Шпаргалка: Макроекономіка

8. Аналіз механізму досягнення довгострокової рівноваги за допомогою моделі позичкового ринку. Ефект витіснення. Реальна та номінальна ставка відсотку

Економічна рівновага це є рівновага між сукупними витратами і створеним ВВП. В закритій економіц рівновага позичкового ринку визначається як рівність заощаджень та внутрішніх нвестицій. S=I. В умовах відкритої економіки (країна має безпосередні зв’язки з іншими країнами через торгівлю, рух капіталів, ресурсів) базове рівняння позичкового ринку має вигляд:

S = NFI+I,

 де S – національні заощадження, I – внутрішні інвестиції, NFI – чист ноземні інвестиції, тобто різниця між вартістю іноземних фінансових активів, придбаних резидентами країни, та вартістю національних фінансових активів, придбаних резидентами інших країн. (Мал.6) – ДІ – крива інвест.попиту (І+NFI). Якщо ставка відсотку висока – вигідніше інвестувати всередині країни, навпаки за кордон.

Зменшення ставки відсотку зменшує чисті іноземні інвестиції, що веде до скорочення пропозиції національної валюти і збільшення валютного курсу. Політична нестабільність веде до збільшення чистих іноземних інвестицій, що веде до „бігства” капіталу. Збільшення чистих іноземних інвестицій буде відображатися зміщенням кривої NFI (мал.8), е – валютний курс. Політична нестабільність веде до зменшення валютного курсу.

Суть ефекту витіснення: збільшення державних закупок призводить до зменшення приватних інвестицій. Це витікає з того, що в графічній моделі це виглядатиме як зрушення криво пропозиції заощаджень вліво при незмінній кривій інвестиційного попиту, що призведе до ­і , та ¯І.

Процентна ставка – це плата за користування грошовими коштами, Процентна ставка залежить від факторів: термін вкладення, ризик повернення кредиту, податковий режим, адміністративні витрати. Номінальна процентна ставка – це альтернативна вартість нагромадження грошей.

Реальна процентна ставка номінальна процентна ставка за мінусом темпів інфляції. Взаємозв’язок між номінальною і реальною виражається за допомогою рівняння Фішера і = r+П де номінальна процентна ставка, r – реальна, П – темпи інфляції.

9. Аналіз механізму досягнення довгострокової рівноваги за допомогою моделі валютного ринку. Реальний і номінальний валютний курс

Економічна рівновага це є рівновага між сукупними витратами і створеним ВВП.Основне рівняння: NFI = NХ де NFI – чисті іноземні інвестиції, NХ – чистий експорт. Якщо вартість експортних товарів більша – всі доходи з експорту направлені на придбання акцій іноземних підприємств. Чистий експорт – це визначальна величина на ринку зовнішньої торгівлі. Якщо країна експортує в іншу країну, то розрахунки відбуваються у валюті тієї країни, куди експортують. Чистий експорт забезпечує попит на національну валюту на валютному ринку, а чисті іноземні інвестиції забезпечують пропозицію національної валюти. Ціна валюти валютний курс (е). S – пропозиція валюти залежить від ставки відсотку. (мал. 9). Крива попиту є спадною, попит визначається чистим експортом.

Валютний курс – це ціна будь-якої валюти, виражена через певну кількість іншої валюти. Валюта – це платіжний засіб, що використовується в міжнародних розрахунках. Валютний курс встановлюється у двох формах: пряма котировка одиниця іноземної валюти виражена через певну кількість національної валюти; обернена котировка – одиниця національної валюти виражена через певну кількість ноземної валюти. Номінальний валютний курс – це фактично існуючий. Реальний валютний курс – розраховується з урахуванням рівня цін в обох країнах по відношенню до базового року. Реальний: En – номінальний валютний курс;Pd – внутрішній індекс цін; Pf – індекс цін іншої країни. Згідно з паритетом купівельно спроможності валют курс національної валюти при прямій котировц визначається виходячи з вартості ринкових кошиків в обох країнах. Pd – вартість ринкового кошику в даній країні, Pf – в іншій країні. Реальний валютний курс відповідає приорітету купівельної спроможності валют в довгостроковому періоді.

Співвідношення, за яким вітчизняні товари обмінюємо на іноземні, залежить від цін товарів у національних валютах і від курсу, за яким обмінюються ц валюти.

Реальний обмінний курс між двома валютами обчислюють на підстав номінального обмінного курсу і рівня цін у двох країнах. Якщо реальний обмінний курс високий, іноземні товари відносно дешеві, а вітчизняні товари відносно дорогі. Якщо реальний обмінний курс низький, іноземні товари відносно дорогі, а вітчизняні товари — відносно дешеві.

Реальний обмінний курс і торговельний баланс

М – обсяг національно валюти, який продається або купується на валютному ринку. Аналіз же буде проводитись з т.з. національної валюти.

Рис. 28.1. е- номінальний валютний курс в непрямій котировці: х$ за 1 грн. Крива попиту на національну валюту по рахунку поточних операцій: з т.з. зовнішньоекономічних операцій гривня потрібна на валютному ринку іноземцям-імпортерам вітчизняних товарів. Весь аналіз проводиться з т.з. імпортерів.

Отже, іноземна фірма, що буде купувати товари в Україні, буде розраховуватись гривнями, в зв’язку з чим пред’являти попит на гривну. Припустимо курс національної валюти знизився.

При незмінних цінах в гривнях це призведе до зменшення витрат іноземних покупців. При зменшенні курсу національної валюти попитт імпортерів на вітчизняну валюту буде зростати, т.ч. крива матиме від’ємний нахил. З т.з. валютного ринку це крива попиту.

З т.з. платіжного балансу імпортери пред’являють попит на гривну купуючи наші товари. Крива попиту відображає обсяг експорту вітчизняних товарів в національній валюті.

10. Модель „сукупний попит-сукупна пропозиція” (AD-AS). Крива сукупного попиту коротко- та довгострокові крив сукупної пропозиції, їх екзогенні чинники. Гіпотеза адаптивних очікувань

Кейнсіанську модель сукупного попиту та сукупної пропозиції (мал.45 де Р* - рівноважний рівень цін, Q* - рівноважний обсяг виробництва) використовують для аналізу короткострокових коливань в економіці. Вона грунтується на таких припущеннях: неповна зайнятість в економіці; жорсткість номінальної заробітної плати та цін на товари. При збільшенні сукупного попиту обсяг сукупної пропозиції в короткостроковому періоді може перевищувати потенційний випуск, при зменшенн бути меншим за потенційний. Рівень цін впливає на обсяг виробництва, а обсяг виробництва в свою чергу – на рівень цін.

Класична модель розглядає економіку в довгостроковому періоді (мал.46). Обсяг продукції в довгостроковому періоді залежить від неявних в економіці величин праці, капіталу і технології. Обсяг пропозиції не залежить від загального рівня цін і тому довгострокова крива сукупної пропозиції є вертикальною у точці потенційного ВВП.

Короткострокова рівновага означає, що кількість товару, яку покупці бажають придбати, дорівню тій кількості, яку підприємці мають намір виробити. Якщо падіння сукупного попиту знизить ціну, то ціна примусить підприємців зменшити обсяг виробництва до рівня сукупного попиту. Якщо зменшення сукупної пропозиції підвищить ціну, то ціна викличе зменшення обсягів бажаних закупок до нового рівня сукупно пропозиції.

Довгострокова рівновага означає, що кількість товару, яку покупці бажають придбати, дорівню потенційним можливостям економіки За таких умов будь-яке подальше збільшення сукупного попиту викликає лише зростання цін, а випуск реального ВВП залишається незмінним. Виключення може мати місце лише за умов економічного буму, коли підприємці вдаються до надмірного використання робочої сили, а безробіття сягає нижче природної норми. Сукупний попит(АД) – це модель, що має вигляд кривої і відображає реальний обсяг виробництва, який готов купувати споживачі, фірми, держава і іноземні споживачі за певного рівня цін. Сукупний попит = сукупним витратам. АД = С + І+ Д + Х де С – споживчі витрати, І – інвестиції, Д – державні закупки, Х – чистий експорт. Спадний характер кривої АД (АД – крива сукупного попиту. мал.10, де Q – обсяг виробництва, Р – загальний рівень цін) пояснюється дією трьох факторів:

ефект процентні ставки. При підвищенні загального рівня цін збільшується попит на гроші, це веде до збільшення ціни на гроші (ціна грошей

- це ставка відсотку, плата за користування грошима);

- ефект багатства: при підвищенні загального рівня цін населення біднішає, зменшується величина споживчих витрат, зменшується сукупний попит;

-ефект мпортних закупівель – коли рівень цін в одній країні збільшується – товари для ноземних споживачів стають дорожчими, це веде до скорочення споживання вітчизняних товарів іноземними споживачами.

