Дипломная работа: Організація та шляхи вдосконалення обліку доходів і видатків в бюджетній установі (на прикладі Ямпільської районної державної адміністрації)

Облік інших власних надходжень та нших доходів

Згідно із згадуваним раніше «Переліком власних надходжень бюджетних установ організацій», затвердженим наказом МФУ від 29.06.2000 р. № 146, до інших власних надходжень Ямпільської районної державної адміністрації зараховують:

— кошти працівників за харчування, одержане за місцем роботи;

— відрахування від заробітку або інших доходів спецконтингенту за харчування, речове майно, комунально-побутові та інші надані послуги;

— кошти, одержан установами від реалізації путівок до бази відпочинку;

— кошти, що надходять від діяльності установи громадського харчування, яка належить адміністрації.

Кошти, одержан бюджетними установами, використовуються суворо за призначенням відповідно до цілей, передбачених кошторисом доходів і видатків.

Для обліку інших власних надходжень використовують субрахунки:

316 «Поточн рахунки для обліку інших власних надходжень»;

326 «Спеціальн реєстраційні рахунки для обліку інших власних надходжень»;

633 «Розрахунки з замовниками за виконані роботи і надані послуги з власних надходжень»;

674 «Розрахунки за спеціальними видами платежів»;

712 «Доходи за ншими власними надходженнями»;

У бухгалтерському обліку бюджетної установи розрахунки за іншими власними надходженнями відображають такими записами (табл. 2.2.6):

Таблиця 2.2.6

Господарськ операції з обліку інших власних надходжень Ямпільської районної державно адміністрації

Для обліку надходження та використання інших доходів передбачено субрахунки:

328 «Інш рахунки в казначействі»;

713/3 «Доходи за ншими коштами в частині інших доходів спеціального фонду»;

813/3 «Видатки за ншими коштами в частині інших доходів спеціального фонду».

Про надходження використання цих коштів бюджетні установи складають звіт за ф. № 4-6 «Звіт про надходження і використання інших доходів».

2.3 Організація обліку видатків в Ямпільській районній державній адміністрації

Планування видатків за загальним фондом, а отже. і загального обсягу загального фонду відбувається в межах нормативного поля: основних положень Закону “Про державний бюджет України” та показників, затверджених відповідними нормативними актами. Так, Законом “Про Державний бюджет України на 2008 рік” визначено склад захищених статей бюджету:

- оплата прац працівників бюджетних установ (код 1110);

- нарахування на заробітну плату (код 1120);

- придбання медикаментів та перев'язувальних матеріалів (код 1132);

- забезпечення продуктами харчування (код 1133);

- виплата процентів за державним боргом (код 1200);

- трансферти місцевим бюджетам (код 1320);

- трансферти населенню (код 1340).

Відповідно до Закону виокремлені позиції кодів економічної класифікації видатків забезпечуються джерелами покриття, що насамперед враховується у плануванн доходів.

За кожним кодом економічної класифікації видатків бюджету здійснюється відповідний розрахунок. Наприклад щодо Ямпільської адміністрації:

- за кодом 1110 Оплата праці працівників бюджетних установ” розрахункові показники — кількість штатних посад і середня заробітна плата—деталізуються номенклатури посад працівників;

- за кодом 1120 Нарахування на заробітну плату” розрахункові показники — це загальний відсоток нарахувань до страхових і соціальних фондів та сума заробітку, на яку нараховуються зазначені внески;

- за кодом 1130 Придбання предметів постачання і матеріалів, оплати послуг та інші видатки комплексною статтею - розрахунки деталізуються за кожним кодом четвертого рівня; за кодом 1131 вихідними даними є натуральні показники за видами предметів та матеріалів щодо потреби на місяць (шт., л, кг), їхня ціна за одиницю; за кодом 1136 — оренда та експлуатаційні послуги; за кодом 1138 послуги зв’язку тощо;

- за кодом 1160 Оплата комунальних послуг і енергоносіїв розрахункові показники — це натуральні показники споживання тепла, води, електроенергії, природного газу за рік (ккал, кВт х год) та тарифні розцінки на кожний вид;

- за кодом 2100 Придбання основного капіталу” складається розрахунок з придбання необхідних необоротних активів з обґрунтуванням цієї необхідності щодо основної діяльност закладу.

На підстав зазначених розрахунків з урахуванням доведених граничних. норм видатків бюджету складаються і подаються головному розпорядникові коштів у терміни, встановлен останнім.

Після розгляду проектів кошторисів, складання зведених кошторисів, формування на їх підстав бюджетних запитів головні розпорядники коштів за вертикальною схемою, передають бюджетні запити з метою включення їх до проектів відповідних бюджетів.

Очевидно, що через велику кількість КЕКВ та з огляду на різнорідну специфіку діяльності бюджетних установ головний бухгалтер Ямпільської районної державної адміністрації розробляє робочу скорочену економічну класифікацію видатків. Зазначена робота здійснюється на наступний звітний період до початку планування діяльності, тобто перед складанням проекту кошторису доходів і видатків.

Розробці робочої економічно класифікації видатків передує вивчення складу кожного з кодів економічно класифікації.

Таблиця 2.3.1.

Видатки за 2008 рік

Склад і детальна структура робочо класифікації видатків береться за основу при плануванні видатків на майбутній звітний період.

Планування видатків в Ямпільській адміністрації здійснюється при складанні проекту кошторису доходів і видатків на наступний бюджетний рік. Щоб отримати максимально об'єктивні показники щодо майбутніх видатків, адміністрація здійснює комплекс організаційних заходів.

- Своєчасне доведення та розробка граничних обсягів видатків із загального фонду бюджету.

Головн розпорядники коштів на підставі проекту відповідного бюджету на наступний рік, доведеного до них Мінфіном, місцевими фінансові органами у вигляді відомостей про граничні обсяги видатків загального фонду встановлюють межу видатків для нижчих розпорядників коштів. Доведення зазначених показників має здійснюватись оперативно, із застосуванням засобів електронної чи кур’єрської пошти в день їх остаточного формування.

- Мобільна підготовка проекту кошторису.

Нижч розпорядники коштів за фактом отримання бюджетних показників формують останній варіант проекту кошторису доходів і видатків на основі вже підготовленого базового варіанта.

