У випадку "погашення" векселя не грошовими коштами (і навіть не обов’язково першому векселедержателю), а поставкою товарів, база оподаткування аналогічна базі оподаткування при реалізац товарів під забезпечення виданого векселя.

Таким чином, при поставці товарів (і не обов’язково зустрічній) у погашення векселя сума ПДВ обчислюється виходячи з договірної вартост (незалежно від номіналу векселя і заборгованості векселедавця за ним).

Абзацом третім п.4.8. статті 4 Закону про ПДВ передбачено, що векселі, отримані, але не сплачені платником податку, або видані, але не оплачен платником податку, не змінюють сум податкових зобов’язань або податкового кредиту такого платника податку незалежно від видів операцій, за якими так векселі використовуються.

Слід мати на увазі, що існує ряд підприємств, які використовують касовий метод нарахування податку на додану вартість.

Так, відповідно до п.11.11. статті 11 Закону про ПДВ "до 1 січня 2001 року платники податку, що продають вугілля і вугільні брикети, електричну теплову енергію, газ, надають послуги з водопостачання (каналізації), технічного обслуговування ліфтів і систем протипожежної безпеки в житловому фонді, застосовують метод податкового обліку, при якому датою виникнення податкових зобов’язань з продажу зазначених товарів (послуг) є дата зарахування коштів на банківський рахунок або до каси такого платника податку або одержання нших видів компенсації вартості таких товарів (послуг), а датою виникнення права на податковий кредит є дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату таких товарів (послуг) або надання інших видів компенсацій в оплату товарів (послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) таких платників податку або підляга амортизації. У споживачів зазначених товарів (послуг), зареєстрованих як платники цього податку, датою виникнення права на податковий кредит є дата списання коштів з їх банківського рахунку в оплату таких товарів (послуг) або надання інших видів компенсацій їх вартості" [39, c.42].

Виходячи з цього пункту Закону, для визначення дати виникнення цих подій необхідно з’ясувати або дату зарахування (списання) грошових коштів, або одержання (надання) інших видів компенсації вартості таких товарів (послуг).

При здійсненні бартерних операцій з використанням векселів слід звертати увагу на наступне.

По-перше, для визначення моментів виникнення валових витрат або валових доходів при здійсненні бартерних операцій необхідно використовувати положення пп.11.3.4. і 11.2.3. статті 11 Закону про податок на прибуток. А саме: датою збільшення валового доходу при здійсненні товарообмінних операцій вважається будь-яка з подій, що сталися раніше:

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником;

або дата оприбуткування товарів, а для робіт (послуг) – дата фактичного одержання результатів робіт (послуг) платником податку.

Ця ж дата вважається моментом виникнення податкових зобов’язань щодо ПДВ.

Датою збільшення валових витрат (і відповідно датою виникнення права на податковий кредит щодо ПДВ – пп.7.5.3 статті 7 Закону про ПДВ) при здійсненн бартерних операцій є дата здійснення заключної (балансуючої) операції;

По-друге, відповідно до статті 12 Указу Президента України "Про деякі зміни в оподаткуванні" від 07.08.98 р. № 857/98 під час здійснення бартерних (товарообмінних) операцій на території України податок на додану вартість справляється за повною ставкою (тобто 20%), у тому числі під час обміну товарами (роботами, послугами), операції з продажу яких звільнені від оподаткування або оподатковуються за нульовою ставкою;

По-третє, для суб’єктів господарювання здійснення бартерних операцій тягне за собою необхідність визначення розміру валових доходів продавця на підставі договірної ціни операції, але не нижче звичайної (пп.7.1.1. статті 7 Закону про податок на прибуток).

До недавнього часу учасникам вексельних правовідносин необхідно було сплачувати державне мито при здійсненні деяких операцій з векселями (операцій, пов’язаних з переходом права власності на вексель).

Після набуття чинності Законом України "Про внесення змін в деяк законодавчі акти України" від 23.03.99 p. № 539-XIV, яким були змінені деякі положення Декрету Кабінету Міністрів "Про державне мито" від 21.01.93р. № 7-93, регулюючі, зокрема, сплату державного мита по операціям, пов’язаним з обігом цінних паперів, держмито за такими операціями сплачується лише в двох випадках, а саме:

1. За реєстрацію інформації про емісію цінних паперів;

2. За видачу приватизаційних цінних паперів.

Законодавець передбачає можливість відстрочки сплати податкових зобов’язань при здійсненні імпортних операцій шляхом використання податкового векселя, що видається на суму нарахованого податку на додану вартість при здійсненні ввозу товарів на митну територію України [39, c.46].

Відповідно до пункту 11.5. наведеної статті з моменту набрання чинност цим Законом платники податку при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю простий вексель на суму податкового зобов’язання (далі - податковий вексель), один примірник якого залишається в органі митного контролю, другий надсилається органом митного контролю на адресу органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку, а третій надається платнику податку [74, c.216].

Сума, зазначена у податковому векселі, включається до суми податкових зобов’язань платника податку у податковому періоді, на який припадає тридцятий календарний день з дня надання такого векселя органу митного контролю. При цьому податковий вексель вважається погашеним, а сума податку, визначеного у векселі, окремо до бюджету не сплачується та враховується у розрахунках податкових зобов’язань за результатами податкового періоду, в якому вексель погашено [76, c.64]. Кабінет Міністрів України має право визначити більш довгі строки погашення податкового векселя для окремих видів діяльності, які мають сезонний характер або здійснюються з використанням довгострокових договорів.

