Ревізор також перевіряє правильність записів на рахунках бухгалтерського обліку операцій з тарою. Зокрема, на вартість тари багаторазового використання, що надійшла разом із товарами, роблять запис:

— ДТ 28 "Товари", субрахунок 284 "Тара під товарами";

— КТ 63 "Розрахунки з пост та підр".

Ревізору слід врахувати ту обставину, що дерев'яну тару оприбутковують за цінами придбання, а мішки — за цінами, встановленими для повернення цієї тари. У цьому випадку різницю в цінах (знижку) під час оприбуткування показують за дебетом рахунка 74 "Інші доходи".

Під час перевірки операцій зі скляним посудом з'ясовують дотримання порядку його приймання від населення, видачі у підзвіт грошей особам, виділеним для цих операцій, чи оформляється накладною наприкінці робочого дня прийнятий посуд і чи повертається в касу залишок невикористаних грошей.

Операції, відображені за КТ 37 "Розр з різними дебіторами", субр 372 "Розр з підзв особами" або р-ка ЗО "Каса" зіставляються з ДТ рахунка 28 "Товари", субр 282 "Товари в торгівлі".

Виявлені під час ревізії операцій з тарою недоліки відображаються в кінці розділу основного акта ревізії "Результати ревізії товарних операцій".

41. Ревізія МШП

Малоцінні й швидкозношувані предмети (МШП) за новим планом рахунків належать до класу 2 "Запаси". Малоцінними та швидкозношуваними предметами вважаються предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він триває більше одного року, зокрема: інструменти, господарський інвентар, спеціальне оснащення, спеціальний одяг тощо.

За дебетом рахунка 22 "МШП" відображаються за первісною вартістю придбані (отримані) або виготовлені малоцінні та швидкозношувані предмети, за кредитом — за обліковою вартістю відпуск малоцінних та швидкозношуваних предметів у експлуатацію із списанням на рахунки обліку витрат, а також списання нестач і втрат від псування таких предметів.

З метою забезпечення збереження вказаних предметів у експлуатації має бути організований належний контроль за їх рухом. Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку "Запаси" передбачається, що вартість МШП, переданих в експлуатацію, виключається зі складу активів (списується з балансу) з подальшою організацією оперативного кількісного обліку таких предметів за місцями експлуатації і відповідальними особами протягом строку їх фактичного використання.

На МШП, що є в складі запасів, не нараховується знос, а вартість переданих у експлуатацію МШП виключається із складу активів, тобто списується з балансу у витрати. Для посилення контролю за збереженням МШП вони підлягають маркіруванню (фарбою, клеймуванням, прикріпленням жетонів). Якщо строк корисної експлуатації МШП перевищує один рік, то їх включають до складу необоротних активів і вони підлягають амортизації. Результати інвентаризації МШП (нестачу або лишки) встановлюють за матеріалами інвентаризації шляхом складання порівнювальної відомості.

Ревізор перевіряє повноту і своєчасність оприбуткування МШП, обґрунтованість списання і правильність нарахування зносу за вищевказаними методами. Особливому контролю підлягають предмети, списані як непридатні. При цьому встановлюють причини, час їхнього придбання, вивчають документи на їх здавання в утиль (брухт) або на знищення. Суцільній перевірці підлягають акти на списання предметів і їх затвердження керівництвом підприємства.

42. Завдання,джерела ревізії витрат на виробництво і собівартість продукції

Контроль і ревізія витрат на виробництво і с/в пр допомагають виявити невикористані резерви, непродуктивні витрати і втрати.

завданнями є перевірка:

— обґрунтування формування витрат виробництва за їх елементами і калькуляційними статтями в бухгалтерському облікові й фінансовій звітності;

— дотримання норм витрачання сировини та матеріалів і виходу готової продукції;

— правильності розподілу витрат між готовою продукцією й незавершеним виробництвом;

— дотримання кошторису видатків на обслуговування виробництва й управління;

— виявлення непродуктивних витрат і втрат у виробництві й попередження їх виникнення в майбутньому;

— знаходження резервів зниження собівартості продукції тощо.

Для виконання вищевказаних завдань ревізію доцільно проводити у такій послідовності. Спочатку досліджують питання формування витрат виробництва за їх елементами та розглядають правильність і обґрунтованість кошторисів за окремими видами видатків. Потім перевіряють правильність складання калькуляцій с/в пр за статтями витрат. Далі вивчають с/в пр і вишукують резерви її зниження.

джерелами є: первинна документація, калькуляції с/в пр, кошториси витрат, бухг записи на р-ках витрат за елементами (80 "Матер витрати", 81 "Витрати на оплату праці", 82 "Відрахування на соціальні заходи", 83 "'Амортизація'', 84 "Інші операційні витрати") і витрат діяльності (90 "С/в реалізації", 91 "Загальновир витрати", 92 "Адмін витрати", 93 "Витрати на збут", 94 "Інші витрати операційної діяльності', 95 "Фін витрати", 98 "Податки на прибуток" ..); регістри бухг фін обліку — журнали-ордери й відповідні відомості; дані фінансової звітності (баланс, звіт про фін результати), статистична й оперативна звітність; дані податкового обліку й звітності тощо.

43. Ревізія витрат виробництва за елементами затрат і калькуляційними статтями

Під час контролю і ревізії витрат ревізору слід керуватися ПСБО 16 "Витрати", затвердженим наказом Мінфіном Укр від 31.12.1999 р. № 318.

При цьому ревізору слід встановити, чи всі операційні витрати за відповідний звітний період віднесені на витрати виробництва за такими елементами

— матеріальні витрати;— витрати на оплату праці;— відрахування на соціальні заходи;— амортизація;— інші операційні витрати (за видами затрат);— інші затрати (за видами витрат).

Рахунки класу 8 "Витрати за елементами" призначені для узагальнення інформації про витрати підприємства протягом звітного року.

