Нафтова газова промисловість є складовою частиною паливно-енергетичного комплексу України. Нафта є не тільки цінним паливом, але й сировиною для різних галузей промисловості.

Паливно-енергетичний комплекс (ПЕК) - це складна міжгалузева система видобутку й виробництва палива та енергії, їх транспортування, розподілу та використання.

Важливу роль в економіці країни відіграє нафтова промисловість. Вона забезпечує більшість галузей народного господарства необхідною сировиною, продуктами нафтопереробки. Сучасний рівень розвитку науки і техніки дозволяє одержувати з нафти різноманітні продукти і вироби: паливо (бензин, дизель), паливний мазут, каучук, синтетичні волокна, технічний спирт, розчинники, медичні препарати тощо. Саме в цьому народногосподарське значення нафтової промисловості.

Нафтова промисловість охоплює нафтовидобувну та нафтопереробну галузі, які виникли ще в ХІХ столітті. Нафтовидобувна промисловість об’єднує підприємства з розвідування й видобутку нафти та попутного нафтового газу, зберігання та транспортування нафти. Нафтопереробна промисловість - це галузь обробної промисловості, яка виробляє з сирої нафти нафтопродукти, що використовуються як паливо, мастильні та електроізоляційні матеріали, розчинники, шляхове покриття та нафтохімічна сировина.

В 2005 році було видобуто 4,1 млн. т. нафти (включаючи нафтовий конденсат). Потреби господарства України в нафті становлять приблизно 40 млн. т. в рік.

Хоча видобуток нафти в нашій країні зменшується, проте ми маємо і сприятливі фактори: великі потужності по переробці нафти (близько 70 млн. т), які відсутні в Росії.

Структура галузі

Паливна промисловість України об'єднує вугільну, кам'яновугільну, буровугільну, нафтовидобувну, газовидобувну та нафтову галузі. Вона сприяла формуванню потужних територіально-виробничих комплексів різних рангів, зумовила спеціалізацію районів щодо територіального поділу праці. На паливну промисловість припадає значна частка основних фондів і зайнятих у промисловості, тобто ця галузь відноситься до фондо - і трудомістких.

Основними споживачами палива с чорна металургія, теплові електростанції, житлово-комунальне господарство, транспорт та ін. Нещадна експлуатація мінерально-сировинної бази України, постійне зростання потреби в паливі призвели до порушення паливно-енергетичного балансу республіки. Особливістю структури видобутку палива в Україні є стабільне упродовж багатьох років переважання видобутку кам'яного вугілля (табл.1.1).

Другою важливою особливістю видобутку палива в республіці с зменшення видобутку всіх видів палива.

Таблиця 1.1. Структура видобутку палива в Україні (в перерахунку на умовне паливо, %)

Роки	Видобуток палива, усього	Вугілля	Горючий газ	Нафта	Інші види палива
1960	100,0	86,1	10,4	1,9	1,6
1970	100,0	53,3	28,2	7,7	0,8
1980	100,0	63,2	31,1	5,0	0,7
1990	100,0	74,7	19,9	4,6	0,8

Починаючи з 70-х років, що пояснюється, насамперед, вичерпуванням родовищ (табл.1.2).

Таблиця 1.2. Динаміка видобутку палива в Україні

Роки	Вугілля, млн т	Нафта,, млн т	Горючий газ, млрд м	Торф, млн т
1940	83,8	0,4	0,5	3,6
1960	172,1	2,2	14,3	4,6
1970	207,1	13,9	60,9	4,1
1980	197,1	7,5	56,7	1,6
1990	164,8	5,3	28,1	1,6

Виробіток одних родовищ, відкриття і розробка інших зумовлюють постійну динаміку географії паливної промисловості. Так, створення вугільної промисловості в Західному регіоні, нафтової і газової - на Лівобережжі, розробка буровугільних родовищ у Черкаській і Житомирській областях сприяли більш рівномірному розміщенню паливної промисловості в Україні.

Сира нафта не використовується. З неї під час переробки отримують різні види палива та хімічні продукти (рідке паливо, розчинники тощо). Основну частину нафтопродуктів становить паливо для карбюраторних (авіаційні та автомобільні бензини), реактивних (авіаційний газ), дизельних (дизельне пальне) двигунів, котельне паливо (мазут), бітуми. На базі продуктів нафтопереробки виробляють нафтохімічні продукти (синтетичний каучук, продукти органічного синтезу, гумоасбестові вироби тощо).

На собівартість нафти дуже впливають способи її видобутку. Видобута в Україні нафта має відносно високу собівартість, оскільки видобуток її найпрогресивнішим фонтанним способом майже припинився. Вартість нафти у районах споживання значною мірою визначається витратами на транспортування її, що залежить від діаметра трубопроводу, вмісту в сирій нафті парафіну, потужності нафтоперекачувальних станцій. В останні роки визначилась тенденція подорожчання нафти, що пов’язано з ускладненням умов видобутку та експлуатації більшості родовищ.