У наступному звітному (податковому) періоді сума, що була зазначена в податковому векселі, включається до складу податкового кредиту платника податку.

Платник податку може за самостійним рішенням достроково погасити вексель шляхом перерахування коштів до бюджету або шляхом заліку суми експортного відшкодування відповідно до пункту 8.7 статті 8 цього Закону, при цьому зазначена сума коштів включається до складу податкового кредиту платника у тому податковому періоді, у якому відбулося таке погашення, та не включається до окладу його податкових зобов’язань.

Обов’язки з погашення податкового векселя не можуть передаватися іншим особам, податковий вексель не підлягає індосаменту [78, c.8].

Проценти або інші види плати за користування податковим векселем не нараховуються.

Податкові векселі, виписані платниками податку, що мали протягом останніх 12 місяців обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) більше п’яти мільйонів гривень, або підприємствами, визначеними у підпункті 5.2.1. пункту 5.2 статті 5 цього Закону, та не мають заборгованості з цього податку (крім реструктуризованої згідно із законодавством) за результатами податкових періодів, що передують податковому періоду, у якому надається податковий вексель, не підлягають забезпеченню. Довідка щодо відповідност статусу імпортера зазначеним вимогам безоплатно видасться органом державно податкової служби за запитом платника податку та поновлюється кожні три календарні місяці. Строки та порядок надання таких довідок встановлюються Кабінетом Міністрів України [97, c.108].

Податкові векселі, виписані іншими платниками податку, підлягають підтвердженню комерційними банками шляхом авалю.

Порядок випуску, обігу і погашення податкових векселів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Податковий вексель не видається у випадках здійснення операцій з ввозу:

- підакцизних товарів (крім тютюнової сировини);

- товару, що відноситься до товарних груп 1-24 Гармонізованої системи опису та кодування товарів;

Кабінетом Міністрів України в рамках своєї компетенції був розроблений Порядок випуску і обігу векселів, що видаються на суму податку на додану вартість при ввозі товару па митну територію України, затверджений постановою 1104 від 01.10.97 р.

У відповідності з зазначеним порядком податковий вексель може бути виданий особою, що відповідає певним вимогам, а саме:

- є платником податку на додану вартість у відповідності зі статтею 2 Закону про ПДВ;

- зареєстроване як платник податку на додану вартість у відповідност зі статтею 9 цього закону і внесене в реєстр платників податку на додану вартість;

- має індивідуальний податковий номер, присвоєний як платнику податку на додану вартість.

Термін, на який видається податковий вексель, складає 30 днів, включаючи дату його видачі. Виняток складають лише товари, перелік яких встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.99 р. № 1123. Так, при ввозі товару за цим переліком податковий вексель може видаватися на термін до 90 днів.

Податковий вексель повинен бути оплачений векселедавцем не пізніше дати, що у відповідності з векселем є терміном платежу (30 або 90 днів з моменту видачі), без пред’явлення його векселедержателем.

У випадку якщо вексель не було погашено в зазначений термін, протест з неплатежу не здійснюється, а вексельна сума підлягає стягненню з векселедавця податковими органами і вважається податковою недоїмкою [51, c.278].

Така недоїмка підлягає стягненню в порядку, передбаченому Декретом Кабінету Міністрів України "Про стягнення не внесених у строк податків та неподаткових платежів" від 21.01 93р. № 8-93. Тому при оплаті векселя з порушенням термінів (незалежно від форми розрахунку - шляхом перерахування грошових коштів або шляхом зарахування суми в рахунок оплати векселя суми бюджетного відшкодування, або шляхом безспірного стягнення) на вексельну суму нараховується пеня [17, c.37].

Обмеження в застосуванні вексельної форми розрахунків з ПДВ при імпорт товарів на митну територію України є спробою збільшити надходження в державний бюджет за рахунок підприємств [87, c.22].

Відтепер при оформленні імпортних вантажів замість векселів необхідно перераховувати на рахунок Державної митної служби України грошові кошти. Щоб не допустити зупинки виробництва и виконати зобов’язання перед замовниками вони змушені перераховувати грошові кошти на рахунок митниці.

Податкова служба у своїх поясненях посилається на норми Закону про Державний бюджет України на 2008 рік. Наприкінці минулого року Державна митна служба повідомляла, що оскільки у проекті Закону про Держбюджет не обмежується обіг векселів, то порядок сплати ПДВ векселями на початку року залишиться незмінним. Редакція відповідних статей не змінювалась, але сьогодні виникла ця проблема.

Скоріш за все влада таким чином намагається змусити бізнес сплачувати додаткові кошти до державного бюджету для реалізації масштабних соціальних ніціатив, які не відповідають можливостям економіки та створюють загрозу макроекономічній стабільності. Податковій та Державній митній службам було дано розпорядження у найкоротший строк збільшити надходження до бюджету за рахунок податкових зборів, що вони і роблять усіма можливими доступними способами [87, c.23].

