Сборник рефератов

Дипломная работа: Народногосподарське значення виробництва овочiв вiдкритого i закритого грунту

Раціональне розміщення і спеціалізація овочепродуктового підкомплексу є значним резервом збільшення виробництва овочевої продукції з найменшими затратами коштів, праці. Доцільність розміщення і спеціалізації агропромислового комплексу зумовлюється природними та економічними чинниками, які можуть бути сприятливими для вирощування одних і мало або й зовсім непридатними для інших сільськогосподарських культур. Як відомо, для розвитку рослин необхідні певні умови - кількість опадів, температурний режим, склад і якість ґрунтів тощо.

Тому у даному підприємстві вирощують такі овочеві культури, як капуста, огірки, буряк столовий, морква, кабачки та цибулю зелену на відкритих грунтах, та сорти які найбільш відповідають зоні лісостепу. Наприклад, господарство не може собі дозволити вирощувати помідори, попит на які у м. Волочиську високий, тому що у даній природно-кліматичній зоні їх урожайність низька, а собівартість відповідно висока, як і затрати на їх вирощування. Біологія овочевих культур така, що вони по різному реагують на природнокліматичні умови. Розміщення їх за зонами дає різні економічні показники.

На прикладі табл. 3.1.1., 3.1.2., 3.1.3. розглянемо динаміку виробництва овочів за останні три роки у підприємстві.

Таблиця 3.1.1 Виробництво овочів відкритого ґрунту у 2001 році [7]

Культура Посівна площа (га) Загальна площа збору (га) Зібраний урожай (ц)

Овочі в/г

  у т.ч.

  капуста

  огірки

  буряк столовий

  морква

інші овочі

  у т.ч.

  цибуля зелена

  кабачки

6

1

0,5

2

1,5

1

0,1

0,5

6

1

0,5

2

1,5

1

0,1

0,5

745

135

15

300

213

82

5

71

Як бачимо, найбільшу площу серед овочів займає буряк столовий та капусти, затрати на виробництво яких мінімальні, а попит на ринку високий.

Таблиця 3.1.2 Виробництво овочів відкритого ґрунту у 2002 році [7]

Культура

Посівна площа

(га)

Загальна площа збору (га)

Зібраний урожай

(ц)

Овочі в/г

  у т.ч.

  капуста

  огірки

  буряк столовий

  морква

інші овочі

  у т.ч.

  цибуля зелена

  кабачки

6

2

-

1

1

0,61

0,4

6

2

-

1

1

0,61

0,4

280

116

-

148

14

2

0,8

Таблиця 3.1 3.Виробництво овочів відкритого ґрунту у 2003 році [7]

Культура

Посівна площа

(га)

Загальна площа збору (га)

Зібраний урожай

(ц)

Овочі в/г

  у т.ч.

  капуста

  буряк столовий

  морква

Інші овочі

5

2

1

1

1

5

2

1

1

1

558

190

152

206

10

Аналізуючи ці таблиці можна сказати, що у останні два роки у майбутньому їх знову планують ввести у виробництво. Також зменшилась господарстві у відкритому ґрунті перестали вирощувати огірки, але у площа посівів овочів на 1га, що зумовлено неспроможністю господарства у даний період виробляти велику кількість овочів, для цього немає достатньої матеріально-технічної бази та трудових ресурсів. У 2003 році порівняно із 2001 роком збільшили посіви капусти на 1га, але її урожайність зменшилась, зменшили посіви буряка столового на 1га, урожайність якого залишилась майже незмінною, на 0,5га зменшили посіви моркви. У загальному збір овочів відкритого ґрунту у господарстві порівняно із 2001 р. зменшився із 745 до 558 ц, та зменшилась їх урожайність з 124,2 ц/га до 111,6 ц/га.

У даній галузі зайнято 12 чоловік. На рік тут затрачається 36 тис. люд.год, 22 тис. люд.год на овочі відкритого грунту та 14 тис.люд.год на овочі закритого ґрунту. Розглянемо виробництво овочів закритого ґрунту та їх динаміку виробництва за останні три роки у таблиця 2.2.4.

Таблиця 3.1.4.

Динаміка виробництва овочів закритого ґрунту за 2001-2003 рр. [7]

Культура 2001 р. 2002 р. 2003 р.

Посівна площа

(м2)

Фактичний збір

(ц)

Посівна площа

(м2)

Фактичний збір

(ц)

Посівна площа

(м2)

Фактичний збір

(ц)

Овочі з/г 3500 103 2500 49 2500 169

У т.ч.

Огірки

Помідори

Інші овочі

3100

100

300

93

2

8

2000

300

200

37

5

7

2000

300

200

140

13

16

Як бачимо з табл. 3.1.4. загальна посівна площа овочів закритого ґрунту зменшилась на 1000м2 і фактичний збір при цьому у 2001 році зменшився на 54 ц а у 2002 році порівняно із 2000роком зріс на 56 ц. Зменшилась площа під огірками на 1100м2, зате їх урожайність зросла на 400 ц/га і збір зріс на 47 ц. Збільшилась площа під помідорами на 100 м2, а валовий збір зріс на 11 ц.

Щоб проаналізувати виробництво овочів відкритого і закритого ґрунтів по господарству в цілому розглянемо таблиця 3.1.5.


Таблиця 3.1.5.

Динаміка виробництва овочів за 2001-2003 рр. [7]

Культура 2001 р. 2002 р. 2003 р.

Посівна площа

(м2)

Фактичний збір

(ц)

Посівна площа

(м2)

Фактичний збір

(ц)

Посівна площа

(м2)

Фактичний збір

(ц)

Овочі з/г і в/г 6,35 847 6,25 329 5,25 727

У т.ч.

Огірки

Помідори

Інші овочі

0,01

0,81

5,53

2

108

737

0,03

0,20

6,02

5

37

287

0,03

0,20

5,02

13

140

574

Аналізуючи таблицю 3.1.5. бачимо, що посівна площа овочів у 2003 році порівняно із 2001 зменшилась на 1,1 га, а фактичний збір зменшився на 10 ц, при цьому зросла на 0,02 посівна площа помідор, а валовий збір відповідно зріс на 11 ц. Суттєво зменшилась посівна площа огірків на 0,61, але зросла їх врожайність і валовий збір на 32 ц. Посівна площа інших овочів зменшилась на 0,51 га, а валовий збір зменшився на 163 ц.

Розглянемо реалізацію овочів на протязі трьох років у таблиці 3.2.6.

