Мета роботи – оволодіння методикою проведення фінансово-економічного аналізу для виявлення основних резервів поліпшення його фінансово-господарського стану, підвищення ефективності використання його засобів і зниження ризику його банкрутства.

Для досягнення мети вирішені такі задачі: аналіз фінансового стану підприємства.

Методи дослідження: порівняльний аналіз, математична статистика,техніко економічний аналіз, фінансовий аналіз.

Об'єктом дослідження при виконанні роботи є шахта Південна та фінансові показники її роботи за 2004 - 2005 роки.

Курсова робота призначена для закріплення теоретичних знань по основним темам дисципліни “Економічний аналіз” та опанування прийомів методів фінансово-економічного аналізу до конкретних завдань підприємства.

ЕКОНОМІЧНИЙ АНАЛІЗ, ФІНАНСОВИЙ СТАН ПІДПРИЄМСТВА, РИНКОВА УСТАЛЕНІСТЬ, ФІНАНСОВА УСТАЛЕНІСТЬ, РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ, ЛІКВІДНІСТЬ, ПЛАТОСПРОМОЖНІСТЬ, БАНКРУТСТВО, ВИРОБНИЧИЙ РИЗИК.

ЗМІСТ

ВСТУП

1 ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ АНАЛІЗУ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Сутність, цілі та значення оцінки фінансового стану підприємства

1.2 Оцінка фінансового стану фірм – досвід економічно розвинених країн

1.3 Інформаційне та нормативно-правове забезпечення фінансового аналізу

Висновки по розділу

2 МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ АНАЛІЗУ ТА ОЦІНКИ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА

2.1 Загальна оцінка майна підприємства та визначення його ринкової усталеності

2.2 Аналіз взаємозв'язку активу і пасиву балансу: показники фінансової усталеності, визначення типу фінансово усталеності

2.3 Показники інтенсивност та ефективності використання капіталу підприємства

2.4 Аналіз платоспроможності. Методи прогнозування кризового розвитку підприємства

Висновки по розділу

3 ОЦІНКА ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА

3.1 Характеристика майнового стану підприємства та оцінка його ринкової стійкості

3.2 Оцінка фінансово усталеності

3.3 Оцінка ділової активност підприємства та ефективності використання капіталу

3.4 Оцінка ліквідност активів підприємства. Визначення ризику кризового розвитку

Висновки по розділу 3

ВИСНОВКИ

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

ДОДАТКИ

ВСТУП

У сучасних економічних умовах діяльність кожного господарюючого суб'єкта є предметом уваги великого кола учасників ринкових відносин (організацій й осіб), зацікавлених у результатах його функціонування. На підставі доступної їм звітно-облікової інформації зазначені особи прагнуть оцінити фінансове становище підприємства. Основним інструментом для цього служить фінансовий аналіз, основною метою фінансового аналізу є одержання невеликого числа ключових параметрів, що дають об'єктивну й точну картину фінансового стану підприємства, за допомогою якого можна об'єктивно оцінити внутрішні й зовнішні відносини аналізованого об'єкта: охарактеризувати його платоспроможність, ефективність і прибутковість діяльності, перспективи розвитку, а потім по його результатах прийняти обґрунтовані рішення.

Аналіз фінансового стану дає можливість оцінити: майновий стан підприємства; ступінь підприємницького ризику, зокрема можливість погашення зобов'язань перед третіми особами; достатність капіталу для поточно діяльності й довгострокових інвестицій; потребу в додаткових джерелах фінансування; здатність до нарощення капіталу; раціональність залучення позикових коштів; обґрунтованість політики розподілу й використання прибутку й т.д.

У ринковій економіці підприємства несуть повну матеріальну відповідальність за свої дії. Це визначає іншу особливість фінансового керування: потрібен глибокий аналіз фінансового стану не тільки свого підприємства, але й підприємства-конкурентів і ділових партнерів.

Виходячи з цього, метою даної курсової роботи є проведення аналізу фінансово-господарського стану підприємства для обґрунтування рішень по підвищенню ефективності його діяльності і зниження ризику його банкрутства; ознайомлення із нормативними актами, що законодавчо забезпечують фінансовий аналіз.