Неможливо заперечувати, що деякі компанії використовують схеми ухилення від сплати ПДВ за допомогою векселів. Однак відміна обігу векселів у цілому не вирішує цю проблему, а тільки оскладнює ситуацію на митниці. Питання векселів підіймається щороку, виникала пропозиція взагалі їх відмінити. Але зараз у нашій державі це зробити неможливо. Якби у держави не було прострочено заборгованності за неповерненим ПДВ та повернення проходило оперативно, можна б було вести дискусію про відміну податкових векселів [59, c.41].

Сьогодні заборгованність держави з повернення ПДВ складає близько 4 млрд. грн. Це гроші, що були взяті з обігу підприємств. Вони могли б працювати та приносити прибуток, доходи до бюджету. На підприємствах, де заборгованність за ПДВ перевищує сотні мільйонів гривень, додаткові витрати створюють серйозн проблеми.

Ситуація з обігом податкових векселів свідчить про недосконалість системи та відсутності політичної волі до покращення умов підприємницько діяльності. Треба якнайшвидше прийняти Податковий кодекс, внести зміни до Закону про Держбюджет. Разом з тим влада приймає напівміри, які лише призводять до остаточної втрати довіри бізнеса до влади.

У першу чергу своє невдоволення відміною податкових векселів виказали виробники феросплавів. Так, керівництво ВАТ "Запорізький завод феросплавів" призвало керівників металургійних підприємств об’єднати зусилля у підготовц звернень до Президента та Прем’єр-Міністру України про дотримання державними органами норм чинного законодавства. Причиною такого звернення став лист від 16 січня 2008 року №11/1-15/352-ЕП, згідно з яким було зупинено прийняття податкових векселів у сплату ПДВ.

За даними Асоціації виробників феросплавів (УкрФА), такі дії податково служби можуть призвести до зупинки українських металургійних підприємств, як мають безперервний цикл виробництва. Наслідком цього стане припинення поставок мпортної сировини через відсутність фінансових можливостей за сплатою ПДВ (маючи заборгованність держави перед підприємствами за відшкодування ПДВ).

8 лютого, Перший віце-прем’єр міністр України Олександр Турчинов зробив заяву, у якій йдеться, що Кабінет Міністрів має намір відмовитись від податкових векселів. За його думкою може бути податковий кредит, але сплата податків має бути живими грошима, а не векселями.

У свою чергу, керівник Державної податкової адміністрації України Сергій Буряк відмітив, що у даній ситуації бізнесу треба дати чіткий сигнал, що якщо підприємець сплатить на митниці живі гроші, то держава не має мати перед ним боргів з повернення ПДВ. За його словами "Якщо буде збалансована відповідь на це питання, тоді це буде морально й правильно".

1.4 Облік доходів і витрат за операціями з цінними паперами

Усі доходи й витрати банку за операціями з цінними паперами класифікують на чотири групи:

1) процентні;

2) комісійні;

3) торговельні;

4) інші.

До процентних доходів (витрат) належать доходи (витрати) за борговими цінними паперами з фіксованим прибутком, а також доходи (витрати) у вигляд амортизації дисконту (премії) за цінні папери.

Комісійні доходи (витрати) банк отримує (сплачує) у випадках зберігання та розміщення пінних паперів [81, c.413].

Торговельні прибутки (збитки) виникають від операцій з торгівлі цінними паперами.

До інших доходів (витрат) належать доходи (витрати) від цінних паперів з невизначеним доходом. Наприклад, дивіденди від акцій, що зберігаються як об’єкт торгівлі й капіталовкладень [36, с.542].

Для обліку процентних доходів і витрат за операціями з цінними паперами використовуються балансові рахунки груп 605 "Процентні доходи за цінними паперами" та 705 "Процентні витрати за цінними паперами власного боргу".

Згідно з принципом нарахування банки здійснюють нарахування доходів (витрат) за операціями з цінними паперами. Нарахування доходів чи витрат проводиться щомісяця, незалежно від дати їх отримання чи сплати. Щомісячно також здійснюються амортизація премії та дисконту за цінними паперами. Комісійні, торгівельні та інші доходи або витрати за операціями цінними паперами банку обліковуються за такими балансовими рахунками:

№ 6103 "Комісійні доходи за операціями з цінними паперами для банків";

№ 6113 "Комісійні доходи за операціями з цінними паперами для

клієнтів";

№ 6203 "Результат від торгівлі цінними паперами на продаж";

№ 6300 "Дивідендний дохід за акціями та іншими вкладеннями";

№ 6394 "Позитивний результат від продажу цінних паперів на нвестиції, вкладень в асоційовані та дочірні компанії"‘;

№ 7103 "Комісійні витрати за операціями з цінними паперами";

№ 7394 "Негативний результат від продажу цінних паперів на нвестиції, вкладень в асоційовані та дочірні компанії".

Методику обліку вказаних статей доходів і витрат визначено правилами бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України, затвердженими постановою Правління НБУ від 18.06. 2003 р. № 255 [9].

1.5 Організація роботи з векселями в банку

Відповідно до п.1 глави 3 розділу 2 положення НБУ "Про операц банків з векселями" банк самостійно приймає рішення про організаційне забезпечення проведення операцій з векселями [97, c.96].