Таблиця 2.2.6.

Реалізація овочів на протязі 2001-2003 рр. [7]

Найменування продукції 2001 р. 2002 р. 2003 р.
ц грн. ц грн. ц грн.
Овочі 485 27592 265 12209 424 25170

У т.ч.

Парниково-тепличні та ранні овочі

Плоди та ягоди

102

1203

12285

18802

49

30

7209

808

174

802

14323

15296

Реалізація овочів у 2003 році порівняно із 2001 залишилась майже незмінною. Спад виробництва овочів та їх реалізація відбувся у 2002 р., але у 2003 р. знову виробництво овочів підвищилося. Господарство у 2003 році реалізувало овочі по таких каналах: переробним підприємствам у цьому році овочі не продавались, так як і через біржі і аукціони, населенню в рахунок оплати видано 1 ц ціною 67 грн., на ринку через власні магазини і торгові точки продано 133 ц овочів і отримано 7077 грн. виручки, за іншими каналами продано 290ц і отримано за них 1 8626 грн.

Якщо говорити про рівень овочівництва у господарстві можна сказати, що виробництво овочів у 2003 р. дорівнює виробництво овочів у 1998 році. Скорочення виробництва овочів відбулося не тільки у господарстві, але й суспільному секторі України взагалі, зате виробництво овочів зросло у приватному сектор, надалі ця тенденція продовжується

3. 2. Економічна ефективність овочівництва

У порівнянні з іншими сільськогосподарськими культурами виробництво овочів має свої особливості. Воно в великій мірі визначається природними і економічними умовами. Ефективність їх виробництва в більшості залежить від зони виробництва. Успішний розвиток овочівництва залежить від забезпечення робочою силою, транспортними зв'язками для транспортування продукції, гарантованими поблизу ринків збуту. Це зумовлює концентрацію і спеціалізацію виробництва в приміських зонах великих міст і у сировинній зоні переробної промисловості. Тут більш високі ціни реалізації продукції, є можливість у використанні теплових відходів у виробництві для обігріву теплиць та парників. У підприємствах які розташовані поблизу міст рентабельність виробництва овочів вищі, ніж в тих, які розташовані далеко від міст. Приміські господарства в значній кількості реалізують продукцію по прямих зв'язках, мають спеціальне виробництво. Виробництво овочів в сировинних зонах здійснюється з врахуванням вимог переробних підприємств: наявність спеціалізованих господарств, висока концентрація посівів поблизу овочеконсервних заводів. Для консервної промисловості важливе значення має рівномірне надходження продукції на переробку. Собівартість випущених консервів залежить від собівартості овочів, вироблених в їх зоні, тобто в структурі вони займають важливе місце (до 75%). Зменшенню собівартості овочів сприяє концентрація посівних площ під окремими культурами та здійснення міжгосподарської спеціалізації.

Економічна ефективність виробництва овочів показує кінцевий корисний ефект від застосування засобів виробництва і живої праці, віддачу сукупних вкладень. Ефективність - це не тільки співвідношення затрат і результатів виробництва, але й якість, корисність продукції для покупця (споживача).

В якості оцінки конкретних заходів, здійснених в галузі, виступає критерій економічної ефективності. Ця ознака пов'язана з ростом виробництва споживчої вартості на основі підвищення продуктивності праці і раціонального використання виробничих ресурсів. Вироблена споживча вартість знаходиться як корисний ефект лише на стадії споживання. На цій стадії найкраще бачимо як ведеться виробництво і наскільки воно рентабельне.

В якості основних та інших критеріїв економічної ефективності виробництва овочів виступають виробництво споживчих вартостей на душу населення, середньорічного робітника, об'єму валової продукції, валового доходу овочевого виробника. Для досягнення максимального приросту продукції овочівництва вираховують мінімальні затрати виробничих ресурсів - добрив, палива, енергії, а також затрати на охорону навколишнього середовища, підвищення якості продукції. Основним критерієм виступає збільшення виробництва чистої продукції при найменших затратах живої і механізовано праці на основ раціонального використання земельних, матеріальних і трудових ресурсів.

Оцінку економічної ефективності виробництва продукції овочівництва проводять з допомогою системи натуральних і вартісних показників. Натуральні показники характеризують рівень виробництва овочів в цілому і по окремих видах. Для цього використовують такі показники:

- урожайність овочевих культур в цілому і по видах, ц/га;

- вихід валової продукції овочівництва в натуральному вигляді в - розрахунку на середньорічного працівника, зайнятого в галузі, ц/люд;

- виробництво овочів на одиницю площі рілля господарства, ц/га;

Вартісні показники дають більш точне уявлення про ефективність виробництва, окупності затрат на овочівництво, можливості розширеного виробництва в галузі. При аналізі економічної ефективності виробництва овочів застосовують слідуючи показники:

- вихід валової продукції овочівництва на одиницю площі посіву овочевих культур, грн./га;

- виробництво валової продукції в грошовому виразі на середньорічного робітника і на 1 люд-год, затрачених в галузі, грн./люд-год; грн./люд;

- окупність виробничих затрат в овочівництві, грн.;

- розмір валового доходу, чистого доходу та прибутку на 1 га посівів овочевих культур, грн./га;

- сума виробничих затрат на одиницю продукції в галузі, грн./ц. [20, с. 12]

Загальним показником економічної ефективності виробництва овочів являється рівень рентабельності овочівництва або окремих видів овочевої продукції.

Овочівництво – трудоємна галузь. На обробіток 1 га овочевих культур потрібно 600-800 люд-год, що в 35-45 раз більше в порівнянні з виробництвом зерна. Затрати праці на обробіток та збирання складають по технологічних картах. Помідори, морква, огірки - особливо трудомісткі культури, затрати праці на їх виробництво у 3-4 більші, ніж на вирощування капусти. Внаслідок високої трудоємкості і низької урожайності собівартість овочів залишається високою. Ціни на овочі визначаються на договірній основі. Свіжі овочі, доставлені в основному на пункти реалізації продукції, оплачуються по роздрібних цінах з відрахуванням торгової скидки. Малопоширені овочі (патисони, шпинат, ріпа) господарства реалізують заготівельним організаціям по роздрібним цінах із знижкою 20%.

Багато засобів затрачається на зберігання овочевої продукції у зв'язку з великими затратами. Тому необхідно, або швидко збувати продукцію, або необхідні овочесховища з відкритою вентиляцією, будівництво яких обходиться дорого, але вони себе з часом скуповують і приносять прибутки.

