Дипломная работа: Організація безготівкового платіжного обороту в Україні та перспективи його розвитку

За період реформи — з 2 по 16 вересня 1996 року — банківською системою було вилучено карбованців на загальну суму 327,9 трлн. (97% емітованої до реформи готівки), в тому числі з обігу — 309,5 трлн. крб. (97%), із кас банків — 18,4 трлн. крб. (96,3%). Навантаження на СЕП збільшилось у 2—3 рази, зросли вимоги щодо швидкості та регламенту виконання платежів.

Надійність і гнучкість системи електронних платежів сприяла проведенню грошової реформи у вересні 1996 року, коли у зв'язку із запровадженням нової національної валюти обсяг міжбанківських розрахунків подвоївся, а то й потроївся, і висуваються підвищені вимоги щодо швидкості виконання платежів.

1997 року СЕП реформовано у зв'язку з переходом банківської системи України на світові стандарти бухгалтерського обліку та звітності і з початку 1998 року вона почала працювати по-новому.

1998 рік порівняно з попереднім характеризувався зменшенням загальної суми платежів. Однак, починаючи з 1999 року спостерігається збільшення обсягу платежів комерційних банків, що пояснюється піднесенням економіки України та зростанням реального ВВП у січн жовтні 2000 року на 5% відносно відповідного періоду попереднього року.

Зазначимо, що середньодобова завантаженість системи зросла з 336 тис. у січні до 514 тис. платежів у грудн 2000 року.

Збільшення кількості платіжних трансакцій та суми платежів свідчать про пожвавлення економічної активності, стійку тенденцію до збільшення фінансових потоків у господарському оборот України та спроможність системи електронних платежів забезпечити належне обслуговування її учасників. Надійність роботи СЕП повсякчас підвищується, розширюється спектр її послуг, розвивається бухгалтерська модель.

Національний банк намагається максимально використати можливості системи, дбає про поширення моделей керування ресурсами через консолідовані кореспондентські рахунки, про оптимальне їх використання. Фахівці НБУ підвищують рівень надійності й безпеки виконання платежів, захисту конфіденційної банківської інформації; удосконалюють систему резервування та відновлення діяльності системи електронних платежів у разі порушення її роботи або виникнення надзвичайних ситуацій.

Загальний обсяг виконаних через СЕП платежів зріс із 31 млн. трансакцій на суму 48 млрд. гри. у 1995-му до 106 млн. трансакцій на суму 964 млрд. грн. у 2001 році.

Зважаючи на світові тенденції розвитку платіжних систем. Національний банк створює у рамках СЕП систему термінових переказів (СТП). Відомо, що СЕП функціонує в режимі "оф-лайн", тобто з точки зору користувача, виконання його платежу відсувається упродовж певного проміжку часу (хвилин, годин), а результат оформлено у вигляді окремо технологічної дії. А СТП працює в режимі “он-лайн”, тобто, з точки зору користувача, реагує на ініційовану трансакцію практично миттєво (за частки секунди), результат оформляється технологічно як невід'ємна складова само трансакції, причому між й ініціюванням і отриманням результату не можуть бути виконані дії, що не стосуються цієї трансакції.

Протягом другого півріччя 2000 року в ході тестових випробувань СТП за участю ряду комерційних банків через систему проводилися тільки інформаційні трансакції. Почалася її дослідна експлуатація. Електронний документ з інформацією про переказ банком грошових коштів через СТП прирівнюється до аналогічного документа, за яким перекази проходять через СЕП, а сума відображається і на коррахунках банків, і на рахунках їхніх клієнтів СТП упроваджується поетапно водночас із функціонуванням діючої СЕП, що забезпечу від порушень у діяльності банківської системи України.

Наступним етапом розвитку платіжно системи України стало поступове впровадження безготівкових форм розрахунків населення, зокрема платіжних карток та інших електронних платіжних засобів.