У Положенн та в низці інших нормативних документів НБУ офіційно закріплено також можливість філій банків здійснювати операції з векселями за умови отримання від головного банку – юридичної особи повноважень на здійснення всіх або окремих операцій у порядку, встановленому законодавством. Проведення філіями банків операцій з векселями передбачає не тільки підписання договорів їх керівниками, а й, в основному, учинення певних написів на самих векселях (зокрема, при авалюванні векселів, акцепті тратт тощо).

З метою усунення персональної вексельної відповідальності керівника або головного бухгалтера філії банку, що підписав вексель без особливих повноважень, у Положенні передбачено необхідність вказівки на те, що вексель має бути підписаний саме на підставі довіреності (з обов’язковим зазначенням дати складання та її номера) [37, c.167].

Переважна більшість банків (66%) [71, c.43] не має у своїй структурі спеціалізованого відділу по роботі з векселями.

Діяльність усіх опитаних банків у сфері операцій з векселями визначається в основному вимогами клієнтів. Розробляють вексельні схеми та програми для клієнтів і активно просувають вексельні послуги на ринок 63% банків.

Надають філіям право здійснювати операції з векселями 53% банків, як мають філійну мережу, 47% – проводять вексельні операції через головні контори.

Понад 1000 вексельних операцій протягом року здійснюють 13% банків; від 100 до 1000 операцій – 29%; до 100 операцій – 58%.

Найбільшою перешкодою на шляху розвитку вексельною обігу 63% банків вважають недосконалість законодавства, 58% – діючу систему оподаткування, 29% – брак досвіду з проведення вексельних операцій.

77% банків оцінюють професійний рівень власних спеціалістів у сфер вексельного обігу як хороший, 23% – як задовільний. Потребу у додатковому навчанні і тестуванні відчувають 70% опитаних установ, 75% учасників моніторингу вважають доцільним певний курс навчання і тестування для клієнтів.

Знання працівників судів у сфері вексельного обігу, на думку представників 88% банків, є задовільними, на думку 12% незадовільними. У 20% опитаних банківських установ вважають професійну підготовку працівників податкових служб незадовільною, у 80% – задовільною [57, c.9].

42% банків – з’ясовували вексельні суперечки в суді. Конфліктні ситуації з працівниками Державно податкової адміністрації щодо відображення та оподаткування вексельних операцій виникали у 12.5% банків.

Як правило, вексельна робота в комерційному банку сконцентрована в одному підрозділі. Йдеться не тільки про суто банківські операції (врахування векселів, видачу кредитів під заставу векселів, інкасування тощо), а й про торгівлю векселями [36, c.519].

Слід звернути увагу, що торгівля цінними паперами згідно зі статтею 4 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" від 30.10.96 є одним з видів професійної діяльності на ринку цінних паперів, здійснення якої потребує спеціального дозволу Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку. Торгівля векселями тут не є виключенням. Тому у випадку, коли сума операцій з торгівлі векселями перевищує 500 тис. грн на квартал, банк повинен організувати діяльність вже у складі спеціалізованих організаційно відокремлених внутрішніх підрозділів.

З метою ефективного проведення вексельних операцій банк розробляє та затверджує організаційну структуру підрозділів та функціональну взаємодію між ними. Ця структура доповнюється розробкою положень, інструкцій, типових документів, технологічних карт тощо. Кожен співробітник має бути обізнаний з своїми функціональними обов’язками та межами повноважень. Як правило, прийняття рішень за активними операціями банку здійснюється колегіальним кредитним комітетом [11]. Цей орган також приймає усі рішення з питаннь оформлення кредиторської заборгованості векселями позичальника тощо.

Як приклад наведемо функціональні обов’язки щодо роботи з векселями структурних підрозділів комерційного банку.

Відділ боргових зобов’язань відповідає:

1) за загальну координацію операцій банку з векселями;

2) оформлення первинних документів щодо операцій з векселями;

3) ведення єдиної бази даних з операцій банку з векселями;

4) ведення карток за довірчими операціями з векселями;

5) підготовку звітності за операціями банку з векселями до Державно комісії з цінних паперів та фондового ринку України і Національного банку України;

5) ведення управлінського обліку операцій з векселями.

Функціями операційно-касового відділу є:

1) зберігання бланків векселів та оформлених векселів’ у сховищі банку;

2) видача векселів працівникам відділу боргових зобов’язань;

3) продаж вексельних бланків клієнтам банку;

4) видача вексельних бланків.

Управління бухгалтерського обліку та звітності (стосовно бухгалтерського обліку операцій з векселями):

1) здійснення за розпорядженням працівників відділу боргових зобов’язань бухгалтерських проводок за операціями з векселями;

2) ведення податкового обліку операцій банку з векселями;

3) складання та надання внутрішнім та зовнішнім користувачам бухгалтерських звітів, форм, іншої документації щодо операцій банку з векселями.

Управління активно-пасивних операцій (стосовно кредитних операцій з векселями) відповідає:

1) за прийняття заявок клієнтів (Додатки П – С) на проведення кредитних операцій, в яких передбачається використання векселів (надання та одержання кредитів під заставу векселів, інші кредитні операції, що входять до безпосередньої компетенції управління активно-пасивних операцій);

2) підготовку та оформлення первинних документів за кредитними операціями з векселями;

3) підготовку звітності для Національного банку України щодо кредитних операцій з векселями.

