Науковий консультант: ТРІШИН Олексій Костянтинович, доктор сільськогосподарських наук, професор, академік УААН, заслужений працівник сільського господарства України, директор дослідного господарства ІТ УААН ,,Кутузівка”, завідувач кафедри технологічного проектування, механізації та технічного сервісу Харківської державної зооветеринарної академії.

Офіційні опоненти: САВЧЕНКО Юрій Іванович, доктор сільськогосподарських наук, професор, академік УААН, директор Інституту сільського господарства Полісся УААН;

ПІВТОРАК Ярослав Іванович, доктор сільськогосподарських наук, професор, професор кафедри годівлі і технології кормів Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С.З. Гжицького;

ДЯЧЕНКО Леонід Сидорович, доктор сільськогосподарських наук, професор, професор кафедри технології переробки продукції тваринництва і виробництва комбікормів Білоцерківського державного аграрного університету.

Захист дисертації відбудеться 20.03.2008 р. о_11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.826.02 у Львівському національному університеті ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С.З. Гжицького за адресою: 79010, м. Львів, вул. Пекарська, 50.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С.З. Гжицького за адресою: 79010, м. Львів, вул. Пекарська, 50.

Автореферат дисертації розісланий 14.02.2008 року

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради О.М. СЛОБОДА

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В 90-ті роки в умовах реформування сільськогосподарського виробництва, переходу до ринкових відносин на селі тваринництво України зазнало тяжких втрат, що створило продовольчу небезпеку у державі. У той же час молочне скотарство в економічно розвинутих країнах зробило значний крок вперед як щодо підвищення продуктивності корів, так і економічних показників виробництва молока. Це стало можливим тому, що у цих країнах ще наприкінці ХХ століття було завершено перехід на нові економічно обґрунтовані системи виробництва кормів і оцінки їх за енергетичним показником та за вмістом найбільш важливих поживних речовин. Суть таких систем полягає у тому, що розроблено і впроваджено у виробництво концепцію пріоритетних кормових культур і способів заготівлі з них кормів. Пріоритетні кормові культури – це ті, що більш за усе підходять до певних природно-кліматичних умов країн чи окремих регіонів, зумовлюючи високий вихід продукції з одиниці загальної площі при найменших витратах енергоресурсів, коштів, людської праці з розрахунку на одиницю продукції. Виготовлені з них корми забезпечують у тваринництві найбільший вихід продукції з розрахунку на 1 га посіву. Завдяки повному забезпеченню біологічно повноцінними і економічно вигідними кормами, досягненню гармонії між нормованою годівлею та природними фізіологічними особливостями лактації корів там було створено передумови для досягнення прогресу у молочному скотарстві.

Результати вітчизняних фундаментальних досліджень з питань годівлі сільськогосподарських тварин свідчать, що суттєво змінити стан справ у сучасному молочному скотарстві найбільш реально можна шляхом нарощування чисельності високопродуктивних корів, рівня їх продуктивності та економічних показників виробництва молока. Зокрема, роботами Г.О. Богданова, 1976; С.З. Гжицького, 1976; В.В. Цюпка, 1974; Ф.Ю. Палфія, 1986; В.В. Снітинського, 1998; Г.І. Калачнюка, 1983; В.Г. Яновича і Л.І. Сологуба, 2000; Я.І. Півторака, 2003; С.О. Вовка, 2005; Р.С.Федорука, 2005 розкрито фізіолого-біохімічні і адаптивні механізми нарощування надоїв молока у високопродуктивних корів. У роботах В.О. Головка, 2005; Л.С. Дяченка, 1986; І.І. Ібатулліна, 1993; В.М. Кандиби, 1998; Ю.І. Савченка, 1986; А.І. Свєженцова, 1999; О.К. Трішина, 1997 обґрунтована необхідність комплексного підходу до вирішення проблеми підвищення продуктивності високопродуктивних корів. При цьому суттєвий прогрес може бути лише за умови достатнього і сталого забезпечення високоякісними кормами [В.Я. Максаков, 1991; А.О. Бабич, 1999; П.З. Столярчук, 2003; В.О. Головко, 2005; В.М. Кандиба, 2005; М.Ф. Кулик, 2003; В.Ф. Петриченко, 2003] та раціонального їх використання за умови цілорічно однотипної годівлі повнораціонними кормовими сумішками [Г.О. Богданов, 1998; Й.А. Даниленко, 1979; А.О. Омельяненко, 1996; Ф.Ю. Палфій, 1974; А.Т. Цвігун, 1997; О.К. Трішин, 1999; В.М. Кандиба, 2005; Brugger M.F., 1983; Harrison J.N., 1989; Soriano F.D., 2001]. Проте, комплексних і системних досліджень щодо кормозабезпечення і цілорічно однотипної годівлі високопродуктивних корів з урахуванням сучасних адаптивних і трофічних зв’язків у системі ,,грунт-рослина- тварина” у літературі нами не відзначено. Цим зумовлена науково-практична актуальність досліджень, спрямованих на вдосконалення системи виробництва і використання кормів стосовно цілорічно однотипної годівлі високопродуктивних корів у зоні Лісостепу України, вивчення наукових і практичних аспектів інтенсифікації виробництва молока за умови ефективного використання земельних ресурсів, енергозбереження і охорони навколишнього середовища, нарощування рівня продуктивності високопродуктивних корів і підвищення якості їх молока та коефіцієнту продуктивного використання корму, економічних показників виробництва молока. Отримані результати можуть бути теоретичною основою для прийняття нових зоотехнічних і технологічних рішень, мати практичне значення у подальшому розвитку молочного скотарства в Україні.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалась в 1996-2007 роках у межах основної тематики відділу Технології виробництва, заготівлі і використання кормів (з 2000 року лабораторія Виробництва кормів) Інституту тваринництва УААН, що розроблялася за наступними темами, які були складовими ДНТП “Годівля сільськогосподарських тварин”: з 1996 по 2000 роки входили у тему № 0196U011384 “Розробка системи годівлі високопродуктивних сільськогосподарських тварин різних видів та рецептури, технології і організації виробництва комбікормів та кормових добавок”; з 2001 по 2005 роки були складовими теми № 0101U003309 “Удосконалити норми та схеми годівлі сільськогосподарських тварин. Удосконалити систему виробництва і заготівлі кормів із застосуванням нових високоврожайних культур в умовах обмеженого матеріально-технічного постачання”; з 2006 року виконується тема у межах основної тематики кафедр Технології тваринництва ім. академіка М.Д. Потьомкіна та Технології кормів і годівлі тварин Харківської державної зооветеринарної академії № 0105V003766 “Удосконалення методів селекційної роботи та технологічних способів у тваринництві”.

