Курсовая работа: Аналіз основних засобів

2.3 Аналіз руху основних засобів

Основними показниками руху основних засобів є:

·  коефіцієнт оновлення – відношення заново введених за рік основних засобів до балансової вартості всіх основних засобів на кінець року;

·  коефіцієнт вибуття – відношення вартості вибулих за звітний рік основних засобів до суми всіх основних засобів на початок року;

·  річний приріст (скорочення) – різниця між вартістю всіх основних засобів на кінець року та їх вартістю на початок року;

·  термін оновлення основних засобів – відношення вартості основних засобів на початок року до вартості введених в дію основних засобів;

·  коефіцієнт зносу – відношення суми зносу основних засобів до первісної їх вартості. Визначається на початок і кінець року.

·  коефіцієнт придатності – відношення залишкової вартості основних засобів до їх первісної вартості, або це різниця між одиницею та коефіцієнтом зносу. Також визначається на початок і кінець року.

·  коефіцієнт приросту – відношення суми приросту основних засобів до вартості основних засобів на початок року;

·  коефіцієнт заміни – відношення суми вибулих основних засобів до суми заново введених основних засобів.

Для аналізу руху основних засобів ДГ АФ „Надія” використовуємо дані таблиці 8:

Таблиця 8

Показники стану та руху основних засобів

Проаналізувавши дані таблиці, визначили, що вартість основних засобів на початок року у 2005 році, порівняно з 2003 зменшилась на 5,89% .Наявність основних засобів на кінець року збільшилась на 8,45 пункта відсотка. Зміна цих показників призвела до зниження показника річного приросту, що в нашому випадку становитиме річний приріст вартості основних засобів на 1325тис. грн.

Коефіцієнти оновлення і вибуття у 2005 році, порівняно із 2003 збільшились на 69,23% та 5,26% відповідно. Причиною підвишення коефіцієнта оновлення стало збільшення основних засобів, що надійшли аж на 81,4% і незначне підвищення вартості наявних основних засобів на кінець року – на 8,45 пункта відсотка. Причиною ж підвишення коефіцієнта вибуття стало збільшення вартості вибулих основних засобів на 1,24% і значне зниження вартості основних засобів на початок року – на 5,89%.

Незважаючи на ріст коефіцієнта оновлення і вибуття у 2005 році, порівняно з 2003 дана ситуація є незадовільною, бо коефіцієнт вибуття перевишує оновлення в 3,3 рази, що свідчить про погіршення матеріально-технічної бази господарства, низький процес оновлення основних засобів і значне їх вибуття через поганий технічний стан.

Коефіцієнт зносу на кінець 2005 року, порівняно з кінцем 2003 року підвишився на 769 пункта відсотка, що відбулося за рахунок підвишення суми зносу на 1153 тис.грн. (16,21%).

Коефіцієнт придатності основних засобів на кінець 2005 року, порівняно з кінцем 2003 року, знизився на 2,7 пункта відсотка, в результаті підвишення суми зносу на 7,69%.

2.4 Аналіз забезпеченості та ефективності використання основних фондів

Найголовнішими показники забезпеченості основними фондами є:

 фондооснащеність – відношення вартості основних виробничих фондів до площі сільськогосподарських угідь;

 фондоозброєність – відношення вартості основних виробничих фондів до середньорічної чисельності працівників.

В умовах ринкових відносин особливої актуальності набуває питання підвищення економічної ефективності використання основних виробничих фондів. Підвищити економію будь – яке господарство може лише знаючи якою ціною виробився той чи інший валовий продукт, скільки основних фондів брало участь у його створенні.Отже, необхідно визначити такі показники, як:

 фондовіддача – відношення вартості виробленої продукції до первісної середньорічної вартості основних виробничих фондів;

 фондомісткість – це зворотний показник фондовіддачі, тобто це відношення первісної вартості основних виробничих фондів до вартості виробленої продукції. Він показує, скільки було використано основних виробничих фондів для виробництва однієї гривні продукції.

На основі річної звітності господарства визначимо показники забезпеченості та ефективності використання основних виробничих фондів (табл. 9).

Таблиця 9

Забезпеченість фондами та ефективність їх використання

Згідно з даними таблиці можемо відмітити, що показник фондозабезпеченості, у 2005 році, порівняно з 2003 знизився на 4,3%. Причиною цьго стало зниження вартості основних виробничих фондів у 2005році на 811 тис. грн., а також збільшення земельної площі на 17,2 га.Такий високий показник фондозабезпеченості свідчить про те, що на балансі досліджуваного підприємства існує багато застарілих фондів, які практично не використовуютьс я у виробництві, саме тому покозник фондовіддачі практично не змінюється. В свою чергу відбвається ріст показника фондоозброєності у 2005 році, порівняно з 2003 на 9,2 %, що відбувається за рахунок зниження чисельності працівників в досліджуваному періоді на 54 чоловіки. Порівнявши показники забезпеченості підприємства основними фондами із середніми по області, визначили, що вони нижчі в 3-4 рази за обласні дані.

