Ефективне функціонування сучасного ринку знаходиться в прямій залежності від постійно змінної ринкової середи. Одним з головних елементів є ринкова інфраструктура, яка являє собою систему підприємств і організацій, забезпечуючи рух товарів, послуг, грошей, цінних паперів і т.п. До таких закладів відносять товарні та фондові біржі.

Найбільш масштабнішим завданням економічної активності держави в слабкому нестабільному ринковому господарстві України є діяльність по стабілізації економічного розвитку суспільства. Формою її реалізації виступає фактичний образ діяльності держави , перетворений в економічну політику, яка охоплює усі сфери економічних відносин в країні. Одним із найважливіших напрямків її діяльності є регулювання збалансованості попиту і пропозиції на національному ринку України.

Мета курсової роботи - найбільш ширше розкриття теми правового регулювання фондової та товарної бірж, бо існують деякі актуальні проблеми, пов’язані з регулюванням ринка. Їх корені - у відсутності сильної, розвиненої нормативної бази, та інших проблемах, які посилюються на складній, іноді провокуюче суперечливій політико-соціальній атмосфері нашого молодого демократичного суспільства, яке знаходиться під гнітом напівкримінальної ситуації політичних подій сьогодення, що підсилюється кризою державної влади. Важливість наукової розробки теми була помічена спеціалістами вчасно, тому мені було цікаво працювати з достатньою кількістю теоретичного матеріалу, представленого в підручниках господарського права для вищих начальних закладів, а особливо хочу виділити таких авторів: «Правове й организаційно-економічне регулювання господарської діяльності» за ред. Жука Л. А. та «Господарське право»: Навч. посібник / Л.А. Жук, І.Л. Жук, О.К. Неживець.

При підготовці курсової роботи мою увагу захопив світовий досвід, накопичений промислово-розвиненими країнами у процесі становлення і розвитку фондової та товарної бірж як одного з найважливіших сегментів національного ринку. Була зроблена спроба розглянути аспекти діяльності бірж, їх сутність, значення, складові та їх місце в національному господарстві.

Глава 1. ТОВАРНА БІРЖА ЯК ОСОБЛИВИЙ ОБ'ЄКТ ГОСПОДАРЮВАННЯ

1.1. Біржа, її суть, функції і права

Ефективне функціонування сучасного ринку знаходиться в прямій залежності від постійного відтворення ринкового середовища. Важливим його елементом с ринкова інфраструктура, які являє собою систему підприємств і організацій, що забезпечують рух товарів, послуг, грошей, цінних паперів, робочої сили. До таких установ належать товарна і фондова біржі.

Біржа — це постійно діючий ринок масових взаємозамінних товарів (цінних паперів, перевезень), що передбачає свободу товарного виробництва, конкуренції і цін.

Виникнення біржового співтовариства у нас пов'язано з необхідністю певної централізації операцій обміну. Формування ринкових відносин посилило роль одного з елементів інфраструктури ринку — бірж.

Поява біржі пов'язана розвитком таких форм оптового ринку, як базари (локальний ринок), ярмарки й аукціони.

Локальний ринок — ринок, властивий даному місцю, що не виходить за визначені межі.

Ярмарок — великий торг, якому характерні такі ознаки: організовується періодично, але, як правил, в одному і тому ж місці; гласність проведення торгів; покупцем виступає посередник, а не кінцевий споживач.

Аукціон — публічна торгівля товарами або майном у попередньо обумовленому місці, угода на аукціоні викладена в письмовій або усній формі, але з покупцем, який запропонував найбільшу ціну.

Біржа — вища форма оптового ринку, що також має специфічні риси:

· наявність певної системи постійно діючих органів і правил. Це дозволяє вважати біржу організованим оптовим ринком;

· біржові торги відбуваються без пред'явлення тих товарно-матеріальних цінностей, що є предметом біржової угоди;

регулярність поновлення торгів;

· біржа є барометром цін, на ній у результаті сформованого співвідношення пропозиції та попиту формуються реальні ринкові рівноважні ціни;

· біржа — об'єднання торговців і біржових посередників, які спільно оплачують витрати щодо організації торгів, установлюють правила торгівлі, визначають санкції за їх порушення;

• абсолютна більшість бірж — це неприбуткові організації, члени біржі отримують вигоду не від її функціонування, а від участі в торгах.

Основне завдання біржі — не постачання економіки сировиною, капіталом, валютою, а організація, упорядкування, уніфікація ринків сировини, капіталу і валюти.

Біржа (від лат. слова — гаманець) — установа, в якій здійснюється купівля-продаж цінних паперів, валюти, масових товарів, що продаються за стандартами або зразками.

Біржа має організаційну, економічну і юридичну основу.

Біржа, з погляду організаційної основи — це добре обладнане ринкове місце, надане брокерам і дилерам, тобто професіоналам біржової справи.

З економічної точки зору — це організований у визначеному місці, регулярно діючий за встановленими правилами оптовий ринок, на якому відбувається торгівля цінними паперами, оптова торгівля за зразками і стандартами, за договорами і контрактами на їхнє постачання в майбутньому, а також продаж валюти і рідкісноземельних металів за цінами, офіційно встановленими на основі попиту та пропозиції.