При цьому створенню базового варіанта передує: розробка робочої класифікації видатків, формування системи загальногосподарських і виробничих планових показників, групування облікових даних звітного періоду за відповідними напрямами. Ус зазначені види робіт мають бути формалізовані у вигляді розрахункових таблиць, схем, аналітичних довідок та інших засобів унаочнення у зручній для застосування формі. Якість підготовлених матеріалів дасть змогу не тільки досягти реальних показників. а й забезпечити виконання наступного етапу робіт.

Організація облікових номенклатур за напрямом “Облік видатків” здійснюється за касовими фактичними видатками в розрізі кодів робочої економічної класифікації видатків.

Згідно з листом ДКУвід 02.08.2000 р. «Про направлення коштів спеціального фонду державного бюджету на бюджетні видатки та їх відшкодування» розпорядникам бюджетних коштів надано право використовувати тимчасово вільні кошти спеціального фонду на видатки, що повинні фінансуватися за рахунок загального фонду бюджету, з подальшим їх відшкодуванням, якщо інше не передбачене нормативно-правовими актами МФУ та ДКУ. Таке рішення розпорядник бюджетних коштів приймає самостійно оформляє наказом по установі, про що письмово повідомляє відповідний орган ДКУ за місцем знаходження. В Ямпільській районній державній адміністрац спеціальні кошти залучаються для погашення заборгованості із зарплати з нарахуваннями, та інших соціальних виплат, а також на покриття видатків на утримання установи (комунальні платежі, енергоносії тощо).

Порядок відображення в обліку операцій з покриття дефіциту бюджетних асигнувань за рахунок коштів спеціального фонду та їх подальшого відшкодування подано у табл. 2.3.2.

Таблиця 2.3.2

Господарські операції з покриття дефіциту загального фонду бюджету на виплату зарплати в Ямпільській районній державній адміністрації

2.4 Порядок проведення ревізії в Ямпільській районній державній адміністрації

Основним завданням ревіз фінансово-господарської діяльності в органах виконавчої влади та місцевого самоврядування є здійснення державного контролю за витрачанням коштів матеріальних цінностей, їх зберіганням, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і звітності в міністерствах та інших центральний органах виконавчо влади, державних комітетах, державних фондах, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та державних валютних фондів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їх в подальшому.

При проведенн ревізії в міністерствах та інших центральних органах виконавчої влади необхідно перевірити виконання загального положення про міністерство, інший орган виконавчої влади України, затвердженого Указом Президента України від 12 березня 2006 року № 179/96, у частині реалізації державної політики у сфер фінансів і контролю, яка стосується роботи міністерств по цих напрямках. Законність і правильність утворення в міністерстві централізованих фондів, їх розміри та витрачання за цільовим призначенням, правильність спрямування та використання бюджетного фінансування, кредитних ресурсів та фінансово допомоги, отриманої за рішенням уряду чи за угоди з Міністерством фінансів України. Також перевіряється правильність розрахунків на утримання апарату міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, дотримання чинних нормативних актів при витрачанні коштів на їх утримання.

Згідно з «Інструкцією про порядок проведення ревізії і перевірок державною контрольно-ревізійною службою в Україні», затвердженою Головним контрольно-ревізійним управлінням України від 3 квітня 2007 року № 121, ревізія міністерства, іншого органу виконавчої влади у плановому порядку чи за ніціативою органів державної контрольно-ревізійної служби може проводитися не частіше, ніж один раз на рік. Ревізія за поданням правоохоронних органів може проводитися у будь-який час, тобто незалежно від кількості раніше проведених на цьому об'єкті ревізій і перевірок.

При проведення ревізії фінансово-господарської діяльності міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних комітетів, органів місцевого самоврядування необхідно вивчити такі питання:

• забезпечення виконання завдань у сфері використання і збереження фінансів, передбачених чинним Положенням про відповідне міністерство чи орган державної влади, а також окремих законодавчих і нормативних актів, що регулюють їх діяльність та дотримання ступеню їх вимог;

• фінансового стану галузі та питомої ваги кількості збиткових підприємств і організацій у загальній їх чисельності;

• заходи, як вживаються для досягнення рентабельності роботи підприємств галузі;

• стан розрахункової дисципліни та розрахунків з бюджетом;

• загальний стан дебіторської і кредиторської заборгованості по галузі та заходи максимального скорочення та повернення коштів з-за кордону;

• розмір валютних коштів, які тривалий час не повернуті з-за кордону;

• розмір коштів, отриманих із бюджету на фінансування цільових комплексних науково-технічних програм та забезпечення їх використання за призначенням;

• економічний ефект від упровадження у виробництво закінчених наукових розробок;

• факти припинення робіт і розмір витрачених бюджетних коштів по окремих програмах.

Крім того, необхідно перевірити питання отримання за рішенням Кабінету Міністрів України кредитів, їх розміри, спрямування і цільове використання.

Слід також встановити, які цільові фонди (інвестиційний тощо) утворювались із віднесенням сум, зарахованих до цих фондів, на собівартість виробництва (продукції, робіт) на підлеглих підприємствах, на підставі яких нормативних актів утворені ц фонди, які їх розміри, чи не мали місця факти витрачання коштів фондів не за призначенням.

В процесі ревіз вивчаються питання повноти оприбуткування та цільового використання, згідно чинного законодавства, суми коштів, отриманих ними у зв'язку з видачею суб'єктами підприємницької діяльності дозволів (ліцензій) на здійснення окремих видів діяльності та за державну реєстрацію суб'єктів підприємництва, правильності і ефективності використання іноземної валюти, яка знаходиться у їх віданні (особливо на закордонні поїздки), у відповідності з чинними нормативними актами Кабінету Міністрів України.

Безпосередньо вивчається стан контролю за збереженням та ефективним використанням державного майна, закріпленого за об'єднаннями, підприємствами та організаціями галузі, та заходи по сприянню їх роздержавлення і демонополізації, згідно з чинним законодавством України, участь у зовнішньоекономічній діяльності галузі.

Поглиблено вивчаються питання здійснення контролю за виконанням указів президента України, постанов, розпоряджень Кабінету Міністрів України, власних рішень щодо заходів виконання «Комплексної цільової програми боротьби зі злочинністю на 2006-2000 роки», затвердженої Указом Президента України від 17 вересня 2006 року 837/96, та «Національної програми боротьби з корупцією», затвердженої Указом Президента України від 10 квітня 2007 року № 319/97, інших нормативних актів з цього питання та стан відомчого контролю.

