Тренер малює на фліпчарті машину (непривабливу, кумедну). Просить учасників написати в себе в зошиті 5 асоціацій, які виникають, коли вони дивляться на цю машину (1 хв.). Учасники за бажанням можуть озвучити свої записи. Тренер звертає увагу на те, що в залежності від позитивного чи негативного забарвлення цих асоціацій, можна відзначити наявність або відсутність позитивного, неупередженого мислення.

Розвиток навичок позитивного мислення дуже важливий для батьків. Адже саме оптимізм та почуття гумору допомагають батькам долати найскладніші життєві ситуації. А позитивне мислення - помічати в своїх дітях навіть незначні, але важливі дрібнички для підтримки своєї дитини та розвитку адекватної самооцінки.

Саме ефективна похвала, вміння батьків звернути увагу на позитивні поведінкові прояви дитини є одним із дієвих виховних впливів на становлення позитивного ставлення у дитини до себе, розвитку упевненості у собі, почуття власної гідності.

ІІ етап. Міні-лекція „Описова похвала” (див. Додаток 8).

Запитання для обговорення:

• Чи використовували Ви раніше в своєму батьківському досвіді алгоритм описової похвали?

• Які переваги цього методу?

Історія-метафора „Золото”

Мета: сприяти розвитку ціннісно-смислового ставлення до батьківства, усвідомленню найістотніших аспектів сімейного виховання.

Час: 5 хв.

Хід проведення

Тренер розповідає історію-метафору „Золото”.

Уявіть собі золотошукача. Це людина, яка без сну та відпочинку, в холод і спеку, зранку до вечора важко працює, добуваючи золото. Він може місяцями і роками працювати намарно, перебираючи пісок, але, яка ж неймовірна сила допомагає йому не розчаровуватися, а шукати золото. Ця сила – віра в те, що золото лежить у цій землі, треба його тільки знайти.

Образ шукача золота ми можемо порівняти з образом батька, який, незважаючи на невдачі, втому, а інколи розпач, вірить, що ті зусилля, які він вкладає в дитину дадуть свій результат, можливо не відразу, згодом, але це обов’язково відбудеться.

Що робить золотошукач, коли тривалий час не знаходить золото? Він сідає, витягає з кишені ті золоті зернинки, які знайшов раніше і милується ними.

Батько також має що згадати. У найскладніші миті свого життя, коли зневіра закрадається в душу, він сідає та пригадує ті перемоги та успіхи своєї дитини, якими він колись гордився. Пам’ять про минулі успіхи може давати наснагу на перемоги в майбутньому.

І ось одного дня золотошукачу неймовірно пощастило, він знаходить величезний діамант! Але що таке діамант без спеціальної обробки, - звичайний камінь. Для того, щоб він почав виблискувати на сонці та вигравати всіма гранями, його потрібно відшліфувати, обробити за допомогою спеціальних технологій.

Звичайно, людина, яка хоче швидко отримати відшліфований камінь - діамант, або не знайома з цими технологіями, може взяти сокиру і знищити його. Так і вихователь, поспішаючи отримати миттєвий результат виховання, може використовувати методи виховання, що дають швидкий, але шкідливий для дитини результат. Виховання, як і обробка діаманту вимагає делікатної, тривалої роботи. Адже ми шліфуємо душу дитини. Коли дитина робить щось погане, втручання батьків необхідне, але таке втручання, яке б не зламало дитячу душу. Тому потрібно вчитися не обрубувати, не шкодити, а уважно, майстерно шліфувати грані дитячої душі.

Працюючи золотошукач починає все частіше натрапляти на груди багнюки. Він її відкладає вбік, і знову береться до роботи. Згодом у нього з’являється страх, що ця багнюка може нашкодити золоту, забруднивши його. Тому золотошукач все активніше починає перебирати ці груди багнюки, поступово перетворюючись не на спеціаліста-золотошукача, а на фахівця з пошуку багна!

Так і у вихованні. Батько, керуючись, на його думку, найкращими намірами, щоразу звертає увагу на дитячі недоліки, невдачі, критикуючи дитину. Так поступово він перестає помічати у ній те „золото”, яке є, тому що акцентує увагу тільки та тому „багні”, яке робить дитину не такою успішною, привабливою, хорошою, як би йому хотілося...

Позитивне мислення допомагає батькам не зосереджувати свою увагу тільки на дитячих недоліках та помилках, а помічати найменші золоті зернята навіть там, де ніхто інший би й не помітив.

Вправа на рефлексію „Батьківська скарбничка”

Мета: підвести підсумки дня.

Час: 15 хв.

Ресурси: аркуш ватману із зображенням великої скриньки, кольорові кружечки за кількістю учасників тренінгової групи.

Хід проведення

Кожен учасник отримує кружечок, який символізує “скарб” - знання, уміння, навички, отримані впродовж першого дня освітньої програми. Тренер пропонує кожному з учасників написати про здобуті скарби (2 хв.). Учасники по черзі „кладуть скарби” у чарівну скриньку (прикріплюють кружечки на аркуш із зображенням скриньки), коментуючи свою дію.

ДЕНЬ 2

І СЕСІЯ

МодульV. Особистісний простір у сім’ї

Колаж „Правда про права”.

Мета: сприяти усвідомленню потреб, бажань, можливостей, а також прав батьків та дітей у сім’ї.

Час: 40 хв.

