Спочатку, як варто відзначити, позитивний момент — вся група дітей (за винятком однієї дитини характеристики якої потрібно аналізувати окремо) виконала інструкцію, дану дорослим.

До цієї ж групи позитивів, які є необхідними, але недостатніми, можна віднести і тенденцію до запозичення досвіду інших. Вона діагностувалася у четвертої частини дітей. Якщо ж торкнутися больових проблем психічного розвитку дітей з обмеженими психофізичними можливостями, то тут кидається у вічі те, що в 15 із 26 хлопчиків і дівчаток вже діагностується серйозна проблема амбівалентності, тобто роздвоєння почуттів з приводу одного й того ж явища, об'єкта. Ми спеціально курсивом позначаємо цю особливість в їх розвитку, бо вона торкається світу емоцій дітей і свідчить про існування внутрішнього конфлікту. Проявляється він у тому, що дитині, яка травмована попереднім досвідом важко робити емоційний, однозначний вибір. Це — синдром залишків травмуючого стресу і ознаки того, що він залишив свої наслідки в психіці дитини. Це сигнал про емоційне неблагополуччя, яке робить таку дитину вразливою. Тому завдання, яке ми вважаємо першочерговим при роботі з цими дітьми, є умиротворення їх емоцій. Досягнути цього ми прагнемо введенням нашої іротерапетичної (пісочну терапію, пальчикову терапію, ґудзикову терапію) моделі в психокорекційний процес.

До роду поширених у даній групі проблем можна віднести і проблеми пов'язані з їх морально-орієнтаційним розвитком. Відомо, що в умовах дошкільного закладу надто культивуються вимоги бути "доброю дівчинкою" чи "добрим хлопчиком". Багато в чому це спричиняє гальмування дітьми своїх власних бажань, потягів і змушує керуватися зовнішніми вимогами. Якщо звернутися до психофізіологічного розгляду цього механізму, то таке виховання будується на активізації процесів гальмування за рахунок зниження процесу збудження кори головного мозку. На перший погляд такі діти більш чемні, виховані, але за цим стоїть певне маніпулювання їх психікою. Звичайно, ніхто навмисне не вдається до такого маніпулювання, та для дитини, яка не має простору для самореалізації, це може бути травмуючим фактором.

Серед упущень у психологічному розвитку обстежуваних дітей із обмеженими психофізичними можливостями ми бачимо і те, що в багатьох із них є проблеми з самооцінкою. Здебільшого вона недостатня. Так, понад третина дітей "мало впевнені у власній цінності", ставлять під сумнів свій інтелект, стільки ж дітей "прагнуть бути поміченими, ствердитися".

Багато дітей виявило по тесту таку тенденцію "добрий інтелект, та важко висловлюватися. Проблеми з контактами". Тут позначається, з одного боку, вік дітей, поки невербальний інтелект може випереджати розвиток вербального. З іншого боку, дійсно існує проблема з розвитком мовлення дітей, що загалом обумовлюється недостатньою кількістю ситуацій виявлення активності. Отже, бажання спілкуватися, розмовляти з оточуючими, прагнення звернути на себе увагу дитина може реалізувати в адекватній діяльності, а саме в творчості. Саме в такій ситуації доцільним засобом є казкотерапевтичні методики.

Другий етап експериментального дослідження— формуючий експеримент. Його мета — за допомогою впровадження ігротерапії й технологій пісочної, пальчикової та ґудзикової ігротерапії підвищити ефективність процесу соціально-педагогічної корекції. Нами була запроваджена Модель застосування методик ігротерапевтичного впливу у роботі з дітьми обмеженими психофізичними можливостями. Комплексна ігротерапевтична програма, що включає в себе ігри на піску, ігри з пальчиками та ігри з ґудзиками були застосовані на експериментальній групі (див. додаток В).

В експериментальній групі ми провели 10 занять, які складаються з , різноманітних вправ і завдань. Основною метою даних вправ є:

1. Формування здатності регулювати процеси збудження і гальмування, вміння швидко переключатись з активної діяльності на пасивну і навпаки.

2. Розвиток сенсорного інтелекту.

3. Активізація дітей на прояв своїх почуттів.

4. Розвиток уяви і фантазії.

5. Підвищення самооцінки.

6. Розвиток креативних здібностей.

7. Заспокоєння нервової системи, занурення в стан спокою і розслаблення.

8. Активізація і збагачення словникового запасу.

9. Розвиток мовлення при відповідях на запитання, формування вміння вільно висловлювати власні думки.

10.Розвиток абстрактних та творчих здібностей.

11 .Розвиток уміння вільно спілкуватись один з одним, уважно

вислухати іншого.

12.Активізація слухової уваги, вміння концентруватися на слухових

образах.

13.Розвиток моторики рук, координація рухів.

14.Розширення уявлень дитини про емоції, розвиток уміння передавати заданий емоційний стан різними засобами вираження. 15.Виховання добрих почуттів, впевненості в собі та в інших, оточуючих нас людях.

Отже, під час формуючого експерименту ми, за допомогою проведеної системи занять з ігротерапії (10 занять), прагнули підвищити ефективність процесу соціально-педагогічної корекційної дії із дітьми обмеженими психофізичними можливостями.

Третій етап експериментального дослідження — контрольний-констатуючий експеримент. Його мета— перевірити, чи є ефективною наша модель застосування технологій ігротерапевтичного впливу в психокорекціиній роботі з дітьми із обмеженими психофізичними можливостями.