Нецінов фактори сукупного попиту:

- зміни у споживчих витратах, які зумовлюються: добробутом і очікуваннями споживачів, заборгованістю, податками;

- зміни в нвестиційних витратах зумовлені: ставкою відсотку, нормою очікування прибутку, податками з підприємств, рівнем технології виробництва, надлишковими потужностями;

- зміни в державних витратах, зумовлені: економічним становищем країни, політичною ситуацією, економічною політикою, яку здійснює уряд;

- зміни у витратах на чистий експорт: валютним курсом, рівнем національного доходу іноземних країн.

Нецінові фактори викликають зміщення кривої АД вверх і вниз.(мал.11)

Сукупна пропозиція (АS) – це модель, яка показує рівень наявного рівня виробництва при кожному можливому рівні цін. Розрізняють короткострокову і довгострокову криву АS. Короткострокова на мал.12. 1 відрізок – наз.горизонтальний (кейнсіанський) цей відрізок відображає ситуацію коли економіка перебуває у стані спаду, значна частка виробничих потужностей не використовується, пропозиція ресурсів перевищує обсяг на них, тому залучення в економіці не використову ресурсів не генерує зростання цін. 2

відрізок – проміжний період; характеризується тим, що розширення виробництва супроводжується зростанням цін, відчувається дифіцит ресурсів. Щоб виробництво залишилося прибутковим фірми змушені підвищити ціни. 3 відрізок – класичний період; економіка досяга своєї максимальної потужності, подальше зростання номіналного ВВП є неможливим, відчувається тотальний дифіцит ресурсів, зростання витрат на одиницю продукції, як наслідок зростають споживчі ціни проте обсяг виробництва при цьому не змінюється. 3 відрізок відоповідає довгостроковій кривій сук.пропозиції, лише у довгостроковому періоді досягається потенційний рівень виробництва (мал.13 N довгострокова крива сук.пропозиції). Нецінові фактори, які впливають на короткостр.криву сук.пропозиції: зміна цін на ресурси, яка визначається наявністю внутрішніх ресурсів, цінами на імпортні товари, плануванням на ринку; зміни у продуктивності; зміни правових норм. І зміщують її вгору або вниз.

У 60-70рр. Зростає розуміння того, що регулюючого впливу держави недостатньо для забезпечення збалансованого та стабільного економічного зростання, оскільки такий вплив не враховує дії чинників, що не підлягають кількісному оцінюванню, наприклад, інформації і прогнозів. Один з підходів оцінки очікувань – адаптивн очікування – спираються на колишній досвід: знання наслідків певних економічних дій, урахування колишніх помилок. На підставі „адаптивних очікувань” фірми пристосовуються до економічної ситуації, виробляють стратегію поведінки.

11. Механізм відновлення довгостроково рівноваги на товарному ринку в умовах інфляції попиту та витрат виробництва

Інфляція попиту – це збільшення загального рівня цін внаслідок підвищення сукупного попиту. Збільшення сук.попиту з АД1 до АД2 (напр.внаслідок зменшення податків) показане на мал.14. Наслідками інфляції попиту в довгостроковому періоді буде підвищення цін доР3 і постійний рівень виробництва (Qf). Висновок: в короткостроковому періоді інфляція, викликана надлишковим попитом, викличе ріст рівня цін збільшення реального випуску; в довгостроковому періоді відбудеться лише ріст рівня цін. В довгостроковому періоді приріст сукупного попиту може лише зрушити економіку вздовж кривої сукупної пропозиції.

Інфляція витрат виробництва (мал.15) збільшення цін внаслідок підвищення витрат виробництва продукції. Нехай за рахунок профспілок відбулося підвищення рівня заробітно плати понад рівень, який відповідає продуктивності праці в цій галузі. Це призводить до того, що рівень витрат збільшується у цій галузі і відповідно збільшується ціна виробництва. Це збільшення виражається зміщенням АS1 у АS2. Рівновага з т. Е1 зміщується у т.Е2. Уряд може збільшити сукупний попит до АД2, тоді нова рівновага зміщується у т.Е3, загальний рівень цін збільшиться, потенціальний рівень виробництва буде відновлено. Таке стимулювання попиту призводить до утв.інфляційної спіралі. Але існує і інший варіант. Коли рівновага встановлюється у т.Е2, уряд може залишитися на цьому рівні, економіка ввійде у кризовий стан.

В умовах підвищення безробіття роботодавці будуть наймати безробітних з більш низькою заробітною платою. Сильний спад з/п зможе вчасно зрушити сукупну пропозицію з до початкової. Отже, ціни повернуться до рівня Р1, а потенційний рівень випуску відновиться на рівні довгострокової сукупної пропозиції.

12. Кейнсіанська модель "доходи-витрати"(Y-AE). Крива планових видатків РЕ та її екзогенн чинники

Кейнс висловив припущення, що у короткостроковому періоді сукупний дохід в економіц визначають переважно видатки домогосподарств, фірм та уряду. Чим більше люди готові витрачати, тим більший обсяг товарів і послуг фірми можуть продати. Чим більше фірми можуть продати, тим більше обсяг продукції вони вироблятимуть більшу кількість робітників найматимуть. Економічна рівновага це рівновага між сукупними витратами і створеним ВВП. Для аналізу економічно рівноваги є 2 моделі: 1.витрати-випуск (Кейнсіанський хрест), 2.вилучення ін’єкції. Ці моделі використовуються для визначення рівноваги товарного ринку. Виходять з припущень: ціни – постійна величина, валов нвестиції не змінні, не змінна ставка відсотку і норми очікувань прибутку. Предметом аналізу є реальний ВВП. 1.)Можливі 3 варіанти моделі витрати випуск: сукупні витрати (АЕ) = створеному ВВП(У); сукупні витрати <ВВП, тобто АЕ<У; АЕ>У. Кейнсіанський хрест на мал.16.(АЕf=У – крива фактичних витрат; АЕр – крива планових витрат) Де –І – чисті від’ємні незапланован нвестиції; + І – приріст незапланованих інвестицій, У* - рівноважний ВВП. Незаплановані інвестиції – це інвестиції в запаси, які будуть збільшуватися або зменшуватися.

Сукупні витрати на бісектрисі АЕ = У. Кожна точка на бісектрисі характеризує стан рівноваги на товарному ринку. Це є крива фактичних видатків. Рівноважний обсяг виробництва – це такий обсяг виробництва, який забезпечує загальні витрати, достатні для закупки даного обсягу продукції. Саме в т.Е в економіці витрачатиметься стільки, скільки й споживатиметься.

Сукупний попит АД представлений плановими витратами – сумою, яку домогосподарства та фірми мають намір витратити на купівлю товарів та оплату послуг:

АЕр = АД = С+І

Сукупна пропозиція АS представлена фактичними витратами

AEf = AS =Y

Фактичні витрати відрізняються від планових тим, що фірми змушені здійснювати незапланован нвестиції в товарно-матеріальні запаси. Якщо сукупні витрати менші за дохід (AEp<AEf), то відбувається непланове зростання інвестицій у товарні запаси виробництво матиме тенденцію до спаду, оскільки економіка постійно прагне досягти рівноваги. Якщо сукупні витрати більші за дохід (AEp>AEf), то відбувається непланове зменшення інвестицій у товарні запаси і виробництво виявлятиме тенденцію до зростання. Якщо сукупні витрати дорівнюють доходу ((AEp>AEf), то непланові інвестиції дорівнюють нулю.