З юридичного боку біржа с юридичною особою, що володіє відособленим майном вона може бути позивачем і відповідачем у суді, господарському (третейському) державному суді.

Згідно з Законом України «Про товарну біржу» від 10 грудня 1991 року, товарна біржа — організація, що поєднує юридичних і фізичних осіб, які займаються виробничою, комерційною й іншими видами діяльності з метою надання послуг при укладанні біржових угод, установлення товарних цін, попиту та пропозиції товарів, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов'язаних з ним торговельних операцій.

Товарна біржа є особливим суб'єктом господарювання, який надає послуги в укладенні біржових угод, виявленні попиту і пропозицій на товари, товарних цін, вивчає, упорядковує товарообіг і сприяє пов'язаним з ним торговельним операціям, яка є юридичною особою, діє на засадах самоврядування і господарської самостійності, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банку, печатку зі своїм найменуванням.

Товарна біржа створюється на основі добровільного об'єднання зацікавлених суб'єктів господарювання. Засновниками і членами товарної біржі не можуть бути органи державної влади та органи місцевого самоврядування, а також державні і комунальні підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримуються за рахунок Державного бюджету України або місцевих бюджетів.

Заснування товарної біржі здійснюється шляхом укладення засновниками угоди, яка визначає порядок її створення, склад засновників, їх обов'язки,

розмір і строки сплати пайових, вступних та періодичних внесків. Засновники сплачують пайовий внесок.

Товарна біржа діє на підставі статуту, що затверджується засновниками біржі і не може займатися комерційним посередництвом, не має на меті одержання прибутку і здійснює свою діяльність за принципами рівноправності учасників біржових торгів, публічного проведення біржових торгів, застосування вільних (ринкових) цін. На початку 90-х років у країнах, де функціонує ринок, нараховувалося близько 50 товарних бірж із загальним оборотом понад 10 трильйонів доларів, що складає 25% їх валового національного продукту. На них реалізується продукція понад 60 найменувань. У країнах з розвинутою ринковою економікою товарні біржі здебільшого функціонують як безприбуткові асоціації, звільнені від сплати корпоративного прибуткового податку. Головними статтями їх доходу є: засновницькі, пайові внески і відрахування організацій, що утворюють біржу; доходи від надання послуг членам біржі й інших організацій.

Товарна біржа України діє на основі самоврядування, господарської самостійності, є юридичною особою, має своє майно, самостійний баланс, власні розрахункові, валютний та інші рахунки в банках, печатку зі своїм найменуванням.

Товарні біржі України не займаються комерційним посередництвом, не отримують прибуток. Метою їх діяльності є надання послуг від свого імені.

Регламентується діяльність товарної біржі Законом України «Про товарну біржу», чинним законодавством України, статутом біржі, правилами біржової торгівлі і біржовим арбітражем. Закон України «Про товарну біржу» спрямований на врегулювання відношень щодо створення і діяльності товарних бірж, біржової торгівлі і забезпечення правових гарантій діяльності на товарних біржах.

Функції товарної біржі:

• організація ринку сировини за допомогою біржового механізму. Біржа створює необхідні умови учасникам біржових торгів у їх проведенні;

· регулювання оптового товарообігу на основі ринкових законів;

· забезпечення концентрації попиту та пропозиції в єдиному місці;

· товаропровідна функція, тобто купівля і продаж реального товару;

· здійснення кваліфікованого посередництва між продавцями і покупцями товарів;

· зближення продавців і покупців у просторі і часі;

· формування і регулювання біржових цін. Біржова ціна встановлюється в процесі її котирування, що розглядається як найбільш важлива функція біржі.

Котирування цін — це реєстрація біржових цін за біржовими правилами з їх наступною публікацією;

· стабілізація цін на біржовий товар через механізм біржової спекуляції або гри на підвищення і зниження цін;

· вироблення товарних стандартів, установлення сортів, реєстрація марок фірм, допущених до біржової торгівлі;

· арбітражна діяльність — врегулювання всіляких суперечок і розбіжностей між сторонами — учасниками біржової торгівлі;

· біржове страхування учасників бірж, торгівлі (хеджування) від несприятливих коливань цін;

· інформаційна діяльність — біржа здійснює збір і обробку ринкової інформації, є інформаційним центром ринку щодо виробництва біржового товару, динаміки попиту на товар, цін на біржових та інших ринках;

• боротьба з проявами монополізму на товарному ринку.

Згідно з викладеними функціями товарні біржі діють за певними принципами, користуються правами і мають установлені законом зобов'язання.