При перевірц питання правильності і законності витрачання коштів на утримання апарату міністерств, відомств та інших органів виконавчої влади в процесі ревіз ретельно перевіряється правильність планування доходів і видатків Єдиного кошторису доходів і видатків в розрізі кодів економічної класифікації видатків бюджету та законність і обґрунтованість фактичних видатків.

В органах виконавчої влади, які фінансуються з Державного бюджету, при проведенні ревіз необхідно перевіряти:

- наявність Єдиного кошторису доходів і видатків, правильність, обґрунтованість його формування, згідно з вимогами «Положення про порядок складання Єдиного кошторису доходів і видатків бюджетних установ та організацій», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2008 року № 164 та Постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 9 травня 2007 року 437-97-П «Про казначейське виконання кошторисів видатків на утримання апарату органів виконавчої влади;

- правильність списання на витрати грошових коштів і матеріальних цінностей за кожним кодом економічної класифікації бюджетних видатків кошторису;

- наявність належно оформлених касових, банківських та інших бухгалтерських документів, їх достовірність та схоронення (стан збереження грошових коштів і матеріальних цінностей та правильність ведення їх обліку).

Глибокій перевірці підлягає витрачання грошових коштів на заробітну плату. Особливу увагу необхідно приділити правильності встановлення і застосування посадових окладів (ставок, виплат на заміщення і сумісництво) та премій відповідно до чинних нормативних актів, до яких відноситься:

1) Закон України «Про державну службу», затверджений Постановою Верховної Ради України від 16.12.93 № 3724 із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законами: 282/95ВР від 11.07.95; № 358/95ВР від 05.10.95; № 96/96ВР від 22.03.96.

2) Постанова Кабінету Міністрів України від 29.05.96 № 565 «Про порядок умов оплати прац працівників окремих галузей бюджетної сфери» зі змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України: № 1033 від 31.08.96; № 1458 від 02.12.96; № 655 від 28.06.97; № 259 від 02.03.98; № 311 від 17.03.98; № 633 від 07.05.98; № 1960 від 11.12.98.

3) Постанова Кабінету Міністрів України від 24.10.96 № 1295 «Про умови оплати прац працівників органів місцевого самоврядування та їх виконавчих органів» з змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.98 № 1286.

4) Постанова Кабінету Міністрів України від 21.01.93 № 35 зі змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України: № 320 від 30.04.93; № 782 від 23.09.93; № 437 від 28.06.94; № 63 від 27.01.95; № 390 від 05.06.95; № 488 від 04.07.95; № 1003 від 02.09.96; № 828 від 04.08.97; № 1132 від 22.07.98, та нші.

Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є Державний бюджет України. Заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплат за ранги, надбавок за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Посадові оклади державних службовців установлюються залежно від складності та рівня відповідальності виконуваних службових обов'язків. Постановою Кабінету Міністрів України від 21.01.93 № 35 «Про умови оплати працівників апарату органів державної виконавчої влади та інших органів», зі змінами та доповненнями, затверджено шкали співвідношень посадових окладів державних службовців до мінімального розміру заробітної плати.

Доплата за ранг проводиться відповідно до рангу, присвоєного державному службовцю (постанова Кабінету Міністрі? України від 21.12.94 №855). Відповідно до статті 33 Закону України «Про державну службу» надбавка за вислугу років виплачується державним службовцям щомісячно у відсотках до посадового окладу з урахуванням доплати за ранг і залежно від стажу державної служби у таких розмірах:

понад 3 роки — 10 відсотків;

понад 5 років 15 відсотків;

понад 10 років 20 відсотків;

понад 15 років 25 відсотків;

понад 20 років ЗО відсотків;

понад 25 років 40 відсотків.

Державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці та виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань. Згідно зі статтею 35 цього Закону державним службовцям до щорічної відпустки (30 календарних днів) надається матеріальна допомога на оздоровлення у розмірі посадового окладу.

Державним службовцям, які мають стаж роботи в державних органах понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю до 15 календарних днів (без нарахування допомоги на оздоровлення за ці дні).

Працівникам органів державної виконавчої влади згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 04.07.95 №488, зі змінами та доповненнями до неї, надається матеріальна допомога в розмірі середньомісячного заробітку (в межах асигнувань, передбачених у Державному бюджеті України).

Преміювання керівників органів державної виконавчої влади та інших органів, їх заступників, надання їм матеріальної допомоги і встановлення надбавок до посадових окладів здійснюється за рішенням вищестоящих органів державної виконавчої влади у межах наявних коштів на оплату праці.

Перевіряється утримання податків із заробітної плати працівників та перерахування їх до бюджету, а також відрахування до державних цільових фондів. Перевіряється стан бухгалтерського обліку розрахунків по оплаті праці та достовірність фінансово-бухгалтерсько та статистичної звітності.

Перевіряючи витрати на службові відрядження, слід керуватися відповідною «Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон», затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98 № 59.

Ревізія канцелярських і господарських видатків проводиться шляхом перевірки правильності застосування діючих норм, цін і тарифів на опалення, освітлення, водопостачання, каналізацію. Звертається увага на документальне оформлення своєчасність сплати коштів орендарями за оренду приміщень і споруд.

Ретельно перевіряються витрати на утримання автотранспорту, особливо застосування норм витрат паливно-мастильних матеріалів, заповнення маршрутних листів, використання автотранспорту за призначенням. Для контролю норм витрат пального мастильних матеріалів необхідно використовувати наказ Міністерства транспорту України від 03.05.95 № 179 «Норми витрат пального і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті».

Витрати на поточний ремонт перевіряються шляхом вивчення правильності складання кошторисів на такий ремонт, а також обґрунтованості застосування розцінок, відповідност списання матеріалів до обсягу виконаних робіт з поточного ремонту. У випадках виникнення розходжень необхідно провести контрольний замір виконаних оплачених робіт.

Видатки на канцелярські і поштово-телеграфні витрати в органах виконавчої влади перевіряються, виходячи з необхідності максимальної ощадливості в їх використанні. Особлива увага звертається на перевірку можливих особистих міжміських телефонних розмов за рахунок державних коштів.

На початку або в період проведення ревізії необхідно провести вибіркову інвентаризацію устаткування, обладнання, матеріалів, інвентарю та визначити правильність списання. Звертається увага на можливі факти заміни щойно придбаного (нового) нвентарю зношеним (старим).