Мета і задачі дослідження. Мета дослідження – збільшення виробництва молока у зоні Лісостепу України у нових соціально-економічних умовах роботи АПВ шляхом удосконалення системи кормозабезпечення господарств і підвищення ефективності використання кормів за цілорічно однотипної годівлі високопродуктивних корів з урахуванням сучасних трофічних зв’язків у системі “грунт – рослина – тварина”. При цьому вирішували такі задачі:

1. Вдосконалити систему виробництва кормів стосовно цілорічно однотипної годівлі високопродуктивних корів у зоні Лісостепу України за умови енергозбереження і охорони навколишнього середовища: провести техніко-економічну оцінку виробництва і використання основних видів зерна; вдосконалити технологічні засоби виробництва і використання кормів з багаторічних трав; визначити резерви збільшення виробництва та підвищення якості кормів шляхом застосування ряду нетрадиційних кормових культур; розробити ефективні злако-бобові сумішки з ярих і озимих зернофуражних культур на зерносінаж і силос з підвищеним вмістом сухої речовини, а також з ріпакових; підвищити протеїнову і біологічну цінність найбільш поширеного корму – кукурудзяного силосу.

2. Вдосконалити систему використання кормів за цілорічно однотипної годівлі високопродуктивних корів: розробити концепцію пріоритетних кормів стосовно кормової бази для високопродуктивних корів за цілорічно однотипної їх годівлі; розробити стратегію годівлі високопродуктивних корів в умовах молочного комплексу з безприв’язним їх утриманням; науково обґрунтувати якість кормових сумішок у відповідності з фізіологічними потребами, рівнем продуктивності високопродуктивних корів; розробити рецепти повнораціонних кормових сумішок для високопродуктивних корів на основі пріоритетних кормів у зв’язку з рівнем їх продуктивності, сезонами року і трофічними зв’язками у системі “грунт – рослина – тварина”; вдосконалити технологію виробництва і згодовування кормових сумішок високопродуктивним коровам; визначити продуктивність і якість молока корів у зв’язку з згодовуванням їм вдосконалених кормових сумішок.

3. Визначити економічну ефективність застосування вдосконаленої системи кормозабезпечення і цілорічно однотипної годівлі високопродуктивних корів у виробничих умовах.

Об’єкт досліджень: дійні корови, нетелі і ремонтні телиці, корми різних видів, технології виробництва кормів, кормові сумішки, технології їх виробництва, комбікорми, система сталого виробництва кормів, цілорічно однотипна годівля високопродуктивних корів.

Предмет досліджень: продуктивні, енергетичні, якісні показники виробництва кормів, фізіолого-біохімічні, продуктивні та економічні показники виробництва молока у зв’язку з якістю кормів та системами їх виробництва і використання в умовах промислового комплексу з виробництва молока.