Товарна біржа мас право (ст. 280 ГКУ):

• встановлювати згідно з чинним законодавством
пісні правили біржової торгівлі і біржового арбітражу, що є обов'язковими для всіх учасників торгів;

• створювати підрозділи біржі і затверджувати положення про них;

· розробляти з урахуванням державних стандартів власні стандарти і типові контракти;

· зупинити на якийсь час біржову торгівлю, якщо ціни біржових договорів протягом дня відхиляються більше, ніж на визначену біржовим комітетом (радою біржі) величину;

· встановлювати вступні і періодичні внески для членів біржі, плату за послуги, надані біржею, інші грошові збори;

· встановлювати і стягувати згідно із статутом біржі плату за реєстрацію договорів на біржі, штрафи й інші санкції за порушення статуту біржі і біржових правил;

· створювати арбітражні комісії для вирішення спорів щодо торговельних договорів;

· укладати міжбіржові договори з іншими біржами, мати своїх представників на них, у тому числі на біржах, розміщених за межами України;

· вносити в державні органи пропозиції з питань, що стосуються біржової діяльності;

· видавати біржові бюлетені, довідники й інші інформаційні і рекламні видання;

· здійснювати інші функції, передбачені статутом біржі.

Товарна біржа зобов'язана:

· створювати умови для проведення біржової торгівлі;

· регулювати біржові операції;

· регулювати ціни на товари, що допускаються до обігу на біржі;

· надавати членам і відвідувачам біржі організаційні, інформаційні та інші послуги;

• забезпечувати збір, обробку і розповсюдження інформації, що стосується кон'юнктури ринку.

Стаття 4 Закону України «Про товарну біржу» визначає обов'язки цієї організації: створення необхідних умов для біржової торгівлі, регулювання біржових операцій, регулювання цін на підставі співвідношення пропозиції та попиту на товари, що обертаються на біржі. Також біржа зобов'язана надавати організаційні й інші послуги членам і відвідувачам біржі, здійснювати збір, обробку і поширення інформації, пов'язаної з кон'юнктурою ринку.

Правовий режим Правил біржової торгівлі регулює стаття 17 Закону «Про товарну біржу». Правила біржової торгівлі розробляються згідно з чинним законодавством і є основним документом, що регламентує порядок здійснення біржових операцій, ведення біржової торгівлі і вирішення суперечливих питань. Правила біржової торгівлі затверджуються загальними зборами членів товарної біржі або органом, ними уповноваженим.

Правила біржової торгівлі визначають: термін і місце проведення біржових операцій; склад учасників біржових торгів і сукупність вимог, що пред'являються до них; порядок здійснення і реєстрації біржових операцій; порядок визначення і розмір плати за користування послугами біржі; відповідальність учасників і працівників біржі за невиконання або неналежне виконання правил біржової торгівлі; інші положення, встановлені органами управління біржі.

Правила біржової торгівлі розробляються відповідно до законодавства і є основним документом, що регламентує порядок здійснення біржових операцій, ведення біржової торгівлі та розв'язання спорів з цих питань, які затверджуються загальними зборами товарної біржі або органом, ними уповноваженим.

Біржовими торгами є торги, що публічно і гласно проводяться в торговельних залах біржі за участі членів біржі по товарах, допущених до реалізації на біржі в порядку, встановленому правилами біржової торгівлі.

Біржові операції дозволяється здійснювати тільки членам біржі або брокерам громадянам, зареєстрованим на біржі відповідно до її статуту для виконання доручень членів біржі, яких вони представляють, щодо здійснення біржових операцій.

На товарній біржі забороняються: купівля-продаж товарів і контрактів з метою впливу на динаміку цін (тобто навмисна їх скупка) як однією особою безпосередньо, так і через підставних осіб; які-не-будь узгодження дій учасників біржової торгівлі з метою зміни або фіксації поточних біржових цін; поширення неправдивих відомостей, що можуть призвести до штучної зміни кон'юнктури.

Не підлягає розголошенню зміст біржового договору (за винятком найменування товару, кількості, ціни, місця і терміну виконання). Ця інформація може бути надана тільки при письмовому запиті судам, органам прокуратури, служби безпеки, господарського суду й аудиторським організаціям у випадках, передбачених законодавством України.

1.2. Організація товарної біржі, її створення і порядок реєстрації.

Товарні біржі в Україні створюються на основі принципів рівноправності учасників біржових торгів, застосування вільних ринкових цін, публічного проведення біржових торгів. Товарна біржа в Україні не має права займатися комерційним посередництвом і тому не є прибутковою організацією, а її організаційно-правовою формою є товариство з обмеженою відповідальністю.

Створення товарної біржі аналогічне схемі створення товариства, але з урахуванням біржових особливостей:

· товарна біржа створюється на основі добровільного об'єднання зацікавлених юридичних і фізичних осіб, яким це не заборонено чинним законодавством;

· засновниками і членами товарної біржі не можуть бути органи державної влади і управління, а також державні установи, що знаходяться на державному бюджеті;

· створення товарної біржі здійснюється шляхом укладання засновниками договору, що визначає порядок і принципи її створення, склад зарровни ків, їхні обов'язки, розмір і терміни сплати пайових, вступних внесків.

· Товарна біржа діє на підставі статуту, що затверджується засновниками біржі.