13. Аналіз короткострокової економічно рівноваги за допомогою моделі „доходи-видатки”. Методи „видатки-випуск” та вилучення-інєкції”. Інфляційний та рецесійний розриви

Витікання — це будь-яке витрачання доходу не для купівлі вироблених у країні кінцевих товарів і послуг. Витікання з потоку "видатки — доходи" відбуваються через заощадження, податки та імпорт. Ін'єкція — це будь-яке доповнення до споживчих видатків на купівлю продукції, вироблену всередині країни. Ін'єкціями нвестиції, державні закупівлі товарів і послуг та експорт. Запланован фактичні інвестиції та заощадження рівні між собою лише у стані економічно рівноваги. Жодних змін у інвестиціях у запаси у цьому разі не відбувається, як збільшення чи зменшення обсягу виробництва. Збільшення або зменшення нвестицій у запаси ілюструє вертикальний відрізок, щодо якого лінія S виявляється відповідно вищою або нижчою лінії I. Процес установлення економічної рівноваги у національній економіці відбувається таким чином.1. Незбіг заощаджень та запланованих інвестицій зумовлює відмінність між планами виробництва та планами видатків у національній економіці.2. Відмінності між планами видатків і планами виробництва спричиняють непередбачені зміни в нвестиціях у запаси.3. Непередбачені зміни в інвестиціях у запаси спонукають підприємства переглядати плани виробництва в напрямі їх зменшення, коли запаси зростають, та в напрямі збільшення, коли запаси скорочуються. В результат реальний ВВП країни зменшується або збільшується. Обидва процеси сприяють урівноваженню фактичних заощаджень та інвестицій.

4. Тільки коли заплановані інвестиції та заощадження рівні між собою, а зміни інвестицій у запаси відсутні, рівень ВВП буде рівноважним, тобто встановиться економічна рівновага.

Рівноважний ВВП може коливатися щодо його природного рівня зі зміною величини будь-якого компонента сукупних видатків — споживання, інвестицій, державних видатків та чистого експорту. Збільшення якогось із цих складових переміщує лінію сукупних видатків угору, що збільшує рівноважний обсяг виробництва, і навпаки. Відхилення рівноважного обсягу національного виробництва від його природного рівня спричиняє так звані інфляційні та рецесійні розриви. Ці розриви відображають невідповідність між фактичними видатками та видатками за повно зайнятості. З іншого боку, рецесійний розрив виникає у національній економіці, коли сумарні ін'єкції до потоку "видатки — доходи менші, ніж витікання з цього потоку. Навпаки, інфляційний розрив формується тоді, коли ін'єкції до потоку "видатки — доходи" перевищують витікання із цього потоку. Якщо сукупні видатки дорівнюють тим, які достатні для купівлі ВВП, виробленого за повної зайнятості, лінія сукупних видатків перетинає лінію 45° у точці, яка відповідає природному обсягові виробництва. Це означає, що рівноважним для економіки є природний ВВП. Унаслідок рецесійного або інфляційного розривів, а отже, невідповідності фактичних видатків видаткам за повної зайнятості лінія сукупних видатків переміщується, і водночас змінюється рівноважний ВВП. Припустімо, що рівноважний ВВП за повної зайнятості досягається у точці Е0, в якій лінія сукупних видатків (С + І + G + Х)0 перетинає лінію 45° (рис.). Нехай фактичний рівноважний ВВП менший за природний, бо сукупні видатки лінія (С + І + G + Х)1 — недостатні для забезпечення повно зайнятості ресурсів. Виникає рецесійний розрив (рис.).

Рецесійний розрив це величина, на яку мають зрости сукупні видатки, аби підвищити рівень ВВП до рівноважного за повної зайнятості. Графічно рецесійний розрив є вертикальним відрізком, на який має переміститися угору лінія сукупних видатків, щоб рівноважний ВВП підвищився до рівня природного. Інфляційний розрив – це величина, на яку мають скоротитися сукупні видатки, щоб зменшити рівноважний ВВП до рівня повної зайнятості.

14. Мультиплікативний вплив сукупних витрат на ВВП. Простий мультиплікатор витрат. Мультиплікатор з урахуванням прибуткового податку

Насправд фактичний ВНП рідко буває стабільним (рівноважним). Одним х найбільш мінливих факторів, який викликає нестабільність ВНП, є інвестиції як складова витрат. Емпіричний аналіз свідчить, що зростанню інвестиційних витрат на певну величину відповідає помножена величина зростання ВНП. Зазначений характер залежності між І та ВНП називається ефектом мультиплікатора. Іншими словами мультиплікатор це числовий коефіцієнт, який показує у скільки разів зростає (скорочується) ВНП за певного ↑ (↓ ) інвестицій:

М = ∆ ВНП / ∆ І

Мультиплікатор наз-ся простим, бо враховує лише 1 канал вилучень (заощадження).

Нехай, знаючи ефект мультиплікативного впливу, заходами державної політики будуть збільшен сукупні витрати в економіці. Оскільки це збільшення приводить до аналогічного збільшення сукупних витрат в економіці, вважається, що мультиплікатор державних витрат визначається, як М=1/MPS. Причому ∆PE<∆Y, тому що початкова зміна у будь-якому компоненті сукупних видатків спричиняє ланцюговий характер змін у потоці „видатки-доходи”. Інакше кажучи, будь-які видатки створюють доходи аналогічної величини, які розподіляються між споживанням заощадженням. Споживання, яке випливає з доходів, отриманих у кожному попередньому циклі здійснення ділових операцій, перетворюється на видатки для наступного циклу. Величина цих видатків постійно зменшується в міру віддалення кожного нового циклу від початкового. Простий мультиплікатор витрат ма вигляд: де MPC – гранична схильність до споживання, MPS – гранична схильність до заощаджень.

В закритій економіці (з участю держави) є лише такі канали вилучень – заощадження податки, тобто утворюється складний мультиплікатор (мультиплікатор з урахуванням прибуткового податку) де t – граничний коефіцієнт податків, який показує яку частину доходу сплачують у вигляді податків. Повний мультиплікатор враховує такі канали вилучень: заощадження, податки, імпорт. де МРМ – гранична схильність до імпорту, яка показує яка частина доходу витрачається на придбання імпорту. Загальна формула.

15. Загальна характеристика банківської системи та її алгебраїчна модель. Схеми балансів Національного та комерційного банків. Депозитний, кредитний та грошовий мультиплікатори

Банківська система в країнах з ринковою економікою складається з двох рівнів. Вищий рівень посідає Національний(Центральний) банк країни. Нижчий рівень-Комерційні банки (універсальні та спеціальні). Банк – це фінансова установа, що здійснює операції, віднесені законодавством до банківсько діяльності (прийом плати від населення – депозитна діяльність; надання позик клієнтам – кредитна діяльність; РКО).Національний банк є єдиним емісійним центром країни. його функції: здійснення макроекономічно грошово-кредитної політики; забезпечення стабільності національної валюти та банківської системи; емісія грошових знаків; функція банку банків; управління золотовалютним резервом; нагляд і контроль за банківською діяльністю. Згідно законодавства національний банк має право встановлювати економічні нормативи для комерційних банків. Одним із таких нормативів є норма обов'язкових резервів. Вона визначає частку депозитів, яку комерційні банки зобов'язан тримати у вигляді вкладів у національному банку. Це необхідно для забезпечення відповідальності банків перед своїми клієнтами. Розглянемо спрощені баланси комерційного і національного банків:

Комерційний банк не має права використовувати обов’язкові резерви для здійснення операцій(зокрема, кредитних та фондових). Він виконує функції обслуговування учасників грошового обігу.

Розглянемо найпростішу алгебраїчну модель банківської системи: MR= rr*D, де MR-обов’язков резерви комерційних банків, rr- норма обов’язкових резервів, D-сума депозитів у комерційних банках. Звідси:

∆D=  * ∆MR, m=  -

банківський мультиплікатор.

Отже, банківський мультиплікатор показує, на яку величину збільшується загальна сума депозитів в усій банківській системі, як депозити в одному із банків зростають на 1 одиницю.

У більш загальній моделі банківської системи визначають не один, а три мультиплікатори-депозитний, кредитний та грошовий, які показують збільшення відповідно депозитів, кредитів та грошової маси, якщо грошова база збільшується на 1 одиницю.

Депозитний мультиплікатор – коефіцієнт, який показує на скільки ↑ грошова пропозиція при ↑ депозитів на 1 од. Ще наз. Кредитний мультиплікатор:

Мд = 1 / Rе, ∆ М = М * ∆ депозитів.

Грошовий мультиплікатор – складний – враховує 2 канали вилучень (резерви і готівку).