Методи досліджень: зоотехнічні, фізіологічні, біохімічні, економічні, статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше проведено системні дослідження щодо підвищення ефективності використання земельних ресурсів у зоні Лісостепу України стосовно виробництва високоякісних кормів для високопродуктивних корів за цілорічно однотипної їх годівлі. На основі вивчення показників врожайності основних зернофуражних, силосних культур, багаторічних трав, ряду високоврожайних нетрадиційних кормових культур (амарант, трава Колумба, козлятник східний, тощо), злако-бобових сумішок ярих і озимих зернофуражних культур, виходу у них поживних речовин з одиниці земельної площі, енергетичної оцінки виробництва кормових одиниць, обмінної енергії та за їх продуктивною дією у раціонах годівлі молочної худоби (корови, нетелі, ремонтні телиці) визначено пріоритетні кормові культури, злако-бобові сумішки і корми з них стосовно кормової бази для високопродуктивних корів.

Вперше з метою створення сталої кормової бази для високопродуктивних корів за цілорічно однотипної їх годівлі обґрунтовано і апробовано у виробничих умовах молочного комплексу систему заготівлі кормів: зерносінажу, силосу з підвищеним вмістом сухої речовини з злако-бобових сумішок озимих, ярих зернофуражних культур, сінажу, сіна з багаторічних трав, кукурудзяно-соєвого силосу у поєднанні з виробництвом зерна з пріоритетних зернових культур – ячменю, кукурудзи. Це стало можливим після визначення фактичних коефіцієнтів перетравності поживних речовин основних видів зерна, злако-бобових сумішок, удосконалення технології заготівлі з них силосу, кукурудзяно-соєвого силосу у фазу повного наливу зерна сої та їх відпрацьовування у виробничих умовах.

Вперше з’ясовано стимулюючий вплив флавоноїдів кукурудзяно-соєвого силосу на жирномолочність корів та їх відтворювальну функцію.

Вперше розроблено рецепти повнораціонних кормових сумішок для високопродуктивних корів на основі кормів, пріоритетних для зони Лісостепу України, на зимовий і літній періоди, обґрунтовано доцільність часткового введення зелених кормів у кормосумішки за літнього утримання корів, експериментально обґрунтовано ступінь подрібнення об’ємистих компонентів повнораціонних сумішок для корів.

Вперше розроблено рецепти комбікормів для корів за різного рівня їх молочної продуктивності стосовно визначеного для них складу кормових сумішок, що дало змогу проводити годівлю високопродуктивних тварин у відповідності з сучасним трофічним зв’язком у системі “грунт – рослина – тварина”.

Удосконалено і експериментально обґрунтовано спосіб згодовування кормових сумішок дійним високопродуктивним коровам за безприв’язного їх утримання з застосуванням напівзакритих кормових столів і годівлі на вигульних майданчиках.

Вперше отримано експериментальні дані щодо економічної ефективності розробленої системи кормозабезпечення і системи цілорічно однотипної годівлі високопродуктивних корів на поголів’ї більш, ніж 1000 корів.

Практичне значення одержаних результатів. Розроблено, апробовано і рекомендовано виробництву цілісну систему кормозабезпечення і цілорічно однотипної годівлі високопродуктивних корів в умовах Лісостепу України, яка у складних умовах реформування виробничих і соціальних умов господарювання, переходу до ринкових відносин в агропромисловому виробництві забезпечує стале нарощування їх продуктивності, підвищення якості молока, одержання біологічно чистої тваринницької продукції за економії енергоресурсів. Не дивлячись на значну дисгармонію цін на товари промислового і сільськогосподарського виробництва, рекомендована система виробництва кормів і годівлі високопродуктивних корів забезпечила рентабельність виробництва молока на рівні 38-78 %, поступальний розвиток молочного комплексу на інноваційній основі: збільшення поголів’я корів за 1999-2006 роки на 146 голів або 16,2 %, підвищення продуктивності корів за цей період – на 2180 кг або 59,7 %. Вона зумовила цілеспрямоване впровадження досягнень сільськогосподарської науки і нових технологій у виробництво, перетворення науки у безпосередню виробничу силу. Запропонована система сталого виробництва і ефективного використання кормів за цілорічно однотипної годівлі високопродуктивних корів схвалена НТР Центру наукового забезпечення АПВ Харківської області (протокол №4 від 5.08.07) і НТР Міністерства аграрної політики України (протокол №6 від 20.12.07) і рекомендована ними для широкого впровадження у виробництво.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота виконана дисертантом самостійно. Автор особисто обґрунтував наукову концепцію дисертаційної роботи, сформулював мету і визначив основні етапи досліджень, здійснив аналіз літератури за темою дисертації і провів наукові дослідження з допомогою співробітників лабораторії виробництва кормів ІТ УААН (польові досліди, фізіологічні досліди на тваринах, заготівля кормів у лабораторних і виробничих умовах). Автором особисто визначено науковий напрям досліджень, методично організовано і проведено наукові досліди, виробничі перевірки та впровадження отриманих результатів у виробництво. Аналіз та інтерпретацію одержаних результатів, формування висновків і пропозицій виробництву проведено за допомогою наукового консультанта, доктора сільськогосподарських наук, професора, академіка УААН Трішина О.К. З спільних з співавторами наукових досліджень і публікацій дисертантом використано, за їх згодою, лише ті результати досліджень, що виконані автором особисто. Особистий внесок у наукові праці, опубліковані у співавторстві, визначений у списку друкованих праць.