Функціями казначейства стосовно оперативного планування операцій з векселями в банку, є:

1) підготовка висновків щодо відповідності операцій з векселями нормативам діяльності банку;

2) підготовка звітів та іншої документації щодо виконання банком нормативів діяльності з урахуванням операцій з векселями.

Плановоекономічне управління (стосовно стратегічного планування операцій з векселями) відповідає:

1) за розробку та контроль впровадження цільових програм розвитку банку щодо операцій з векселями;

2) за координацію роботи підрозділів банку при проведенні вексельних операцій з метою досягнення запланованих економічних показників діяльності;

3) за пошук перспективних ринків для проведення операцій з векселями за регіонами, галузями, підприємствами.

Функціями юридичного управління щодо претензійної роботи з векселями є:

1) розгляд та затвердження договорів щодо операцій з векселями;

2) подання нотаріусам векселів для здійснення нотаріальних дій;

3) підготовка юридичної документації з претензійно-позовної роботи, пов’язано з векселями;

4) представництво інтересів банку в цивільному та господарському суд при розгляданні спорів, що виникли при проведенні операцій з векселями.

висновки

Вексель – цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Відповідно до законодавства України, цінні папери являють собою грошов документи, які:

1) засвідчують право володіння або відносини позики;

2) визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником;

3) передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або відсотків;

4) передбачають можливість передачі грошових та інших прав, пов'язаних з володінням цими документами, іншим особам.

Перелік видів цінних паперів, які можуть випускатися і обертатися в Україні, визначається ст. З Закону України "Про цінні папери і фондову біржу". Найголовнішим нормативно-правовим актом, який регулює обіг векселів в Україні, є Закон "Про обіг векселів в Україні" від 25.12. 2002р., у якому найбільш повно розкрито поняття векселя.

В Україні діяльність банків на фондовому ринку регламентується низкою законів, дозволів, положень, зокрема: Закону "Про банки і банківську діяльність", статуту банку, дозволів Міністерства фінансів України, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, ліцензії Фонду державного майна.

Інформаційною базою дослідження було положення класиків економічно теорії, наукові праці закордонних та вітчизняних вчених з питань бухгалтерського обліку та економічного аналізу, міжнародні стандарти бухгалтерського обліку та фінансової звітності, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, закони України, постанови Верховної Ради, Кабінету Міністрів, Національного банку України, матеріали науково-практичних конференцій за досліджуваною темою.

У роботі представлено сутність векселю, класифікацію та функції цих цінних паперів.

У даний час банки виконують наступні операції з векселями:

1) врахування векселів;

2) надання кредитів під заставу векселів;

3) купівля та продаж векселів;

4) авалювання векселів;

5) отримання гарантій за векселями, за якими банк виступає емітентом, ндосантом або платником;

6) операції з оформлення заборгованості векселями;

7) комісійні та довірчі операції.

Предметом дослідження були операції банку з векселями, а також методика й організація їх обліку і аналізу на базі переддипломної практики – АБ "Факторіал-Банк".

АБ "Факторіал-Банк" (перша назва АБ "Приват-Ексел"), зареєстрований Національним Банком України 1 грудня 1992 під № 131, діє на підставі ліцензії НБУ № 37 від 04.12.01 р. . За 16 років свого існування АБ "Факторіал-Банк" став одним із найбільших банків у нашій країні. Він займає провідні позиції на ринку фінансових послуг.

Сьогодні АБ "Факторіал-Банк" – це потужна фінансова установа, яка працює над впровадженням нових банківських продуктів та максимальним задоволенням потреб своїх клієнтів. Повний спектр якісних банківських послуг для юридичних та фізичних осіб, інститут персональних менеджерів, постійне розвинення філійної мережі, впровадження новітніх інформаційних технологій та сучасний банківський сервіс на рівні європейських стандартів – все це сприя розширенню клієнтської бази та постійному укріпленню співробітництва з клієнтами.

АБ "Факторіал-Банк" не має широкого спектру послуг на ринку цінних паперів, як би того бажалось. Окрім низького рівня розвитку фінансового ринку України вцілому, цьому заважає недосконалість відчизнянної законодавчо бази з питань регулювання вексельного обігу. Також слід сказати, що через низку сторичних подій, ставлення до векселів у більшості населення не можна назвати добрим.

Для банків векселі є надзвичайно цікавим фінансовим інструментом через можливість запровадження нових банківських продуктів таких як авальне та акцептне кредитування. Зараз найпоширенішими операціями комерційних банків з векселями є врахування, авалювання та купівля-продаж векселів.

Загальновідомий факт, що банківські установи одними з перших намагаються використовувати новітні комп’ютерні технології у своїй діяльності. Це вкрай необхідно через велику відповідальність банків за коштами своїх клієнтів, якісне та швидке їх обслуговування. Якщо облік операцій банку вже давно ведеться у програмних середовищах "операційний банківський день", то цього не можно сказати стосовно аналізу стану рахунків цінних паперів. З метою прийняття виважених управлінських рішень потрібно приділяти належну увагу аналізу цінних паперів, тому слід відійти від позицій, що об’єктами внутрішньобанківського аналізу можуть бути виключно банківські операції, активи, зобов’язання та капітал. Отже для більш зручного швидкого процесу аналізу векселів банку пропонується автоматизувати його за допомогою використання персональних комп’ютерів та щоденного аналізу отриманих результатів діяльності за рахунками цінних паперів.