Завдання курсової роботи – об’єктивно оцінити господарсько-фінансову діяльність підприємства; виявити фактори, які впливають на відхилення від норми; розробити і внести відповідні пропозиції

Об’єктом нашого дослідження та аналізу стала шахта Південна”.

1 ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ АНАЛІЗУ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Сутність, цілі та значення оцінки фінансового стану підприємства

Фінансова діяльність підприємства становить систему грошових відносин у процесі утворення, розподілу та використання різних фондів коштів. Фінанси підприємства насамперед мають забезпечити грошовими ресурсами безперервний виробничий процес через своєчасну й повну сплату необхідних для підприємства засобів виробництва.

Успіх фінансової діяльності віддзеркалює добрий (міцний, стійкий, задовільний) фінансовий стан підприємства [1]. Фінансовий стан підприємства – сукупність показників, що відображають наявність, розміщення використання ресурсів підприємства, реальні й потенціальні фінансові можливост підприємства [2]. Задовільний фінансовий стан – стійка ліквідність, платоспроможність та фінансова стійкість підприємства, його забезпеченість власними оборотними засобами та ефективне використання ресурсів підприємства. Проте фінансовий стан може бути поганим, нестійким, незадовільним, коли мають місце ті чи інші недоліки у фінансах підприємства. Незадовільний фінансовий стан – характеризується неефективним розміщенням ресурсів та неефективним використанням їх, незадовільною платоспроможністю підприємства, наявністю простроченої заборгованості перед бюджетом, з заробітної плати, недостатньою фінансовою стійкістю у зв'язку з несприятливими тенденціями розвитку виробництва та збуту продукції підприємства.

Наслідком цього є виникнення потреби в аналізі фінансового стану підприємства. Треба розрізняти поняття “фінансовий аналіз” і “аналіз фінансового стану”. Фінансовий стан підприємства – сукупність показників, що відображають наявність, розміщення і використання ресурсів підприємства, реальні й потенційні фінансові можливості підприємства.

Фінансовий аналіз діяльності підприємства – комплексне вивчення фінансового стану підприємства з метою оцінки досягнутих фінансових результатів що проводиться за допомогою методів фінансового аналізу за даними бухгалтерської (фінансової) звітності підприємства.

Метою фінансового аналізу підприємства є оцінка фінансового стану підприємства на останню звітну дату з урахуванням динаміки його змін, як склалися за результатами господарської діяльності підприємства за два останн роки; визначення факторів, що вплинули на зміни, та прогнозування майбутнього фінансового стану підприємства. Результати проведеного аналізу використовуються для підготовки рекомендацій щодо доцільності перетворення підприємства у ВАТ або його реструктуризації.

Задовільний фінансовий стан – це стійка ліквідність, платоспроможність та фінансова стійкість підприємства, його забезпеченість власними оборотними засобами та ефективне використання ресурсів підприємства.

Незадовільний фінансовий стан – характеризується неефективним розміщенням ресурсів та неефективним використанням їх, незадовільною платоспроможністю підприємства, наявністю простроченої заборгованості перед бюджетом, з заробітної плати, недостатньою фінансовою стійкістю у зв’язку з несприятливими тенденціями розвитку виробництва та збуту продукції підприємства.[3]

Під час аналізу потрібно вирішити такі основні завдання:

1. Виконати оцінку виконання фінансового плану і фінансового стану підприємства.

2. Визначити вплив факторів на фінансові показники й платоспроможність підприємства.

3. Знайти, визначити резерви і розробити спеціальні заходи щодо їх реалізації.

Проте крім цих головних завдань є такі:

1. Оцінка розрахунково-платіжної дисципліни і стану незавершених розрахунків.

2. Оцінка дебіторсько-кредиторської заборгованості.

3. Оцінка забезпеченості підприємства обіговими коштами, зокрема, власними.

4. Оцінка взаємовідносин з банками і фінансовими організаціями.

5. Розробка заходів, метою яких є більш ефективне використання наявних фінансових ресурсів та покращення фінансового стану підприємства.

