Реальність балансу може бути забезпечена тільки після ретельної перевірки (інвентаризації) всіх його статей. Тому ревізору перевірку стану розрахунків доцільно починати з аналізу матеріалів інвентаризації розрахунків.

В акті результатів інвентаризації розрахунків - назви проінвентаризованих рахунків, записати суми непогодженої й простроченої ДТ і КТ заборгованості й безнадійних боргів. За вказаними видами заборгованості до акта інвентаризації розрахунків має додаватися довідка із зазначенням суми заборгованості, за що вона числиться, з якого часу і на підставі яких документів.

Ревізія починається з інвентаризації розрахунків з покупцями і замовниками. За кожним дебітором слід встановити дату та причини виникнення заборгованості, винних осіб і заходи, що вживаються для стягнення боргів.

Ревізор перевіряє випадки приховування на рахунках дебіторів нестач та крадіжок, псування і браку товарів, віднесення ДТ заборгованості на інші статті балансу.

У випадку виявлення безнадійної заборгованості, у позові щодо якої суд відмовив, слід з'ясувати мотиви відмови і обґрунтованість позову.

З одногородніми покупцями складається акт звірки.

При реалізації товарів (ТРП) покупцям робиться запис: ДТ р 36 "Розр з покупцями та замовниками", КТ р 70 "Доходи від реалізації".

Якщо надійшли на рахунок гроші від покупця на основі виписки банку, то робиться запис у ДТ рахунка 31 "Рахунки в банках" і кредит рахунків 36 "Розра з покупцями та замовниками" або р-ка 70 "Доходи від реалізації".

Виявляють помилки у відображенні розра-вих операцій та встановити факти умисного перекручення облікових даних з метою приховування зловживань.

Якщо ревізією виявлена тривала заборгованість окремих покупців, то за даними первинних документів (рахунків-фактур, товарно-транспортних накладних тощо), які підтверджують її виникнення, та за актом взаємної звірки розрахунків можна встановити причини несвоєчасних розрахунків і винних у цьому осіб.

На підприємствах із комп'ютеризованим БО ревізор використовує довідкову нормативну базу, що зберігається на електронних носіях інформації, зіставляє її дані з первинними документами (товарними, банківськими), актами взаємних звірок розрахунків.

Для наочності наводимо акт інвентаризації розрахунків і акт звірки розрахунків.

23. Завдання, джерела ревізії розрахунків з підзвітними особами

Ревізію розрахунків з підзвітними особами проводиться суцільним способом у такій послідовності. Перевіряють:

— правильність видачі грошей під звіт; — законність і доцільність витрачання підзвітних сум;

— правильність оформлення авансових звітів і прикладених до них документів та своєчасність подання їх у бухгалтерію підприємства; — стан обліку розрахунків з підзвітними особами.

Джерелами: накази й розпорядження по підприємству, авансові звіти з прикладеними документами, дані аналітичного і синтетичного обліку з рахунка 372 "Розр з підзв особами" (журнал-ордер, оборотна відомість, головна книга), баланс тощо.

Перевірку розр з підзв особами доцільно починати з попереднього розгляду сальдо й місячних оборотів за кореспондуючими рахунками до р-ка 372 "Розр з підзв особами".

Ревізор встановлює, чи визначено коло осіб, що мають право одержувати гроші в підзвіт. Список осіб, яким можна видавати гроші в підзвіт, затверджується наказом (розпорядженням) керівника підприємства.

Аванси в підзвіт видаються із каси підприємства для операційно-господарських витрат і на службові відрядження. Тому ревізор перевіряє використання підзвітних сум за цільовим призначенням.

— готівка, видана в підзвіт фізичним особам на які-небудь цілі, але з якихось причин не витрачена (частково або в повній сумі), має бути повернута до каси підприємства одночасно з авансовим звітом не пізніше наступного робочого дня після видачі її у підзвіт;

— готівка, видана в підзвіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини і металобрухту, що з якихось причин не витрачена, має бути повернута в касу підприємства не пізніше 10 робочих днів із дня її видачі під звіт;

— під час видачі сум у підзвіт для видатків на відрядження невикористані грошові кошти повинні бути повернуті не пізніше З робочих днів після повернення з відрядження;

— готівка, яка видана у підзвіт, але не витрачена і не повернута в касу підприємства на наступний день після закінчення вищевказаних строків, розрахунково приєднується до фактичного залишку готівки в касі підприємства на кінець дня з подальшим порівнянням одержаної суми зі встановленим лімітом залишку готівки в касі.

24 (23). Процес проведення ревізії розр з підзвітними особами

Перевіряючий робить нарахування штрафних санкцій у двократному розмірі суми, яка перевищує встановлений ліміт каси, згідно з Указом Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм щодо регулювання обігу готівки" від 12.06.1995 р. № 438.

