Загальна сума нарахованої основної і додаткової заробітної плати мінус утримані внески до цільових позабюджетних фондів мінус соціальна податкова пільга.

Примітка: Соціальну податкову пільгу застосовуйте в розмірі, установленому чинним законодавством на поточний рік.

Питання 2. Обов’язки та відповідальність громадян щодо сплати податку на доходи фізичних осіб.

Література:

1. Закон України “Про податок на доходи фізичних осіб”від 22. 05. 03.

2. Василик О. Д. Податкова система України. Навч. посіб. -К. :ВАТ"Поліграфкнига"2004 с. 197-201;

3. Онизько С. М. , Тофан У. М. Податкова система. Підруч. -Львів: Магнолія плюс 2004 с. 101-102.

При вивченні цього питання слід з’ясувати, що відповідно до Закону України №889 роботодавці отримують статус податкового агента і зобов’язані утримувати податок з доходів найманих осіб та сплачувати (перераховувати) його до бюджету в день отримання грошових коштів в установі банку на виплату заробітної плати за графіком шляхом оформлення платіжного доручення. У разі, якщо нарахований дохід не виплачується найманому працівнику своєчасно, то утриманий податок необхідно сплатити до бюджету не пізніше 20 числа наступного місяця за звітним місяцем.

У разі, коли податковий агент не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання, що виникає внаслідок таких дій, покладається на податкового агента. При цьому платник податку – отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань.

За неповне або несвоєчасне повернення суми надміру сплаченого податку, у тому числі внаслідок застосування права на податковий кредит, на користь платника податку сплачуються такі штрафи:

· якщо платник податку не отримує таку суму у строк, визначений Законом України №889, при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку її виплати, – у розмірі 10% від такої суми;

· якщо платник податку не отримує таку суму у строк, визначений цим Законом, при затримці від 31 до 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку її виплати, – у розмірі 50 відсотків від такої суми;

· якщо платник податку не отримує таку суму у строк, визначений цим Законом, при затримці більше 91 календарного дня, наступного за останнім днем граничного строку її виплати, – у розмірі 100% від такої суми.

Нарахування таких штрафів самостійно здійснюється органом Державного казначейства України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Повернення суми надміру сплаченого податку, у тому числі внаслідок застосування права на податковий кредит, та штрафів здійснюється органом державного казначейства з рахунку, на який зараховується цей податок до його розподілу між рівнями відповідних місцевих бюджетів.

У разі, коли штрафні санкції застосовуються внаслідок наявності причини, така сума стягується у безспірному порядку з бюджетного рахунку, призначеного для утримання відповідного податкового органу.

У разі, коли особи, що зобов'язані нести відповідальність за неповне або несвоєчасне надання платнику податку бюджетного відшкодування, не здійснюють або відмовляються здійснювати значне відшкодування (його частинки) всупереч нормам цього Закону, то платник податку має право оскаржити їх дії (бездіяльність) у суді без попередньої сплати державного мита у зв'язку з поданням позовної заяви.

Запитання для самоперевірки

1. Назвіть осіб, які несуть фінансову відповідальність за порушення норм Закону.

2. Назвіть осіб, відповідальних за погашення податкових зобов'язань або податкового боргу.

3. Вкажіть розміри штрафу за неповне або несвоєчасне повернення суми надміру сплаченого податку, на користь платника податку.

Індивідуальні завдання

1. Особливості нарахування та сплати податку з окремих видів доходів фізичних осіб.

2. Сутність подвійного оподаткування іноземних доходів в Україні

ТЕМА 5 “ПОДАТОК НА ПРИБУТОК ПІДПРИЄМСТВ”

План самостійної роботи:

9. Визначення амортизації. Перелік витрат, які підлягають і не підлягають амортизації.

10. Визначення основних фондів та їх груп. Норми амортизації.

11. Порядок визначення та нарахування сум амортизаційних відрахувань.

12. Порядок збільшення та зменшення балансової вартості груп основних фондів.

Методичні рекомендації:

Питання 1. Визначення амортизації. Перелік витрат, які підлягають і не підлягають амортизації.

Література:

1. Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" стаття 8;

2. Василик О. Д. Податкова система України. Навч. посіб. -К. :ВАТ"Поліграфкнига"2004 с. 110-111;

3. Онизько С. М. , Тофан У. М. Податкова система. Підруч. -Львів: Магнолія плюс 2004 с. 161-162.

Під терміном «амортизація» основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених статтею 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 19. 12. 2006р. зі змінами та доповненнями.