Коефіцієнт готівки: Кг = готівкові гроші

Депозитні

Мг =__ 1 + Кг___ , ∆М = ∆Грошової бази* Мг

Rе + Кг

Грошовий мультиплікатор – коефіцієнт, який показує на скільки грош.одиниць зміниться грошова маса із зміною грошової бази на 1 од.(грошова база – сума готівкових грошей і банківських резервів

Кредитний мультиплікатор показує на яку величину збільшують загальний обсяг депозитів в усій банківській системі, якщо грошова база збільш. на 1 одиницю

16. Пропозиція грошей (MS). Зв’язок між цілями Національного банку та формами кривих пропозиції грошей

Вся грошова маса складається з 4 агрегатів: М0 – гроші поза банком, готівка; М1 складається з М0+гроші на поточних рахунках банку; М2 – скл.з М1+строков заощаджувальні та депозитні вклади; М3 – М2+кошти клієнтів, як використовуються за трастовими операціями банку. Трастові операції – банк нвестує у певний проект з метою отримання прибутку. Ліквідність – це одна з найважливіших хар-к грошей. Це можливість грошей бути використаними для оплати певних угод, операцій. Агрегат М0 має найбільшу ліквідність. М1 – теж досить високоліквідні. М2, М3 – низька ліквідність. Інша характеристика грошей хдоходність М2,М3 – забезпечують значний дохід. По мірі того, як ліквідність падає, доходність збільшується.

Пропозиція грошей – це така маса грошей, яка початково імітується Центр.банком.Крива пропозиц грошей (мал.19, де М-маса грошей, і – номінальна ставка відсотку) Три тактичні (короткострокові) цілі Нац.банку:

1.) вертикальна крива пропозиції грошей мал.20 – ця ціль є антиінтеграційною і використовується коли економіка знаходиться на фазі піднесення, щоб не допустити кризи.

2.)горизонтальна крива пропозиції грошей мал.21 – утримується низька відсоткова ставка для стимулювання інвестицій у виробництво. Якщо економіка знаходиться у стад кризи, то використання даного інструменту призведе до інфляції.

3.) похила крива пропозиції грошей мал.22 – одночасно зростає і маса грошей і ставка відсотку. Ціль є нейтральною, поєднує 2 перші.

17. Попит на гроші та його мотиви. Спекулятивний і трансакційний попит на гроші. Формула дисконтованої вартості та рівняння обміну. Крива попиту на гроші та її екзогенні чинники

Грошовий попит складається з попиту на гроші для угод і наз-ся трансакційний попит на грош Dt і попиту на гроші як активи – спекулятивний попит н гроші Dа. Крива попиту на гроші

Трансакційний попит на гроші – це використання грошей для купівлі-продажу товарів і послуг залежить від номінального ВВП. Обернено трансакційний попит залежить від швидкості обертання грошей. Величина транс акційного попиту визначаються з рівняння Фішера:

MV=PQ M = P*Q / V = Dt

де М – пропозиція грошей, V- швидкість обороту грошей в обігу доходів, Р- рівень цін, Q- фізичний обсяг вироблених товарів та послуг. Ліва частина рівняння представляє собою загальну кількість витрат покупців на придбання товарів, а права – загальну виручку продавців цих товарів.

Спекулятивний попит на грош зумовлює їх функцію засобу нагромадження або збереження вартості. Грош зберігаються готівкою (висока ліквідність, нульовий дохід) та у формі цінних паперів (низька ліквідність, високий дохід).Вибір форми заощаджень залежить від ставки % (чим ↑ ставка, тим ↓Dm і ↑ попит на інші фін.активи).

Екзогенна велечина – ставка відсотку. Якщо крива МД не зрушується то РУ=константа. З кейнсіанської точки зору крива МД має горизонтальну частину з права. Економічно це означає, що при дуже низькій ставці відсотку попит на гроші стає досить високим і відповідно така ситуація в економіці називається ліквідною пасткою.

18. Монетарна політика та нструменти. «Дорогі» і «дешеві» гроші. Циклічна асиметрія. Монетарне правило

Монетарна (грошово-кредитна) політика – 1 з основних інструментів державного регулювання економіки. Інструменти монетарної політики:

1.         Операц на відкритому ринку.

2.         Зміни рівня норми обов’язкових резервів.

3.         Зміна облікової ставки.

1) Операції на відкритому ринку – найважливіший метод регулювання пропозиції грошей. Полягає у купівлі-продажу НБУ урядових цінних паперів на вторинному ринку. Якщо НБУ продає цінні папери, це викликає ↓ банківських надлишкових резервів і їх здатності до кредитування. Отже, ↓ пропозиція грошей → ↑ ставки % → ↓ інвестиційного D. Це наз-ся політикою дорогих грошей (рестриктивна пол..держави).

Здійснюючи політику експансії, НБУ скуповує урядові цін.папери → ↑ здатност банків до кредитування. Ріст Sm → ↓ ставки % і ↑ нвестиційного D. Це наз-ся політикою дешевих грошей.

2) Зміна рівня мінімальної резервної норми Re. Змінюючи Re, НБУ впливає на кредитні можливості КБ: ↑ Re →↓ Sm і ↑ i. Гроші стають дорогими. (рестриктивна політика на ↓ обсягу в-ва). І навпаки, ↓ Re → НБУ проводить політику дешевих грошей в межах експансіоністської політики. Зміна Re ма мультиплікативний вплив на пропозицію грошей. Цей інструмент має велику силу застосовується тільки в крайніх випадках.

3) Зміна облікової ставки. Облікова ставка - %, під який НБУ надає кредити КБ. ↓ облік.ставки → ↑ надлишкових резервів у КБ = ↑ Sm і ↓i. І навпаки, ↑ облік.ставки → ↓ надлишкових резервів КБ, ↓ Sm і ↑i.

Набір політичних рішень, спрямований на здешевлення кредиту, тобто ↓ i з метою ↑ АD та зайнятості наз-ся політикою дешевих грошей.

Набір політичних рішень, спрямований на подорожчання кредиту ( ↑i ) з метою ↓ АD та інфляції наз-ся політикою дорогих грошей.

Циклічна асиметрія виникає при політиці дешевих грошей, сприяє утворенню надлишкових резервів банків потрібних для надання позик, але їх поява ще не означає, що банки дійсно збільшать кредитування і пропозиція грошей зросте. Крім того, населення може не брати кредити або використовувати додаткові гроші, виручені від продажу облігацій для погашення боргів. Така циклічна асиметрія може створити труднощ у проведенні монетарної політики особливо у фазі спаду.

Монетарне правило: пропозиція грошей повинна щорічно збільшуватись однаковими темпами, що відповідає природному темпу зростання ВВП; пропозиція грошей має стабільно зростати темпами від 3% до 5% за рік.

19. Аналіз наслідків монетарно політики за допомогою моделі грошового ринку (МД-МS). Ліквідна пастка

Монетарну політику можна поділити на стимулюючу або експансіоністську та рестрективну або рецесійну, спрямовану на зменшення інфляції.В короткостроковому періоді експансіоністська монетарна політика викликає (мал.25 – грошовий ринок, крива інвестиційного попиту, мал.26 – модель АД-АS, або товарний ринок.У-це ВВП, р-рівнеь цін)

Центральний банк збільшує пропозицію грошей з SМ1 до SМ2, що веде до збільшення ставки відсотку. Це стимулює збільшення інвестицій і веде до збільшення сукупного попиту АД. АД1 буде зміщуватись до АД2. Зі збільшенням обсягів виробництва У1 зміщується до У2. ВВП збільшується і відповідно збільшується потреба у грошах і попит на гроші збільшується з ДМ1 до ДМ2. Наслідками такої монетарної політики є: ріст ВВП, ріст рівня цін, і зменшення ставки відсотку. Наслідками рецесійної монет.політики в короткостроковому періоді є: ставка відсотку зросте, зменшення ВВП, зменшення рівня цін. Довгостроковий період. Експансіоністська монетарна політика буде мати наслідки: (мал.27 – грошовий ринок, крива інвестиційного попиту, мал.28 – модель АД-АS, або товарний ринок.У-це ВВП, р-рівень цін).