Досліджуючи витрати за елементами, є можливість встановити не тільки загальну суму затрат, а і їхню структуру, питому вагу окремих затрат, розмір доходу. Крім того, поелементний поділ витрат може бути успішно використаний під час аналізу витрат виробництва для визначення факторів, що позитивно чи негативно впливають на ефективність виробництва. Поелементне групування витрат є підставою для складання кошторисів.

Для контролю за складом витрат у місцях їх проведення й визначення собівартості за видами вироблюваної продукції потрібно знати, на який вид продукції і коли їх віднести. С/в реалізованої пр (робіт, послуг) складається з вир с/в пр, яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновир витрат та понаднормативних виробничих витрат.

До вир с/в пр (робіт, послуг) належать: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; загальновиробничі витрати.

Контролю підлягають правильність віднесення загальновиробничих витрат до постійних і змінних

ревізор перевіряє правильність списання суми витрат на фінансові результати наприкінці звітного року або щомісяця. за ДТ, рахунків класу 9 "Витрати діяльності" відображаються суми витрат, за КТ — списання суми витрат на рахунок 79 "Фінрезультати".

Рахунки класу "Витрати діяльності" призначені для узагальнення інформації про витрати операційної, інвестиційної, фінансової діяльності та витрати з метою запобігання надзвичайним подіям і ліквідації їх наслідків.

Для перевірки правильності визначення фактичної собівартості сировини й матеріалів ревізору необхідно дослідити первинні документи постачальника (накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні), у яких зареєстровану ціну, зокрема націнки (надбавки), транспортні та інші видатки, пов'язані з придбанням матеріалів. Товарно-транспортні документи зіставляють з даними бухгалтерського фінансового обліку (книгою обліку надходження вантажів, журналом-ордером, відомістю), у яких показано кількість отриманих матеріалів та їхню вартість. Затрати на сировину і матеріали перевіряються шляхом визначення правильності застосування технічно обґрунтованих норм їх витрачання.

Планові калькуляції за статтями непрямих витрат перевіряють з врахуванням наслідків розгляду відповідних кошторисів витрат.

Таким чином, під час ревізії витрат діяльності важливо перевірити фактичну собівартість окремих видів продукції за калькуляційними статтями витрат.

44. Ревізія собівартості продукції

С/в — грошове вираження загальної суми витрат підприємства на виробництво та реалізацію продукції (робіт, послуг). У собівартості відображені всі сторони діяльності підприємства.

Зниження с/в пр — визначальний фактор у формуванні прибутку. Тому під час ревізії слід встановити причини відхилення фактичної с/в від прогнозованої, виявити резерви зниження с/в пр, розробити рекомендації щодо мобілізації внутрішніх резервів її зниження і усунення причин, що призвели до подорожчання продукції.

Перевіряють правильність віднесення витрат на виробництво і реалізацію продукції (робіт, послуг). Величина с/в впливає на формування рентабельності, розмір резервного капіталу й фондів спеціального призначення. Облік витрат на виробни-цтво і реалізацію продукції, що включаються в с/в, базується на первинній документації, якою оформляються всі операції з випуску продукції. Особливу увагу звертають на склад витрат за видами калькуляційних статей: використовують кошториси, щоб виявити допущені втрати чи перевитрати.

Ретельній перевірці підлягають статті, пов'язані з матеріальними витратами, видатками на оплату праці, на обслуговування виробничого процесу. На рівень с/в суттєво впливають непродуктивні втрати (втрати від браку, простоїв, нестач тощо).

Разом із тим ревізор досліджує витрати виробництва, їх структуру за кілька років, що дає можливість прогнозувати основні напрямки пошуку резервів зниження с/в пр

Перевірка здійснюється шляхом взаємного контролю документів на оприбуткування готової пр з документами на відпуск матеріалів у виробництво й за обліком праці та її оплати (змінні рапорти, маршрутні листи, наряди тощо).

Перевірка затрат на виробництво може встановити наявність кошторисів витрат, планових калькуляцій і норм витрачання сировини і матеріалів.

Одним із шляхів зниження с/в пр є скорочення втрат від браку. А тому під час ревізії слід звернути увагу на правильність відображення в обліку і звітності затрат на гарантійний ремонт деяких видів продукції.

На собівартість продукції негативно впливають непродуктивні витрати, величину яких визначають за даними бухгалтерських регістрів аналітичного обліку за рахунками 91 "Загальновиробничі витрати" і 92 "Адміністративні витрати" (журнали-ордери й відомості). Загальновиробничі непродуктивні витрати включають: втрати від простоїв з вини цехів; нестачі й втрати від псування матеріальних цінностей і незавершеного виробництва тощо.

45. Завдання, дж ревізії готової продукції та її реалізації

До г.пр належить продукція, обробка якої закінчена та яка пройшла випробування, приймання, укомплектування згідно з умовами договорів із замовниками й відповідає технічним умовам і стандартам.

Р-к 26 "Г.пр" призначено для узагальнення інформації про наявність та рух готової продукції підприємства.

За ДТ р-ка 26 "Г.пр" відображається надходження готової продукції власного виробництва за фактичною виробничою собівартістю . Аналітичний облік готової продукції ведеться за назвою, видами, типами, Гатунками, розмірами.

Основними завданнями ревізії є:

— ознайомлення з системою передачі готової продукції з виробництва на склад, умовами зберігання її на складі;

— перевірка стану обліку руху готової продукції на складі;

— контроль за правильністю відвантаження продукції покупцям і оформлення супровідних документів;

— контроль за ефективністю контрольно-пропускної системи;

— зустрічна перевірка повноти оприбуткування продукції у підприємств—одержувачів вантажів;

— перевірка документів на повернення забракованої продукції;

— контроль за своєчасністю і правильністю розрахунків з покупцями за відвантажену продукцію і перевірка повноти надходження коштів;

— оцінювання залишків нереалізованої продукції;

— перевірка достовірності звітних даних про збут (реалізацію) готової продукції.