Амортизації підлягають витрати на:

· придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби, придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення;

· самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів;

· проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів;

· капітальні поліпшення землі, не пов’язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі.

Не підлягають амортизації та повністю відносяться до складу валових витрат звітного періоду витрати платника податку на:

· придбання і відгодівлю продуктивної худоби;

· вирощування багаторічних плодоносних насаджень;

· придбання основних фондів або нематеріальних активів з метою їх подальшого продажу іншим особам чи їх використання як комплектуючих (складових частин) інших основних фондів, призначених для подальшого продажу іншим особам;

· утримання основних фондів, що знаходяться на консервації.

Не підлягають амортизації та провадяться за рахунок відповідних джерел фінансування:

· витрати бюджетів на будівництво та утримання споруд благоустрою й жилих будинків, придбання і збереження бібліотечних і архівних фондів;

· витрати бюджетів на будівництво та утримання автомобільних доріг загального користування;

· витрати на придбання та збереження Національного архівного фонду України, а також бібліотечного фонду, що формується та утримується за рахунок бюджетів, бібліотечних і архівних фондів;

· витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих фондів.

Запитання для самоперевірки

1. Дайте визначення амортизації.

2. Назвіть витрати, які підлягають амортизації.

3. Назвіть витрати, які не підлягають амортизації та повністю відносяться до складу валових витрат звітного періоду.

Питання 2. Визначення основних фондів та їх груп. Норми амортизації.

Література:

1. Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" стаття 8;

2. Онизько С. М. , Тофан У. М. Податкова система. Підруч. -Львів: Магнолія плюс 2004 с. 163.

Під час вивчення цього питання слід засвоїти, що таке основні фонди і на які групи вони поділяються для нарахування амортизації податковим методом.

Основні фонди – це матеріальні цінності, які призначаються для використання у господарській діяльності підприємства платником податку понад 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію та вартість яких перевищує 1000 грн. і поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом.

Основні фонди підлягають розподілу за такими групами:

Група 1 – будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі житлові будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі;

Група 2 – автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього, меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;

Група 3 – будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1,2,4;

Група 4 – електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов’язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп’ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних предметів (товарів).

Норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного кварталу в такому розмірі (в розрахунку на податковий квартал):

Група 1 – 2%;

Група 2 – 10%;

Група 3 – 6%;

Група 4 – 15%.

Запитання для самоперевірки

1. Що таке основні фонди?

2. Що є характерним для основних фондів?

3. Що відносять до першої групи основних фондів?

4. Що відносять до четвертої групи основних фондів?

5. Вкажіть норми амортизації, що встановлені по кожній групі основних фондів.

Питання 3. Порядок визначення та нарахування сум амортизаційних відрахувань.

Література:

1. Василик О. Д. Податкова система України. Навч. посіб. -К. :ВАТ"Поліграфкнига"2004 с. 112-116.

Сума амортизаційних відрахувань звітного періоду визначається як сума амортизаційних відрахувань, нарахованих для кожного із календарних кварталів, що входять до такого звітного періоду (далі – розрахункові квартали).

Сума амортизаційних відрахувань кварталу, щодо якого проводяться розрахунки, визначається шляхом застосування норм амортизації, до балансової вартості груп основних фондів на початок такого розрахункового кварталу.

Суми амортизаційних відрахувань вилученню до бюджету не підлягають, а також не можуть бути базою для нарахування будь-яких податків, зборів (обов’язкових платежів).

Балансова вартість групи основних фондів (окремого об’єкта основних фондів групи 1) на початок розрахункового кварталу визначається за формулою:

де:

Б(а) – балансова вартість групи (окремого об’єкта основних фондів групи 1) на початок розрахункового кварталу;

Б(а-1) – балансова вартість групи (окремого об’єкта основних фондів групи 1) на початок кварталу що передував розрахунковому;

П(а-1) – сума витрат, понесених на придбання основних фондів, здійснення капітального ремонту, реконструкцій, модернізацій та інших поліпшень основних фондів, що підлягають амортизації, протягом кварталу, що передував розрахунковому;

В(а-1) – сума виведених з експлуатації основних фондів (окремого об’єкта основних фондів групи 1) протягом кварталу, що передував розрахунковому;

А(а-1) – сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у кварталі, що передував розрахунковому.

Платники податку всіх форм власності мають право застосовувати щорічну індексацію балансової вартості груп основних фондів та нематеріальних активів на коефіцієнт індексації, який визначається за формулою:

де

І(а-1) – індекс інфляції року, за результатами якого проводиться індексація.

Якщо значення Кі не перевищує одиниці, індексація не проводиться.