Для аналізу використовують такі дані: фінансовий план, бухгалтерський баланс (форма №1), звіт про фінансові результати та їх використання (форма №2), дані бухгалтерського обліку та поточні матеріали фінансового відділу, інші не облікові матеріали.

Основні фактори, що визначають фінансовий стан підприємства :

· виконання фінансового плану і поповнення в міру потреби власного оборотного капіталу за рахунок прибутку;

· швидкість оборотності оборотних коштів.

1.2 Оцінка фінансового стану фірм - досвід економічно розвинених країн

Ринкова економіка сприяє не тільки посиленню, але і якісній зміні ролі фінансового аналізу, що перетворюється в основний метод оцінки фінансового стану підприємства. Він дозволяє виявити ефективність використання ресурсів, оцінити рентабельність і фінансову стабільність господарюючого суб'єкта, установити його положення на ринку, а також кількісно виміряти ступінь ризикованості діяльності й конкурентноздатність.

Практика використання прийомів фінансового аналізу українськими підприємствами недостатня з погляду сучасних вимог економіки. Тим часом, західний досвід фінансового аналізу досить багатий. Тут є своє “ноу-хау”, налагоджені й апробовані технології. Одним з яскравих прикладів може служити досвід гіганта автопромисловості - концерну Renault.

З моменту створення в 17898 р. Луи Рено підприємство займалося розробкою й випуском автомобілів, танків, вантажівок, літакових двигунів і самих літаків. Історія компанії була насичена найважливішими подіями, зльотами й падіннями: післявоєнна націоналізація, створення світових бестселерів, таких як 4 CV й Renault 5, найглибша криза 80-х років і наступні потім політики “Загальної якості”, “Зменшення собівартості” й Інтернаціоналізації”. У цей час і починається активне застосування методів аналізу у фінансовому менеджменті концерну.

Фінансовий аналіз на промислових підприємствах включає аналіз фізичних показників виробництва й дослідження безпосереднє грошових потоків компанії, які базуються на її вартості. Проте, лише сполучення цих двох складових здатно дати реальну оцінку стану фірми.

В основі фізичних показників лежить кількість автомобілів, що випускають, а також відношення цієї кількості до максимально можливої продуктивності заводу й чисельності виробничого персоналу.

Для оцінки ефективності виробництва в Renault використають індекс EIU. Його сутність складається відносно кількост зроблених концерном автомобілів за певний період часу до усередненого за цей же період чисельності персоналу, у т.ч. невиробничого. Цей показник дозволя оцінити динаміку розвитку й вартість виробництва, однак не враховує якісн характеристики й складність автомобілів, що випускають.

Для детального аналізу більше підходить показник IMVP, за допомогою якого можна привести у відповідність параметри різних підприємств, зрівняти час виробництва однієї машини з базовою величиною й, в остаточному підсумку, зіставити результати діяльності будь-яких автомобільних заводів. Завдяки використанню цього показника стала очевидним перевага японських підприємств перед європейськими й американськими конкурентами, а на Renault була сформульована конкретна мета - зменшення часу на виробництво одного автомобіля.

Для всеосяжної оцінки стану компанії й підвищення безпеки її діяльності в майбутньому фізичні показники доповнюються фінансовими, серед яких найбільше значення має індекс “вартості трансформації”. Спрощено говорячи, він показує скільки додають у собівартості готової продукц вартість металу, фарби й комплектуючих.

Цей показник включає в розрахунок вартість виробничого й невиробничого персоналу, суму непрямих виробничих витрат, розмір податків і зборів, а також величину амортизації. Відношення загальної суми цих витрат по підприємству за рік до кількості випущених автомобілів утворить вартість трансформації одиниці продукції, тобто однієї усереднено машини. Аналізуючи співвідношення складових частин вартості трансформації й саму її суму, менеджери мають можливість краще й точніше планувати подальший розвиток підприємства. Скажемо, надмірна вартість персоналу говорить про занадто великий час виробництва одиниці продукції, а значна величина амортизації - про невисоку ефективність даного проекту в цілому.

