення аудиту.

Робочі документи аудитора повинні  знаходитись в досьє в певній послідовності: організаційні, адміністративні, документи аудиторських процедур по окремим статтям річного звіту та інші аудиторські данні, висновок, рекомендації.

Кожному етапу аудиторської перевірки характерне складання певних робочих документів, черговість яких в основному дозволяє додержуватись прийнятій послідовності документів в досьє.

Протягом всього сроку ведення досьє, а також після завер-шення аудит. перевірки і представлення звіту клієнту аудитор повинен забезпечити відповідні умови зберігання документів. Аудиторське досьє повинно зберігатись в поточному архіві аудитора протягом року, а потім передаватися в постійний архів АФ. Особою умовою є конфіденційність  зібраної інформації.

45. Етапи аудиту.

1-попередне дослідження обєкта А:

-умови діяльності під-ва-замовника

-визначення типу,структури під-ва і управліня ним

2-планування аудиту:

-планування і послідуючий контроль аудиту;

-вивчення і оцінка форми і методів обліку;

3-перевірка внутрішнього контролю під-ва;

4-аналітична перевірка фінансової інформації:реальність статей балансу,відповідність даних бух.зв-ті обліковим регістрам,відпов-сть прибутків і збитків факт рез-там діял-ті.

5-огляд фін.звітності: перевірка зв-ті в цілому і перевірка аудиторської роботи з метою визначення достовірності і обєктивності інформації фін.зв-ті,пер-ка відповідності зв-сті обліковій практиці і діючому законодавству.

6-підготовка аудит звіту і висновку-узагальненя рез-тів перевірки

55. Структура аудиторського звіту.

Структура АЗ :

Назва док-та, офіційна назва орг-ції, яка перевіряється,  ПІБ  і посада особи – отримувача звфіту;  вступ;  загальна інф-ція; результати ауд.перевірки.

Вступ включає в себе відомості про ауд фірму або аудитора, повну назву економ.субєкта, який пере-віряється, період  і час перевіреки; керівника орг-ції ( ПІБ, посада ), особу яка відповідальна за під-готовку бух.звітності.

Загальна інф-ція включає в себе  методику ауд. перевірки, її особливості, масштаб Б/О.

Результати ауд.перевірки містять висновки та ре-комендації  ( думку ауд.орг-ції про результати виконання аудиту) .

Цей звіт в кінці підписують керівник групи ауди-торів, аудитори, які приймали участь, отримувач АЗ ( ПІБ, посада) , а також ставиться дата отримання.

54. Поняття та склад ауд. звіту.

Звіт аудитора про перевірку госп. діял-ті –це документ,який подається в стислій стандартній формі ауд-м і який містить рез-ти проведених досліджень госп.діял-ті обєкта, який перевіряється. Це конфендеціальний док-т, який подається тільки клієнту.

У звіті повідомляють про законність здійснених операцій, економічність і ефективність витрат коштів і продуктивність досягненя поставлених задач.

Інф-ція, яка подається у звіті, повинна бути чіткою та ясною, надійною та компетентною, а також незалежною, обєктивною правдивою і конструктивною.

Дані, які містяться у звіті аудитора, необхідні керівництву ек. субєкта, який перевіряється, для того, щоб мати уявлення про недоліки в облік.записах, бух.регістрах і системі внутр. контролю, які можуть привести до суттєвих помилок в бух. звітності.

Крім цього, у звіті містять конструктивні пропозиції щодо удосконалення системи б/о і внутр.контролю під-ва.

Звіти мають певну форму і містять слідуючі відомості:

- заголовок, підпис і дату; інф-ю про задачі та межі аудиту; повні відомості про рез-ти перевірки; кому адресуються мате-ріали аудиту; предмет аудиту (назва одиниці ,дата і період часу); обгрунтуваня аудиту; відповідність стандартам; дані про строки представленя звітів.

Структура ауд.звіту:

-назва док-ту, офіційна назва орг-ї  яка перевіряється, П І Б і посада особи-отримувача звіту; вступ; заг.інф-ція; рез-ти ауд. перевірки.

Вступ включає в себе відомості про ауд.фірму або аудитора, повну назву ек.субєкта, який перевіряється, період і час перевірки, керівника орг-ції (П І Б,посада), особу, яка відпові-дальна за підготовку бух. звітності.

