Укладенню договора повинен передувати обмін листами між аудитором та клієнтом. Клієнт надсилає до аудиторської фірми листа з проханням про прове-дення аудиту, у якому вказує мету проведення аудиту й ті задачі, які необхідно вирішити у процесі аудиту: бажаний масштаб ауд. перевірки. Лист-відповідь а-ра підтверджує його згоду з поставленою задачею, й масштабом аудита й може містити положення, які стосуються ступеня відпов-ті перед клієнтом. Після обміну листами та на їх основі складається договір на проведення аудиту.

Детальний зміст договору на проведення аудиту може бути різним в залежності від конкретної ситуації, про-те існує ряд моментів, які у будь-якому випадку по-винні знайти відображення у договорі.

В договорі обов”язково повинні бути обумовленні наступні положення: 1) мета аудиту; 2) масштаб аудиту, включаючи посилання на діюче законодавс-тво, стандарти, нормативи та інші аналогічні докумен-ти (поняття масштабу А включає в себе необхідний обсяг та глибину перевірки; склад, кількість і обсяг аудит.процедур); 3) можливість доступу до будь-яких записів, документації та ін шої інформації, замовлен-ною у зв”язку з аудитом; 4) відпов-сть керівництва підпри-ва, яке перевіряється, за надану аудиторам інформ-ю; 5)умови відп-сті за початкові залишки при першому проведенні А або якщо попередні перевірки вик-сь іншим аудит-м; 6) вказівка на те, що у зв”язку з сутністю перевірки та інших властивих аудиту обме-жень, існує можливість і навіть імовірність того, що будь-які навіть суттеві помилки мо жуть залишитись невіднайденими; 7) форма, у якій замовнику буде видана інфор-я про результати проведеної аудитором роботи.

Також до договору може бути включені такі положен-ня: 1) угоди, які стосуються планування аудиту; 2) угоди, які стосуються залучення до перевірки інших аудиторів та експертів з деяких аспектів аудиту; 3) угоди, які стосуються залучення до перевірки внутр-х аудиторів та іншого персоналу клієнта; 4) порядок розрахунків за виконання робіт по проведенню ауд-у; 5) будь-які обмеженя ауд. зобов”язання; 6) посилання на будь-які дод. угоди між ауд-м і клієнтом.

Структура договору типова: преамбула; предмет до-говору; зобовязання сторін; порядок здавання та приймання робіт; термін виконання робіт; вартість робіт та порядок розра-хунків; відповідальність сторін; термін дії договору; реквізити сторін; особливі умови. Окремі положення договору можуть пояснюватися додатковими документами (додатками до договору).

17. Міжнародні нормативи аудиту.

Стандарти аудиту- це заг.керівні матеріали для допомоги ауд-ам у виконанні їх обовязків з аудиту ф/з. У них подано проф.вимоги до якості (компетентність, незалежність,обєктивність) ауд-ра та ауд. висновків і доказів (свідчень).

Метою стандартів аудиту є встановлення заг.правил ауд.діяль-ті щодо орг-ції і методики проведення. У практиці аудиту в У в перехідний період до ринк.ек-ки необхідно користуватися між. і нац. станд-ми, норм. док-ми з ор ганізації і методології б/о і фін.-госп. контролю, які застосовуються у вітчизняній практиці.

Осн. принципи і вимого щодо розробки станд-в аудиту визначені міжнародними нормативами аудиту –1 “Мета і осн. принципи проведення аудиту” і 3 “Осн. принципи регулювання аудиту”. До осн.принципів норм аудиту відносять:1) цілісність,обєктивність і незалежність,конфеденційність,знаня і компетентність; 2) правила використання рез-тів робіт, виконаних іншими аудиторами; 3)документальне оформлення,планування,одержання доказів ауд-ом; 4)перевірка систем обліку і внутрішнього контролю; 5) аналіз вис-новків ауд-ра і складання ним звіту.

Кожний стандарт має визначити певну частину або сторону ауд. ро-боти, повинен бути коротким і лаконічним, але з достатньою повно-тою описувати вимоги до обєкта стандарту.

Між.норми аудиту, розроблені і затверджені Між.федерацією бухгалтерів, це:

МНА 1 ”Мета і осн.принципи проведеня аудиту”

МНА2 ”Обовязки ауд-ра перед клієн-м”
МНА3 ”Осн.прин-пи регулю-ня аудиту”
МНА4 ”Планування аудиту”
МНА5 ”Використання матер-в іншого ауд-ра”
МНА6 ”Оцінка ризику і внутрішній контроль аудиту”
МНА7 ”Контроль якості роботи ауд-ра”
МНА8 ”Ауд-кі докази” МНА9 ”Документація аудиту”
МНА10 ”Використання рез-тів внутр-го аудиту”
МНА11 ”Помилки аудиту”
МНА12 “Аналітичні процедури аудиту”
МНА13 “Синтетичні процедури аудиту”
МНА14 ”Інша інф-ція з фін-ї дія-ті,яка підлягає аудиту”
МНА15 ”Аудит при електроній обробці даних”
МНА16 ”Техніка проведеня аудиту з використаням компютерів”
МНА17 ”Контрагенти замов-ка і аудит”
МНА18 ”Викор-я висновків експертів при аудиті”
МНА19 ”Аудиторська вибірка”
МНА20 ”Вплив електр-ї обробки даних на оцінку обл-х сис-м і внут-го контр-ю”
МНА21 ”Події, які відбулися у замовника після складання балансу і висновку аудитора”
МНА22 ”Репрезентація керів-ва щодо інформації, поданої аудиту”
МНА23 ”Оцінка аудитором можливості постійного функціонування підприємства”
МНА24 ”Висновки аудиторів спец.призначення”
МНА25 ”Обгрунтованість і ауд-й висновок”
МНА 26 ”Аудит облікових оцінок”

МНА 27 ”Аудит перспективної фін.інф-ції (бізнес-плану)”

МНА 28 ”Аудиторський звіт”

МНА29 ”Відповідальність аудитора”

18. Націо-і нормативи аудиту Укр.