Вітчизняний ринок платіжних карток за короткий час почав набувати рис, притаманних західному картковому бізнесу, головні з яких — різноманітність форм і поширеність Відтак можна було б говорити про широкі перспективи цієї справи. Втім, навіть побіжний аналіз українського карткового ринку наводить на думку, що подані вітчизняними банками дані про показники, досягнуті в цій сфері діяльності носять рекламний характер швидше анонсують проектну потужність їхніх карткових програм. Схоже на те що превалює прагнення перетопити споживача та обійти конкурентів.

Міжнародні експерти зазначають, що в країнах Європейського Союзу обслуговування готівки щорічно обходиться банкам компаніям роздрібної торгівлі в 45 млрд. доларів США. Вартість річної підтримки Національним банком готівково-грошового обігу в Україні становить не менше 120 млн. грн.

Отже, за умови зацікавленості держави зниження навіть на 20—25% потреби в готівці за рахунок запровадження карток може дати близько 25-30 млн. грн. щорічної економії коштів держбюджету.

Внутрішні міжбанківські платіжн системи — лише на початковій стадії становлення. Вони організовані за стандартами і правилами міжнародних систем, що гарантує надійність їх роботи бізнесу. Банки — члени міжнародних систем, використовуючи наявні програмне технічні рішення, не несуть додаткових витрат і заощаджують на платі за міжнародну торгову марку, а банки, які приєднуються до цих систем, можуть обробляти їхні картки заробляючи відразу ж на еквайрінгу.

Внутрішні локальні монобанківськ платіжні системи мають швидше характер систем доступу до рахунку оскільки сфера використання таких карток як платіжних обмежена. Часто вони не можуть працювати навіть на міжфілійному рівні. Тому найвірогіднішою є їх міграція або заміна на інші (НСМЕП внутрішн міжбанківські платіжні системи або міжнародні).

Для організації розрахунків у гривнях за внутрішніми платежами, які виконуються за допомогою карток VISA International, 1998 року в НБУ вперше у світі створено і впроваджено програмно-технічний комплекс ТОПАЗ, що ефективно виконує функції маршрутизац повідомлень, авторизації, клірингу і розрахунків, а також управління ризиками в системі. Розрахунковим банком за внутрішніми платежами системи VISA International є Національний банк, який використовує систему електронних платежів Комплекс ТОПАЗ і міжбанківський процесинговий центр НБУ дають змогу створювати в Україні внутрішні платіжні системи, використовуючи та розвиваючи досвід і правила роботи міжнародних систем.

Сьогодні в нашій країні операції за картками міжнародних платіжних систем обробляються за допомогою п'яти процесингових центрів, не рахуючи міжбанківського процесингового центру ТОПАЗ.

2.2 Аналіз безготівкового обороту АСУБ "Грант"

В сучасному комерційному банку фінансовий аналіз являє собою не стільки елемент фінансового управління , а склада основу, оскільки фінансова діяльність, як відомо, є провідною в банку. Управління нею неможливе без аналізу - будь то традиційне здійснення кредитних операцій, зберігання грошей, нові види діяльності, чи проведення платежів розрахунків. Останні й розглянуті.

Зміст, місце і роль фінансового аналізу безготівкового обслуговування банку залежить від специфіки діяльності банку в галузі посередництва між економічними суб'єктами, високою мірою залежності від клієнтської бази.

Важливість аналізу виявляється в тому, що високоякісне безготівкове обслуговування - це розширення клієнтської бази отримання дешевих грошових ресурсів на поточних рахунках.