Ресурси: 2 великі аркуші паперу, ілюстровані журнали, клей, ножиці, фломастери.

Хід проведення

Етап І. Учасники об’єднуються у дві групи. Перша група створює колаж на тему „Портрет Дитини”, інша – на тему „Портрет Батька” (15 хв.) По завершенні роботи групи презентують свої напрацювання.

Етап ІІ. Учасники продовжують працювати у мікро групах.

Кожна група складає список прав – дитини та батьків (10 хв).

По черзі пропонують права, при чому кожне право може бути внесене в кінцевий список тільки тоді, коли воно прийняте іншою стороною. Кожна сторона має можливість відхилити якесь право або наполягати на його зміні. Ведучий регулює дискусію, по закінченні якої учасники обмінюються своїми думками в колі.

Запитання для обговорення:

• Чи допомогла вправа по-іншому подивитися на світ дорослих та дітей?

• Чи погоджуєтеся Ви з думкою, що не тільки дорослі виховують дітей, а й діти виховують дорослих?

• Чи могли б Ви назвати нові риси характеру, які з’явилися у Вас, завдяки спілкуванню з Вашою дитиною.

На закінчення тренер зачитує “Десять заповідей про права дитини”(див. Додаток 10), а підсумовуючи, використовує інфор-мацію з Додатка 9.

Вправа на активізацію „Веселий масаж”

Мета: провести емоційну та м’язеву релаксацію учасників.

Час: 5 хв.

Хід проведення

Усі учасники стають один за одним, утворюючи велике коло та починають повільно рухатися вперед. Тренер робить певні масажні рухи на спині того, хто йде попереду нього. Відчувши це, учасник намагається повторити ці рухи тому, хто йде попереду і т.д. Коли коло замкнеться і тренер відчує масаж на своїй спині, він змінює свої масажні рухи. Те ж саме послідовно роблять інші учасники. І так декілька разів.

Модельована ситуація „Цигарка”

Мета: продемонструвати роль асертивної поведінки у дотриманні психологічних кордонів.

Час: 5 хв.

Хід проведення

Тренер запрошує одного з учасників і пропонує йому взяти участь у модельованій ситуації.

Модельована ситуація: „Зустрілися дві подруги. Одна з них (тренер) розповідає цікаву історію про „чудо-сигарету”, яку їй вчора пощастило отримати від однокласника. Пропонує разом її спробувати, обіцяючи неймовірні відчуття і відкриття чогось нового й загадкового”.

У розігруванні модельованої ситуації важливо якомога реальніше відтворити бажання вплинути, переконати, здійснюючи психологічний тиск на подругу.

Запитання для обговорення:

• Чи важко було відмовити кращій подрузі? Чому?

• Які саме засоби маніпулювання були застосовані?

• Чи була відстояна власна позиція?

• Що допомогло у відстоюванні власної позиції?

Психогімнастична вправа „Психологічна дистанція”

Мета: сприяти усвідомленню психологічно комфортної дистанції спілкування з різними співбесідниками та розвивати вміння її дотримуватись.

Час: 10 хв.

Хід проведення

Учасники стають у дві шеренги один проти іншого на відстані приблизно 3 м. таким чином, щоб кожен знайшов свою пару у протилежній шерензі. За сигналом ведучого учасники повільно наближаються один до одного. Коли один з учасників відчуває, що відстань достатня для спілкування, і подальше наближення може викликати дискомфорт, він жестом руки зупиняє напарника і говорить: „Стоп”. Далі шеренги зміщуються відносно один одного на одну людину (крайні учасники при цьому переходять в другу шеренгу) і цикл повторюється.

Запитання для обговорення:

• Яка дистанція спілкування виявилася найбільш комфортною?

• Наскільки це залежить від співбесідників?

• Які емоції виникають, якщо дистанція виявляється більш/менш комфортною?

Міні-лекція „Кордони особистості”

Мета: ознайомити з поняттям „ кордони”, сприяти усвідомленню дотримання психологічних кордонів у спілкуванні.

Час: 10 хв.

Хід проведення

Спираючись на результати вправи „Психологічна дистанція” та модельованої ситуації “Цигарка”, тренер виступає перед учасниками із заздалегідь заготовленою міні-лекцією (див. Додаток 11 та Додаток 12).

Групова дискусія „Як навчитися бути асертивним”

Мета: сприяти усвідомленню учасниками мотивів невпевненої поведінки в ситуації тиску з боку оточення, розвивати вміння гідної поведінки.

Час: 10 хв.

Ресурси: фліпчарт, маркери.

Хід проведення

Тренер надає учасникам інформацію стосовно поняття „асертивна поведінка” та її застосування для конструктивної взаємодії з дитиною (Див. Додаток 13). За допомогою мозкового штурму учасники називають причини невміння впевнено сказати: „Ні” в ситуації психологічного тиску з боку оточення (незручно відмовити, страх погіршити стосунки, небажання виглядати невдячним, невихованим тощо).

Тренувальна вправа “Асертивна поведінка”

Мета: розвивати вміння гідно себе поводити, розвивати вміння адекватно висловлювати свої почуття..

Час: 15 хв.

Ресурси: карточки з ситуаціями (див. Додаток 14).

Хід проведення

Об’єднавшись у пари, учасники моделюють ситуації (див. Додаток 14), відпрацьовуючи вміння асертивно себе поводити. Завершуючи обговорення, ведучий знайомить учасників з „Кодексом асертивності”.

