Дипломная работа: Удосконалення експлуатації транспортних і навантажувально-розвантажувальних засобів в ПСП "Комишанське" Охтирського району Сумської області з розробкою технології навантаження цукрових буряків

Кількість паливо-мастильних матеріалів виражені в одиницях об'єму, перераховують в одиниці маси. Густина автомобільних палив і змазок приведена в таблиці 1.9.

Таблиця 1.9 – Потреба автопарку в паливно-мастильних матеріалах

На кожний транспортний засіб видається карточка обліку палива і лицьова карточка водія (9).

1.7 Розрахунок основних показників використання автотранспорту

Основні показники використання вантажних автомобілів прийняті з госпрозрахункового завдання автопарку ( форма № 198 ) розробленого Держагропромом України.

1.7.1 Визначаємо загальну вантажопідйомність автомобілів Q, т по формулі:

Q = Σ q1*n1 + q2*n2 +q3*n3 + ... + q6*n6,                                           (1.7)

де q1,q2,q3,q4,q5,q6 – номінальна вантажопід'ємність одного автомобіля даної марки, т;

n1,n2,n3,n4,n5,n6 – кількість автомобілів даної марки.

Q = 3*4+1*2,5+1*6+4*5,5+1*2,5+6*3,2+1*2,5= 66,7 т

1.7.2 Визначаємо середній тоннаж машини qср, т, по формулі:

qср = ,                                                                          (1.8)

де n – кількість автомобілів усіх марок

n = Σni = n1 + n2 + n3 + ... + n6,                                                                   (1.9)

n =1+3+6+1+1+4+1=17 шт.

qср = 3,92 т

1.7.3 Визначаємо машино–дні перебування в господарстві МДх, м.д., по формулі:

МДх = n*92,                                                                            (1.10)

МДх = 17*92 = 1564 м.д.

1.7.4 Визначаємо машино–дні в роботі МДр, м.д., по формулі:

МДр =Σ ni'*Дрi = n1'*Др1+ n2*Др2+...+ n29'*Др29                                                       (1.11)

де n1', n2', ..., n29' – потрібно транспорту на виконання відповідної транспортної роботи ( табл. 1.5 графа 12 );

Др1, Др2, ..., Др29– число робочих днів необхідне на виконання відповідної транспортної роботи ( табл. 1.5 графа 6 ).

МДр = 1298 м.д.*

Примітка:

(*) У зв'язку з великою кількістю числових значень при обчисленні показників приводжу кінцевий результат.

1.7.5 Визначаємо коефіцієнт використання парку ήв.пар., по формулі:

ήв.пар. = ,                                                                                   (1.12)

ήв.пар. = = 0,83

1.7.6 Визначаємо загальний пробіг автомобілів, які беруть участь в вантажоперевезеннях Lзаг, км, по формулі:

Lзаг =Σ LДі*ni'*Дрі = LД1*n1'*Др1+ LД2*n2'*Др2+…+ LД27*n27'*Др27,      (1.13)

де LД1, LД2, …, LД27 – денний пробіг транспортного засобу, км

(табл. 1.5 графа 3).

Lзаг = 168590 км.*

1.7.7 Визначаємо пробіг автомобілів з вантажем Lвант, км, по формулі:

Lвант = Σ Lі*Zеі*ni*Дрі = L1*Zе1*n1*Д1+ L2*Zе2*n2*Д2+…+ L27*Zе27*n27*Д27,                                                                                               (1.14)

де L1, L2, …, L27, – відстань перевезення вантажу відповідної транспортної роботи ( таблиця 1.5 графа 3 );

Zе1, Zе2, …, Zе27 – кількість їздок з вантажем за робочий день відповідної транспортної роботи ( табл. 1.5 графа 10 ).

Lвант = 87667 км.*

1.7.8 Визначаємо коефіцієнт використання пробігу ήв.проб., по формулі:

ήв.проб. = ,

ήв.проб. =  = 0,52

1.7.9 Визначаємо загальну кількість перевезеного вантажу Qт.заг, т, по формулі:

Qт.заг =Σ Qт.і = Qт1+ Qт.2+ …+Qт27,                                                     (1.15)

де Qт1, Qт.2, …,Qт27 –Кількість вантажу, що перевозиться відповідною

транспортною роботою, т ( табл. 1.5 графа 2 ).

Qт.заг = 23511 т*

1.7.10 Визначаємо середній коефіцієнт використання вантажопідйомності γсер, по формулі:

γсер =,         (1.16)

γсер = = 0,97

1.7.11 Визначаємо середню відстань перевезення вантажів Lсер, км, по формулі:

Lсер =, (1.17)

Lсер = 147,4 км

1.7.12 Визначаємо середньодобовий пробіг по автопарку LДсер, км, по формулі:

LДсер =, (1.18)

LДсер = 269,93

1.7.13 Визначаємо загальний об'єм вантажоперевезень Qт.км заг, т.км, по формулі:

Qт.км заг =Σ Qт.км 1+ Qт.км 2+…+ Qт.км 27,                                               (1.19)

де Qт.км1, Qт.км2, …, Qт.км27 – об'єм транспортних робіт відповідної транспортної роботи ( табл.1.5 графа 7 ).