Норми амортизації по кожній групі основних засобів вказано у відповіді на питання №2 (вище наведено).

Платник податку може прийняти рішення про застосування інших норм амортизації, що не перевищують встановлених норм.

Зазначене рішення приймається платником податку до початку звітного податкового року та не може бути змінене протягом такого року і доводиться до відома податкового органу разом із поданням декларації за перший квартал такого звітного податкового року.

Для платників податку, визнаних монополістами згідно із законом, сума амортизаційних відрахувань не є обов’язковою складовою тарифів, інших видів цін на їх послуги.

Запитання для самоперевірки

1. Що враховується при визначення суми амортизаційних відрахувань звітного періоду.

2. Як визначити балансову вартість групи основних фондів на початок планового кварталу.

3. В яких випадках платник податку може прийняти рішення про застосування інших норм амортизації.

Завдання 1. Визначити суму амортизаційних відрахувань по 2 групі основних фондів на ІІ квартал поточного року на підставі даних:

· балансова вартість 2 групи основних фондів на 01. 01. п. р. – 62350 грн. ;

· вартість придбаного обладнання за І квартал п. р – 10500 грн. ;

· транспортні та страхові платежі по придбаному обладнанню за І квартал – 500 грн. ;

· сума виведених з експлуатації основних засобів 2 групи протягом І кварталу – 1500 грн. ;

· сума нарахованих амортизаційних відрахувань по 2 групі основних фондів за І квартал п. р. – 6235 грн.

· норма амортизаційних відрахувань на квартал – 10%.

Завдання 2. Визначити суму амортизаційних відрахувань по 4 групі основних фондів на ІІІ квартал поточного року на підставі даних:

· балансова вартість 4 групи основних фондів на 01. 04. п. р. – 22600 грн. ;

· вартість придбаного комп’ютера за ІІ квартал п. р – 6000 грн. ;

· сума нарахованих амортизаційних відрахувань по 4 групі основних фондів за ІІ квартал п. р. – 3390 грн.

· норма амортизаційних відрахувань на квартал – 15%.

Методичні рекомендації:

При визначенні суми амортизаційних відрахувань по кожній групі основних фондів на плановий квартал враховують:

1. Балансову вартість кожної групи основних фондів на початок планового кварталу.

2. Норму амортизаційних відрахувань на квартал по кожній групі основних фондів.

Балансова вартість групи основних фондів на початок розрахункового кварталу визначається за формулою:

де:

Б(а) – балансова вартість групи на початок розрахункового кварталу;

Б(а-1) – балансова вартість групи на початок кварталу, що передував розрахунковому;

В(а-1) – сума виведених з експлуатації основних фондів протягом кварталу, що передував розрахунковому;

А(а-1) – сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у кварталі, що передував розрахунковому.

Питання 4. Порядок збільшення та зменшення балансової вартості груп основних фондів.

Література:

Крисоватий А. І. Десятник О. М. Податкова система. Навч. Посіб. -Тернопіль: Карт-бланш,2004с. 164-179.

У разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання, з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв’язку з таким придбанням, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість.

У разі здійснення витрат на самостійне виготовлення основних фондів платником податку для власних виробничих потреб балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму всіх виробничих витрат, понесених платником податку, що пов’язані з їх виготовленням та введенням в експлуатацію, а також витрат на виготовлення таких основних фондів, що мають інші джерела фінансування. Без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість.

У разі виведення з експлуатації окремих об’єктів основних фондів групи 1 зв’язку з їх продажем балансова вартість групи 1 зменшується на суму балансової вартості такого об’єкта.

Сума перевищення виручки від продажу над балансовою вартістю окремих об’єктів основних фондів групи 1 та нематеріальних активів включається до валових доходів платника податку, а сума перевищення балансової вартості над виручкою від такого продажу включається до валових витрат платника податку.

У разі виведення з експлуатації основних фондів груп 2, 3, 4 у зв’язку з їх продажем балансова вартість групи зменшується на суму вартості продажу таких фондів. Якщо сума вартості основних фондів дорівнює або перевищує балансову вартість відповідної групи, її балансова вартість прирівнюється до нуля, а сума перевищення включається до валового доходу платника податку відповідного періоду.

У разі виведення з експлуатації окремого об’єкта основних фондів групи 1 або передачі його до складу невиробничих фондів за рішенням платника податку балансова вартість такого об’єкта для цілей амортизації прирівнюється до нуля. При цьому амортизаційні відрахування не враховуються.

У цьому ж порядку відбувається виведення основних фондів з експлуатації внаслідок їх відчуження за рішенням суду.