Кодекс асертивності

Ти маєш право:

- На повагу з боку інших людей

- Самому вирішувати, що тобі необхідно

- Просити те, що тобі необхідно

- Мати свою думку

- Плакати

- Робити помилки

- Сказати: „Ні”, не почуваючи себе винним за це

- Заявляти про свої потреби

- Встановлювати свої власні приорітети

- Висловлювати свої почуття

- Висловлюватися на свою користь, не почуваючи себе егоїстом

- Змінювати свою думку

- Не залежати від схвалення інших

Творче завдання „Полюби себе ... ”

Мета: виявити рівень самосприйняття та самоповаги учасників та сприяти усвідомленню його впливу на стосунки з дитиною.

Час: 25 хв.

Ресурси: зошит і ручка для кожного з учасників

Хід проведення

Тренер: „У кожного з нас є “внутрішній голос”, передчуття, яке можна визначити словами:

„Я відчуваю...”,

„Я хочу...”,

„Я цього потребую...”,

„Мені це важливо...”.

Чи часто використовуєте ці слова у розмові з дитиною?

Більшість батьків звикають ігнорувати чи не помічати цей внутрішній голос і навіть бояться його. Думка про те, як варто чинити „хорошим батькам”, визначається суспільною думкою, соціальними стереотипами, а не внутрішньою потребою, і батьки, ніби оглядаються на суворого спостерігача в образі сусідів, друзів, родичів, ігноруючи свої власні почуття. Звичайно, сім’я передбачає стосунки, де кожен повинен прислухатися до потреб, інтересів іншого, але не ігноруючи свої власні. Інколи мати, добре орієнтуючись у смаках та уподобаннях чоловіка, сина, не може дати відповіді на запитання: „А чого найбільше хочеться мені?”.

Отже, батьки переживають неприємні почуття через те, що стримують свій внутрішній голос, придушуючи та ігноруючи його. Тому необхідно навчитися звертати увагу на свої потреби та бажання.

Етап І. Завдання. Візьміть ручку і папір дайте відповідь на запитання:

1. Пригадайте усіх людей, про яких ви повинні турбуватися, тобто тих, за кого ви несете відповідальність. Це можуть бути, хто завгодно, включаючи навіть домашніх тварин.

2. Запишіть їхні імена, складаючи список.

Коли учасники виконали завдання, тренер запитує: „Чи включили Ви в цей список себе, якщо так, то котрим у списку?”

Якщо забули про себе, то батьки беруть на себе непосильну ношу турботи про інших, не звертаючи уваги на необхідність так само турбуватися про себе. Якщо включили себе у список, то слід подумати, чи приділяють вони собі стільки ж турботи та уваги, скільки віддають іншим людям?

Етап ІІ. Завдання:

Написати відповідь на запитання: „У чому полягають мої обов’язки щодо дитини?”

Після цього написати відповідь на запитання: „У чому полягають обов’язки моєї дитини щодо мене?”

Порівняти відповіді: “Чи мають батьки та діти взаємні обов’язки?

Тренер: „Не бійтеся час від часу говорити собі такі слова:

Я не повинен(на) присвячувати всього (всю) себе ще будь-кому”.

„Я в боргу тільки перед самим(ою) собою”.

„Я маю право побути на самоті”.

„Я маю право бути щасливим(ою).

„Я маю право вільно розпоряджатися своїм часом”.

Ви повинні надати ці права своєму внутрішньому Я.

Деякі батьки можуть сказати: „Хіба це не егоїстично – турбуватися про себе? Хіба це не аморально? Оточуючі мене осудять”. Проте не обов’язково ставати егоїстами, потрібно лише надати собі рівні права з іншими людьми (і дітьми в тому ж числі).

Метафора „Спрага”

Якщо Вас буде оточувати тисяча вмираючих від спраги людей, а у вас лише порожнє відро, то Ви нічого не зможете зробити, поки не наповните його водою. Навчитися турбуватися про себе, означає наповнювати водою своє відро. Ви зможете дати іншим будь-що тільки в тому випадку, якщо спочатку у вас буде, що дати.

Турбота про себе є благом для Вас і для Вашої дитини”. Тому періодично задавайте собі запитання „А чи дійсно я хочу зараз так вчинити? Це бажання мого Я чи моїх стереотипів?”

ІІ СЕСІЯ

Модуль VI. Усвідомлення наслідків негативної поведінки.

Вправа на активізацію „Дощ”

Мета: забезпечити психоемоційне розвантаження учасників та сприяти створенню позитивної психологічної атмосфери у групі.

Час: 5 хв.

Хід проведення

Учасники стають у коло. Інструкція тренера:

- Чи знаєте Ви, що таке австралійський дощ? Ні! Тоді давайте разом послухаємо, який він. Зараз по колу ланцюжком Ви будете передавати мої рухи. Як тільки вони повернуться до мене, я передам наступні. Слідкуйте уважно!

- В Австралії піднявся вітер (ведучий тре долоні).

- Починає крапати дощ (клацає пальцями).

- Дощ посилюється (почергово плескає долонями в груди).

- Починається справжня злива (плескає руками по стегнах).

- А ось град – справжня буря (тупає ногами).

- Але, що це? Буря стихає (плескає долонями по стегнах).

- Дощ стихає (плескає долонями в груди).

- Рідкі краплі падають на землю (клацає пальцями).

- Тихий шелест вітру (потирає долоні).

