Учебное пособие: Податкова система України

Право на податковий кредит надає податкова накладна, яку має право виписати у двох примірниках продавець – зареєстрований платник ПДВ.

Датою виникнення податкових зобов’язань з поставки товарів вважається дата, що сталася раніше:

·  або дата надходження коштів від покупця (на банківський рахунок чи в касу підприємства);

·  або дата відвантаження товарів, оформлення документів на виконані роботи (надані послуги).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

·  або дата оплати за товари, роботи, послуг з поточного рахунку чи каси підприємства;

·  або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання товарів, робіт, послуг.

При вивченні цього закону, крім того необхідно звернути увагу на статтю 9, де вказується порядок реєстрації осіб, як платників ПДВ та на статтю 10 цього закону, де вказані особи, що відповідальні за нарахування, утримання та сплату (перерахування) ПДВ до бюджету.

Запитання для самоперевірки

1.  В чому полягає сутність і значення ПДВ?

2.  Хто є платниками ПДВ?

3.  Що є об’єктом оподаткування ПДВ?

4.  Які операції звільнені від оподаткування ПДВ?

5.  Вкажіть базову ставку ПДВ?

6.  Як визначити суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету?

7.  Що таке податкове зобов’язання?

8.  Що таке податковий кредит?

Завдання 1.

Визначте податкове зобов’язання, податковий кредит і суму ПДВ, яку потрібно сплатити до бюджету за жовтень поточного року на підставі даних:

1.  Загальний обсяг поставки товарів (робіт, послуг), за якими виникає податкове зобов’язання – 54900 грн.

2.  Податковий кредит – 7350 грн.

Завдання 2.

Визначте податкове зобов’язання, податковий кредит і суму податку на додану вартість, яку потрібно сплатити до бюджету за вересень поточного року на підставі таких даних:

1.  Загальний обсяг поставки товарів (робіт, послуг), за якими виникає податкове зобов’язання – 36600 грн.

2.  Загальний обсяг придбання товарів (робіт, послуг) без ПДВ, вартість яких включається до валових витрат – 24900 грн.

Питання 2. Закон України “Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби”.

Література:

1. Закон України “Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби”від 15. 09. 95 зі змінами та доповненнями

2. Василик О. Д. Податкова система України. Навч. посіб. -К. :ВАТ"Поліграфкнига"2004 с. 84-88

3. Онизько С. М. , Тофан У. М. Податкова система. Підруч. -Львів: Магнолія плюс 2004 с. 193-199

Закон України “Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби” від 15. 09. 1995 року (зі змінами та доповненнями) визначає особливості на рахування та сплати акцизного збору, що справляється з виготовлених українськими виробниками та ввезених на територію України алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Під час вивчення цього закону необхідно засвоїти, хто є платниками акцизного збору на алкогольні та тютюнові вироби; що є об’єктом оподаткування і як обчислюється оподаткований оборот.

Платниками акцизного збору на алкогольні напої і тютюнові вироби згідно статті 2 цього закону є:

·  суб'єкти підприємницької діяльності — українські виробники алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також замовники, за дорученням яких виготовляється ця продукція на давальницьких умовах;

·  суб'єкти підприємницької діяльності, включаючи підприємства з іноземними інвестиціями, незалежно від дати їх реєстрації, та громадяни, що займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, які ввозять алкогольні напої та тютюнові вироби на митну територію України як для власних, так і для виробничих потреб з метою продажу або реалізації на умовах комісії та реекспорту;

·  фізичні особи, які ввозять на митну територію України алкогольні напої та тютюнові вироби в обсягах, що підлягають обкладенню ввізним (Імпортним) митом;

·  юридичні та фізичні особи, міжнародні організації, їх філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, які здійснюють реалізацію алкогольних напоїв та тютюнових виробів на митній території України, включаючи операції щодо ввезення (імпорту) в Україну алкогольних напоїв та тютюнових виробів, якщо їх реалізація на території України здійснюється зазначеними суб'єктами через постійні представництва, розташовані на території України.

Об'єкти оподаткування:

·  обороти з реалізації вироблених на території України алкогольних напоїв та тютюнових виробів шляхом їх продажу, обміну на іншу продукцію (товари, роботи, послуги), безплатної передачі, з частковою їх оплатою

·  обороти з реалізації (передачі) алкогольних напоїв та тютюнових виробів для власного споживання і промислової переробки

·  вартість алкогольних напоїв та тютюнових виробів, виготовлених українськими виробниками на давальницьких умовах

·  митна вартість алкогольних напоїв та тютюнових виробів, які ввозяться на територію України, включаючи виготовлені за межами митної території України з давальницької сировини, реімпортовані, а також митна вартість продукції, яка повертається на митну територію України в зони митного контролю (магазинів безмитної торгівлі), перерахована у валюту України за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату митного оформлення товарів (продукції), з урахуванням фактично сплачених сум мита та митних зборів.

Не підлягають оподаткуванню:

·  митна вартість ввезених і конфіскованих на території України алкогольних напоїв та тютюнових виробів, щодо яких не визначено власника, а також: тих, що перейшли до держави за правом спадкоємства;

·  митна вартість алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що перевозяться через територію України транзитом;

·  митна вартість імпортованої сировини чи обороти з реалізації (передачі) української сировини, що ввозиться або використовується для виробництва підакцизних товарів;

·  вартість алкогольних напоїв та тютюнових виробів, експортованих за межі митної території України за іноземну валюту, за умови надходження цієї валюти на валютний рахунок підприємства;

·  митна вартість алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що ввозяться (пересилаються) фізичними особами на територію України в межах норм, визначених законодавством України для безмитного ввезення цих видів товарів;

·  митна вартість зразків алкогольних напоїв та тютюнових виробів, ввезених на територію України з метою показу чи демонстрації, якщо вони залишаються власністю іноземних юридичних осіб і їх використання на території України немає комерційного характеру.

З метою правильного визначення податкового зобов'язання щодо акцизного збору використовується таке поняття як оподатковуваний оборот.

Оподатковуваний оборот з реалізації вироблених в Україні алкогольних напоїв та тютюнових виробів обчислюється виходячи з їх вартості, за цінами, встановленими з урахуванням акцизного збору без податку на додану вартість.