У статуті товарної біржі визначається:

· найменування і місцезнаходження біржі;

· склад засновників;

· предмет і мета діяльності біржі;

· види фондів, що створюються біржею, їхні розміри;

· органи управління біржею, порядок їх створення і компетенція, організаційна структура біржі;

· порядок прийняття в члени біржі і припинення членства;

· права й обов'язки членів біржі перед третіми особами, а також членів біржі перед біржею і біржі перед її членами;

· порядок і умови застосування санкцій;

· майнова відповідальність членів біржі;

· порядок припинення біржі.

· Державна реєстрація товарної біржі здійснюється в порядку, установленому для підприємств.

· Членами біржі є: засновники, а також прийняті в її склад згідно зі статутом вітчизняні й іноземні юридичні і фізичні особи. Членство на біржі надає право торгувати в її залі.

· Члени біржі можуть голосувати на зборах і на різних біржових виборах, брати участь у роботі комітетів. Крім цього, члени біржі проходять програми навчання і перепідготовки, одержують біржову інформацію і можуть користуватися бібліотечним та інформаційним центрами. Організація вважається прийнятою в члени біржі, якщо за це проголосувала кваліфікована більшість засновників, і більшість підприємств і організацій претендентів. Голосування проводиться після оцінки фінансового стану претендента. Члени біржі зобов'язані зробити вступний внесок, але звільняються від усіх загальних зборів, стягнутих з учасників біржових торгів. Для полегшення своєї роботи членам біржі надається право наймати службовців, яким дозволяється доступ у торговельний зал у якості клерків або посильних. Розрізняють дві категорії членів біржі:

· Повні члени — із правом на участь у біржових торгах у всіх секціях біржі і на визначену установчими документами біржі кількість голосів на загальних зборах біржі і на загальних зборах членів секцій біржі.

· Неповні члени — із правом на участь у біржових торгах у відповідній секції і на визначену установчими документами біржі кількість голосів на загальних зборах біржі і на загальних зборах членів секцій біржі.

· У деяких біржах існує інститут відвідувачі. Вони поділяються на постійних і разових. Постійні відвідувачі вносять річну плату за вхід на біржу, разові — за кожне відвідування.

· Органи управління біржі включають три основних рівні, що відповідають широті кожного з них.

· Вищим органом є загальні збори учасників — членів біржі, що є деякою мірою законодавчим органом.

· Виконавчі функції виконує біржовий комітет, що володіє правом контролювати діяльність інших служб, розробляти головні напрямки діяльності біржі, встановлювати і коректувати правила біржової торгівлі.

· Поточне управління і контроль за діяльністю біржі здійснює контрольно-ревізійна комісія, компетенція і повноваження якої регулюється статутом товарної біржі.

· Політика біржі проводиться в життя комітетами, що складаються з членів біржі, призначаються радою директорів. Члени комітетів працюють без відповідної плати. Вони вносять рекомендації і допомагають раді директорів, а також виконують конкретні обов'язки щодо функціонування біржі.

· Число комітетів не постійне і коливається від 8 до 40. Основними є 5 комітетів, які є практично на коленій біржі.

Котирувальний комітет — робочий орган, головним завданням якого є підготовка і публікація біржових котирувань і аналізу руху цін.

Спостережний комітет розглядає суперечки і виносить рішення з дисциплінарних питань, які йому передає комітет з ділової етики.

Комітет із прийому нових членів — розглядає всі звернення про вступ у члени біржі. Рекомендації комітету подаються раді директорів, яка вирішує питання про прийняття кандидата в члени біржі.

Основною операційною ланкою на біржі є брокерська контора.

Завдання брокерських контор — забезпечення біржової торгівлі в біржовому залі. Як правило, брокерська контора може бути створена тільки за наявності місця повного члена біржі, що може бути куплене на періодично проведених адміністрацією біржі тендерних торгах. На одне місце повного учасника може бути створена тільки одна брокерська контора, що, у свою чергу, може безкоштовно акредитувати певне число брокерів. Додаткові брокери і їхні помічники акредитуються за певну плату.

Брокерська контора має право укладати договори про брокерське обслуговування з клієнтами, а також діяти від свого імені і за свій рахунок.

Під час роботи з клієнтом брокерська контора відкриває в одній з розрахункових фірм своєї біржі рахунок для роботи з цим клієнтом. Домовляючись із брокером про проведення угод певного виду, клієнт видає йому доручення.

Доручення бувають таких видів:

· купити або продати товар за поточною біржовою ціною;

· купити або продати товар за ціною не вище заданої;

· купити або продати товар у момент, коли ціна на нього досягне визначеного (граничного) значення;

· купити або продати товар на розсуд брокера. Успішна діяльність товарних бірж знаходиться в прямій залежності від брокерських контор. Брокери одержують дохід здебільшого не від членства на біржі, а від власної посередницької діяльності — чим більше брокер провів угод, тим більший одержить прибуток.

1.3. Біржовий товар

До біржових товарів належать товари масового виробництва, що мають якісну однорідність, відзначаються порівнянністю якісних характеристик протягом тривалих періодів часу і взаємозамінністю партій. Це дозволяє вести торгівлю або за описом якості або за зразками. Перелік біржових товарів, що реалізуються, визначається правилами кожної конкретної біржі.