- Сонце! (руки піднімає догори).

Інтерактивна міні-лекція „Опис поведінки”

Мета: відпрацювати в учасників навички конструктивного опису поведінки дитини, навчати учасників висловлювати свої почуття без оцінок, невдоволення, образ.

Час: 20 хв.

Ресурси: плакат з правилами „Опис поведінки дитини” (див. Додаток 15).

Хід проведення

Етап І. Тренер знайомить учасників з особливостями конструктивного опису поведінки дитини, використовуючи інформаційне повідомлення (див. Додаток 16).

Етап ІІ. Моделюючи ситуації, які викладені на розданих папірцях, учасники описують поведінку дитини.

Запитання для обговорення:

• Чи допомагає запропонований опис, не критикуючи дитину, вплинути на негативну поведінку дитини?

• Чи важко було виконувати завдання, чому?

Тренувальна вправа „Я-повідомлення”[18]

Мета: формувати вміння ефективно взаємодіяти в спілкуванні, використовуючи „Я-повідомлення”.

Час: 20 хв.

Хід проведення

Етап І. Тренер знайомить учасників з алгоритмом „Я-повідомлення” (див. Додаток 17).

Етап ІІ. Учасники, використовуючи алгоритм „Я-повідомлення”, розігрують модельовані ситуації, конструктивно висловлюючи незадоволення стосовно неприйнятної дитячої поведінки.

Психогімнастична вправа „Концентричні кола”

Мета: розвивати самоповагу та позитивне ставлення до себе.

Час: 15 хв.

Хід проведення

Учасники, розрахувавшись на 1-2, об’єднуються в дві групи. Перша група створює внутрішнє коло, друга – зовнішнє коло. Всі повертаються один до одного обличчям, утворюючи пари. Учасники, спілкуючись у парах, закінчують речення:

1. Мені подобається у моїй зовнішності...

2. Мої найбільші досягнення...

3. Мені б хотілося...

4. Моя ціль у житті...

5. Ти досягнеш своєї мети, тому що...

Після обговорення кожного речення учасники зовнішнього кола роблять крок вліво, таким чином, створюючи нові пари.

Мозкова атака „Мета покарання”

Мета: сприяти усвідомленню значення та мети покарання, його вплив на становлення особистості дитини.

Час: 25 хв.

Ресурси: аркуш ватману, кольорові маркери.

Хід проведення

Тренер говорить, що існують ситуації, коли дитина робить щось не так. Важливою є наша реакція на таку поведінку. Якщо реакція відсутня, то це означає, що ми згідні з нею.

Тренер запитує учасників:

o Чи караєте Ви своїх дітей?

o З якою метою Ви їх караєте ?

Тренер записує відповіді на останнє запитання на аркуші паперу.

До уваги тренера!

Необхідно визначити мету, з якою батьки використовують покарання. Це може бути наступне: для безпеки, для профілактики, щоб дитина відрізняла добро від зла, так діти вчаться відповідальності, щоб захистити дитину від злих наслідків її поганої поведінки тощо.

Робота у малих групах „Наслідки покарань”

Мета: визначити основні види покарань та стереотипні підходи щодо їх використання.

Час: 45 хв.

Ресурси: чотири аркуші А3, кольорові маркери.

Хід проведення

I етап. Тренер об’єднує учасників у чотири групи за назвами улюблених дитячих занять: „Гратися, співати, малювати, фантазувати...” Групи отримують завдання: написати види покарань та визначити серед них, які є найбільш ефективними та популярними.

Далі групи презентують результати своєї роботи.

Запитання для обговорення:

• Які думки та почуття у вас виникали при виконанні даної вправи?

• Які висновки можна зробити?

II етап. Далі тренер, імпровізуючи, програє ситуації найбільш популярних видів покарання, де у ролі “неслухняних дітей” опиняються учасники тренінгу. Після цього учасники, які були включені у такі модельовані ситуації, діляться враженнями стосовно того

§ що їм хотілося робити у ситуації змодельованого покарання (поведінка),

§ що вони переживали (почуття),

§ що вони думали у цей час (думки).

Всі відповіді записуються на аркуші Фліпчарту у три колонки відповідно.

III етап. Далі тренер порівнює ці записи із тими, які були зроблені, коли обговорювалася мета покарання. І всі разом переконуються, що ні одна причина, заради якої карають дітей, не досягається в результаті покарання. Оскільки у дітей, як правило, виникають думки, почуття, поведінка, далекі від тих, які є метою покарання. Більше того у них часто закріплюється негативна поведінка, що сприяє формуванню небажаних рис характеру. Підсумовуючи, тренер використовує Додаток 18.

IV етап. Тренер пропонує кільком учасникам потренуватися, розглядаючи ситуації на картках (див. Додаток 19).

ІІІ СЕСІЯ

Модуль VI. Емоції та поведінка дитини.

Творче завдання „Асоціативний ряд”

Мета сприяти усвідомлення і розумінню суті поняття „емпатія”, розширити його змістовне поле.

Час 10 хв.

Ресурси: аркуш паперу на фліпчарті, кольорові маркери.

Хід проведення

На фліпчарті по вертикалі записується слово “емпатії”.

Тренер пропонує учасникам скласти асоціативний ряд до слова „емпатія” так, щоб кожне слово-асоціація відображало зміст поняття „емпатія” і починалося на одну з букв цього слова.