Джерела ревізії готової продукції:

— змінний звіт комірника про приймання готової продукції з цеху;

— приймально-здавальні накладні, квитанції, нагромаджувальні відомості на здавання готової продукції з виробництва на склад;

— змінна відомість про надходження готової продукції з виробництва на склад;

— нагромаджувальна відомість для обліку готової продукції в бухгалтерії в натуральному і вартісному вираженні;

— книга залишків готової продукції і напівфабрикатів власного виробництва;

- картки або книги складського обліку готової продукції;

- облікові записи в регістрах синтетичного й аналітичного обліку з рахунка 26 "Готова продукція".

У ринкових умовах господарювання фінансова стійкість підприємства залежить від випуску конкурентоспроможної продукції, попиту на неї й обсягу реалізації.

46. Процес проведення ревізії готової продукції та її реалізації

Обсяг фактично випущеної продукції перевіряють за даними синтетичного й аналітичного обліку і звітності, а також за первинними документами, які підтверджують виробництво продукції та її приймання на склад. Достовірність даних про обсяг виробленої продукції в натуральному вираженні перевіряють за даними квартальної й річної звітності, а також за даними приймально-здавальних накладних, квитанцій, нагромаджувальних відомостей на здавання готової продукції з виробництва на склад, книги залишків готової продукції й напівфабрикатів, карток або книг складського обліку готової продукції.

Перевіряючи правильність заповнення приймально-здавальних накладних, особливу увагу звертають на час здавання продукції, назву й номенклатурний номер, одиницю виміру, кількість продукції, фактичну виробничу собівартість. Разом із тим перевіряють наявність підписів, які підтверджують приймання й здавання продукції з виробництва на склад. Одночасно доцільно зіставити між собою копії приймально-здавальної накладної, які зберігаються на складі й у цеху з метою виявлення перекручень і приписок обсягу виробництва. Відтак приймально-здавальна накладна зіставляється з карткою або книгою складського обліку готової продукції для встановлення тотожності даних.

Ревізори повинні звертати увагу на протоколи розбіжностей постачальників і покупців та рішення арбітражного суду щодо спірних питань.

Ревізор перевіряє, чи здійснюють керівники підприємств систематичний оперативний контроль і облік виконання укладених господарських договорів, враховуючи, що необхідно не тільки своєчасно застосовувати санкції за порушення договірних зобов'язань, а й попереджувати їх. Штрафні санкції передбачаються за порушення термінів відвантаження, постачання неякісної продукції, за некомплектність, відсутність або неналежне маркірування продукції та в інших випадках.

На основі журналу реєстрації договорів з покупцями і замовниками й карток обліку виконання договорів на постачання готових виробів ревізори перевіряють ступінь виконання договорів і застосування санкцій за порушення їхніх зобов'язань.

Якщо будуть встановлені факти повернення готової продукції покупцям через її невідповідноість чинним стандартам або технічним умовам, з'ясовують причини, виявляють конкретних винуватців, обчислюють розміри завданих підприємству збитків. За виробами, які повернені покупцями після їх оплати, з'ясовують, чи були зроблені в бухгалтерському обліку сторнувальні записи обсягу реалізації й виробничої собівартості цих виробів на рахунку реалізації.

На. самому підприємстві здійснюється оперативний контроль за рухом готової продукції.

Так, щомісяця зіставляють показники облікових регістрів Із даними книги залишків готової продукції, перевіряють стан запасів готової продукції на складі, своєчасність її оприбуткування й відвантаження.

47. Завдання, джерела ревізії доходів і результатів діяльності

Найбільш важливим і узагальнюючим показником роботи підприємства є прибуток (дохід), у якому органічно поєднані усі сторони виробничої і фінансово-господарської діяльності.

Ревізія фінансових результатів починається з перевірки відповідності показників звітності про доходи й результати фінансово-господарської діяльності даним регістрів синтетичного й аналітичного обліку.

Основними завданнями ревізії фінансових результатів є перевірка:

— правильності обчислення й відображення у звітності доходу, прибутку й рентабельності;

— реальності кожного запису на аналітичних рахунках до рахунків 70 "Доходи від реалізації" і 79 "Фінансові результати";

— достовірності формування фінансових результатів і розподілу їх за цільовим призначенням згідно з чинними нормативами;

— правильності списання збитку за кожний календарний рік;

— законності віднесення на фінансові результати штрафів, пені, неустойки тощо.

Джерелами ревізії є:

— баланс, звіт про фінансові результати; декларація про доходи підприємства;

— регістри аналітичного й синтетичного обліку результатів фінансово-господарської діяльності (Головна книга, журнали-ордери й відомості до них за рахунками 70 "Доходи від реалізації", 79 "Фінансові результати");

— первинні документи, розрахунки тощо.

Під час ревізії ревізор керується Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 р. № 996, законодавством про фінансово-господарську діяльність юридичних і фізичних осіб, іншими нормативно-правовими актами з обліку і звітності, бізнес-планом і розрахунками до його обґрунтування, а також ПСБО 3 "Звіт про фінансові результати", та ПСБО 15 "Дохід"

Головна мета ревізії — перевірити правильність відображення у фінансовій звітності результатів фінансово-господарської діяльності підприємства та своєчасності й повноти перерахування податків. З іншого боку, ревізор перевіряє правильність розподілу прибутків і створення додаткового, резервного та інших видів капіталу.

48. Процес проведення ревізії доходів і результатів діяльності

Дохід — різниця між виторгом від реалізації продукції, робіт чи послуг і вартістю матеріальних витрат на виробництво та збут цієї продукції.

Насамперед ревізор встановлює правильність визначення підприємством передбачуваного доходу й виторгу від реалізації продукції (робіт, послуг) для обчислення сум авансових платежів у бюджет.

Інформаційною базою при цьому можуть бути планові калькуляції собівартості готової продукції, договори (угоди) на постачання продукції, плани реалізації (збуту) готової продукції тощо.За даними звіту про фінансові результати ревізор аналізує виконання плану прибутків за звітний період

Для визначення чистого доходу (виручки) від реалізації продукції чи наданих послуг слід із доходу (виручки) від реалізації вирахувати податки, збори, знижки тощо.