ПП „Полісся” спеціалізується також на вирощуванні овочів у захищеному ґрунті. Виробництво овочів у закритому ґрунті має свої особливості. В захищеному ґрунті можливо на протязі року вирощувати декілька врожаїв окремих культур. Собівартість одного центнера овочів тут більш висока, ніж у відкритому ґрунті, а рентабельність залежить від цін реалізації. На ціну реалізації впливають строки виробництва культур, тип та спосіб обігріву теплиць та парників.

Економічна ефективність виробництва овочів захищеного ґрунту визначається виходом продукції (кг/грн.) і валовим доходом їм2 площі теплиці і рами; затратами праці і засобів на 1 ц, 100 грн. валової продукції; в тому числі затратами на обігрів в спорудах, прибутком на 1 ц, м2 площі; на 1 раму, 1 люд-год, рівнем рентабельності.

Важливе значення має також період реалізації продукції, так як необхідно забезпечити населення свіжими овочами на протязі всього року.

Ефективність овочівництва захищеного ґрунту в більшості залежить від строків вирощування і урожайності. При вирощуванні у зимові місяці собівартість підвищується, а рентабельність, не дивлячись на високу ціну реалізації з їм2 теплиць або з 1 рами визначається в вартісному виразі, так як в теплицях вирощують не тільки різні види овочів, але й розсаду.

У закритому овочівництві вища вага непрямих затрат, тобто затрат на амортизацію, опалення, освітлення, водопостачання, поточний ремонт теплиць, парників, дезинфікацію споруд.

При аналізі рентабельності овочів в теплицях важливо знати помісячну собівартість і ціни реалізації овочевої продукції, так як ці показники значно розрізняються по місяцях. Усі види затрат розприділяються по місяцях майже однаково за виключенням затрат на обігрів. Саме величина затрат на опалення і урожай впливають на собівартість овочевої продукції по місяцях. Прогнозуючи собівартість і ціни реалізації овочів на кожен місяць можна визначити рівень рентабельності їх виробництва за рік. Це особливо важливим є в умовах роботи господарства в умовах роботи самофінансування.

Ефективність виробництва продукції в захищеному грунті в значній мірі визначається типами культиваційних споруд і способам їх обігріву.

Найменші затрати праці на одиницю захищеної площі і на 1ц овочів досягають великі комбінати, які мають у наявності сучасні автоматизовані теплиці блочного типу. Розглянемо показники економічної ефективності овочівництва у відкритому та закритому грунтах у ПП „Полісся”. Спочатку розглянемо натуральні показники, які характеризують рівень виробництва овочів в цілому і по окремих видах.

У табл. 3.2.1. показано посівну площу, фактичний збір та урожайність овочевих культур у цілому і по видах на протязі 2001-2003 рр.

Таблиця 3.2.1.

Урожайність овочевих культур за 2001-2003 рр. [7]

Д 2001 р. 2002 р. 2003 р.
Посівна площа (га) Урожай-ність (ц) Валовий збір (ц/га) Посівна площа (га) Урожай-ність (ц) Валовий збір (ц/га) Посівна площа (га) Урожай-ність (ц) Валовий збір (ц/га)
Овочі в/г у т.ч. 6 745 124,2 6 280 46,7 5 558 111,6
Капуста 1 135 132 2 116 58 2 190 95
Огірки 0,5 15 30 - - - - - -
Буряки столові 2 300 150 1 148 148 1 152 152
Морква 1,5 213 142 1 14 14 1 206 206
Інші овочі 1 82 82 0,61 2 3,2 1 10 10
Овочі з/г у т.ч. 0,35 103 294,3 0,25 49 196 0,25 169 676
Помідори 0,01 2 200 0,03 5 166,7 0,03 13 433
Огірки 0,31 93 300 0,2 37 185 0,2 140 700
Інші овочі 0,03 8 366,7 0,02 7 350 0,02 16 800
Овочі в/г і з/г разом 6,35 847 133,4 6,25 329 52,6 5,25 727 138,4

Як бачимо із даної таблиці посівна площа овочів у 2003 році порівняно із попередніми - зменшилась на 1,1 га. А урожайність зросла на 5 ц/га, у тому числі площа посівів овочів відкритого грунту зменшилась на 1га, а урожайність на 24 ц, а площа посівів овочів закритого грунту зменшилась на 1000 м2, а урожайність їх зросла на 381,7 ц/га. Таке різке підвищення урожайності овочів закритого грунту зумовлено підбором кращих сортів культур та кращим доглядом за ними.

У наступній таблиці 3.2.2. ми розглянемо інші натуральні показники, які характеризують рівень виробництва овочів у господарстві, такі як вихід валової продукції овочівництва в натуральному вигляді в розрахунку на середньорічного робітника ц/люд, та виробництво овочів на одиницю площі ріллі господарства ц/га.

Таблиця 3.2.2.Аналіз рівня виробництва овочів у господарстві[7]

Показники По підприємству

Валовий збір (ц)

Загальна площа ріллі (га)

Вихід валової продукції овочівництва в розрахунку на середньорічного робітника (ц/люд)

Вихід валової продукції овочівництва в розрахунку на одиницю площі ріллі господарства (ц/га)

727

3042

3,10

0,23

Як бачимо, чисельність працівників по господарстві в середньому становить 234 чол., отже вихід валової продукції овочівництва в розрахунку на середньорічного робітника становить 3,1 ц/люд, а вихід валової продукції овочівництва в розрахунку на одиницю площі ріллі господарства становить 0,23 ц/га.

Дальше розглянемо вартісні показники ефективності виробництва, які дають більш точне уявлення про ефективність виробництва, окупності затрат.

Таблиця 3.2.3.

Аналіз економічної ефективності виробництва овочів у господарстві у розрізі 2001-2003 рр. [7]

Показники ефективності 2001 р. 2002 р. 2003 р.
1 2 3 4

Валова продукція овочівництва (тис. грн.)

Собівартість одиниці продукції овочівництва (грн.)

1

86,7

99,6

2

18,20

96,36

3

42,07

52

4

Вихід валової продукції овочівництва на одиницю площі посіву (тис. грн. / га)

Виробництво продукції:

на 1 людину зайняту в галузі (тис. грн./га)

на 1 люд-год затрачено (тис. грн./ люд-год)

Прибуток по овочівництву грн.