Оподатковуваний оборот при виробництві алкогольних напоїв та тютюнових виробів українськими підприємствами з використанням давальницької сировини обчислюється виходячи з вартості готової продукції за цінами на аналогічну продукцію, що склалися на момент купівлі марок акцизного збору для маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, з урахуванням акцизного збору без податку на додану вартість.

У разі ввезення алкогольних напоїв та тютюнових виробів оподатковуваний оборот визначається виходячи з митної вартості цих виробів, перерахованої у валюту України за валютним (обмінним) курсом НБУ, що діяв на дату митного оформлення товарів, з урахуванням фактично сплачених сум мита та митних зборів, але не нижче індикативних цін, встановлених КМУ.

У разі наявності наднормативних втрат сировини з вини підприємства під час виробництва спирту етилового, коньячного, плодового та алкогольних напоїв, суб'єкти підприємницької діяльності сплачують акцизний збір за понесені втрати в порядку, передбаченому чинним законодавством про справляння акцизного збору. При цьому оподатковуваний оборот обчислюється, виходячи з вартості цієї продукції за цінами, що склалися на підприємстві на час проведення розрахунків за аналогічну продукцію на момент виявлення цих втрат з урахуванням акцизного збору без податку на добавлену вартість.

Оподатковуваний оборот для алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що ввозяться фізичними особами в обсягах, що підлягають обкладенню ввізним (імпортним)митом, визначається на підставі вантажної митної декларації з пред'явленням товарних чеків на ці товари, а у разі їх відсутності — виходячи з розміру індикативних цін.

Ставки акцизного збору на алкогольні напої та тютюнові вироби встановлюються Верховною Радою України і є єдиними на всій території України.

Суми акцизного збору, що підлягають сплаті, нараховуються платниками самостійно за встановленими ставками. Виробники алкогольних напоїв та тютюнових виробів проводять маркування кожної пляшки (упаковки) алкогольних напоїв та кожної пачки (упаковки) тютюнових виробів у такий спосіб, щоб марка розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару відповідно до "Положення про виробництво, зберігання, продаж марок акцизного збору, маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів". Маркування алкогольних напоїв здійснюється марками акцизного збору, які відрізняються за дизайном для окремих видів продукції, визначених КМУ. Кожна марка акцизного збору на тютюнові вироби повинна мати окремий номер.

Наявність марки акцизного збору на пляшці (упаковці) алкогольних напоїв та пачці (упаковці) тютюнових виробів є однією з умов для ввезення на митну територію України і реалізації їх споживачам. Забороняється ввезення, зберігання, транспортування, прийняття на комісію з метою продажу та реалізація на території України алкогольних напоїв та тютюнових виробів, на яких не має марок акцизного збору встановленого зразка. Продаж марок акцизного збору українським виробникам алкогольних напоїв та тютюнових виробів проводиться, виходячи з планових щомісячних обсягів реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відповідно до заявки-розрахунку на необхідну кількість марок. Українські підприємства-виробники, що реалізують продукцію, сплачують акцизний збір до відповідного бюджету після здійснення обороту з реалізації:

·  алкогольних напоїв — на третій робочий день після відвантаження продукції;

·  тютюнових виробів — до 16 числа наступного місяця, що наступив за звітним місяцем.

Особливу увагу необхідно звернути на статтю 8 цього закону, де вказується, що відповідальність за недодержання порядку маркування, реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів, несвоєчасну сплату акцизного збору несуть виробники, імпортери цих товарів та їх посадові особи згідно чинному законодавству України.

Завдання 1.

Визначити суму акцизного збору, що підлягає сплаті до бюджету, якщо тютюнова фабрика за місяць реалізувала:

Методичні рекомендації:

При визначенні суми акцизного збору по кожному виду тютюнових виробів враховують:

1.  обсяг реалізації тютюнових виробів за місяць;

2.  ставку акцизного збору.

Питання 3. Термінологія митної справи.

Література:

1. Митний Кодекс України (статті 1-5).

В Митному кодексі України дано визначення основних термінів митної справи:

Митна територія (стаття 5 Митного кодексу) – територія України, зайнята сушею, територіальне море, внутрішні води і повітряний простір, а також штучні острови, установки і споруди, що створюються у морській економічній зоні України;

Митний контроль (стаття 1. 15 Митного кодексу) – сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своєї компетенції з метою забезпечення додержання норм цього кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку;

Види переміщення через митний кордон (статті 1. 23, 1. 24, 1. 25, 1. 26, 1. 27, 1. 28 Митного кодексу).

1)  у вантажних відправленнях – це переміщення товарів через митний кордон України при здійсненні експортно-імпортних операцій;

2)  у міжнародних поштових відправленнях – це переміщення товарів через митний кордон України упакованих та оформлених бандеролях, спеціальних мішках з позначкою “М”, поштових посилках, дрібних пакетах;

3)  у міжнародних експрес-відправленнях – це переміщення товарів та інших предметів, що перевозяться експрес-перевізником будь-яким видом транспорту з метою доставки одержувачу у визначений термін;

4)  у несупроводжуваному багажі – переміщення через митний кордон України товарів, що належать громадянам з оформленням багажних документів;

5)  у ручній поклажі – переміщення через митний кордон України товарів, що належать громадянам у транспортних засобах, якими прямують ці громадяни без оформлення багажних документів;

6)  у супроводжуваному багажі – переміщення через митний кордон України товарів, що належать громадянам, у багажних відділеннях транспортних засобів, якими прямують ці громадяни з оформленням багажних документів.

Митна декларація (стаття 1. 12 Митного кодексу) – письмова заява, встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення;

Декларанти (стаття 1. 5 Митного кодексу) – юридична чи фізична особа, яка здійснює декларування (складає митну декларацію) товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.

Запитання для самоперевірки

1.  В чому полягає необхідність митного контролю?

2.  Для чого необхідна митна декларація?

3.  Хто є декларантом у митній справі?

Питання 4. Порядок перерахування мита до бюджету.

Література:

1. Василик О. Д. Податкова система України. Навч. посіб. -К. :ВАТ"Поліграфкнига"2004 с. 89-96

2. Онизько С. М. , Тофан У. М. Податкова система. Підруч. -Львів: Магнолія плюс 2004 с. 200-204

Мито – це непрямий податок на товари та інші предмети, які переміщуються через митний кордон України.

