Курсовая работа: Розрахунок економічного ефекту від виробництва і використання нової машини
Тоді річна виробнича програма ремонтної майстерні організації
становитиме:
; (3.3)
Результати розрахунку показників трудомісткості з урахуванням
коректування на ремонт власного устаткування представляємо в таблиці 4.
Таблиця 4 - Трудомісткість ремонтів і технічних обслуговувань з урахуванням
поправочних коефіцієнтів
Найменування
групи машин
ПР
ТО2
ТО1
СО
Всього
ДУ - 3Б
61934
5515
7786
6442
81677
ДУ - 30
75735
9724
14574
12622
112655
ДУ - 16
34221
4313
7393
5348
51275
Д3 - 40А
4441
1144
1271
1122
7978
ДЗ - 31
33323
9542
12723
10098
65686
Всього
209654
30238
43747
35632
319271
4 Визначення потужності
стаціонарних і пересувних засобів ремонту та ТО й кількості пересувних
майстерень
У результаті подальших розрахунків визначаємо у нормо-годинах:
Трмм – потужність ремонтно-механічних майстерень;
Тпто – потужність пункту технічного обслуговування;
Тпрм – потужність пересувних ремонтних майстерень;
Тпзто – потужність пересувних засобів ТО.
Рішення про раціональний розподіл робіт із ремонту та ТО між цими
засобами приймаємо з урахуванням ряду факторів, головними з яких є:
– конструктивні особливості машин (маса, габаритні розміри, транспортна
швидкість);
– вид будівництва (сконцентроване, лінійне);
– відстань від бази до фронту будівельних робіт.
За конструктивними ознаками, що впливають на організацію технічного
обслуговування та ремонту, задані машини розподіляємо на такі групи:
1) машини з відносно високою транспортною швидкістю (більше ніж 20
км/год): автогрейдери;
2) машини пневмоколісні, що переміщуються на буксирі автотягачами:
причіпні та самохідні пневмошинні котки.
Питання організації ремонтів машин у польових умовах розв'язується значно
складніше, ніж для технічних обслуговувань. У даний час у будівництві практично
немає пересувних ремонтних засобів, які могли б у польових умовах ефективно та
якісно виконати весь необхідний комплекс ремонтних робіт.
Як правило, при віддаленні від бази на 20 км у польових умовах виконуються тільки наступні види робіт ПР:
– загальне розбирання, збирання та післяремонтне регулювання, що
пов'язане з демонтуванням і монтуванням вузлів та окремих доступних деталей;
– зварні роботи по ремонту робочих органів, ходового обладнання й металоконструкцій;
– електротехнічні роботи;
– ремонт систем живлення та окремих елементів гідроприводу;
– шиномонтажні роботи.
У заданих умовах передбачаємо для машин 1-ої групи (автогрейдери) проведення
всіх видів ремонтів і ТО на базі, для машин 2-ої групи (самохідні та причіпні
котки) проведення ТО-1, ТО-2 та СО у польових умовах в обсязі 60 – 70%, а ПР –
повністю на базі.
Розподілення робіт по ТО і Р на "стаціонарні" і
"польові" виконуємо в таблиці 5.
Таблиця 5 - Розподілення робіт з ТО і ремонту на стаціонарні і польові
Найменування
машин
Вид
ТО і Р
Загальна
трудомісткість
Розподілення робіт
Стаціонарні
Польові
%
Трудомісткість
%
Трудомісткість
1
2
3
4
5
6
7
ДУ - 3Б
ТО1
7786
30
2336
70
5450
ТО2
5515
30
1655
70
3860
СО
6442
30
1933
70
4509
ПР
61934
100
61934
0
0
ДУ - 30
ТО1
14574
30
4372
70
10202
ТО2
9724
30
2917
70
6807
СО
12622
30
3787
70
8835
ПР
75735
100
75735
0
0
ДУ - 16
ТО1
7393
35
2588
65
4805
ТО2
4313
35
1510
65
2803
СО
5348
35
1872
65
3476
ПР
34221
100
34221
0
0
Д3 - 40А
ТО1
1271
100
1271
0
0
ТО2
1144
100
1144
0
0
СО
1122
100
1122
0
0
ПР
4441
100
4441
0
0
ДЗ - 31
ТО1
12723
100
12723
0
0
ТО2
9542
100
9542
0
0
СО
10098
100
10098
0
0
ПР
33323
100
33323
0
0
Всього
319271
268524
50747
Розраховуємо потрібну кількість пересувних ремонтних майстерень
спеціалізованих за видами робіт:
, (4.1)
де – кількість робочих в
бригаді пересувної майстерні, чол. (nбр=2…3);
– кількість членів екіпажу машин
(машиністів та помічників), що беруть участь у ремонті закріпленої за ними
машини;
К1 – коефіцієнт, що враховує
затрати часу на переїзд майстерні до місця знаходження машини та назад,
підготовку до роботи, отримання із складу агрегатів і матеріалів (К1
= 0,6…0,7);
К2 – коефіцієнт витрати часу в
зв'язку з нерівномірністю виходу машин у ремонт, а також із ремонтом та ТО
майстерні (К2 = 0,7…0,8);
– кількість змін роботи майстерні за
добу;
Фнр – номінальний річний фонд часу одного робітника, год:
,
(4.2)
де – кількість календарних
днів за рік;
– кількість вихідних та святкових
днів за рік;
– усереднена тривалість робочої зміни
(= 8,0 год.).
;
На підставі отриманого результату робимо
висновок про доцільність застосування на даному підприємстві пересувних
ремонтних майстерень в кількості 10 машин.
Після розподілу
трудомісткості ТО і ремонту на стаціонарні і польові розподіляємо
трудомісткість по видах робіт відповідно до додатку 9
Потужність
ремонтних робіт ТПР , що розрахована раніше, розподіляємо за видами
робіт:
,
де - частка робіт даного виду для
машин даної групи, %.
Результати розрахунку
представляємо в таблиці 6.
Таблиця 6 - Розподіл
трудомісткості ТО і поточного ремонту за видами робіт