АПУ з метою регламент-я правил і порядку проведення аудиту та виконання ауд. послуг розробляє і частково завершили складання нац.станд-в аудиту. Грунтуються вони на закон-тві Укр про діяль-ть і між.нормах ауди-ту, а також проф. термінології, прийнятій у світ.практиці.

Правові й орган.основи ауд. д-сті в У реглам-ся законом, а також норм.актами про сертифіка-цію фахівців з аудиту і ліцензування їхньої діяльності.

01 Вимоги нац.нормативів аудиту.

02 Осн.вимоги до аудиту

03 Мета та заг.принципи аудиту фін. звітності.

04 Договір на проведення аудиту

05 Контроль якості аудит-х послуг

06 Документ оформлення аудит. перевірки

07 Помилки та шахрайство

08 Перевірка дотримання під-ми вимог законодавчих та нормативно-правових актів У

09 Планування аудиту

10 Знання бізнесу клієнта

11Суттевість та її взаємозв. з ризиком ауд. перевірки

12 Оцінка системи внутр. контролю п-ва та ризику, повязаного з ефективністю її функціонування

13 Аудит в умовах електронної обробки даних

14 Аудиторські докази

15 Відношення аудитора до поч.залишків по рах-х обліку під-ва при першій аудиторській перевірці

16 Аналітичні операції

17 Вибіркова перевірка

18 Аудит облікових оцінок

19 Споріднені сторони

20 Події, що мають істот. вплив на ауд.звіт і відб-ся після дати складення фін.звітн. під-ва та ауд.висновку.

21 Концепція діючого підприємства.

22 Інфор-ія, що надається а-рові кер-вом п-ва.

23.Використання рез-тів роботи ін. аудитора.

24 Врахування роботи фахівців внутр.аудиту.

25 Залучення експертів.

26 Аудиторський висновок.

27 Інша інф-ція в документах, що стосуються перевіреної аудитором фін.звітн. підприємства.

28 Ауд.висновки спеціального призначення.

29 Оцінка преспективної фін.інформації.

30 Використання компютерів в галузі аудиту.

31 Вплив системи електр.обробки данних на оцінку систем б/о і внутрішнього контролю.

32.Оцінки власт. ризику і ризику невідпо-відності внутрішнього контролю, їх вплив на незалежні процедури аудиторської перевірки.

24 Законодавчі акти Укр про ауд. діяльність.

Осн. документами для аудиторів є ЗУ “Про АД” із змінами і доповненнями до нього та Постанова про його введення.

Рішенням Держ. комісії з ЦП та фондового ринку У від 19 березня 1997 року затверджено вимоги щодо ауд. перевірки ВАТ і під-в-емітентів облігацій (крім КБ, інституційних інвесторів).

Згідно статті 22 ЗУ “Про ЦП і фондову біржу” від 18 червня 1991 року №1201-ХП (зі змінами і доповненнями) аудит бухг. звітності та фін.становища емітента при реєстрації випуску цінних паперів є обовязковим. При поданні регулярної інформації про емітента (не рідше ніж один раз на рік) обовязковим є підтвердження аудиторською фірмою річного Б і складання довідки про фінансове становище (ст. 24).

Таким чином в Укр створені законодавчі акти, на підставі яких здійснюється АД в Укр. АД включає в себе орг.і метод.забезпечення аудиту, практ. виконання ауд.перевірок та надання інших ауд.послуг.

Також при здійснені ауд.діял-сті слід керуватися націон.нормативами аудиту України, які затверджені Ауд.палатою Укр.

25. Критерії оцінки фін. звітності аудитором.

Критерії – мірило оцінки, за допомогою якого можна визначити відповідність звітності попередньо встановленим нормам, правилам, показникам.

Перевірка ф/з повинна здійснюватись шляхом її оцінки по певним ознакам і відповідним їм критеріям:

По повноті – впевнитись, що матеріальні запаси в ф/з відображені в повному обємі;

По оцінці – перевірка правильності оцінки матеріальних запасів протягом всього звітного періоду, постійність методів, що застосовувались: по обліковим, договірним цінам, по фактичній і середньозваженій вартості, ФІФО, ЛІФО і т.д. особливий ризик представляє правильність оцінки матеріальних запасів у випадку уцінки або до оцінки.

По фактичній наявності – необхідно впевнитись в реальній наявності конкретних видів, найменувань матер. запасів, які в своїй совокупності відображені в звітності.

По принадлежності – перевірити, чи всі матеріальні запаси, фактично наявні і відображені у звітності належать під-ву, тобто встановити майнові права.

По правильності відображення – передбачає перевірку правдивості, точності відображення матеріальних запасів на дату складання звітності, правильність початкових залишків.

По обережності – перевірка правильності обліку затрат і втрат, що відносяться до звітного періоду, що перевіряється.

По законності – перевірка законності здійснення операцій по придбанню, зберіганню, контролю наявності, використанню і реалізації матеріальних запасів у відповідності з діючим законодавством і нормативними документами.

По постійності – аудитор перевіряє постійність облікової політики на під-ві, а також неперервність його роботи.

По відповідності – перевірка аудитором дотримання границь облікового періоду.

27. Методичні прийоми аудиту.

Метод опитування передбачає отримання письмової та усної інф-ції з питань аудиторської перевірки від працівників під-ва- його керівника, управлінців, менеджерів, гол. бух-тера та інших відповідальних осіб. Отримані відповіді входять до складу аудиторських доказів.

Метод інспекції в зарубіжній літературі та практиці передбачає перевірку фізичної наявності матер.активів,необхідність їх для госп-ї діял-ті клієнта, а також перевірку відповідних облікових записів,розрахунків.

Метод аналітичного огляду полягає у розрахунку аналіт.показників та визначенні аудитором тенденцій,перспектив діял-ті підприємства-клієнта не тільки за даними його фін.звітності, а й за рез-ми роботи інших споріднених під-ств цієї галузі.