В період ревіз вивчаються результати матеріалів проведеної річної інвентаризації та організація матеріальної відповідальності на ревізованому об'єкті, вжиття заходів до матеріально відповідальних осіб при виявленні у них нестач матеріальних цінностей та правильність оцінки у відповідності з постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.96 № 116 «Про затвердження Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей».

Під час проведення ревізії в органах державної виконавчої влади також необхідно перевірити можливі факти незаконного використання бюджетних коштів на приховане кредитування суб'єктів підприємницької діяльності, використання грошей, матеріальних цінностей на госпрозрахункову діяльність у разі, коли вони виступають засновниками чи співзасновниками суб'єкта підприємницько діяльності. Також перевіряються можливі факти залучення бюджетних коштів на депозитні рахунки, замість витрачання їх на першочергові невідкладні заходи галузі.

Перевірц підлягають питання правильності використання спеціальних коштів, стан розрахункової дисципліни та дебіторської і кредиторської заборгованості, правильність і своєчасність розрахунків з бюджетом та відповідними державними фондами, стан достовірності бухгалтерського обліку і звітності.

3.   ВДОСКОНАЛЕННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ В БЮДЖЕТНИХ УСТАНОВАХ

Державною контрольно-ревізійною службою у 2002 році здійснено масштабні перевірки стану бухгалтерського обліку і достовірності фінансової звітності в бюджетних установах чотирьох галузей бюджетної сфери: освіти, культури, охорони здоров’я, органів виконавчої влади і місцевого самоврядування. Аналіз 10,4 тис. матеріалів перевірок засвідчив: бухгалтерський облік та фінансова звітність бюджетних установ ще не у повному обсязі досягають встановленої мети щодо забезпечення користувачів для прийняття рішень повною, правдивою та неупередженою інформацією про їх фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів, що відповідно до законодавства [1] є метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності. У 7,3 тис. бюджетних установах перевірками виявлено 30,2 тис. фактів порушень регламенту ведення бухгалтерського обліку чи складання фінансової звітності на суму понад 1,4 млн. грн. В середньому однією установою допущено 4 випадки таких порушень на суму 0,2 млн. гривень.

Одним з об'єктів фінансового контролю стало нормативно-правове забезпечення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, а саме: виявлення і дослідження "білих плям" і неузгодженостей у цій сфері та вироблення пропозицій щодо напрямів удосконалення обліку і звітності, у тому числі шляхом скасування окремих регламентів, які перешкоджають раціональній роботі. Перевірки довели, що так питання є актуальними.

Аналізуючи причини допущення такого ніби-то формального порушення, як ведення одночасно двох або декількох касових книг, ми дійшли висновку, що у переважній більшост випадків одна з них ведеться виключно за коштами загального фонду, друга - за коштами спеціального фонду. Тобто, з метою чіткого розмежування в обліку готівкових коштів за джерелами походження (загальний фонд окремо від спеціального) та контролю за їх правильним використанням бухгалтери свідомо порушують правила, встановлені Положенням про ведення касових операцій у національній валюті. Слід зазначити, що чинна типова форма касової книги КО-4 [17] не передбачає такого розподілу. Водночас згідно з вимогами Державного казначейства [11] облік розрахунків з підзвітними особами, іншими дебіторами кредиторами тощо має відображатися в окремих меморіальних ордерах, що змушу бухгалтерів вести дві касові книги. Враховуючи це, вважаємо за доцільне затвердити форму касової книги з розподілом готівкових надходжень і витрат на кошти загального і спеціального фондів, що не тільки полегшить роботу касирів бухгалтерів, усуне передумови для вчинення порушень, а й сприятиме здійсненню контролю за цільовим і правильним використанням готівки. Крім того, слід розглянути доцільність внесення змін до „Інструкції про форми меморіальних ордерів бюджетних установ та порядок їх складання", передбачивши надання керівнику бюджетної установи права щодо самостійного обрання одного з варіантів ведення бухгалтерського обліку готівкових касових операцій: в одному меморіальному ордері № 1 “Накопичувальна відомість за касовими операціями (форма № 380, бюджет) за коштами загального та спеціального фондів або в окремих меморіальних ордерах такої ж форми окремо за коштами загального та спеціального фондів.

Перевірками зафіксовано недостатній рівень касової дисципліни у бюджетних установах. В результаті значна кількість матеріалів щодо виявлених порушень порядку здійснення операцій з готівковими коштами передаються податковим органам для застосування штрафних санкцій. Якщо сплата штрафних санкцій здійснюється за рахунок загального фонду, то отримані з бюджету кошти повертаються до бюджету. При сплаті штрафних санкцій з коштів спеціального фонду вони спрямовуються не за їх спеціальним призначенням на певну мету, як це встановлено законодавством, а знов-таки перераховуються до бюджету. Беручи до уваги обмеженість фінансових ресурсів бюджетних установ, багато ревізорів схиляється до того, що є потреба розглянути доцільність внесення змін до Указу Президента України від 23.06.95 436/95 в частині виключення бюджетних установ з переліку юридичних осіб, до яких застосовуються штрафні санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки, та встановити адміністративну відповідальність службових осіб бюджетних установ за це порушення у максимальному розмірі відповідно до ст. 164.2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Починаючи з 1 січня 2000 року бюджетн установи переведено на новий план рахунків бухгалтерського обліку, а у вересн того ж року було введено в дію інструкцію про форми меморіальних ордерів та порядок їх складання [20]. Одним з нововведень (у порівнянні зі старими правилами) є вимога щодо ведення обліку розрахунків з іншими дебіторами (на субрахунку 364) окремо від ведення розрахунків з іншими кредиторами (на субрахунку 675) не тільки на різних рахунках бухгалтерського обліку, як належать до різних класів плану рахунків, а й в окремих бухгалтерських регістрах (меморіальні ордери №№ 4, 6). Перевірками встановлено, що значна кількість бухгалтерів бюджетних установ ігнорує ці вимоги і продовжує вести облік розрахунків з дебіторами та кредиторами на одному рахунку та в одному регістрі. Звичайно, з точки зору перевіряючого зазначене є порушенням встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку незалежно від того, чи призвело таке порушення до негативних наслідків, чи обмежилося лише тим, що заборгованість і зобов'язання на певні дати відображені у правильних сумах за/перед відповідними юридичними та/або фізичними особами, але на "некоректних" рахунках. Однак таке масове протистояння бухгалтерів нововведенню свідчить не тільки про їх небажання вносити зміни до звичного для них регламенту роботи, а й про те, що нові правила є нераціональними. Як один з аргументів слід врахувати й те, що у багатьох випадках та сама юридична або фізична особа по відношенню до бюджетної установи протягом року може неодноразово виступати то у ролі дебітора, то у ролі кредитора,! для того, щоб простежити динаміку розрахунків з нею впродовж певного періоду, потрібно брати інформацію не з одного, а з двох регістрів. Крім того, з однією і тією самою юридичною чи фізичною особою може бути укладено декілька до говорів, інформацію про стан розрахунків за якими доцільно концентрувати на одному бухгалтерському рахунку та в одному бухгалтерському регістрі. До речі, при правильному перенесенн дебетових залишків по рахункам розрахунків з дебіторами і кредиторами до активу форми .№ 1 "Баланс виконання кошторису видатків", а кредитових - до пасиву цієї ж форми жодних неузгодженостей з вимогами щодо розкриття інформац у фінансовій звітності не виникає. Враховуючи зазначене, є сенс скасувати норму, яка все одно не працює, та повернутися до старого порядку обліку розрахунків з дебіторами і кредиторами на одному і тому самому рахунку та в одному й тому самому меморіальному ордері при умові заборони згортання сальдо на активно-пасивних рахунках. Впевнені: це не відіб'ється негативно на якост роботи бухгалтерії.