Заг. інф-ція включає в себе методику аудит. перевірки, її осо-бливисті, масштаб б/о.

Рез-ти аудит. перевірки містять висновки та рекомендації (думка аудит.орг-ії про рез-ти виконаня аудиту). Цей звіт в кінці підписують керівник групи аудиторів, аудитори, які приймали участь, отримувач аудит.звіту (П І Б,посада), а також ставиться дата отримання.

58. Відмінність аудиторського звіту від аудиторського  висновку.

АЗ не є ауд.док-том.  Він призначений винятково для замо-вника і може бути опублікований лише з його дозволу,тобто це конфіндиційний док-т. В звіті аудитора може бути вказа-на  люба інф-ція, яка торкається проведеного А,  та фактів господ. життя під-ва, яку а-р вважає необхідною. В той же час звіт аудитора не може розгядатися як повний звіт про всі існуючи недоліки. У ньому вказані лише ті з них, які були знайдені в процесі ауд.перевірки.   Дані ,які містяться у звіті аудитора, необхідні кер-ву ек.субєкта,який перевіряється, для того, щоб мати уявлення про недоліки в облік. записах, бух.регістрах і системі внутр.контролю, які можуть привести до суттєвих помилок у бух.звітності, крім цього,у звіті містяться конструктивні пропозиції щодо удоскона-лення системи б/о і внутр.контролю під-ва.

АВ розраховано на широке коло користувачів. Його публікація є свідоцтвом того ,що річний бух.звіт під-ва як в цілому, так і в деталях відповідає чинному законодавству, методологіїї ведення б/о, визначеній внутр.регламентом облік.політиці під-ва. Саме тому звіт - це великий по обєму документ,а висновок-короткий стислий. У відповідності з метою складання АВ може мати декілька призначень: стислий змістовний висновок спеціаліста прозвіт під-ва,правовий акт,оскільки у визначених законом випадках лише перевірений аудитором звіт є доказом про рез-ти роботи під-ва, який може розглядатися заг.зборами акционерів, засновників,податковими інструкторами, імплікований висновок аудитора про те, що він професіонально, незалежним чином виконав свої обовязки як незалежний аудитор, показав незалежний висновок про стан і результати діяльності під-ва-клієнта. Істотні елементи АВ визначаються міжнар. і нац нормативами з А,а також міжнар. та нац.практикою. В свою чергу АЗ складається у вільній формі.

59. Позитивний аудиторський висновок.

Аудиторський висновок – це офіційний документ, який складається в установленому порядку за наслідками проведеного аудиту і містить в собі висновок стосовно достовірності звітності, повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нац.нормативам БО і фін-госп діяльності.

Висновок може бути позитивним, умовно-позитивним, негативним, або дається відмова від надання висновку про ФЗ під-ва.

Позитивний висновок представляється клієнту у випадках, коли на думку аудитора виконано наступні умови:

1)аудитор отримав всю інформацію і пояснення, необхідні для цілей аудиту;

2)надана інформація достатня для відображення реального стану справ на під-ві;

3)є адекватні і достовірні дані з усіх суттєвих питань;

4)фін.документація підготовлена у відповідності з прийнятою на під-ві системою БО, котра відповідає вимогам У законодавства;

5)ФЗ складена на основі дійсних облікових даних й не містить суттєвих протиріч;

6)ФЗ складена належним чином за формою, затвердженою у встановленому порядку.

Враховується також стан обліку та ФЗ під-ва.

Якщо під час ауд.перевірки в аудитора виникли заперечення або сумніви щодо правильності тих чи інших рішень, прийнятих керівництвом під-ва, але йому було представлене аргументоване і переконлеве їх обгрунтування, то в аудиторському висновку ці події та рішення наводити необовязково, оскільки вони не міняють зміст безумовно позитивного висновку.

Якщо аудитор має намір представити клієнтові по-зитивний висновок, у якому наявна фундамента-льна непевність з окремих питань і наводить свої зауваження , повязані з наявністю фундаменталь-ної непевності, то в аудит. висновку висловлюєть-ся аргументована незгода з окремим питанням, і після цього дається остаточний висновок про дос-товірність і повноту фін.звіт.під-ва

94.Основні задачі аудиту  фондів і бізнес.