Учасники висловлюють власні думки стосовно розуміння слова „емпатія”, його значення у спілкуванні людей.

ЕМПАТІЯ (від грец. empatheia – співчуття, співпереживання) визначається як розуміння емоційного стану, проникнення-вчування в переживання іншої людини. У психології емпатія розглядається як здатність розуміти внутрішній стан іншої людини, або як уміння перейматися переживанням іншого, відтворюючи модальність емоційного стану співрозмовника.

Люди, які мають високий рівень емпатії – емоційні, оптимістичні, зацікавлені іншими, пластичні, легко будують взаємини з людьми. Ті, хто має низький рівень емпатії – ригідні, інтроверти, стримані, егоцентричні. Особистості такого типу завжди відчувають труднощі під час спілкування з іншими, важко ідуть на контакт. Співпереживання – це перенесення себе на місце іншого, вміння уявити й відчути емоційний стан іншої людини. Співпереживання дарує людині почуття, які переживає співбесідник, це збагачує її внутрішній світ.

Рольова ситуаційна гра „Коло”

Мета: сприяти розумінню ролі емпатійного реагування у спілкуванні.

Час 20 хв.

Хід проведення

Тренер пропонує 5-ом учасникам вийти за двері і кожному пропонує продемонструвати прояв якогось почуття чи емоційного стану за допомогою міміки і жестів.

Ситуації:

Ти сумуєш, тому що поїхала твоя подруга.

Ти щаслива від того, що здала екзамен.

Ти здивований, побачивши чудову картину.

Ти боїшся зайти в кабінет до стоматолога.

Ти закоханий в однокласницю.

Ведучий всім іншим учасникам дає завдання стати у коло і при демонстрації емоційних станів того учасника, що зайде в кімнату, ніяк не реагувати, - ні словами, ні мімікою, ні жестами.

Далі один із учасників заходить у кімнату і демонструє емоційний стан (як правило, з надією побачити реакцію оточення і бажанням, щоб учасники скоріше відгадали емоцію, яку він демонструє).

Витримавши паузу, ведучий дає сигнал, плеснувши в долоні. Лише тоді всі учасники вгадують, яка була продемонстрована емоція.

Коли вгадали емоцію, учасник приєднується до всіх і стає в коло. Так вправа продовжується, доки всі п’ять учасників не продемонструють свої емоційні стани.

Запитання для обговорення:

1. До кожного із п’яти учасників: Як ви почувалися, коли, демонструючи емоційний стан, ви не відчували підтримки чи якоїсь реакції від інших учасників?

1. Опишіть ваші почуття, коли нарешті ви побачили реакцію оточення на ваш емоційний стан.

2. До всієї групи: Які висновки можна зробити після виконання даної вправи?

Ведучий підсумовує, що розіграні ситуації показують, яке значення має у спілкуванні емпатійне реагування. Коли, спілкуючись з людьми, ми зустрічаємо байдужість і нерозуміння, нас опановує роздратування, розгубленість і небажання далі контактувати з цією людиною. Навпаки, коли ми бачимо прийняття, співчуття, включеність у розмову, розуміння наших переживань, нам хочеться в подальшому продовжувати стосунки з цією людиною і так само розуміти і підтримувати її.

Модельована ситуація „Дитина повернулася зі школи”

Мета: показати вплив неемпатійного реагування батьків на поведінку дитини.

Час: 5 хв.

Хід проведення

Тренери розігрують модельовану ситуацію. Один тренер грає роль мами, що порається на кухні, а інший – семирічної доньки, котра повернулася зі школи.

- Мамо, мамо, я повернулася зі школи, - щасливо повідомляє Оленка.

- Добре, доню, мий руки і сідай обідати, - говорить, не обертаючись і не відриваючись від своєї роботи мама.

- Мамо, я тобі хочу стільки розповісти! Що сьогодні у школі було!!! Підстрибує дівча, бажаючи привернути увагу мами.

- Добре, добре, сідай, зараз будемо обідати, - мама зосереджено далі займається господарськими справами, залишаючи доньку на самоті зі своїми переживаннями.

Після декількох спроб привернути увагу мами, донька повертається і йде геть...

Запитання для коментування :

• Поділіться враженнями від побаченого.

• Чи проявляє мама свою любов до дитини, як саме?

• Про задоволення яких потреб дитини вона більше всього піклується?

• Що для дитини в даний момент є найважливішим?

Тренер підводить підсумок: „Для дитини дуже важливе піклування мами та її турбота, і насправді таким чином мама проявляє свою любов. Але на даний момент мама не враховує важливої для дитини потреби – бути почутою. А мама доньку не тільки не чує, не бачить, не може спільно порадіти хай навіть незначним, але таким важливим для дитини подіям!

Ось Вам типова сімейна ситуація. Дитина знайшла жабку. Таку зелену, з плямками, а як вона кумедно стрибає! Радості дитини немає меж! „Негайно викинь, забруднишся!” – з огидою кричить мама. Ось вам і “емпатійне реагування”.

Або ще приклад: п’ятнадцятилітній підліток страждає від нерозділеного кохання до однокласниці. А мама йому: „Не забивай голову дурницями! Краще про уроки думай!” Якраз, тепер він так і зробить – піде і сяде за уроки. Саме так і буде. Адже мама «вміє переконувати»...

Міні-лекція „Алгоритм емпатійного реагування”

Мета: познайомити учасників з алгоритмом емпатійного реагування.