Вимоги до біржових товарів:

1. Товар повинен бути масовим і випускатися в досить великому обсязі (велике число виробників і велике число покупців). Це дає змогу визначити попит та пропозицію. Вироби одиничного виробника, унікальні за манерою виконання, не можуть бути об'єктом біржового торгу.

2. Товар повинен бути легко стандартизований (зй якістю, умовами зберігання, транспортування) для продажу без перегляду — за зразками або технічними описами. У практиці біржової справи стандартизація становить головну ознаку біржового товару.

3. Товар на біржі продається або купується в суворо визначених розмірах. Ці розміри називаються біржовими одиницями, партіями, лотами, що відповідають або місткості транспортних засобів, або місцю, обсягові і вазі. Партія або лот повинні бути кратними біржовій одиниці.

Об'єктами біржової торгівлі нині є приблизно 70 видів товарів. їх можна об'єднати в такі групи і підгрупи:

1. Сільськогосподарські і лісові товари та продукти їх переробки:

· зернові (пшениця, кукурудза, овес, ячмінь, жито);

· насіння олійних рослин (лляне, бавовняне насіння, соя, боби, соєва олія);

· живі тварини і м'ясо (велика рогата худоба, свині, окости);

· текстильні товари (бавовна, джут, вовна, шовк, пряжа, льон);

· харчосмакові товари (цукор, кава, какао-боби, рослинні олії, картопля, перець, яйця, арахіс, концентрат апельсинового соку).

2. Лісові товари (пиломатеріали, фанера, натуральний каучук);

3. Кольорові і дорогоцінні метали (мідь, олово, цинк, свинець, нікель, алюміній, срібло, золото, платина).

4. Нафта і нафтопродукти.

Номенклатура біржового товару з роками міняється. Так, останнім часом біржовими товарами стали продукти нафтопереробки: бензин, дизельне паливо, мазут, а також такі нові товари, як нікель, алюміній, дорогоцінні метали, концентрат апельсинового соку, фанера, картопля тощо.

1.4. Біржові угоди і біржові операції на товарній біржі

Залежно від місця здійснення існують біржові і позабіржові угоди. Згідно із Законом України «Про товарну біржу» біржовою угодою визнається угода, що відповідає сукупності таких умов:

· якщо вона являє собою купівлю-продаж, постачання й обмін товарів, допущених до обертання на товарній біржі;

· якщо її учасниками є члени біржі;

· якщо вона пред'явлена до реєстрації і зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня.

Розглянемо докладніше кожен вид біржових угод.

1. Угоди з реальним товаром передбачають купівлю або продаж конкретної партії зробленого або в процесі виробництва в конкретному періоді товару. Розвиток біржової торгівлі починався саме з угод з реальним товаром, метою яких було дійсне постачання реально існуючого товару. Еволюція біржової торгівлі виробила своєрідний біржовий механізм, що дозволяє укладати угоди під час відсутності товару на товар, що буде виготовлений у майбутньому і реальне постачання якого буде здійснюватися не на біржовому, а на так званому наявному (реальному) ринку. Особливістю угод з реальним товаром є те, що її предметом може бути будь-який товар, допущений до обігу на біржі, у будь-якій кількості, якості, з будь-якими базисними умовами постачання і формами розрахунку.

Залежно від терміну постачання товару угоди з реальним товаром поділяються на:

· Угоди з негайним постачанням (до 15 днів). Це угоди типу «спот» або «кеш». Метою угод з коротким терміном постачання є фізичний перехід товару від продавця до покупця на умовах, обумовлених у договорі купівлі-продажу.

· Угода типу «форвард» (на термін до 6 місяців) — взаємна передача прав і обов'язків стосовно реального товару з відстроченим терміном постачання. Вона полягає в тому, що організація-продавець зобов'язується поставити (передати у власність) закуплені товари організації-покупцеві в термін, обумовлений у договорі. У свою чергу, організація-покупець зобов'язується прийняти і оплатити придбаний товар за встановленими договором умовами і цінами. Ліквідація такої угоди здійснюється шляхом постачання реального товару, але не негайно, а протягом 6 місяців. Характерне встановлення ціни не в момент проведення біржових торгів, а згодом, з ініціативи покупця або продавця (онкольна угода). Відмінною рисою термінових угод є те, що момент виконання зобов'язань (угод) не збігається з моментом їхнього виконання. Крім того, об'єктом таких угод може виступати як наявний товар, так і товар, що буде виготовлений до терміну, встановленого договором.

З розвитком ринкових відносин форвардні угоди повинні стати основним видом угод. Переважний їх розвиток пояснюється тим, що великі партії товару можуть бути реалізовані лише за допомогою угод через якийсь визначений термін. Згідно з теорією маркетингу виробництво орієнтується на виявлений попит. Термінові, або форвардні, угоди стають тією формою господарських відносин, за допомогою якої можуть бути здійснені великі економічні операції.

За умовами ознайомлення з товаром угоди можуть бути укладені:

· без попереднього ознайомлення;

· на основі попереднього огляду всієї партії або окремих його зразків;

· на основі стандартів і технічних умов.

