Курсовая работа: Облік нарахувань на оплату праці та утримань із заробітної плати працівників

Курсовая работа: Облік нарахувань на оплату праці та утримань із заробітної плати працівників

ЗМІСТ

Вступ

1.  Нормативно правове регулювання обліку заробітної плати

2.  Синтетичний та аналітичний облік нарахувань на заробітну плату

3.  Методика та організація обліку утримань із заробітної плати

4.  Облік розрахунків за податком з доходів фізичних осіб

Висновки

Список використаної літератури

ВСТУП

Праця працюючих є необхідною складовою частиною процесу виробництва, споживання та розподілу створеного продукту. Участь працюючих в частці знов створеному матеріальному та духовному базі висловлюється у вигляді заробітної плати, яка повинна відповідати кількості та якості затраченої ними праці.

Заробітна плата - є важливішим засобом підвищення зацікавленості працюючих у результатах своєї праці, її продуктивності, збільшення обсягів виробленої продукції, поліпшення її якості та асортименту.

Збільшення ефективності суспільної продуктивності обумовлено, на сам перед, збільшенням виробництва та поліпшенням якості роботи.

В умовах переходу нашої економіки на ринковий механізм функціонування важливішими задачами є прискорення науково-технічного прогресу, зниження витрат живо праці, механізація трудомістких робіт, поліпшення використання трудових ресурсів, зменшення збитків робочого часу.

Метою цієї курсової роботи є висвітлення теоретичних знань пов’язаних із обліком нарахувань на оплату праці та утримань із заробітно плати працівників. Об’єктом дослідження та центром нашої уваги, як можна зрозуміти з вищенаведеної інформації, виступатиме заробітна плата, нарахування та утримання із неї, що є важливою ланкою системи соціально-трудових відносин, та облік нарахувань на оплату праці та утримань із заробітної плати. Предметом вивчення даної теми є : 1) теоретичні засади обліку нарахувань на оплату прац та утримань із заробітної плати працівників; 2) практичний аспект застосування в досліджуваному об’єкті (ведення обліку нарахувань на оплату праці та утримань з заробітної плати працівників). На сьогоднішній день складність ситуації, яка склалася в державі з питань нарахувань на фонд заробітної плати та утримань із заробітної плати, пояснює актуальність вибраної теми.

1. НОРМАТИВНО ПРАВОВЕ РЕГУЛЮАННЯ ОБЛІКУ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ

Заробітна плата згідно із Законом України „Про оплату праці" — це винагорода, обчислена переважно у грошовому вираженні, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір зарплати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарсько діяльності підприємства/

«Заробітна плата, - зазначають автори навчального посібника для вузів М. Баб'як, Л. Пешенкова, — це частка сукупного суспільного продукту в грошовому вираженні, що виділяється державою для задоволення особистих потреб робітників і службовців і розподіляється між ними відповідно до кількост якості витраченої праці».

М. Вачевським подається наступне визначення: «Заробітна плата - це грошова форма розподілу фондів для працівників під час витрати праці».

Усім цим підходам до розуміння заробітної плати властивий ряд недоліків:

- по-перше, такі визначення не відбивають суті заробітно плати, а лише

вказують на один із принципів розподілу частини суспільного продукту (національного доходу) між учасниками виробництва;

- по-друге, недостатньо точно й конкретно визначаються джерела заробітної плати (сукупний суспільний продукт, національний дохід тощо);

- по-третє, із визначень випливає, що заробітна плата розподіляється лише за кількістю і якістю праці, що не відповідає дійсності.

Для повнішого розуміння сутності заробітної плати як категорії ринкової економіки треба звернути увагу на такі принципові положення:

- по-перше, заробітна плата формується на межі (на стику) відношень сфери безпосереднього виробництва і відношень обміну робочої сили;

- по-друге, заробітна плата має забезпечувати об'єктивно необхідний для відтворення робочої сили й ефективного функціонування виробництва обсяг життєвих благ, які працівник має отримати в обмін на свою працю;

- по-третє, заробітна плата є водночас і макро-, мікроекономічною категорією;

- по-четверте, заробітна плата - це важлива складова виробництва, її рівень пов'язаний як з потребами працівника, так і з процесом виробництва, його-результатом, оскільки джерела коштів на відтворення робочо сили створюються у сфері виробництва і їхнє формування не виходить за межі конкретного підприємства.

Основн положення з оплати праці регламентовано Кодексом законів про працю України (далі — КЗпП України). Питання державного і договірного регулювання оплати праці визначається також Законом України від 24.03.95 р. № Ю8/95-ВР „Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

Держава регулює оплату праці працівників підприємств за допомогою установлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій, а також оподатковуючи доходи працівників.