Важливість комплексного синхронного використання всіх показників фінансового аналізу підкреслює приклад Renault: з кінця 80-х рр. корпорація пережила приватизацію, небувалий ріст й інтернаціоналізацію сво діяльності. Зараз Renault – це 59 заводів й 138 тисяч співробітників по усіму світу, концерну належать румунська Dacia, корейський Samsung motors й 36,8% японського Nissan. Це більше 2,2 млн. зроблених і проданих автомобілів, 37 млрд. євро обсягу продажів і більше 1,3 млрд. євро чистого прибутку (за один тільки 1998 рік). Зараз перед компанією стоять нові завдання, рішення яких неможливо без аналізу показників діяльності підприємства в практиці фінансового менеджменту [4].

Правила фінансового обліку різних західних країн регламентуються своїми специфічними стандартами. І в той же час, між ними є багато загального, так що бухгалтер або фінансовий менеджер Великобританії без особливої праці зможе зрозуміти й оцінити інформацію, представлену американським бухгалтером. У дійсному розділі ми будемо керуватися тими принципами й правилами, які становлять основу Загальноприйнятих принципів бухгалтерського обліку (GAAP - Generally Accepted Accounting Principles) США й основними положеннями Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (МСБО).

Дійсні навчальні матеріали розглядають наступне комплексне завдання:

· викласти основні принципи й особливості МСБО,

· описати формати балансу й звіту про прибуток у вигляді, найбільш зручному для проведення діагностики,

· дати інтерпретацію основних статей балансу й звіту про прибуток,

· знайти відповідність між основними статтями балансу й звіту про прибуток в українських і міжнародних стандартах,

· викласти методику складання звіту про рух грошей,

· указати шляхи використання балансу й звіту про прибуток для цілей діагностики підприємства.

Для одержання загальної оцінки динаміки фінансового стану за звітний період провадиться зіставлення зміни підсумку балансу зі змінами фінансових результатів господарської діяльності за звітний період. Із цією метою зіставляють темпи зміни наступних показників: виторгу від виробництва й нших послуг (робіт), балансового прибутку й величини активів підприємства (авансованого капіталу).

Економічний зміст цього ключового моменту в загальній оцінц динаміки й структури статей бухгалтерського балансу полягає в тому, що після оцінки динаміки зміни балансу доцільно встановити відповідність динаміки балансу з динамікою обсягу виробництва й виторги від перевезень й інших послуг (робіт), а також прибутку підприємства. Більш швидкий темп росту обсягу виробництва, виторгу від перевезень (робіт, послуг) і прибутку в порівнянні з темпом росту суми балансу вказує на поліпшення використання коштів. Так, оптимальним є наступне співвідношення, що базується на взаємозв'язку названих вище основних показників:

ТБП >ТОР> ТА >100% (1.1)

де ТБП ,ТОР ,ТА – відповідно темпи зміни балансового прибутку, обсягу реалізації, суми активів (авансованого капіталу).

Дане співвідношення означає:

· по-перше, прибуток збільшується більше високими темпами, чим обсяг реалізації, що свідчить про відносне зниження витрат виробництва й обігів;

· по-друге, обсяг реалізації зростає більше високими темпами, чим активи (майно) підприємства, тобто ресурси підприємства використаються більш ефективно;

· по-третє, економічний потенціал підприємства зростає в порівнянні з попереднім періодом.

Розглянуте співвідношення у світовій практиці одержало назву "золоте правило економіки підприємства». Необхідно мати на увазі, що якщо діяльність підприємства вимагає значного вкладення коштів (капіталу), як можуть окупитися й принести вигоду лише в більш-менш тривалій перспективі, то ймовірні відхилення від цього «золотого правила». Тоді виниклі відхилення не слід розглядати як негативні. До причин виникнення таких відхилень ставляться: додаток капіталу в сферу освоєння нових технологій виробництва (видів перевезень), модернізації й реконструкції діючих підприємств й ін. Для більш докладного аналізу структури балансу підприємства складаються окремі таблиці вертикального й горизонтального аналізу для активів і для пасивів. Активи розташовуються по убуванню ступеня ліквідності, починаючи з коштів і закінчуючи нематеріальними активами. Пасив балансу починається з найбільш затребуваної її частини й закінчуючи власними коштами. Такий порядок подання активів і пасивів балансу, з одного боку, прийнятий у багатьох західних стандартах обліку, з іншої, концентрує увага аналітика на найбільш важливі для фірми статтях, тому що кошти й короткострокові пасиви найбільшою мірою впливають на оцінку майна фірми фінансовий стан. На противагу цьому, нематеріальні активи, як правило, взагал неможливо продати, а власні кошти не є затребуваними.