За регістрами аналітичного обліку (журналами-ордерами, оборотними відомостями), авансовими звітами з прикладеними до них документами ревізор встановлює, чи не числяться підзвітні суми за особами, звільненими з роботи, чи не видавались гроші працівникам у рахунок заробітної плати.

Для встановлення реальності та законності видатків на операційно-господарські потреби слід зіставити дані авансових звітів і прикладених до них документів на оплату готівкою за виконання навантажувально-розвантажувальних робіт, а також за придбання матеріальних цінностей з даними документів, які підтверджують фактично виконану роботу і надходження матеріальних цінностей на склад підприємства.

Для цього порівнюють рахунки, товарні чеки з накладними на оприбуткування матеріальних цінностей, з книгами (картками) складського обліку, зі звітами завідувачів складів.

Щодо перевірки оплати за навантажувально-розвантажувальні роботи слід з'ясувати, чи не завищені норми й розцінки і упевнитися в правильності оплати праці й утримань з неї. У платіжній відомості мають бути вказані такі дані: адреса одержувача грошей, номер його паспорта, місце його видачі і прописки тощо.

Ретельно перевіряють авансові звіти про видатки на відрядження. При цьому встановлюють наявність відміток у посвідченні про відрядження щодо прибуття й вибуття і звіряють ці дати з компостерами проїзних квитків.

За період тимчасової непрацездатності командировочному працівнику виплачується допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, дні якої не включаються в строк відрядження.

Керівникам підприємств надано право у випадках, коли розмір витрат на службові відрядження відомий заздалегідь, проводити оплату вказаних витрат за згодою командировочних працівників без подання виправдувальних документів. Розрахунок виданої суми, підписаний керівником підприємства, зберігається в бухгалтерії підприємства. Посвідчення на відрядження подається в бухгалтерію без звіту.

25. Завдання, джерела ревізії розрахунків з постачальниками

На рахунку 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" обліковуються безготівкові розрахунки між підприємствами й організаціями за продукцію, товарно-матеріальні цінності, роботи, послуги. За дебетом цього рахунка показуються суми оплачених рахунків на матеріальні цінності, що надійшли (погашення заборгованості), за кредитом — заборгованість за одержані від постачальників та підрядників товарно-матеріальні цінності, прийняті роботи, послуги. Рахунок 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" має два субрахунки:

1) 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками";

2) 632 "Розрахунки з іноземними постачальниками".

Джерелами інформації для контролю розрахунків за товарними операціями є первинні документи з обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками (накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, пакувальні листи, акти прийнятих робіт (послуг), податкові накладні, товарно-транспортні накладні іноземних постачальників, документи про сплату мита, зборів і податків), а також договори купівлі-продажу, вантажні митні декларації, довідки бухгалтерії про курсові різниці, рекламаційні акти тощо.

Під час ревізії застосовують спосіб вибіркової перевірки документів і записів у облікових регістрах. Однак рахунки з обліку доходів і витрат, втрат, зносу, резервів, торгової націнки перевіряють суцільним методом, оскільки зловживання переважно бувають на зазначених рахунках. Основним документом, який визначає правовий режим розрахункових взаємовідносин постачальників і підприємств-споживачів щодо поставки товарів, є договір. Тому перевірці розрахунків з кожним постачальником і підрядником має передувати вивчення договірних відносин, зокрема, правильності оформлення договорів, проектно-кошторисної документації, титульних списків.

Шляхом перевірки записів у журналі-ордері № 6 з рахунка 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" й у розрахунково-платіжних документах виявляють дату виникнення та характер кожної операції, правильність застосування цін, тарифів і торгових націнок, своєчасність і повноту оприбуткування матеріальних цінностей, своєчасність розрахунків і обґрунтування пред'явлених претензій. У разі необхідності застосовують контрольну інвентаризацію ТМЦ, що надійшли, зустрічну звірку розрахунково-платіжних документів і документів щодо оприбуткування цінностей. Таку саму зустрічну звірку документів і облікових записів можна зробити й у постачальників.

26. Процес проведення ревізії розрахунків за податками і платежами

ревізор перевіряє якість постановки й ведення бухгалтерського обліку розрахунків за податками і платежами. Для цього ревізор повинен з'ясувати:

— чи забезпечує постановка бухгалтерського обліку на підприємстві перевірку достовірності звітних даних про доходи (прибуток) підприємства;

— правильність відображення в бухгалтерському обліку результатів попередньої перевірки (з боку ревізора, податкового інспектора та ін.);

— відповідність показників балансу даним Головної книги, регістрів синтетичного і аналітичного обліку, а також даним, відображеним у деклараціях і розрахунках, поданих у державну податкову адміністрацію (ДПА);

— правильність визначення валового доходу, валових видатків, прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг), прибутку від іншої реалізації;

— правильність проведення інвентаризацій розрахунків за податками і платежами і відображення їх результатів в обліку і звітності;

— реальність даних обліку про затрати на виробництво, які відносяться на валові витрати (амортвідрахування, матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальне страхування, видатки майбутніх періодів, позавиробничі видатки, інші витрати);

— правильність реалізації готової продукції;

— об'єктивність визначення валових затрат з метою оподаткування;

— правильність складання декларацій, розрахунків за податками і платежами на підставі перевіреної фактичної інформації й реально відображеної в обліку і звітності (за податком на прибуток, податком на додану вартість, акцизним збором, прибутковим податком, місцевими податками і зборами);

— своєчасність і повноту стягнення пені за несвоєчасність внесення в бюджет податків, зборів та інших обов'язкових платежів.