Бухгалтерський облік у системі економічних наук традиційно розглядається як інформаційна база економічного аналізу. Впровадження міжнародних стандартів бухгалтерського обліку ставить більш суворі вимоги до якості бухгалтерської інформації, що потребує пошуку нової методологічної бази для оцінки фінансових інструментів. Науково обґрунтовані та апробовані методи аналізу доцільно використовувати для розробки методики оцінки цінних паперів з метою їх адекватного відображення в бухгалтерському обліку. Це обумовлює перехід на якісно новий рівень розуміння взаємозв’язків обліку та аналізу як наук.

Також треба зазначити, що активні операції банків з розміщення власних та залучених коштів у цінні папери пов'язані з ризиком виникнення збитків у разі погіршення фінансового стану емітентів цінних паперів, зниження ринкової ціни цінних паперів внаслідок зміни норм ринкових процентних ставок, зміни інвестиційно політики банків. З метою мінімізації зазначеного ризику банки зобов'язан створювати спеціальний резерв на відшкодування можливих збитків від операцій з цінними паперами.

Експертиза векселів також має велике значення з точки зору безпеки на фінансовому ринку. Робота з перевірки векселів умовно поділяється на три напрямки: юридична й економічна експертиза та експертиза бланків векселів.

Розвиток економічних відносин у нашій країні у будь-якому разі призведе до виникнення необхідності користування векселями черех велику кількість їх переваг. Тому вже сьогодні треба підгодовувати тиеоритичну та практичну базу для цього варіанту розвитку подій. Банківська система, як одна з найпотужніших фінансових систем, просто зобов’язана не пройти осторонь такого важливого у загальнодержавному масштабі питання, бо саме від її розвитку у більшій мірі залежить розвиток економіки усієї країни. А отже розвиток операцій комерційних банків з векселями має цілком світле майбутнє.

перелік використаної літератури

1. Конституція України, www. laws. ua

2. Закон України "Про банки і банківську діяльність" // Офіційний вісник України, 2000. - № 43. – с.31 – 58.

3. Закон України "Про обіг векселів в Україні" // Урядовий кур єр, 2001. – № 18. – с.21-23.

4. Закон України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" // Офіційний вісник України, 2000. 41. – с.21 – 27.

5. Закон України "Про цінні папери і фондову біржу" // Законодавч нормативні акти з банківської діяльності. – 2003. – № 05. – с.95.

6. Закон України "Про охорону праці" // Охорона праці. – 2003р. № 1(103). с.3-11

7. Закон України "Про бухгалтерський облік", www. laws. ua

8. Інструкція з бухгалтерського обліку операцій з цінними паперами установ комерційних банків України від 1404. 2000 № 121 // Законодавчі і нормативн акти з банківської діяльності. – 2003. – № 11. – с.119.

9. Правила бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України (в редакц постанови Правління НБУ від 18.06. 2003 р. №255) // Законодавчі і нормативн акти з банківської діяльності. – 2003. – №10.

10. Правила ведення аналітичного обліку в банках України, затверджені постановою правління НБУ від 16 червня 2005 р. № 221 // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності. – 2005 р. – № 8. – с.24–32.

11. Положення про облікову політику АБ "Факторіал – Банк" 2008 р., затв. Наказом 234 від 19.12. 2007 р.;

12. План рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України, затверджений постановою Правління НБУ від 21.11.97 за №388 (в редакції Постанови Правління НБУ від 17.06. 2004 р. за №280) // Законодавчі і нормативні акти з банківсько діяльності. – 2004.

13. Аналіз діяльності комерційного банку. / За ред.Ф. Ф. Бутинця та ін. – Житомир: ПП "Рута", 2001. – 235 с.

14. Андрушків Т. Банки як суб’єкти фінансових ринків України: роль перспективи // Банківська справа. – 1998 2. – с.301.

15. Банківські операції: Підручник/ За ред.А.М. Мороза. - К.: КНЕУ, 2004. – 383 с.

16. Безклубний І.В. Цінні папери: поняття та юридичні характеристики // Право України. – 2001. – № 9. – с.33.

17. Белова Н. О сроках предъявления векселей к оплате и их погашения // Налоги и бухгалтерский учет., 2005. – №54. – с.34-37

18. Боев О.В. Вексель - строго формальный документ // Деньги и кредит, 2005. – №11. с.70-72

19. Бюлетень Національного банку України // Щомісячне аналітично-статистичне видання НБУ. – 2006. – № 4. – 148 с.

20. Вексель як фінансовий інструмент: будьте уважні та обережні // Фінансовий ринок Украіни, 2005. – №3. – с.21–23

21. Векселя в Украине // Все о бухгалтерском учете., 2006. – №16. – с.3 – 11.

22. Герасимович А.М. Облік та аудит у комерційних банках / А.М. Герасимович, Л.М. Кіндрацька, Т.В. Кривов'яз - К.: КНЕУ, 2004. - 536 с.

23. Голодницкий Э. Правильный вексель без оборотов // Бизнес, 2004. -№44. – с.74-75

24. Гордиенко Л. Вексель как форма расчета: первое знакомство // Главбух., 2006. 15. – с.28-32

25. Григорьев И. Как взыскать долг по векселю // Все о бухгалтерском учете., 2005. 33. – с. 19-22

26. Давидов Д.Д. Електронний посібник. Microsoft Excel. Процедура. Пошук рішення. Харків: Фонди ХНЕУ. – 2007. – 352 с.