Рентабельність виробництва овочів, %

13,65

7,225

2,408

+12000

15

2,91

1,52

0,505

+13000

21

8,08

3,505

1,168

+26000

75

Аналізуючи таблицю 3.2.3. бачимо, що виробництво овочів відкритого грунту та закритого грунту у ПП „Полісся” є прибутковим та рентабельним. У зв'язку з тим, що піднялась у 2003 році реалізаційна ціна овочів, прибуток становить + 26000 грн., а рентабельність 75%. Це порівняно із 2001 роком більше на: прибуток - 14 тис. грн., а рентабельність вища на 60%.

З цього можна зробити висновок, що при найменших затратах виробничих ресурсів, та при високій урожайності та реалізаційній ціні виробництво овочів стає більш економічно вигідним, зростає прибутковість та рентабельність виробництва.


РОЗДІЛ 4. Проектування розвитку овочівництва на перспективу.

 

4.1. Можливості розвитку овочівництва та ринків їх збуту.

Аграрний сектор вже майже 10 років працює в площинах двох економік, які виключають одна одну у ринковій і планово-розподільчій. Тому повинні ї запрацювати основні принципи стимулювання і прибутковість, матеріальний інтерес, відповідальність, підприємливість.

З метою стабілізації розвитку овочівництва необхідно створити економічні умови для трансформування овочівницьких господарств у приватні, які вирощуватимуть овочі.

В умовах, коли приватний сектор займає більше 83% у валовому виробництві овочів, потребує вирішення комплексу питань та розробки організаційно-економічних і технічних заходів, по виходу з кризи овочепродуктового підкомплексу, насамперед, удосконалення системи збуту овочевої продукції та розвитку нових форм господарювання і спеціалізованих овочівницьких господарств в окремих регіонах та зонах. Одним з напрямків у розвитку овочівництва може бути створення спеціалізованих фермерських овочівницьких господарств з коливанням площі ріллі в них від 50 до 400 га і площі овочів від 28 до 230 га. Таке господарство може виростити від 4,3 до 35,5 тис. ц овочів.

Слід зазначити, що овочівництво у фермерських господарствах ще не стало високотоварною галуззю. Залежно від площі ріллі у господарстві та наявності ринків збуту, рівня енергоозброєності і напряму спеціалізації визначатиметься загальна площа під овочами та структура їх посівів. Для фермерських господарств прийнятні різні варіанти розвитку овочівництва з урахуванням конкретних умов виробництва та наявності ринкових ніш, тобто можливе вирощування овочів у широкому асортименті, 3-4 основних овочевих культур чи спеціалізуватися на вирощуванні монокультури. Як свідчить досвід роботи фермерських господарств, останні два варіанти найбільш реальні.

Залежно від площі ріллі і прийнятої структури посіву овочевих культур, можливе освоєння спеціальних овочевих чи картоплеовочевих сівозмін з довгою (6-8) або короткою (4-5 полів) ротаціями. В умовах зрошення сівозміни будуть 7-8 пільні. Можливий також варіант „входження” овочевого поля у загально польову або нормоовочеву сівозміну .

Крім овочівницьких господарств, у зонах Полісся і Лісостепу можливе формування овочево-картоплярських фермерських господарств, у регіонах Степу і Лісостепу овочево-переробною промисловістю спеціалізованих овочівницьких фермерських господарств з вирощуванням специфічного для сировинних зон асортименту овочевих культур. Водночас питання технічного оснащення фермерських господарств спеціальною технікою залишається однією із серйозних перешкод у розвитку спеціалізації у виробництві овочів як більш ризикової продукції порівняно з вирощуванням зернових і технічних культур. За умов гарантованого збуту, овочівництво бути прибутковою галуззю в спеціалізованих фермерських господарствах.

Після прийняття закону про реформування АПК України можна сподіватися на надходження інвестиційних кредитів в галузь овочівництва, що дозволить наблизити господарство до розробленої нами моделі реформованого приватного господарства з площею під овочами 100-150 га і валовим виробництвом 2-3 тис. тонн, високим рівнем матеріально-технічної бази. Оптимальний розвиток овочівництва у селянських господарства можливий при площі 10-20 га з валовим виробництвом на рівні 200-400 тонн, а оптимальний розмір присадибного овочівницького господарства становитиме 0,1-1 га. Забезпечення таких обсягів виробництва можливе лише при впровадженні заходів інтенсифікації: механізації, хімізації та зрошення. [14, с. 136]

У перспективі доцільно розвивати овочівництво у складі добровільних об'єднань товаровиробників, акціонерних товариств, асоціацій, концернів, кооперативних об'єднань з високим рівнем спеціалізації, широким розвитком інтеграції виробництва, товарної обробки, зберігання і переробки продукції, основне завдання яких полягає у здійсненні координації виробничо-фінансової діяльності підприємств, поглибленні спеціалізації та розвитку кооперації, організації служб для надання консультацій учасникам з організаційно-економічних, технічних і технологічних, комерційних і правових питань.

Ефективність концентрації проявляється більшою мірою при її взаємозв'язку із спеціалізацією, оскільки при вдосконаленні поділу праці у виробництві сільськогосподарської продукції створюються кращі умови для зростання її продуктивності, підвищення рівня механізації, зниження витрат на собівартості продукції, для більш ефективної фондовіддачі й кращого використання основних і оборотних засобів, а отже, і для зростання рівня рентабельності в цілому. Підвищення концентрації завжди супроводжується поглибленням спеціалізації.

Слід подбати про вдосконалення системи заготівель і торгівлі овочевою продукцією, забезпечення товаровиробників малогабаритною технікою та технологіями вирощування овочів. Підвищення ефективності селекції і насінництва овочевих культур, впровадження маркетингу та інформації щодо ринку овочевої продукції, а також конкурентоспроможність продукції.