Оцінювання за середньозваженою собівартістю здійснюється за кожною одиницею запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця й вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця й одержаних у звітному місяці запасів. Середній відсоток торговельної націнки визначають діленням суми залишку торговельних націнок на початок звітного місяця й торговельних націнок у продажній вартості одержаних у звітному місяці товарів на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на кінець звітного місяця та продажної (роздрібної) вартості одержаних у звітному місяці товарів.

Ревізор перевіряє правильність визначення результату операційної діяльності.

Для визначення прибутку чи збитку від операційної діяльності береться до уваги сума валового прибутку (збитку), іншого операційного доходу, адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат.

Сума прибутку (збитку) від основної діяльності, фінансових та інших доходів і фінансових витрат визначає прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування.

Ревізор контролює реальність визначення кінцевого результату.

Чистий прибуток (збиток) — це сума прибутку (збитку) від звичайної діяльності та надзвичайного прибутку, надзвичайного збитку та податків з надзвичайного прибутку.

У випадках виявлення розбіжностей здійснюють перерахунок виручки від фактичної реалізації продукції й визначають суму прихованого від оподаткування прибутку.

У ринкових умовах господарювання, коли фінансово-господарська діяльність підприємства здійснюється за рахунок власних фінансових ресурсів, а в разі їх нестачі — за допомогою позичкових коштів, постає необхідність аналізу фінансового стану, зокрема в оцінці фінансової незалежності підприємства від зовнішніх джерел.

Фін сталість встановлюється шляхом співвідношення власного капіталу до валюти банку, а також до забезпечення майбутніх витрат і платежів, довгострокових, поточних зобов'язань і доходів майбутніх періодів.

Рентабельність — відносний показник прибутковості, виражений у відсотках, який характеризує ефективність витрат підприємства загалом або ефективність виробництва окремих видів продукції.

49. Завдання, джерела ревізії власного капіталу та забезпечення зобов'язань

Рахунки класу 4 "Власний капітал та забезпечення зобов'язань" призначені для узагальнення інформації про стан і рух коштів різновидностей власного капіталу — статутного, пайового, додаткового, резервного, вилученого, неоплаченого, а також нерозподілених прибутків (непокритих збитків), цільових надходжень, забезпечень майбутніх витрат і платежів, страхових резервів.

Під зобов'язаннями розуміється, що підприємство зобов'язане стосовно власників, акціонерів щодо виплати дивідендів, права виходу зі складу засновників, акціонерів і т. ін.

Основними завданнями ревізії власного капіталу є перевірка:

— правильності формування і використання (вилучення) власного капіталу;

— дотримання встановленого установчими документами розміру статутного капіталу;

— правильності ведення обліку внесків до статутного капіталу і розрахунків за дивідендами тощо. Джерелами ревізії є:

— первинні документи (акції, прибуткові касові ордери про збір установчих внесків, акти приймання-здавання до статутного капіталу установчих внесків тощо);

— регістри синтетичного й аналітичного обліку з рахунків 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49;

— Головна книга;

— звітність.

Основним компонентом власного капіталу є статутний капітал. Тому ревізію цього розділу слід починати з перевірки правильності формування й вилучення (зменшення) статутного капіталу.

За кредитом рахунка 40 "Статутний капітал" відображається збільшення статутного капіталу, за дебетом — його зменшення. Причому сальдо на цьому рахунку має відповідати розмірові статутного капіталу, який зафіксовано в установчих документах підприємства.

Аналітичний облік статутного капіталу ведеться за видами капіталу за кожним засновником, учасником, акціонером тощо.

Власний капітал засновників або учасників поділяється на реєстрований і нереєстрований. До першого відносять статутний і пайовий капітал, до другого — додатковий, резервний, страховий капітал та нерозподілений прибуток (непокритий збиток).

50. Процес проведення ревізії власного капіталу та забезпечення зобов'язань

Ревізор перевіряє, чи дотримуються на підприємстві статутних положень, чи правильно формується майно підприємства за рахунок інвестування його діяльності, як здійснюється розподіл цього майна, виробленої продукції й одержаного прибутку, чи раціонально використовуються додаткові грошові внески або майно учасників (засновників) на розвиток підприємства (в окремих випадках на покриття збитків), сума статутного (пайового) капіталу обов'язково реєструється в державному реєстрі.

Ревізор з'ясовує, чи відповідає сума статутного (пайового) капіталу розміру, зафіксованому в реєстрі, чи дотримуються правил, за якими статутний капітал довірчого товариства має бути не меншим встановленого ліміту.

Заявлені під час інвентаризації нестачу або надлишок матеріальних цінностей або підтверджену документами дооцінку слід віднести на фінансові результати звітного періоду.

В разі анулювання акцій на їх суму зменшується статутний капітал, а у разі їх перепродажу зменшується вилучений капітал та збільшуються відповідні активи.

На р-ку 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)" обліковуються нерозподілені прибутки (непокриті збитки) поточного та минулих років і використаний у поточному році прибуток. При цьому за КТ його відображується збільшення прибутку, за ДТ — використання прибутку.

Списання збитків відбувається за рахунок нерозподіленого прибутку, резервного, пайового або додаткового капіталу.

ПСБО 5 "Звіт про власний капітал", визначаються зміст і форма звіту про власний капітал, який відображає зміни у складі цього капіталу протягом звітного періоду.

Ревізор перевіряє правильність оформлення звіту про власний капітал. Причому для забезпечення порівняльного аналізу інформації підприємства зобов'язані додавати до річного звіту звіт про власний капітал за попередній рік.

Особливу увагу ревізору слід звернути на заповнення розділу "Вилучення капіталу", де наводяться дані про зменшення власного капіталу підприємства внаслідок виходу його учасника, викупу чи анулювання викуплених акцій акціонерним товариством, зменшення номінальної вартості акцій тощо.