Мінімальна заробітна плата — це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану роботу, нижче від якої не може здійснюватися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт). Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється і переглядається відповідно ло Закону України „Про оплату праці". Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств організацій.

Законом України „Про Державний бюджет України на 2010 рік" встановлено так розміри мінімальної заробітної плати в 2010 р:

-  у місячному розмірі: з 1 січня - 869 гривень, з 1 квітня -884 гривні, з 1 липня - 888 гривень, з 1 жовтня - 907 гривень, з 1 грудня - 922 гривні;

-   у погодинному розмірі: з 1 січня - 5,2 гривні, з 1 квітня - 5,29 гривні, з 1 липня - 5,32 гривні, з 1 жовтня - 5,43 гривні, з 1 грудня - 5,52 гривні[9].

Із сум нарахованої заробітної плати членів трудового колективу, осіб, що працюють на підприємстві за трудовими угодами, договорами підряду, за сумісництвом, виконують разові роботи, здійснюються обов'язкові та добровільні утримання. Також підприємство зобов'язане здійснювати нарахування на заробітну плату до фондів соціального та пенсійного страхування.

У таблиці 1.1 згруповано платежі, які сплачує підприємство до фондів соціального та пенсійного страхування.

Таблиця 1.1

Платежі, які сплачує підприємство до фондів соціального та пенсійного страхування

Нормативно-правове забезпечення, що регламентує види, розміри і порядок нарахувань на фонд заробітної плати й утримань із заробітної плати в Україні за роки її незалежності постійно змінюються. Нормативні документи з цього питання, що діють сьогодні наведені в табл.1.2

Таблиця 1.2

Нормативн документи з організації обліку нарахувань на оплату праці та утримань із заробітної плати працівників

Розглянемо зміст коротко згаданих таблиці 1.2 нормативних документів, зокрема:

-          Конституція України – проголошуються права, обв’язки органів управління, суб’єктів підприємницької діяльност громадян України;

-          Кодекс законів про працю України визначає правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці;

-          Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили витрату працездатності», який відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві (далі – страхування від нещасного випадку). Страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності;

-          Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає правові, фінансові та організаційн засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття;

-          Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» визначає правові, організаційні та фінансов основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей; матеріальне забезпечення та соціальні послуги, що надаються за цим Законом, є окремим видом загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян, що здійснюється Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

-          Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» визначає порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;

-          Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» визначає порядок справляння та використання податку з усіх доходів фізичних осіб, визначає перелік категорій платників податку, на яких поширюється право на застосування податкової соціальної пільги,

-          Закон №77/97 ВР «Про внесення змін до Закону України «Про систему оподаткування» Цей Закон визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників;

-           Про затвердження Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, визнача процедуру реєстрації та обліку платників внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески), обчислення і сплати страхових внесків та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України підприємствами, установами, організаціями (далі - Підприємства) незалежно від форм власності, виду діяльності і господарювання та фізичними особами, нарахування і сплати фінансових санкцій та пені, подання страхувальниками звітності управлінням Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах (далі - органи Пенсійного фонду України);

-          Закон України «Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», встановлено відповідно до класів професійного ризику виробництва страхов тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності;

Проаналізувавши нормативно-правову базу з питання з організації обліку нарахувань на оплату праці та утримань із заробітної плати найманих працівників за роки незалежност України, можна зробити висновок, що в нашій державі основна частка податкового навантаження лягає на підприємства. В Україні податки на фонд заробітної плати становлять не менше 36,4% заробітної плати, утримання із заробітної плати найманих працівників 18,6%.

Сьогодні, коли економіка більшості країн потерпає від світової кризи, уряди різних держав намагаються зменшити рівень податкового навантаження. Зменшення ставок, а то й мораторій на сплату податків – спроба врятувати економіку, яка серйозно постраждала у світовій кризі.

Нажаль, Україна не слідує світовому досвіду та самостійно намагається вирішити проблеми оподаткування в часи кризи. Замість того, щоб шукати можливості послабити податкове навантаження, уряд шукає нові способи наповнити бюджет.

2. СИНТЕТИЧНИЙ ТА АНАЛІТИЧНИЙ ОБЛІК НАРАХУВАНЬ НА ЗАРОБІТНУ ПЛАТУ

Загальнообов’язкове державне соціальне страхування — це система прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також з бюджетних та нших джерел, передбачених законом.