Для виходу з кризового стану і підвищення ефективності ведення овочівництва необхідно вирішити комплекс організаційно-економічних та технічних заходів, зокрема:

- створення економічних умов для відновлення спеціалізованих овочівницьких господарств у приміських і сировинних зонах і на цій основі зміни співвідношення у виробництві овочів між приватним і громадським сектором та поліпшення постачання ним населення міст; налагодження в Україні виробництва засобів механізації по вирощуванню овочів;

- поліпшення системи вітчизняної селекції насінництва;

- реконструкція і модернізація переробних підприємств;

- розвиток кооперування та інтеграції сільськогосподарських виробників товарних овочів і удосконалення економічного механізму взаємовідносин з переробними і торговельними підприємствами як гарантами реалізації вирощеної овочевої продукції;

- розвиток інфраструктури ринку плодоовочевої торгівлі. [23, с. 35]

Першочергове вкладання інвестицій в розвиток галузі необхідно по таких напрямах:

- створення спільних підприємств по виробництву овочевої продукції і сервісному обслуговуванні технічних засобів та реконструкції переробних підприємств і плодоовочевих сховищ;

- співробітництво у впровадженні прогресивних технологій вирощування овочів, переробці овочевої продукції та її зберіганні;

- створення оптових ринків плодоовочевої продукції у великих містах і промислових центрах;

- співробітництво в частині експорту продукції окремих спеціалізованих овочевих господарств, агрофірм чи агроторговельних підприємств, консервних комбінатів і заводів, а також створення мережі фірмових магазинів, виробничо-торгівельних фірм і містах. [23, с. 36]

У перспективі у приватне підприємство на перший план висувається завдання підвищення рівня урожайності овочів. Інтенсивний розвиток овочівництва стримується через слабку матеріально-технічну базу, трудомісткість галузі, відсутність гарантованого збуту продукції.

Він нерозривно пов'язаний з необхідністю вкладення значних коштів з розрахунку на 1 га посіву, насамперед, за рахунок внесення необхідної кількості добрив, проведення заходів із захисту рослин від шкідників і хвороб, придбання нової техніки, впровадження прогресивних технологій вирощування овочів. Це дозволить значно підвищити урожайність овочевих культур і на даній основі знизити собівартість овочів. Водночас, повинні зрости і ціни реалізації овочів, щоб досягти оптимального рівня рентабельності (40-50%) і такими чином стимулювати збільшення їх виробництва. Також у господарстві планують підвищити рівень спеціалізації. При поглибленні спеціалізації у господарствах, які вирощують овочі на більших площах, закладено значний резерв підвищення ефективності овочівництва. Практика окремих передових господарств: „Циркунівське”, „Надія”, „Маяк” та „Харківська овочева фабрика” свідчать про великі потенційні можливості концентрації і спеціалізації в овочівництві.

На мою думку, перспективним є спеціалізоване овочівницьке господарство з площею вирощування овочів більше 100 га. Результати дослідження також свідчать, що проста зміна форми організації виробництва більш прогресивною ще не забезпечує автоматичного підвищення його ефективності.

Радикального розв'язання цього питання потребує насамперед комплексне технічне переоснащення овочівницьких господарств. У зв'язку з вирощуванням овочів на порівняно невеликих площах необхідна розробка і впровадження у виробництво нових перспективних машин й механізмів (сівалок точного посіву, комплексів машин для збирання, доробки та первинної переробки овочів, комбінованих агрегатів тощо), необхідних для освоєння прогресивних ресурсозберігаючих технологій, які б забезпечували врахування всіх елементів і факторів виробництва, особливо своєчасності виконання агротехнічних робіт. Так як відомо, овочеві культури дуже вимогливі до умов у яких вони вирощуються, і тому вони вимагають організації спеціальних сівозмін на найкращих полях господарства. Дослідами Інституту овочівництва і баштанництва ІААН встановлено, що освоєння 100 кг д.р. врожайність овочів на 30-40%. Важливим резервом підвищення врожайності у господарстві є також хімічні засоби боротьби із шкідниками та хворобами.

Вирішення проблеми задоволення потреб населення у високоякісних овочах передбачає не тільки досягнення певного обсягу їх виробництва, а й рівномірне надходження продукції до споживача протягом року, особливо в зимово-весняний період. Рівномірне надходження овочевої продукції споживачам протягом року можливе лише за умов добре налагодженої системи її тривалого зберігання у свіжому вигляді. У високорозвинених зарубіжних країнах питанню зберігання високої якості овочів у процесі зберігання і доставки споживачу приділяється багато уваги, насамперед, будуються сучасні сховища з регульованим режимом. У досліджуваному господарстві планується у майбутньому побудувати таке сучасне сховище, адже раціональніше зберігати овочі в місцях їхнього виробництва. Це сприятиме рівномірному використанню трудових ресурсів протягом року, оскільки основна частина робіт у сховищах припадає на осінньо-зимови період, коли занятість у сільськогосподарському виробництві мінімальна, а також зменшенню транспортних витрат і зниженню пікових навантажень на автотранспорт восени. Вирішення питання зберігання овочів потребує комплексного підходу, поєднання в єдиний технологічний процес усіх етапів - від поля до споживача.

Виробництво та реалізація овочевої продукції, яка швидко псується і потребує негайного збуту, дуже тісно взаємозв'язані. Особливість вирощування овочевих культур така, що 70% овочів надходять з поля протягом 2,5-32 місяців (липень-вересень). Обсяг продукції в цей період у 5-6 разів перевищує фізіологічну норму споживання. У даний період ускладнюється приймання овочів заготівельними і торговельними організаціями, знижується якість продукції, зростають витрати. Отже, для зменшення втрат необхідно особливу увагу приділити своєчасній реалізації овочів у свіжому вигляді. Нині збутом овочевої продукції на ринку займаються самі виробники або оптово-роздрібні підприємства. Збутом овочевої продукції повинні займатись фірми-посередники: торговельно-закупівельні кооперативи, оптово-роздрібні комбінати зі своєю інфраструктурою, яка поки що збереглася.

Для становлення ринку овочівництва України необхідно здійснити такі заходи:

- налагодження вітчизняного виробництва засобів механізації для вирощування окремих овочевих культур;

- реконструкція і модернізація переробних підприємств та зміцнення їх матеріально-технічної і сировинної бази;

- розвиток кооперування та інтеграції виробників товарних овочів і

- удосконалення системи взаємовідносин з переробними то торгівельно- закупівельними підприємствами, в тому числі Із системою споживчої кооперації;

- розвиток інфраструктури ринку овочевої продукції (оплотові ринки, аукціони, ярмарки, торгівельно-закупівельні підприємства тощо). [22, с. 42]

Для ефективного функціонування овочевого ринку в Україні та розширення і наповнення його різноманітним асортиментом продукції овочівництва необхідно шляхом реформування АПК відродити гармонічну дію технологічного ланцюга: виробництво - зберігання - транспортування -переробка - реалізація - постачання - ремонт - будівництво - банківський кредит - наукове забезпечення - управління.

Овочевий ринок України повинен формуватися і розвиватися у нерозривному взаємозв'язку із створенням і зміцненням національного ринку продовольства та його інфраструктури.

На основі економіко-математичних розрахунків на 2006 рік запропоновано такий обсяг виробництва овочевої продукції:

- овочі відкритого грунту - 700 ц.