51. Послідовність ревізії стану обліку і звітності

1. Відповідність організації і методики ведення бухгалтерського фінансового й управлінського обліку та складання фінансової звітності затвердженим положенням (стандартам) бухгалтерського обліку, Плану рахунків, Інструкції про його застосування та іншим нормативним актам.

2. Правильність оформлення документами здійснених господарських операцій, достовірність документів, своєчасність і повнота відображення операцій у бухгалтерському обліку.

3. Наявність на документах грошового, матеріального, майнового, розрахункового та кредитного характеру підписів керівника і головного бухгалтера.

4. Своєчасність і якість виробничих, товарних, матеріальних, авансових звітів, звітів касира та ін.

5. Правильність і своєчасність перевірки й бухгалтерської обробки документів і звітів матеріально відповідальних осіб бухгалтерією.

6. Своєчасність розгляду й затвердження документів і звітів керівником підприємства.

7. Правильність кореспонденції рахунків, тотожність зустрічних сум у регістрах бухгалтерського обліку.

8. Своєчасність і якість ведення облікових регістрів.

9. Достовірність контролю за видачею й використанням доручень і своєчасність оформлення оприбуткування цінностей у підзвіт матеріально відповідальним особам.

10. Ефективність застосування комп'ютерних програм бухгалтерського обліку.

11. Своєчасність і якість складання фінансової звітності.

12. Своєчасність і ефективність інвентаризацій цінностей і розрахунків.

13. Стан архіву бухгалтерських документів і дотримання правил і термінів їх зберігання.

14. Обстеження структури бухгалтери, постановки обліку і звітності.

15. Забезпеченість бухгалтерії нормативними матеріалами, положеннями, інструкціями, бланками документів і звітів.

16. Розстановка кадрів, підвищення кваліфікації працівників бухгалтерії.

17. Система матеріальної відповідальності, укладання договорів із матеріально відповідальними огпбями про повну матеріальну відповідальність.

18. Пропускна система, охорона цінностей.

19. Використання прав і виконання своїх обов'язків головним бухгалтером.

52. Перевірка стану обліку і звітності

Перевірка організації бухгалтерського обліку та звітності починається задовго до виїзду ревізора на об'єкт — під час підготовки до ревізії. Така попередня перевірка здійснюється на підставі поданих у вищестоящу організацію балансів і звітів, а також актів ревізій і перевірок.

Програма складається з таких питань:

— стан обліку і звітності. З'ясовується, за якою формою обліку ведеться бухгалтерський і податковий облік на підприємстві, чи забезпечує застосування такої форми обліку перевірку достовірності звітних даних. Оцінка стану бухгалтерського обліку може бути об'єктивною тільки після перевірки дотримання Плану рахунків, типової кореспонденції і інструктивних вказівок про порядок ведення обліку окремих операцій;

— правильність відображення в бухгалтерському та подалі новому обліку результатів попередньої ревізії (з питань обліку і звітності);

— відповідність показників балансу даним Головної книги, регістрам синтетичного і аналітичного обліку, звітам і прикладеним до них документам;

— правильність проведення інвентаризацій каси, матеріальних цінностей і розрахунків і правильність та обов'язковість проведення контрольних вибіркових інвентаризацій; якість і своєчасність перевірки інвентаризаційних матеріалів і складання порівнювальних відомостей бухгалтерією; своєчасність й правильність розгляду і затвердження результатів інвентаризацій керівником;

— правильність ведення обліку касових операцій і їх відповідність Порядку ведення касових операцій;

— порядок ведення обліку затрат, собівартості продукції і фінансових результатів (доходів, прибутків, рентабельності);

— стан дебіторської і кредиторської заборгованості; встановлення фактів простроченої, безнадійної заборгованості, сумнівних боргів і заходи щодо їх ліквідації та оздоровлення фінансового стану;

— реальність статей балансу, достовірність звітів про фінансові результати, рух грошових коштів і власний капітал;

— стан розрахунків з бюджетом і позабюджетними фондами тощо.

Ревізор перевіряє, як забезпечується методичне керівництво вищестоящої організації щодо застосування існуючої форми обліку, чи узагальнюється досвід передових підприємств. Крім того, ревізор має вивчити обсяг і особливості господарської діяльності, структуру облікового апарату, документообіг, розподіл обов'язків між працівниками бухгалтерії.

Повнота і своєчасність документального оформлення й відображення в обліку всіх операцій, пов'язаних з рухом товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів, є критерієм оцінки постановки й стану бухгалтерського обліку.

53.Основні вимоги до узагальнення і оформлення матеріалів ревізії

Узагальнення матеріалів ревізії — основний і найбільш складний етап роботи ревізора. Він має з великої кількості фактів і випадків відібрати основні, реальні й документально обґрунтовані.

Протягом перевірки ревізор у робочих зошитах нагромаджує й систематизує в певному порядку матеріали й факти, які підлягають узагальненню і включенню в основний акт ревізії. На полях зошита чи журналу відмічається, до якого розділу акта вони мають бути віднесені. Матеріали ревізії слід групувати відповідно до розділів акта ревізії та за однорідними ознаками у відомостях порушень (порушення касових, розрахункових, виробничих та інших операцій).

Факти порушень правової, розрахункової, касової, кредитної, фінансової дисципліни записуються в акт ревізії тільки на підставі перевірених даних, підтверджених оригіналами документів підприємства, яке ревізується.

За всіма випадками порушень слід вказувати номери і дату відповідних первинних документів і облікових регістрів, характер порушення, посади і прізвища винних осіб. Додатками до основного акта ревізії можуть бути певні документи (частковий акт, разові акти, письмові пояснення, довідки, цифровий матеріал тощо).

В акті ревізії насамперед слід показати результати перевірки готівки в касі підприємства. Потім реєструються основні порушення касової дисципліни із зазначенням характеру порушення, суми збитків і винних осіб. До найбільш характерних порушень касової дисципліни відносять неправильне й недбале оформлення касових документів.