Запит-метод, письмовий лист-запит, що поси-лається в банк, який обслуговує під-во або дебіторам чи кредиторам. Широко використовується запит до юриста, що веде справи підп-ва-клієнта.

Крім того можуть застосуватися методи спостереження, підтвердження, вивчення і узагальнення.

56. Аудиторський висновок. (норматив 26)

АВ – це офіційний документ, який складається в установленому порядку за наслідками проведеного аудиту і містить в собі висновок стосовно достовірності звітності, повноти і відповідності чинного закон-вства та встановлених нац.нормативам Б/О і фін-госп дяльності.

В нац. нормативах аудиту є норматив № 26 «АВ». Цей норматив розроблений на підставі зак. Укр «Про ауд.діяльність» затвердженого ВРУ від 22.04.93 року В цьому нормативі говориться, що аудитор повинен проаналізувати й оцінити висновки, одержані на основі отриманих аудиторських доказів, для підготовки АВ про перевірену фін.звітність.

Рез-тати аудиту оформляються у вигляді АВ,який повинен містити в собі чітке і ясне уявлення аудитора про перевірену фін.звітність.

АВ складається у вільній формі. Але обовязково в ньому мають бути наступні розділи: заголовок; вступ; масштаб перевірки; висновок аудитора про фін.звітність; дата аудит. висновку; адреса аудит. фірми; підпис аудиторського висновку.

Заголовок АВ

У заголовку АВ говориться про те, що аудиторська перевірка проводилась незалежним аудитором. Дається назва аудитора або аудит. фірми. Наводиться повна назва під-ва, яке перевірялось, та час перевірки.

Розділ «Вступ». АВ повинен містити інф-ю про склад фін.звітності та дату підготовки звітності. У цьому розділі говориться про те, що відповідальність за правильність підготовки звітності покладається на керівництво під-ва, про відповідальність аудитора за аудит. висновок, який обгрунтовується результатами проведної перевірки. Вступна частина АВ може бути наведена з використанням наступних висловлювань: «Згідно з договором № від 01 січня 200..року аудиторська фірма (наводиться повна назва аудиторської фірми) провела аудит поданого в додатку зведеного Б акціон.КБ (наводиться повна назва банку).(далі–« банк ») станом на 1 січня 200.. року, звіту про прибутки і збитки, використання прибутку, звіту про затрати на кап.вкладення, звіту про наявність і рух ОЗ та амортизаційного фонду, звіту про розкрадання та про рахунки за 19…рік . відповідальність стосовно зазначеної фін.звітності несе керівництво банку. Нашим обовязком є висловлення висновку стосовно цієї фін.звітності на підставі проведеного аудиту».

Розділ «масштаб перевірки» - в АВ необхідно наводити масштаб аудиту і зміст проведених робіт. Цей розділ АВ дає впевненість його користувачам у тому, що ауд.перевірка здійснена у відповідності з вимогами Укр-го законодавства та норм які регулюють аудит. практику та ведення БО. У цьому розділі говориться, що перевірка була спланована і підготовлена з достатнім рівнем впевненості про те, що в фін.звітності немає суттєвих помилок. Під час ауд.перевірки аудитор повинен робити оцінку помилок у системах обліку та внутр. контролю під-ва на предмет їх суттєвого впливу на фін.звіт.

Далі говориться про те, що аудитор використовував принцип вибіркової перевірки інф-ції і що під час перевірки він брав до уваги тільки суттєві помилки. Також дається інф-ція про принципи Б/О, які використовувалися на під-ві у період перевірки. В цьому розділі можна навести такі висловлення : «Ми провели нашу перевірку у відповідності з вимогами ЗУ «Про АД» та «Нац-х нормативів аудиту в У».

Під час аудиту зроблено дослідження шляхом тестування доказів на обгрунтування сум та інф-ції, розкритих у фін.звіті, а також оцінку відповідності застосованих принципів обліку нормативним вимогам що до організації БО та звітності в У, чинним протягом періоду перевірки. Крім того, шляхом тестування здійснено також оцінку відповідності данних звітності з метою оподаткування БО. На нашу думку, проведена аудиторська перевірка забезпечує розумну основу для АВ» .

Розділ «Висновок аудитора про перевірену фін.звітність». у цьому розділі дається висновок про фін.звітність, про її правильність в усіх суттєвих аспектах, а саме: «ми підтверджуємо, що за винятком невідповідностей, викладених у додатку №1 , фін.(бух) звіт в усіх суттєвих аспектах достовірно та повно подає фін.інф-ю про під-во станом на 1 січня 200.. року згідно з нормат. вимогами щодо орган-ції БО та звітності в У».

Розділ «дата АВ» аудитор повинен проставляти дату АВ на день завершення А/Пер. Дата в АВ проставляється або перед вступною частиною АВ, або після підпису аудитора.

Розділ «Підпис АВ». АВ підписується директором ауд.фірми або уповноваженою на це особою, яка має відповідну серію сертифікату аудитора Укр на вид проведеного аудиту.

Розділ «Адреса ауд.фірми». - вказуються адреса дійсного місцезнаходження ауд.фірми та номер ліцензії на ауд.діяльність. Ця інф-ія може розміщатися як при кінці АВ, після підпису аудитора, так і в матриці бланку ауд.фірми.

16. Професійна етика аудиторів України.

Кодекс проф.етики аудиторів У затвердж.АПУ №73 від 18.12.98р і містить 14 розділів: 1)обєктивність 2)вирішення етичних конфліктів 3)проф.компетентність 4)конфеденційність 5)податкова практика 6)закордонна діяль-ть 7)самореклама 8)незалежність 9)оплата за угодою і комісійні 10)несумісна з практикою ауд.діяль-ть; 11)грош. суми клієнтів;12)взаємовідносини з ін.аудиторами; 13)реклама і пропозиція послуг;14)керівництво з прийняття ауд.клятви.