Для того, щоб виявити значення безготівкового обслуговування клієнтів для банку, необхідно розглянути питому вагу доходів витрат від розрахункового обслуговування в загальній їх сумі. Структура доходів АСУБ "Грант" за 2007 та 2008 роки представлена в табл. 2.4:

Таблиця 2.4

Аналіз доходів АСУБ "Грант"

З табл. 2.4 видно, що загальний темп приросту доходів у 2008 році становить 2,44%, що є позитивною тенденцією. Доходи від розрахункового обслуговування займали вагоме місце в структурі доходів в 2007 році - 88,10%, а у 2002 - 69,12%, що дорівнює 1421,57 тис. грн. проти минулорічних 741,12 тис. грн. Зменшення питомої ваги комісійних доходів в зальній структурі доходів відбулося за рахунок збільшення питомої ваги процентних доходів. Але в той же час абсолютний приріст комісійних доходів від розрахункового обслуговування склав 680,45 тис. грн., а темп росту цього показника у 2008 р. становить 1,92 разів, тобто відбулося його збільшення майже в два рази. Структура витрат банку представлена в табл. 2.5:

Таблиця 2.5

Аналіз витрат АСУБ "Грант"

За даними табл. 2.5 можна зробити висновок, що витрати по розрахунковому обслуговуванню займають незначну питому вагу в витратах банку - 0,56% та 5,23% в 2007 та 2008 роках відповідно. Приріст витрат по розрахунковому обслуговуванню на 65,08 тис. грн. пояснюється значним розширенням обсягу безготівкових розрахунків. Порівнюючи названі показники з відсотками доходу від розрахункових операцій помітне позитивне співвідношення. В 2007р. доходи перевищили витрати на 16,56%, а в 2008 - на 35,86%. Темп росту доходів перевищує темп росту витрат за 2007 та 2008 роки.

Таким чином проаналізувавши структуру доходів і витрат АСУБ "Грант" за 2007 та 2008 роки можна сказати, що обслуговування безготівкового платіжного обороту клієнтів банку є ефективною і прибутковою операцією, що робить її найважливішою для даного банку. Це пояснюється специфікою роботи банку, в основі яко обслуговування розрахунків сільськогосподарського сектору економіки та багатьох середніх підприємств регіону.

Шляхом збільшення доходів від обслуговування безготівкових розрахунків є зменшення витрат на здійснення цих операцій. Для цього необхідно проаналізувати структуру вартості розрахункових операцій АСУБ "Грант", що дасть можливість виявити резерви для економії коштів (табл. 2.6). З цієї таблиц видно, що витрати на утримання персоналу складають 27,04% у 2007 році та 44,67% у 2008 році в собівартості розрахункових операцій. Це є найвагомішою статтею витрат в загальній структурі витрат банку. Серед можливих шляхів економ витрат на здійснення розрахункових операцій є зменшення витрат на утримання основних засобів та нематеріальних активів, велике значення яких (у 2007 роц 42,23% в загальній структурі видатків, у 2008 році – 39,46%) пояснюється тим що банк проводив капітальний ремонт в серпні 2007 року, що зумовило значні видатки на придбання обладнання, ремонт приміщення тощо.

 Таблиця 2.6

Вартість розрахункових операцій АСУБ "Грант"

Також треба відмітити надзвичайний ріст комісійних витрат, в 17,68 разів (табл. 2.7). Це свідчить про необхідність детальнішого розгляду всіх статей витрат банку, для розширення можливостей їх зменшення. Майже в 2 рази зросли витрати на телекомунікації. Виходячи з цього в наступному розділі наведений розрахунок зниження витрат на обслуговування банку в системі електронних платежів. Спостерігається збільшення в 1,38 разів витрат на утримання основних засобів та нематеріальних активів. Але це пояснюється активною роботою АСУБ "Грант" в сфері розширення своєї діяльності в Харківському регіоні, введення в експлуатацію безбалансового відділення.

Підсумком аналізу безготівкового платіжного обороту АСУБ "Грант" є аналіз ефективності ц діяльності, тобто розрахунок показника рентабельності (див. табл. 2.7). В цій таблиці розглянуто рентабельність безготівкового обслуговування - 19000,08% в 2007 році та 2060,93% в 2008 році рентабельність спала, але це в відносних величинах. В абсолютному вигляді ці цифри дуже вражають своїм зростом, тому банку дуже вигідне розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів. Банк отримує надприбутки за даною послугою. Це пояснюється тим що банк займає майже монопольне становище на ринку обслуговування клієнтів, які пов'язані з охороною об'єктів та службою нкасації.