Qт.км заг = 323320,8 т.км*

1.7.14 Машино-дні в простої визначаються тільки під час експлуатації автомобілів.

1.7.15 Визначаємо коефіцієнт технічної готовності парку ήт.г., по формулі:

ήт.г. = ,                                                              (1.20)

де МДрем – Машино-дні перебування в ремонті по даним господарства

МДрем = 219 м.д.

ήт.г. = =0,86

2. ТЕХНОЛОГІЧНА ЧАСТИНА

2.1 Підготовка транспортних засобів для перевезення цукрових буряків із господарства на цукровий завод

Для перевезення буряка використовують автомобілі-самоскиди з нарощуваними бортами, бортові автомобілі з розвантаженням кузова за допомогою гнучких оболонок чи бортові автомобілі, обладнані волокушами, що стягуються тракторами чи лебідками.

Практика показала, що тільки за рахунок повного використання вантажопід'ємності шляхом нарощування бортів до 1 м продуктивність автомобілів на перевезеннях цукрового буряка можливо покращити на 5... 10%.

Вибір типу транспортного засобу для перевезення цукрового буряку визначається перш за все високопродуктивним їх використанням в конкретних умовах експлуатації і повного задоволення запросів в перевезеннях.

При цьому вибір типу транспорту залежить від технології збирально-транспортних робіт - потоковий і перевалочний, а також тим, що масове перевезення доцільно вести на автомобілях середньої і великої вантажопід'ємності (5 ... 7,5 т) і автопотягах на далекі відстані, а на перевезеннях до 5 км найбільш економічні є тракторні потяги.

Для обслуговування бурячних комбайнів при потоковому збиранні доцільно використовувати автомобілі ГАЗ-53Б, ГАЗ-53А.

Для перевезення гички до місць силосування використовують тракторні самосвальні причепи 2 ПТС-4М-875А, 2 ПТС-4-793, агрегатовані з тракторами

МТЗ-80, ЮМЗ-6Л.

При перевалочній технології для збирання і транспортування коренів буряку до польових кагатів використовують тракторні потяги, вказані вище, чи автомобілі-самоскиди ГАЗ-53Б.

Для перевезення коренів буряку з польових кагатів на приймальний пункт заводу використовують автомобілі і автопотяги всіх типів, але перевага надається автомобілям середньої і великої грузопід'ємності - ЗІЛ-130, КАМАЗ-5320.

2.2 Технологія відвезення цукрових буряків із господарства на цукровий завод

Останнім часом в Україні в деяких господарствах використовують човниковий спосіб перевезення цукрового буряку.

Човниковий спосіб передбачає використання тягачів з змінними напівпричепами і причепами. Цей спосіб дає можливість застосовувати причепи і напівпричепи без додаткового часу на їх завантаження. Напівпричепи і причепи, які буксирують тракторами, завантажуються буряком, а інші раніше завантажені напівпричепи і причепи тягач відвозить на бурякоприймальний пункт. Завантажені напівпричепи і причепи трактор вивозить на асфальтовану дорогу. В цей час тягач повертається, водій залишає порожні і забирає завантажені. Таким чином, тягач використовується тільки для транспортування коренеплодів на цукрові заводи.

Човниковий спосіб вивезення цукрового буряку дає великий економічний ефект, дозволяє вивільнити автомобілі від роботи на плантаціях і в 10 разів зменшити простої тягачів при завантаженні, так як на їх зчеплення і розчеплення витрачається лише 2...З хв. Крім того, човниковий спосіб дає можливість використовувати автомобіль по його прямому призначенню.

В короткі строки робіт із-за настання осіннього бездоріжжя і непогоди потребують необхідність такої організації праці, яка б забезпечила краще використання всього рухомого складу, а також розвантажувальної техніки.

2.3 Досвід передовиків по відвезенню цукрових буряків

На Україні розроблений контейнерний спосіб перевезення буряка. Очищений буряк складають в контейнери, які при допомозі автокрану ЛАЗ-690 чи інших засобів встановлюють в кузов бортового автомобіля чи причепа, а в пункті розвантаження знімають, висипають і знову встановлюють на транспортні засоби.

Контейнерний спосіб повністю механізує процеси завантаження і розвантаження, зменшує час простою пересувного складу, зменшує трудоємність робіт в порівнянні з ручним способом в 2...З рази.