Час: 10 хв.

Ресурси: на великих аркушах паперу занотовані ключові моменти інформаційного повідомлення.

Хід проведення

Тренер знайомить учасників з алгоритмом емпатійного реагування (див. Додаток 20).

Рольова гра „Ситуації”

Мета: сприяти розвитку в учасників навичок емпатійного реагування.

Час: 60 хв.

Ресурси: картки із ситуаціями (див. Додаток 21)

Хід проведення

Тренер об’єднує учасників у чотири групи за допомогою 4 розрізаних листівок. Об’єднуючись, учасники повинні з різних частин скласти цілу листівку з відповідним зображенням. Дає кожній групі завдання програти ситуацію, використовуючи алгоритм емпатійного реагування, пропонуючи описані на картках ситуації.

Після підготовки (15 хв.) учасники програють ситуації по черзі. Далі тренер проводить обговорення у загальному колі.

Запитання для коментування :

• Як почувалася дитина, коли бачила таку реакцію батьків?

• Чи легко було батькам застосовувати алгоритм емпатійного реагування?

• Чому важливіше говорити дитині про ті почуття, які вона зараз переживає, ніж їх придушувати?

ІV СЕСІЯ

Вправа на активізацію „Коли я...”

Мета: визначити різні емоційні стани людини, сприяти створенню позитивного психологічного мікроклімату в групі, активізувати увагу учасників.

Час: 10 хв.

Ресурси: м’яч.

Хід проведення

І етап. Учасники стають у коло. По черзі називають будь-яку емоцію, почуття (напр. роздратування, радість, хвилювання, страх, відчай, щастя, агресія, здивування і т.д.).

ІІ етап. Ведучий промовляє слова: „Коли я ...(називає будь-яку ситуацію), то відчуваю...” і кидає м’яч комусь із учасників. Той учасник, який піймав м’яч, називає свою емоцію. Таким чином, виходить завершене речення. (Наприклад: „Коли я зранку прокидаюся, то відчуваю... радість”.

Групова дискусія „Емоції дитини”

Мета: сприяти усвідомленню і розумінню складного емоційного світу дитини та недоцільності оцінювального ставлення до різних дитячих емоційних реакцій.

Час: 20 хв.

Ресурси: картки з позначеннями назв різних емоцій.

Хід проведення

I етап. Тренер пропонує учасникам подумати і дати відповідь на запитання:

Чи є хороші і погані почуття?

Після того як учасники висловляться, тренер підсумовує відповіді і пропонує розглянути картки трьох кольорів (рожевого, жовтого та зеленого), на яких записані різні емоції (див. Додаток 22). Далі звертається до слухачів з проханням розділити картки із записаними на них емоціями на дві купки:

на одну – картки з “хорошими” емоціями,

а на другу – з “поганими”.

Слухачі, зазвичай, активно дискутують, проте розділяють усі картки приблизно на дві однакові купки.

II етап. Ведучий, підсумовуючи, відзначає неоднозначність і відносність поділу усіх емоцій і почуттів на “хороші” та “погані”.

Насправді, ми дуже часто керуємося стереотипними настановами щодо тих чи інших емоцій, які переживають наші діти. Нам хочеться, щоб наші діти переживали “позитивні” емоції і не проявляли “негативних”.

Проте емоції лише вказують на те, що у даний час важливо для дитини, які потреби у неї задоволені, а які потребують цього. Це своєрідні сигнали для нас про те, що відбувається у внутрішньому світі дитини. Усі емоційні переживання – це природні реакції на різні життєві ситуації, які значущі для неї. Тому усі почуття дитини можна схвалити. Проте схвалення почуттів не означає схвалення поведінки! Усі почуття можна схвалити, але поведінку треба формувати або модифікувати.

III етап. Далі тренер звертає увагу учасників на колір карток, на яких написані емоції і пропонує відповісти на запитання:

• Як Ви думаєте, чому саме ці емоції написані на картках рожевого кольору?

• Як Ви думаєте, чому саме ці емоції написані на жовтого кольору?

• Як Ви думаєте, чому саме ці емоції написані на картках зеленого кольору?

Узагальнюючи відповіді, тренер звертає увагу на те, що емоційна сфера дитини розвивається і ускладнюється, починаючи від народження. З деякими емоційними реакціями дитина народжується (емоції, які записані на картках рожевого кольору), у ранньому онтогенезі формуються складніші емоційні переживання (емоції, які записані на картках жовтого кольору), пізніше, з досягненням зрілого віку – вищі почуття (моральні, інтелек-туальні, естетичні, патріотичні тощо) (емоції, які записані на картках зеленого кольору).

Запитання для коментування:

• Які думки, коментарі хотіли б Ви висловити з приводу даної інформації?

Насамкінець, тренер підсумовує сказане, використовуючи інформацію з Додатку 23.

Психогімнастична вправа „Як зняти стрес”

Мета: допомогти учасникам у пошуку різних методів психологічного розвантаження.

Час: 30 хв.

Ресурси: надувні кульки.

Хід проведення

Тренер кожному учаснику роздає по одній надувній кульці.

Пропонує пригадати ті ситуації у стосунках з дитиною, які викликають в них роздратування, гнів, розпач, незадоволення, безсилля. У колі кожен учасник по черзі називає ситуацію, після чого один раз надуває свою кульку.

Учасники, які у стосунках зі своєю дитиною відчувають такі ж труднощі, надувають свою кульку.