Нафту використовують як високоефективне паливо і цінну сировину для хімічної промисловості. На нафту в структурі видобутку палива, у перерахунку на умовне паливо, припадає 7,2%.

Сучасний стан галузі

Нафтовидобувна промисловість орієнтується на нафтові родовища суходолу і континентального шельфу. Нафтопереробна промисловість розміщується поблизу нафтопромислів, у портах ввозу сирої нафти або на трасах магістральних нафтопроводів. Газова промисловість розвивається на базі газових родовищ.

Для розвитку нафтової, нафтопереробної промисловостей необхідне устаткування, яке виробляють різні галузі машинобудування. На основі районів видобутку паливних ресурсів виникають населені пункти, так як розвиток цих промисловостей потребує певної кількості трудових ресурсів.

Трубопроводний транспорт призначений для транспортування нафти, газу та інших рідких, газоподібних та сипучих речовин. Довжина газопроводів у межах нашої країни сягає близько 35 тис. км, нафтопроводів - 2,5 тис. км, нафтопродуктопроводів - близько 3 тис. км.

Найбільший нафтопровід "Дружба" є трансєвропейською магістраллю і в межах України має протяжність 680 км. Прокладено декілька нафтопроводів з Росії до великих НПЗ нашої держави в Кременчузі, Лисичанську і Херсоні. В межах України нафтопроводи тягнуться від родовищ нафти до переробних заводів у Передкарпатті.

Мережа газопроводів більш розгалужена. Було збудовано потужні магістральні газопроводи:

Дашава-Київ-Москва;

Дашава-Мінськ-Вільнюс-Рига;

Шебелинка-Белгород-Брянськ-Москва;

Шебелинка-Дніпропетровськ-Кривий Ріг-Одеса-Кишинів.

В межах України почали діяти газопроводи:

Дашава-Дрогобич;

Дашава-Стрий;

Дашава-Полтава-Київ та ін.

Через Україну із Західного Сибіру та інших районів Росії пролягають кілька магістральних газопроводів до країн Центральної та Західної Європи. Найбільший серед них газопровід - Уренгой-Помари-Ужгород.

Через Україну проходять магістральні газопроводи "Союз", "Прогрес", "Братство", що постачають газ з Росії та Туркменістану до європейських країн. У міжнародній торгівлі газом 78% припадає на трубопроводний транспорт та 22% - на морське транспортування.

На своєму засіданні 4 вересня 1998 року Кабінет Міністрів України прийняв рішення не надавати послуги по транспортуванню газу тим оптовим трейдерам, котрі не укладають угоди з державною компанією "Нафтогаз України" про збереження в підземних сховищах не реалізованих до 15 вересня 1998 року газу, і про передачу в газосховища страхового запасу цього виду палива.

У відповідності з Постановою уряду до кінця 2006 року у підземних газосховищах України необхідно зібрати 19 млрд. куб. м газу.

Станом на 31 серпня 2005 року там знаходилось 13 281,6 млн. куб. м, з яких більше 12,5 млрд. куб. м закачано в 2005 році (9 816,5 млн. куб. м з надходжень цього року належить російському "Газпрому", 2 733,5 млн. куб. м - газ власного видобутку українських підприємств, а також паливо, яке було отримано "Укргазпромом" як оплата за транзит російського газу).4,5 млрд. куб. м природного газу ще мають бути повернені у сховища Міністерством енергетики України, яке отримало еквівалентний обсяг з держрезервів у вигляді урядового товарного кредиту.

Україна підтримала програму розвитку транспортного коридору Азія-Кавказ-Європа. Президент України Віктор Ющенко 8 вересня 2005 року підписав багатосторонню угоду про розвиток транспортного коридору Азія-Кавказ-Європа. Документи підписали лідери 12 держав, в тому числі Азербайджану, Вірменії, Грузії, Румунії та Турції. Цей шлях, довжина якого буде більше 2 000 км, протягнеться з Японії та Китаю в райони Західної Європи, і пройде по території держав Центральної Азії у напрямку Каспійського моря, Кавказу з розгалуженням в Причорноморському районі з виходом на транспортні магістралі Західної Європи.

В умовах переходу до ринкової економіки та дефіциту капіталовкладень на Україні почали розвиватися міні-НПЗ. Такі НПЗ нині функціонують в багатьох державах світу. З 2004 року вони з’явились в Україні, хоча кількість міні-НПЗ країни поки що поступаються кількості великих у відношенні 2/6. Одною з переваг міні-НПЗ перед нафтопереробними гігантами є в тому, що їх можна розгорнути ближче до місця запасу сировини.

У Полтавській області працює такий міні-НПЗ. Місцеве підприємство працює на газовому конденсаті та виробляє достатньо якісні нафтопродукти. Технологічний вихід продуктів переробки такий: 60% від загальної кількості - бензини, 30% - дизельне паливо, 5-7% - мазут.