За характером біржових цін розрізняють угоди з реальним товаром, що укладаються:

· за ціною, що склалася в процесі біржової сесії (біржового дня);

· за ціною, установленою згодом (форвардні онкольні угоди).

Залежно від умов здійснення угод у нашій біржовій практиці виділяють такі їх види:

• Бартерні біржові угоди — це угода на товарообмінні угоди з передачею права власності на товар без платежу грішми (натуральний обмін), тобто угоди, при яких «товар» обмінюється на «товар».

Ці угоди суперечать суті біржової торгівлі й в Україні на більшості товарних бірж вони заборонені, їх недоліки полягають у такому: пропускна спроможність бірж різко знижується; практично відсутній обмін інформацією між дрібними біржами, що приводить до величезних розбіжностей за цінами на ті самі види товарів; істотна частка доходів від продажу не надходить безпосереднім товаровиробникам тощо.

· Угоди з особливими умовами — це угоди, під час укладання яких брокер повинен виконати певні доручення клієнта. Найчастіше при угодах з умовою клієнт дає доручення продати реальний товар на умовах одночасної закупівлі для нього іншого реального товару. При цьому брокер має право відмовитися від такого доручення. Якщо ж умова (доручення) прийнята, але не виконана стосовно купівлі іншого товару, то брокер позбавляється права на винагороду за угоду з умовою.

· Угоди з кредитом, що являють собою угоду між брокером і клієнтом, за якою брокер зобов'язується в обмін на товар, запропонований клієнтом, надати йому товар, який його цікавить. З цією угодою брокер звертається в банк, де одержує кредит на здійснення угоди. Використовуючи кредит, брокер купує на торгах товар, що цікавить клієнта, після цього одержує той товар, що пропонувався клієнтом спочатку. Отриманий товар, як правило, дефіцитний, брокер самостійно продає його на біржі і повертає кредит банкові.

Угода з кредитом дає змогу законно здійснювати бартерні операції. Гроші в цьому випадку для клієнта фактично втрачають функцію засобу платежу і служать лише мірою вартості.

Процес тривалого розвитку біржової торгівлі привів до використання на біржі угод без реального товару, які нині поділяються на ф'ючерсні й опціонні.

2. Ф'ючерсні угоди передбачають купівлю або продаж не реального товару, а контрактів на товар на майбутній період. Це період до одного року, але на деяких біржах установлена межа до п'яти років. Метою здійснення ф'ючерсних угод є здійснення біржових спекуляцій, пов'язаних з динамікою цін, тобто результатом ф'ючерсної угоди с сплата або одержання різниці між ціною контракту в день його укладання й у день виконання.

Відмінною рисою ф'ючерсної угоди є те, що об'єктом виступає не товар, а біржовий контракт, що передбачає купівлю-продаж суворо погодженої кількості товару встановленого сорту (марки) з мінімально допустимими відхиленнями, що поставляється на визначених умовах оплати транспортних засобів. Ф'ючерсні угоди укладають за стандартами ще не виготовленого товару. Контракти за ф'ючерсними угодами багаторазово укладаються і ліквідуються доти, поки не надійде термін постачання або зазначений товаровиробником термін продажу.

Обороти за ф'ючерсними угодами, як правило, у багато разів перевищують реальні обсяги постачань. Цей факт вказує не тільки на розвиток спекуляції, але і на пожвавлення обміну, що є однією з умов розвитку біржової торгівлі.

Угода з продажу ф'ючерсного контракту однієї із сторін обов'язково реєструється розрахунковою палатою біржі. Порядок і умови укладання ф'ючерсних угод визначаються окремим положенням, яке затверджується біржовою радою конкретної біржі.

Серед переваг, що мають ф'ючерсні контракти, можна виділити поліпшення планування, вигоду, надійність, конфіденційність, швидкість, гнучкість, ліквідність проведення угоди і можливість арбітражу.

3. Опціонні угоди. Сам принцип опціонних угод відомий дуже давно, але застосування його в біржовій торгівлі майже завжди було обмеженим. Нині цей процес широко використовується в біржовій торгівлі. Опціонні угоди (угоди з премією) передбачають купівлю права або продаж зобов'язання укласти біржовий контракт на певну кількість товару за заздалегідь визначеною ціною, у межах встановленого періоду. В обмін на одержання такого права покупець опціону сплачує його продавцеві визначену суму (премію). Ціною опціону є розмір премії продавцеві опціону.

Розрізняють кілька видів опціонних угод:

• простий опціон (прості угоди з премією). При цих
угодах сторона — платник премії, одержує так зване право відступного, тобто контрагент, за сплату раніше встановленої суми відступає від виконання
договору у випадку його невигідності, або втрачає визначену суму у випадку виконання договору.
Опціони в цьому випадку можуть бути на продаж або купівлю.

Опціон на купівлю надає право, але не зобов'язує купити певний ф'ючерсний контракт, товар або нетоварну цінність за вказаною ціною.

Опціон на продаж надає право, але не зобов'язує продати певний ф'ючерсний контракт або цінність за вказаною ціною.