3. КОНСТРУКТИВНА ЧАСТИНА

3.1 Призначення і конструкція пристрою

При виконанні ремонтних робіт, виникає потреба в заточуванні різних інструментів, зняття фасок в циліндричних поверхнях і т. д. Для цього необхідно мати заточувальний верстат. Добре, якщо це проводиться в умовах господарства, але у випадку ремонту за межами господарства, я пропоную використовувати ручний заточувальний пристрій, який можна виготовити використовуючи перемотувальний пристрій від кіноустановки.

Конструкція запропонованого виробу складається з стояка, струбцини, корпусу, привода, двох циліндричних зубчатих коліс з передаточним числом,

і =55/20 = 2.75, веденого вала з заточувальним кругом.

Якщо частота обертання ведучої шестерні становить n = 120 об/хв, тоді круг буде обертатися з частотою

nк = і * n=2.75*120=330 об/хв

швидкість заточування становить

V = , м/с

де Дк – діаметр заточувального круга,

V =  = 2.59 м/с.

Висновок: Пристосування придатне для застосування, має доcтатню швидкість для заточування.

Загальний вигляд ручного заточувального пристрою і робочі креслення його деталей приведені в графічній частині. Аркуш № 3.

3.2 Розрахунок основних елементів пристрою на міцність

Перевіримо на міцність вісь важеля привода зубчатої передачі.

Вихідні дані:

матеріал вісі: Сталь 30, для якої [σ] зг = 100 МПа;

діаметр вісі в небезпечному перерізі d = 6мм;

розрахункова довжина lр = 50 мм;

зусилля робітника на вісь Fр = 20 Н.

Вісь працює на згин .

Умова міцності при згині :

σзг =≤ [σ] зг,                                                                                (3.1)

де Мзг – згинаючий момент, Нмм;

Мзг =Fр * lр;                                                                                                 (3,2)

W – осьовий момент опору перерізу згину, мм3.

W = ,                                                                                          (3.3)

Після підстановки формул (3.2) і (3.3) в формулу (3.1), одержимо новий вигляд умови міцності:

σзг = ,                                                                              (3.4)

Використовуючи формулу 3.4 перевіримо міцність вісі

σзг = = 47,18 < [σ] зг = 100 МПа

Вісь важеля приводу зубчатої передачі міцна.

4. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНА ЧАСТИНА

4.1 Організація робіт транспорту в господарстві

Для чіткої і узгодженої роботи транспорту потрібно:

- забезпечити оперативне планування перевезень з урахуванням обсягу, - дислокації місць з вантажем, приймальних пунктів, наявного транспорту, дорожніх умов, операцій навантажувально-розвантажувальних операцій і режимів роботи;

- створити комплексні збирально-транспортні бригади (загони) для збирання і перевезення сільськогосподарських продуктів з поля на тік, у комори сільськогосподарського підприємства;

- вибрати і організувати найбільш раціональні маршрути руху, які забезпечували б найбільший коефіцієнт використання пробігу;

- розподілити і закріпити транспортні засоби за найбільш оптимальними маршрутами, видми перевезень і місць розміщення вантажів;

- забезпечити технічну готовність транспортних засобів протягом усього періоду перевезень продукції;

- правильно використовувати засоби механізації розвантажувальних і навантажувальних робіт;

- чітко організувати диспетчерське управління перевезеннями.

При плануванні (перспективному, поточному, оперативному) визначають обсяг перевезень вантажів (т) і вантажооборот (т-км), а також затрати праці і собівартість роботи на основі виробничо-фінансового плану господарства в цілому.

Перспективні плани складають на кілька років, поточні на один рік з урахуванням показників перших. До оперативного планування належать розробки сезонних планів, змінних завдань і годинних графіків роботи кожного водія. Змінне завдання водію записують у дорожній лист.

При плануванні роботи транспорту сільськогосподарського підприємства треба мати такі вихідні дані: про структуру і кількість вантажів, відстань перевезень, стан доріг, характер вантажопотоків (кількість вантажів, які перевозять за певний період), характеристику транспортних засобів, середню технічну швидкість руху агрегатів, кількість засобів механізації навантажувально-розвантажувальних робіт.

Основним і обов'язковим документом первинного обліку, що відображає роботу транспортного агрегату на лінії та реєструє витрати палива і мастильних матеріалів, є дорожній лист, без якого не можна. Дорожній лист видається водієві на один день або зміну перед виїздом на лінію при обов'язковому поданні посвідчення на право водіння автомобіля, а також за умови здачі всіх дорожніх документів за попередні дні роботи.

У дорожньому листі зазначено: завдання водієві; час виїзду і повернення; кількість одержаного палива; показники спідометра. Дорожні листи мають порядковий номер по господарству, дату видачі, штамп і печатку господарства, якому належить транспортний агрегат. На вантаж, що перевозиться, видається накладна.