Коли всі учасники проговорять ситуації, тренер просить всіх звернути увагу на свою кульку і порівняти її зі стресом, який виникає через накопичення різних негативних емоцій.

Які саме методи психологічного розвантаження Ви застосовуєте, щоб зняти напругу, що могли б запропонувати.

Тренер пропонує кожному з учасників назвати свій метод, здуваючи кульку. Якщо інші учасники також використовують цей метод, або могли б його використовувати в майбутньому, також поступово здувають свою кульку.

Тренер узагальнює почуту інформацію і пропонує як один із методів зняття емоційної напруги та розслаблення, - читання з дітьми медитаційних казок.

Вправа на релаксацію „Добра тварина”

Мета: сприяти створенню позитивної психологічної атмосфери в групі, розвивати вміння розслаблятися.

Час: 10 хв.

Хід проведення

Учасники встають в коло і беруться за руки. Ведучий тихим голосом говорить: „Ми – одна велика добра тварина. Давайте послухаємо, як вона дихає. А тепер подихаємо разом”. Вдих – всі роблять крок вперед, видих – всі роблять крок назад. Вдих – всі роблять два кроки вперед, видих – всі роблять два кроки назад.

„Тварина не тільки так дихає, так само чітко та рівномірно б’ється її велике добре серце.” Стук – крок вперед, стук – крок назад і т. д. „Ми забираємо із собою дихання і стук серця цієї тварини”.

Рефлексія дня „SMS- повідомлення.”

Мета: підвести підсумки дня

Час: 10 хв.

Хід проведення

Тренер пропонує кожному з учасників написати стисле SMS-повідомлення для значущої людини про те, що було найважливішим у сьогоднішньому дні. Далі учасники по черзі зачитують свої повідомлення.

Після цього тренер дякує групі за спільну роботу і пропонує виконати вдома домашнє завдання, а саме скласти „Словничок емоцій” (пригадати якомога більше назв різних емоцій та почуттів).

ДЕНЬ 3

І СЕСІЯ

Модуль VIII. Діалогічна взаємодія в сімейних конфліктах

Рефлексія попереднього дня „Зворотній кадр”

Мета: налаштувати учасників на роботу, з’ясувати особливості сприймання і засвоєння матеріалу попереднього дня.

Час: 15 хв.

Ресурси: аркуш ватману, маркери

Хід проведення

Учасники за допомогою мозкового штурму пригадують вправи вчорашнього дня у зворотному напрямку, тобто від останньої до першої. Тренер записує назви цих вправ на аркуші Фліпчарту, починаючи знизу.

Запитання для обговорення:

• З якою метою ми проводили рефлексію вчорашнього дня?

• Чому ми розпочали роботу з пригадування того, що відбувалося вчора?

Робота у малих групах „Правила в моїй сім’ї”

Мета: виявити правила, які існують у сім’ї, і сприяти усвідомленню їх значення для створення позитивної сімейної атмосфери.

Час: 20 хв.

Ресурси: аркуш ватману, маркери

Хід проведення

Тренер просить учасників дати відповіді на такі запитання:

- Що таке правила? Наведіть приклади правил.

- Для чого в нашому житті існують правила?

- Чи існують правила у Вашій родині? Які саме? Назвіть їх.

Далі тренер об’єднує учасників у пари та просить протягом 5 хвилин розповісти один одному про правила, які існують в їхніх родинах. Після цього один з учасників пари, підсумовуючи сказане, повідомляє це в загальному колі, а тренер записує на аркуші правила, які існують у сім’ї.

Запитання для обговорення:

• Які правила ви б хотіли додати?

• Що дає нам виконання даної вправи?

Міні-лекція „Етапи діалогічної взаємодії у вирішенні конфліктних ситуацій”

Мета: ознайомити учасників з підходом „Шість кроків методу без поразок” (З.Шпєвак) [21] та узагальнити знання, одержані впродовж тренінгу щодо особливостей побудови конструктивної діалогічної взаємодії.

Час: 20 хв.

Ресурси: проектор та плівки з опорним конспектом лекції (див. Додаток 24).

Запитання для обговорення:

• Які думки, коментарі, можливо, заперечення Ви хотіли б висловити?

Вправа на активізацію „1-2-3-4-5”

Мета: сприяти зняттю емоційної напруги та створенню сприятливих умов для подальшої роботи в групі.

Час: 5 хв.

Хід проведення

Тренер говорить умови гри: „Коли я буду називати певні цифри, вам потрібно буде виконувати відповідні їм дії:

„один” – плеснути в долоні перед собою,

„два” – плеснути в долоні за спиною,

„три” – плеснути в долоні над головою,

„чотири” – плеснути долонею правої руки в долоню сусіда праворуч, лівої – в долоню сусіда ліворуч,

„п’ять” – плеснути в долоні сусідів так, щоб права рука опинилася зверху на руці сусіда, а ліва рука опинилася знизу.”

На етапі тренування, тренер називає цифри, не поспішаючи і виправляючи помилки учасників. Далі – називає цифри швидко. Хто помилився – виходить з гри.

Рольова гра „Вирішення сімейної проблеми”

Мета: відпрацювати вміння конструктивної діалогічної взаємодії.

Час: 30 хв.

Хід проведення

До уваги тренера!