ревізор перевіряє правильність здійснених бухгалтерських записів щодо розрахунків за податками.

Слід також уточнити правильність виведення оборотів і сальдо за кожним видом платежів на кінець звітного періоду, для чого дані аналітичного обліку зіставляють із записами в журналах-ордерах і Головній книзі за рахунками синтетичного обліку.

27. Ревізія розрахунків за податками і платежами

Р 64 "Розр за податками і платежами" призначено для узагальнення інформації про розрахунки підприємства за усіма видами платежів до бюджету, включаючи податки з працівників підприємства, та за фінансовими санкціями, що справляються в доход бюджету.

У КТ цього рахунка записують суми, які підлягають внесенню в доход бюджету, а в ДТ — внесені платежі.

КТ сальдо показує заборгованість перед бюджетом, дебетове — переплату бюджету.

Податкові здійснюють контроль за правильністю вирахування сум платежів і своєчасністю їх перерахування в дохід державного бюджету, можуть застосовувати до підприємств фін санкції за порушення законодавства про оподаткування й стягувати адміністративні штрафи.

Відомча контрольно-ревізійна служба покликана в процесі перевірки допомогти підприємству уникнути фінансових санкцій з причини неправильного вирахування і несвоєчасної сплати податків і платежів, тобто вжити профілактичні заходи.

Завданням є перевірка правильності проведення відповідних розрахунків платежів у бюджет і державні цільові фонди та своєчасності їх перерахування відповідно до чинного законодавства.

Під час проведення ревізії розрахунків за податками й платежами ревізори керуються Податковим кодексом України, Законами України "Про ДПС в Україні", "Про ДПС", "Про систему оподаткування", "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про ПДВ", "Про БО та фін звітність в Україні", Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, Положенням про ведення касових операцій, новим Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій та затвердженими Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Основними джерелами ревізії є: декларації, довідки й розрахунки за окремими видами платежів, виписки банку з прикладеними до них документами про перерахування належних сум у бюджет і в державні ЦФ, бух записи з рахунків 64 "Розр за податками і платежами", 65 "Розр за страхуванням", 70 "Доходи від реалізації", 79 "Фін результати", 80 "Матер витрати", 90 "С/в пр", журнали-ордери, відомості, Головна книга і баланс з рахунка 64 "Розр за податками і платежами", акти перевірок тощо.

28. Ревізія розрахунків за страхуванням

Страхова діяльність регулюється Законом України "Про страхування" та іншими нормативно-правовими актами. Ревізія розрахунків за страхуванням покликана перевірити правильність утворення коштів соціального страхування та пенсійного забезпечення й законність їх використання.

На рахунку 65 "Розр за страхуванням" ведеться облік розрахунків за зборами на обов'язкове державне пенсійне страхування, на обов'язкове соціальне страхування, на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття, за індивідуальним страхуванням персоналу підприємства, страхуванням майна та за іншими розрахунками за страхуванням.

За КТ, р-ка 65 відображаються нараховані зобов'язання за страхуванням і одержані від органів страхування кошти. За ДТ — погашення заборгованості та витрачання коштів страхування на підприємстві. Кредитове сальдо — залишок зобов'язань підприємства страховій організації, дебетове — нестача власних відрахувань.

Під час перевірки правильності нарахування і витрачання коштів соціального страхування ревізор керується чинним законодавством, зокрема: Кодексом Законів про працю України, Законами: "Про зайнятість населення", "Про систему оподаткування", "Про пенсійне забезпечення", "Про оплату праці", "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про збір на обов'язкове соціальне страхування" тощо. Рахунок 65 "Розр за страхуванням" має такі субрахунки:

1) 651 "За пенсійним забезпеченням";

2) 652 "За соціальним страхуванням";

3) 653 "За страхуванням на випадок безробіття";

4) 654 "За індивідуальним страхуванням";

5) 655 "За страхуванням майна".

перевірці підлягають витрати за рахунок відрахувань на соціальне страхування: допомога при вагітності і пологах; одноразова допомога при народженні дитини; на санаторно-курортне лікування та відпочинок працівників і членів їх сімей; на поховання; на виплату допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.