1.3 Інформаційне та нормативно-правове забезпечення фінансового аналізу

Для регулювання фінансової діяльност підприємства існує багато нормативних актів. Положення про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації (затверджено наказом Міністерства фінансів України, Фонду державного майна України від 26 січня 2001 р. №49/121) розроблено відповідно до Державної програми приватизації, затвердженої Законом України „Про Державну програму приватизації”, з метою встановлення єдиного порядку та основних методичних засад проведення поглибленого аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації.

Аналіз фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації, здійснюється у випадках, передбачених чинним законодавством. Цим Положенням установлюються порядок розрахунку показників (коефіцієнтів), що характеризують фінансовий стан підприємства, та їх нормативні значення, як застосовуються при проведенні аналізу фінансового стану підприємства за спрощеною схемою. Якщо проведення фінансового аналізу за спрощеною схемою відповідно до вимог Методики оцінки вартості майна під час приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2000 р. 1554, не дає змоги зробити висновки щодо фінансового стану підприємства, то проводиться поглиблений фінансовий аналіз згідно з вимогами, встановленими цим Положенням. Фінансовий аналіз проводиться відповідно до цього Положення загальноприйнятими методами [5].

Фінансовий аналіз проводиться державним органом приватизації у двотижневий термін з дня отримання відповідного запиту. У разі потреби державний орган приватизації може залучати незалежних консультантів та експертів, порядок оплати послуг яких визначається Фондом державного майна України.

Методичні рекомендації щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства (затверджено наказом Міністерства економіки України від 17 січня 2001 р. №10) розроблені з метою забезпечення однозначності підходів при оцінці фінансово-господарського стану підприємств, виявленні ознак поточної, критичної чи надкритичної їх неплатоспроможності, а також приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, своєчасного виявлення формування незадовільно структури балансу для здійснення випереджувальних заходів щодо запобігання банкрутству підприємств [6].

Відповідність розрахованих, згідно з цими методичними рекомендаціями, економічних показників фінансового стану підприємств різним рівням неплатоспроможності визначається державним органом з питань банкрутства, арбітражним керуючим, підприємством, власником його майна (органом, уповноваженим управляти майном підприємства), інвестором, кредитором за власною ініціативою, а також у визначених Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (від 30.06.1999 р.) випадках, при проведенні експертизи фінансового становища підприємства.

Джерелами інформації для проведення розрахунків економічних показників і виявлення ознак неплатоспроможності чи банкрутства є вибіркові показники з документів фінансової звітност підприємства.

Відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, Господарським кодексом України (дійсний з 1 січня 2004 року). Господарський кодекс України має на меті забезпечити зростання ділової активності суб’єктів господарювання, розвиток підприємництва на цій основі підвищення ефективності суспільного виробництва.

Інформаційне забезпечення фінансового аналізу передбачає уперед за все використання наступних форм звітності: ф.1 “Баланс підприємства”; ф.2 “Звіт про фінансові результати”; ф.3 “Звіт про рух грошових коштів”; ф.4 “Звіт про власний капітал”.

Баланс підприємства складається із двох частин: активу й пасиву. Основними розділами активу є: необоротні, оборотні активи та витрати майбутніх періодів. Пасив балансу підприємства складається з таких розділів: власний капітал, забезпечення наступних витрат платежів, довгострокові зобов’язання, поточні зобов’язання. Аналіз бухгалтерського балансу зв'язаний з розглядом кожної статті активу з позиц ліквідності; статті пасивів оцінюються з погляду терміновості вимог до погашення зобов'язань і можливих джерел їх погашення. Інформація про власний капітал розглядається з позиції здатності підприємства зберігати свою фінансову стійкість.