У разі виведення з експлуатації окремих фондів груп 2, 3, 4 будь-яких причин (крім продажу) балансова вартість таких груп не змінюється.

Зворотне введення таких основних фондів в експлуатацію після проведення їх ремонту, реконструкції та модернізації збільшує баланс групи тільки на суму витрат, пов’язаних з цими роботами.

Якщо на початок звітного кварталу груп 2, 3,4 основних фондів не містять матеріальних цінностей, балансова вартість такої груп відноситься до валових витрат платника податку такого звітного періоду. Норми цього підпункту не застосовуються при визначенні платником податку амортизаційних відрахувань на суму поліпшень основних фондів, одержаних в оперативний лізинг (оренду).

У разі ліквідації основних фондів за рішенням платника податку або якщо з незалежних від платника податку обставин основні фонди (їх частина) зруйновані, викрадені чи підлягають ліквідації або платник податку змушений відмовитися від використання таких основних фондів.

Запитання для самоперевірки

1. Вкажіть порядок збільшення балансової вартості груп основних фондів.

2. Вкажіть порядок зменшення балансової вартості груп основних фондів.

Індивідуальні завдання

1. Розрахунок податку на прибуток підприємства та його документальне оформлення.

2. Валові доходи і валові витрати підприємства та їх вплив на результати діяльності підприємства.

3. Амортизаційна політика суб’єкта господарювання в умовах ринкової економіки.

4. Порядок застосування прямих податків, їх переваги та недоліки.

ТЕМА 6 “ЗЕМЕЛЬНЕ ТА МАЙНОВЕ ОПОДАТКУВАННЯ”

План самостійної роботи:

13. Закон України “Про плату за землю”.

14. Закон України “Про фіксований сільськогосподарський податок”.

15. Закон України “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів”.

Методичні рекомендації:

Питання 1. Закон України “Про плату за землю”

Література:

1. Закон України “Про плату за землю” від 19. 09. 96 зі змінами та доповненнями.

2. Василик О. Д. Податкова система України. Навч. посіб. -К. :ВАТ"Поліграфкнига"2004 с. 205-212;

3. Онизько С. М. , Тофан У. М. Податкова система. Підруч. -Львів: Магнолія плюс 2004 с. 241-243.

Під час вивчення Закону України “Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про плату за землю” від 19. 09. 96. (зі змінами та доповненнями) слід з’ясувати, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати.

Плата за землю здійснюється з метою формування джерела коштів для фінансування заходів щодо раціонального використання та охорони земель, здійснення землеустрою та моніторингу земель, проведення земельної реформи та розвитку інфраструктури населених пунктів.

Під час вивчення цього закону слід засвоїти хто є платником земельного податку, що є об’єктом оподаткування.

Платники податку – власники землі та землекористувачі. За земельні ділянки, передані в оренду, стягується орендна плата.

Об’єктом оподаткування є земельна ділянка, що перебуває у власності або у користуванні (у тому числі і на умовах оренди).

При визначенні суми земельного податку на рік враховують:

· площу земельної ділянки;

· ставку земельного податку.

Також необхідно звернути увагу на ставки земельного податку за землі сільськогосподарського призначення (стаття 6 Закону) та за землі населених пунктів (стаття 7 Закону).

Ставки податку за 1 га земель сільськогосподарського призначення встановлені у відсотках до грошовій оцінки землі в таких розмірах:

· рілля, сіножаті, пасовища – 0,1%;

· багаторічні насадження – 0,03%.

Ставки за землі населених пунктів встановлені у розмірі 1% від грошовій оцінки землі. Якщо грошовій оцінки земельної ділянки не проведено, то використовують встановлені ставки за 1 кв. м. по групах населених пунктів (всього 11 груп населених пунктів). Група населеного пункту залежить від чисельності населення, що проживає в ньому (стаття 7 Закону України “Про плату за землю”).

Слід зазначити, що податок за земельні ділянки, надані для підприємств промисловості, транспорту, зв’язку справляється в розмірі 5% від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області. А податок за земельні ділянки, надані на землях водного фонду, за винятком земельних ділянок справляється у розмірі 0,3% від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.

Податок, за земельні ділянки зайняті житловим фондом, автостоянками, дачними кооперативами, гаражно-будівельними кооперативами, індивідуальними гаражами, справляється в розмірі 3% від суми обчисленого земельного податку відповідно встановлених.

Особливу увагу слід звернути на пільги щодо плати за землю, які вказані у ст. 12 цього закону. Порядок нарахування земельного податку вказаний в статтях 13-14, а термін сплати – ст. 17 цього закону.