Кодекс запроваджує правила надання ауд.послуг, а також фундамен-тальні принципи етики, яких має дотримуватись аудитор.

Мета професії незалеж.аудитора – забезпечення високого фахового рівня послуг для досягнення макс еф-ті праці, спрямованої на задо-волення потреб укр.сусп-ва. Для цього потрібно дотримуватись 4 осн. вимог до неї: вірогідність (укр.суспільство відчуває потребу в користуванні достовір.інф-цією), професіоналізм (визначені клієн-тами вимоги до аудиторів), якість послуг (виконання ауд.послуг має зд-сь в сувор. відп-ті з діючими нормативами, правилами аудиту, Кодексом),довіра (користувачі послуг а-ра мають бути впевнені в тому , що він ніколи не порушить проф.етики і буде дотримуватись її протягом всієї практики).

Фундаментальні засади етики аудитора: чесність,обєктивність,конфеденційність,проф.поведінка,проф.норми.

Розділи Кодексу:

1) а-р зобовязаний демонструвати свою обєктивність,професіоналізм і неупередженість суджень; 2) стикаючись із важлив. питаннями етики а-ри повинні відштовфуватись від прийнятих договір. відно-шень з замовником, щоб знайти реаліз-ю оптим-го шляху вирішення конфлікту 3) шлях до проф. компетентності може бути розділений на дві стадії: досягненя проф. комп-ті і підтримання її на потрібному рівні;

4) Аудитор зобов'язаний суворо дотримувати конфеденційно-сті інфор-її щодо справ клієнта 5)завданням а-ра, що робить проф послуги в галузі опод-ня є створе-ня атмосфери найбільш. сприяння клієнту. Надані послуги мають бути грамотні і не порушувати обєктивності та конфеденційності. При наданні послуг з питань опод-ня а-р мусить видавати висновок, що відповідає вимогам укр. зак-ва. При підготовці податк.деклар. для клієнта а-р не має права гарантувати її абс.правильність, а також те, що запропоновані рекомендації по податкам не підлягають ніякому сумніву, відповідальність несе клієнт. А-р не повинен брати участь у складанні звіту або податк. деклар.,якщо є підстави вважати що в звіті а) криється обман або неправильне представлення даних;

б) містяться положення або інформація, не підтверджені знанням того, що вона не є помилковою або обманом;

в) є пропуски або відсутня ясність представлення інформації в звітності, через що і будь-який такий пропуск або відсутність ясності дадуть податковим органам неправильне уявлення про звіт (декларацію);

6) Аудитор, що одержав ліцензію Аудиторської палати України на аудиторську діяльність, має право здійснювати діяльність на тимчасовій або постійній основі в закордонній державі. У будь-якому випадку аудитор повинен робити професійні послуги відповідно до вимог національних нормативів аудиту і дійсного Кодексу етики або ж відповідно до вимог міжнародних стандартів аудиту, якщо конкретні національні норми і правила з окремих питань аудиторської практики відсутні.

7) Бажано, щоб громадськість мала уявлення про види послуг, що робляться аудитором як фахівцем в галузі аудиторської допомоги. Отже, не забороняється повідомляти таку інформацію громадськості на формально встановленій основі;

8) При виконанні завдання по складанню будь-яких видів звітності аудитори мають бути незалежними як реально, так і формально;

9) Під час надання ауд. послуг ауд-р оцінює свою відповідальність перед клієнтом, яка обумовлюється обов'язком застосування ним відповід .норм і правил, що регулюють ауд. діял-ть і принципи об'єктивності. Ця відповідальність передбачає обов'язкову наявність у аудитора проф. знань і освіти, що досягаються на відповідних курсах підготовки аудиторів, шляхом самоосвіти й удосконалення особистого досвіду роботи. З урахуванням вищенаведених чинників аудитор робить розрахунок винагороди за надані ним ауд.послуги;

Аудитор не повинен платити будь-кому комісійні за залучення клієнта, а також сам не повинен одержувати комісійні за вербування клієнта для третьої сторони. Аудитор не повинен одержувати ніяких комісійних за передачу клієнту продукції або зроблені послуги іншими особами;

10) Аудитор не повинен одночасно займатися будь-якими іншими видами діяльності, що є несумісними з наданням послуг професійного характеру і можуть завдати шкоди його чесності, об'єктивності, незалежності або репутації аудиторської професії.

11) Аудитору не рекомендується зберігати в себе грошові суми клієнтів;та ін.

57. Види аудиторських висновків.

Висновок може бути позитивним, умовно-позитивним, негативним, або дається відмова від надання висновку про фін.звітн.(ФЗ) під-ва.

Позитивний висновок представляється клієнту у випадках коли на думку аудитора виконано наступні умови:

1)аудитор отримав всю інформацію і пояснення, необхідні для цілей аудиту;

2)надана інформація достатня для відображення реального стану справ на під-ві;

3) є адекватні і достовірні дані з усіх суттєвих питань;

4)фін.документація підготовлена у відповідності з прийнятою на під-ві системою БО, котра відповідає вимогам Укр законодавства;

5) Фін.звітн. складена на основі дійсних облікових даних і не містить суттєвих протиріч;

6) ФЗ складена належним чином за формою, затвердженою у встановленому порядку.

Враховується також стан обліку та фін.звітності під-ва.

Якщо під час ауд.перевірки в аудитора виникли заперечення або сумніви щодо правильності тих чи інших рішень, прийнятих керівництвом під-ва, але йому було представлене аргументоване і переконлеве їх обгрунтування, то в аудит. висновку ці події та рішення наводити необовязково, оскільки вони не міняють зміст безумовно позитивного висновку.

Аудитор не може видати позитивний висновок при існуванні фундаментальної непевності і незгод. Існують основні причини фундаментальної непевності: значні обмеження в обсязі аудит. роботи у звязку з тим, що аудитор не може одержати всю необхідну інформацію й пояснення, не може виконати всі необхідні аудиторські процедури, ситуаційні обставини, непевність у правильності висновків у конкретній ситуації.