Таблиця 2.7

Рентабельність розрахункових операцій АСУБ "Грант"

З проведеного аналізу ефективност безготівкового обслуговування АСУБ "Грант" можна зробити висновок: левову долю своїх прибутків банк отримує від операції по обслуговування безготівкового платіжного обороту (додаток Е).

Перспективою розвитку безготівкового обслуговування клієнтів може бути введення нових зарплатних проектів пластикових карток для робітників великих підприємств Харківського регіону. (на даний момент введено в експлуатацію ВАТ "Харківгаз"., ВАТ "Харківобленерго"., УДСО при УМВС України., ВАТ "Стома".

2.3 Аналіз впровадження пластикових карток міжнародних розрахункових систем в Харківському регіоні

В умовах розвитку ринкових відносин в Україні пластиков картки стали одними із найбільших зручних інструментів здійснення безготівкових розрахунків. Одночасно пластикові картки є необхідним атрибутом світового фінансового ринку.

У країнах із розвинутою ринковою економікою платіжна картка стала лише формою однієї з банківських послуг, які надаються вкладнику, оскільки існує розгалужена інфраструктура безготівкових платежів з розрахунками за допомогою пластикових карток.

На жаль, події 17 серпня 1998 року та економічна криза, що виникли після цього, дуже пригальмували темпи розвитку карткових проектів як в Росії, так і в Україні. В Україні процес розвитку ринку пластикових карток почався дещо пізніше.

Відставання України в сфері розвитку карткового бізнесу викликано рядом об'єктивних причин.

По-перше, російські банки (особливо московські) порівняно з українськими мають більший капітал та широкі міжнародні зв'язки, оскільки сформован ще в Радянському Союзі за централізованої й адміністративної системи.

По-друге, завдяки тій же системі в Україні менш розвинута мережа торгівлі та послуг, у тому числі й мережа організацій, що раніше приймали картки за угодами з "Інтуристом".

По-третє, економіка України більшою мірою постраждала в процесі розпаду колишнього Союзу. Окремо слід згадати про гіперінфляцію в 1992-1994 роках, яка практично цілком виключила можливість розвитку карткового бізнесу.

Одними із перших стали приймати до оплати картки VISА банки Укрінбанк, Приватбанк, "Інко", "Аваль" (початок 1995 року). Приблизно в той же час було розпочато випуск карток інших систем.

Як свідчить статистика, найпоширенішими в Україні (не враховуючи спеціалізованих телефонних карток ї проїзних у метро) дентифікаційні картки з магнітною смугою.

У березні 1997 року Національний Банк України зажадав від українських комерсантів обслуговуватися за картками тільки в українських банках.

В Україні є значний прошарок осіб, котрим банківські картки необхідні для використання за кордоном. Це дипломатичні працівники, представники державної влади, приватного бізнесу, великих громадських організацій, фондів та ін..

Студенти та молодь взагалі, котрі сьогодні не так уже рідко бувають за кордоном, є потенційними споживачами карткових проектів. Зникнення "інфляційного прибутку" та нерозв'язані проблеми із залученням нових клієнтів змусили банки звернутися до карткового бізнесу як до нового інструменту банківського маркетингу.

Спосіб участі в платіжній системі значно варіюються. Банки, що оперують незначними фінансовими ресурсами, звичайно, обирають роль агента з поширення карток іншого, більш значного банку-емітента. Також на агентських угодах з іншим банком може бути побудовано й еквайрінг – тобто банк одержу комісію від банку-еквайєра за притягнення до розрахунків пластиковими картками торгових точок та підприємств сервісу.