За результатами ревізії розрахунків з підзвітними особами необхідно зазначити найбільш яскраві факти порушень відносно оформлення авансових звітів і прикладених до них документів і по суті проведених операцій щодо законності и господарської доцільності здійснених розрахунків із підзвітних сум.

Перевіряючи кредитні операції, слід в узагальненому вигляді показати, якими видами позик користувалась організація, повноту їх використання (причому за цільовим призначенням) і своєчасність погашення.

За результатами перевірки фінансових результатів необхідно узагальнити факти неправильного визначення валового прибутку (збитку), фінансових результатів від операційної діяльності (прибутку, збитку), фінансових результатів від звичайної діяльності до оподаткування та чистого прибутку або збитку.

За результатами перевірки правильності нарахування й виплати заробітної плати потрібно узагальнити випадки завищення розцінок, окладів, неправильних виплат премій тощо.

Узагальненню підлягають найбільш суттєві порушення й недоліки в організації й веденні бухгалтерського фінансового обліку й складанні фінансової звітності, за якими в загальному оцінюється стан обліку з точки зору правильності організації документації, документообігу, аналітичного й синтетичного обліку, повноти й достовірності звітних показників, узгодженості окремих форм фінансової звітності.

Підготовлений розділ ревізії ще раз вивчається, факти узагальнюються та згруповуються у спеціальні розрахунки, відомості, аналітичні таблиці й документально обґрунтовуються, оскільки поверхові, нечіткі, неконкретні приклади не мають доказової сили.

54.Порядок складання основного акта ревізії

Акт ревізії — це перелік допущених порушень і окремих незаконних операцій. Він є підставою для формування висновків про роботу підприємства як у цілому, так і окремих його частин; матеріалом для оцінювання якості роботи керівника, головного бухгалтера та інших управлінців. В акті роблять посилання на документи, що підтверджують факти порушень.

Акт ревізії складається у двох примірниках, один з яких вручають керівнику контрольно-ревізійного підрозділу (КРУ, КРВ), другий — керівнику ревізованого підприємства для ознайомлення и підписання.

Акт підписують ревізор (ревізори), керівник і головний бухгалтер підприємства, а у разі необхідності — колишній керівник та головний бухгалтер, у період роботи яких мали місце порушення.

Якщо за матеріалами ревізії є підстава для притягнення винних до відповідальності згідно з чинним законодавством, то один примірник акта ревізії передають судово-слідчим органам.

Акт має бути підписаний керівництвом підприємства не пізніше трьох днів з дня його вручення. У такий же строк мають бути подані пояснення, а у випадку незгоди — заперечення відносно акта ревізії.

До акта записуються факти порушень чинного законодавства.

В акті ревізії слід вказати, за який період проводиться ревізія (наприклад, "з 01.02.200_р. по 01.02.200_р.") і у який спосіб (суцільний чи вибірковий) перевіряють ті чи інші господарські операції.

В акті ревізії виявлені факти порушень чи зловживань слід записувати так, щоб за кожним з них можна було відповісти на запитання: що порушено (Закон, наказ, постанова, положення, інструкція), із зазначенням суті порушення та пункту й параграфа нормативного акта; хто порушив (прізвище, ім'я, по батькові, посада); коли порушено (дата порушення); чим викликано порушення (причини чи умови, які викликали порушення); наслідки порушення (розмір матеріальної шкоди).

Підставою для записів у акті ревізії можуть бути тільки ті дані, які ретельно перевірені ревізором і підтверджені первинними документами.

До акта ревізії додаються такі документи::

— один примірник описів усіх інвентаризацій, які проведені під час ревізії;

— порівнювальні відомості результатів інвентаризацій, проведених під час ревізії;

— акти вибіркових перевірок правильності проведених інвентаризацій під час ревізії;

— відомості грошових нарахувань;

— пропозиції ревізуючих щодо поліпшення роботи та усунення недоліків.

Акт ревізії фінансово-господарської діяльності складається с 12 розділів:

Розділ 1. Вступна частина.

Розділ 2. Перевірка виконання рішень за результатами попередньої ревізії.

Розділ 3. Ревізія коштів, розрахунків та інших активів. Розділ 4. Ревізія основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних активів.

Розділ 5. Ревізія товарно-матеріальних цінностей та інших запасів. Розділ 6. Ревізія власного капіталу та забезпечення зобов'язань. Розділ 7. Ревізія довгострокових зобов'язань.

Розділ 8. Ревізія розрахунків з постачальниками, з бюджетом і з оплати праці.

Розділ 9. Ревізія доходів і фінансових результатів.

Розділ 10. Ревізія витрат за елементами і собівартості реалізації.

Розділ 11. Перевірка стану обліку та звітності.

Розділ 12. Перевірка заходів щодо забезпечення збереження суспільної власності.

55. Порядок складання висновків і пропозицій по результатам ревізії

На підставі результатів ревізії ревізор готує висновки і пропозиції у вигляді проекту наказу, в яких узагальнює матеріали ревізії і дає оцінку встановленим фактам недоліків і порушень. Доцільно навести найважливіші факти з акта ревізії з посиланням на відповідні сторінки. Оцінка фактам дається у висновках об'єктивно.

В пропозиціях за наслідками ревізії слід перерахувати заходи практичного характеру для усунення недоліків і порушень, встановлених ревізором, а також щодо попередження можливості їх повторення.

Пропозиції мають бути стислими, ясними та конкретними. У кожній пропозиції зазначається, що має бути зроблено і як, строки виконання і відповідальні особи.

Розроблені ревізором висновки і пропозиції за результатами ревізії подаються на розгляд керівнику організації, який призначив ревізію. Він ретельно перевіряє відповідність розроблених ревізором висновків матеріалам ревізії, встановлює реальність внесених пропозицій щодо ліквідації недоліків і порушень і приймає відповідне рішення щодо ліквідації встановлених зловживань, відшкодування заподіяної шкоди та притягнення винних до відповідальності.