Справність транспорту перед виїздом на лінію і покази спідометра мають бути підтверджені підписом механіка, а час виїзду і переїзду - підписом диспетчера. Випуск на лінію автомобіля з несправним або з неопломбованим спідометром забороняється.

Контроль за заповнення дорожніх листів з відміткою фактичних відстаней і вантажів має велике значення у підвищенні ефективності використання транспорту та зниженню собівартості транспортних робіт.

Обробка дорожніх листів у бухгалтерії господарства - це трудомісткий процес. Тому останнім часом ведеться робота з удосконаленням послідовності розрахунків за перевезення з метою спрощення і створення умов для механізованої обробки документів. Крім того, є спеціальні прилади — автометри, які дають змогу точно і об'єктивно оцінювати режим вантажного автомобіля, час руху його з вантажем і без нього. Режим роботи записується на спеціальній стрічці: час роботи двигуна, час простою, миттєві швидкості руху, пройдений шлях, а також день тижня. Карточки автометра обробляються механізованим способом. [ 1 ]

4.2 Організація технічного обслуговування автомобілів

Господарства, які мають транспорт, забезпечують облік технічного стану кожної одиниці пересувного складу і парку в цілому, реєстрацію робіт по технічному обслуговуванню, техніко-економічних та експлуатаційних показників роботи.

Планування і організація проведення ТОЇ і ТО-2 здійснюється з урахуванням фактичного пробігу автомобілів та автопоїздів з обов'язковим контролем їх виконання. Рішення про направлення кожної одиниці пересувного складу на ТО приймають за один-два дні до наміченої дати. При незначних змінах добового пробігу автомобіля застосовують календарне планування ТО-1 і ТО-2, при цьому враховуються денні простої.

ТО-1 і ПР пересувного складу проводять в гаражах господарств, а також на станціях технічного обслуговування автомобілів і в спеціалізованих автотранспортних господарствах, які входять де складу агропромислового комплексу.

Перспективний шлях розвитку виробничо-технічної бази: концентрація, централізація і кооперування виробництва ТО і ПР, розвиток і удосконалення комплексу госпрозрахункових автотранспортних підприємств СТОА, ремонтно-технічних підприємств.

Склад і об'єм профілактичних і ремонтних робіт, що виконуються централізовано визначають з урахуванням місцевих умов, при чому централізація ремонтних робіт може досягти 70% від їх загальної трудоємності. Прикладами робіт ПР, виконуваних централізовано, є: заміна ресор, кузовів, шин, коробок передач і інших збірних одиниць автомобілів.

Роботи по технічному обслуговуванню, діагностиці та поточному ремонту пересувного складу в господарствах виконують переважно на тупикових постах, на СТОА на тупикових або проїзних універсальних або спеціалізованих постах, поточних лініях.

Разом з ТО виконують частину (до 20% обсягів ТО) операцій поточного ремонту. Так, при ТО-1 можлива заміна привідних ременів, прокладок, болтів кріплення карданного валу, шлангів гальмівної системи, стекол, дзеркал, щіток склоочисника. При ТО-2 можлива заміна шлангів системи охолодження, форсунок, бензонасоса, зливних кранів, водяного насоса, головного і робочого гальмівних циліндрів, кришки механізму переключення передач, карданних шарнірів, карданного валу, опори карданного залу, рульових тяг, сошки руля, амортизаторів, ресор, шворні поворотної цапфи, компресора, підшипників ступиць, гальмівних камер, гальмівних барабанів, гальмівного крана, трубопроводів, регулятора тиску, генератора, стартера, регулятора напруги, котушки запалювання.

Інформацію про технічний стан автомобіля і його збірних одиниць несуть зовнішні ознаки: люфти, вібрації, герметичність, ефективність дії, тепловий стан та інші. Такі ознаки називаються діагностичними. Кожну із діагностичних ознак можна кількісно оцінити відповідними діагностичними параметрами. Наприклад, ефективність гальм по гальмівному шляху, змінами складу моторного мастила в картері двигуна по в'язкості, кислотності, лужності, наявності продуктів зносу. Такі параметри дають загальну інформацію про стан збірних одиниць і автомобіля в цілому, є основою для подальшої поелементної діагностики.

Структурні параметри: наприклад знос, зазор в спряженні, ступінь негерметичності, відхилення геометричних розмірів деталей від номінальних та інші, характеризують технічний стан зборочної одиниці. Відповідний зв'язок між діагностичними і структурними параметрами дозволяє без розбирання кількісно визначити працездатність автомобіля. [ 5 ]

4.3 Безпека при виконанні транспортних робіт

Перед випуском автомобілів і причепів на лінію особа, відповідальна за випуск технічно справних транспортних засобів, зобов'язана ретельно перевірити їх придатність до роботи. Адміністрація не має права примушувати водія виїздити на лінію на несправному автомобілі.