Платниками мита є юридичні і фізичні особи при здійсненні експортно-імпортних операцій.

Документом, який є підставою для нарахування мита, є вантажна митна декларація. Без сплати мита та відмітки у декларації пропуск товарів та інших предметів через митний кордон не дозволяється.

Сплата мита може здійснюватися:

·  під час перетину митного кордону;

·  при реєстрації товарів та інших предметів на митній території України;

·  за вексельними розрахунками з відстрочкою платежу.

Належна до сплати сума мита, перераховується платниками на рахунки митних органів, які здійснюють митні оформлення товарів чи майна, або вноситься готівкою в касу митного органу. А по товарах та інших предметах, що пересилаються в міжнародних поштових відправленнях мито сплачується підприємствам зв’язку.

Сума мита, що сплачена митним органам та підприємствам зв’язку перераховується до Державного бюджету України.

Контроль за правильністю та своєчасністю сплати мита до бюджету здійснює митна служба України, а не податкова служба.

Запитання для самоперевірки

1.  Що таке мито?

2.  Хто є платником мита?

3.  Що є підставою для нарахування мита?

4.  Хто здійснює контроль за правильністю нарахування мита та своєчасністю сплати його до Державного бюджету України?

Індивідуальні завдання

1. Порядок застосування непрямих податків, їх переваги та недоліки.

2. Розрахунок податку на додану вартість та його документальне оформлення.

3. Ефективність оподаткування споживання в Україні.

4. Економічна ефективність митної справи в Україні.

5. Сутність, форми і способи перекладання непрямих податків.

ТЕМА 8 “ОПОДАТКУВАННЯ СУБ’ЄКТІВ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА”

План самостійної роботи:

20.  Указ Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва”.

21.  Закон України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”.

22.  Порядок переходу платників до спрощеної системи оподаткування.

Методичні рекомендації:

Питання 1. Указ Президента України “Про спрощену систему оподаткуванню, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва”.

Література:

1. Закон України "Про державну підтримку малого підприємства" від 19. 10. 200;

2. Указ Президента України “Про спрощену систему оподаткуванню, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” від 28. 06. 99.

3. Василик О. Д. Податкова система України. Навч. посіб. -К. :ВАТ"Поліграфкнига"2004 с. 242-246

7. Онизько С. М. , Тофан У. М. Податкова система. Підруч. -Львів: Магнолія плюс 2004 с. 178-181

З метою реалізації державної політики, спрямованої на підтримку малого підприємництва, підвищення його ролі в розвитку національної економіки з 1 січня 1999 року застосовується спрощена система оподаткування у вигляді сплати єдиного податку для суб’єктів малого підприємництва.

Основним законодавчим документом для застосування єдиного податку для суб’єктів малого підприємництва є Указ Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва”.

Під час вивчення цього Указу необхідно звернути увагу на те, що платниками єдиного податку є:

1.  Юридичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, тобто підприємства всіх форм власності, якщо в них за рік середньооблікова чисельність працівників не перевищує 50 осіб, а обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за календарний рік – не перевищує 1 млн. грн. Середньооблікова чисельність працівників визначається за методикою, затвердженою органами статистики, з урахуванням усіх працівників, у тому числі тих, хто працює за договорами та за сумісництвом.

2.  Фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність, якщо кількість найманих працівників, включаючи членів їх сім’ї не перевищує 10 осіб і обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за календарний рік – не перевищує 500 тис. грн.

Суб’єкти підприємницької діяльності, які перейшли на спрощену систему оподаткування за єдиним податком не мають права застосовувати іншого способу розрахунку за реалізовану продукцію, крім готівкового та безготівкового грошового розрахунку.

Платники єдиного податку звільняються від слати таких податків і зборів (обов’язкових платежів):

·  податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа вибрала оподаткування за ставкою – 6%;

·  податку на прибуток підприємств (юридичні особи);

·  податку на доходи фізичних осіб (фізичні особи – підприємці);

·  плати за землю;

·  збору за спеціальне використання природних ресурсів;

·  комунального податку;

·  податку на промисел;

·  внесків до Фонду соціального захисту інвалідів;

·  збору на видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг;

·  збору на обов’язкове державне соціальне страхування.

Юридичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності при нарахуванні суми єдиного податку за місяць враховують:

1.  Виручку від реалізації товарів (робіт, послуг), яка надійшла на поточний рахунок або в касу підприємства.

Примітка: У разі продажу основних засобів, виручкою від реалізації вважається різниця між сумою отриманою від реалізацією та їх залишковою вартістю на момент продажу.

2.  Ставку податку в розмірі 6% від виручки, але зі сплатою ПДВ, або 10% від виручки, без сплати ПДВ.

Термін сплати єдиного податку юридичними особами на окремий рахунок держказначейства – не пізніше 20 числа наступного місяця за звітним місяцем. На наступний день після отримання коштів держказначейство перераховує:

·  до державного бюджету – 20%;

·  до місцевого бюджету – 23%;

·  до Пенсійного фонду – 42%;

·  до Фонду соцстраху по тимчасовій непрацездатності – 11%;

·  до Фонду сприяння зайнятості населення – 4%.

Щоквартально і наростаючим підсумком з початку року, юридичні особи за результатами господарської діяльності складають і подають до податкової інспекції Розрахунок сплати єдиного податку на бланку спеціального зразка. Термін подання цього розрахунку – до 20 числа наступного місяця за звітним кварталом.

На спрощену систему оподаткування не можуть бути переведені:

·  довірчі товариства, страхові компанії, банки, інші фінансово-кредитні та небанківські фінансові установи;

·  суб’єкти підприємницької діяльності у статному фонді яких частки, що належать іншим юридичним особам – учасникам та засновникам, перевищує 25%;

·  суб’єкти підприємницької діяльності, спільна діяльність яких здійснюється на підставі договору про спільну діяльність без створення юридичної особи.

Фізичні особи - суб’єкти підприємницької діяльності сплачують єдиний податок за ставками, встановленими місцевими органами самоврядування. Розмір ставки залежить від виду діяльності і не може бути менше 20 та не більше 200 грн. на календарний місяць.