Під час перевірки правильності нарахування допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю слід встановити реальність визначення середньої заробітної плати й безперервного стажу роботи. Відтак зіставляють кількість оплачених днів і суму виплаченої допомоги за лікарняними листками з днями і сумами, показаними в БО (розрахункових відомостях із заробітної плати, табелях обліку роб часу).

29. Завдання, джерела і послідовність розр з оплати праці

У витратах виробництва з/п має найбільшу питому вагу, тому перевірці витрачання коштів на оплату праці приділяють серйозну увагу.

Основними завданнями є перевірка:

— дотримання нормативно-правових актів при нарахуванні оплати праці, утримань із неї й правильності ведення бухгалтерського обліку розрахунків з оплати праці;

— правильності організації праці, дотримання встановлених розцінок, ставок і окладів;

— своєчасності й правильності нарахування і виплати заробітної плати згідно з діючою системою оплати праці;

— правильності здійснення розрахунків з органами соціального страхування.

Ревізію з оплати праці здійснюють вибірковим способом, їх рекомендується організувати в такій послідовності.

Перевіряють стан трудової дисципліни, організацію праці і ведення особових справ працівників. Потім — використання затвердженого фонду з/п (штатний розклад, ставки, нарахування й виплати, посадові оклади, розцінки, розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних і гарантійних виплат).

Перевіряють стан обліку розр з робітниками й службовцями щодо оплати праці та відрахувань на соцстрах. При цьому перевіряють правильність складання розрахунково-платіжних відомостей, звітів з питань праці й розрахункових відомостей щодо відрахувань на соціальне страхування.

Джерелами ревізії є:— штатні розклади, посадові оклади, тарифні сітки, розцінки, нормативи виробітку;

— основні форми первинної облікової документації для визначення кількісного складу працівників (наказ чи розпорядження про прийняття на роботу, переведення на іншу роботу, припинення трудового договору; особиста картка; наказ чи розпорядження про надання відпустки та інші документи, які затверджені у встановленому порядку, що характеризують кількість працівників та їхній дохід у грошовій, натуральній формі, а також розміри пільг і компенсацій);

— генеральні та галузеві угоди; трудові угоди, колективні договори, облікові листи, довідки й розрахунки для нарахування заробітної плати;

— реєстри синтетичного й аналітичного обліку (журнал-ордер № 9, відомість № 9, Головна книга до рахунка 66 "Розрахунки з оплати праці");

— фінансова, оперативна й статистична звітність тощо.

30. Котроль за нарахуванням і виплатою з/п

Перевірку розрахунків з оплати праці слід починати зі встановлення відповідності даних аналітичного обліку показникам синтетичного обліку за Головною книгою й балансом на одну дату, зокрема на 1-ше число відповідного місяця (сальдо з рахунка 66 "Розрахунки з оплати праці" в Головній книзі й балансі звіряють з підсумковими сумами до видачі розрахунково-платіжних відомостей).

Якщо виявлено розбіжності між даними синтетичного і аналітичного обліку, слід встановити їх причини. Основними причинами розходжень можуть бути: підробки в розрахунково-платіжних і платіжних відомостях для приховування розкрадання грошей з каси шляхом змови бухгалтера і касира. Сам спосіб розкрадання полягає в завищенні загальної суми грошей в останній колонці розрахунково-платіжної відомості "До видачі на руки". Кінцеві підсумки звіряють із сумою, показаною у видатковому касовому ордері й у первинних документах щодо нарахування заробітної плати (розрахунках).

Ревізор перевіряє правильність нарахування з/п таким чином:

— з'ясовує правильність застосування розцінок способом зіставляння з документом, де вони передбачені, а також уточнює, чи відповідають стаж працівника, його розряд, тип підприємства, сезон, асортимент продукції тощо розцінкам;

— встановлює, чи правильно підраховано обсяг виконаної роботи й кількість відпрацьованого часу шляхом їх зіставлення з обліковими листками, нарядами, картами, подорожніми листками, табелем виходу на роботу, актами здавання-приймання виконаних робіт та іншими документами, прикладеними до журналу-ордера № 7/1 для нарахування заробітної плати;

— арифметичне перевіряє правильність нарахованої суми шляхом множення розцінки на кількість днів роботи, на суму товарообороту, на кількість виробленої продукції тощо.

Перевірка витрачання коштів на оплату праці може бути успішно здійснена за умови вивчення правильності розрахункових показників з питань праці (чисельності працівників за групами й категоріями, стану нормування праці, продуктивності праці, використання робочого часу й коштів на оплату праці).

31. Завдання, джерела ревізії ОЗ

Відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 30.11.99 № 291 для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух власних або отриманих на умовах фінансового лізингу об'єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів, призначено р 10 "Оз". Він має такі субрахунки:

1) "Зем ділянки"; 2) 102 "Кап витрати на поліпшення земель";3) 103 "Будинки та споруди"; 4) 104 "Машини та обладнання"; 5) 105 "Транс засоби"; 6) 106"Інструменти, прилади та інвентар";7) 107 "Робоча та продуктивна худоба"; 8) 108 "Багаторічні насадження";9) 109 "Інші оз".