Перед виїздом на лінію водій зобов'язаний перевірити стан найбільш відповідальних деталей: збірних одиниць і механізмів автомобіля, таких як рульове управління, гальмова система, ходова частина, прибори освітлення.

Необхідно, щоб диски коліс були надійно закріплені на ступицях і замкові кільця правильно вставлені.

Одна із головних гарантій руху автомобіля - шини. Заборонено виїзд на лінію, якщо протектор шини має глибину малюнку по центру бігової доріжки менше 1 мм. Неможлива експлуатація шин, які по розміру і допустимому навантаженню не відповідають моделі автомобіля, що експлуатується, а тиск в шинах не відповідає нормі. Колеса повинні мати відрегульований розвал і сходження.

Зчеплення повинно повністю вмикатися і вимикатися. Вільний хід важеля повинен бути в межах норми.

Світлові пристрої - фари, габаритні вогні, „стоп-сигнал", показники поворотів і державний номерний знак повинні бути справні. Фари повинні освітлювати дорогу не менше чим на 100 м при дальньому світлі і 30 м при ближньому.

Буксирування несправних автомобілів виконується на автомобілях технічної допомоги, обладнаних причіпним пристроєм. На звичайних вантажних автомобілях можна виконувати буксирування несправних автомобілів тільки в тих випадках, коли потрібна невідкладна допомога.

При цьому необхідно виконувати слідуючі правила:

- при несправності гальм буксирування повинно виконуватися не жорстокій металевій штанзі. При несправності переднього моста і рульового керування автомобіль потрібно перевозити на платформі іншого автомобіля.

Причеплення буксируваного автомобіля повинно виконуватися за допомогою металевого троса, ланцюга, або металевої штанги довжиною 4—6 м.

При буксируванні на м'якому зчепленні дозволяється транспортувати один автомобіль, на жорсткій - два автомобіля.

4.4 Визначення собівартості перевезення вантажу

4.4.1 Вихідні дані:

- відстань перевезення вантажу, L = 30 км;

- при перевезенні використовуємо автомобіль ЗІЛ-ММЗ-554;

- напрямок перевезення: поле – цукровий завод;

- дорога – ІІ категорії;

- клас вантажу – І;

- кількість перевезеного вантажу, Qт = 1430 т.;

- обсяг транспортних робіт, Qткм = 42900 ткм;

- вантажопідйомність, g = 5.5 т;

- кількість рейсів, Kд 5 шт.;

- денна продуктивність, Wд =536.3 ткм;

- денний пробіг, Lд = 300 км.

Lд = 2* L* Kд                                                                                                                             (4.1)

Lд = 2*30*5=300 км

- всього пробіг, L, км

L = Lд* Др*n                                                                            (4.2)

де Др - кількість днів у періоді, Др =20;

n – кількість машин, n = 4;

L = 300*20*4 = 24000 км

оплата праці за 100 т = 38,20 грн

100 ткм = 3,70 грн

4.4.2 Для визначення собівартості перевезення одного ткм, Сткм, використовуємо формулу

Сткм = ,         (4.3)

де - основна оплата праці, грн;

- доплата за класність, грн;

- надбавка за стаж, грн;

- доплата за резерв відпусток, грн;

- відрахування на соціальне страхування, грн;

- вартість паливно-мастильних матеріалів, грн;

 - амортизаційні відрахування, грн;

- витрати на поточний ремонт, грн;

- вартість зносу і заміни шин, грн;

- вартість малоцінних і швидкозношувальних матеріалів, грн;

- витрати по техніці безпеки, грн;

- обсяг транспортних робіт, ткм.

4.4.3 Визначаємо основну оплату праці, , грн, по формулі:

= +                                                                        (4.4)

де - оплата праці за перевезення 100 т вантажу. грн.

- оплата праці за 100 т.км, грн.

4.4.4 Визначаємо оплату праці за перевезення вантажу Зо 100 т, грн., по формулі:

Зо 100 т =,.                                                                                 (4.5)

де Рт - розцінка за перевезення 100 т вантажу, Рт =38,20 грн.

Зо 100 т ==546,26 грн

4.4.5 Визначаємо оплату праці за перевезення 100 т.км вантажу Зо 100т.км, грн., по формулі:

Зо 100 т.км =,                                                                           (4.6)

де Рт.км - розцінка за перевезення 100 т.км вантажу, Рт =3,70 грн.

Зо 100 т ==1587,30 грн.

4.4.6 Визначаємо основну оплату праці Зо, грн.

Зо =546,26 + 1587,30 = 2133,56 грн.

4.4.7 Визначаємо доплату за класність, Зкл, грн., по формулі:

Зкл = ,                                                                                    (4.7)

Зкл =  = 533,39 грн.

4.4.8 Визначаємо доплату за стаж, Зст, грн., по формулі:

Зст = ,                                                                           (4.8)

Зст = = 400,04 грн.