Дана вправа виконується за методом „Акваріум”, коли в центрі групового кола створюється мале коло учасників рольової гри. Таким чином, усі інші учасники мають змогу спостерігати за подіями, що відбуваються в колі. Аналізувати дану конфліктну ситуацію та її вирішення слід за допомогою прийому „Шість кроків методу без поразок”.

Етап І. За бажанням 5 учасників сідають у „внутрішньому колі”. Їм пропонується розіграти будь-яку проблемну сімейну ситуацію та спроби вирішення цієї ситуації за допомогою підходу „Шість кроків методу без поразок”, повністю повторюючи всі його етапи. Всі задіяні учасники придумують проблемну сімейну ситуацію та розподіляють між собою ролі (7 хв.).

Етап ІІ. Учасники у „внутрішньому колі” розігрують проблемну ситуацію. Після цього як учасники-глядачі, так і учасники-актори аналізують, фіксуючи правильні та хибні стратегії у вирішенні проблемної ситуації.

Запитання для обговорення:

- до всіх учасників:

• Чи вдалося учасникам, використовуючи підхід „Шість кроків методу без поразок”, вирішити дану проблемну ситуацію?

- до учасників в малому колі:

• З якими труднощами ви зустрічалися виконуючи власну роль?

- до учасників, що виконували роль дітей:

• Чи почувалися ви залученими до спільного вирішення сімейної проблеми?

ІІ СЕСІЯ

Модуль IX. Підсумки.

Психогімнастична вправа на активізацію „Зміна місця”

Мета: підвищити психоемоційний тонус учасників освітньої програми, сприяти усвідомленню власної батьківської ролі щодо дитини.

Час: 10 хв.

Хід проведення

Зі словами: „Поміняйтесь місцями ті, хто...”, ведучий починає вправу. Учасники, що мають названу ознаку, міняються місцями. Той, хто не встигне зайняти вільне місце, стає ведучим.

Інструкція може змінюватися:

„Поміняйтеся місцями ті, хто в дитинстві...”

„Поміняйтеся місцями ті, хто, спілкуючись зі своєю дитиною...”

„Поміняйтеся місцями ті, хто вважає своєю сильною батьківською рисою...”

„Поміняйтеся місцями ті, хто хотів би розвинути в собі таку якість як ”

Творче завдання „Коло часу”

Мета: сприяти усвідомленню батьками необхідності спільного проведення часу з дітьми.

Час: 20 хв.

Ресурси: аркуші білого кольору А-4(за кількістю учасників), на яких намальоване коло.

Хід проведення

Тренер пропонує учасникам поділити намальоване на аркуші паперу коло (24 години) у відповідності до власного типового режиму дня, розподілу усіх цих годин на виконання будь-якої діяльності - роботи, відпочинку, спілкування тощо. Аналізуючи своє коло, кожен учасник відзначає ті години, які він проводить зі своєю дитиною: грається, допомагає у вивченні уроків, розмовляє, гуляє. Потрібно цей час позначити особливим кольором на діаграмі.

Запитання для обговорення:

• Чи допоміг даний аналіз діаграми краще усвідомити, скільки часу насправді Ви проводите з дитиною?

• Як багато часу Ви приділяєте собі?

• Проаналізуйте, як можна за рахунок інших справ збільшити час для себе та для своєї дитини?

Робота у малих групах „Особливий час”

Мета: сприяти генеруванню ідей щодо різних форм проведення спільного часу батьків і дітей, а також розумінню учасниками враховувати вікові особливості дитини при проведенні з нею спільного часу.

Час: 30 хв.

Ресурси: аркуші А-3, кольорові маркери.

Хід проведення

Тренер об’єднує учасників у групи за назвами іграшок „лялька”, „дзиґа”, „м’яч”, „машинка”. Учасники, отримавши картки з назвами іграшок, повинні тільки за допомогою жестів показати їх, таким чином, об’єднавшись у групи.

Тренер дає завдання кожній групі написати якомога більше варіантів проведення спільного часу з дітьми різного віку(20 хв):

І група – від народження до 3 років;

ІІ група – 4 - 6 років;

ІІІ група – 7- 10 років;

ІV група – 11 - 15 років.

Один з учасників презентує напрацювання групи (10 хв.).

Тренер підсумовує думки і судження учасників.

Творче завдання „Вірш про себе”

Мета: розвивати позитивне ставлення до себе, почуття власної гідності.

Час: 20 хв.

Ресурси: бланки з незакінченими реченнями (див. Додаток 25).

Хід проведення

Тренер роздає кожному учаснику бланк із незакінченими реченнями (див. Додаток 25) і просить написати „Вірш про себе”, продовжуючи перші його рядки.

По завершенні роботи учасники за бажанням читають свої вірші та обмінюються враженнями щодо почуттів, думок стосовно виконання даного завдання.

Історія для натхнення

Мета: показати важливість батьківського часу для дитини та сприяти усвідомленню ролі батьківства на ціннісно-емоційному рівні.

Час: 10 хв.

Хід проведення

Тренер розповідає історію для натхнення: „Якось один чоловік повернувся пізно додому з роботи, як завжди втомлений і знервований та побачив, що на порозі його чекає п’ятирічний син.

- Тату, можна в тебе щось спитати?

- Звичайно, що сталося?

- Тату, а яка в тебе зарплатня?

- Це не твоя справа! - обурився батько. - І навіщо це тобі?

- Будь ласка, ну скажи, скільки ти отримуєш за годину?

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5