Збільшення маси грошей в довгостроковому періоді, яке мало наслідком початково становлення рівноваги у т.В, так як зріс рівень цін з т.Р1 до Р2, що означає збільшення одночасно рівня витрат, то крива крива короткострокової сукупної пропозиц зміщується ліворуч вгору і відповідно забезпечує ще більший ріст цін Р3, обсяг виробництва скорочується до попереднього рівня У1, але збільшується номінальний обсяг виробництва. Це означає, що збільшуються потреби в грошах і попит на гроші зростає. Нова рівновага встановлюється у т.С, що відповідає початковому рівню відсоткової ставки. Інвестиції зменшуватимуться. Наслідки експанс. Монет політики: рівень цін зростає пропорційно початковому приросту маси грошей; рівень рівноважного виробництва залишиться без змін; відновиться попередній рівень ставки відсотку. Всі ці наслідки виражають принцип нейтральності грошей. В довгостроковому періоді гроші є нейтральними, тобто не впливають на виробництво. Розглянемо Модель IS-LM. Ця модель поєднує рівноважну ставку відсотку і рівноважний ВВП. Крива IS відображає всі комбінац ставки відсотку, яка зазнає впливу позичкового ринку та ВВП, при яких товарний ринок перебуває у стані рівноваги. Крива LM це лінія, яка показує різн комбінації У та і коли остання зазнає впливу грошового ринку. Криві IS, LM на одному графіку (мал.31) демонструють одночасну рівновагу товарного і грошового ринку.

Крива IS представляє товарний, LM – грошовий ринок. Ут.Е – рівновага одночасна, загальна. З кейнсіанської т.з. в економіці може виникнути ситуація “ліквідно пастки”, коли інвестиційний попит є нееластичним. Горизонтальний відрізок кривої LM ілюструє ситуацію “ліквідної пастки”; він відповіда горизонтальному вірізку кривої попиту на гроші. Припустімо, що проведена експансіоністська монетарна політика, в результаті якої IS­. В ситуації “ліквідно пастки” НД мало збільшується, ставка відсотку мало зменшується. Але ефективність фіскальної політики в цій ситуації буде високою: зрушення вправо кривої IS відразу призведе до зростання НД при тому, що ставка відсотку зросте не сильно.

20. Механізм досягнення подвійно рівноваги на товарному та грошовому ринку. Криві «інвестиції-заощадження» (IS) та «ліквідність-гроші»(LM), їх екзогенні чинники. Модель IS-LM

Нехай , тоді обсяг інвестицій зросте і . Крива  зрушується вгору економіка потрапляє в точку . Спроектуємо ці точки в нову систему координат. Проведемо через спроектован точки  і  Криву  - криву „інвестиц заощадження”:

Кожна точка кривої  є точкою рівноваги товарного ринку(). Ця залежність від’ємна, тобто зі збільшенням ставки відсотку() рівноважний обсяг виробництва зменшується. Ця крива показує, як рівноважний обсяг виробництва залежить від ставки відсотку.

Крива розбива площину на дві півплощини:

Poзглянемо екзогенні чинники цієї кривої:

1автономн податки();2державні закупки(); 3рівень цін(). Якщо , то автономні видатки зменшуються незалежно від ставки відсотку і крива рухається вліво.Аналогічно: якщо гранична норма чистих податків зростає(), то крмва рухається вліво; Якщо , то  і крива рухається вправо; Якщо , то  і крива рухається вліво.

Крива ліквідність-гроші”

Нехай реальний обсяг виробництва зростає, тоді трансакційний попит на гроші збільшується, крива попиту на гроші рухається праворуч. Рівноважна ставка відсотку зростає.Спроектуємо ці точки в нову систему координат. В результаті отримаємо криву «ліквідність - гроші». Кожна точка на цій кривій є точкою рівноваги грошового ринку. Ця крива є графіком функції, що показує залежність рівноважно ставки відсотку від обсягу виробництва. Вона поділяє площину на 2 частини: зверху пропозиція грошей більше ніж попит, а праворуч навпаки.

Розглянемо екзогенні чинники цієї кривої. Вона рухається, якщо змінюються реальні касов залишки (відношення грошової маси до рівня цін). Якщо реальні касові залишки зростають незалежно від обсягу виробництва, то рівноважна ставка відсотку знижується і крива рухається вниз.

Механізм досягнень подвійної рівноваги в закритій економіці. Модель подвійної рівноваги (ІS-LM)

Розглянемо спочатку закриту економіку . Точка Е – точка подвійної рівноваги по товарному та грошовому ринках. За допомогою цієї моделі можна розглядати взаємодію фіскальної і монетарної політики. Розглянемо ситуацію, коли ці дві політики мають стимулювальний характер. Це політика експансії ( монетарна експансія –політика збільшення пропозиції грошей, фіскальна експансія - політика збільшення державних видатків).

G↑ і M↑, крива ІS рухається вправо. Точка Е – точка подвійної рівноваги обсяг виробництва збільшується, але ставка відсотку може зрости або впасти, або не змінюватися. Це залежить від того, який державний орган буде більш активно проводити свою політику: уряд чи НБ. Якщо буде переважати фіскальна експансія, то ставка відсотку зросте (і↑), а якщо монетарна, то спаде (і↓). Розглянемо випадок, коли державні видатки зростатимуть, а грошова маса зменшиться.

Ставка відсотку збільшиться, а обсяг виробництва може або зменшитись, або не змінитись. Це залежить від того, хто більш активно проводить свою політику: уряд чи НБ. Якщо уряд, то обсяг виробництва зростатиме, якщо НБ, то зменшиться.

З кейнсіансько точки зору крива ін вест. попиту є низькою за ставку відсотку.

Відповідно крива інвестицій заощадження (IS) також низько еластична за ставку відсотка. Це означає, що при низькій ставці відсотку можливе зростання цієї ставки призведе до знецінення цінних паперів. У таких умовах інвестори будуть боятися витратити капітал і більшу частину своїх активів будуть тримати в грошовій формі. Відповідно крива “ліквідність-гроші” (LM) також буде мати горизонтальну ділянку, то кажуть, що вона потрапляє у ліквідну пастку ”. У цих умовах монетарна політика стає неефективною. Економіка потрапляє у «ліквідну пастку». Всі ці випадки ми розглядали за умови сталого рівня цін. Сформулюємо принцип нейтральності грошей: однократна зміна кількості грошей не впливає на реальний обсяг виробництва, реальні інвестиції та рівень зайнятості у довгостроковому періоді. Монетарна політика є нейтральною.

За довгостроковий період ставка відсотку повертається до попереднього рівня. При цьому відбуваються такі процеси: зростає пропозиція грошей, ставка відсотку знижується:

MS ↑ → ↓ → AD ↑ → P↑ →Y↑→ P↑→ Y↓→ MD↑→ і↑

Деякі економісти формулюють принцип супер нейтральності грошей: зміна темпу зростання грошово маси не змінює реальний обсяг виробництва та реальну ставку відсотку у довгостроковому періоді.

Що стосується фіскальної політики, то вона у довгостроковому періоді не є нейтральною, а саме збільшення державних видатків за довгий проміжок часу призводить до повернення природного обсягу виробництва, яке при цьому співвідношенні між інвестиціями та державними закупками змінюється. Відбувається ефект витіснення, в результат якого ставка відсотку зростає. Це означає, що фіскальна політика не нейтральною і ставка відсотку не відновлюється.

21. Дискреційна та автоматична фіскальна політика. Податки як функція національного доходу. Крива Лаффера. Мультиплікатори державних закупок, чистих податків та збалансованого бюджету

Фіскальна політика – це заходи уряду, спрямовані на зниження безробіття чи інфляції та досягнення природного рівня виробництва через зміну державних видатків, рівня оподаткування або через одночасне поєднання обох заходів. Виділяють стримувальну та стимулювальну (збільшення державних видатків, зменшення податків). Дискреційна – це система заходів, що передбачає цілеспрямовані зміни в рівні державних видатків і податків для впливу на обсяг національного виробництва і зайнятість, для контролю над інфляцією та сприяння економічному зростанню. Недискреційна – це будь-який механізм національної економіки, що збільшує бюджетний дефіцит під час спаду та індукує надлишок у роки інфляції та не потребує додаткових заходів з боку держави.

У національній економіці є кілька механізмів, що автоматично, без додаткових дискреційних дій уряду, дають змогу певним чином стабілізувати економічні процеси і впливати на відносні рівні державних видатків і податків. Ця "вмонтована стабільність" спрацьовує в більшості країн з ринковою економікою головно завдяки побудові податкових систем таким чином, що зі зростанням ВВП податкові надходження також зростають. Інакше кажучи, податкові надходження змінюються пропорційно до величини ВВП.