Апробація результатів досліджень. Основні результати досліджень автора щорічно доповідались на вченій Раді Інституту тваринництва УААН (2000-2005 рр.), вченій Раді зооінженерного факультету Харківської державної зооветеринарної академії (2006-2007 рр.) та на міжнародних науково-практичних конференціях: “Корми і кормовий білок” (Вінниця, 2003, 2004, 2005, 2006 рр.); “Науково-практичні аспекти кормовиробництва та ефективного використання кормів” (Львів, 2003); “Молоді вчені у вирішенні проблем аграрної науки і практики” (Львів, 2004, 2005, 2006, 2007); “Стан, проблеми та перспективи сучасної аграрної науки і практики” (Львів, 2005); “Інноваційність розвитку сучасного аграрного виробництва” (Львів, 2007); “Біологічні основи продуктивності та здоров’я тварин” (Львів, 2005, 2006, 2007); “Пріоритетні технології механізації виробничих процесів у тваринництві” (Харків, 2005); “Досягнення та перспективи фармацевтичної галузі України” (Харків, 2005, 2006); “Внесок молодих вчених у науково-технічний прогрес галузі тваринництва” (Харків, 2005); “Тваринництво ХХІ сторіччя: новітні технології, досягнення і перспективи” (Харків, 2006); “Сучасні проблеми виробництва та переробки молока” (Харків, 2003); “Стан і перспективи розвитку біотехнології відтворення тварин” (Харків, 2005), “Наукове забезпечення інноваційного розвитку аграрного виробництва у Карпатському регіоні” (Чернівці, 2007), а також у Російській Федерації: “Проблемы сельскохозяйственного производства на современном этапе и пути её решения” (Белгород, 2006) та Республіки Білорусь “Актуальные проблемы интенсивного развития животноводства” (Горки, 2007).

Публікації. За матеріалами дисертаційної роботи опубліковано 68 наукових праць, з них монографія – 1, книга – 1, складові частини книги – 2, практичні посібники – 2, рекомендації виробництву – 3, наукові статті – 59, з них у фахових виданнях ВАК – 41, у збірниках наукових праць – 11, у тезах доповідей – 7.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація викладена на 352 сторінках комп’ютерного тексту (власне текст займає 273 сторінок), містить наступні складові: вступ, огляд літератури, загальна методика і основні методи досліджень, результати досліджень, аналіз і узагальнення результатів досліджень, висновки, список використаних джерел (462, з яких 148 латинським шрифтом). Робота ілюстрована 127 таблицями, 27 рисунками і 34 додатками, в яких розміщені 6 таблиць, які не ввійшли у текст дисертації, 2 витяга з протоколів засідань НТР Мінагрополітики України і НТР Центру наукового забезпечення АПВ Харківської області, 26 актів виробничої перевірки результатів наукових досліджень та їх впровадження у виробництво.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

В умовах Лісостепу України проведено техніко-економічну оцінку застосування основних зернофуражних, силосних культур та багаторічних трав, технологій виробництва з них кормів, визначення коефіцієнтів перетравності поживних речовин ряду кормів і сумішок, їх продуктивну дію у складі кормових сумішок для корів і ремонтних телиць, у результаті чого визначені пріоритетні корми з точки зору ефективного використання земельних ресурсів, економії енергії і охорони навколишнього середовища, нарощування об’єму виробництва молока. Розроблено систему сталого виробництва кормів для високопродуктивних корів за цілорічно однотипно їх годівлі, концепцію годівлі високопродуктивних корів за фазами лактації з використанням кормових сумішок і комбікормів, складених на основі пріоритетних кормів з врахуванням існуючих трофічних зв’язків у системі ,,грунт-рослина-тварина”. Удосконалено ряд технологічних чинників годівлі високопродуктивних корів. Все це забезпечило нарощування рівня молочної продуктивності корів, покращення якості молока та їх відтворювальної функції.

МЕТОДИКА НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Робота виконувалась з 1996 по 2007 рік і основана на агрономічних, зоотехнічних, фізіологічних, біохімічних, економічних і статистичних методах досліджень.