Використовуючи баланс підприємства можна розрахувати такі показники (коефіцієнти), як характеризують виробничий потенціал підприємства: коефіцієнт зносу, оновлення, вибуття основних засобів. Також можна розрахувати показники ліквідності підприємства (коефіцієнти): коефіцієнт покриття, коефіцієнт швидко ліквідності, коефіцієнт абсолютної ліквідності та чистий обіговий капітал. Аналіз платоспроможності (фінансової усталеності) підприємства здійснюється шляхом розрахунку таких показників (коефіцієнтів): коефіцієнта платоспроможності (автономії), коефіцієнта фінансування, коефіцієнта забезпеченості власними оборотними засобами та коефіцієнта маневреност власного капіталу.

Використовуючи форми “Баланс підприємства” та Звіт про фінансові результати” можна розрахувати показники (коефіцієнти) ділової активност підприємства: коефіцієнт оборотності активів, коефіцієнт оборотност дебіторської заборгованості, коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості, тривалість обертів дебіторської та кредиторської заборгованостей, коефіцієнт оборотності матеріальних запасів, коефіцієнт оборотності основних засобів (фондовіддачу) та коефіцієнт оборотності власного капіталу. Також можна розрахувати показники (коефіцієнти) рентабельності підприємства: коефіцієнт рентабельності активів, коефіцієнт рентабельності власного капіталу, коефіцієнт рентабельності діяльності та коефіцієнт рентабельності продукції.

Звіт про фінансові результати складається з трьох частин: фінансові результати, елементи операційних витрат, розрахунок показників прибутковості акцій. Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства передбачає дослідження динаміки та структури фінансових результатів його діяльності, дозволяє визначити фактори, що вплинули на формування величини чистого прибутку (збитку) підприємства. За результатами аналізу робиться висновок щодо прибутковості або збитковості діяльності підприємства, тенденцій зміни фінансових результатів діяльності підприємства порівняно з попередніми періодами, основних факторів, що вплинули на формування кінцевих результатів господарської діяльност підприємства [7].

Звіт про рух грошових коштів складається з трьох частин: рух коштів у результаті операційної діяльності, нвестиційної діяльності та фінансової. Звіт про рух грошових коштів призначений для оцінки здатності підприємства забезпечувати перевищення надходжень коштів над платежами. При розгляді статей даного звіту ключовим показником є результат зміни коштів від операційної діяльності, оскільки саме він характеризує стійкість додаткового надходження коштів на підприємство.

Звіт про власний капітал містить у собі інформацію про залишок власного капіталу на початок року, переоцінку активів, розподіл прибутку, вилучення капіталу, інші зміни в капіталі. Цей звіт дає інформацію про джерела формування власного капіталу за звітний період причинах його зміни. Елементний аналіз даного звіту дозволяє охарактеризувати здатність підприємства до самофінансування і нарощення капіталу. У залежност від причин зміни статей звіту може бути оцінений внесок власного капіталу у формування активів.

Висновки до розділу 1

Під фінансовим станом підприємства розуміється здатність підприємства фінансувати свою діяльність. Воно характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, необхідними для нормального функціонування підприємства, доцільністю їхнього розміщення й ефективністю використання, фінансовими взаєминами з іншими юридичними й фізичними особами, платоспроможністю й фінансовою стабільністю.

Ціль аналізу складається не тільки в тім, щоб установити й оцінити фінансовий стан підприємства, але й у тім, щоб постійно проводити роботу, спрямовану на його поліпшення.

Головною метою аналізу є вчасно виявляти й усувати недоліки у фінансовій діяльності й знаходити резерви поліпшення фінансового стану підприємства і його платоспроможності. Для оцінки стабільності фінансового стану підприємства використається ціла система показників, що характеризують зміни:

¨ структури капіталу підприємства по його розміщенню до джерел утворення;

¨ ефективност й інтенсивності його використання;

¨ платоспроможност й кредитоспроможності підприємства;

¨ запасу його фінансової стабільності.

Західний досвід фінансового аналізу багатший за український. Тут є своє “ноу-хау”, налагоджені й апробовані технології. Одним з яскравих прикладів може служити досвід гіганта автопромисловості - концерну Renault.