Проаналізуємо з допомогою рисунка 12.5, як податкова система створює вмонтовану стабільність. Припустімо, що державні видатки С не залежать від рівня ВВП і є незмінними. Податкові надходження змінюються пропорційно до рівня фактичного ВВП. Уряд не може визначати обсяг податкових надходжень, але він має змогу встановлювати податкові ставки, відповідно до яких стягуються податки. Якщо податков надходження різко змінюються зі зміною ВВП, то лінія податкових надходжень Т матиме значний нахил, і віддаль по вертикалі між лініями G і Т, що характеризу надлишки і дефіцити державного бюджету, буде значною. За невеликих змін податкових надходжень при зміні ВВП нахил буде малий, а вмонтована стабільність незначною. Нахил лінії податкових надходжень Т на рисунку 12.5 залежить від ступеня прогресивності податкової системи. За прогресивної системи оподаткування лінія Т буде крутішою, ніж за пропорційної.

Трансферн платежі впливають на стабільність економіки подібно до податків. Проте їхній вплив діаметрально протилежний. У фазі спаду трансферні платежі (допомога з безробіття, виплати малозабезпеченим тощо) збільшуються, що створю стимулювальний дефіцит державного бюджету. І навпаки, у фазі піднесення трансферні платежі зменшуються, що скорочує дефіцит і створює надлишок бюджету.

Однак автоматичн стабілізатори не можуть змінити циклічного розвитку ринкової економіки, вони лише скорочують амплітуду економічних коливань. Тому для подолання проявів макроекономічної нестабільності — безробіття та інфляції — уряд ма застосовувати і заходи дискреційної фіскальної політики.

Оскільки збільшення оподаткування однаково знижує і рівень заощаджень, і рівень споживання, то дія мультиплікатора буде меншою на одиницю. Звідси мультиплікатор чистих податків = МРС/(1-МРС). Державний бюджет збалансований, якщо G= T. Отже, мультиплікатор збалансованого бюджету:

Криву Лафера пояснюють так. За нульових податкових ставок жодних податкових надходжень не буде, як і при 100% ставках, коли держава привласнюватиме всі результати прац громадян, бо вся національна економіка стане тіньовою. Якщо податкові ставки зростають від нуля, то податкові надходження збільшуються. Тоді за певного рівня ставок податків (чимало економістів вважають, що він становить 40%) люди починають менше працювати в офіційній економіці та спрямовують свою активність у тіньову економіку. Відтак державні податкові надходження фактично зменшуватимуться, навіть якщо податкові ставки збільшуватимуться. Хоча багато економістів скептично оцінюють криву Лафера, все ж підвищення податків як метод збалансування державного бюджету, вочевидь, є обмеженим.

22. Проблема дефіциту держ.бюджету, джерела його фінансування та способи подолання. Держ-й борг. Зв'язок стану державного бюджету зі станом економіки. Графічна модель державного бюджету

У національній економіці існує пряма залежність між розмірами державного боргу і дефіциту бюджету.

З одного боку, дефіцит бюджету збільшує державний борг, а з іншого – зростання державного боргу потребує додаткових видатків бюджету на його обслуговування, що збільшу дефіцит бюджету.

Дефіцит державного бюджету визначають як різницю між державними надходженнями державними видатками. Чимало економістів вважають, що сучасна методика вимірювання дефіциту бюджету не зовсім точно відображає реальний стан речей у сфері державних фінансів. На їхню думку, наявна методика, по-перше, не врахову впливу інфляції на дефіцит бюджету. По-друге, наявна методика оцінки дефіциту не враховує державних активів і пасивів. Багато економістів вважають, що в оцінках дефіциту бюджету й державного боргу потрібно враховувати державн активи.

Уряд може фінансувати дефіцит бюджету створенням грошей та отриманням позик.

Якщо уряд фінансує дефіцит бюджету через випуск державних цінних паперів, то збільшення попиту на гроші може призвести до підвищення процентної ставки. Вищі процентні ставки витісняють, тобто зменшують інвестиційні видатки ділових підприємств та чутливі до процентної ставки споживчі видатки. Фінансування дефіциту бюджету за рахунок створення грошей дає змогу уникнути витісненню приватних видатків.

Фінансування дефіциту державного бюджету за допомогою запозичень веде до виникнення державного боргу. Державний борг – це загальна сума нагромадженої заборгованості уряду власникам державних цінних паперів, яка дорівнює сумі всіх дефіцитів за вирахуванням надлишку бюджету. Абсолютний розмір державного боргу не є показовим макроекономічним показником. Тому для оцінки величини боргу використовують відносні показники заборгованості: 1) державний борг як відсоток ВВП; 2) відношення суми обслуговування боргу до ВВП. Обслуговування боргу пов’язане з поступовою оплатою основної суми боргу щорічною виплатою процентів.

Державний борг складається з 2 частин: внутрішнього боргу і зовнішнього. Внутрішній борг – це заборгованість держави домогосподарствам і фірмам даної країни. Зовнішній борг заборгованість держави іноземним громадянам, фірмам, урядам, міжнародним фінансовим організаціям.

Вплив боргу та дефіциту на національну економіку: 1) короткострокові наслідки – це наслідки дефіциту, відомі як проблема витіснення; 2) довгострокові наслідки – це наслідки боргу, відомі як тягар боргу.

23.Аналіз взаємодії фіскальної та монетарної політики за допомогою моделей IS-LM, AD-AS пит.11, MD-MS – пит.20, Y-AE – пит.13

Модель IS-LM використовується для аналізу впливу короткострокових коливань мікроекономічно політики на рівноважний рівень доходу в економіці. Криві IS, LM на одному графіку (мал.31) демонструють одночасну рівновагу товарного і грошового ринку. Крива IS представляє товарний, LM – грошовий ринок. Ут.Е – рівновага одночасна, загальна. Ця модель використовується для аналізу економічної політики у закритій економіці. Зміни у фіскальній політиці впливають і визначають розміщення кривої IS, зміни в монетарній (грошово-кредитній) політиці визнача положення кривої LM.

Якщо держава здійснює стимулюючу бюджетно-податкову політику, то зі зростанням держ.витрат на величину ∆G рівень доходу зростає на ∆У = ∆G/(1-МРС); зі зменшенням податків на ∆Т рівень доходу зростає на ∆У=∆Т*МРС/(1-МРС); збільшення доходу сприяє зростанню попиту на гроші; підвищення попиту на грош при фіксованій пропозиції грошей викликає зростання відсоткової ставки; зростання відсоткової ставки зменшує рівень планових інвестицій та споживання, а це частково зменшує рівень доходу. У результаті проведення стимулюючо фіскальної політики крива IS1 переміщується праворуч вгору у криву IS2. При цьому зростає відсоткова ставка і дохід. Гальмом впливу стимулюючої фіскально політики є зменшення планових інвестицій після зростання відсоткової ставки. Цей ефект наз.ефектом витіснення. У результаті проведення стримуючо фіск.політики крива IS зсувається вниз ліворуч.

Стимулююча монетарна політика – зі зростанням пропозиції грошей і за фіксованого рівня цін реальн грошові запами М/Р зростають. Зменшується відсоткова ставка. Крива LM1 зсувається праворуч вниз у LM2. Зі зменшенням відсоткових ставок зростають нвестиції і дохід. У результаті проведення стримуючої монет.політики крива LM зсувається ліворуч вгору.

24. Класична концепція макроекономічного регулювання. Кейнсіанська теорія макроекономічного регулювання. Альтернативні уявлення щодо макроекономічного регулювання: теор раціональних очікувань та економіки пропозиції

Відповідно до класично теорії ринковий механізм регулювання економіки складається з таких елементів. Перший—процес виробництва товарів є лише іншим виразом процесу їх споживання. Це означає, що кожний підприємець формує на ринку свій попит на чужі товари такої ж величини, як і та пропозиція, яку він створив своїм товаром, тобто його доходи від реалізації власного товару дорівнюють вартості товарів, на які він пред'являє попит

Суть другого елемента ринкового механізму регулювання ^кономіки полягає в тому, що частина доходів, яка спрямовується на заощадження, знову повертається в потік «доходи-витрати» через грошовий рийок у вигляді інвестиційних витрат. Тому величина сукупних витрат через деякий час вирівнюється до своєї норми за рахунок збільшення інвестиційних витрат, що повертає економіку в стан повно зайнятості. Необхідною умовою для здійснення таких змін є рівність між заощадженнями та інвестуванням.