До оз належать матеріальні активи, очікуваний строк корисного використання яких понад один рік.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про оз визначено в П(с)бо 7 "Оз".

За Дт р-ка 10 "Оз" - надходження оз на баланс підприємства, які обліковуються за первісною вартістю, за кт — вибуття. Інформація про суму зносу узагальнюється на рахунку 131 "Знос основних засобів".Анал облік оз ведеться окремо по кожному об'єкту.

завданнями ревізії операцій з ОЗ є

перевірка:

— правильності віднесення матеріальних активів до оз;

— реальності оцінки і переоцінки оз;

— правильності відображення результатів інвентаризації на рахунках бухобліку;

— своєчасності й правильності документального оформлення й відображення у облікових регістрах надходження й вибуття основних засобів;

— правильності нарахування амортизації, своєчасності й повноти включення її у витрати виробництва;

— правильності нарахування й списання зносу основних засобів;

— відповідності й правильності оформлення списання основних засобів та ін.

джерелами ревізії є: первинні документи (акт приимання-здавання відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів, акт на списання оз, акт на списання автотрансп засобів, акт про установку, пуск та демонтаж будівельної машини, Інвентарна картка обліку оз, опис інвентарних карток обліку о, картка обліку руху оз, інвентарний список оз, розрахунок амортизації оз, регістри синт й анал бух, фін обліку, дані квартальної й річної звітності; податкова, статистична й оперативна звітність.

32. Особливості інвентаризації ОЗ

Під час і-ції оз слід керуватися Законом України "Про БО та фін звітність в Україні від 16 липня 1999 р. № 996-ХІУ та Інструкцією по і-ції оз, нема активів, ТМЦ, гр коштів і документів та розрахунків, затвердженою наказом Мінфіну України від 11 серпня 1994 р. № 69 (зі змінами)

До і-ції технічно складних інвентарних об'єктів залучають фахівців-експертів для з'ясування технічного стану.

При і-ції оз встановлюється, коли і за чиїм розпорядженням споруджено невраховані об'єкти, виявлені при і-ції, за рахунок яких джерел списано затрати на їх спорудження, з відображенням цих відомостей у протоколі засідання і-ційної комісії.

При і-ції незавершеного капітального будівництва чи ремонту в і-ційних описах вказується найменування заділу, стадія та ступінь їх готовності, кількість або обсяг робіт.

Стосовно збудованих об'єктів, що фактично введені в дію повністю або частково, але прийняті, і введення в дію яких не оформлено належними документами. Зайві предмети й ті, які не використовуються, записують в окремий опис. Встановлюють факти надмірностей у придбанні дорогих меблів, килимів, телевізорів та інших непотрібних для службових цілей предметів або незаконного придбання меблів для квартир окремих працівників. З осіб, які незаконно користуються такими предметами, вимагають оплати їх вартості. На орендовані основні засоби складають окремий опис із посиланням на документи, які підтверджують прийняття відповідних об'єктів у оренду, та вказують строк оренди. Один примірник опису до складання річного звіту надсилається орендодавцю. У такому ж порядку проводиться інвентаризація земельних ділянок, які перебувають у власності підприємства.

Виявлені, але не обліковані об'єкти, або за якими вказано неправильні дані, комісія заносить до опису із зазначенням правильних даних та технічних показників на ці об'єкти.

Повноту інвентаризації визначають зіставленням даних інвентаризаційних описів з показниками аналітичного обліку. На підставі вивчення всіх матеріалів інвентаризації, зокрема результатів інвентаризації основних засобів та їх відображення на рахунках бухгалтерського обліку, ревізор робить висновок про якість інвентаризації й вносить пропозиції щодо удосконалення її методики.

33. Документальна ревізія ОЗ

Ревізія оз починається з перевірки правильності відображення їх в обліку й реальності балансових і звітних даних. Для цього зіставляють наявність оз у балансі з даними синтетичного й аналітичного обліку. Потім перевіряють первинні документи для встановлення законності й доцільності господарських операцій і так виявляють винних осіб, які допускають порушення і зловживання.

За даними інвентарного списку оз, інвентарних карток з обліку оз ревізор встановлює, за ким числяться й де знаходяться основні засоби, час проведення інвентарізації і чи відображені в обліку її результати.

За первинними документами й картками обліку руху оз перевіряють своєчасність і повноту оприбуткування надходження основних засобів.

Ретельній перевірці підлягають операції щодо безплатного надходження і вибуття та ліквідації основних засобів. Перевіряють правильність складених актів приймання-здавання об'єктів, чи немає в них виправлень і підчисток, чи вказані дата, кількість і вартість об'єктів, їх технічний стан; щодо вибуття й ліквідації ревізор перевіряє обґрунтованість безплатної передачі оз, наявність документів, які підтверджують прийняття їх на облік покупцями.