Якщо фізична особа здійснює кілька видів діяльності, для яких встановлено різні ставки єдиного податку, то вона сплачує один податок, що не перевищує максимальної ставки, бо отримує одне свідоцтво на здійснення підприємницької діяльності. Так, в м. Херсоні ставка єдиного податку для здійснення роздрібної торгівлі – 120 грн. на місяць, а для надання послуг з перевезення вантажу – 80 грн. В даному випадку для підприємця – фізичної особи, який займається цими видами діяльності буде встановлена ставка єдиного податку на місяць в розмірі – 120 грн.

Якщо підприємець використовує працю найманих працівників, включаючи членів сім’ї, то за кожного такого працівника ставка єдиного податку збільшується на 50%.

Термін сплати єдиного податку для фізичних осіб – підприємців на окремий рахунок держказначейства – передоплата, не пізніше 20 числа місяця, що передує звітному.

Із загальної суми сплаченого єдиного податку держказначейство перераховує:

·  до місцевого бюджету – 43%;

·  до Пенсійного фонду – 42%;

·  до Фонду соцстраху по тимчасовій непрацездатності – 11%;

·  до Фонду сприяння зайнятості населення – 4%.

Щоквартально і наростаючим підсумком з початку року фізичні особи - суб’єкти підприємницької діяльності складають і подають до податкової інспекції Звіт на бланку спеціального зразка. Термін подання цього Звіту – не пізніше 5 числа наступного місяця за звітним податковим періодом. Підставою для складання цього Звіту є дані Книги обліку доходів і витрат, яку веде підприємець на підставі первинних бухгалтерських документів.

Платники єдиного податку – суб’єкти підприємницької діяльності, мають право не використовувати касові апарати, але не мають права торгувати алкогольними, тютюновими виробами та паливно-мастильними матеріалами.

Завдання 1.

Кравчук В. П. – приватний підприємець, який здійснює роздрібну торгівлю непродовольчими товарами. Він використовує працю трьох найманих працівників. Ставка єдиного податку – 120 грн. на місяць.

Визначити загальну суму єдиного податку на місяць, яку повинен сплатити приватний підприємець Кравчук В. П.

Методичні рекомендації:

Визначаючи загальну суму єдиного податку на місяць, слід врахувати встановлену ставку єдиного податку для даного виду діяльності і те, що за кожного найманого працівника ставка єдиного податку збільшується на 50%.

Питання 2. Закон України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”.

Література:

1. Закон України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”від 23. 03. 96 зі змінами та доповненнями

2. Василик О. Д. Податкова система України. Навч. посіб. -К.: ВАТ"Поліграфкнига"2004 с. 248-253.

Згідно з чинним законодавством України окремі види підприємницької діяльності не можуть здійснюватися без придбання торгового патенту. Про цей документ, де, коли і за скільки він придбається, а також в яких випадках можна обійтись баз нього можна дізнатися під час вивчення Закону України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” від 23. 03. 1996 року (зі змінами та доповненнями).

Види діяльності, що підлягають патентуванню перелічено в п1 статті1 зазначеного Закону. До них належать:

·  торговельна діяльність (оптова, роздрібна, громадське харчування);

·  діяльність з надання побутових послуг;

·  діяльність з обліку готівкових валютних цінностей у пунктах обміну іноземної валюти;

·  діяльність з надання послуг у сфері грального бізнесу (казино, гральні автомати, проведення лотерей та розіграшів з видачею грошових виграшів).

Відповідно до частини 2 статті 1 Закону про патентування торговий патент повинні придбати юридичні особи та суб’єкти підприємницької діяльності, які не мають статусу юридичної особи, – резиденти і неризеденти, а також їхні відокремлені підрозділи, які займаються згаданими вище видами підприємницької діяльності.

Торговий патент – це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб’єкта підприємницької діяльності займатися відповідними видами підприємницької діяльності. Торговий патент видається органами податкової служба у триденний строк з дня подання заявки. Кількість патентів, необхідних для проведення підприємницької діяльності залежить від кількості відокремлених підрозділів та від кількості видів діяльності, що підлягають патентуванню. Вартість торгового патенту встановлюється органами місцевого самоврядування окремо за кожним видом діяльності. Строк дії торгового патенту залежить від виду діяльності, що підлягає патентуванню. Для наочності строки діяльності торгових патентів для кожного виду діяльності наведено в таблиці:

Патентування не поширюється на торговельну діяльність і діяльність надання побутових послуг:

1.  Підприємств і організацій споживчої кооперації, військової торгівлі, аптек, які перебувають у державній власності та торгово-виробничі державні підприємства робітничого постачання.

2.  Суб’єктів підприємницької діяльності – фізичних осіб, які:

·  здійснюють торговельну діяльність із латків, прилавків і сплачують ринковий збір за місце для торгівлі продукцією на ринку;

·  сплачують податок на промисел згідно чинному законодавству;

·  здійснюють продаж продукції рослинництва, вирощених в особистому підсобному господарстві; худоби, кроків, птиці; продукції власного бджільництва;

·  сплачують фіксований податок відповідно до законодавства про оподаткування доходів фізичних осіб;

3.  Суб’єкти підприємницької діяльності, створені громадськими організаціями інвалідів, які мають податкові пільги відповідно до чинного законодавства і здійснюють торгівлю продовольчими товарами вітчизняного виробництва та продукцією, виготовленою на підприємствах “Українського товариства сліпих” та “Українського товариства глухих”.

4.  Суб’єкти підприємницької діяльності, які сплачують єдиний податок.

5.  Суб’єкти підприємницької діяльності, що є платниками фіксованого сільськогосподарського податку відповідно чинного законодавства.

Особливу увагу слід звернути на відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за порушення вимог Закону про патентування. Так, за здійснення операцій без одержання відповідних торгових патентів, або передачі торгового патенту іншому суб’єкту підприємницької діяльності на винну особу накладається штраф у подвійному розмірі вартості торгового патенту за повний строк діяльності. Із зазначеним порушенням вимог до розміщення бланку торгового патенту стягується штраф у розмірі вартості торгового патенту за один календарний місяць.

Питання 3. Порядок переходу платників до спрощеної системи оподаткування.

Література:

1. Онизько С. М. , Тофан У. М. Податкова система. Підруч. -Львів: Магнолія плюс 2004 с. 181-182.

