Дипломная работа: Валютні операції банку та валютні ризики

З показників табл. 2.14 видно, що у структурі витрат ВАТ «Альфа-банк» найбільшою є частка процентних витрат — 56,64 %, які в основному сплачені за міжбанківськими операціями (14,89 %) та рахунками фізичних осіб (21,25 %). Аналогічно розподіляються витрати в розрізі основних валют — долари США, євро, російські рублі та інші валюти. Комісійні витрати, ВАТ «Альфа-банк» сплачені в іноземній валюті, становлять 12,75 %, результат від торгівлі іноземної валюти — 11,83 %. У розрізі структури валют найбільша сума сплачена у доларах США, серед яких теж найбільша частка припадає на витрати на виплату нарахованих процентів за рахунок фізичних осіб (23,59 %), юридичних осіб (18,68 %) та міжбанківськими (12,78 %).

Завершальним етапом аналізу валютних операцій є розрахунок відносних показників дохідності та витратності. Це:

–  питома вага валютних доходів у загальному обсязі доходів банку;

–  питома вага валютних витрат у загальному обсязі витрат банку;

–  доходи від валютних операцій на 1 грн валютних активів;

–  доходи від валютних операцій на 1 грн активів банку, всього;

–  доходи від валютних операцій на одного працівника валютного відділу (управління);

–  валютні витрати в розрахунку на 1 грн залучених ресурсів в іноземній валюті.

Використання відносних показників дохідності та витратності дає змогу зробити порівняльний аналіз ефективності роботи з валютою різних банків та їхніх структурних підрозділів ВАТ «Альфа-банк» (філій). Перелічені показники повинні аналізуватись у динаміці для оцінки загальної тенденції їх зміни.

Отже, можна зробити висновок, що переважна сума витрат за валютними операціями належить процентним витратам за рахунками клієнтів банку. Як уже згадувалося вище, валютна частка коштів ВАТ «Альфа-банк» в основному сформована за рахунок коштів, що залучені на рахунки фізичних та юридичних осіб, тому такі витрати банку цілком виправдані. Ураховуючи те, що найбільші обсяги операцій ВАТ «Альфа-банк» проводяться у доларах США та євро, відповідно розподіляються й витрати в іноземній валюті.

3.1 Заходи по вдосконаленню управління валютними операціями ВАТ «Альфа-Банк»

В даний час, в умовах конкуренції, що посилюється, банки, які є одними з основних учасників валютного ринку, націлюють свої зусилля на вдосконалення послуг, що надаються населенню. Важливість і актуальність такого розвитку роздрібного ринку банківських послуг підкреслюється жорсткышою конкуренцією на ринку банківських послуг. Тому особливої актуальності набувають дослідження валютно-обмінних операцій на готівковому валютному ринку, учасниками якого є фізичні особи – як резиденти, так і нерезиденти. Активнее зростання операцій по купывлы-продажу готівкової іноземної валюти в обмінних пунктах банків, що почалося з грудня 2005 року, зростаюча конкуренція на ринку валютно-обмінних операцій з готівковою іноземною валютою – все це викликає необхідність аналізу цієї банківської послуги з метою визначення найбільш прийнятного обмінного курсу і оптимальної суми оборотних коштів пункту обміну валюти.

Необхідність подібного аналізу також обумовлена питаннями наступного характеру: наскільки рентабельна робота обмінного пункту, чи доцільне подальше функціонування пункту обміну валюти і що потрібно зробити, щоб робота пункту відповідала вимогам рентабельності даного банківського продукту. Відповіді на дані питання найбільшою мірою розкривають приведені нижче два методи оцінки діяльності пунктів обміну валюти:

- метод порівняльного аналізу роботи пункту обміну валюти;

- метод кількісного аналізу роботи пункту обміну валюти.

Метод порівняльного аналізу вимагає створення бази даних про роботу пунктів обміну валюти в розрізі таких параметрів, як: звітний період, окремі пункти обміну валюти та інші. Початкові дані використовуються із стандартних форм звітності за пунктами обміну валюти і із звітності про доходи і витрати. Проте необхідно врахувати, що даний метод вимагає вживання роздільних (для кожного узятого пункту обміну валюти) особових рахунків аналітичного обліку від операцій валютного обміну. Первинними даними для аналізу є: - средньодобовий оборот засобів в пункті обміну валюти AR - сума приходу і витрати протягом місяця, розділена на кількість робочих днів місяця;

- средньодобовий залишок засобів в пункті обміну валюти ABR - сума залишків на початок і на кінець днів роботи пункту обміну валюти, поділена на число робочих днів;

- средньодобовий дохід AE - місячний дохід від операцій валютного обміну, поділений на число робочих днів в даному місяці.