Доцільність ліквідації оз перевіряється суцільним способом за актами, зокрема, правильність їх складання, наявність актів на дефектність предметів, повноту і своєчасність оприбуткування матеріалів від ліквідації.

Далі ревізор перевіряє правильність нарахування й використання аморт відрахувань, законність затрат на поточний і капітальний ремонт оз; правильність відображення оз за фактичними затратами на придбання.

Повноту й своєчасність оприбуткування оз визначають шляхом зіставлення дати оприбуткування за р-ком 10 "Оз" з даними, вказаними в первинних документах.

Документальній перевірці підлягають операції щодо списання оз, правильність їх оформлення, законність і доцільність вибуття і правильність відображення його в обліку.

Перевіряють правильність оцінки оз. Основні засоби, які надійшли на підприємство, обліковуються за первісною вартістю, яка включає затрати на їх спорудження, вартість проектно-кошторисної документації, видатки на доставку, монтаж та установлення.

34. Перевірка амортизаційних відрахувань

Ревізор перевіряє правильність визначення об'єктів амортизації й застосування її норм.

Р-к 83 "Амортизація" призначено для узагальнення інформації про суму нарахованої амортизації основних засобів. За ДТ р 83 відображається сума нарахованих амортизаційних відрахувань, за КТ — списання на рахунок 23 "Вир-во" суми амортизаційних відрахувань, які прямо включаються до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), до затрат допоміжних виробництв, на рахунки класу 9 — суми амортизаційних відрахувань,що належать до виробничих накладних витрат, адміністративних і збутових витрат, або на рахунок 79 "Фінрезультати", якщо підприємство не застосовує рахунки класу 9.

Рахунок 83 "Амортизація" має субрахунок 831 "Амортизація оз", на якому узагальнюється інформація про нарахування амортизації оз.

Об'єктом амортизації є окремі оз, крім землі, продуктивної худоби, житлових будинків, споруд благоустрою, автомобільних доріг, видавничої продукції, сценічно-постановочного інвентаря тощо.

Нарахування амортизації призупиняється на період реконструкції, добудови та консервації об'єкта основних засобів.

Амортизація об'єкта основних засобів нараховується виходячи з нового строку корисного використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни строку корисного користування.

Методи амортизації

1) прямолінійного, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на очікуваний період часу використання об'єкта оз;

2) зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року та норми амортизації, обчисленої виходячи із строку корисного використання об'єкта;

3) прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року та норми амортизації, обчисленої виходячи зі строку корисного об'єкта, яка подвоюється;

4) кумулятивного, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, що амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця очікуваного періоду часу використання об'єкта основних засобів, на суму чисел років його корисного використання;

5) виробничого, за яким річна сума амортизації визначається як добуток фактичного річного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації.

Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, що амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) цим об'єктом.

Оскільки метод амортизації об'єкта основних засобів обирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання, підприємство переглядає метод амортизації об'єкта оз у разі зміни очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання. Нарахування амортизації за новим методом починається з місяця, наступного за місяцем зміни методу амортизації.

35. Ревізія нематеріальних активів

Під час ревізії слід перевірити, чи правильно включені відповідні витрати підприємства до нематеріальних активів і чи правильно вони оцінені.

Р-к 12 "НА" призначений для обліку та узагальнення інформації про наявність та рух нематеріальних активів.

До на належать немонетарні активи, які не мають матеріальної форми й можуть утримуватися підприємством для використання більше року (права користування природними ресурсами, майном, права на знаки для товарів і послуг та на об'єкти промислової власності, авторські права, гудвіл та інші нематеріальні активи).

Методологічні засади формування інформації про нематеріальні активи визначає ПСБО 8 "На".

Ревізор перевіряє, чи достовірно визначено вартість придбаного нематеріального активу і яку економічну вигоду від реалізації або використання його має підприємство.

Коли на отримано внаслідок об'єднання підприємств, то вони оцінюються за їх справедливою вартістю. Ревізор повинен також з'ясувати, чи правильно здійснюється переоцінка тих нематеріальних активів, щодо яких існує активний ринок.

Переоцінені первісна вартість та знос об'єкта на визначаються як добуток відповідно первісної вартості або зносу та індексу переоцінки. Індекс переоцінки визначається діленням справедливої вартості об'єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість.

Сума дооцінки залишкової вартості об'єкта нематеріальних активів показується у складі додаткового капіталу, а сум уцінки — у складі витрат звітного періоду. При вибутті об'єктів нематеріальних активів, які раніше були переоцінені, перевищення сум попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об'єкта включається до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням додаткового капіталу.