Відповідальність платників і контроль за додержанням Закону України “Про плату за землю” вказані у статтях 25-27 цього закону.

Запитання для самоперевірки

1. В чому полягає необхідність плати за землю?

2. Хто є платниками земельного податку?

3. Що враховується при обчисленні суми земельного податку на рік?

4. Від чого залежить ставка земельного податку?

5. Хто звільняється від сплати земельного податку?

6. Хто може встановлювати пільги щодо плати за землю?

7. Вкажіть термін сплати земельного податку юридичними та фізичними особами.

8. Яка відповідальність встановлена за несвоєчасну сплату земельного податку?

Завдання 1.

Визначте суму плати за землю на поточний рік на підставі даних:

Громадянин Сердюк В. В. мешкає в сільській місцевості та має в користуванні земельну ділянку загальною площею 0,75 га, у т. ч. :

· для ведення особистого підсобного господарства (ріллі) – 0,60 га;

· під житловим будівництвом – 0,15 га.

Ставки земельного податку за 1 га:

· рілля – 10 грн. 50 коп. ;

· під житловим будівництвом – 19 грн. 20 коп.

Завдання 2.

Обчисліть розмір плати за землю на рік і місяць на підставі даних:

1. Загальна площа земельної ділянки, що закріплена за підприємством – 700 тис. кв. м.

2. Ставка земельного податку за 1 кв. м. площі земельної ділянки – 15,2 коп.

Завдання 3.

Визначити суму земельного податку на рік і на місяць на підставі даних:

1. загальна площа земельної ділянки, що закріплена за підприємством у безстрокове користування – 1120,5 тис. кв. м. ;

2. грошова оцінка землі за 1 кв. м. – 0,50 грн. ;

3. ставка податку – 1% від грошової оцінки землі.

Методичні рекомендації:

При визначення суми земельного податку на рік враховуються:

1) площа земельної ділянки;

2) ставка земельного податку.

Сума земельного податку на рік = ставка податку х площа земельної ділянки

Сума земельного податку на місяць = сума земельного податку на рік / 12 місяців

Питання 2. Закон України “Про фіксований сільськогосподарський податок”.

Література:

1. Закон України “Про фіксований сільськогосподарський податок” від 17. 12. 98

2. Василик О. Д. Податкова система України. Навч. посіб. -К. :ВАТ"Поліграфкнига"2004 с. 238-241;

3. Онизько С. М. , Тофан У. М. Податкова система. Підруч. -Львів: Магнолія плюс 2004 с. 183-186.

З метою спрощення механізму оподаткування виробників сільськогосподарської продукції з 1 січня 1999 року застосовується фіксований сільськогосподарський податок. Справляння цього податку регламентується Законом України “Про фіксований сільськогосподарський податок” від 17. 12. 98. (зі змінами та доповненнями).

Вивчаючи цей закон слід засвоїти хто є платниками, що є об’єктом оподаткування, розміри ставок фіксованого сільськогосподарського податку є сільськогосподарські підприємства, які займаються вирощуванням, переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, в яких сума, одержана ними від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік перевищує 75% від загальної суми валового доходу підприємства. Якщо у звітному періоді ця умова не виконана, то підприємство не має права бути платником фіксованого сільськогосподарського податку і повинно сплачувати податки і збори у наступному звітному році на загальних підставах.

У статті 3 цього закону вказано, що об’єктом оподаткування є площа сільськогосподарських угідь, переданих сільськогосподарському товаровиробнику у власність, або наданих йому в користування, в тому числі на умовах оренди. Крім того об’єктом оподаткування є землі водного фонду, які використовуються рибницькими, рибальськими та риболовецькими господарствами для розведення, вирощування та вилову риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах).

Ставка фіксованого сільськогосподарського податку (стаття 3 цього закону) з 1 га сільськогосподарських угідь встановлена у відсотках до їх грошової оцінки у таких розмірах:

· для рілля, сіножатей і пасовищ – 0,5%

· для багаторічних насаджень – 0,3;

· для земель водного фонду – 1,5.

Для платників податку, які здійснюють діяльність у гірських зонах та на поліських територіях, ставки фіксованого податку передбачені у статті 4 цього закону.

Особливу увагу необхідно звернути на статтю 5 цього закону, де вказується порядок нарахування і терміни сплати фіксованого сільськогосподарського податку.

Сплата податку проводиться щомісячно не пізніше 30 числа наступного місяця за звітним місяцем у розмірі третини суми податку, визначеної на кожний квартал від річної суми податку у таких розмірах:

· у І квартал – 10%;

· у ІІ квартал – 10%;

· у ІІІ квартал – 50%;

· у ІV квартал – 30%.