Дуже поширена також операція видачі готівки за угодою з банком-еквайєром. Робота за агентським договором може стати першим кроком на шляху до власної карткової програми - так сталося з банком "Аваль".

Наступний етап карткової програми - розв'язання питання про безпосередній вихід на розрахункові й авторизаційні мережі міжнародних систем або роботу з ними через посередника – процесинговий центр. Серед фірм-процесорів виділяється "ЕСР" (Іспанія), що обслуговує картки Еurocard /Маstercard. Так через ЕСР працюють Приватбанк. Користується популярністю латвійська фірма "Банк Сервіс" (Укрінбанк, Укрексімбанк), оскільки пропонує консультації російською мовою, дещо меншу вартість послуг, ніж західноєвропейські процесингові центри, а також комбіноване обслуговування за декількома міжнародними системами.

Власний процесинг поки що не під силу більшості українських банків. Поки що його реалізує тільки Промінвестбанк.

Щодо випуску карток найбільш активно працюють Приватбанк, "Аваль", Перший український міжнародний банк, Промінвестбанк, Укрексімбанк. Обслуговування карток здійснюється головним чином Приватбанком, "Авалем", Укрексімбанком. В обігу вітчизняної банківської системи на даний час знаходиться близько 500 тис. платіжних карток до найбільших емітентів пластикових карток можна віднести так банки, як АППБ "Аваль", Приватбанк, Промінвестбанк, ПУМБ та інші.

На цей час ситуація на українському ринку еквайрінгу міжнародних платіжних карток також істотно зміниться у зв'язку з придбанням Промінвестбанком, "Авалем", Приватбанком, а також Укрексімбанком значного числа банкоматів та пост-терміналів,

У конкурентній боротьбі банки швидко знизили тарифи до мінімально можливих, і зараз тарифи з випуску й обслуговування карток істотно не відрізняються. Комісія за обслуговування торгових точок і підприємств сервісу коливається від 3 до 4 відсотків при різних умовах надання пост-терміналів та видатків терміналів. Спочатку всі банки орієнтувалися на випуск карток для використання за кордоном та на еквайрінг карток, емітованих іноземними банками. Одержання карток громадянами України в значних кількостях створило фактично повторну хвиля еквайрінгу, коли підприємства торгівлі та сервісу масово приймають картки, полюючи вже за внутрішнім споживачем. Це, в свою чергу, викликає додатковий попит на картки і т.д.

Комерційні банки дуже швидко переконаються, що застосування пластикових карток як засобу платежу - річ вигідна. Масштабності ж у справ забезпечення платіжних процесів на основі карткових технологій в Україні можна досягти, лише збалансувавши інтереси всіх учасників розрахунків. Сутність цих нтересів полягає в тому, що держава зацікавлена у залученні до банківських установ коштів населення.

Таким чином, ринок пластикових карток в Україні можна вважати перспективним і багатообіцяючим, якщо економічна ситуація в країні залишиться більш-менш стабільною або поліпшиться. Цілком можливе вибухове зростання кількості та грошового обсягу операцій за платіжними картками у найближчі 1,5-2 роки. Підтвердженням цього може служити приклад таких країн , як Чехія, Польща, Словенія, де споживач банківських послуг уже розглядає платіжну картку як звичайний інструмент доступу до свого рахунку в банку.

В сучасних умовах особливого значення набуває впровадження передових методів управління окремими видами банківських операцій, зокрема операцій, пов’язаних з безготівковими розрахунками на базі пластикових карток. Все більшого значення набуває наукова система обґрунтування управлінських рішень, яка базується на статистичній інформації. Актуальним є створення використання автоматизованої бази даних на основі інформаційних систем окремих банків, асоціації банків, Держкомстату України, підприємств і установ контрагентів банків.