Причини незгоди: неприйнятність системи обліку або порядку проведення облікових операцій; розходження з думками стосовно відповідності фактів або сум у ФЗ даним обліку; фундаментальна невзгода з повнотою і засобом відображення фактів в обліку та звітності; невідповідність діючому законодавству порядку оформлення або здійснення операцій та встановленим нормам.

Будь-яка фундаментальна непевність або незгода є підставою для відмови від надання позитивного висновку. Наявність фундаментальної незгоди може привести до представлення клієнту негативного ауд.висновку, наявність фундаментальної непевності може стати підставою для відмови від ауд.висновку.

У всіх випадках, коли аудитор складає висновок, який відрізняється від позитивного, він повинен дати опис усіх суттєвих причин його непевності і незгоди. Ці причини необхідно коротко навести в окремому розділі висновку, до того розділу , де аудитор висловлює негат. висновок або даватися посилення на додаток до ауд. висновку, де наводиться опис цих моментів. В останніх розділах висновку аудитор стисло формулює свій висновок стосовно достовірності і повноти ФЗ.

Якщо аудитор має намір представити клієнтові позитивний висновок, у якому наявна фундаментальна непевність з окремих питань і наводить свої зауваження, пов'язані з наявністю фундаментальної непевності, то в аудит. висновку висловлюється аргументована незгода з окремих питань (операціях, проводках, позиціях звітності), і після цього дається остаточний висновок про достовірність і повноту фінансової звітності підприємства

При підготовці негативного аудиторського висновку доречні наступні висловлення: "не задовольняє вимогам", "перекручує дійсний стан справ", "не дає справжнього уявлення", "не відповідає", "суперечить".

Якщо аудитор дає відмову від представлення аудиторського висновку, він говорить про неможливість на підставі наведених аргументів сформулювати висновок про фінансову звітність підприємства.

Позитивний висновок(існує безумовна позитивна згода)

"... В результаті проведення аудиту встановлено:

Надана інформація дає дійсне й повне уявлення про реальний склад активів та пасивів суб'єкта, що перевіряється. Система бухгалтерського обліку, що використовувалася на підприємстві, відповідає законодавчим та нормативним вимогам.

Фінансову звітність підготовлено на підставі дійсних даних бухгалтерського обліку і достовірно та повно подає фінансову інформацію про Підприємство станом на 01 січня 19.. року згідно з нормативними вимогами щодо бухгалтерського обліку та звітності в Україні."

Продолж. Вопр. №57

Позит. висновок(існує нефундаментальна непевність)

"... У зв'язку з неможливістю перевірки фактів, які стосуються, наприклад, неучасті аудитора в інвентаризації активів, неможливості підтвердити початкові залишки в балансі з причини того, що аудит проводився іншою аудиторською фірмою, а також з причини обмеженості інформації Ми не можемо дати висновок по вказаних моментах, однак ці обмеження мають незначний вплив на фінансову звітність та на стан справ у цілому.

Ми підтверджуємо те, що за винятком обмежень, які зазначені вище (або "які викладені у додатку N 1 до аудиторського висновку) фінансова звітність, у всіх суттєвих аспектах, достовірно і повно подає фінансову інформацію про Підприємство станом на 01 січня 19... року згідно з нормативними вимогами щодо організації бухгалтерського обліку та звітності в Україні".

Умовно-позит. висновок(існує фундаментальна незгода)

"... Під час проведеної аудиторської перевірки встановлено, що операції (дається перелік операцій, або пишеться: "які викладені у додатку N 1 до аудиторського висновку", проведені з порушенням встановленого порядку. Проте зазначені невідповідності мають обмежений вплив на фінансову звітність і не перекручують загальний фінансовий стан підприємства.

Ми підтверджуємо, що за винятком невідповідностей, викладених у додатку N 1, фінансовий звіт, в усіх суттєвих аспектах, достовірно та повно подає фінансову інформацію про Банк станом на 01 січня 19... року згідно з нормативними вимогами щодо організації бухгалтерського обліку та звітності в Україні".

Негативний аудиторський висновок

"У результаті проведення аудиту встановлено, що за звітний період підприємством були допущені суттєві порушення і перекручення (дається перелік порушень, або пишеться: "які викладені в

додатку N 1 до цього висновку". Допущені порушення суттєво впливають на фінансову звітність підприємства та перекручують реальний стан справ. Фінансова звітність має суттєві перекручення і недостовірно подає фінансову інформацію про Підприємство станом на 01 січня 19... року, не виконані наступні вимоги щодо організації бухгалтерського обліку та звітності в Україні ( в стислій формі дається перелік питань, стосовно яких не виконані вимоги з організації обліку, або пишеться: "з питань які наводяться в додатку N 1").

Таким чином, дані бухгалтерського обліку і фінансової звітності не дають достовірного уявлення про дійсний стан справ на Підприємстві, що склався на 01 січня 19ХХ року".

Аудиторський висновок, в якому робиться відмова від надання висновку аудитора

"... У зв'язку з неможливістю перевірки фактів, які стосуються (вказати факти) з причини (вказати причини неможливості) Ми не можемо надати висновок стосовно вказаних моментів.

Вищенаведені моменти істотно впливають на дійсний стан справ у цілому (в основному).

У зв'язку з відсутністю достатніх аудиторських доказів, Ми не можемо видати об'єктивний аудиторський висновок по фінансовій звітності, підготовленій станом на 01 січня 19... року."

26. Хар-ка методів аудит. контролю

Метод аудит.контролю – це сукупність методичних прийомів контролю процесів розширеного відтворення суспільно необхідного продукту і додержання його законодавчого та нормативно-правового регулювання в умовах ринкової економіки.

Метод аудит.контролю поділяється: на загальнонаукові методичні прийоми і власні методичні прийоми. Загальнонау-кові методичні прийоми включають аналіз,сінтез, індукцію і дедукцію, аналогію і моделювання, абстрагування і конктре-тизацію, системний аналіз, функціонально-вартісний аналіз.