З метою здійснення контролю за відшкодуванням заподіяної шкоди ревізор складає відомість нарахувань, яка є додатком до акта ревізії.

56. Порядок приймання, розгляду і затвердження матеріалів ревізії і контроль за виконанням прийнятих рішень

Матеріали ревізії у вищестоящій організації приймає керівник контрольно-ревізійного органу (начальник контрольно-ревізійного управління (відділу). '

Матеріали ревізії підлягають особливо ретельній перевірці щодо правильності та якості їх оформлення. Вони аналізуються, окремі показники фінансово-господарської діяльності уточнюються за даними фінансової, статистичної, податкової і оперативної звітності.

Якщо є недоробки, неточності, то начальник КРУ, КРВ разом із ревізором виїжджає в ревізоване господарство і на місці уточнює факти, викладені в акті, за даними первинних документів і записів у регістрах бухгалтерського фінансового обліку. Слід також уточнити, чи нема розбіжностей між даними проекту й прийнятого наказу.

Іноді у вищестоящій організації затримують розгляд матеріалів ревізії, що знижує ефективність ревізії. Результати ревізії повинні бути розглянуті (з обов'язковим прийняттям відповідних рішень — наказу) у 15-денний строк після підписання акта ревізії.

Зазначений в акті ревізії факт порушення повинен бути документально обґрунтований. Тому за кожним фактом порушення слід назвати підтверджувальний документ і додати до акта ревізії.

Вищестоящі організації ведуть книгу обліку проведених ревізій, у якій записують кожну здійснену ревізію. На основі даних такої книги заповнюють відомості про контрольно-ревізійну роботу.

Важливим питанням у ревізійній роботі є перевірка виконання прийнятих рішень.

Така організація перевірки заходів з боку вищестоящих організацій здійснюється з метою узагальнення й поширення позитивного досвіду, ліквідації недоліків у роботі підприємств різних форм власності.

Реалізація матеріалів ревізій здійснюється на основі Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" та Інструкції про порядок вилучення і стягнення коштів, застосування фінансових санкцій за результатами ревізій та перевірок, затвердженої наказом Головного контрольно-ревізійного управління від 03.07.98 № 130.

За результатами ревізій працівники контрольно-ревізійного апарату мають право оформити рішення про застосування фінансових санкцій і накладання адміністративних стягнень відповідно до вищевказаної інструкцією.

Працівники контрольно-ревізійних служб мають право застосовувати штрафні санкції за порушення законодавства з фінансових питань: штраф від восьми до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за приховування в обліку валютних та інших доходів, непродуктивних втрат і збитків, внесення неправдивих даних до фінансової або статистичної звітності.

57. Порядок передачі матеріалів про нестачі органам слідства і суду

Ревізори зобов'язані негайно ставити до відома керівника вищестоящої організації про встановлені під час ревізії кримінально карані вчинки посадових осіб.

Керівники підприємств повинні про кожний випадок нестачі товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів, крадіжки або зловживання повідомляти слідчі органи з метою притягнення винних до кримінальної відповідальності й відшкодування матеріального збитку. Заява, яка подається органам слідства, має містити відомості, що дають можливість встановити суть злочину, коли, ким і за яких обставин його було вчинено.

У заяві (листі) слід зазначити: який конкретно скоєно злочин (крадіжка, привласнення, розтрата тощо); суму нестачі (викрадені, привласнені або розтрачені цінності); де було вчинено злочин; правильний опис самої події, тобто фактичні обставини; коли був учинений і встановлений злочин (крадіжка або нестача) і хто конкретно має бути притягнений до відповідальності. Слід також зазначити, хто може бути свідками.

Заява органам слідства може бути підписана керівником організації, до складу якої входить підприємство, де встановлено злочин.

Якщо нестачу встановлено під час ревізії, то заяву до органів слідства підписують самі ревізори, повідомивши про це вищестоящу організацію, на підприємстві якої встановлено нестачу. У заяві слід порушити перед органами слідства питання про вжиття невідкладних заходів щодо накладання арешту на майно осіб, притягнених до відповідальності.

Матеріали ревізії, які передають до слідчих органів, мають містити:

— лист, у якому викладено суть порушень, зловживань, які закони порушено, розмір заподіяних збитків, названо винних осіб;

— перший примірник акта ревізії;

— договір про повну матеріальну відповідальність;

— оригінали документів або їх копії, які підтверджують факти виявлених зловживань, якщо рішення про вилучення оригіналів документів після закінчення ревізії не прийняті правоохоронними органами;

— пояснення осіб, діяльність яких перевірена, а також інших осіб, які мають значення для перевірки обставин скоєння зловживань;

— висновки ревізуючих за поясненнями службових осіб за наявності їх заперечень щодо акта;

— документи, подані матеріально відповідальною особою, але не прийняті ревізором або бухгалтерією з поясненням про неприйняття при здаванні звіту (документи підчищені).

У справах КРУ, КРВ залишають другий та третій примірники акта ревізії, копії пояснень посадових осіб перевіреної організації щодо виявлених порушень чи зловживань, копії основних документів, які це підтверджують. Додатки до заяви мають бути пронумеровані (кожний лист зокрема) і зшиті. До заяви слід додати перелік (опис) прикладених документів із зазначенням їхньої назви. Якщо до заяви додаються не оригінали, а копії, вони мають бути належним чином засвідчені.

58. Особливості ревізії, яка проводиться на вимогу правоохоронних органів

Для проведення ревізії за зверненням правоохоронного органу на підставі питань, що містяться у зверненні, складається програма ревізії, яка письмово погоджується з правоохоронним органом. Звернення правоохоронного органу долучається до матеріалів ревізії й залишаються на зберігання в органі служби. Акт ревізії складають у трьох примірниках: для органу служби, для об'єкта контролю, для передачі правоохоронним органам, що передбачено законодавством. За результатами проведеної ревізії у межах наданих прав органи служби вживають заходів для забезпечення: притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об'єкта контролю. У разі виявлення ревізорами ознак злочину матеріали ревізій передаються правоохоронним органам і можуть служити приводом до порушення кримінальної справи.