У зв'язку з відсутністю сучасних, чітких, розроблених у відповідності до загальнодержавно нормативно-правової бази регламентів щодо бухгалтерського обліку музейних цінностей, сьогодні ні вартісний балансовий, ні позабалансовий їх бухгалтерський облік не ведеться; вартість музейних колекцій у фінансовій звітності бюджетних установ не відображається; бухгалтерські працівники у проведенні їх інвентаризації участі не беруть; при виявленні недостач або надлишків результати інвентаризації в обліку не відображаються. Нема затвердженої методики визначення розміру збитків від недостач, розкрадання, знищення та псування музейних цінностей, які не містять дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння. Загальну вартість музейних цінностей (читай - національного багатства) встановити неможливо, оскільки значна їх частина обліковується зберігачами у фондовому (не бухгалтерському) обліку лише у кількісному виразі, а ряд предметів оцінено на дату придбання - у рублях, карбованцях, гривнях та навіть умовних одиницях. Встановлення об'єктивно вартості музейних цінностей можливо лише при умові проведення їх суцільно позачергової бухгалтерської інвентаризації з одночасним науковим вивченням та атрибуцією надходжень за всі роки існування кожного музею. Потребує розробки методика визначення балансової вартості всіх музейних цінностей (у тому числ музейних експонатів) незалежно від форми та джерела їх надходження, а також порядок та умови здійснення їх переоцінки. Необхідно затвердити нову інструкцію з обліку та збереження музейних цінностей у державних і комунальних музеях та музеях різних відомств, яка не суперечила б положенням Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Інструкції з обліку основних засобів та інших необоротних активів бюджетних установ, Інструкції з інвентаризації основних засобів ... в частині регламенту ведення бухгалтерського обліку музейних цінностей як необоротних активів, порядку здійснення за обов'язковою участю бухгалтерських працівників інвентаризацій музейних цінностей, відображення результатів інвентаризацій у бухгалтерському обліку та роз'яснювала методику визначення збитків від розкрадання, недостачі, знищення або псування музейних цінностей [3].

Є потреба внести доповнення і до самої інструкції з інвентаризації стосовно інвентаризац бібліотечних фондів та незавершених науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт (НДДКР). Так, діючий порядок інвентаризац бібліотечних фондів бюджетних установ зобов'язує проводити їх один раз на п'ять років, у той час коли термін зберігання первинних документів [17] щодо їх обліку обмежено трьома роками за умови завершення ревізії. На практиц переважна більшість бюджетних установ не здійснює суцільної інвентаризації бібліотечних фондів один раз на п'ять років (що пов'язано з неможливістю припинити бібліотечне обслуговування читачів та вимагає значних затрат людських і часових ресурсів), а щороку здійснює інвентаризацію певних груп бібліотечних фондів, які приблизно дорівнюють п'ятій частині наявної літератури. При ревізіях перевірках бібліотек та інших бюджетних установ (наприклад, навчальних закладів, централізованих бухгалтерій тощо) здійснити суцільну інвентаризацію бібліотечного фонду також неможливо (оскільки час, необхідний для цього, значно перевищує терміни проведення ревізій і перевірок), тому інвентаризац проводяться вибірковим методом. Як наслідок, у багатьох випадках первинн документи щодо отримання окремих груп бібліотечних фондів знищуються раніше, ніж проводиться їх інвентаризація, що взагалі може унеможливити здійснення суцільної інвентаризації бібліотечних фондів. Вважаємо за доцільне привести періодичність проведення інвентаризацій бібліотечного фонду у відповідність до термінів зберігання первинних документів.

Чинна інструкція з інвентаризац передбачає для бюджетних науково-дослідних установ та учбових закладів обов'язковість інвентаризації лише тих незавершених НДДКР, які виконуються за договорами з підприємствами і організаціями, а НДДКР, що фінансуються з бюджетів усіх рівнів, інвентаризації не підлягають, незважаючи на те що їх питома вага значно перевищує питому вагу госпрозрахункових НДДКР. Тому необхідність щорічного здійснення інвентаризації всього обсягу НДДКР, а не тільки госпрозрахункової їх частини, на нашу думку, не може викликати сумнівів.