Дослідження з виробництва кормів проводились у відповідності з методиками проведення дослідів по кормовиробництву [Бабич А.О., 1994, Доспехов Б.А., 1979], зокрема щодо техніко-економічної оцінки виробництва кормів досліджувались: врожайність з урахуванням витрат паливно-мастильних матеріалів, людської праці, добрив, гербіцидів, насіння, тощо. Вони виконувалися у відповідності з існуючими рекомендаціями [Типовая методика комплексной энергетической оценки технологий кормопроизводства, 1985].

Агротехніка вирощування кормових культур була загальноприйнятою для зони Лісостепу України. Машини і знаряддя для посіву і збирання врожаю були ті, що звичайно використовувались у виробництві. При цьому у схему дослідів включались районовані сорти кормових культур: озима пшениця – Харківська 74 і 48; озиме тритикале – Ад 52 і Ад 44; яра пшениця – Харківська 2; ячмінь – Чорноморець, Одеський 82; овес – Мирний; горох – зелено-зерновий Інтенсивний; соя – Харківська 56, 66, Подільська 1, Романтика, Скеля та ін.; кукурудза – Дніпровський 310, 320, Харківський 311; люцерна синьо-гібридна сорту Сінська; козлятник східний – Кавказький бранець; суданська трава – Донецька 5; трава Колумба – Зарянка; сорго-суданковий гібрид Соковитостебловий 3 та Ювілей 50; амарант – Харківський 1, Атлант; озима вика – Полтавська 25; яра вика – Білоцерківська 222; озимий ріпак – Київський 18; ярий ріпак – Оксамит.

Ґрунти дослідних ділянок – типові, середньогумусні, глибоковскіпаючі, важкосуглинкові чорноземи на лесі.

У сорока сантиметровій товщі цих ґрунтів містилось: гумусу – 4,7-5,6%; калію – 9,4-13,5 мг на 100 г, азоту нітратного – 0,85-1,18, азоту амонійного – 0,93-1,58, легкорухомих форм фосфору – 6,9-11,0 мг на 100 г. Вміст мікроелементів та важких металів складав (мг/кг абсолютно-сухої речовини): кадмію – 0,2-1,8 (при ГДР-3,0), свинцю – 7,0-18,0 (20); міді – 7,5-9,0 (40); цинку – 7,5-17,0 (100); хрому – 6,0-13,0 (75); нікелю – 11,0-15,0 (100), рН сольове – 5,4-6,66.

Площа ділянок у наукових дослідах – загальна 65 м2, залікова – 50 м2. Площа ділянок у виробничих дослідах – 7-8 га. Повторність у наукових дослідах триразова, у виробничих – одноразова.

Відбір середніх проб зеленої маси і кормів з неї здійснювали у відповідності з загальноприйнятими методиками [Оценка качества кормов, органов, тканей, яиц и мяса птицы // Методическое руководство для зоотехнических лабораторий (под общ. ред. акад. РАСХН В.Н. Фесюнина и д. б. н., проф. А.Н. Тищенкова, 1998)].

Визначення хімічного складу кормів та ряду біологічних об’єктів проводили у лабораторії Якості кормів та продукції тваринного походження ІТ УААН, лабораторії Комбікормів і преміксів, лабораторії Підвищення поживності кормів Інституту кормів УААН та лабораторіях кафедри Фармакогнозії та Хімії природних сполук Національного фармацевтичного університету за загально прийнятими сучасними методиками, що застосовуються у цих лабораторіях.

При вивченні перетравності поживних речовин окремих кормів у складі раціону (досліди 1-6) дослідження проводили за диференційованою схемою, яка складалася з двох дослідів [А.И. Овсянников, 1976]. У першому досліді визначали перетравність поживних речовин основного раціону, в якому корм, що досліджувався, займав 10% за сухою речовиною. У другому досліді визначали перетравність поживних речовин раціону, в якому містилося 40% корму, що досліджувався. При цьому збільшення кількості досліджуваного корму проходило за рахунок зменшення такої ж кількості сухої речовини інших кормів основного раціону.

Між першим і другим дослідами, кожний з яких розподілявся на підготовчий і головний періоди, був триденний перехідний період, протягом якого обліковувалось поїдання кормів, що входили до складу раціону тварин у другому досліді.

Кожного ранку проводили також облік виділення тваринами калу, сечі індивідуально.

Рідину рубця тварин брали вранці до їх годівлі, а потім через 2 і 4 години після годівлі.