- овочі закритого грунту - 300 ц.

Вартість продукції за цінами реалізації 2003 року становила:

- овочі відкритого фунту - 42 тис. грн.

- овочі закритого грунту 24,6 тис. грн.

Затрати виробництва складатимуть 30,6 тис. грн. Розмір прибутку досягне 36 тис. грн., що на 9,9 тис. грн. більше, ніж у 2003 р. Рівень рентабельності даних видів продукції підвищиться до 42%, або це більше проти 2003 р. на 7%.


Таблиця 4.1.1.

Оптимізація розвитку овочівництва у підприємстві на перспективу

[власна розробка]

№ п/п Види продукції 2003 р. 2006 р. Прибуток Прибутки (збитки) 2003 р.2004 р.
Кількість, Вартість реалізованої продукції, тис. грн. Затрати виробництва Кількість, Вартість реалізованої продукції, тис. грн. Затрати виробництва 2002 р. 2005 р.
1 Овочі в/г 558 33,48 13,7 700 42,0 17,3 19,8 24,8 +5
2 Овочі з/г 169 13,85 7,56 300 24,6 13,4 6,3 11,2 4,9
Разом прибутку 26,1 36 9,9
Всього затрат 21,3 30,6

Прибуток, одержаний від виробничо-фінансової діяльності приватному підприємстві у 2006 р. передбачається розподіляти таким чином:

Розширене відтворення виробництва - 30%.

Поточні ремонти - 25%.

Матеріальне стимулювання - 15%.

Інші витрати і резерв - 30%.

4.2. Шляхи підвищення економічної ефективності овочівництва в господарстві.

Важливою умовою підвищення ефективності галузі овочівництва є ріст урожайності овочевих культур та зниження матеріально-грошових затрат на виробництво і реалізацію овочевої продукції.

Овочеві культури вибагливі до умов вирощування, а тому потребують організації спеціальних сівозмін на кращих полях. Проте зараз науково обґрунтовані сівозміни в господарствах практично відсутні, що знижує врожайність на 20-25%, а також призводить до масового поширення бур'янів, зокрема стійких проти сучасних засобів захисту рослин, розвитку шкідників і хвороб.

Одна з причин зменшення врожайності овочів та зниження економічної ефективності овочівництва - різке скорочення обсягів внесення органічних та мінеральних добрив, до яких овочеві культури дуже чутливі. Дослідження інституту овочівництва і баштанництва ІААН встановлено, що внесення 100 кг д.р. НРК підвищує врожайність овочів на 30-40%. Важливим резервом підвищення врожайності овочів є також хімічні засоби боротьби із шкідниками та хворобами. Однак, за нинішніх умов господарства практично не в змозі придбати сучасні високоефективні та малотоксичні препарати.

Шляхи підвищення ефективного виробництва овочів:

1. Ріст урожайності овочевих культур:

- застосування високопродуктивних сортів і гібридів овочевих культур;

- внесення органічних та мінеральних добрив;

- використання хімічних та біологічних засобів захисту рослин від шкідників і хвороб;

- розміщення посівів овочевих культур на родючих і зрошуваних землях.

2. Скорочення затрат праці при вирощуванні овочевих культур:

- застосування індустріальних технологій вирощування і збирання овочів;

- підвищення рівня механізації навантажувально-розвантажувальних робіт;

- використання прогресивних форм організації праці.

3. Зниження собівартості виробництва овочів:

- поглиблення спеціалізації і розвиток концентрації овочівництва;

- поєднання виробництва овочів у відкритому і закритому ґрунтах;

- зменшення затрат на насіння і розсаду;

зменшення затрат на оплату праці;

- зменшення затрат на ремонт матеріально-технічних засобів виробництва;

покращення матеріального стимулювання праці.

4. Покращення способів заготовки та реалізації овочевої продукції:

- ефективні канали реалізації овочів;

- встановлення ринкових цін;

- підвищення якості овочів;

- зменшення затрат овочів у процесі виробництва;

- зменшення затрат овочів у процесі їх реалізації. [25, с. 259]

Урожайність овочевих культур у перспективі може бути підвищена до 200-250 ц/га за рахунок підбору високопродуктивних сортів і гібридів овочевих культур, які відповідають даному природнокліматичному регіону, удосконалення структури посівів, застосування індустріальних технологій виробництва овочів. Овочеві культури досить добре реагують на внесення органічних і мінеральних добрив, засобів хімічного і біологічного захисту рослин. Під овочеві культури при поливі можна вносити не менше 30 т органічних і 250 ц діючих речовин мінеральних добрив.

Другим напрямком підвищення ефективності овочівництва є ріст продуктивності праці та зниження собівартості виробництва овочів. Основним фактором, підвищення продуктивності праці в галузі являється введення системи машин по догляду, збиранні та товарної доробки продукції, удосконалення організації і матеріального стимулювання робітників галузі.

Затрати праці при введенні комплексної механізації у овочівництві можуть бути скорочені у розрахунку на 1-цю продукції у 2-2,5 рази. Особливо великі затирати праці на вирощування овочів спостерігаються у приватному секторі.

Важливого значення на сучасному етапі набуває проблема якості овочевої продукції, а у зв'язку з цим стає актуальною економічна оцінка якості сировини у процесі оптової заготівлі овочів. На мою думку, необхідно ввести інтегральну оцінку якості, з одного боку, економічну (оцінка витрат на вирощування, зберігання, транспортування і т.д.), а з іншого - поживну (оцінка біологічних властивостей продукту) чи технологічну (оцінка властивостей, необхідних для ефективної переробки).

Перш ніж приступити до вирішення даної проблеми визначимо, що означає, якість продукції. В економічній літературі даний термін означає „сукупність споживчих властивостей, що обумовлюють її придатність до задоволення виробничих і особистих потреб у відповідності до призначення”. [19, с. 32] Властивість продукції - її об'єктивна особливість. Важливо, щоб якісні показники:

- могли точно кількісно вимірюватися;

- їх кількість була достатньою для оцінки рівня якості відповідно до призначення;

- були найсуттєвішими та не перевищували розумних меж витрат на оцінку якості (бажано, щоб це були експрес-методи).

Допустима величина кількісного показника якості може виражатися:

- діапазоном можливої їх зміни (приклад для огірка: вміст сухих речовин не більше 4-6%, коренеплоди - від 11 до 17%, часник не більше 35%);

- обмеження (тобто не більше і менше певної величини);

- забороною (тобто такий стан продукту не допускається).