На сьогоднішній день в Україні є Статутний капітал(фонд). При аудиті Статутного капіталу осноними задачами є: визначення достовірності розміру статутного капіталу-зареєстрованого і сплаченого, достовірність відображення сум в бухгалтерському обліку; перевірка складу і структури статут.к-лу (кількість і види акцій,номінальна вартість); дотримання строків сплати акцій; порядок формування, збільшення і зменшення статутного к-лу, додаткового випуску акцій, порядок внесення змін у засновницькі документи,дотримання вимог закону У. ”Про господарські товариства “;порядок оцінки внесків у ст.к-ал згідно засн. док-тів; порядок ведення аналіт.о-ку до рах-ків 40”стат.к-ал” і 46”неоплач к-ал”; викуп інвестиц. сертифікатів власної емісії та їх подальше використання, співвідн-ня ціни викупу і номін. вартості інвест. сертиф-ів, аналіз фінансових джерел викупу інвест. серт-ів; облік і використання емісійного доходу.

 Крім стат.к-лу потрібно перевірити правильність відрахувань і достовір-ть ведення обліку Резервного капіталу(43), Додаткового к-лу(42), Цільове фін-ня і цільові надходження(48).

38. Послідовність проведення аудиту і його стадії.

Кожна аудиторська перевірка складається з етапів і частин, які називаються стадіями. Можна виділити такі стадії:

1) дослідницька, тобто вивчаються особливості підприємства, його організація, структура, продукція і послуги підприємства. Вивчаються перспективи розвитку  під-ва, сис-ма обліково-аналітичного процесу на під-ві,  виробляється загальний підхід до проведення аудиту, виділяються проблемні напрямки аудиту, оцінюється ступінь ризику, складається попередній варіант програми перевірки в т.д.

2) підготовчо-узгоджувальна стадія – узгоджується з замовником програма перевірки, обсяг робіт, термін проведення, форма представлення аудиту, також узгоджується з клієнтом рівень відповідальності аудиторської фірми, визначається вар-ть аудиторських послуг, закріплюється договором, після чого готується необхідна нормативно-правова база для перевірки.

3) основна стадія – проводиться аудит і нотується підсумкова аудиторська документація;

4) заключна – обговорюється додаткова документація, що передається замовнику і надається аудиторський висновок (узагальнення рез-в аудиту, аналіт.огляд діял-сті під-ва, складання ауд.звіту, виступ на зборах акціонерів).

74. Аудит прибутку.

Прибуток є фінанс. рез-том діяльності підпр-ва. Завданням аудиту прибутку є перевірка достовірності визначення  чистого прибутку і розподілу його за цільовим призначенням. Основними джерелами інформації аудиту є : баланс (ф.1), звіт про фінанс. результати (ф.2), декларація про дохід підпр-ва, які повинні бути адекватні даним первинної документації, регістрам аналітич. і синтетич. б/о і Головної книги за дослід-жуваний період. Аудитор повинен оцінити  стан б/о, ознайомитись з поядком обліку вироб. витрат, формування собівартості продукції, реалізації продукції. Для визначення чист. прибутку потрібно послідовно перевірити: правил-ть  визн-ня чист. доходу (виручки) від реал-ії продукції, віднявши від доходу(виручки) ПДВ, Аз, ін. вирахування з доходу. Відтак чист. дохід порівнюють із собівар-тю прод-ії і встановлюють валовий прибуток. Останній коригується на інші операц. доходи, адмін. витрати, витрати на збут та ін. операц. в-ти. Т. ч. визначають фін. результат від операц. діял-ті, який у свою чергу кориг-ся  на такі пок-ки: дохід від участі в капіталі, ін фін. доходи, фін. витрати, втрати від участі в капіталі, ін. витрати. Отже встан-ся фін. рез-ат від звич. діял-ті до опод-ня, до якого застосовують ставку на прибуток від звич. діял-ті, тим самим встановлюють фін. рез-ат від звич. діял-ті (прибуток, збиток).

Потім віднявши від надзвич. доходів і витрат податок з надзвич прибутку, визначають чистий прибуток(збиток).