Загальнообов’язкове державне соціальне страхування можна класифікувати за такими видами:

o     пенсійне страхування;

o     страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, обумовленими народженням і похованням;

o     медичне страхування;

o     страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, що спричиняє втрату працездатності;

o     страхування на випадок безробіття;

o     нші види страхування, передбачен законами України.

Соціальному страхуванню підлягають:

особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах незалежно від форм власності і господарювання;

особи, які забезпечують себе роботою (громадяни, які ведуть підприємницьку діяльність, творчі працівники).

Страховий випадок — це юридичний факт, що слугує підставою виникнення правовідносин на отримання матеріального забезпечення із страхових фондів.

До страхових випадків за соціальним страхуванням відносять:

o     тимчасову непрацездатність;

o     вагітність і пологи, догляд за малолітньою дитиною;

o     нвалідність;

o     досягнення пенсійного віку;

o     смерть годувальника;

o     безробіття;

o     нещасний випадок на виробництві, професійне захворювання та інші обставини, установлені законодавством.

Управління соціальним страхуванням здійснюється фондами на паритетній основі державою і страхувальниками.

Утворення страхового фонду здійснюється здебільшого за рахунок внутрішнього валового продукту, створеного працею працівників, страхових внесків роботодавців і трудівників.

Страхов внески — це такі соціальні платежі, що формуються виключно на конкретні цілі захисту від певних соціальних ризиків і не підлягають знеособленост в державних і регіональних бюджетах.

Кошти фондів соціального страхування, що утворюються шляхом страхових внесків, не входять до Державного бюджету України. Вони використовуються за їх цільовим призначенням зараховуються на самостійний централізований рахунок кожного фонду соціального страхування.

Розмір внесків диференційований залежно від рівня оплати праці. Ставки збору установлюються законодавством. Вони різні як для кожного фонду, так і для роботодавця і працівників. Істотну частку доходів фондів соціального страхування, окрім страхових внесків, становлять асигнування із державного бюджету.

В Україні фінансування соціальних послуг і матеріального забезпечення здійснюється за рахунок таких фондів:

o     Пенсійного фонду;

o     фонду соціального страхування у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю;

o     фонду соціального страхування від нещасних випадків;

o     фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Згідно з законодавством кожен фонд має свій статус, наділений правами юридичної особи.

Нарахування на заробітну плату - платежі компанії, фірми, інших юридичних осіб у вищезазначені фонди, розмір яких встановлюється у відсотках від сум заробітної плати працівників або від загальної суми фонду оплати праці (ФОП).

Загальнодержавні (обов’язкові) податки та збори передбачені ст. 14 Закону № 77 [17]. До них, зокрема, відносяться:

а) збір на обов’язкове державне пенсійне страхування.

б) податок на доходи фізичних осіб;

У зв’язку зі змінами, внесеними 16.01.2003 р. Законом № 429 [8] до статті 14 Закону № 77, збір на обов’язкове соціальне страхування виключений із системи оподатковування. Як і колись, згаданий збір є обов’язковим для нарахування й утримання, різниця лише в тім, що тепер податкові правовідносини на нього не поширюються.

Порядок утримання кожного з податків і зборів регламентується спеціальними законами, про які мова ішла в першому питанні даної роботи.

Збір на обов’язкове державне пенсійне страхування

Відповідно до п. 4 ст. 1 Закону № 400 [13] платниками збору на обов’язкове державне пенсійне страхування є фізособи, які працюють на умовах трудового договору і фізособи, які виконують роботи (послуги) відповідно до цивільно-правових договорів (у тому числі члени творчих союзів, творчі працівники, що не є членами творчих союзів і т.п.).

Згідно із п. 3 ст. 2 Закону № 400 для зазначених фізосіб об’єктом оподатковування є сукупний оподатковуваний дохід (далі СОД).

Варто зазначити, що відповідно до листа ПФУ від 23.01.2002 р. 04/323 пенсійний збір утримується і з одноразової допомоги працівникам похилого віку, що виходять на пенсію.

Ставки зборів до Пенсійного фонду встановлені у відсотках до місячного сукупного оподатковуваного доходу у таких розмірах (табл. 2.1) .

Таблиця 2.1

Нарахування із зарплати на 2010 рік

Страхові внески нараховуються на суми, у межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, що дорівнюють п'ятнадцяти розмірам прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб (таблиця 2.2)

З 13.01.2009 р. Законом від 25.12.2008 р. №799-VI [6] до Закону від 11.01.2001 р. № 2213-III [16] було внесено ряд змін стосовно порядку нарахування страхових внесків. В таблиці приведено розміри ставок та бази нарахувань та відрахувань до фондів, які застосовуються починаючи з 13.01.2009 року.