Для досліду підбирали у кожну групу не менше 4 тварин з урахуванням породи, породності, віку, живої маси, інтенсивності росту і загального стану їх здоров’я. Використовували корми з відомим хімічним складом. Зібрані протягом досліду середні добові зразки калу і сечі аналізували у лабораторії Якості кормів та продукції тваринного походження ІТ УААН. У підготовчий період тварин привчали до поїдання раціону чи корму, що досліджувалися. Його тривалість була 10-15 діб. Протягом облікового періоду, який тривав 8 діб, збирали кал і сечу тварин. Облік з’їдених кормів здійснювали щоденно протягом усього досліду.

Схема таких дослідів наводиться у таблиці 1.

Таблиця 1

Схема обмінних (диференційованих) дослідів на ремонтних телицях, n = 4

Характеристика годівлі тварин
І період	ІІ період
Основний раціон (ОР) – 90% + 10% (за сухою речовиною) корму, що вивчався	Основний раціон (ОР) – 60% + 40% (за сухою речовиною) корму, що вивчався

Визначили фактичні коефіцієнти перетравності дерті зерна (ячмінь, овес, тритикале, соя, горох, озима пшениця, жито, кукурудза), силосу (з зів’яленої до 66% вологості вегетативної маси сої повного наливу зерна, трави Колумба молочної і молочно-воскової стиглості зерна), зерносінажу з озимої пшениці, озимого жита, тритикале і сумішей жита і вики, пшениці і вики, тритикале і вики.

Годівлю тварин, що знаходилися на фізіологічних дослідах, проводили за існуючими нормами [Калашников А.П., Клейменов Н.И., Баканов В.Н. и др. Нормы и рационы кормления с-х животных, 1986]. Згодовування кормів було чисто індивідуальним з обов’язковим зважуванням кормів перед роздаванням їх тваринам. Основний раціон згодовувався за дві даванки (вранці та ввечері). Залишки кормів (якщо вони були) визначались раз за добу (вранці) по кожній тварині.

Науково-господарські досліди на ремонтних телицях (досліди 7-11) і дійних повновікових коровах (досліди 12-19) також проводили у відповідності з існуючими методичними вимогами [А.И. Овсянников, 1976]. При формуванні груп корів враховували: породу, кількість лактацій, фізіологічний стан, живу масу, продуктивність за 305 діб останньої лактації, надій молока за зрівняльний період.

Схема таких дослідів наводиться у таблиці 2.

Таблиця 2

Схема науково-господарських дослідів

Групи тварин	Кількість тварин	Тривалість періодів, дні		Умови годівлі
Групи тварин	Кількість тварин	зрівняльного	дослідного	Умови годівлі
1-контрольна	10	30	90	Основний раціон (ОР)
2, або більше - дослідні	10	30	90	ОР + фактор, що вивчався

У науково-господарських дослідах у кожну групу включали по 10 тварин, за винятком дослідів 13, 17 і 19, в яких використовували по 8 корів-аналогів.

У більшості науково-господарських дослідів схемою годівлі тварин 1 групи (контрольної) передбачалось використання кормових сумішок з кукурудзяним силосом. При цьому тваринам дослідних груп у кормову сумішку замість кукурудзяного силосу включали силос з трави Колумба молочної стиглості (дослід 7), силос з трави Колумба молочно-воскової стиглості (дослід 8), силос з суміші ячменю, вівса, гороху та вики за різної їх кількості (досліди 9, 12, 13), силос з суміші кукурудзи і сої за різної кількості останньої (досліди 10, 14, 15, 16), силос з суміші ріпаку 85% і соняшнику 15% (дослід 17). У досліді 11 вивчалась ефективність згодовування ремонтним телицям суміші зерна кукурудзи і сої, консервованої в анаеробних умовах за підвищеної вологості, на фоні згодовування дерті з суміші сухого зерна кукурудзи і прожареної сої. Вивчалась також ефективність згодовування коровам кормових сумішок за різного ступеня подрібнення об’ємистих кормів (дослід 18) і ефективність кормових добавок для корів на основі соняшникового і соєвого шротів (дослід 19).

Тварини всіх груп у зрівняльний період утримувались в однакових умовах з використанням основного раціону. У дослідний період тварин контрольної групи залишали на основному раціоні, а у раціони дослідних груп вводили фактор (корм), що вивчався.

У ході виконання досліджень було проведено 19 дослідів на тваринах, у тому числі 6 фізіологічних і 13 науково-господарських на високопродуктивних дійних коровах і ремонтних телицях.

Загальна схема всіх досліджень показана на рис. 1.