На відміну від класиків кейнсіанці відстоюють думку, що ринковий механізм самостійно не може гарантувати повну зайнятість. Вони стверджують, що економіка може бути збалансованою, тобто забезпечуватиметься рівновага між сукупним попитом та сукупною пропозицією, але одночасно може існувати й вимушене безробіття та високий рівень інфляції.

Кейнсіанці вважають помилковим класичне положення про те, що єдиним джерелом інвестицій є поточні заощадження. На їхню думку, крім них, на грошовому ринку існують два інші джерела інвестицій: 1) готівкові заощадження домогосподарств, тобто населення зберігає гроші не тільки в банках у безготівковій формі, а й у готівковій формі на руках; 2) кредитні установи, які збільшують пропозицію грошей у результаті надання позик, тобто вони мають здатність із грошей робити нові гроші, розмір яких Обчислюється як добуток надлишкових резервів на грошовий мультиплікатор. Під впливом цих чинників інвестиційна пропозиція грошей може бути більша або менша, ніж заощадження.

Другий аргумент — кейнсіанці ставлять під сумнів класичне положення про еластичність цін і заробітної плати в напрямі зниження останньої при зменшенні сукупного попиту.Кейнсіанська теорія тривалий час домінувала в теорії та практиц макроек. регулюван. Але в кінці 70х років в багатьох країнах з розвинутим ринком з’явились негативні явища в економіці: падіння темпів зростання продуктивності праці, збільшення безробіття та високий рівень інфляції. Це викликало недовіру до теорії Дж. Кейнса і привело до виникнення альтернативних теорій: теорії раціональних очікувань, теорії економіки пропозиції.

Теорія раціональних очікувань стала досить поширеною 3 середини 70-х років, коли в економіці деяких країн почали спостерігатися одночасно так явища, як безробіття та інфляція. Зазначена теорія виходить з того, що люди спроможні діяти раціонально. Вони, аналізуючи економічну інформацію, здатн визначити очікувані наслідки та приймати рішення, які враховують ці очікування. На думку прихильників цієї теорії, всі люди, тобто підприємці, робітники, споживачі, не тільки прогнозують майбутнє з урахуванням досвіду в минулому, а й здатні передбачити можливі зміни в економічній політиці держави. Теорія раціональних очікувань має два найбільш уразливі елементи. Перший спроможність усіх людей досить правильно передбачити майбутні зміни в економіц та державній економічній політиці викликає великі сумніви. Практика свідчить про те, що в галузі економічного прогнозування допускають великі помилки навіть керівні діячі та спеціалісти. Другий елемент — у реальній дійсності переважна більшість ринків не є чисто конкурентними. Монополії та профспілки значною мірою стримують зниження цін і заробітної плати. Тому ринки не володіють здатністю миттєво пристосовуватися до зміни ринкової ситуації та через ціни також миттєво впливати на обсяг виробництва в необхідних напрямах.

Прихильники теорії економіки пропозиції переконані в тому, що заходами фіскальної політики можна впливати не лише на попит, а й на пропозицію. На їхню думку, вплив фіскальної політики на сукупну пропозицію досягається через податки.

Логіка прихильників теорії економіки пропозиції виглядає таким чином:

-зниження особистих податків збільшить величину безподаткового доходу. У зв'язку з цим збільшаться заощадження домогосподарств, які перетворюються в інвестиції.

-зменшення податку на прибуток підприємств підвищить чисту прибутковість інвестицій, що заданої відсоткової ставки викличе зростання інвестицій,  попиту. В кінцевому підсумку це підвищить норму нагромадження капіталу й створить передумови для зростання виробництва.

Водночас зниження особистих та продуктових податків збільшить реальну заробітну плату таким чином посилить стимули до праці. Так, тимчасово безробітні збільшать пропозицію на ринку праці, а уже зайняті робітники отримають стимули працювати більш інтенсивно і якісно, що позитивно вплине на продуктивність праці.

Згідно з уявленнями прихильників теорії економіки пропозиції зниження податків викликає набагато більший стабілізаційний ефект, ніж це випливає із кейнсіанської теорії. Але незважаючи на це, зазначена теорія не є переконливою. До основних її недоліків можна віднести слідуючі:-вона не забезпечує практику нструментарієм, за допомогою якого можна вимірювати еластичність ВВП стосовно податків у тій частині, в якій його приріст здійснюється за рахунок збільшення сукупної пропозиції. До цього слід додати ще й фактор часу. Якщо зниження податків позитивно впливає на ВВП, то як цей позитивний ефект розподіляється в часі: він з'являється через рік чи через десять років. Без вирішення питань неможливо бути впевненим у тому, що зниження додатків дійсно викликає більший приріст ВВП, ніж це випливає із фіскальної політики, спрямованої лише на попит.

-більшість опонентів даної теорії вважає, що зниження податків справить набагато більший вплив на попит, ніж на пропозицію. Внаслідок цього дефляційний ефект від сукупної пропозиції буде маловідчутним.

-опоненти цієї теорії вказують на той факт, що в короткостроковому періоді зниження податків негативно впливає на державний бюджет. Тому доцільність їх суттєвого зниження може мати місце лише за умов адекватного скорочення державних витрат. Якщо розумних резервів для цього в державному бюджеті немає, то неминучим наслідком їхнього зниження є виникнення бюджетного дефіциту. Це створю державний борг або викликає необхідність проведення грошово-кредитної емісії, яка породжує інфляцію.

Перелічен альтернативні теорії не знижують знач. Кейнсіанс. теорії, а доповн. її, поглиблюють уявлен. про механізм ДРЕ.

25. ЗЕД країни. Теорія порівняльних переваг. Криві виробничих та торгівельних можливостей країни. Міжнародний обмінний коефіцієнт

Зовнішньоекономічна діяльність – діяльність суб’єктів господарсько діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, яка побудована на взаємовідносинах між ними та має місце як на теріторії України, так і за її межами. Види ЗЕД, здійснювані на Україні: 1. експорт мпорт товарів (продукції, послуг, робіт, прав інтелектуальної власності, капіталів, робочої сили); 2. наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, навчальна й інша кооперація з іноземними суб'єктами господарсько діяльності, навчання і підготовка фахівців на комерційній основі; 3. міжнародн фінансові операції й операції з цінними паперами у випадках, передбачених законами України; 4. спільна підприємницька діяльність між суб'єктами господарської діяльності, що включає створення спільних підприємств різних видів і форм, проведення спільних господарських операцій і спільне володіння майном на території України і за її межами тощо. Існують тарифні та нетарифн методи регулювання зовнішньої торгівлі.

Побудова цієї кривої виробничих можливостей визначається тим фактом, що обмеженість ресурсів суспільства обмежує і загальний обсяг виробництва. Окрім цього, будь-яке збільшення виробництва певного виду продукції потребує обмеження ресурсів на виробництво ншого виду. На рис. 12.1 точки А і Г показують дві нереалістичні ситуації, коли всі економічні ресурси витрачалися б на виробництво або предметів споживання, або інвестиційних товарів. У дійсності економіка знаходить баланс у розподілі своїх ресурсів між виробництвом споживчих та інвестиційних товарів. Це показують точки Б і В на кривій виробничих можливостей.

Будь-яка точка на кривій виробничих можливостей свідчить, що в економіці повністю задіяні вс ресурси, тобто економіка досягла своїх потенційних значень. Якщо економіка знаходиться в положенні точки Д, то це означає, що вона виробляє певну кількість споживчих та нвестиційних товарів, але використовує свої ресурси неефективно, її потенційн можливості далеко не вичерпані. Стрілками від точки Д на рис. 12.1 показані три можливих варіанти переходу економіки до стану потенційного виробництва. Якщо в економіці відбуваються кількісні та якісні зміни в її ресурсах, тобто діють фактори економічного зростання, то це ілюструється зміщенням кривої виробничих можливостей вправо (рис. 12.2).

Крива торговельних можливостей показує варіанти спеціалізації країни на виробництві одного продукту з наступним його обміном для отримання іншого продукту.