4.4.9 Визначаємо доплату за резерв відпусток, Зд, грн., по формулі:

Зд= ,                                                                 (4.9)

Зд=  = 261,92 грн.

4.4.10 Визначаємо відрахування на соціальне страхування, Всс, грн., по формулі:

Всс =                                                     (4.10)

Всс =  = 1231,70 грн.

4.4.11Длявизначення вартості палива і мастильних матеріалів використовуємо наступні нормативні дані:

- витрати палива на 100 км пробігу, Нкм = 37 л;

- витрати палива на їздку, Нїзд = 0,25 л;

- витрати моторного мастила 2,4 % від основного палива;

- витрати спеціальних мастил 0,1 % від основного палива;

- витрати трансмісійних мастил 0,3 % від основного палива;

- витрати пластичного мастила 0,2 % від основного палива;

4.4.12 Визначаємо витрати основного палива за пробіг, ПММ, грн., по формулі:

ПММ = ПММоп + ПММмм + ПММсм + ПММтм + ПММпл..м ,           (4.11)

ПММоп - вартість основного палива, грн.;

ПММмм - вартість моторного мастила, грн.;

ПММсм - вартість спеціальних мастил, грн.;

ПММтм - вартість трансмісійних мастил, грн.;

ПММпл..м – вартість пластичних мастил, грн.;

4.4.13 Визначаємо витрати основного палива ПММ, грн., по формулі:

ПММоп = ПММкм + ПММїз,                                                    (4.12)

ПММоп – витрати палива на пробіг, л;

ПММїз - витрати палива за поїздку для автомобілів-самоскидів, л.

4.4.14 Визначаємо паливо за пробіг ПММкм, л, по формулі:

ПММкм =                                                                    (4.13)

ПММкм = = 8880 л.

4.4.15 Визначаємо витрати палива на кожну їздку з вантажем для автомобілів-самоскидів, ПММїз, л, по формулі:

ПММїз = Кїз *Нїз,                                                                              (4.14)

ПММїз = 10*20*0,25 = 50 л

4.4.16 Визначаємо витрати палива на кожну їздку з вантажем для автомобілів-самоскидів по т.км, ПММїз т.км, л, по формулі:

ПММїз т.км = ,                                                             (4.15)

ПММїз т.км = = 85,8 ≈ 86 л.

4.4.17 Визначаємо кількість всього палива:

ПММоп = 8880 + 50 + 86 = 9016 л.

4.4.18 Переводимо бензин А-80 в кілограми при його питомій вазі 0,72 г/см3

ПММоп = 9016*0,72 = 6491,5 кг

4.4.19 Визначаємо вартість бензину, ПММвоп, грн., по формулі:

ПММвоп = ППП * Цоп,                                                                      (4.16)

де Цоп – вартість 1кг основного палива, грн.

Цоп = 6491,5*5,25 = 34080,38 грн.

4.4.20 Визначаємо вартість спеціальних мастил, ПММмм, грн., по формулі:

ПММмм = ,                                                        (4.17)

де %мм – витрати спеціальних мастил у відсотках від основного палива;

Цсп – вартість 1 кг

ПММмм =  = 914,52 грн.

4.4.21 Визначаємо вартість спеціальних мастил , ПММсм, грн., по формулі:

ПММсм = ,                                                            (4.18)

де % см – витрати спеціальних мастил у відсотках від основного палива;

Цсм – вартість 1 кг спеціальних мастил, грн.

ПММсм =  = 32,46 грн.

4.4.22 Визначаємо вартість трансмісійного мастила , ПММтм, грн., по формулі:

ПММтм = ,                                                         (4.19)

де % тм – витрати трансмісійних мастил у відсотках від основного палива;

Цтм – вартість 1 кг трансмісійних мастил, грн.

ПММтм = = 97,37 грн.

4.4.23 Визначаємо вартість пластичних мастил , ПММплм, грн., по формулі:

ПММплм = ,                                                        (4.20)

де % плм – витрати пластичних мастил у відсотках від основного палива;

Цплм – вартість 1 кг пластичних мастил, грн.

ПММплм = =90,88 грн.

4.4.24 Визначаємо вартість всіх паливо-мастильних матеріалів, ПММ, грн.

ПММ = 34080,38 + 914,52 + 32,46 + 97,37 + 90,88 = 35215,61 грн.

4.4.25 Визначаємо витрати на амортизаційні відрахування, А, грн., по формулі:

А = ,                                                                                 (4.21)

де Бв – балансова вартість машини, грн.;

На – норма амортизації, %;

Пп – плановий пробіг автомобіля за рік, км;

l – фактичний пробіг машини, км.

А = = 1253,73 грн.