Результати дослідів обробляли біометрично з використанням комп’ютерних програм. При цьому визначали такі показники: середню арифметичну – “М”, помилку середньої арифметичної – ± “m”, коефіцієнт мінливості – “Сv”, вірогідність різниці – “td” та значущість різниці – “р” за Н.А. Плохінським, 1970.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ АНАЛІЗ

Техніко-економічна, зоотехнічна і біологічна оцінка кормових культур, їх сумішок і технологій заготівлі кормів

Техніко-економічна оцінка зернофуражних культур. В годівлі високопродуктивних корів ключовими є такі фактори, як повне забезпечення високоякісними, біологічно чистими кормами за високого вмісту у них обмінної енергії, протеїну певної фізико-хімічної структури та інших показників, що забезпечують високий коефіцієнт продуктивного використання кормів, тому основою вирішення проблеми слугували результати наукових досліджень щодо ефективності використання земельних ресурсів, виходу зелених і консервованих кормів, обмінної енергії, перетравного протеїну з одиниці земельної площі, енергоємності їх виробництва, якісних характеристик стосовно високопродуктивних корів, продуктивної дії і екологічної чистоти кормів. Для цього, перш за усе, визначили рівень перетравності їх поживних речовин жуйними тваринами (табл. 3).

Таблиця 3

Коефіцієнти перетравності поживних речовин зерна різних видів, агрофон (NPK)45, %

Види зерна	Жир	Протеїн	Клітковина	БЕР
Жито	74,8 ± 1,06	78,9 ± 0,94	42,2 ± 1,04	84,4 ± 0,91
Озима пшениця	74,6 ± 1,24	79,9 ± 1,03	41,3 ± 1,11	88,4 ± 0,88
Тритикале	86,8 ± 0,96	75,7 ± 0,85	32,8 ± 0,92	86,6 ± 1,20
Ячмінь	70,4 ± 1,11	80,5 ± 0,79	30,5 ± 1,22	85,6 ± 0,90
Овес	87,4 ± 0,94	78,9 ± 1,18	32,6 ± 1,24	83,8 ± 1,05
Горох	70,1 ± 0,70	89,7 ± 0,93	40,5 ± 1,03	87,1 ± 1,20
Соя	92,1 ± 1,17	84,9 ± 1,01	59,3 ± 0,99	86,4 ± 0,92
Кукурудза	83,9 ± 1,03	71,0 ± 1,28	40,6 ± 0,79	85,1 ± 0,88

Дані таблиці 3 свідчать, що окремі поживні речовини зерна різних видів мали високу ступінь перетравності і, у певній мірі, відрізнялися від довідкових даних. Ці дані були використані при визначенні фактичної енергетичної і протеїнової цінності зерна (табл. 4).

За виходом кормових одиниць з 1 га посіву кукурудза мала перевагу над іншими зернофуражними культурами як на агрофоні без добрив, так і при застосуванні мінеральних і органічних добрив. Дещо меншу кількість кормових одиниць (у середньому на 3,2 ц/га) одержували при вирощуванні ячменю. Найменший вихід кормових одиниць з 1 га мали горох і соя. Проте, останні дві забезпечували найбільший вихід перетравного протеїну з одиниці земельної площі. При цьому беззаперечним лідером була соя, яка мала врожай перетравного протеїну більше, порівняно з кукурудзою, в 1,6, 1,7 і 1,4 раза при використанні, відповідно, агрофону без добрив, (NPK)45 і гною 40 т/га.

Таблиця 4

Вихід продукції у зерні, ц/га

Культури	Агрофони	Кормові одиниці	Перетравний протеїн	Кормо-протеїнові одиниці
Озиме жито	контроль	37,1	3,8	37,9
	(NPK)45	44,9	4,6	45,8
	гній 40 т/га	43,8	4,5	44,6
Озима пшениця	контроль	31,5	3,5	33,2
	(NPK)45	38,7	4,3	40,8
	гній 40 т/га	38,3	4,2	40,4
Озиме тритикале	контроль	33,8	3,2	32,9
	(NPK)45	39,2	3,7	38,1
	гній 40 т/га	40,3	3,8	39,2
Яра пшениця	контроль	33,5	2,8	30,8
	(NPK)45	36,6	3,1	33,8
	гній 40 т/га	37,5	3,0	33,5
Ячмінь	контроль	41,8	3,4	38,1
	(NPK)45	46,9	3,8	42,7
	гній 40 т/га	48,0	3,9	43,8
Овес	контроль	37,0	3,0	33,6
	(NPK)45	41,1	3,4	37,2
	гній 40 т/га	42,0	3,4	38,1
Горох	контроль	20,9	3,5	28,1
	(NPK)45	23,9	4,1	32,1
	гній 40 т/га	24,4	4,1	32,9
Соя	контроль	21,4	4,1	31,2
	(NPK)45	25,2	4,9	36,8
	гній 40 т/га	27,8	4,6	34,6
Кукурудза	контроль	43,3	2,6	34,6
	(NPK)45	49,3	2,9	39,3
	гній 40 т/га	53,6	3,2	42,8

За виходом кормо-протеїнових одиниць (КПО) з одиниці земельної площі серед зернофуражних культур беззаперечну перевагу мав ячмінь на всіх агрофонах вирощування, що досліджувались, який за цим показником мав кращі результати, порівняно з найбільш врожайними зерновими культурами – кукурудзою, у середньому на 6,7%, озимою пшеницею – на 8,9%.