Для прийняття рішень з використанням інструментів маркетингу про розробку нових послуг і про установку і зміну тарифів на послуги банку; про відкриття філіалів будь-якому банку необхідно прогнозувати результати своїх дій. Щоб підвищити ефективність карткового обслуговування, залучити додаткових клієнтів банк має вибрати наступні інструменти: зміну тарифів, рекламу чи розширити сітку філій.

Так як предметом дослідження виступає послуга з надання карткового обслуговування клієнтам АСУБ "Грант", для більш повного та детального аналізу на розгляд взято декілька таких крупних банків Харківського регіону станом на 01.03.2002 р., як: "Укрсоцбанк", "Надра", "Приватбанк", ХВ УАК ПІБ.

Цілі дослідження:

–     визначити параметри конкурентоспроможност карткового обслуговування;

–     оцінка привабливості послуги;

–     принципи оптимізації тарифної політики.

Вибір послуги того чи іншого банку визначається іміджем банку, тарифною політикою та територіальною доступністю відділень:

Pr = f ( Im, Tr, D) (2.1)

де Pr - міра привабливості послуги;

Im - міра іміджу;

Tr - міра сприятливості тарифної політики;

D - міра доступності.

Так як оперуємо безособовими величинами, призначеними для якісних оцінок та порівняння конкурентоспроможності карткового обслуговування, то в якості узагальненого показника конкурентоспроможності (Pr) може бути запропонована лінійна залежність:

Pr = K1*Im + K2*Tr + K3*D (2.2)

де К1, К2, К3 - коефіцієнти, що визначають значимість вказаних параметрів у споживацьких мотиваціях.

В результаті кінцева залежність має вигляд:

Pr = 0,5*Im + 0,2*Tr + 0,3*D (2.3)

Імідж – суспільна уява про якість банку, включаючи довго тривалість безконфліктного існування на ринку, позитивні відгуки влади (ЗМІ, влади, реклама та ін.), престижність. Головною складовою іміджу є довіра клієнту. В даному проекті імідж визначений через довіру клієнтів у вигляді співвідношення коштів юридичних і фізичних осіб до пасивів балансів відповідних банків.

В табл. 2.8 наведений рівень довіри клієнтів, банкам Харківського регіону.

Таблиця 2.8

Ступінь довіри клієнтів деякими банками Харківського регіону станом на 1.03.2008 р.

З табл. 2.8 видно, що найвищою довірою серед у клієнтів серед Харківських банків користуються банки Промінвестбанк, Укрсоцбанк, до банків з середнім рівнем довіри можна віднести АСУБ "Грант", АКБ "Надра".

Сприятливість послуги розраховується за формулою 2.4.

Tr = (t min – tr) / (t min – t max) (2.4)

де Tr - сприятливість тарифної політики;

tr - діючий тариф;

t min - найменш вигідний тариф для клієнта;

t max - найбільш вигідний тариф для клієнта.

При розгляді тарифів має сенс аналізувати лише тарифи, як підтверджують зацікавленість банку в виконанні даної послуги.

Таблиця 2.9

Розрахунок міри сприятливості тарифної політики з карткового обслуговування

Наступною складовою інтегрального показника є сприятливість тарифної політики послуг (Tr). Сприятливість визначається співвідношенням діючого тарифу з найбільш вигідним для клієнта на аналогічну послугу на ринку. Розрахунок ступеню сприятливості тарифної політики з карткового обслуговування по банкам Харківської області представлений в табл. 2.9.

З табл. 2.9 видно, що ринок названої послуги характеризується високою конкуренцією між банками. Про свідчить досить однорідний тариф у банків, які розглянуто. Тариф відрізняється максимум на 0,5%.

Наступним параметром в функції для визначення конкурентоспроможності послуги є доступність (D). При визначенні міри доступності використовується припущення раціональності розміщення мережі філій банків по території, що обслуговується. При цьому доступність хоч визначається кількістю філіалів банків, не пов’язана лінійно з розвитком мереж філій.