Показник фондовіддачі у 2005 році порівняно з 2003 збільшився на 13,3%. Це було зумовлене перш за все підвишенням вартості валової продукції на 454тис. грн. та зниженням вартості основних виробничих фондів на 811тис.грн. Така зміна факторів вплинула і на фондоємкість, яка у 2005 році на 10% була нижча за 2003 рік.

Отже, можемо зробити висновок, що для більш ефективного господарювання підприємству необхідно приділяти більше уваги покращенню матеріально-технічної бази, оновленню та заміні основних виробничих фондів більш сучасними і модернізованими, вивести зі складу основних засобів застарілі виробничі фонди і ті, що практично не використовуються у виробництві, адже гарна матеріально-технічна база – запорука успішної діяльності підприємства.

Нова модернізована техніка та подальша автоматизація процесів виробництва дозволить скоротити час на проведення нових господарських робіт, що в свою чергу призведе до підвищення кількості отримуваної продукції, а відповідно і до збільшення прибутку підприємства.

Для більш детального виявлення причин підвищення показника фондозабезпеченості проведемо факторний аналіз фондозабезпеченості за допомогою методу ланцюгових підстановок (табл. 10).

Таблиця 10

Вплив факторів на фондозабезпеченість господарства

1)  визначаємо вплив зміни площі с.-г. угідь:

2)  визначаємо вплив зміни середньорічної вартості основних виробничих фондів:

Проведені розрахунки показали, що фондозабезпеченість у 2005 році порівняно із 2003 зменшилось на 23,3 грн. або на 4,2%. Це відбулося за рахунок зменшення середньорічної вартості основних виробничих фондів на 811 тис. грн. або на 3,74%, що в свою чергу спричинило зниження показника фондозабезпеченості на 23,3 грн. Підвищення площі с.-г. угідь на 17,2 га не вплинуло на зміну фондозабезпеченості господарства.

За допомогою методу ланцюгових підстановок визначимо вплив факторів на зміну фондовіддачі (табл. 11).

Таблиця 11

Вплив факторів на фондовіддачу

1)  визначаємо вплив зміни валової продукції:

2)  визначаємо вплив зміни середньорічної вартості основних фондів:

Проведені розрахунки показали, що фондовіддача у 2005 році порівняно із 2003 Збільшилась на 0,04 грн. Це відбулося за рахунок збільшення вартості валової продукції на 454 тис. грн., що призвело до підвищення показника фондовіддачі на 0,02 грн. Також зменшення середньорічної вартості основних виробничих фондів на 811 тис. грн. призвело до зниження фондовіддачі на 0,2грн.

На фондовіддачу також впливає зміна таких факторів, як продуктивність праці і фондоозброєність. При цьому зниження фондовіддачі завжди супроводжується перевищенням темпів підвищення фондоозброєності над темпами зростання продуктивності праці. Ця закономірність є наслідком математичної залежності, відповідно до якої  Звідси .Тому у таблиці 12 проаналізуємо вплив зміни продуктивності праці і фондоозброєності на фондовіддачу.

Таблиця 12

Вплив зміни факторів на фондовіддачу

З проведених розрахунків бачимо, що фондовіддача у 2005 році порівняно із 2003 підвишилась на 0,04 грн. Це відбулося за рахунок підвищення продуктивності праці на 2,67 тис. грн., що у свою чергу призвело до підвищення фондовіддачі на 0,1 грн., а також за рахунок збільшення показника фондоозброєності на 4,4 тис. грн., що призвело до зниження показника фондовіддачі на 0,05 грн.

Таким чином, найбільший вплив на підвищення фондовіддачі мало підвищення продуктивності праці. Підвищення продуктивності праці і одночасне зниження фондоозброєності є позитивною ситуацією в діяльності господарства, адже вона свідчить про застосування політики інтенсифікації на підприємстві. Але необхідно приділяти цьому питання більше уваги, щоб фондоозброєність та продуктивність праці в майбутніх періодах зростали більш швидкими темпами.

Для більш повного аналізу ефективності використання основних фондів визначимо зв’язок величини середньорічної вартості основних виробничих фондів і норми прибутку (табл. 13).