Теорія абсолютних переваг А.Сміта: країні вигідно спеціалізуватися на виробництві та експортуванні того продукту, що має нижчі витрати на виробництво, ніж в інших країнах.

Теорія порівняльних переваг Д.Рікардо: між країнами завжди є вигідною торгівля, оскільки обов’язково знайдеться 2 чи більше товарів, що мають для країн різну альтернативну вартість через різницю цін на сировину та готову продукцію.

26. Модель короткострокової рівноваги валютного ринку. Криві попиту на національну валюту та її пропозиції за рахунком поточних операцій. Криві чистого попиту за рахунком руху капіталів

Величину попиту та пропозиції на валютному ринку формують українські та зарубіжні економічн суб’єкти. Попит на національну валюту формують іноземці, які хочуть придбати українські товари. Оскільки попит на українські товари буде тим більшим, чим дешевшою є гривня, тобто крива попиту на національну валюту за рахунком поточних операцій матиме від’ємний нахил.

Якщо в країнах, що здійснюють торгівлю з даною країною, відбувається економічне піднесення, їх господарські суб’єкти збільшують попит на імпортні товари. Внаслідок цього крива D рухається вправо.

Пропозиція національної валюти формує бажання українських резидентів купувати імпортні товари. Якщо попит українців на імпортні товари еластичний (зміна ціни на 1% викликає зміну попиту на величину, більшу 1%), тоді крива пропозиції національної валюти за рахунком поточних операцій матиме додатній нахил, у протилежному випадку – від’ємний.

а) Високоеластичний попит на імпортні товари

Б)Низькоеластичний попит на імпортні товари

Крива S зрушується вправо внаслідок економічного піднесення в даній країні.

Крива чистого попиту за рахунком руху капіталів значною мірою залежить від очікуваного у майбутньому валютного курсу.

Нульова відмітка на горизонтальній вісі розташована в центрі діаграми, оскільки чистий попит на валюту по рахунку руху капіталу може бути додатнім (+) і це є чисте надходження, і від’ємним (-) і це є чистий відтік капіталу. Якщо % ставки в обох країнах однакові, тоді крива попиту на валюту перетне віс координат в точці їх перетину. Крива чистого попиту за рахунком капіталів ма від’ємний нахил, оскільки для інвесторів привабливішими є активи деноміновані у валютах, курс яких є нижчим за очікуваний. Навпаки, інвестори намагаються позбавлятися активів, курс валют яких вищий за очікуваний. Якщо Dn>0, країна нетто-імпортером капіталу, якщо Dn<0 – нетто-експортером.

Нехай в країні прискорилися інфляційні процеси, тоді курс національно валюти буде знижуватися. Буде зростати обсяг експорту, а отже, і чистого експорту. А активний платіжний баланс сприятиме підвищенню валютного курсу.

27. Механізм відновлення короткострокової рівноваги на валютному ринку в умовах економічного зростання та зміни реальної ставки відсотку

Отже, іноземна фірма, що буде купувати товари в Україні, буде розраховуватись гривнями, в зв’язку з чим пред’являти попит на гривну. Припустимо курс нац, валюти знизився. При незмінних цінах в гривнях це призведе до зменшення витрат ноземних покупців. При зменшенні курсу нац. валюти попит імпортерів на вітчизняну валюту буде зростати, т.ч. крива матиме від’ємний нахил. З т.з. валютного ринку це крива попиту. З т.з. платіжного балансу імпортери пред’являють попит на гривну купуючи наші товари. Крива попиту відображає обсяг експорту вітчизняних товарів в національній валюті.Крива пропозиц національної валюти по рахунку поточних операцій має таки економічний зміст: на валютному ринку національну валюту будуть пропонувати вітчизняні імпортери ноземних товарів; т.ч. крива пропозиції національної валюти характеризу мпорт товарів в гривнях.

Розглянемо 2 випадки. 1) коефіцієнт еластичності попиту на імпортні товари за ціною більше 1. Коефіцієнт показує, на скільки % зміниться обсяг попиту, якщо ціна зміниться на 1 %. В даному випадку обсяг попиту сильно відреагує на зміну ціни. Нехай курс національної валюти зріс. При цьому ціни на іноземні товари в іноземній валюті залишились незмінними. Тоді при зростанні курсу національної валюти ноземні товари стануть дешевшими для вітчизняних покупців. Тому ціни на ноземні товари в національній валюті знизяться, в результаті чого попит на ноземні товари зросте. Обсяг пропозиції національної валюти буде дорівнювати добутку цін імпортних товарів та обсягу імпорту в фізичному вимірі: Qs = Рі.т.¯ ´ Qі.т.­ Þ витрати на імпорт в національній валюті = пропозиції гривні. Оскільки коефіцієнт еластичност попиту на імпортні товари за ціною більше 1, то PQ ­ - витрати імпортерів в гривнах будуть зростати. Отже, в цьому випадку крива пропозиції буде мати додатній нахил. 2) розглянемо протилежний випадок – низькоеластичний попит на мпортні товари. Нехай курс національної валюти зменшився, при цьому ціни на ноземні товари в іноземній валюті залишились незмінними, ціни на іноземн товари в національній валюті зросли. Але ж коефіцієнт еластичності менше за 1, тому витрати імпортерів скоротяться і крива пропозиції матиме від’ємний нахил.

Крива D може зрушуватись. Крива попиту на національну валюту буде рухатись при змін економічних умов в інших країнах. Якщо в інших країнах спостерігається піднесення, то крива рухається вправо, і навпаки. При економічному піднесенні в даній країні крива пропозиції національної валюти рухається вправо.Рис. 28.4. Крива чистого попиту по рахунку руху капіталів.

В цій модел немає окремо кривої попиту і пропозиції, а є лише крива попиту по рахунку руху капіталів, тобто це є сальдо. Т.Ео – т. очікуваного валютного курсу в майбутньому. Припустимо, що в даний момент курс національної валюти менший за очікуваний. В цій ситуації інвесторам вигідно інвестувати свій капітал в національну активи, тобто купувати національні акції. Це пояснюється тим, що коли настане момент погашення цих ц/п або сплати по них доходів, курс валюти зросте і інвестори зможуть конвертувати в більшу суму іноземної валюти. Т.ч., треба купувати активи в такій валюті, курс якої в майбутньому зросте.Якщо очікують зниження курсу нац. валюти, то слід купувати активи в іноземній валюті. Країна буде чистим експортером капіталу. Крива Dn рухається при змін відношення реальних ставок % в різних країнах, і саме якщо реальна ставка % в даній країні вище, ніж в іноземних, капітал буде рухатись в дану країну і крива Dn рухається вправо. Зведемо криві D, Dn, S в одну модель.

Аналіз залежить від еластичності попиту на імпортні товари. Крива пропозиції національно валюти по рахунку поточних операцій, крива попиту на національну валюту по рахунку поточних операцій, крива TD (сукупного попиту) по 2 рахунках.

TD= D+Dn.

Т.Ео – т. довгостроково рівноваги валютного ринку. СА – величина чистого експорту, Xn>0, е0- очікуваний курс. е1<е0, тоді країна буде мпортувати капітал. АВ – сальдо по рахунку руху капіталів, Dn>0. Тоді і TD>D.

Спочатку крива LM* переміщуватиметься вправо, а курс національної валюти внутрішня процентна ставка знижуватимуться (рис. 8). Зі зниженням ринкового курсу національно валюти спекулянти продаватимуть її центральному банкові, який обміню національну валюту на іноземну за фіксованим курсом. Пропозиція грошей у малій відкритій економіці зменшується, крива LM* повертається до свого попереднього положення. У результаті обсяг національного виробництва і валютний курс не змінюються. Отже, у системі фіксованих валютних курсів монетарна політика у своєму звичному розумінні не дає результатів. Зниження рівня фіксованого обмінного курсу національної валюти, як нам уже відомо, називають девальвацією, а підвищення обмінного курсу – ревальвацією. Якщо стимулювальні заходи центрального банку доповнити девальвацією, то зворотного переміщення кривої LM* не відбудеться. Унаслідок проведеної девальвації зросте чистий експорт. Вплив девальвації практично той самий, що й від збільшення пропозиції грошей за плаваючого валютного курсу. Ревальвація валюти переміщує криву LM* вліво, зменшує чистий експорт і знижує сукупний дохід.