Для переходу на спрощену систему оподаткування суб’єкт малого підприємництва подає письмову заяву до державної податкової інспекції за місцем державної реєстрації на бланку спеціального зразка. Суб’єкт малого підприємництва – юридична особа в заяві обов’язково зазначає, яку ставку єдиного податку ним обрано. Заява подається не пізніше, ніж за 15 днів до початку наступного кварталу, за умови сплати всіх установлених податків та обов’язкових платежів за попередній звітний (податковий) період.

Новостворені та зареєстровані в установленому порядку суб’єкти малого підприємництва, які подали заяву на право користування спрощеною системою оподаткування, стають платниками єдиного податку з того кварталу, в якому здійснено їхню державну реєстрацію.

На підставі даної заяви державна податкова інспекція зобов’язана протягом десяти робочих днів видати безкоштовно Свідоцтво про сплату єдиного податку або надати письмову мотивовану відмову.

В Указі Президента вказано, що рішення про перехід на спрощену систему оподаткування може бути прийнято суб’єктом малого підприємництва не більше одного разу на рік. Якщо фізична особа, платник єдиного податку, використовує працю найманих робітників, то разом зі Свідоцтвом про сплату єдиного податку, отримує і Довідку на кожного працівника про його трудові відносини з платником єдиного податку.

Отримані документи, в податковій інспекції, суб’єкт підприємницької діяльності повинен протягом 10 календарних днів зареєструвати їх в:

·  Пенсійному фонді;

·  Фонді соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності;

·  Фонді соціального страхування на випадок безробіття;

·  Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Індивідуальні завдання

1. Особливості оподаткування суб’єктів малого підприємництва Україні.

2. Порівняльна характеристика єдиного та фіксованого податків.

3. Патентування підприємницької діяльності в Україні.

ТЕМА 9 “ПЛАТЕЖІ ДО ДЕРЖАВНИХ ЦІЛЬОВИХ ФОНДІВ”

План самостійної роботи:

1. Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”.

2. Закон України “ Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”.

3. Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”.

4. Закон України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами”.

5. Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища”.

6. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження порядку справляння збору та використання коштів на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства”.

7. Інструкція “Про порядок справляння збору за геологорозвідувальні роботи, виконанні за рахунок державного бюджету”.

Методичні рекомендації:

Питання 1. Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”.

Література:

1. Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”від 02. 03. 2000

2. Василик О. Д. Податкова система України. Навч. посіб. -К. :ВАТ"Поліграфкнига"2004 с. 247

3. Онизько С. М. , Тофан У. М. Податкова система. Підруч. -Львів: Магнолія плюс 2004 с. 284-286

Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування (ФСС) на випадок безробіття регулюється Законом України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” від 18. 01. 01. №153-ІІІ (зі змінами та доповненнями).

Під час вивчення цього Закону слід з’ясувати, що платниками цього Фонду є юридичні і фізичні особи.

Об’єктом оподаткування є фактичні витрати на оплату праці найманим працівникам, тобто основна і додаткова заробітна плата та інші заохочувальні і компенсаційні виплати.

Ставки внесків до ФСС на випадок безробіття для юридичних і фізичних осіб щорічно передбачаються в Законі України “Про державний бюджет на поточний рік”. Нарахована сума внесків юридичними особами відноситься на валові витрати підприємства, а на суму утриманих внесків зменшується сума заробітної плати до видачі працівнику.

Термін сплати внесків – день отримання в установі банку грошових коштів на виплату заробітної плати за графіком. Якщо нарахована зарплата не виплачується в установлений строк, то нараховані і утримані внески перераховуються до Фонду соціального страхування на випадок безробіття не пізніше 20 числа наступного місяця за звітним місяцем.

Запитання для самоперевірки

1.  Хто є платниками обов’язкових внесків до Фонду соціального страхування на випадок безробіття?

2.  Що є об’єктом оподаткування?

3.  Вкажіть термін сплати нарахованих і утриманих внесків до ФСС на випадок безробіття.

Завдання 1.

Визначте загальну суму нарахованих і утриманих внесків до ФСС на випадок безробіття за серпень поточного року, якщо загальна сума фактичних виплат, на які нараховується страхові внески – 18480 грн.

Завдання 2.

Визначте суму утриманих внесків до ФСС на випадок безробіття, якщо бухгалтеру підприємства за вересень нараховано:

·  основна заробітна плата – 720 грн. ;

·  премія – 78 грн. ;

·  допомога по тимчасовій непрацездатності – 284 грн.

Методичні рекомендації:

При визначенні суми нарахованих і утриманих внесків до ФСС на випадок безробіття враховують:

1.  суму фактичних витрат на оплату праці, на яку нараховуються страхові внески;

2.  ставки внесків у відсотках до фактичних витрат на оплату праці відповідно до чинного законодавства.

У завданні №2 слід звернути увагу на те, що при визначенні суми фактичних виплат на оплату праці, яка підлягає оподаткуванню враховують тільки основну і додаткову заробітку плату. Сума нарахованої допомоги по тимчасовій непрацездатності не оподатковується.

Питання 2. Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”.

Література:

1. Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 21. 12. 2000с.

2. Василик О. Д. Податкова система України. Навч. посіб. -К.: ВАТ"Поліграфкнига" 2004 с. 281-284.

Для надання матеріальної допомоги, а також відшкодування втрат, заподіяних працівнику на виробництві в результаті нещасного випадку, здійснення заходів на запобігання нещасних випадків створюється Фонд соціального страхування (ФСС) від нещасних випадків на виробництві.

Цей фонд створено відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 21. 12. 2000 №2180-ІІІ (зі змінами та доповненнями).

При вивченні цього закону необхідно з’ясувати, що платниками цього Фонду є юридичні особи.

Об’єктом оподаткування є фактичні витрати на оплату праці найманим працівникам, тобто основна і додаткова заробітна плата та інші заохочувальні і компенсаційні виплати.

Ставки внесків залежать від класу ризику підприємства (галузі економіки). В залежності від галузі економіки всі підприємства згруповані в 67 класів ризику. Так, торгівля відноситься до 5-го класу ризику, де ставка страхових внесків – 0,7% від об’єкта оподаткування. Нарахована сума внесків юридичними особами відноситься на валові витрати підприємства.