4.4.26 Визначаємо витрати на проведення експлуатаційних ремонтів і технічного обслуговування, Пр, грн., по формулі:

Пр =,                                                                             (4.22)

де Нпр – норма витрат на технічне обслуговування і поточний ремонт на 1000 км пробігу.

Пр = = 4708,8 грн.

4.4.27Визначаємо витрати на заміну і ремонт гуми, Вз, грн., по формулі:

Вз = ,                                                              (4.23)

де Нз – норма відрахувань на нарощування і ремонт одного комплекту гуми на 1000 км пробігу від прейскурантної вартості;

В – прейскурантна вартість одного комплекту автомобільної гуми, грн.,

К – Кількість коліс на автомобілях без запасного, шт.

Вз =  = 5177,66 грн.

4.4.28 Витрати малоцінних і швидкозношувальних матеріалів, Вмц, грн, становить:

Вмц = 450 грн.

4.4.29 Витрати по техніці безпеки становлять:

Б = 500 грн.

4.4.30 Визначаємо вартість1 т.км, підставляючи значення у формулу 4.3:

Сткм ==1,21

грн.

4.5 Визначення собівартості пристрою

4.5.1 Для визначення собівартості пристрою, С, грн., використовуємо формулу:

С = Со + Сд + Сс +Всс + Св + См + Сн,                                              (4.1)

де Со – основна оплата праці грн.;

Сд – додаткова оплата праці, за резерв відпусток, грн.;

Сс – доплата за стаж роботи, грн.;

Всс – відрахування на соціальне страхування, грн.;

Св – загальновиробничі витрати, грн.;

См -- вартість матеріалів, грн.;

Сн -- непередбачувані витрати

4.5.2 Визначаємо основна оплата праці за виготовлення пристрою, Со, грн., (дивись таблицю 4.1).

Таблиця 4.1 – Основна оплата праці

4.5.3 Визначаємо додаткову оплату праці за резерв відпусток Сд ,грн., по формулі:

Сд = ,                                                                                                                          (4.2)

Сд =  = 0,28 грн.

4.5.4 Визначаємо надбавку за стаж роботи, Сст, грн. по формулі:

Сст = , (4. 3)

Сст = = 0,53 грн.

4.5.5 Визначаємо відрахування на соціальне страхування, Всс, грн., по формулі:

Всс = ,                                                                 (4.4)

Всс =  = 1,50 грн.

4.5.6 Визначаємо загальновиробничі витрати Св, грн., по формулі:

Св = ,                                                       (4.5)

Св = =0,56 грн.

4.5.7 Визначаємо вартість матеріалів, См, грн., (дивись таблицю 4.2).

Таблиця 4.2 – Вартість матеріалів

4.5.8 Визначаємо непередбачувані витрати Сн, грн., по формулі:

Сн = ,                                          (4.6)

Сн = = 1,32 грн.

4.5.9 Собівартість виготовленого пристрою становить:

С = +1,32 = 27,71 грн.

4.6 Охорона природи

Значні зміни в природі відбуваються у зв'язку з широким застосуванням сучасних засобів механізації. Сільське господарство в сучасних умовах - це високомеханізована галузь господарства. На полях господарств працює понад 420 тисяч тракторів, 98 тисяч комбайнів, 350 тисяч вантажних автомобілів, інша самохідна техніка.

Дослідження спеціалістів показали, що багаторазове переміщення машин по полю ущільнює ґрунт, погіршується його структура та фізико-хімічні особливості. При сильних випаданнях опадів утворюється поверхневий стік за рахунок чого розвивається ґрунтова ерозія, родючість ґрунту зменшується на 10-30% і навіть більше.

Необхідно також пам'ятати, що високі швидкості також спричиняють ущільнення ґрунту.

Інколи автомобілі миють у мілких річках, невеликих озерах та ставках. Це забруднює воду, негативно відображується на рибопродуктивності водоймищ. Такі дії абсолютно недопустимі.

Багато випадків, коли техніка заправляється в полі паливом і мастильними матеріалами, а при вимушеному ремонті забруднюється ґрунт мастилами, бензином та іншими нафтопродуктами. Крім забруднення при цьому ще випаровується велика кількість легких фракцій.

Щоб зменшити шкідливу дію автомобіля на навколишнє середовище необхідно виконувати наступні заходи:

-зменшення роз'їздів автомобілів по полю, вибір раціональних шляхів їх руху по дорогах;

-конструювання новий типів автомобілів для сільськогосподарського виробництва, які б менше впливали на навколишнє середовище;

-  суворий контроль за регулюванням і правильною експлуатацією двигунів автомобілів та механізмів;

-  перевірка і контроль справності роботи карбюраторів, систем живлення автомобілів, перевірка вихлопних газів автомобілів на „екологічність";

-  миття техніки виконувати лише в спеціально обладнаних місцях з відведенням забрудненої води в каналізацію або у відстійники, з яких воду можна використовувати повторно, миття автомобілів в річках або ставках забороняється;