На підставі цих даних обчислюються наступні агреговані показники:

R оборотність засобів - AR / ABR - відображає інтенсивність використання наявних засобів у розпорядженні обмінного пункту;

Е прибутковість валютних операцій - AЕ / AR - відображає обгрунтованість встановленої курсової різниці і, відповідно, конкурентоспроможність встановлених курсів (дохід від звороту засобів, еквівалентних 1 000 гривень або інший масштаб);

Р - виправданість залучення засобів у валютний обмін - AЕ / ABR - відображає ефективність використання залучених в обмінні операції засобів(среднедневной дохід на 1 000 гривень, розміщених в обмінному пункті).

Дані показники утворюють наступне рівняння:

Обчислення показників може бути здійснене автоматично за допомогою відповідної програми. Інтерпретувати значення цих показників доцільно при проведенні порівняльного аналізу. Їх динаміка може представлятися у формі графіка або таблиці.

На підставі порівняльного аналізу показників і оцінки величини первинних даних, як правило, можна визначити:

- кількість випадків, при яких сталися зміни фінансових показників;

- причини зміни (використовуючи факторний аналіз);

- надмірна іммобілізація засобів (необгрунтовано великі залишки) або недолік оборотних коштів;

- неконкурентний обмінний курс або невиправдана курсова різниця (незначний дохід, незначні звороти);

- будь-які інші варіації початкових даних, що приводять до зміни показників.

Позитивні результати аналізу дають порівняння позначених проблемних ситуацій з динамікою офіційного курсу, величини середнього обмінного курсу пункту обміну валюти, величини курсової різниці (з врахуванням сезонних змін).   Використання даного методу надаэ можливість визначити оптимальний (що рекомендується) залишок засобів в обмінному пункті, а при деякому наближенні, і курсову різницю, прийнятну для даного обмінного пункту. Проте аналіз представлених вище показників не дає можливості оцінити економічний ефект (прибуток) від функціонування окремо взятого обмінного пункту. Це завдання вирішується в рамках методу кількісної оцінки прибутковості пункту обміну валюти, фінансового аналізу, що грунтується на основному принципі, - концепції тимчасової варіації вартості грошей, вказуючої на відмінність вартості грошей в сьогоденні і майбутньому.

Дійсно, відкриття і функціонування пункту обміну валюти вимагає вилучення з банківського обороту певних фінансових ресурсів. При розрахунку економічної ефективності діяльності пункту обміну валюти необхідно враховувати той факт, що банк міг вибрати інший напрям цих ресурсів, яке принесло б певний дохід (потенційний дохід - РЕ). Цей показник, що відображає непрямі втрати банку, може бути розрахований по наступній формулі:

де      Xj - вигляд витрат пункту обміну валюти;

I - річна ставка відсотка по розміщених з мінімальним ризиком засобах банку або філії (як I можна використовувати середню по банку ставку розміщення засобів);

m - число місяців [12].

Витрати банка по створенню і забезпеченню функціонування пункту обміну валюти можуть бути розбиті на наступні групи: - первинні витрати - кіоск пункту обміну валюти, касові апарати, детектори достовірності валют, лічильники купюр і тому подібне - поточні витрати - фонд оплати праці касирів, оренда, охорона і тому подібне - непрямі витрати - податкові платежі, витрати по інкасації - оборотні кошти пункту обміну валюти, необхідні для його щоденного функціонування. Здобуті значення потенційного доходу - РЕ - додаються до загальної суми витрат обмінного пункту, внаслідок чого набуваємо розрахункового значення всіх витрат на створення і функціонування пункту обміну валюти з врахуванням недоотриманих засобів унаслідок їх вилучення із звороту доходів. В той же час банк отримуючи в аналізованому періоді доходи від функціонування пункту обміну валюти залучає їх в діловий зворот, отримуючи при цьому додаткові прибутки - АЄ. Їх сума визначається таким чином:

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9