На даний час бюджетні установи в межах бюджетного (звітного) року списують як на касові, так на фактичні видатки суми витрат коштів загального фонду на виконання НДДКР, незважаючи на те чи завершено зазначену роботу у повному обсязі, чи виконано окремий її етап. У кінці року такі витрати списуються з відповідного субрахунку рахунку 80 “Видатки із загального фонду” у дебет субрахунку 431 “Результат виконання кошторису за загальним фондом”. Таким чином, фактичні затрати коштів загального фонду на виконання НДДКР, які тривають понад один рік, в бухгалтерському обліку бюджетних установ не накопичуються і при завершенні або припиненні робіт для визначення їх повної вартості необхідно повертатися до даних аналітичного обліку та первинних документів попередніх років. Водночас, якщо НДДКР виконувалися за договорами, укладеними з підприємствами, установами та організаціями, планом рахунків передбачено, що на субрахунку 823 “Витрати на науково-дослідні роботи за договорами” на кінець року можуть утворюватися залишки за незакінченими роботами. Вважаємо за потрібне доповнити план рахунків бухгалтерського обліку рахунком 84 “Незавершене виробництво, незакінчен науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи”, на якому бюджетн установи мають відображати суми витрат за незакінченими науково-дослідними та дослідно-конструкторськими роботами, що фінансуються за рахунок коштів загального фонду бюджету, до моменту їх повного виконання. Слід наголосити важливість цього питання для визначення (з метою взяття на бухгалтерський облік) вартості нематеріальних активів, які є результатом виконання науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт [19]. Крім того, на наш погляд, потребує уточнення п. 48 Типового положення з планування, обліку калькулювання собівартості науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт (далі - Типове положення). По-перше, до незавершеного виробництва, крім НДДКР, які не пройшли всі стадії виробництва, передбачені технічним завданням чи технологічним процесом,! виробів, які не укомплектовані та не пройшли випробувань і технічного приймання, слід відносити також окремі виконан прийняті етапи НДДКР до повного завершення всієї роботи. По-друге, доцільно записати, що облік незавершених НДДКР ведеться згідно із Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, Планом рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ та порядком його застосування, замість посилання на Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні, яке втратило чинність понад два роки тому. По-третє, слід записати, що вартість виконаних етапів за незавершеними НДДКР повинна обліковуватись на балансі бюджетної установи до приймання замовником завершеної роботи або прийняття рішення щодо її припинення. Крім того, доцільно доповнити Типове положення регламентом визначення вартості нематеріальних активів, як результатами виконаних НДДКР, та порядком взяття на бухгалтерський облік таких об'єктів інтелектуальної власності.

Згідно з чинним порядком вартість медикаментів списується з бухгалтерського обліку лікувальних установ одночасно з їх видачею у відділення лікарень. Враховуючи значну вартість медикаментів, на наш погляд, необхідно передбачити ведення не лише оперативного (кількісного), а й бухгалтерського їх обліку. Доцільно також запровадити предметно-кількісний облік медикаментів, вартість яких за одиницю становить більше 5 гривень.

Багато невизначеностей є у бухгалтерському обліку установ освіти. Так, чинне законодавство дозволяє вносити плату за надання освітніх послуг до вищих навчальних закладах як щомісячно, так і за семестр, навчальний рік або повний курс навчання наперед. Однак чинним планом рахунків бухгалтерського обліку не передбачено рахунків для обліку доходів майбутніх періодів. Так само в обліку бюджетної установи відсутній рахунок для обліку здійснених попередніх витрат за платними послугами, які будуть надані у наступному періоді. З метою реалізації принципу нарахування та відповідності доходів і витрат, встановленого статтею 4 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, пропонуємо доповнити план рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ та порядок його застосування рахунками 75 “Доходи спеціального фонду майбутніх періодів та 83 “Видатки спеціального фонду майбутніх періодів” і відповідною текстовою частиною стосовно правил ведення їх бухгалтерського обліку [15].

Чинними нормативними документами щодо надання платних послуг установам освіти культури надано право включати до ціни платної послуги прибуток (рентабельність) за умови його використання виключно за чітко визначеними напрямами. Однак порядок відображення в бухгалтерському обліку таких операцій не регламентовано. В обліку установи усі без виключення видатки групуються на двох - трьох рахунках витрат у розрізі кодів економічної класифікації видатків, без розмежування видатків на ті, що включаються до собівартості платної послуги відшкодовуються замовником, та ті, що безпосередньо не пов'язані з наданням платних послуг. У разі спрямування бюджетною установою отриманого прибутку на покриття непрофінансованих статей витрат згідно із затвердженими плановими призначеннями (у першу чергу, на покриття заборгованості із виплати заробітно плати, стипендій, коштів на харчування, інших соціальних виплат) питань, як правило, не виникає. Однак в бухгалтерському обліку не відображається, з якого джерела здійснюються непершочергові видатки (наприклад, додаткове матеріальне заохочення працівників, здійснення капітального ремонту приміщень, придбання необоротних активів, будівництво житла тощо) - за рахунок собівартості платно послуги чи за рахунок отриманого у складі її ціни прибутку. У зв'язку з цим використання прибутку практично не контролюється. Звичайно, можна заперечити, що відповідно до статті 2 Бюджетного кодексу України бюджетні установи неприбутковими організаціями і у їх обліку не повинно бути прибутків. Проте жодним законом бюджетним установам не заборонено включати прибуток до ціни платної послуги, інша справа, що їх фінансово-господарська діяльність не може ставити за мету отримання прибутку [2]. Водночас Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено спеціальний режим оподаткування прибутку бюджетних установ (п. 7.11 ст. 7) [4]. З метою відокремлення в обліку та можливості здійснення контролю за надходженням і використанням таких коштів пропонуємо доповнити план рахунків бюджетних установ рахунками 45 “Перевищення надходжень спеціального фонду над видатками (прибуток)” та рахунок 46 Використання перевищення надходжень спеціального фонду над видатками (прибутку)”. Слід також доповнити порядок застосування плану рахунків відповідними правилами ведення бухгалтерського обліку зазначених операцій [19]. При цьому доцільно врахувати існуючу практику повного або часткового звільнення окремих студентів-конрактників від внесення плати за навчання у вищих навчальних закладах (при наявності вагомих причин). Сьогоднішній облік не забезпечу фіксування таких господарських операцій та їх результатів, а при введенн зазначених вище рахунків-сума наданої пільги конкретній особі була б відображена в обліку розрахунків за надання освітніх послуг і віднесена до складу доходів установи з одночасним списанням за рахунок використання прибутку. Це б дало можливість керівникам та головним бухгалтерам вищих навчальних закладів мати чітку інформацію про наявність джерел для благодійно діяльності, а іншим користувачам фінансової звітності - про напрями їх використання. На наш погляд, потребує також і встановлення обмежень щодо рівня рентабельності на освітні послуги, який фактично у деяких випадках перевищу 200 відсотків.