27. ДБН 2.5. – 2006 Природнє та штучне освітлення

28. ДБН В.1.1. -7. –2002. – Пожежна безпека

29. Добровский В. Учет и налогообложение операций с ценными бумагами у различных участников фондового рынка Украины // Бухгалтерский учет и аудит. – 2001. - № 2. с.21-25

30. Євтух О. Розвиток банківської системи в умовах нової економіки // Вісник НБУ. 2003. – № 7. – с.64-68

31. Збірник тез та доповідей міжнародної науково-практичної конференції "Банківська система України: проблеми та перспективи розвитку". Тернопіль "Економічна думка", 1998. – 86 с.

32. Зінченко Л.П., Павленко О.М. Векселі та вексельний обіг. Х.: Інформаційно-правовий центр "Ксилон", 2001. – 35 с.

33. Зиньковський М. Вексель з дисконтом: от выпуска до погашения // Баланс, 2006. -№47. с.40-43

34. Інструкція з охорони праці № 1ПЕОМ для користувачів ПЕОМ, затв. Наказом № 818 від 16.12. 2004р

35. Кириллов С. Выдача векселя. На что стоит обратить внимание? // Налоги и бухгалтерский учет., 2005. – №54. – с.3–7

36. Кіндрацька Л.М. Бухгалтерський облік у банках України. 2004. – 636 с.

37. Кіндрова Т.О. Бухгалтерський облік у банках. К.: КНЕУ, 2001. – 611 с.

38. Кобевник В.Ф. Охорона праці. - Вища школа, 1990. – 286 с.

39. Корнєва Т.В. Проблеми митного контролю, що виникають при застосуванн вексельної форми розрахунків // Митна справа, 2006. – №5. – с.42-46

40. Коршунов В.І. "Облік та аналіз в комерційних банках". - X.: Основа, 1999. – 252c.

41. Косик С. Становлення ринку цінних паперів в Україні // Економіка, фінанси, право. – 2002. – № 3. – с.32.

42. Костюк А. Документальное оформление операций с векселями: аваль, домициляция, оплата // Баланс, 2005. -№21. – Тем. вып. – с.2–6

43. Коцовська Р.Р. Банківські операції. / Підручник. Львівський банківський коледж, 1998. – 85с.

44. Кравцова Л.А. Деньги, кредит, банки. К.: Либідь, 1994. - 198с.

45. Кравченко Ю. Фундаментальний аналіз цінних паперів // Ринок цінних паперів України. – 2002. – №9-10. – с.91-96

46. Кузнєцова Н.С., Назарчук І.Р. Ринок цінних паперів в України: правові основи формування та функціонування. – К.: Юрінком, 1998. – 528 с.

47. Левицька Н. Як правильно оформити вексель // Податкове планування, 2005. – №9. с.84-86.

48. Ломакин Я. Многоликий вексель. Пренебрежение целым рядом юридических требований, предъявляемых к векселю, обходится предприятию очень дорого // Финансовая консультация, 2004. – №13-14. – с. 19-22

49. Лопар М.М. Операції банків з векселями // Облік, податки, аудит, 2004. -№20. с.61-63

50. Луціва Б.Л. Гроші, банки та кредит у схемах і коментарях. Л.: Львівська політехніка, 1999. - 186с.

51. Мальгіна А. Податкові векселі: процес становлення і перспективи розвитку // Збірник наукових праць Української академії державного управління при Президентов України, 2004. -№1. – с.276-284

52. Мельник І. Аналіз умов видачі векселів у нотаріальному проваджені про протест векселя // Право України., 2006. -№5. – с.103-106

53. Мерзликин А. Расчеты векселями: как работать правильно // Экспресс-анализ законодательных и нормативных актов, 2004. -№17. – с.12-20

54. Міщенко В.І., Слав’янська Н.Г. Банківські операції К.: Знання, 2006. – 727с.

55. Мирославський С. Проблеми застосування інституту недісності до векселя та їх подолання // Підприємництво, господарство і право, 2007. – №9. – с.150-153

56. Мороз А.М., Савлу М.І., Пухофкіна М.Ф. "Банківські операції" К.: КНЕУ, 2000. – 383с.

57. Осауленко О.Г. Статистичний щорічник України за 2006 рік. Держкомстат укра, 2007. – 551с.

58. Остапець А.І., Остапець А.В. Банківська система України: стан і проблеми розвитку // Фінанси України. – 2000. – № 8 – с.114-115

59.П. Куценко Ю.Ю., Шепель Д.О. Проблеми використання векселів на ринку України. - К.: Либідь, 1998. – 97с.

60. Парасій-Вергуненко І.М. Аналіз банківської діяльності: навч. Метод. Посібник для самостійного вивчення дисципліни. – К.: КНЕУ, 2003. – 348 с.

61. Перелік питань вступного інструктажу з охорони праці для працівників установ АБ "Факторіал-Банк", затв. Наказом № 818 від 16.12. 2004р.

62. Пістун І.П., Кіт Ю.В., Березовський А.П. Практикум з охорони праці. – Суми: Університетська книга, 2000. – 207 с.