Таблиця 2.2

Максимальний розмір заробітної плати, з яко сплачуються страхові внески

Види загальнообов’язкового державного соціального страхування встановлені статтею 4 «Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» [23]. Спеціальними законами визначені платники зборів (внесків), об’єкти оподатковування розміри зборів (внесків), залежно від виду державного соціального страхування.

Внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в зв’язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, обумовленими народженням і похованням

Платниками даного збору є:

1) платники, які сплачують внески в обов'язковому порядку:

- роботодавці - власники підприємств, установ, організацій або уповноважені ними органи незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання; фізичні особи, які використовують, працю найманих працівників (у тому числі іноземців, які на законних підставах працюють за наймом в Україні); власники розташованих в Україні іноземних підприємств, установ, організацій (у тому числі міжнародних), філії та представництва, які використовують працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

- найманий працівник - фізична особа, яка працює за трудовою угодою (контрактом) в установі, організації незалежно від форм власності, господарювання, виду діяльності або у фізичної особи.

2) платники, які сплачують внески на добровільних засадах: інш особи:

- громадяни України, які працюють за межами території України не застраховані в системі соціального страхування країни, у якій вони перебувають;

- особи, які забезпечують себе роботою самостійно (займаються підприємницькою, адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з отриманням доходу безпосередньо від цієї діяльності, у тому числі члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок).

Об'єкт нарахування виступає:

- для роботодавців - суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, які підлягають обкладенню прибутковим податком із громадян.

- для найманих працівників - суми оплати праці, які включають основну і додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційн виплати, у тому числі в натуральній формі, які підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян.

Термін сплати : один раз на місяць у день, установлений для отримання в установ банку коштів на оплату праці за відповідний період.

Відповідальність; у разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальником, у тому числі шляхом ухилення від реєстрації як платника страхових внесків, або неповно х сплати, страхувальник сплачує суму донарахованих контролюючим органом страхових внесків (недоїмки), штрафів і пеню.

Ставки зборів на страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатност наведені в табл.2.3

Таблиця 2.3

Ставки відсотків нарахувань в фонд соціального страхування з тимчасово втрати працездатності

За порушення терміну реєстрації або несвоєчасну сплату страхових внесків стягується у розмірі 50% суми, належної до сплати за весь період, починаючи з дня, коли страхувальник повинен був зареєструватися.

За неповну сплату страхових внесків сплачується штраф у розмір прихованої (заниженої) суми заробітної плати, на яку згідно з Законом № 2240 нараховуються страхові внески, а в разі повторного порушення - у трикратному розмірі вказано суми.

За порушення порядку витрачання страхових коштів накладається штраф у розмірі 50% належної до сплати суми страхових внесків.

Пеня нараховується виходячи із 120% облікової ставки НБУ, яка діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки (без урахування штрафів) за весь її термін.

Крім сплати зборів, роботодавець виплачує допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю в розмірі до 100 відсотків середнього заробітку (оподаткованого доходу), що залежить від стажу роботи даного працівника. При цьому перші п'ять днів тимчасової непрацездатності оплачується за рахунок коштів підприємства, установи, організації і відносяться на валові витрати, а останні за рахунок платежів до Фонду.

Внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття

Порядок нарахування і перерахування страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття регламентується Законом №1533/

Платниками збору на страхування на випадок безробіття є найман робітники - фізособи, що працюють на підприємстві і є штатними працівниками.

Згідно з п. 4 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо зменшення впливу світової фінансової кризи на сферу зайнятості населення» від 25.12.2008 р. № 799-VI роботодавці, зазначені в абз. 3 п. 10 ст. 1 «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 2.03.2000 р. № 1533-III [11], з 1 січня 2010 року сплачують страхові внески у розмірі 1,6 % , детальніше про базу оподаткування і ставки відсотків наведенні в наступній таблиці 2.4

Таблиця 2.4 Ставки відсотків нарахувань в фонд соціального страхування на випадок безробіття

З 13.01.2009 р. до застрахованих осіб відносяться особи, які виконують роботи (надають послуги) згідно з цивільно-правовими договорами, військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової служби, іноземці, особи без громадянства, які постійно проживають в Україн (п. 3 ст. 1 Закону № 1533 [11]).

Згідно із ст. 5 зазначеного Закону не підлягають страхуванню на випадок безробіття і, отже, не є платниками страхових внесків:

1. Працюючі пенсіонери й особи, у яких відповідно до діючого законодавства виникло право на пенсію (до 01.01.2011 р. страхуванню на випадок безробіття підлягають працююч особи, які отримують або мають право на призначення пенсії за віком, у т. ч. на пільгових умовах, пенсії за вислугу років, а також особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку (дію ст. 5 Закону № 1533 [9] призупинено згідно п. 2 Прикінцевих положень Закону № 799-VI [6])).