Таблиця 13

Вплив факторів на зміну норми прибутку

1)  вплив зміни чистого прибутку:

2)  вплив зміни середньорічної вартості основних виробничих фондів:

3)  вплив зміни вартості оборотних фондів:

Розрахунки показали, що норма прибутку у 2005 році порівняно із 2003 знизилася на 0,693 пункта відсотка. Це відбулося за рахунок зниження показника чистого прибутку та вартості оборотних фондів на 198 тис. грн. та 811 тис. грн., що у свою чергу призвело до зниження норми прибутку на 0,689% та 0,008% відповідно. Також відбулося збільшення вартості основних виробничих фондів на 2031 тис. грн., в результаті чого норма прибутку підвищилася на 0,004%.

Таким чином найбільший вплив на зниження норми прибутку мало зниження чистого прибутку. У 2005 році підприємство на 1 грн. використаних основних і оборотних фондів отримало 0,0069 грн. збитку, що говорить про неефективне і нераціональне використання основних виробничих фондів і недотримання політики інтенсифікації виробництва.

Поліпшення використання основних виробничих фондів означає, що за тієї самої їх величини збільшується виробництво продукції, зростає маса чистого прибутку або коли темпи збільшення цих видів ефекту випереджають подальше підвищення фондооснащеності виробництва.

Підвищення ефективності використання основних фондів в даний час, коли в країні спостерігається глобальний спад виробництва має надзвичайно важливе занчення.

Основним напрямком підвищення ефективності використання основних виробничих фондів є підвищення показника фондовіддачі. Необхідно враховувати, що першочергову роль у підвищення показника фондовіддачі в сільському господарстві відіграє ступінь використання земельного фонду, підвищення урожайності сільськогосподарських культур на основі підвищення родючості ґрунту. Досліди доводять, що в господарствах, які мають вищу якість земель, більший рівень фондовіддачі. Таким чином, одним із резервів підвищення фондовіддачі в сільському господарстві є покращення родючості землі та її раціональне використання.

Істотного підвищення фондовіддачі можна досягти завдяки вдосконаленню структури основних виробничих фондів. Збільшення вартості більш активних засобів у розрахунку на одиницю вартості менш активних (пасивних) засобів до оптимального рівня значно підвищує ефективність використання знарядь праці.

Кращих результатів досягають ті підприємства, які своєчасно технічно переозброюють виробництво, замість застарілої, впроваджують нову техніку, більш продуктивну й економічну.

На даному етапі розвитку суспільства надзвичайно важливе значення має удосконалення кадрового складу персоналу підприємства, адже працівники – основа будь – якого виробництва, необхідно підвищувати кваліфікацію кадрів, проводити періодичне навчання та стажування робітників у провідних господарствах Европи та світу. Налагодження контактів з країнами ближнього зарубіжжя сприятиме прийняттю світового досвіду у веденні господарської діяльності.

На сучасному етапі із становленням організаційних форм господарювання на селі, що функціонують на засадах приватної власності, створено об'єктивні умови для раціональнішого використання основних засобів.В цих умовах для подальшого поліпшення використання основних засобів, насамперед техніки, важливо створити добре розвинуту систему технічного обслуговування.

В результаті аграрної реформи виникла значна кількість аграрних формувань відносно малих розмірів (фермерських господарств, ТОВ, особистих господарств з приєднаними земельними ділянками (паями), що функціонують без створення юридичної особи) важливо розвивати міжгосподарське використання технічних засобів, які є одноосібною чи спільною власністю. Завдяки такій формі використання техніки зростає рівень її завантаженості і як наслідок зменшуються постійні витрати на одиницю робіт. Це економічно вигідно власнику техніки, оскільки, крім додаткового джерела доходу за надану в користування техніку, знижується собівартість механізованих робіт у його господарстві.

На рівні підприємства резерви підвищення фондовіддачі розраховуються так:

де  – фактичний об’єм валової продукції;

 – резерв збільшення валової продукції;

 – фактична середньорічна сума основних виробничих фондів;

 – додаткова сума основних фондів, яка необхідна для освоєння резервів збільшення виробництва продукції;

 – резерв зменшення фондів за рахунок реалізації, здавання в оренду, консервації та списання.

Підставивши у наведену вище формулу необхідні дані, отримаємо:

Розрахунки показали, що фондовіддача може підвищитися на 0,12 грн., якщо при цьому виробництво валової продукції збільшиться на 828766,2 грн., вартість основних фондів збільшиться на 208780 грн., а також зменшити вартість основних засобів, які не використовуються господарством, за рахунок списання або консервації.

Впровадження у виробництво досягнень НТП дозволить при скороченні матеріальних затрат збільшити кількість і якістьпродукції. Це зробить її більш конкурентноспроможною на внутрішньому ринку нашої країни.

Проведений вище аналіз основних фондів Дослідного господарства Агрофірми „Надія” свідчить про слабкий рівень забезпеченості основними виробничими фондами, що підтверджують показники наявності та руху основних засобів, фондозабезпеченості та фондоозброєності.