Термін сплати внесків до ФСС від нещасних випадків на виробництві – день отримання в установі банку грошових коштів на виплату заробітної плати за графіком. Якщо нарахована зарплата не виплачується в установлений строк, то нараховані і утримані внески перераховуються до ФСС від нещасних випадків на виробництві не пізніше 20 числа наступного місяця за звітним місяцем.

Запитання для самоперевірки

1.  Хто є платниками обов’язкових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві?

2.  Що є об’єктом оподаткування?

3.  Вкажіть термін сплати нарахованих внесків до ФСС від нещасних випадків на виробництві.

Завдання 1.

Визначте загальну суму нарахованих внесків до ФСС від нещасних випадків на виробництві за серпень поточного року, якщо загальна сума фактичних виплат, на які нараховується страхові внески – 18480 грн.

Методичні рекомендації:

При визначенні суми нарахованих внесків до ФСС від нещасних випадків на виробництві враховують:

1.  суму фактичних витрат на оплату праці, на яку нараховуються страхові внески;

2.  страховий тариф у відсотках до фактичних витрат на оплату праці відповідно до чинного законодавства;

Примітка: підприємство відноситься до 5-го класу ризику, де страховий тариф складає – 0,7%.

Питання 3. Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”.

Література:

1. Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” від 18. 01. 01

2. Василик О. Д. Податкова система України. Навч. посіб. -К.: ВАТ"Поліграфкнига" 2004 с. 246-247.

Загальнообов’язкове державне соціальне страхування в Україні введено з метою покриття витрат держави у зв’язку з тимчасовою втратою працездатністі громадян. Справляння обв’язкових внесків до ФСС у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності здійснюється відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” від 18. 01. 01. №2240-ІІІ (зі змінами та доповненнями).

Під час вивчення цього Закону слід з’ясувати, що платниками цього Фонду є юридичні і фізичні особи.

Об’єктом оподаткування є фактичні витрати на оплату праці найманим працівникам, тобто основна і додаткова заробітна плата та інші заохочувальні і компенсаційні виплати.

Ставки внесків до ФСС у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності для юридичних і фізичних осіб щорічно передбачаються в Законі України “Про державний бюджет на поточний рік”. Нарахована сума внесків юридичними особами відноситься на валові витрати підприємства, а на суму утриманих внесків зменшується сума заробітної плати до видачі працівнику.

Термін сплати внесків до ФСС у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності – день отримання в установі банку грошових коштів на виплату заробітної плати за графіком. Якщо нарахована зарплата не виплачується в установлений строк, то нараховані і утримані внески перераховуються до ФСС у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності не пізніше 20 числа наступного місяця за звітним місяцем.

Запитання для самоперевірки

1.  Хто є платниками обов’язкових внесків до Фонду соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності?

2.  Що є об’єктом оподаткування?

3.  Вкажіть термін сплати нарахованих і утриманих внесків до ФСС у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності.

Завдання 1.

Визначте загальну суму нарахованих і утриманих внесків до ФСС у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності за серпень поточного року, якщо загальна сума фактичних виплат, на які нараховується страхові внески – 18480 грн.

Завдання 2.

Визначте суму утриманих внесків до ФСС у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, якщо бухгалтеру підприємства за вересень нараховано:

·  основна заробітна плата – 720 грн. ;

·  премія – 78 грн. ;

·  допомога по тимчасовій непрацездатності – 284 грн.

Методичні рекомендації:

При визначенні суми нарахованих і утриманих внесків до ФСС у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності враховують:

1.  суму фактичних витрат на оплату праці, на яку нараховуються страхові внески;

2.  ставки внесків у відсотках до фактичних витрат на оплату праці відповідно до чинного законодавства.

У завданні №2 слід звернути увагу на те, що при визначенні суми фактичних виплат на оплату праці, яка підлягає оподаткуванню враховують тільки основну і додаткову заробітку плату. Сума нарахованої допомоги по тимчасовій непрацездатності не оподатковується.

Питання 4. Закон України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами”.

Література:

1. Закон України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами” від 21. 12. 2000(ст. 16-17)

При вивченні Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами” від 21. 12. 2000 №2181-ІІІ (далі ЗУ №2181) слід звернути увагу на статті 16 та 17.

У статті 16 вказується порядок нарахування пені, а в статті 17 вказуються види штрафів за порушення податкового законодавства.

Штрафи:

6.  За несвоєчасне подання податкової декларації стягується штраф у розмірі 170 грн. – за кожне неподання або затримку (згідно ст. 17. 1. ЗУ №2181).

7.  За заниження суми податку стягується штраф у розмірі 10% від суми недоплати за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку починаючи з податкового періоду на який припадає така недоплата і закінчуючи податковим періодом на який припадає сплата податку, але не більше 50% такої суми і не менше 170 грн.

Примітка: за заниження податку у великих розмірах стягується штраф у розмірі 50% від суми недоплати, але не менше 1700 грн. Під великими розмірами коштів розуміють суму податку, яка у 5000 разів перевищує мінімальну заробітну плату.

8.  При допущені арифметичних та методологічних помилок в декларації, що привели до заниження суми податку стягується штраф у розмірі 5% від суми донарахованого додаткового забов’язання, але не менше 17 грн.

Примітка: платник податків, який самостійно виявляє допущенні помилки повинен подати в податкову інспекцію уточнюючий розрахунок податку, тобто нову Декларацію і сплатити штраф в розмірі 5% від допущеної суми помилки. В даному випадку, при перевірці податковим інспектором, до підприємства не застосовуються штрафні санкції та не накладається адміністративна відповідальність на керівника і головного бухгалтера.

9.  За несвоєчасну сплату податків у встановлені терміни нараховується штраф:

·  при затримці до 30 календарних днів – у розмірі 10% від суми податку;

·  при затримці від 31 до 90 календарних днів – у розмірі 20% від суми податку;

·  при затримці понад 90 календарних днів – у розмірі 50% від суми податку.

10.  За неповідомлення про відкриття або закриття рахунків в банку стягується штраф у розмірі 340 грн.

Примітка: термін повідомлення податковому органу, в якому платник перебуває на обліку – 3 робочі дні з дня відкриття або закриття поточного рахунку.

Пеня.

Нараховується за прострочку платежу за період починаючи з 1-го робочого дня, наступного за останнім днем граничного терміну сплати податкового забов’язання, визначеного в законах про оподаткування та в Законі України №2181.