Потужність підприємства дозволяє переробляти 18 тис. тон газоконденсату на рік. Розрахункова вартість заводу складає 9 млн. гривень.

За підрахунками Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловостей в першому півріччі 1998 року виробництво нафтопродуктів в Україні збільшилось на 13,5% порівняно з цим періодом 2005 року. В загальній кількості вироблено 793,1 тис. тон нафтопродуктів порівняно з 6 246,9 тис. тон в першому півріччі 2005 року. Майже у три рази збільшив обсяги Одеський НПЗ, на 40,6% збільшилось виробництво на Лисичанському заводі ЛИНОС, на 16,1% - на Кременчуцькому АТ "УКРТАТНАФТА". За той же період часу значне зниження відбувається на Херсонському НПЗ (на 49,2%) та на Дрогобицькому НПЗ (на 19,2%). У січні-червні 2005 року НПЗ випустили:

Кременчуцький НПЗ:

бензину - 617,7 тис. тон,

дизельного палива - 745,8 тис. тон,

мазута - 750,5 тис. тон;

Лисичанський НПЗ:

бензину - 398,2 тис. тон,

дизельного палива - 508,9 тис. тон,

мазута - 489,2 тис. тон.

В 1-му півріччі 2005 року в Україні збільшилось виробництво трьох основних видів нафтопродуктів у порівнянні з 1-м півріччям 2004 року:

бензину на 26,7%,

дизельного палива на 13,1%,

мазута на 5,2%.

За цей період на переробку до українських НПЗ надійшло 1 303,3 тис. тон нафти вітчизняного виробництва, 3 775,7 тис. тон нафти з Росії та 1 391,9 тис. тон нафти з Казахстану, причому 4 990,2 тис. тон імпортної нафти отримано на давальницьких умовах.

Таблиця 2.1. Обсяги виробництва нафтопродуктів українськими підприємствами в червні та за 6 місяців 2005 року.

Назва підприємства	червень		за 6 місяців		Темпи росту або зниження,%
Назва підприємства	2005	2004	2005	2004	За 6 місяців 2006 р.
	Переробка нафти, тис. Т
1. Укртатнафта	436,4	374,6	2744,0	2363,0	116,1
2. ЛИНОС	226,0	286,1	1611,3	1146,2	140,6
3. Херсоннафтопереробка	77,0	128,5	586,2	1132,4	51,8
4. Одеський НПЗ	178,9	84,3	923,3	395,1	у 3 рази
5. Галичина	79,1	65,0	422,3	522,4	80,8
6. Нафтохімік Прикарпаття	61,3	51,2	394,8	409,1	96,5
7. НВО "Масма"	-	1,5	7,0	6,7	104,5
8. Укргазпром	57,4	45,7	334,2	271,3	123,2
ВСЬОГО	1116,1	1036,9	7093,1	6246,9	113,5
	Бензин автомобільний, тис. Т
1. Укртатнафта	94,0	79,3	617,7	481,9	128,2
2. ЛИНОС	98,2	53,9	398,2	208,0	191,4
3. Херсоннафтопереробка	22,0	15,3	91,7	196,0	46,8
4. Одеський НПЗ	21,9	4,3	136,1	46,8	у 3 рази
5. Галичина	19,4	18,6	93,0	102,3	90,5
6. Нафтохімік Прикарпаття	15,5	17,9	88,5	91,7	96,5
7. Укргазпром	29,4	24,3	176,1	135,2	130,3
8. Інші	1,1	0,8	5,9	6,9	85,5
ВСЬОГО	301,5	214,4	1607,2	1268,8	126,7
	Дизельне паливо, тис. Т
1. Укртатнафта	117,7	99,5	745,8	573,0	130,2
2. ЛИНОС	115,3	95,3	508,9	410,3	124,0
3. Херсоннафтопереробка	35,0	58,0	226,8	406,6	55,8
4. Одеський НПЗ	50,3	11,9	283,3	93,7	у 3 рази
5. Галичина	23,2	15,5	131,9	163,7	80,6
6. Нафтохімік Прикарпаття	23,4	21,8	136,8	135,4	101,0
7. Укргазпром	17,2	12,9	96,2	94,2	102,1
ВСЬОГО	382,1	314,9	2129,7	1876,9	113,1
	Мазут, тис. Т
1. Укртатнафта	129,9	112,0	850,5	852,8	99,7
2. ЛИНОС	59,4	60,5	489,2	394,9	123,9
3. Херсоннафтопереробка	4,3	22,0	145,9	381,8	38,2
4. Одеський НПЗ	90,4	35,1	506,9	201,2	у 3 рази
5. Галичина	40,2	30,9	159,3	176,3	90,4
6. Нафтохімік Прикарпаття	25,5	26,2	142,7	174,8	81,6
ВСЬОГО	349,7	286,7	2294,5	2181,8	105,2

Розміщення підприємств галузі

Страницы: 1, 2