Шляхом експертних оцінок встановлено, що доступність послуги (D) в залежності від кількості філій (N) визначається так:

в діапазоні від 0 до 20 філій D1 = 0,025*N;

в діапазоні від 21 до 40 філій D2 = 0,015*N + 0,2;

в діапазоні від 41 до 200 філій D3 = 0,00125*N + 0,75;

в діапазоні від 200 і більше філій D4 = 1,0.

Як видно доступність, яку приносить кожна додатково відкрита філія у мережі банку з більше ніж сорока філіями, знижується. Розрахуємо доступність послуги з карткового обслуговування клієнтів банків Харківського регіону в табл. 2.10.

Таблиця 2.10

Доступність карткового обслуговування для клієнтів

Табл. 2.10 показує рейтинг банків по ступеню обхвату території філіями. Найбільш доступна послуга обслуговування карток клієнтів є в Укрсоцбанку (0,1425) та в Промінвестбанк (0,12). З середнім рівнем доступност можна назвати Приватбанк (0,03). Інші до низького рівня доступності.

Зіставляючи табл. 2.9 та 2.10 можна зробити висновок про те, що найвищі тарифи у банків з розвиненою мережею філій – Укрсоцбанк. Але Промінвестбанк, напроти, має самий низький тариф з однією найрозвинутішою філією. Банки з вузькою мережею філій ведуть політику завоювання клієнтів нижчими тарифами.

Розрахувавши складові параметри інтегрального показника привабливості послуги карткового обслуговування можна визначити сам показник. Він показує рейтинг кожного банку Харківської області щодо даної послуги (табл. 2.11)

Таблиця 2.11

Визначення конкурентоспроможності карткового обслуговування станом на 1.03.2008 р.

Як бачимо, конкурентоспроможність карткового обслуговування в Харківському регіону характеризується певною однорідністю. Немає банків з великим відривом від загального рівня.

Розрахунок показав, що найбільша міра привабливості в Укрсоцбанку, на другому місці Промінвестбанк та ін.. Можна зробити висновок, банкам необхідно розвивати мережу філій і знижувати вартість послуг, як представляються, лише за такої умови буде отримано більший прибуток, розшириться коло клієнтів та підвищиться рівень довіри до банку.

Розділ 3. Шляхи вдосконалення безготівкового платіжного обороту на сучасному етапі розвитку банківсько системи України

3.1 Введення програми розвитку системи масових безготівкових платежів в Україні – шлях до вдосконалення платіжного обороту держави

Протягом останніх десятиліть світова кредитно-фінансова система пройшла складний шлях від застосування готівкових коштів у різній формі до переважно безготівкових електронних розрахунків.

В Україні також зроблено чимало: створено систему електронних міжбанківських платежів, впроваджено систему типа "клієнт-банк", використовуються банківські платіжні картки, як вітчизняних, так і міжнародних платіжних систем для безготівкових та готівкових розрахунків юридичних та фізичних осіб.

Нині у банківській сфері України застосовуються чотири основні групи платіжних карток різних платіжних систем:

-     відомих міжнародних систем (Віза, Європей, Мастеркард);

-     внутрішніх локальних (запроваджених вітчизняними банками);

-     Національної системи масових електронних платежів.

У першій групі лідирують такі банки, як "Аваль", Приватбанк український міжнародний банк, Укрексімбанк та деякі інші. Аналіз їх роботи свідчить, що ринок в Україн для емісії міжнародних карток обмежений

Дві інші групи платіжних систем розвиваються шляхом упровадження "зарплатних" проектів. Однак, ці картки не можна назвати платіжними, бо вони використовуються лише для виконання основних банківських функцій – видачі та приймання готівки.

Застосуванню їх, як засобу платежу в торгівл чи сфері послуг перешкоджають такі фактори:

–     немає домовленості між банками про взаємний прийом карток;

–     бракує інфраструктури;

–     висока собівартість операцій, а отже вузька сфера застосування;

–     високі ризики;

–     не розроблені технології взаємодії із супутніми системами та відповідна нормативна база.