Аналіз – це прийом дослідження, який включає вивчення предмета уявним або практичним розчленуванням його на складові обєкти.

Синтез- прийом вивчення обєкта в цілісності, в єдності і взаємозв’язку його частин.

Індукція – прийом дослідження, - способом виведення висновків від окремого до загального.

Дедукція- досліджують стан обєкта в цілому, а потім його складових елементів, тобто висновки від загального до окремого.

Аналогія – прийом наук.висновків, завдяки якому досягають пізнання одних обєктів на основі подібності їх з іншими.

Моделювання – прийом наукового пізнання, що грунтується на заміні обєкта, явища, які вивчають, на їх аналог, модель, що має істотні прикмети оригіналу.

Абстрагування- прийом відволікання. (напр.,перевіряють стан контролю труд.дисципліни в окремих підрозділах під-ва і абстрагуючись, роблять висновки в цілому).

Конкретизація – дослідження обєкта у всій різнобічності їх.

Системний аналіз – вивчення обєкта дослідження як сукупності елементів, що утворюють систему.

Функціонально-вартісний аналіз – вивчення обєктів на стадії інженерної підготовки вир-ва, яка включає проектування і синтез складних систем у процесі дослідження функціонування їх.

Власні методичні прийоми – це специфічні прийоми, вироблені практикою на основі досягнень економ. науки. Їх можно обєднати в групи: органолептичні, розрахунково- аналітичні, документальні, узагальнення і реалізації рез-тів контролю.

Органолептичні- інвентаризація, контрольні заміри робіт, вибіркові і суцільні спостереження, технологічний та хіміко- технологічний контроль, експертизи, службове розслідування, експеримент.

Розрахунково- аналітичні – екон.аналіз, статист.розрахунки, економіко-математичні моделі.

Документальні- інформаційне моделювання, дослідження док-в, камеральні перевірки, нормативно-правове регулювання.

Узагальнення і реалізація рез-в контролю – сукупність прийомів синтезування рез-тів контролю і прийняття рішень щодо усунення виявлених недоліків у фін-господ діял-стя підп-ва і запобігання їм у майбутньому. До них відносять: групування недоліків, документування рез-тів проміжного контролю, аналітичне групування, слідчо-юридичне обгрунтування, систематизований виклад недоліків у акті аудиту, прийняття рішень за рез-ми аудиту, контроль за виконаннями прийнятих рішень.

64. Аудит запасів.

Згідно з П(С)БО 9 “запаси”, запаси – це активи, які:

- утримуються для подальшого продажу при умові звичайної господарської діяльності;

- знаходяться в процесі вир-ва з метою подальшого продажу продукта вир-ва;

- утримуються для використання в процесі вир-ва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управлінні під-вом.

Запаси включають: сировину, осн та допоміжні матеріали, комплектуючі вироби; незавершене вир-во, готову продукцію, товари для подальшого продажу, МШП, молодняк тварин.

При вивченні операцій з запасами необхідно ознайомитися з формою ведення обліку, документообігом та процедурами, які виконуються по участку матеріал.цінностей. При перевірці сутності та повноти обліку запасів потрібно також ознайомитися з процесом інвентаризації на під-ві та провести вибіркову перевірку, щоб прослідити процес складання опису матер. цінностей. При перевірці процесу інвентаризації на під-ві аудитором збираються дані наскільки правильно проводилася інвентаризація та як її рез-ти відображені в облі-ку. Аудитор вивчає орган-цію заключення договорів про матер.відповідальність, стан склад. господ-ва, розміщення запасів, дотримання правил їх зберігання та охорону.

Важливо правилно визначити об’єкти аудиту. Це приймання цінностей за кіл-стю та якістю, їх зберігання, брак, норми витрат на вир-во, МШП, б/о, звітність, первинні док-ти та ін.

При аудиті матер.цінностей використовують способи та прийоми вивчення первин.док-тів, які забезпечують максимал.ефект та дозволяють зробити обгрунтовані виводи. Прийоми та способи перевірки бухг.даних поділяють на загальні та частні.

Обов’язково перевіряється правильність оприбут-уання матер.цінностей на складі. Спочатку аудитор перевіряє відповідність даних первинних док-в фактично оприбуткованих матер.цінностей та матер.цінностей , які показані в приходних ор-дерах. Бувают випадки придбання запасів через підзвітних осіб. Аудитор перевіряє авансовий звіт та встановлює на основі чого були придбанні матер.цінності, правильність оприбутковання їх на склад.

Особливу увагу аудитор приділяє перевірці дотримання податкового закон-ва та відображен-ня в б/о ПДВ по придбаним матеріалам.

Також одним з важливих питань при перевірці є вивчення того, якої облікової політики дотримується під-во при оцінці матеріалів. Потім перевіряють чи були протягом звітного періоду відхилення від обраного методу оцінки запасів.

Особливу увагу приділяють витратам запасів. При здійс-ні перевірки витрат матер.цінностей на вир-во аудитор з’ясовує, якою системою обліку користується під-во при списанні матер.цінностей

При відпуску мат.цінностей за лімітно-заборними картами слід мати на увазі, що це здійс-ся у відповідності з нормативами на певний об’єм вир-ва. Аудитор перевіряє правильність відпустку матер.цінностей у відповідності з встановленними нормами на їх вир-во, встановлюється повноти закриття лімітно-заборних карт та правильність списання їх на відповідні рахунки б/о.

Для то,щоб виявити випуск необлікованої продукції, необхідно співставити кіл-сть оприбуткованої продукції по док-там складу з кіл-стю продукції, за виготовлення якої нарахована з/п.

При перевірці реал-ції матер.цінностей на сторону перевіряється правильність віднесення сум за реалізовані цінності на рахунки б/о, повно-та та правильність нарахування сум ПДВ.

Також аудитор перевіряє дотримання порядку обліку та контролю по виданним довіреностям.