Ревізор перевіряє правильність нарахування зносу за на і включення його у витрати виробництва. Знос відноситься на с/в продукції (робіт, послуг)

Згідно з П(С)БО 8 "На" нарахування амортизації здійснюється протягом строку їх корисного використання, який встановлює підприємство при визначенні цього об'єкта активом.

На завершальній стадії ревізії ревізору слід перевірити правильність визначення підприємством кінцевого фінансового результату від вибуття НА.

36. Завдання, джерела ревізії ТМЦ

Основними завданнями ревізії операцій з товарно-матеріальними цінностями є:

— аналіз виконання завдання з товарообороту, виявлення резервів збільшення його обсягу, зменшення витрат і забезпечення рентабельності; — перевірка правильності документального оформлення й доцільності здійснення товарних операцій, своєчасне відображення їх в обліку;

— контроль за своєчасним і повним оприбуткуванням товарно-матеріальних цінностей;

— дослідження товарних запасів і контроль за дотриманням їх нормативу;

— контроль за дотриманням правил проведення інвентаризації, своєчасне виявлення її результатів;

— перевірка виконання договірних зобов'язань щодо поставки і збуту (реалізації) товарів;

— виявлення фактів приписок і понаднормованого списання втрат товарів тощо.

Ревізії на підприємствах торгівлі здійснюються відповідно до Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" від 26 січня 1993 р. та Інструкції про порядок проведення ревізій і перевірок державною контрольно-ревізійною службою в Україні, затвердженої наказом Головного контрольно-ревізійного управління України від 3 жовтня 1997 р. № 121.

Основними джерелами є:

— договори з постачальниками й покупцями, реєстри оперативного обліку і контролю їхнього виконання (журнал обліку надходження вантажів, книга обліку виконання договорів);

— доручення на одержання і відпуск товарів, книга обліку виданих доручень;

— товарно-транспортні накладні, накладні, рахунки-фактури, платіжні вимоги, платіжні доручення, виписки з рахунків у банках, товарні звіти, звіти касира й касові книги, векселі;

— інвентаризаційні описи, порівнювальні відомості, розрахунки природного убутку, розрахунки витрат на залишок товарів, розрахунки реалізованої торгової націнки;

— акти на списання товарних втрат; регістри аналітичного й синтетичного обліку — журнали-ордери № 7, відомості, картки складського обліку, товарні книги;

— фінансова, оперативна й статистична звітність тощо.

37. Особливості інвентаризації ТМЦ

Ревізія торговельного підприємства починається з і-ції ТМЦ.

Організація, техніка й документальне оформлення проведення і-ції встановлені Інструкцією по і-ції оз, немат активів, ТМЦ, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженою наказом Мінфіном України від 11.08.94 № 69 зі змінами і доповненнями.

Відповідальність за організацію і-ції несе керівник підприємства. Для проведення і-ції за розпорядженням керівника підприємства створюється і-ційна комісія із залученням фахівців. У розпорядженні зазначається склад комісії, обсяг інвентаризації, порядок, початок і закінчення роботи.

Комісія вимагає від завідувача складу (магазину) товарний звіт із документами на момент інвентаризації і розписку про здачу всіх документів Пильній перевірці підлягають документи на внутрішнє переміщення товарів, коли встановлюють наявність дозволу керівника й головного бухгалтера бази (магазину).

На оптових та розподільчих базах, складах, овочесховищах, морозильниках і підприємствах роздрібної торгівлі товари в неушко-дженій тарі, з пломбами постачальника

Товар в опис записується з докладною і правильною назвою та повною характеристикою.

Неповноцінні товари записуються в окремий опис і від матеріально відповідальної особи беруть письмове пояснення. На зіпсовані товари складається акт встановленої форми і матеріально відповідальна особа також дає письмове пояснення.

Товарні звіти обробляють і записують в облікових регістрах, потім складають порівнювальні відомості.

Природний убуток описують на складі (у магазині) тоді, коли встановлена нестача й у межах цієї нестачі, а на складі — не більше від суми, яка залишилася після заліку пересортиці.

Матеріали інвентаризації розглядає керівник підприємства, який приймає рішення щодо затвердження результатів інвентаризації, яке оформляється наказом.

За допущену пересортицю на складі мають бути накладені дисциплінарні стягнення, а при встановленні пересортиці внаслідок зловживань, тобто зловмисне, винних слід притягати до кримінальної відповідальності.

38. Ревізія руху та наявності товарних запасів на оптових складах

Після проведення інвентаризації товарів і виявлення її результатів ревізор розпочинає документальну перевірку товарних операцій.

Основна мета перевірки товарних операцій — встановити своєчасність і повноту оприбуткування матеріально відповідальними особами товарів, що надійшли на базу (склад), правильність їх обліку на рахунку 281 "Товари на складі" й обґрунтованість та правильність списання у видаток відпущених (відвантажених) товарів.