Енергоємність виробництва 1 ц к.од. на агрофоні без добрив у озимої пшениці була 0,22 ГДж, а у ячменю – 0,23; на агрофоні (NPK)45, відповідно, 0,30 і 0,31, а на агрофоні – гній 40 т/га – 0,85 і 0,74. Що стосується коефіцієнту енергетичної ефективності, то він був більшим у ячменю, порівняно з озимою пшеницею.

У цілому можна зробити висновок, що в умовах Лісостепу України пріоритетними зернофуражними культурами з точки зору ефективного використання земельних ресурсів, енергозбереження, забезпечення високопродуктивних корів обмінною енергією є кукурудза і ячмінь.

Визначення оптимальних однорічних злако-бобових сумішок на зерносінаж і силос. Сукупні затрати енергії на виробництво продукції були найменшими при вирощуванні озимих сумішок – 17,7-18,4 ГДж/га. Дещо більшими вони були у сумішок ярих культур – 19,2-19,9, а найбільшими – у кукурудзяно-соєвих сумішок – 24,6-25,5 ГДж/га, проте останні забезпечували найбільший вихід валової та обмінної енергії з 1 га – 190,8-202,6 та 93,4-95,0 ГДж/га, відповідно. З ярих злако-бобових сумішок вихід валової та обмінної енергії був найвищим у чотирикомпонентної сумішки – 185,0 та 91,8 ГДж/га. В озимих культур ці показники були найвищими у сумішки, яка складалась з озимого тритикале та озимої вики, відповідно, 177,5 та 89,9 ГДж/га (табл. 5).

Таблиця 5

Енергетична оцінка вирощування злако-бобових сумішок на силос

Варіанти	Витрати сукупної енергії, ГДж/га	Вихід з 1 га, ц			Вихід з 1 га, ГДж		Енергоємність 1ц, ГДж			Енергетичний коефіцієнт	Коефіцієнт енергетичної ефективності
Варіанти	Витрати сукупної енергії, ГДж/га	сухої речовини	кормових одиниць	перетравно-го протеїну	валової енергії	обмінної енергії	сухої речовини	кормових одиниць	перетравно-го протеїну	Енергетичний коефіцієнт	Коефіцієнт енергетичної ефективності
Озиме жито	18,4	91,6	67,3	3,71	171,16	81,24	0,20	0,27	4,9	9,30	4,41
Озиме жито + озима вика	17,7	88,2	65,2	5,56	162,54	81,41	0,20	0,27	3,2	9,18	4,60
Озиме тритикале	18,4	90,7	68,1	4,14	164,32	80,37	0,21	0,27	4,4	8,57	4,36
Озиме тритикале +озима вика	18,2	95,8	68,9	8,03	177,52	89,95	0,19	0,26	2,3	9,5	4,34
Ячмінь + овес + яра вика	19,2	91,0	60,3	7,34	169,05	82,26	0,21	0,31	2,6	8,80	4,28
Ячмінь + овес + горох	19,8	84,4	58,4	5,43	155,37	70,45	0,23	0,34	3,6	7,84	3,55
Ячмінь + овес + яра вика + горох	19,9	99,3	69,0	7,78	185,05	91,85	0,20	0,28	2,5	9,29	4,61
Кукурудза (одновидовий посів)	24,6	95,8	85,6	3,64	176,19	85,24	0,25	0,29	6,7	7,16	3,46
Кукурудза + соя (25% від норми посіву)	25,1	105,5	94,6	6,28	190,80	94,05	0,24	0,27	4,0	7,60	3,74
Кукурудза + соя (50% від норми висіву)	25,5	108,0	100,2	7,2	195,10	95,04	0,24	0,25	3,5	7,68	3,72
Кукурудза 0,5 + соя (75% від норми висіву)	24,6	105,0	99,8	7,08	202,65	93,40	0,25	0,25	3,5	7,67	3,53

Енергетичний коефіцієнт та коефіцієнт енергетичної ефективності були найвищими в озимих сумішок (9,18-9,50) та (4,34-4,60), відповідно. Найнижчими вони були в одновидових посівах кукурудзи. Пояснюється це тим, що кукурудза була більш високоенергоємною культурою при вирощуванні, у порівнянні з озимими чи ярими зернофуражними культурами, а останні були більш енергозберігаючими культурами. Це також підтверджується показниками енергоємності виробництва як 1 ц кормових одиниць, так і 1 ц перетравного протеїну.

Страницы: 1, 2, 3, 4