Також, можемо зробити висновок, що в структурі основних засобів досліджуваного господарства провіднемісце займають будинки та споруди (71,23%) та машини та оладнання (15,35%), що свідчить про перевагу пасивної частини основних фондів в їх структурі, що є не зовсім позитивним явищем, адже саме за рахунок активних виробничих фондів досягається підвищення ефективності виробництва.

Постійне зниження фондовіддачі є результатом неефективного використання основних виробничих фондів. Причиною цього стала відсутність їх оновлення та заміни більш сучасними і модернізованими.

Через відсутність покращення матеріально-технічної бази воно втрачає значну частину прибутку,адже при скорочені середньорічної кількості працівників зменшується і кількість виробляємої продукції, а отже втрачається і частина виручки від її реалізації. Нова модернізована техніка та подальша автоматизація процесів виробництва дозволить скоротити час на проведення певних господарських робіт, що в свою чергу призведе до підвищення кількості отримуваної продукції.

Отже, для поліпшення використання основних виробничих фондів є встановлення оптимального співвідношення між основними й оборотними засобами з урахуванням виробничого напряму підприємств, ступеня розвитку головної галузі і досягнутого ними рівня фондооснащеності основними виробничими фондами.

Враховуючи те , що для сільськогосподарських підприємств земля є основним засобом виробництва, одним із резервів підвищення ефективності використання основних фондів в сільському господарстві є покращення родючості землі та її раціональне використання.

Рівень використання техніки багато в чому залежить і від людського фактору, тому необхідно поглиблювати спеціалізацію і комбінувати виробництво, впроваджувати прогресивні форми організації й оплати праці, підвищувати кваліфікацію кадрів та їх відповідальність за раціональне використання закріпленої за ними техніки.

Виявити резерви підвищення ефективності використання основних фондів можна лише через оперативний та правильний економічний аналіз, який перш за все передбачає визначення показника фондовіддачі та основних напрямків його підвищення.

Першочерговими факторами, які впливають на рівень фондовіддачі є валова продукція в співставних цінах і середньорічна вартість основних виробничих фондів. Тому збільшивши обсяги виробництва валової продукції на 828766,2 грн., збільшення вартості основних фондів на 208780 грн., а також зменшення вартості основних засобів, які не використовуються господарством, за рахунок списання, консервації, здачі в оренду чи реалізації, господарство підвищить фондовіддачу на 0,12 грн.

Таким чином, ріст ефективності використання основних виробничих фондів дуже тісно пов’язаний з використанням земельних, трудових, матеріальних і фінансових ресурсів і можливий лише при досягненні оптимальних пропорцій між ними. Тому важливо перш за все намагатися встановити пропорційність у складі ресурсів досліджуваного підприємства.

1.  Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств.– К.: КНЕУ, 2002.– 622 с.

2.  Долинський В.П. Аналіз господарської діяльності сільськогосподарських підприємств.– К.: Вища школа, 1999.– 164 с.

3.  Івахненко В.М. Курс економічного аналізу: Навчальний посібник.– 3-е вид., перероблене і доповнене.– К.: Знання-Прес, 2002.–190 с.

4.  Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: Навч. посібник / За ред. М.Я. Коробова.– 3-е вид., перероблене і доповнене.– К.: Знання, 2002.– 794 с.

5.  Лахтіонова Л.А. Фінансовий аналіз сільськогосподарських підприємств: Навчальний посібник.– КНЕУ, 2004.– 384 с.

6.  Павловська О.В., Притулян Н.М., Невмершинська Н.Ю. Фінансовий аналіз: Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни.– К.: КНЕУ, 2002.– 388 с.

7.  Попович П.Я. Економічний аналіз діяльності суб’єктів господарювання.– Тернопіль: Економічна думка, 2001.– 454 с.

8.  Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятий АПК.– Минск: ООО «Новое знание», 2001.– 685 с.

9.  Тарасенко Н.В. Економічний аналіз діяльності підприємства.– 2-ге видання.– К.: Алеута, 2003.– 485 с.

10.  Царенко О.М. Економічний аналіз діяльності підприємств агропромислового комплексу: Навч. посібник.– К.: Вища школа, 1998.–256 с.

11.  Чумаченко М.Г. Економічний аналіз: Навч. посібник / М.А. Болюх, В.З. Бурчевський, М.І. Горбаток та ін.: За ред. акад. НАНУ, проф. М.Г. Чумаченка .-2-е вид., перероблене і доповнене.– К.: КНЕУ, 2003.– 556 с.

12.  Шиян Д.В. Фінансовий аналіз: Навч. посібник / За ред. Д.В. Шиян, Н.І. Строченко.– К.: Видавництво А.С.К., 2003.– 240 с.