У сучасних умовах робота бухгалтера бюджетної установи носить трудомісткий характер і нерідко не досягає мети обліку. Перевірки стану кредиторської заборгованості показали, що реєстри фінансових зобов'язань готуються бюджетними установами і подаються до казначейських органів разом з платіжними дорученнями на оплату тільки під суму отриманого фінансування. Тому форма звіту № 8 “Звіт про зобов'язання бюджетних установ”, введена на виконання ст. 18 Закону України “Про Державний бюджет України на 2001 рік” відповідно до Інструкції про порядок складання у 2001 роц квартальних звітів, не показує дійсної картини взятих бюджетною установою фінансових зобов'язань (кредиторської заборгованості) поточного року та погашення боргів минулих років [14]. Тобто, не досягається мета, яку повинен забезпечити даний документ.

Доцільно зауважити, що під час проведення перевірок бухгалтери бюджетних установ висловлювали пропозицію щодо необхідності перегляду чинних бухгалтерських регістрів та звітності з метою визначення їх оптимальної (мінімальної) кількості та спрощення форми.

Перевірками виявлено й інші "вузькі місця" у сфері бухгалтерського обліку. Настав час оновити інструкції з бухгалтерського обліку в централізованих бухгалтеріях при виконавчих комітетах сільських та міських рад з урахуванням нового плану рахунків та комп'ютеризації облікових процесів. Потребує вдосконалення порядок списання з балансів установ дебіторської заборгованості, термін позовно давності якої минув, та облік розрахунків з оплати праці у випадках несвоєчасної виплати. Слід запровадити обов'язковий бухгалтерський облік (можливо, позабалансовий) фактичних доходів місцевих бюджетів (сільських, селищних та міських) з метою здійснення головами сільських рад контролю за надходженням збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі, плати за землю тощо.

Міністерству фінансів та Державному казначейству доцільно внести зміни до всіх чинних нормативно-правових актів, які регламентують правила бухгалтерського обліку складання фінансової звітності, виключивши з них посилання на Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні, що втратило чинність, та замінивши їх на відповідні норми Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, Бюджетного кодексу України та Порядку подання фінансової звітності.

Перевірки засвідчили: є нагальна потреба у розробці єдиної для всіх бюджетних установ нструкції з ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, яка б об'єднувала в собі всі нормативно-правові питання організації та методолог бухгалтерського обліку з врахуванням порядку ведення обліку усіх господарських операцій і процесів, вимог щодо документального забезпечення бухгалтерського обліку та регламенту складання фінансової звітності по аналогії з Інструкцією по бухгалтерському обліку в установах і організаціях, які перебувають на державному бюджеті СРСР, що розроблена 15 років тому і не застосовується в Україні лише в частині меморіальних ордерів. Оскільки у цій інструкції не враховано нові регламенти бухгалтерського обліку, запроваджені в Україн впродовж останніх років, у практичній роботі бухгалтерам при вирішенн конкретних задач доводиться користуватися великою кількістю нормативних документів одночасно. Міністерствам та державним комітетам доцільно підготувати та видати збірки нормативних документів, що стосуються регулювання фінансово-господарської діяльності бюджетних установ відповідних галузей та відображення в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності.

ВИСНОВКИ

Метою написання дипломної роботи стало дослідження питань щодо організації обліку доходів видатків в бюджетних установах та розробка конкретних шляхів їх вдосконалення.

Відповідно до поставленої мети в роботі були висвітлені теоретичні питання організації обліку в бюджетних установах, зокрема доходів і видатків; був проаналізований стан основних показників функціонування установи; було розглянуто стан організац первинного, аналітичного і синтетичного обліку доходів і видатків в досліджуваній установі; були запропоновані конкретні шляхи вдосконалення організації обліку доходів і видатків в бюджетній сфері.

Об’єктом дослідження була обрана Ямпільська районна державна адміністрація.

В результаті проведеного дипломного дослідження виявлено, що бюджет – це не просто балансові розрахунки доходів і витрат, які мобілізуються і витрачаються в установі, а й важлива фінансова категорія, основу якої становить система фінансових відносин, що складається між місцевими та державним бюджетом установою, а також усередині установи.

Практичне дослідження процесу формування кошторису доходів і видатків Ямпільської районної державної адміністрац довело, що на сьогоднішній день місцеві органи влади не володіють достатніми фінансовими ресурсами для організації управління економікою і соціальною сферою на своєму рівні. Це обумовлено цілою низкою обставин:

-   високими рівнем концентрац фінансових ресурсів у державному бюджеті країни, що знижує значення регіональних і місцевих бюджетів у вирішенні життєво важливих для населення задач;

-   домінуючою роллю регулюючих доходів у структурі надходжень коштів до місцевого бюджету і низькою часткою закріплених за територіями податкових платежів;

-   нині діючою механізму централізованого встановлення нормативів відрахувань від доходів;

-   тенденцією встановлення видатків униз без відповідного підкріплення дохідними джерелами, що призводить до дотаційності.

Кошторис доходів і видатків Ямпільсько районної державної адміністрації є основним плановим документом, який підтверджує повноваження щодо отримання доходів та здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання нею своїх функцій та досягнення цілей, визначених на рік, відповідно до бюджетних призначень.

Доходи загального фонду бюджету були й лишаються доволі значною частиною в загальній структурі доходів Ямпільсько районної державної адміністрації. Вони отримуються із загального фонду державного бюджету та з місцевого бюджету.

Планування видатків в Ямпільській адміністрації здійснюється при складанні проекту кошторису доходів і видатків на наступний бюджетний рік. Щоб отримати максимально об'єктивні показники щодо майбутніх видатків, адміністрація здійснює комплекс організаційних заходів, а саме: своєчасно доводить та розробляє граничні обсяги видатків із загального фонду бюджету; ретельно обґрунтовує проект кошторису. Зазначений вид робіт завершальним у плануванні видатків бюджетних установ, але з огляду на значн обмеження та чітку регламентацію обсягів бюджетних асигнувань вкрай відповідальним.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.         Конституція України, прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28.06.96р.// Україна–Центр.-№31.-с.9-14.

2.         Бюджетний кодекс України від 21.06.2001 № 2542-ІІІ, Голос України, 24.07.2001.

3.         Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.2009 р. № 996-ХІУ // Баланс - 13.09.2009.— № 73.— С. 5—9.

4.         Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.2007 р., № 283/97-ВР (зі змінами та доповненнями).

5.         Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.2007 р., № 168/97-ВР (з змінами та доповненнями).

6.         Закон України Про місцеве самоврядування в Україні від 27.05.97р. //Урядовий кур’єр. 2007.– №107–108.– с. 11–20.