Аудитор також перевіряє своєчасність та правильність складання комерційних актів та актів приймання матеріалів.

Аудитор перевіряє правильніст обліку МШП. Спочатку перевіряється правильність віднесеня цінностей до МШП, потім правильність нарахування зносу. Необхідно звірити нараховану суму зносу з сумою, яка відоб-ся в балансі. Аудитор перевіряє правильність ведення обліку МШП у містах їх використання.

Продовж. Пит. №64.

Найбільш типовими порушеннями бувають: незадовільна орг-ція склад.госп-ва та зберігання запасів; завищення собів-сті, порушення правил приймання цінностей, неповне оприбуткування цінностей, нераціональне витрачання мат-лів на вир-во, порушення норм їх відпустку, помилки при обробці док-тів, відпуск за заниженими цінами. Переоцінка та уцінка товарів – складна ділянка роботи. ЇЇ мат-ли підлягають суцільній (сплошной) перевірці.

Заключним етапом перевірки є співставлення даних аналітичного та синтет.обліку.

37. Шляхи виявлення помилок та обману.

Помилки та обман, які були допущені на окремих ділянках виробн.,господ. та фінанс. діяльності підп-ва, аудитор виявляє при дослідженні їх відображення в б/о шляхом застосуванняя спеціал. способів докумен-тального та фактич. контролю. Обман та помилки виявляють при перевірці правильності відображення розрахунків та підрахунків, відображ.господарських операцій на рахунках б/о, складання форм бухг. звітності. Багато фактів порушень виникають внаслі-док неправильних арифмет.дій, вони призводять до перекручення данних про рівень витрат на вир-во та фін. рез-тів. Потрібно багато увати приділяти правиль-ності підсумкових даних в перв.док-тах та звітах, регі-страх анал. та синтет. обліку та ін. Одним з методів ауд.перевірки є перевірка правильності складання звітів касира та перенесення даних в ж/о. Перевіряється правильність перенесення залишка на початок дня, оборотів та визначення залишка на кінець дня.

При перевірці операцій на рахунках в банках перевіряється правильність руху грош.коштів по випискам банку з рухом коштів по цьому рахунку в б/о. Практика аудиту свідчить, що в рез-ті перекручення підсумків(итогов) здійснюються злочи-ни.

Обман та помилки виявляються також при арифмети-чній перевірці правильності данних аналіт.обліку та співставлення їх з данними синтет.обліку. Часто виявляють факти обмана та помилок, які замасковані неправильними розрахунками.

32. Методика визначення величини аудитор. ризику.

Проведення аудиту завжди супроводжується певним ступенем ризику, це питання є дуже важливим при попередній оцінці стану клієнта.

Розрізняють 2 методи оцінки ауд.ризику:

-інтуітивний

-розрахунковий

Інтуіт. — полягає в тому,що аудитор,виходячі з власного досвіду і знання діяльності клієнта,визначає ризик на підставі звітності в цілому або в окр.групах операцій і використовує цю оцінку при плануванні аудиту. Інтуіт.оцінка ризику проводиться також за даними усного опитування, тестування персоналу під-ва, проте інтуіт.оцінку ауд.ризику можна викор-ти по відношенню до невеликих під-в., тому цей метод не отримав широкого застосування у світ.ауд. практиці.

Розрахунковий — припускає оцінку ауд.ризику шляхом упорядкування і розвязання спец. фактор.моделі відповід. величин.

Між. і нац.нормами аудиту передбачено моделювання ауд-го ризику. Загальна модель ауд.ризику може бути представлена таким алгоритмом:

АР=ВР*РК*РН або АР= РУхРКхРВ, де

АР-ауд.ризик РУ-ризик обліку,

ВР-внутр-госп.ризик РК- ризик сист.внутр.контролю

РК-ризик контролю РВ – ризик виявлення

РН-ризик невиявлення.

Ступінь ауд.ризику за поданою моделлю грунтується на експертній оцінці аудитора.

Припустимо, що аудитор оцінюючи попередню програму аудиту для клієнта визначив,що внутр.-госп.ризик=70%,ризик контролю-40%,ризик невиявлення-15%.

Р=0,7*0,4*0,15=4,2 % Якщо аудитор дійшов висновку, що достатній рівень прийнятного ризику має бути не менше ніж 4,2%, то ризик цілком задовільний, тобто за цього ауд.ризику ні майнових,ні моральних збитків клієнту і ауд-й фірмі завдвно не було.

Ступінь ризику може коливатись від 0 до 100 , але не вище і не нижче цих значень.

Або ще одна формула: АР= РУ*РК*РАО*РТ, де РАО- ризик аналітичного обзору, РТ- ризик тестового контролю.

34. Поняття та причини виникнення помилок.

Даючи оцінку виявленим порушенням, аудитор повинен визначити їх зміст і виділити помилки від шахрайства. Під час перевірки можуть бути виділені однакові факти порушень, які після дослідження можно класифікувати на зувмисні чи незувмисні. Помилки та обман, що допущені на окремих відділах виробничої, господарської та фінансової діяльності під-ва, аудитор виявляє при вивченні їх відображен-ня в бухг. звіті шляхом застосування спеціальних способів документального і фактичного контролю.

Помилка - ненавмисне перекручення фінансової інформації в рез-ті арифметичних або логічних по-милок в облікових записах і розрахунках, недогляду в дотриманні повноти обліку, неправильного предс-тавлення в обліку фактів госп. діяльності, наявності складу майна, вимог і зобов'язань, невідповідне відображення записів в обліку.

Класифікація помилок:

1. арифметичні або грамотичні в облік.док-тах;

2. пропуск або неправильна інтерпретація фактів;

3. неправил.застосування облік.рішень (бух.провод.).

Осн.причини виникнення помилок:

1. некомпетентність облік.персоналу;

2. нестабільне фінан. і податкове законод-во;

3. відсутність належного поточного контролю;

4. невідповідність складності бізнесу системі рахів-ництва;

5. зіпсована комп’ютерна техніка або її відсутність.