У статті 6 Закону України вказується порядок зарахування фіксованого сільськогосподарського податку до бюджетів і державних цільових фондів. Крім того, необхідно з’ясувати, що платники фіксованого сільськогосподарського податку звільнені від сплати окремих податків і зборів (див. статтю 1 цього закону)

Запитання для самоперевірки

1. Хто є платниками фіксованого сільськогосподарського податку?

2. Що є об’єктом оподаткування?

3. Що враховується при обчисленні суми фіксованого сільськогосподарського податку на рік?

4. В чому особливості сплати фіксованого сільськогосподарського податку?

5. Як розподіляються кошти при сплаті фіксованого сільськогосподарського податку?

6. Від сплати яких податків і зборів звільняються платники фіксованого сільськогосподарського податку?

Завдання 1.

Визначити суму фіксованого сільськогосподарського податку на рік для кооперативу “Дніпровський” на підставі даних:

1. Площа сільськогосподарських угідь, що зайнята:

· рілля – 80 га;

· фруктовими садами і виноградниками – 150 га.

2. Грошова оцінка 1 га сільськогосподарських угідь, що зайнята:

· рілля – 2500 грн. ;

· фруктовими садами і виноградниками – 1300 грн.

3. Ставка податку на 1 га у відсотках до грошової оцінки сільськогосподарських угідь:

· рілля – 0,5;

· багаторічні насадження – 0,3.

Методичні рекомендації:

При визначенні суми фіксованого сільськогосподарського податку на рік враховується:

· площа земельної ділянки по кожному виду;

· грошова оцінка 1 га сільськогосподарських угідь по кожному виду;

· ставка податку за 1 га сільськогосподарських угідь по кожному виду.

Сума фіксованого сільськогосподарського податку на рік дорівнює: грошова оцінка 1 га землі помножити на ставку податку і помножити на площу земельної ділянки

Завдання 2.

Визначити суму фіксованого сільськогосподарського податку на кожен квартал для кооперативу “Дніпровський”.

Методичні рекомендації:

Сума фіксованого сільськогосподарського податку на квартал визначається за формулою:

Загальну суму фіксованого сільськогосподарського податку, що підлягає сплаті на рік – візьміть з рішення завдання №1.

Сплата річної суми фіксованого сільськогосподарського податку за кварталами здійснюється в таких розмірах:

· І квартал – 10%;

· ІІ квартал – 10%;

· ІІІ квартал – 50%;

· ІV квартал – 30%.

Завдання 3.

Скласти розрахунок суми сплати фіксованого сільськогосподарського податку за місяцями року для кооперативу “Дніпровський”.

Сума фіксованого сільськогосподарського податку на кожен місяць кварталу визначається за формулою:

Сума фіксованого сільськогосподарського податку відповідний на квартал

3 місяці Рішення завдання оформити таблицею:

Місяці року

Сума фіксованого сільськогосподарського податку

Термін сплати

Питання 3. Закон України “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів”

Література:

1. Закон України “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів” від 11. 12. 91. зі змінами та доповненнями.

2. Василик О. Д. Податкова система України. Навч. посіб. -К. :ВАТ"Поліграфкнига"2004 с. 234-238;

3. Онизько С. М. , Тофан У. М. Податкова система. Підруч. -Львів: Магнолія плюс 2004 с. 214-215.

При вивченні Закону України “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів”від 18. 02. 97. (зі змінами та доповненнями) слід з’ясувати, що транспортний податок має цільове призначення, бо кошти від його стягнення надходять на спеціальні рахунки територіальних дорожніх фондів, які в свою чергу спрямовуються на фінансування будівництва, реконструкції, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування, а також сільських доріг – 85%. Решта (15%) переказується до місцевих бюджетів і використовуються на ремонт і утримання вулиць в населених пунктах, що належать до комунальної власності.

Під час вивчення цього закону слід засвоїти, хто є платниками транспортного податку, що є ою’єктом оподаткування.

Платниками податку є власники транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, тобто юридичні і фізичні особи, у власності яких є зареєстровані в Україні транспортні засоби.

Об’єктом оподаткування є:

· трактори колісні (крім тих, що на гусеничному ходу);

· легкові автомобілі;

· вантажні автомобілі;

· автомобілі для перевезення пасажирів (не менше 10 осіб);

· автомобілі спеціального призначення (крім пожежних і швидкої допомоги);

· мотоцикли та велосипеди із встановленим двигуном, крім тих, що мають об’єм циліндра до 50 см3;

· яхти, парусні судна;

· човни моторні (крім спортивних) і катери.