63. Положення про організацію системи управління охороною праці, навчанню робітників в галузі охорони праці, порядку обліку і розслідування випадків травматизму в установах АБ "Факторіал-Банк", затв. Наказом № 793 від03.12. 2004р.

64. Практикум з охорони праці / За ред. .В.Ц. Жидецького. – Львів: Афіша, 2000. 384 с.

65. Примостка Л.О. Аналіз банківської діяльності: сучасні концепції, методи та модели. – К.: КНЕУ, 2002. – 316 с.

66. Птащенко Л. Проблемні питання фінансового моніторингу та операцій з векселями // Ринок цінних паперів в Україні, 2005. -№9-10. -С.63-66

67. Рассадина О.Л. "Вексельное обращение в России" Деньги и кредит, 1994, № 2, с.37-44

68. Роганова О.Я. Операції комерційних банків на ринку цінних паперів України // Матеріали міжнар. наук. -практ. конференції "Удосконалення обліку та аналізу господарської діяльності на основі впровадження нових Положень (стандартів) бухгалтерського обліку в Україні". – К.: КНЕУ, 2000. – с.173 – 174

69. Роганова О.Я. Українські банки на фондовому ринку: проблеми та перспективи: Зб. наук. праць II Міжнар. наук. -практ. конференції 22-23 квітня 2004 р. у Хмельницькому інституті бізнесу. – Хмельницький: ТОВ НВП "Еврика", 2004. – с.163 – 166

70. Романченко О.В. Розвиток векселя як фінансового інструмента в історичному ракурсі // Фінансовий ринок Украіни, 2005. – №9. – с.13-21

71. Руденко Т.П. Аналіз операцій банків з векселями. // Вісник Національного банку України, 2003. – №5. – с.42-47

72. Рудненко Т.П. Обязательность исполнения вексельного обязательства // Бухгалтерия, 2005. – №36. – с.66-67

73. Рудненко Т.П. Проблеми і перспективи розвитку вексельного обігу в Україні // Фінансовий ринок Украіни, 2005. – №8. – с.16-19

74. Савлук М.І. Банківські операції / М.І. Савлук, А. М, Мороз – К.: КНЕУ, 2000 384 с.

75. Святодух В. "Урахування векселів у банках" Баланс №35 –с.43.

76. Скаченко С. Налогообложение хозяйственных операций с применением векселей // Облік, податки, аудит, 2004. -№20. – с.64-65

77. СНіП 11-2-80. Протипожарні норми проектування будівель і споруд. – М.: Будіздат, 1981. -16 с.

78. Соловей О. Передача векселя // Налоги и бухгалтерский учет., 2005. -№54. – с.8–12

79. Солтис Я. Банки Украіни сьогодні // Вісник НБУ. 2004. – № 7. – с.4

80. Соляр В.В. Основи банківської справи К.: Либідь – 2005. – 409с.

81. Спяк Т.І., Фаріон Т.І. "Облік і аудит у банках" К.: Атіка. – 2004. –413с.

82. Тарасенко И. О "бедном" векселе замолвим слово, или О вексельных возражениях // Бухгалтерия, 2005. -№36. – с.68-74

83. Тиркало Р.І. "Банківська справа" Тернопіль: Картбланш, 2001. - 314с.

84. Тихонов С. Погашение векселя // Налоги и бухгалтерский учет., 2005. –№54. – с.12-15

85. Фельдман "Вексельний обіг". Учбовий і довідковий посібник. - М: ЮНИТИ, 2000 – 352с.

86. Фещенко Н. Зловживання у сфері вексельного обігу та заходи щодо їх попередження // Підприємництво, господарство і право, 2007. – №9. – с.162-165

87. Фещенко Н.М. Вексельний обіг в Україні: проблеми та шляхи їх вирішення // Економіка фінанси і право, 2007. – №3. – с.22-25

88. Фінансові результати діяльності банків України за станом на 01.01. 2008 р. // Вісник НБУ. – 2008. – № 2. – с.60-63

89. Харитонов А. Документальное оформление вексельных операций // Всё о бухгалтерском учете, 2003. – №55. – с.5-14

90. Чернова І. Головне про векселі // Дебет-кредит, 2004. -№29. -С.24-31

91. Чефранов О. Векселя: выкупаем собственный вексель // Бухгалтерская неделя, 2007. 51. – с.40-43

92. Чефранов О. Операции с векселями: акцепт, аваль // Бухгалтерская неделя, 2007. 35. -– с.11-14

93. Чефранов О. Операции с векселями: выдача // Бухгалтерская неделя, 2007. – №31. с.31-37

94. Чефранов О. Операции с векселями: передача векселя // Бухгалтерская неделя, 2007. 33. – с.17-22

95. Чмутова І.М. Облік і аудит в банках. Конспект лекцій. - Харків: Вид. ХДЕУ, 2002. - 120 с.

96. Шафран В. Інформаційна концепція розвитку фондового ринку: чи підтримують в Україні // Цінні папери України. – 2006. – № 11. – с.8-9

97. Шулік В.И. Облік й аналіз у КБ. – Харків: Основа, 1999. – 176 с.

98. Щибиволок З.І. Аналіз банківської діяльності: Навч. посібник. – К.: Знання, 2006. – 312 с.

Страницы: 1, 2