Зважаючи на ці реалії, НБУ створює Національну систему масових електронних платежів, покликану усунути основні перешкоди на шляху запровадження справді масової платіжної системи.

Із цією метою НБУ разом із вітчизняними партнерами розробив технологію, що ґрунтується на застосуванні старт-карток. Нею передбачене застосування офлайнових технологій, що значно зменшу собівартість операцій, а крім того дає змогу рентабельно виконувати навіть незначні за сумами операції.

Національний банк фінансував лише розробку базових складових НСМЕП:

–     системи безпеки;

–     програмного забезпечення старт-карток;

–     процесингових центрів.

Роль НБУ полягла в розробці технічних вимог, консультуванні та сертифікації завершених робіт.

 НБУ наприкінці 1999 р. підписав залікову угоду з німецькою компанією, яка входить до групи компаній Siemens, про постачання двох мільйонів чипів із вітчизняним програмним забезпеченням для виготовлення старт-карток.

У червні 2000 р. НБУ розпочав впровадження пілотних проектів НСМЕП.

Основними завданнями пілотного проекту було відпрацювання організаційних, нормативних, технічних і технологічних питань. НБУ постановою № 161 від 24.04.2000 р. затвердив “Тимчасове положення про національну систему масових електронних платежів” для якого поширюється стан пілотного проекту НСМЕП. НБУ оперативно доводитиме рішення Координаційної ради до відома банків та інших учасників системи. Пілотний проект по введенню національної картки, на сьогоднішній день вже закінчився. Цей факт найближчим часом буде оформлений рішенням НБУ. З самого початку в НСМЕП було заплановано задіяти десять банків з трьох міст України (Київ, Харків, Одеса), але кордон проекту значно розширився. Згідно з даними, які були опубліковані 13 лютого 2003року після всеукраїнського семінару у м. Харкові, на сьогоднішній день в проекті НСМЕП вже беруть участь 26 банківських установ з 52 міст країни.

Сумарно емітовано біля 148 тис. Карток (в тому числі в м. Харків – більш, як 33 тис), а грошовий оборот системи з початку реалізації проекту склав 290,8 млн. грн. (доля Харкова 62,7 млн. грн.) Процесінгових центрів два:

–     облуправління НБУ у м. Харків, який обслуговує АСУБ Грант”, Мегабанк та філію Експрес–Банку;

–     Центральна Розрахункова Палата у м. Київ.

В 2002році відбувалась масова експлуатація системи усі технології та програмне забезпечення працюють стійко та надійно. За рік ні разу не відбулось збою процесінгу, не було несанкціонованого доступу до системи.

Цей платіжний інструмент є привабливим для банків. На сьогоднішній день в систему можна вступити безкоштовно, а в подальшому, коли мова піде про промислову експлуатацію, сума буде, скоріш за все символічною – 1 тис. грн. А за вступ до VISA банк повинен заплатити 50 тис. дол.. США та відволікати кошти на депозитні вкладення у зарубіжному банку. На Україні депозитний страховий вклад зберігається на рахунках НБУ, як частина обов'язкових резервів.

Перевагами національної карти над зарубіжними аналогами: більш висока степінь захисту від підробок, багатофункціональність; більший строк використання (5 років навпроти 1-2); більша швидкість використання (карта має функцію ²електронний гаманець², тому не витрачається час на зв'язок з банком та авторизацію).

Перед національною картою не стоїть задача конкурувати з іноземними платіжними системами. ЇЇ основна задача – витіснення готівкових грошей. По-перше, обслуговування готівки обходиться НБУ дуже дорого: наприклад, строк використання однієї купюри номіналом 1 грн. складає 7 місяців. По-друге, стоїть задача легалізації тіньового сектора, котрий поповнюється, головним чином від готівкового обороту.

Страницы: 1, 2, 3, 4