Одиницею оподаткування є:

· 100 см3 об’єму циліндрів двигуна;

· 1 кВт потужності двигуна;

· 100 см довжини корпусу судна.

При нарахуванні суми транспортного податку на рік враховують:

· вид транспортного засобу;

· об’єм циліндру двигуна, потужність електродвигуна, довжину корпуса судна;

· ставку податку на одиницю оподаткування;

· кількість однор. одиниць транспортного засобу.

Необхідно звернути увагу на ставки транспортного податку для кожного виду транспортних засобів (стаття 3 Закону).

Особливу увагу слід звернути на пільги, щодо сплати транспортного податку, які вказані у ст. 4 цього закону.

Від сплати податків звільняються: фізичні особи, які мають пільги згідно Закону України “Про статус і соціальний захист інвалідів ВВВ, Чорнобильців 1-ї, 2-ї категорій, ветеранів праці”, щодо одного легкового автомобіля з об’ємом циліндру двигуна до 2500 см3, або 1-го мотоцикла - до 650 см3, або 1-го човна з довжиною корпусу до 7,5 м.

Сплачують 50% від нарахованої суми:

· товаровиробники сільськогосподарської продукції за трактори колісні, автобуси та спеціальні автомобілі для перевезення людей з кількістю місць не менше 10;

· фізичні особи, власники легкових автомобілів, які вироблені в країнах СНД і зареєстровані в Україні до 01. 01. 1991 року.

Термін сплати транспортного податку для юридичних осіб – щоквартально, рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом. По придбаним транспортним засобам – починаючи з того кварталу, в якому зареєстрований цей транспортний засіб.

Термін сплати транспортного податку фізичними особами – перед проходженням технічного огляду щорічно, або один раз на 2 роки. По придбаним транспортним засобам – в момент реєстрації транспортного засобу.

Запитання для самоперевірки

1. Хто є платниками транспортного податку?

2. Що враховується при обчисленні суми транспортного податку на рік?

3. Від чого залежить ставка транспортного податку?

4. Хто звільняється від сплати податку?

5. Вкажіть термін сплати транспортного податку.

Завдання 1.

Визначте суму податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на рік на підставі даних:

· на балансі підприємства станом на 01. 01. поточного року є 10 вантажних автомобілів ГАЗ – 53, об’єм циліндра двигуна – 2500 см3.

· ставка податку на 100 см3 об’єму циліндра двигуна – 15 грн.

Завдання 2.

Громадянин Бойчук С. П. придбав у жовтні поточного року новий легковий автомобіль ВАЗ – 2107 “Нива” із робочим об’ємом двигуна 1850 см3. Ставка податку за 100 см3 об’єму циліндру двигуна – 10 грн. Визначте суму податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що підлягає сплаті до бюджету.

Методичні рекомендації:

Сума транспортного податку із кожного виду транспорту на рік визначається за формулою:

Ставка транспортного податку х Робочий об’єм двигуна

100 см3

При розв’язанні завдання №2 врахувати, що автомобіль було придбано громадянином у жовтні, тобто у другому півріччі, а тому належить сплатити до бюджету 50% від нарахованої суми податку на рік.

Індивідуальні завдання

1. Порядок застосування майнових податків, їх переваги та недоліки.

2. Майнове оподаткування юридичних осіб.

3. Майнове оподаткування фізичних осіб.

ТЕМА 7 “НЕПРЯМІ ПОДАТКИ”

План самостійної роботи:

16. Закон України “Про податок на додану вартість”.

17. Закон України “Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби”.

18. Термінологія митної справи: митна територія, митний контроль, види переміщення через митний контроль, митна декларація, декларанти.

19. Порядок перерахування мита до бюджету.

Методичні рекомендації:

Питання 1. Закон України “Про податок на додану вартість”

Література:

1. Закон України “Про податок на додану вартість” від 03. 04. 97. зі змінами та доповненнями

2. Василик О. Д. Податкова система України. Навч. посіб. -К. :ВАТ"Поліграфкнига"2004 с. 66-78

3. Онизько С. М. , Тофан У. М. Податкова система. Підруч. -Львів: Магнолія плюс 2004 с. 114-135.

Податок на додану вартість (ПДВ) є непрямим загальнодержавним податком. Він входить до ціни товарів (робіт, послуг) і сплачується покупцем продавцю у складі вартості придбаної продукції (товарів, робіт, послуг).