Для всеосяжної оцінки стану компанії й підвищення безпеки діяльності в майбутньому фізичні показники доповнюються фінансовими, серед яких найбільше значення має індекс “вартості трансформації”.

Основними джерелами інформації аналізу фінансового стану є: Форма №1 і Форма №2 квартальна й річна звітності, Форма № 3 й , Форма № 4 річн звітності, дані внутрішнього обліку, планування й прогнозування;

Форма №1 - “Баланс підприємства” - подає основну інформацію для аналізу фінансового стану на початок і кінець звітного періоду, а також його динаміки за один або ряд звітних періодів;

Форма №2 - “Звіт про фінансові результати підприємства” пода нформацію про фінансові результати діяльності за звітний період;

Основними вимоги до джерел інформації, використовуваним у фінансовому аналізі, є: доречність, вірогідність, нейтральність, зрозумілість, порівнянність;

По сфері доступності інформація ділиться на відкриту (форми фінансової звітності) і закриту (інформація внутрішнього обліку й планування) або секретну.

Фінансова звітність – бухгалтерська звітність, що містить нформацію про фінансовий стан, результати діяльності. У відповідності з статтею 11 Закону “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” до складу фінансової звітності включають : баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал, примітки до звітів.

Основними умовами правильності складання фінансової звітност :

- повнота відбиття всіх господарських операцій за звітний період;

- відповідність даних синтетичного й аналітичного обліку;

- відповідність показників фінансової звітності даним синтетичного й аналітичного обліку.

2.МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ АНАЛІЗУ ТА ОЦІНКИ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА

2.1 Загальна оцінка майна підприємства та визначення його ринкової усталеності

Фінансовий стан підприємствами щодо складу і джерел утворення його майна на певний момент часу характеризує “Баланс” підприємства:

- розмір та структура активів балансу, тобто дослівно “того, що діє”, чим розпоряджається що використовує підприємство у своїй виробничо-господарській;

- фінансов джерела утворення активів: власні та позикові кошти (зобов’язання) – пасиви.[7]

Баланс підприємства дозволяє надати загальну оцінку змін майна підприємства у цілому, вивчити динаміку його структури. Під структурою розуміють відсоткове співвідношення окремих груп майна всередині цих груп.

Горизонтальний та вертикальний аналіз фінансової звітност підприємства є ефективним засобом для дослідження стану підприємства та ефективності його діяльності. Рекомендації, що даються на основі цього аналізу, мають конструктивний характер та можуть вагомо покращити стан підприємства, якщо вдасться впровадити їх у життя. У той самий час можливості даного виду аналізу обмежені з-за сильної інфляції, що є характерним для України в теперішній час. Дійсно, інфляція сильно викривлює результати порівняння значень статей балансу у процесі горизонтального аналізу, тому що оцінка різних груп активів зазнає різного впливу інфляції. За умови швидкого обігу обігових коштів оцінка їх основних складових (дебіторської заборгованості та товарно-матеріальних запасів) встигає врахувати зміни індексу цін на матеріальні ресурси, що входять у підприємство та виходять з нього у якост готової продукції. У той самий час, оцінка основних коштів підприємства, зроблена на основі принципу історичної собівартості, не встигає врахувати нфляційне збільшення їх реальної вартості. Для подолання цього недоліку держава впроваджує індексацію основних коштів, що дозволяє за допомогою певних коефіцієнтів збільшити балансову вартість основних коштів. Це призводить до значної диспропорції в структурі активів підприємства, та, як наслідок, також викривлює результати вертикального аналізу [8].

Трендовий аналіз міститься у порівнянні кожної позиц звітності з низкою попередніх періодів та формування можливих значень показників у майбутньому. Коефіційний аналіз зводиться до визначення рівнів та динаміки відносних показників фінансового стану, які розраховуються як відношення розмірів балансових статей або інших абсолютних показників, як отримують завдяки звітності або бухгалтерського обліку.