• подвійний опціон (подвійні угоди з премією) — це договори, у яких платник премії одержує право на вибір між позицією покупця і позицією продавця, а також право (якщо на це є згода його контрагентів) відступитися від угоди.

Оскільки права платника премії збільшуються при таких угодах вдвічі порівняно з його правами в простих угодах, то величина премії встановлюється також подвійна. Ця премія може враховуватися як величина, окрема від суми угоди або ж включатися в суму угоди.

При обліку подвійної премії у вартості товару остання, як сума угоди на купівлю, збільшується і, навпаки, як сума угоди на продаж, зменшується на розмір цієї премії.

• складний опціон (складні угоди з премією) — це договори, що являють собою поєднання двох протилежних угод із премією, що укладаються однією і тією ж брокерською фірмою з двома іншими учасниками біржової торгівлі. Залежно від того, чи є дана брокерська фірма, що укладає угоду, її платником або одержувачем, угода набирає двоїстого характеру: у першому випадку право відходу від угод належить даній брокерській фірмі; у другому — право відходу належить її контрагентам.

• кратний опціон (кратні угоди з премією) — це договори, при яких один з контрагентів одержує право (за визначену премію на користь іншої сторони) збільшити в кілька разів кількість товару, що підлягає передачі або прийому.

Кратність виражається в тому, що більша кількість товару повинна знаходитися в кратному відношенні до обов'язкового (твердого) мінімуму, тобто перевершувати його в два, три, чотири і т. д. рази в межах максимуму, установленого договором.

Премія враховується в сумі угоди, що збільшується при продажі, але виплачується у випадку відмови контрагента, який володіє правом на збільшення кількості, що підлягає передачі або прийому товару. Премія виплачується тільки за неприйняту або передану кількість товару.

Укладання тих або інших видів угод підлягає певним цілям здійснення біржових операцій, які учасники біржі проводять на торгах.

Базовими операціями на товарній біржі є:

1. Купівля і продаж реальних товарів, необхідних для здійснення виробничого і торговельного процесу на окремих підприємствах. Цей вид біржових операцій дає змогу виробникові реалізувати, а споживачеві придбати необхідний товар. У процесі цих операцій виробник виступає як продавець своєї готової продукції, а споживач — як покупець конкретної партії товару, обумовленої індивідуальними кількісними і якісними параметрами.

2. Операції хеджування, тобто страхування цінового ризику. Ф'ючерсні угоди звичайно використовуються для страхування — хеджування від можливих втрат у випадку зміни ринкових цін при укладанні угод на реальний товар. Принцип страхування тут побудований на тому, що якщо в угоді одна сторона втрачає як продавець реального товару, то вона виграє як покупець ф'ючерсів на ту ж кількість товару, і навпаки. За технікою здійснення хеджування розрізняють два основних типи:

1) хеджування купівлею являє собою біржову операцію, у процесі якої продавець реального товару, уклавши форвардну угоду на його продаж, одночасно здійснює купівлю ф'ючерсних контрактів на аналогічну кількість товару.

2) хеджування продажем являє собою біржову операцію, у процесі якої покупець реального товару, уклавши форвардну угоду на його купівлю, одночасно здійснює продаж ф'ючерсних контрактів на аналогічну кількість товару.

Механізм хеджування ґрунтується на тому, що зміна ринкових цін на ф'ючерси однакові за своїми розмірами і напрямком. Насправді ці ціни не завжди однакові, однак межі їхніх коливань приблизно ті самі. Різниця між ціною на контракт реального товару і ціною на ф'ючерсний контракт називається базисом. Оскільки всі контракти стандартизовані, то не виникає потреби перевіряти надійність протилежної сторони. Ліквідність дозволяє продати товар за фіксованою ціною незалежно від її зміни в майбутньому. Крім того, хеджування може бути здійснене за допомогою особливого виду біржових операцій — опціону.

3. Біржові спекуляції. Хоча обсяг операцій хеджування неухильно зростає і вони продовжують складати економічну основу ф'ючерсної біржової торгівлі, в останні роки більш високими темпами збільшується обсяг спекулятивних угод.

Біржові спекуляції на різниці в цінах являють собою найскладніший вид біржових операцій і здійснюються з єдиною метою — отримання прибутку з коливань цін на товар. Сам товар учасників таких операцій не цікавить — вони не пов'язані безпосередньо з виробництвом, переробкою, реалізацією реального товару.

Біржові спекуляції вимагають, як правило, здійснення двох видів біржових угод — спочатку на купівлю, а потім на продаж реального товару або ф'ючерсних контрактів. Фінансовий результат такої операції (розмір прибутку або збитку) визначається зрештою тим, наскільки ціна продажу буде відрізнятися від ціни купівлі. При цьому варто враховувати одне біржове правило — на суму прибутку, який отримується одними учасниками біржових спекуляцій, несуть фінансові втрати інші їх учасники.

Різноманіття форм біржових операцій, постійне удосконалення практики біржової торгівлі створюють основу для ефектнішого функціонування ринкового механізму і збалансування ринку.