Для отримання даних щодо ефективності запровадженої нами моделі, нами було проведене повторне тестування дітей контрольної і

експериментальної груп за проективною методикою "дерево". Нами були отримані наступні результати:

Таблиця 1. РОЗПОДІЛ ДАНИХ ОБСТЕЖЕННЯ ДІТЕЙ З ОБМЕЖЕНИМИ ПСИХОФІЗИЧНИМИ МОЖЛИВОСТЯМИ ЗА ТЕСТОМ "ДЕРЕВО"

Тип дерева	Кількість зображень
	Експериментальна група	Контрольна група
Ялина	5	1
Синтетичне дерево	—	—
Педантичне дерево	—	—
Зимове дерево	11	7
Пікнічне	3	2
Естетичне	2	2
Пальма, "екзотичне"	3	1
Характерне дерево	—	—
Сюжетне	—	—
Змішаний тип	2	11
Проблемне дерево	—	—

Повернемося до аналізу отриманих даних. По-перше, позитивним фактором є поява зображень нових типів дерев: типу 1 — "ялинка", тип 7 — пальма "екзотичне". Аналіз дитячих малюнків свідчить, що більшість дітей з обмеженими психофізичними можливостями схильна до зображення "зимового дерева", елементи якого зустрічаємо і в змішаному типі. Це є свідченням того, що дитина прагне до творчої діяльності.

Серед малюнків дітей з'явились нові типи: тип 1 — "ялинка", тип 7 —

пальма "екзотична", що свідчить про організаторські нахили того, хто малює, про його активність.

Наступна частина нашої роботи по інтерпретації тесту "дерево"

проводилась з урахуванням рекомендацій щодо аналізу графічного матеріалу, розроблених Р. Стором та використавши поради, щодо інтерпретації С. Романової і О. Потьомкіної [87, С.92].

Систематизувавши все це, ми отримали дані, які наводимо в таблиці 2.

Таблиця 2. ІНТЕРПРЕТАЦІЙНІ ДАНІ ЗА ТЕСТОМ "ДЕРЕВО"

№ п/п	Психологічні проблеми		Експерт аг	гментальн рупа	Контрольна група
			К-сть дітей	Ранг	К-сть дітей	Ранг
1.	Виконання інструкції		26	1	24	1
2.	Амбівалентність (конфлікт при виборі емоційних реакцій)		8	6	12	2
3.	Добра адаптація до середовища		13	1	11	3
4.	Тенденція до систематичної діяльності		10	4	10	4
5.	Відмова бачити існуючу реальність		9	5	10	4
6.	Прагне бути поміченим, ствердитися		10	4	9	5
7.	Мало впевнений у власній цінності, ставить під сумнів свій інтелект		5	9	8	5
8.	Рухливість, яка супроводжується блокуванням, моральні проблеми		4	10	9	5
9.	Добре розвинутий інтелект, та важко висловлюватися. Проблеми з контактами		4	10	8	6
10.	Подобається розмовляти, привертати до себе увагу, бути поміченим		9	5	8	6
11.	Потреба в систематизації на основі звичок		8	6	8	6
12.	Добрий контроль, рефлексія допомагають в пошуку автономії самоконтролю. Здатність стримувати свої реакції		8	6	7	7
13.	Тенденція до запозичення досвіду інших		7	7	7	8
14.	Сумнів у своєму інтелекті, позиція захисту		6	8	8	6
15.	Загальне занепокоєння, тривога		6	8	6	8
16.		Інфантильний пошук підтримки	6	8	5	9
17.		Наявність внутрішньої прихованої фантазії, яка не виявляється	4	10	7	10
18.		Прагне бути у злагоді з оточенням	5	9	6	8
19.		Добра диференціація реальності	5	9	4	10
20.		Здатний осмислювати свій досвід стримувати свої реакції	3	11	4	10
21.		Потреба спиратися на авторитет (часто у таких дітей є мати, яка не забезпечує захисту)	3	11	2	12
22.		Неявна агресія (в почуттях)	3	11	3	11
23.		Дитяча залежність, покірність, відчай	2	12	2 2	12
24.		Порив, ентузіазм, прагне до домінування	2	12	2 2	12
25.		Перебуває в обороні, залишається ввічливим, не атакує	2	12	2	12
26.		Залежність, недовіра до себе, мрії про компенсуючи могутність	2	12	2	12
27.		Значні проблеми з батьками, які викликають стурбованість. Акумулюється злість, туга, відчуття покинутості	2	12	2	12
28.		Ускладнення з вибором	2	12	2	12
29.		Мрії, які повторюються та не знімають тугу	2	12	2	12
30.		Бачить реальність, та не вважає її такою, що відповідає бажанням. Прагне уникнути реальності в мріях, грі	2	12	2	12
31.		Залежить від оточення і відповідає йому агресією	2	12	2	12
32.		Страждання		13		13
33.		Пошук злагоди з оточенням		13		13
34.		Враження покинутості депресії, непотрібності		13		13
35.		Відчай, безсилля		13		13
36.		Вміння отримувати і віддавати		13		13
37.		Пошук точності і оцінювання		13		13
38.		Пошук прогресу через краще		13		13
39.		Раптові реакції гніву, які можна передбачити		13		13
40.		Почуває себе ізольованим, нещасним		13		13
41.		Залежність, недовіра до себе		13		13
42.		Відсутність рефлексії, контролю		13		13

За отриманими даними проблема амбівалентності, що була наявна у більшості дітей на початку нашого дослідження (у 15 з 26 дітей експериментальної групи і в 14 з 24 дітей контрольної групи) зменшилась (8 з 26 експериментальної групи і в 12 з 24 дітей контрольної групи) під впливом

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6