2. Іноземці й особи без громадянства, що тимчасово працюють за наймом в Україні.

Крім того, відповідно до статті 18 Закону №1533 [11] від сплати страхових внесків звільняються:

1) застраховані особи на період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку і відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку за медичним висновком;

2) застраховані особи в частині отриманої допомоги з часткового безробіття.

Аналогічно соціальному страхуванню в зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, особи, що працюють за договорами цивільно-правового характеру, можуть страхуватися на випадок безробіття тільки на добровільних началах. Таким чином, на підприємстві при нарахуванні виплат за виконані роботи чи надані послуги відповідно до згаданих договорів (наприклад, договору підряду) збір на соціальне страхування на випадок безробіття не утримується.

Для найманих робітників об’єктом обкладання збором на соціальне страхування на випадок безробіття є аналогічний об’єкт обкладання збором до Пенсійного фонду.

Відповідно до ст. 6 Указу №746 [34] СПД - фізособа, що платить диний податок, не є платником збору до фонду соціального страхування на випадок безробіття, у частині його нарахування, пов’язаній з виплатою зарплати працівникам, що знаходяться з ним у трудових відносинах, включаючи членів його родини.

У випадку, якщо між підприємством і фізособою - СПД укладено договір, у рамках якого СПД виготовляє для підприємства продукцію, виконує роботи або нада послуги, а підприємство здійснює йому за це оплату (виплачує дохід), і якщо такий СПД надав підприємству, що виплачує йому доходи, оригінал свідоцтва про держреєстрацію СПД, платіжне доручення про сплату авансових внесків з прибуткового податку, патент, що підтверджує сплату фіксованого податку, або свідоцтво про сплату єдиного податку, то при виплаті СПД доходу робити утримання з такого доходу не потрібно, тому що в даному випадку на СПД покладено обов’язок самостійно сплачувати такі збори (див.ст. 2 Указу № 746).

У випадку якщо фізособа - СПД є працівником підприємства (зарахований у його штат), то з нарахованої йому зарплати провадяться утримання даного збору в загальному порядку.

Суми утримань до фонду страхування на випадок безробіття у валов витрати підприємства не включаються на підставі ст. 5. п. 5.3. п.п. 5.3.3 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» №334-94-ВР від 28.12.1994 р.

Відповідно до п. 3 ст. 17 Закону № 2213 [16] застраховані особи платять страхові внески один раз на місяць у день одержання роботодавцями в установах банків коштів на оплату роботи.

Підприємства повинні подавати до органів фонду звіт за ф. "Ф4-ФСС з ТВП" до 12 числа місяця (а річний - до 15), наступного за останнім місяцем кварталу.

Збір на обов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництв та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності

Нормативн документами, які регулюють облік нарахувань на заробітну плату в фонд соц. страхування від нещасного випадку є: Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, як спричинили втрату працездатності" від 23.09.99 р. № 1105-ХІV [10], в якому прописано організаційно-методичні моменти;

2. Закон України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, як спричинили втрату працездатності" від 22.02.2001 р. № 2272-ІП [17], в якому міститься шкала страхових тарифів в залежності від класу професійного ризику виробництва;

3. Порядок визначення страхових тарифів для підприємств, установ та організацій на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництв та професійного захворювання, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 13.09.2000 р. № 1423 (зі змінами та доповненнями).

Законом 1105 [10] встановлено загальнообов'язкове страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

Тарифи на цей вид страхування для роботодавців - юридичних та фізичних осіб визначаються в відсотках до фактичних витрат на оплату праці найманих робітників, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати, та інші заохочувальн та компенсаційні виплати, в тому числі в натуральній формі, що визначається відповідно до Закону України "Про оплату праці», які підлягають обкладанню прибутковим податком з громадян.

Розмір тарифів на страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання диференційований по галузях економіки, пойменованих згідно з Загальним класифікатором галузей народного господарства України. Галузі згруповані в класи професійного ризику виробництва.

Згідно Порядку № 1423, таких класів шістдесят сім (табл. 2.5).

Таблиця 2.5

Тарифи на страхування від нещасного випадку

Добровільно застрахована фізична особа сплачує внесок до фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у розмірі однієї мінімально заробітної плати, а якщо ця особа є інвалідом, - у розмірі 0,5 мінімальної заробітно плати, установленої на день сплати страхового внеску.

Страницы: 1, 2