Плодоовочі характеризуються різним вмістом основних поживних та інших необхідних людському організму речовин.

Конкретний вміст речовин визначається багатьма факторами: сортовими особливостями плодоовочів, грунтово-кліматичними, агротехнічними умовами вирощування, видами, дозами та співвідношенням добрив, умовами транспортування, закладки та зберігання, ступенем зрілості тощо.

1) Із сукупності споживчих показників якості овочів і фруктів потрібно вибрати найсуттєвіше для даного продукту, причому ц показники повинні визначитись об'єктивними інструментальними методами.

При визначенні якісних показників використовуються найчастіше коефіцієнт конкордації, який характеризує середній ступінь погодженості думок спеціалістів про роль впливу на результативну оцінку окремих факторів, за яким дається експертна оцінка. Його значення коливається від 0 до 1.

Методика експертних оцінок базується на основі рангової кореляції. За допомогою анкетного тестування виявляється думка спеціалістів (експертів) про те, яке місце (ранг) повинен займати той чи інший фактор в залежності від його впливу на результативний показник. Експерт повинен ранжувати фактори у порядку зменшення їх внеску.

Коефіцієнт конкордації (XV) розраховується за формулою:

              

де, 2 іj - ранг i-го фактору вказаного j-тим експертом, m - число експертів, n - число факторів.

У випадку, коли два чи декілька факторів мають однаковий ранг у формулу  коефіцієнта  вносять  поправки  (віднімання  їх  від  знаменника).

Враховуючи, що:

отримуємо:

де Тj - сума поправок на фактори, що мають однакові ранги по кожному

де, tj - число однакових рангів у j-му ран жуванні

Значимість коефіцієнта координації оцінюється за допомогою критерію х При наявності об'єднаних рангів значимість розраховується за формулою:

На сучасному етапі з'явилася потреба і є можливість створювати інтегровані інформаційні системи, іншими словами, програмне втілення знань та способу міркувань людини-експерта. За допомогою створених таким чином експертних систем вирішуються завдання, які важко формалізувати, оскільки алгоритмічного знаходження розв'язку не існує в силу неповноти, неточності або невизначеності. Створення експертних систем дозволяє широко використовувати ЕОМ як інтелектуального помічника в даній області і цим самим сприяти виробництву приватному підприємству, то підвищення економічної ефективності виробництва овочів за рахунок застосування більш сучасної техніки можна прослідкувати при співставленні і подальшому аналізі основних показників виробництва овочів по простій і інтенсивній технологіях. Розглянемо табл. 4.2.1., де показано основні показники виробництва овочів відкритого грунту по звичайній та інтенсивній технологіях.

Таблиця 4.2.1.Аналіз основних показників виробництва овочів в/г по звичайній та інтенсивній технологіях [15, с. 18]

Показники Технологія
Звичайна Інтенсивна

Площа

Валовий збір овочів (ц)

Прямі затрати праці (тис. люд-год)

Виробничі затрати (тис. люд-год)

Вартість ВП у відносних цінах (грн.)

Ціна реалізації 1ц грн.

5

558

5,5

22

28179

50,5

5

654,97

4,54

22,7

35040,9

53,5

Як бачимо з табл. 4.2.1. при тій самій площі валовий збір овочів збільшився більше, ніж на 100 ц по інтенсивній технології вирощування, збільшились виробничі затрати, а вартість валового продукту у відносних цінах зросла майже на 10 тис. грн., при незначному підвищенні реалізаційної ціни.

Для підвищення ефективності овочівництва у закритому грунті велике значення має забезпечення закладки першої сівозміни овочевих культур у зимових теплицях в оптимальний для кожної світлової зони строк.

Так затрати енергії на виробництво овочевої продукції досить великі, тому для економії паливно-енергетичних ресурсів у теплицях у зимовий період рекомендують використовувати теплові відходи промислових підприємств.

Аналіз сукупності чинників, що забезпечують високий економічний результат виробництва овочів у захищеному ґрунті показав, що до основних з них належать заходи з оптимізації витрат матеріальних ресурсів, чіткого дотримання технології виробництва.

Ціна 1 м3 як основного енергетичного джерела опалення теплиць за 1996-2001 рр. зросла від 6 до 27 копійок, або в 4,5 рази. Ціна на воду, яка є важливим технологічним компонентом у гідропонних теплицях, збільшилась у 4,2 рази, електроенергії - у 2,5 рази. Менше зростання ціни на тепло (в межах 37%), пов'язане з тим, що газ використовується на опалення власних котелень комбінату і калькулюються при визначенні витрат на продукцію за собівартістю, що забезпечує певне її зниження.

Отже, основними джерелами економії витрат виявились нецінові чинники на ресурси, а обсяги її витрачання. Якщо у 1996 р. на 1 ц вирощуваних овочів у скляних теплицях витрачалося газу 5 м3, тепла - 0,38 Г калорій, електроенергії-31 кВт-год, води - 3,2 м3, то у цьому році ці витрати відповідно зменшаться на 32, 34, 42 і 44%.

До основних чинників, які зумовили зниження втрат тепла належать: ремонт і регулювання агрегатів котельних; ремонт ізоляції теплових мереж; впровадження систем комп’ютерної автоматизації з регулювання подачі гарячої води, тепла та вентиляції залежно від температури зовнішнього повітря; здійснення ремонту покрівель; утеплення воріт, дверей, вікон.

Подібні заходи забезпечили економію електроенергії, зокрема повітряні електромережі, заміна світильників на більш економічні, встановлення автоматизованої системи керування освітлення залежно від зовнішнього природного освітлення.

З метою економії води необхідно здійснити ремонт водомереж, обладнати систему лічильників, приладного контролю її подачі залежно від потреби в той чи інший період, її обміну та повернення конденсату. Ці технологічні, технічні, організаційні заходи підкріплені відповідними економічними розрахунками І забезпечили високі результати виробництва в захищеному ґрунті.

Про ефективність виробництва продукції у захищеному ґрунті свідчать і загальні показники по Україні. За даними річного звіту Мінагрополітики у 2003 році в захищеному ґрунті (скляні і плівкові теплиці) вироблено 67399 тонн овочевої продукції. Витрати на її виробництво становили 100952 тис грн., рівень рентабельності 20,9%. Наведені дані свідчать, що розвивати цю галузь в Україні с економічно вигідною справою і соціальною потребою, оскільки захищений грунт дозволяє суттєво скорочувати безробіття на селі, яке на даному етапі економічних реформ набуває все більшого розвитку.