Обман і помилки виявляють:

- при перевірці правильності вироб. розрахунків, відображення господарських операцій на рахунках бухг. обліку, складання форм бух звітності.

- при арифметичній перевірці правильності даних аналітичного обліку і порівняння його з даними синтетичного обліку розрахунків і т.д.

Аудитор повинен повідомити про виявлене шахрайс-тво або помилки керівнику підприємства, навіть тоді, коли він припускає, що помилки (шахрайство) можуть існувати і це може не вплинути на фінансову звітність підприємства.

У випадках, коли аудитор дійшов висновку, що по-милки та шахрайство є істотними на рівні фінансової звітності і не можуть бути зроблені виправлення звітності, то слід дати негативний ауд. висновок, або відмовитись від висновку.

В обов’язки аудитора не входить повідомляти про порушення ще когось крім власників. Сторонні ко-ристувачі фінансової звітності мають право вимагати надходження інформації про результати проведеного аудиту і ознайомлення з аудиторським висновком тільки від керівництва або власника.

35 Поняття та шляхи здійснення обману.

Обман - це навмисно неправильне відображення і представлення даних обліку і звітності службовими особами і кер-ом під-ва.

Обман може здійснюватися шляхом :

-маніпуляцій обліковими записами;

-фальсифікації або заміни первинних документів, реєстрів обліку і звітності

-навмисних змінах записів в обліку, які перекручують суть фін. і госп.операцій з метою порушення укр. закон-ва, або прийнятої на під-ві облікової політики;

-навмисно неправильній оцінці активів і методів їх списання;

-навмисного пропуску або приховування результатних записів або документів

-навмисного не висвітлення змісту відображенних операцій

-незаконного отримання в особисту власність грошово -мат. цінностей

-невідповідного відображення записів в обліку.

Маніпуляція - це навмисне використання неправильних некоректних проводок або сторнуючих записів з метою перекручень.

Фальсифікація - це оформлення наперед неправильних або фальсифікованих док-тів б/о.

Аудитор не відповідає за виявлення всіх без винятку фактів шахрайства, але він повинен отримати гарантію відсутності суттєвих помилок та фактів шахрайства. Аудитор матеріально відповідає за порушення пов’язані з невідповідним виконанням своїх обов’яз-ків, які стали причиною матер. збитків клієнта.

72. Основні ризики при аудиті активів.

Основним ризиком аудитора є невиявлення таких помилок в активах підприємства :

В необортних активах:

Матер. відповідальність організується лише у відповідності до власних основних засобів, які обліковуються на рах.10. Невідповідність інформації про наявність ОЗ по даним Головної книги та по залишкам інвентарних карток.

Неправильне нарахування зносу.

Звичайне хищення ОЗ та НМА.

По оборотних активах:

ТМЦ:

1) Не заключені договора про матеріальну відповідальність з МВО;

2) неправильно оформлені документи по оприбуткуванню та вибуттю ТМЦ;

3) не проводилася щорічна інвентаризація ТМЦ;

4) на складах зберігається велика кількість невикористовуваних ТМЦ;

5) неправильне списання ТМЦ і МШП по напрямках затрат.

КАСА:

1) пряме хищення грош. коштів;

2) неоприбуткування та присвоєння грош. сум, що надійшли;

3) некоректне відображення касовіх операцій в регістрах синтетичного обліку.

Р/Р:

1) відсутність виписок банку , підчистки, виправлення.

2) виправдні док-ти представлені неповністю;

3)на док-тах відсутній штамп банку про прийняття документів для обробки;

4) порушення акредитивної форми розрахунку.

Гот.прод:

1) оцінка ГП не відповідає методу оцінки, встановленій облік. політикою організації;

2) неправильний розрахунок і відображення в обліку відхилень фактичної с/в ГП від вартості її по обліковим цінам;

3) неповне відображення в обліку випущеної продукції;

4) несвоєчасне відображеня відвантаженої та реалізованої продукції;

5) відсутність інвентаризації ГП.

46. Поняття аудиторських доказів.

Відповідно до нормативу №14 “Ауд.докази” –це інф-ція,одержана аудитором для вироблення думок,на яких грунтується підготовка ауд.висновку та звіту. Ауд.докази склад-ся з перв.док-ів та облік.запасів,що кладуться в основу фін. звітності, а також підтверджувальної інф-ції з інших джерел.

Ауд.докази одерж-ся в рез-ті незалежного поєднання тестів систем контролю та процедур перевірки на суттєвість.

Зміст ауд. доказів залежить від способів їх отримання. В одному випадку аудитор проводить незалеж. процедуру виявлення стану обєкта контролю, в результаті чого отримує обєктивну і повну його хар-ку (прямі докази). В ін випадках він використовує дані внутр.контролю, інф-ю отриману від адміністрації або третіх осіб (постач-в,покуп-в та ін) при цьому аудитор отримує другорядні докази про стан обєктів контролю, до яких він повинен відноситись з обережністю, та як на практиці виявляються факти, що спростовують достовірність другорядних док-в.

Аудитор повинен одержати таку кількість ауд.доказів, яка б забезпечила спроможність зробити необхідні висновки, при викор-ні яких буде підготовлено ауд.висновок.

При одержані ауд.доказів шляхом впровадження тестів систем контролю аудитор повинен розглянути достатність та належність ауд.доказів для обгрунтування оцінки розміру ризику невідповідності внутрішнього контролю.

Надійність ауд.доказів залежить від джерела їх отримання- внутрішнього чи зовнішнього.а також від їх характеру. За характером існують візуальні, документальні та усні докази.

Аудитор одержує аудиторські докази шляхом застосування однієї або декількох із зазначених процедур: перевірки, спостереження, опитування і підтвердження, підрахунку та аналітичних процедур. Термін проведення таких процедур частково залежатиме від часу, протягом якого потрібні аудиторські докази не вичерпано.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5