Нарахування пені закінчується в день сплати платником податку податкового боргу.

Розмір пені встановлюється виходячи із:

·  суми податкового боргу, яка включає суму несплаченого податку та суму штрафних санкцій;

·  розміру пені за 1 день прострочки платежу виходячи з 120% від річної облікової ставки НБУ, діючої на день виникнення податкового боргу або на день його погашення. При цьому враховується більша ставка.

·  кількість днів прострочки платежу.

За порушення чинного законодавства з оподаткування накладається адміністративний штраф на керівника, головного бухгалтера і посадових осіб підприємства.

Розмір адміністративного штрафу залежить від виду порушення. Так, за відмову в поданні інформації посадовим особам органів державної податкової служби та не усунення виявлених порушень стягується адміністративний штраф в розмірі від 10 до 20 н. м. д. г.

За приховування в обліку доходів, продуктивних затрат і збитків адміністративний штраф стягується в розмірі від 8 до 15 н. м. д. г. , тощо.

Адміністративний штраф сплачується або із власних коштів посадових осіб або утримується з їх заробітної плати. Сплата адміністративних штрафів за рахунок підприємства забороняється.

Питання 5. Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища”.

Література:

1. Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища” від 25. 06. 91

2. Василик О. Д. Податкова система України. Навч. посіб. -К. :ВАТ"Поліграфкнига"2004 с. 220-222

3. Онизько С. М. , Тофан У. М. Податкова система. Підруч. -Львів: Магнолія плюс 2004 с. 251.

Збір за забруднення навколишнього природного середовища запроваджено з метою вирішення екологічних проблем, збереження природного середовища, а також для створення джерел фінансування відповідних природоохоронних заходів.

При вивченні Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” від 25. 06. 91. (зі змінами та доповненнями) слід з’ясувати, що платниками збору за забруднення навколишнього природного середовища є юридичні і фізичні особи.

Об’єктами нарахування збору є:

·  для стаціонарних джерел забруднення – обсяги забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря або безпосередньо у водний об’єкт та обсяги відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях;

·  для пересувних джерел забруднення – обсяги фактично використаних видів пального, в результаті спалення яких утворюються забруднюючі речовини.

Ставки збору встановлені в залежності від виду забруднення в грн. за одну тону.

Суми збору юридичні особи нараховують самостійно на основі встановлених ставок і лімітів. Державні органи управління встановлюють ліміт викидів для суб’єктів господарської діяльності. За викиди забруднюючих речовин понад ліміт стягується плата у п’ятикратному розмірі до встановленої ставки в межах ліміту. Юридичні особи суму нарахованого збору в межах встановленого ліміту відносять на валові витрати підприємства, а сума нарахованого збору понад ліміт сплачують за рахунок чистого прибутку підприємства.

Збір сплачується щоквартально до 20 числа наступного місяця за звітним кварталом. Кошти, які надходять від цього збору розподіляються наступним чином:

·  70% – до місцевих фондів охорони навколишнього середовища;

·  30% – на рахунок Державного фонду охорони навколишнього середовища.

Запитання для самоперевірки

1.  Хто є платниками збору за забруднення навколишнього природного середовища?

2.  Що є об’єктом оподаткування?

3.  Вкажіть, що враховується при обчисленні суми збору?

4.  В якому розмірі нараховується сума збору за викиди забруднюючих речових понад встановленого ліміту?

5.  Вкажіть джерела сплати суми нарахованого збору за забруднення навколишнього природного середовища?

Питання 6. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження порядку справляння збору та використання коштів на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства”.

Література:

1. Закон України "Про збір на розвиток виноградарства, садівництва та хмілярства" від 04. 09. 99

2. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження порядку справляння збору та використання коштів на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства” від 29. 06. 99

3. Онизько С. М. , Тофан У. М. Податкова система. Підруч. -Львів: Магнолія плюс 2004 с. 249-250

Під час вивчення Постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження порядку справляння збору та використання коштів на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства” від 29. 06. 99. №1170 (зі змінами та доповненнями) слід з’ясувати, що платниками збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства є суб’єкти підприємницької діяльності, які реалізують в оптовій і роздрібній торгівлі та у сфері громадського харчування алкогольні напої та пиво.

Базою оподаткування є виручка від реалізації алкогольних напоїв та пива, що одержана на кожному етапі реалізації в оптовій і роздрібній торгівлі та на підприємствах громадського харчування.

Ставка збору становить 1% від бази оподаткування (вся сума виручки від реалізації алкогольних напоїв та пива без виключення сум ПДВ і акцизного збору).

Суми збору, що підлягають сплаті, визначаються платниками самостійно, виходячи з бази оподаткування та ставки збору.

Нараховані суми збору перераховуються платниками на спеціальний рахунок Державного казначейства щомісячно не пізніше 30 числа наступного місяця за звітним місяцем, в якому була отримана виручка.

Платники збору щомісячно, не пізніше 20 числа місяця, що настає за звітним подають до податкової інспекції за місцем свої реєстрації Звіт про суми нарахованого збору на бланку спеціального зразку.

Запитання для самоперевірки

1.  Хто є платниками збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства?

2.  Що є об’єктом оподаткування?

3.  Вкажіть, що враховується при обчисленні суми збору?

4.  В якому розмірі встановлена ставка збору?

5.  Вкажіть термін сплати суми нарахованого збору до бюджету.

Питання 7. Інструкція “Про порядок справляння збору за геологорозвідувальні роботи, виконанні за рахунок державного бюджету”.

Література:

1. Інструкція “Про порядок справляння збору за геологорозвідувальні роботи, виконанні за рахунок державного бюджету” від 29. 01. 99 № 115

2. Василик О. Д. Податкова система України. Навч. посіб. -К.: ВАТ"Поліграфкнига"2004 с. 222-224.

Збір за геологорозвідувальні роботи запроваджено з метою компенсацій витрат бюджету на здійснення робіт, пов’язаних з приростом запасів корисних копалин для забезпечення вітчизняних підприємств мінерально – сировинними ресурсами.