7.         Постанова КМУ «Про впорядкування умов оплати праці працівників окремих галузей бюджетно сфери» від 29.05.2006 р. № 565 (зі змінами і доповненнями) // Баланс.— 2000. Травень, спецвипуск. — С.43—51.

8.         Інструкція з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, розрахунків та інших статей балансу. Затверджена ДКУ 30.10.98 р., № 90 //Все про бухгалтерський облік.— 2008.— № 118 (300).— С. 15—21.

9.         Інструкція про відкриття реєстраційних рахунків органами Державного казначейства України. Затверджена ДКУ 09.04.2007 р.. № 32.

10.       Інструкція про форми меморіальних ордерів бюджетних установ та порядок їх складання. Затверджено ДКУ 27.07.2000 р., № 68 // Фінанси і право.— 2000.— № 3.— С. 23—27.

11.       Інструкція про кореспонденцію субрахунків бухгалтерського обліку для відображення основних господарських операцій бюджетних установ. Затверджена ДКУ 10.07.2000 р., № 61 // Баланс.— 2000.-- Вересень, спецвипуск.—С. З—13.

12.       Зміни до Інструкції про кореспонденцію субрахунків бухгалтерського обліку для відображення основних господарських операцій бюджетних установ. Затверджені ДКУ 06.06.2001 р.. № 97 // Все про бухгалтерський облік. - 2001. - №63 (609), - С. 17-18.

13.       Інструкція про порядок використання і обліку позабюджетних коштів бюджетних установ та звітності про них. Затверджена ДКУ 11.08.2008р.,№63.

14.       Інструкція про порядок складання в 2002 році квартальної фінансової звітності установами та організаціями, які отримують кошти з державного та/або місцевого бюджетів. Затверджено ДКУ 29.03.2002р.,№59.

15.       Інструкція про порядок складання за 2002 рік річних фінансових звітів установами та організаціями, які отримують кошти з державного та/або місцевого бюджетів. Затверджено ДКУ 25.12.2002 р., № 240.

16.       Перелік власних надходжень бюджетних установ та організацій. Затверджений МФУ 29.06.2000 р., № 146 // Все про бухгалтерський облік.— 2000.— № 66 (491).— С. 9—13.

17.       Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Затверджено МФУ 24.05.2005 р., № 88 // Все про бухгалтерський облік.— 2009.— № 12 (315).—С. 12—15.

18.       Постанова Верховної Ради України "Про структуру бюджетної класифікації України" від 12.07.96 р. №327/96-ВР, набрала чинності з 01.01.98 р.;

19.       План рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ. Затверджений ГУ ДКУ 10.12.2009 р., № 114//Бухгалтерія.— 2001.—№ 4(367).—С. 66—69.

20.       Порядок застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ. Затверджений ГУ ДКУ 10.12.2009 р., №114// Бухгалтерія,— 2001.— № 4 (367).— С. 70—84.

21.       Порядок бухгалтерського обліку та звітності в бюджетних установах гуманітарно допомоги. Затверджений ДКУ 10.12.2009 р.,№ 113.

22.       Порядок списання кредиторської заборгованості бюджетних установ, термін позовно давнини якої минув. Затверджено ДКУ 08.05.2001 р., № 73 // Все про бухгалтерський облік.— 2001.— № 53 (599).— С. 13.

23.       Порядок складання карток і книг аналітичного обліку бюджетних установ. Затверджено ДКУ 06.10.2000 р., № 100 // Баланс.— 2000.—Грудень, спецвипуск.—С. 4—5.

24.       Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ. Затверджений КМУ 28.02.2002р., №228.

25.       Порядок подання фінансової звітності. Затверджено КМУ 28.02.2000р., №419.

26.       Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, недостач, знищення (псування) матеріальних цінностей. Затверджено КМУ 22.01.2006 р.,№ 116.

27.       Типова нструкція про порядок списання матеріальних цінностей з балансу бюджетних установ. Затверджена ДКУ та МЕУ 10.08.2001 р., № 142/181 // Бухгалтерія. 2001.— № 42/1 (457).— С. 20—24.

28.       Василенко Л.І.,Бабич П.С. Місцеві фінанси та фінансова незалежність.// Фінанси України.-2008.-№8.-С.112-117

29.       Джога Р.Т. Бухгалтерський обліку бюджетних установах: Навч. посібник.—К.: КНЕУ. 2001.— 250 с.

30.       Єпіфанов А.О., Сало І.В., Д’яконова І.І. Бюджет і фінансова політика України. – К.: Наукова думка, 2007.– 301с.

31.       Криниця С.О. Зміцнення фінансової бази місцевого та регіонального самоврядування// Фінанси України.-2008.-№2.-С.38-47.

32.       Кузьменко Н.А. Аналіз міжбюджетних відносин в Україні. //Фінанси України.– 2006.– №9.– С. 40–42

33.       Лісовська А.П., Ганевич Д.М. Формування місцевих бюджетів. // Фінанси України.– 2006. 7.– С. 11–15..

34.       Ломинога В.К. Складові бюджету держави. “Сини і пасинки” //Вісник НБУ.-2008.-№11.-С.57

35.       Пабат М.Г. Про окремі аспекти формування доходної частини бюджетів місцевого та регіонального самоврядування //Фінанси України.-2006.-№10.-С11-14.

36.       Павлюк К.В. Концептуальні основи фінансової незалежності місцевого самоврядування //Фінанси України.-2006.-№8.-С.24-29.

37.       Павлюк К.В. Місцеві бюджети та міжбюджетні відносини //Фінанси України. – 2006.– 6. с. 25–32.

38.       Павлюк К.В. Організація виконання державного бюджету //Фінанси України.-2008.-№3.-С.37-45.

39.       Пансков В.Г. Налоговые проблемы местных финансов //Финансы.-2005.-№10.-С.15-18.

40.       Поляк Г.Б. Финансы местных Советов.– М.: Финансы и статистика, 2001.– 152с.

41.       Слухай С.В. Прямі бюджетні трансферти в системі міжбюджетних відносин //Фінанси України.-2008.-№12.-С22-32.

42.       Ширкевич Н.А. Местные бюджеты. – М.: Финансы и статистика, -2001- 112с.

43.       Чирка Д.М. Напрямки збалансування місцевих бюджетів. //Фінанси України. – 2008.– №1.– С. 22–25.