Під час перевірки з'ясовують:

— наявність рахунків постачальників, які підтверджують суму, віднесену на цей рахунок;

— чи не числяться на вказаному рахунку товари, які тривалий час перебувають у дорозі (понад встановлений термін пробігу). Які заходи вжито для розшуку цих товарів;

— чи немає на цьому рахунку претензійних сум щодо розрахунків з постачальниками або нестачі товарів.

Акти на нестачу товарів при їх прийманні мають бути перевірені повністю, суцільним способом. Особливу увагу слід звернути на акти, за якими не були задоволені претензії, встановити причини й винних осіб.

методи оцінювання товарів

1. за ідентифікованою собівартістю. 2. Оцінювання за середньозваженою собівартістю

3. Оцінювання запасів за методом ФІФО 4. Оцінювання товарів за методом ЛІФО

5. Оцінювання за нормативними затратами

З метою документування розкрадання товарів слід проаналізувати такі документи:

— договір постачання; — комерційний акт (акт приймання);

— товарно-транспортну накладну, рахунок-фактуру, подорожній лист;

— рахунок — платіжну вимогу, виписки банку; — товарний звіт, товарну книгу;

— звіт про рух тари.

Крім того, у разі необхідності проводять інвентаризацію товарів, що надійшли від постачальника, і здійснюють відвантаження товарів.

Зіставляються також записи за кредитом рахунка 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" та за дебетом рахунка 281 "Товари на складі".

39. Ревізія руху та наявності товарів на підприємствах роздрібної торгівлі

Ревізія товарних операцій у роздрібній торгівлі має свої особливості. Починається ревізія з повної звірки розрахунків зі всіма постачальниками і покупцями з метою встановлення своєчасності й повноти оприбуткування і списання товарів. При цьому дата, на яку здійснюється звірка розрахунків, має перекривати дату останньої інвентаризації.

За даними аналітичного й синтетичного обліку з рахунка 282 "Товари в торгівлі" ревізору слід з'ясувати, чи не числяться цінності за особами, які на цей момент уже не працюють у торговельному підприємстві й чи немає знеособлених сум, завуальованих нестач, які числяться за звільненими особами.

У процесі ревізії перевіряють, чи не торгували підприємства неоприбуткованими (сторонніми) товарами, чи не збували незаконно створені лишки цінностей (за рахунок обдурювання покупців, невикористання встановлених норм відходів і норм природного убутку тощо і вилучення на такі суми виторгу).

За наявності касового апарата подібні зловживання матеріально відповідальних осіб можливі у випадках змови з касиром-операціоніс-том, який частку одержаного виторгу не показує через касовий апарат. Для виявлення можливих фактів привласнення виторгу при користуванні касовими апаратами ревізору необхідно поряд з інвентаризацією грошових коштів порівняти їх за окремі дні й періоди за книгою касира-операціоніста з контрольною касовою стрічкою й чеками, що зберігаються у МВО.

Ревізор перевіряє правильність відображення виручки від реалізації товарів на рахунках бухг обліку:

— ДТ р-ка ЗОЇ "Каса в нац валюті";

— КТ рахунка 702 "Дохід від реалізації товарів".

Здавання виручки до банку:

— дт р-ка 311 "Поточні рахунки в нац валюті";

— кт р-ка ЗОЇ "Каса в нац валюті".

На кожну МВО відкривають особовий рахунок, де роблять записи щодо оприбуткування й відпуску товарів та виводять залишки на звітну дату.

Середній відсоток торговельної націнки визначається діленням суми залишку торговельних націнок на початок звітного місяця й торговельних націнок у продажній вартості одержаних у звітному місяці товарів на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на кінець звітного місяця та продажної (роздрібної) вартості одержаних у звітному місяці товарів.

40. Ревізія наявності і руху тари під товарами і порожньої тари

На р-ку 204 "Тара і тарні матеріали" відображають наявність і рух усіх видів тари, крім тари, яка використовується як господарський інвентар, а також матеріали й деталі, які використовуються для виготовлення тари і її ремонту.

У торгівлі облік наявності й руху тари під товарами ведеться на рахунку 284 "Тара під товарами".

Ревізію операцій з тарою здійснюють одночасно з перевіркою товарних операцій, тому що на підприємствах торгівлі встановлено єдину матеріальну відповідальність за товари і тару, рух їх оформляється в одних і тих самих документах.

На торг підприємствах є значні втрати тари, а тому перевіряють не тільки законність і правильність відображення в облікові надходження, відпуску й вибуття тари, а й виявити причини виникнення значних втрат тари

Результати інвентаризації тари встановлюють окремо від товарів, причому нестачу й надлишок визначають за кількістю і сумою окремо за кожною назвою тари.

Ревізор порівнює залишок тари за балансом, Головною книгою, журналом-ордером з даними товарних звітів на перше число відповідного місяця.

Страницы: 1, 2, 3