Слідчий має право вимагати проведення ревізії. На вимогу слідчого безпосередньою підставою для проведення ревізії є наказ або розпорядження відповідної посадової особи. Ревізор не тільки досліджує подані йому матеріали й робить висновки на підставі спеціальних знань, а й сам активно збирає матеріали, проводить інвентаризації, огляди й обстеження, обміри виконаних робіт, запуски сировини й матеріалів у виробництво тощо. Як результат, слідчий одержує акт ревізії з доданими до нього документами та іншими матеріалами. Матеріали ревізії стають джерелом судових доказів. Докази збирає не ревізор, а слідчий, одержуючи матеріали ревізії й встановлюючи за їх допомогою відповідні фактичні дані. До способів фактичної перевірки, які можуть застосовуватися під час проведення ревізій, належать: огляд; обстеження; інвентаризація; обмір виконаних робіт; контрольний запуск сировини і матеріалів у виробництво (експеримент); аналіз сировини, матеріалів і продукції; одержання пояснень і довідок. Термін проведення ревізії не повинен перевищувати одного місяця, оскільки зволікання з розслідуванням зменшує ймовірність повного виявлення всіх зловживань. Акт ревізії з доданими до нього документами стає джерелом доказів тільки тоді, коли його додають до кримінальної справи, а фактичні дані про обставини скоєння злочину набувають значення судових доказів лише після того, як слідчий їх установить і використає в процесі доведення. Документування результатів ревізії здійснюється відповідно до законодавства з питань державного фінансового контролю. При цьому в акті ревізії слід обов'язково зазначити про встановлені факти порушень законодавства (назву, дату, номер, статтю чи пункт нормативно-правового акта), величину матеріальної шкоди (збитків), посадових (службових) осіб, внаслідок дій або бездіяльності яких допущено порушення законодавства та завдано матеріальної шкоди (збитку).

Правоохоронний орган відповідного рівня до 1 листопада, 1 лютого, 1 травня і 1 серпня кожного року надсилає відповідному органу державної контрольно-ревізійної служби пропозиції щодо включення до проектів планів контрольно-ревізійної роботи (ревізій) на об'єктах контролю із зазначенням конкретних фактів їх фінансово-господарської діяльності, що можуть свідчити про порушення законодавства. При проведенні ревізії за зверненням правоохоронного органу матеріали ревізії не пізніше, ніж через десять робочих днів після реєстрації акта ревізії, передають до правоохоронного органу.

59. Відмінності між аудитом, обліком, ревізією і судово – бухгалтерською експертизою

Ревізія — це складова системи управлінського контролю, покликана встановлювати законність, вірогідність, доцільність і економічну ефективність здійснюваних господарських операцій. Основні завдання ревізії є здійснення контролю за дотриманням державної дисципліни, використанням коштів, збереженням матеріальних цінностей, правильністю ведення бухгалтерського обліку і звітності й попередження фактів безгосподарності, зловживань і крадіжок.

Аудит — незалежна перевірка фінансових звітів і бухгалтерських балансів суб'єктів підприємницької діяльності з метою одержання висновків.

Спільність аудиту і ревізії полягає в тому, що вони досліджують господарсько-фінансову діяльність підприємств, користуються однаковими методичними прийомами і процедурами господарсько-фінансового контролю. Вони виявляють негативні явища в діяльності юридичних і фізичних осіб з метою ліквідації й попередження їх у майбутньому, Вони використовують однакові джерела інформації — первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, баланси і звіти тощо. Однак висновки аудитора є виваженим і обґрунтованим доказом під час вирішення майнових спорів у арбітражному й народному судах між власником і його контрагентами. Аудит дає можливість суб'єктам підприємницької діяльності прогнозувати підвищення ефективності й розширення сфер впливу підприємницьких структур, сприяє розвиткові маркетингу й комерційної діяльності як на внутрішньому, так і на міжнародному ринках, допомагає уникнути банкрутства. Широке впровадження діяльності аудиту в сферу економіки України обумовлене такими перевагами: різким скороченням бюджетних коштів на утримання відомчого контрольно-ревізійного апарату; надходженням додаткових коштів у бюджет від аудиторських фірм та фізичних осіб —підприємців-аудиторів тощо. Іноді плутають аудит з бухгалтерським обліком, бо вони тісно пов'язані між собою. Бухгалтерський облік виконує 3 функції — це запис, класифікація й узагальнення господарських процесів на підставі документів для підготовки інформації й прийняття відповідних рішень. Бухгалтери покликані оволодівати принципами і положеннями, що є базою для підготовки інформації.

Залежно від прийомів і способів контролю і системи контрольних процедур розрізняють аудит, ревізію, судово-бухгалтерську експертизу. Вони досліджують господарсько-фінансову діяльність підприємства, використовують спільні методичні прийоми й процедури контролю. їх мета — виявити негативні явища у виробничій і фінансово-господарській діяльності господарюючих суб'єктів, усунути та запобігти їм у майбутньому. Об'єктами контролю для них є однакові джерела інформації. Вони обґрунтовують свої висновки документально перевіреними доказами.

Разом із тим між ними існують суттєві відмінності.

Під час ревізії досліджується фінансово-господарська діяльність підприємства в статистиці після завершення господарських процесів. Функції ревізії звужуються інтересами власника, від імені якого проводять ревізію. Основною метою ревізії є виявлення та фіксація фактів зловживань з обов'язковим повідомленням вищестоящої організації й правоохоронних органів.

У процесі судово-бухгалтерської експертизи досліджуються конфліктні ситуації, що стали предметом розгляду в судово-слідчих органах. Вона має встановити істину й надати допомогу суб'єктові в розробці профілактичних заходів, спрямованих на оздоровлення фінансово-господарської діяльності.

Страницы: 1, 2, 3