Традиційно структура і джерела утворення майна підприємства досліджується за допомогою агрегованого порівняльного аналітичного балансу. Методику його складання запропонував у 20-ті роки один з фундаторів балансознавства М.Блатов. Щоб отримати порівняльний аналітичний баланс, треба вихідний баланс доповнити показниками структури, абсолютної та структурно динаміки вкладень (активи) і джерел коштів (пасиви) підприємства за звітний період.

При складанні та аналізі агрегованого порівняльного балансу використовують прийоми аналізу горизонтального (визначають абсолютні та відносні зміни різних статей балансу ) та вертикального ( визначають питому вагу окремих статей та їх змін).

Показники порівняльного балансу можна об’єднати у групи:

- структури балансу;

- динаміки балансу;

- структурної динаміки балансу.

- На основі структури змін в активі та пасиві можна зробити висновки про те, які джерела в основному забезпечували надходження нових коштів і в як активи вони були інвестовані. Забезпечення наступних витрат і платежів (розд. 2 пасиву) та доходи майбутніх періодів (розд. 5 пасиву) показують заборгованість підприємства. Тому в агрегованому порівняльному балансі суми цих розділів слід додати до власного капіталу.[9]

Агрегований баланс заслуговує увагу, оскільки форма цього балансу найбільш наближена до західних стандартів складання звітностей, в основі лежить принцип ліквідності (див. табл. 2.1 та табл .2.2) [10].

Таким чином, аналіз статей активу та пасиву агрегованого бухгалтерського балансу дозволяє простежити динаміку змін: загальної вартост майна, вартості іммобілізованих активів, оборотних коштів, величини дебіторсько заборгованості, суми вільних грошових коштів, вартості власного та позикового капіталу, величини довгострокових кредитів та позик та ін. Як наслідком цього доцільність визначення здатності шахти самостійно здійснювати свою діяльність, тобто визначити ринкову стійкість.

Ринкова стійкість – незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування.

Таблиця 2.1 - Аналітичне угрупування й аналіз статей активу балансу

Актив балансу	На початок періоду		На кінець періоду		Зміни
Актив балансу	грошові. одиниці.	%	грошові. одиниці.	%	В абсолютних величинах	у % до величини на початок періоду	у питомих вагах	у % до змін підсумку балансу
1. Майно – усього
1.1. Іммобілізовані активи
1.2. Обігові активи
1.2.1 Запаси
1.2.2. Векселі одержані
1.2.3. Дебіторська заборгованість
1.2.4. Поточні фінансов нвестиції, грошові кошти та інші обігові активи.
1.3. Витрати майбутніх періодів.

Таблиця 2.2 - Аналітичне угрупування й аналіз статей пасиву балансу

Пасив балансу	На початок періоду		На кінець періоду		Зміни
Пасив балансу	грошові. одиниці.	%	грошові. одиниці.	%	В абсолютних величинах	у % до величини на початок періоду	у питомих вагах	у % до змін підсумку балансу
1. Джерела майна, усього
1.1. Власний капітал
1.2. Забезпечення майбутніх витрат і платежів
1.3 Позиковий капітал
1.3.1 Довгостроков зобов'язання.
1.3.2 Короткостроков зобов'язання й інші короткострокові пасиви
1.3.2.1Короткостроков кредити банків і поточна заборгованість по довгострокових зобов'язаннях
1.3.2.2 Векселі видані
1.3.2.3 Кредиторська заборгованість і інші поточні зобов'язання
1.4 Доходи майбутніх періодів

Основними показниками ринкової стійкості є:

1. Коефіцієнт автономії Ка – показник, що характеризу ступінь фінансової незалежності підприємства (фінансової “автономії”), який визначає питому вагу власного капіталу підприємства у загальній сумі його власних і залучених коштів. Нормативне значення коефіцієнту Ка > 0,5 [6] означає, що всі зобов’язання підприємства можуть бути покриті його власними засобами. Ріст коефіцієнта автономії свідчить про збільшення фінансової незалежності. Якщо показник Ка падає нижче значення 0,5, фінансова стійкість підприємства характеризується як незадовільна [11].

Коефіцієнт автономії Ка(частки од.), який розраховують відношенням загальної величини власного капіталу (ф.1р.380) до підсумку балансу (ф.1р.640).

Страницы: 1, 2, 3