Під час вивчення Інструкції “Про порядок справляння збору за геологорозвідувальні роботи, виконанні за рахунок державного бюджету” від 29. 01. 99. №115 (зі змінами та доповненнями) слід з’ясувати, що платниками збору за геологорозвідувальні роботи виконані на рахунок державного бюджету, є юридичні особи всіх форм власності, що видобувають корисні копалини, а також фізичні особи, які займаються цією діяльністю як підприємці. При цьому суб’єкти підприємницької діяльності повинні мати спеціальні дозволи (ліцензію) на пошук та експлуатацію родовищ корисних копалин.

Об’єктом нарахування збору є обсяг видобутих корисних копалин (для нафти, природного газу) та обсяг погашених у надрах запасів корисних копалин (для інших корисних копалин).

Суму збору обчислюють виходячи з обсягу видобутих корисних копалин і нормативів збору з урахування індексу інфляції. Нормативи збору за виконані геологорозвідувальні роботи встановлюються окремо для кожного виду корисних копалин у грн. до одиниці видобутку чи погашення у надрах запасів корисних копалин.

Суми нарахованого збору за виконані геологорозвідувальні роботи відносяться до валових витрат реалізованої продукції (робіт, послуг) і в повному обсязі зараховуються до державного бюджету авансовими платежами щодекадно або щомісячно, залежно від суми збору за минулий місяць. Якщо сума збору за минулий місяць становила більше 10 тис. грн. , то авансові платежі сплачуються до 13, 23 числа поточного місяця і до 3 числа наступного місяця – виходячи з кількості видобутих корисних копалин за кожну минулу декаду.

При сумі збору менше 10 тис. грн. авансові платежі сплачуються до 15 числа місяця наступного за звітним місяцем, виходячи з фактичної кількості видобутих корисних копалин.

Після закінчення кварталу, півріччя, 9 місяців і року користувачі надр обчислюють повну суму збору за виконані геологорозвідувальні роботи наростаючим підсумком з початку року, виходячи з фактичної кількості видобутої мінеральної сировини. Перерахунок провадиться в п’ятиденний термін з дати, встановленої для подання бухгалтерських звітів.

Запитання для самоперевірки

1.  Хто є платниками збору за геологорозвідувальні роботи?

2.  Що є об’єктом оподаткування?

3.  Що враховується при обчисленні суми збору?

Індивідуальні завдання

1. Розрахунок внесків на обов’язкове державне пенсійне страхування та його документальне оформлення.

2. Розрахунок внесків на обов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та його документальне оформлення.

3. Розрахунок внесків на обов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та його документальне оформлення.

4. Розрахунок внесків на обов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та його документальне оформлення.

5. Додаткові внески до пенсійного фонду.

6. Місцеві податки і збори.

7. Регулювання міжбюджетних відносин шляхом стягнення місцевих податків і зборів.

8. Плата за ресурси.

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Конституція України.

Митний Кодекс України.

Закони України зі змінами та доповненнями:

1 "Про систему оподаткування" від 18. 02. 97. - № 17 / 97-ВР.

2 "Про державний бюджет України на поточний рік".

3 "Про державну податкову службу в Україні" від 04. 12. 90. – № 509-ХП.

4 "Про податок на додану вартість" від 03. 04. 97. – № 168/97-ВР.

5 "Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби" від 15. 09. 95. – № 329/95-ВР.

6 "Про плату на землю" від 19. 09. 96. - № 378/96-ВР.

7 "Про фіксований сільськогосподарський податок" від 17. 12. 98. – №320-ХІV.

8 "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22. 05. 97. – № 283/97-ВР.

9 "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" від 11. 12. 91. - № 1963-ХП.

10 "Про податок на доходи фізичних осіб" від 22. 05. 03. – № 889-ІV.

11 "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" від 23. 03. 96. - № 98/96-ВР.

12 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21. 12. 00. – №2181-ІІІ.

13 "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 03. 12. 97. - № 680/97-ВР.

14 "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02. 03. 00. – № 1533-ІП.

15 "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 21. 12. 00. – №2180-III.

16 "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" від 18. 01. 01. -№2240-Ш.

17 "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25. 06. 91. - № 1264-ХП.

18 "Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства" від 04. 09. 99 - №587-ХІІ.

19 "Про державну підтримку малого підприємництва" від 19. 10. 2000 №2063.

Декрети Кабінету Міністрів України зі змінами та доповненнями:

1 "Про акцизний збір" від 26. 12. 92. - № 18-92.

2 "Про державне мито" від 21. 01. 93. - № 7-93.

3 "Про податок на промисел" від 17. 03. 93. - № 24-93.

4 "Про місцеві податки і збори" від 20. 05. 93. - № 56-93.

Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності та суб'єктів малого підприємництва" від 28. 06. 99. – № 746/96.

Постанова Кабінету Міністрів України від 29. 06. 99. – № 1170 "Про затвердження Порядку справляння збору та використання коштів на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства".

Інструкція про порядок справляння збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету / Затверджена наказом Комітету України з питань геології та використання надр, ДПА України від 23. 06. 99. - № 105/309.

Інструкція про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту / Затверджена наказом Міністерства фінансів України, ДПА України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 01. 10. 99. – №231/539/118/219.

Інструкція, про порядок обчислення і справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин / Затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Міністерства праці та соціальної політики України, ДПА України, Державного Комітету України з геології і використанню надр від ЗО. 12. 97 № 207/472/51/157.

Інструкція “Про порядок справляння збору за геологорозвідувальні роботи, виконанні за рахунок державного бюджету” від 29. 01. 99. №115.

Білик М. Д. , Золотко І. А. Податкова система України: Навч. -метод. посіб. для самостійного вивчення дисципліни. - К. : КНЕУ, 2000.

Василик О. Д. Податкова система України. Навч. посіб. – К. : ВАТ “Поліграфкнига”, 2004.

Давидова С. М. , Бак НА. Податки й оподаткування: Конспект лекцій. -Чернівці: ЧНУ, 2001.

Крисоватий А. І. , Десятник О. М. Податкова система. Навч. посіб. – Тернопіль: Карт-бланш, 2004.

Д'яконова II. Податки та податкова політика України. -К. : Наук, думка, 1991.

Мельник П. В. Розвиток податкової системи в перехідній економіці. - Ірпінь: Академія ДПС України, 2002.

Онисько С. М. , Тофан У. М. , Гришина О. В. Податкова система підруч. – Львів: Магнолія плюс, 2994