Немалу роль у підвищенні ефективності виробництва овочів відводиться покращенню якості овочевої продукції і її зберігання на протязі тривалого часу. Тут основну увагу повинно приділяти на підбір сортів і гібридів овочевих культур, які мають хороші смакові якості і можуть зберігати поживні речовини при зберігання і промисловій переробці.


ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

Із проведених у даній магістерській роботі досліджень сучасного стану виробництва овочів, можна зробити наступні висновки:

1.Вивченням та дослідженням даної теми займаються ряд вчених та науковців, зокрема інститут овочівництва і баштанництва ІААН. Вони розробляють та обґрунтовують нові технології виробництва овочів, виводять нові, більш ефективні сорти рослин та ін. Основна їх думка зводиться до того, що виробництво овочів є прибутковим, але майбутнє за розвитком нових форм господарювання та створенням спеціалізованих овочівницьких господарств в окремих регіонах та зонах.

2. В процесі аналізу використовувались такі методи дослідження як статистично-економічні, розрахункове конструктивний, абстрактно-логічний та економіко-математичний.

3 .Об'єктом дослідження є приватне підприємство „Полісся", яке на даний час є господарством з молоко-овочевим виробничим напрямком. Найбільшу питому вагу в загальному обсязі виробництва овочів в/г у 2002 р. займали: морква - 37%, на другому місті капуста - 34%, на третьому - буряк столовий - 27%. А в обсязі виробництва овочів з/г займали : огірки - 83%, на другому інші овочі 9% і на третьому помідори - 8%.4. За останні роки змінилась структура виробництва овочів у господарстві, в сторону зменшення виробництва огірків у відкритому грунті та збільшення виробництва помідор у закритому грунті.

5. Обсяг виробництва овочів у 2002 році зменшився порівняно із 2000 на 200 ц також зменшилась площа їх вирощування та урожайність.

6. Показники господарської діяльності господарства в динаміці дещо покращилися. Виробництво овочів сприяло одержанню прибутку у розмірі 26 тис. грн. Рівень рентабельності склав 35%.

На основі проведеного аналізу вищенаведених показників господарської діяльності, намічені слідуючи пропозиції щодо вдосконалення організації І підвищення рівня ефективності господарства:

а) Відновити застарілий парк основних фондів, їх активної частини, а звідси: зменшиться обсяг ремонтних робіт по основних фондах, що через амортизацію забезпечить зменшення собівартості продукції, дасть змогу підвищити рівень продуктивності праці.

б) Змінити структуру виробництва, тобто збільшити обсяг виробництва продукції, яка користується підвищеним попитом - огірків, помідор та капусти.

в) Збільшити посіви площі овочів закритого грунту, так як їх ефективність досить висока.

г) Покращити способи заготовки на реалізації овочевої продукції шляхом встановлення ринкових цін на овочеву продукцію, підвищення якості продукції, зменшення затрат овочів у процесі їх реалізації.

5. Урожайність овочевих культур в перспективі може бути підвищена до 200-250 ц/га за рахунок підбору високопродуктивних сортів і гібридів овочевих культур, які відповідають даному природнокліматичному регіону, застосування індустріальних технологій виробництва.


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.  Конституція України. - К. Феміна, 1996.

2.  Закон України „Про сільськогосподарську кооперацію” від 17 липня 1997 (зі зм. і доп від 15.05.2003) // ВВР, 1997, № 39, Ст.261. (зміни - ВВР, 2003, № 30, Ст.247).

3.  Земельний кодекс України від 25.10.2001 (зі зм. від 15.05.2003) // ВВР, 2002, № 3-4, Ст.27. (зміни - ВВР, 2003, № 30, Ст.247).

4.  Указ Президента України „Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки” від 03.12.1999. // Подільське слово. – 2000. - №4. - С.12.

5.  Статистичний щорічник України за 2002 р. - К., Техніка, 2003.

6.  Статистичні збірники по сільському господарству Волочиського району.

7.  Річні звіти ПП „Полісся”.

8.  Агропромисловий комплекс України: стан та перспективи розвитку (1990-2000) / За ред. П.Т. Каблука, М.Я.Дем'яненка, М.Ф. Кропивника. - К.:ІАЕ УААН, 1999.

9.  Баранов О.Г. Організаційно-економічні чинники підвищення ефективності господарювання // Економіка АПК. - 2000. - №9.

10.  Грицишин М. Стан технічного забезпечення с/г виробництва України //Вісник аграрної науки. - 2002. - №11 .

11.  Дусановський С.Л. та ін. Агропромисловий комплекс України на шляху реформування .

12.  Дусановський С.Л., Дусановська М.Г., Бобчук І.П. - Т.: Мандрівець, 2000.

13.  Економіка України за січень - листопад 2002 - 26 грудня.

14.  Індустріальні технології виробництва овочів. Г.Л. Бондаренко, М.О. Скляревський, 1986.

15.  Кожному овочу свій час? // Ділова Україна. - 2003. - 6 жовтня.

16.  Криворучко В.І. Розвиток овочівництва в Україні // Економіка АПК. -1999.- №12. – С. 23.

17.  Криворучко В.І. Формування овоче-продуктового підкомплексу України в умовах переходу до ринку // Економіка АПК. - 1999. - №1.

18.  Лисюк В. В овочівництві повинен бути цивілізований ринок // Агроперспектива. -2001. -№11.

19.  Майбутнє с/г починається вже сьогодні // Прогноз. - 2003. - №1.

20.  Овочівництво справа вигідна //Урядовий кур'єр. - 1998. - 3 грудня.

21.  Особливості концентрації та спеціалізації в овочівництві. Рудь В. // Економіка АПК. -2001. - №5.

22.  Рибакова О. Формування ринку плодів в Україні // Економіка АПК. - 2003.-№7.

23.  Розвиток підприємств в овочівництві // Економіка АПК. - 2002. - №9.

24.  Соціальне економічний стан Волочиського району. //Свобода. - 2002. - 26 жовтня.

25.  Хорунжий М.О. Організація АПК: Підручник. - К.: КНЕУ. - 2001.

26.  Що нас чекає на овочевому ринку в першій половині 2002 р. // Деловая Украина. - 2002. - 18 січня.

27.  Яковенко К.І. Овочівництво України на порозі 21 ст. // Вісник аграрної науки. - 2000. - №8.


Страницы: 1, 2, 3, 4


© 2010 СБОРНИК РЕФЕРАТОВ