Глава 2. РИНОК ЦІННИХ ПАПЕРІВ, ФОНДОВІ БІРЖІ ТА ЇХ РОЛЬ В

ГОСПОДАРСЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

2.1. Ринок цінних паперів, його структура і класифікація

В умовах становлення ринкової економіки складовою частиною фінансової системи України, особливим сегментом фінансового ринку є ринок цінних паперів, куди банки, держава, населення, підприємства, установи вкладають свій капітал.

Фондовий ринок — чуйний барометр стану економіки. Основними завданнями ринку цінних паперів є становлення і закріплення відносин власності, а головними учасниками цього ринку — комерційні банки, метою яких є одержання прибутку.

Перш ніж перейти до розгляду цінних паперів, необхідно з'ясувати, що таке фіктивний капітал, оскільки саме рух фіктивного капіталу і є основою функціонування фондового ринку. Виникнення фіктивного капіталу пов'язано з відокремленням позичкового капіталу й утворенням кредитної системи. Відокремлення фіктивного капіталу від реального відбулося на базі позичкового капіталу, у руках якого залишається титул власності, а реально розпоряджається цим капіталом функціонуючий підприємець. Тим самим фіктивний капітал виявляється у формі титулу власності, здатного вступати в оборот і, більше того, здатного обертатися відносно незалежно під руху дійсного капіталу. Реально фіктивний капітал передує процесові концентрації і централізації капіталу, розподілу і перерозподілу прибутку, а також перерозподілу національного доходу через систему державних фінансів.

Приватизація й акціонування приватної власності, розвиток підприємництва і кредитних інститутів приводять до поглибленого розвитку грошових і кредитних відносин. З'являється особливий сектор господарювання, який пов'язаний з оборотом цінні паперів — фінансовий ринок, що вимагає не тільки правового регулювання обороту цінних паперів, а і виникнення організації, яка б забезпечувала щ оборот. Такою організацією є фондова біржа.

Фінансовий ринок умовно можна поділити на ринок банківських позичок і ринок цінних паперів, і ринок цінних паперів доповнює систему банківського кредиту і взаємодіє з нею. Комерційний банк рідко видає позички на довгий термін. Цінні папери дають можливість одержати гроші на довгий період (на десятиліття — облігації) або в безстрокове користування (акції). Завдання ринку цінних паперів полягають у тому, щоб забезпечити більш повне швидке переливання заощаджень за ціною, як влаштовує обидві сторони. Для цього потрібні біржі і функціонуючі на ринку цінних паперів посередники.

Торговці цінними паперами мають право здійснювати (ст. 356 ГКУ) такі види посередницької діяльності:

· виконання за дорученням, від імені та за рахунок емітента обов'язків з організації передплати за цінні папери або їх реалізації іншим способом;

· купівлю-продаж цінних паперів, що здійснюється торговцем цінними паперами від свого імені, за дорученням і за рахунок іншої особи;

· купівлю-продаж цінних паперів, що здійснюється: торговцем цінними паперами від свого імені та за свій рахунок.

Законом можуть передбачатися також інші виді посередницької діяльності з цінними паперами (діяльність з управління цінними паперами тощо).

Фондова біржа — це організований ринок цінних паперів, що функціонує на основі офіційно зареєстрованих правил ведення торгівлі, де угода про розміщення і купівлю-продаж цінних паперів здійснюється обмеженою кількістю біржових посередників. Організаціями або підприємствами, що випускають і оборот гроші або цінні папери, (емітентами) на ринку цінних паперів, виступають приватні національні, державні національні, приватні і державні іноземні організації.

Для забезпечення організації функціонування ринку цінних паперів утворюється фондова біржа — акціонерне товариство, яке зосереджує попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу та здійснює свою діяльність відповідно до цього Кодексу, інших законів, а також статуту і правил фондової біржі. Вона створюється засновниками — торговцями цінними паперами в порядку, встановленому законом, і її діяльність спрямовується виключно на організацію укладання угод купівлі-продажу цінних паперів та їх похідних. Фондова біржа не може здійснювати операції з цінними паперами від власного імені та за дорученням клієнтів, а також виконувати функції депозитарію.

Фондовий ринок поділяється на первинний і вторинний. Первинний ринок поєднує фазу конструювання нового випуску цінних паперів і їх первинне розміщення. Первинний ринок цінних паперів визначається як відносини, що складаються при емісії (для інвестиційних цінних паперів) або при укладанні цивільно-правових угод між особами, які беруть на себе зобов'язання щодо інших цінних паперів, і першими інвесторами, професійними учасниками ринку цінних паперів, а також їх представниками.

Первинний ринок — це ринок, на якому продаються вперше випущені цінні папери, де емітентами можуть бути держава, кредитно-фінансові установи, підприємства, компанії тощо.

Найважливішою рисою первинного ринку є повне розкриття інформації для інвесторів, що дає змогу зробити обґрунтований вибір цінного паперу для вкладення коштів. Уся діяльність на первинному ринку служить для розкриття інформації і підготовки проспекту емісії, його реєстрації і контролю з боку державних органів.

Страницы: 1, 2