Перерахування податку до бюджету здійснює продавець, але не в загальній сумі податкових зобов’язань,а зменшених на суму ПДВ, що сплачені або підлягають сплаті постачальникам.

Під час вивчення Закону України “Про податок на додану вартість” від 03. 09. 1997 року (зі змінами та доповненнями) слід засвоїти хто є платниками податку, що є об’єктом і базою оподаткування.

Платниками ПДВ (стаття 2 цього закону) є суб’єкти підприємницької діяльності, тобто юридичні і фізичні особи, які за своїм добровільним рішенням зареєструвалися платником податку. В обов’язковому порядку підлягає реєстрації, як платник ПДВ, суб’єкт підприємницької діяльності у якого загальна сума операцій з поставки товарів (робіт, послуг) за останні дванадцять календарних місяців перевищує 300 тис. грн. (без ПДВ). Під поставкою товарів розуміють будь-яку операцію, які пов’язана з продажем, обміном, даруванням тощо, яка передбачає передачу (зміну) права власності.

Об’єктом оподаткування ПДВ (стаття 3 цього закону) є операції з:

· поставки (продажу) товарів, робіт, послуг на території України;

· ввезення товарів (супутніх послуг) та територію України (імпорт);

· вивезення товарів за межі території України (експорт).

Не є об’єктом оподаткування операцій з:

· випуску, розміщення та продажу цінних паперів;

· передачі майна у схов, а також у оперативну оренду (крім фінансового лізингу);

· надання послуг із страхування і перестрахування; соціального і пенсійного страхування;

· обігу валютних цінностей, виплати грошових призів;

· надання послуг з інкасації, розрахунково-касового обслуговування, за кредитними і депозитними договорами;

· оплата вартості державних платних послуг за реєстрацію, отримання ліцензії (дозволу), сертифікатів, державного мита;

· виплата заробітної плати, пенсій, стипендій, дивідендів, субсидій у грошовій формі або у формі цінних паперів;

· надання брокерських, дилерських послуг з торгівлі;

· тощо, згідно статті 3. 2 Закону про ПДВ.

У статті 5 цього закону вказані операції суб’єктів господарювання, що звільнені від оподаткування:

1. Операції з продажу:

· вітчизняних продуктів дитячого харчування молочними кухнями і спеціалізованими магазинами;

· товарів спеціального призначення для інвалідів (відповідно до переліку встановленого Кабінетом Міністрів України);

· книжок вітчизняного виробництва, періодичних видань, друкованих засобів масової інформації вітчизняного виробництва;

· «товарів, робіт, послуг для власних потреб дипломатичних представництв, консульських установ і представництв міжнародних організацій в Україні;

· приладів, матеріалів науковим установам та організаціям, вищим навчальним закладам III—IV рівнів акредитації, а також їх безкоштовної передачі за умови використання їх винятково для власних потреб.

2. Операції з падання послуг:

· перевезення пасажирів міським та приміським транспортом (за умови, що тарифи на такі перевезення регулюються законодавчо);

· ремонт шкіл, дошкільних установ, інтернатів, установ охорони здоров'я (в сільській місцевості);

· обробка землі сільськогосподарськими виробниками багатодітним сім'ям, інвалідам, ветеранам, самотнім особам і особам, що постраждали від Чорнобильської катастрофи, школам, дошкільним установам, інтернатам, установам охорони здоров'я в сільській місцевості;

· послуги освіти, які надаються установами освіти, що мають відповідний дозвіл;

· надання культових послуг та продаж товарів культового призначення;

· збирання та заготівля окремих видів відходів як вторинної сировини;

· доставка пенсій і грошової допомоги населенню.

3. Операції з виконання робіт:

· фундаментальних досліджень, науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, що здійснюються за рахунок державного бюджету;

· з приватизації державного та комунального майна.

· тощо згідно статті 5 цього закону.

Вивчаючи статтю 6 цього закону необхідно звернути увагу на ставки ПДВ, які встановлені в розмірі:

· “20%” – від бази оподаткування, що не включає ПДВ;

· “0%” – при експорті товарів та супутніх послуг.

загальна сума податкового _ загальна сума податкового

зобов’язання за місяць (квартал) кредиту за місяць (квартал)

Слід зазначити, що сума ПДВ, яка підлягає перерахуванню до бюджету або відшкодуванню з бюджету визначається за формулою:

Податкове зобов’язання – це сума нарахованого ПДВ виходячи з обсягу поставки товарів (робіт, послуг).

Податковий кредит – це сума сплаченого ПДВ за придбані товари (роботи, послуги).

Страницы: 1, 2, 3