-  заправку автомобілів в полі паливом і мастильними матеріалами виконувати за допомогою спеціальної автозаправочної техніки, це зменшує забруднення ґрунту і економе паливо-мастильні матеріали;

-  у випадку непередбачуваного ремонту в полі, всі паливо-мастильні матеріали збирати у спеціальні ємкості і здавати їх на переробку, а не виливати в полі;

-  перехід частини транспорту на електротягу - електромобілі;

-  здійснювати перевірку роботи двигуна на токсичність;

-  підвищення професійної майстерності водіїв автомобілів;

-  збільшення коефіцієнта використання вантажопідйомності автомобілів;

-  утримання заправочних колонок в справному стані;

-застосування раціональних маршрутів руху, контейнерні перевезення, організація автопоїздів, дозаправлення автомобілів на лінії;

-  переведення двигунів автомобілів на роботу на зрідженому газі;

-  покращення регулювальних робіт в автомобілях зменшує витрату палива, а тому і менше забруднює атмосферного повітря.

Ці вимоги є обов'язкові для всіх автомобілів, ПСП "Комишанське". [11]

4.7 Цивільна оборона на об'єкті

З появою загрози нападу противника та в ході ведення війни інтенсивність використання транспортних засобів значно підвищується.

Техніку, що є на об'єкті сільськогосподарського виробництва можна підрозділити на транспортну, сільськогосподарську та спеціальну. Транспортну техніку використовують для перевезення людей, тварин та матеріальних засобів; сільськогосподарську - для дезактивації, дегазації, дезинфекції та механізованих робіт з ліквідації наслідків застосування препаратів обробки і нищення; спеціальну - для проведення заходів по санітарній обробці людей, ветеринарній обробці тварин, проведенні агротехнічних заходів по захисту рослин та інших спеціальних робіт.

Як транспортну техніку можна використовувати автобуси, бортові автомашини, самоскиди, автомобілі-тягачі, причепи, автофургони, санітарні та легкові автомобілі, напівпричепи та інші засоби.

Для перевезення матеріальних засобів більш придатні спеціальні машини: автофургони, автомобілі-рефрижератори, автозаправники, автоцистерни, автоцементовози, причепи-цистерни та інші машини.

Вантажні автомобілі, причепи та напівпричепи, які виділені для перевезення людей обладнують тентами, сидіннями та посадочними драбинками. Важливо, щоб при встановленні сидінь борти кузова автомобіля або причепа не були б опорами для сидінь. Металічну посадочну драбину прикріплюють до задньої торцевої частини платформи. При необхідності проводять інші роботи по обладнанню транспортних засобів.

Використання транспортних засобів при ліквідації наслідків військових дій, катастроф, пожеж, ядерного та хімічного ураження потрібно включити в план цивільної оборони господарства, де необхідно визначити організацію і порядок використання транспорту [ 13 ].

Висновок

Виконуючи дипломний проект на тему „Удосконалення комплексної механізації транспортних і навантажувально-розвантажувальних робіт в ПСП "Комишанське" Охтирського району Сумської області з розробкою технології і організації навантаження вантажів" я виходив з конкретних умов господарства, а також досвіду роботи автопарку по перевезенню сільськогосподарської продукції.

Висвітлюючи окремі питання дипломного проекту і під час навчання в коледжі навчився використовувати технічну та довідкову літературу, вирішувати конкретні питання сільськогосподарського виробництва, виконувати розрахунки деталей на міцність, а також конструювати деталі й вузли пристроїв машин.

Всі розрахунки в дипломному проекті я виконував з використанням обчислювальної техніки.

Розроблений мною дипломний проект на вищеназвану тему має практичне значення і його можна використати в умовах ПСП "Комишанське".

Література

1. Фортуна В.І., Миронюк С.К. Технологія механізованих сільськогосподарських робіт. - М.: Вища школа, 1991.

2  Силкин А.А. Грузовые и пассажирские автомобильные перевозки. - М.: Транспорт, 1985.

3  Капланович М.С. Справочник по сельскохозяйственным транспортным работам. - М.: Росагропромиздат, 1988.

4  Фостовцев Г.Ф. Автотехобслуживание. - М.: Агропромиздат, 1985.

5  Техническое обслуживание и ремонт автомобилей. - М.: Транспорт, 1985.

6  Боровских Ю.И. и др. Устройство, техническое обслуживание и ремонт автомобилей. - М.: Высшая школа «1975.

7  Дудченко А.А. Основы технического обслуживания автомобилей. - К.: Высшая школа, 1987.

8  Суханов П.Н. и др. Техническое обслуживание и ремонт автомобилей. Пособие по курсовому и дипломному проектированию. - М: Высшая школа, 1990.

9  Хорошун Г.О. Дипломне проектування по експлуатації автомобільного парку сільськогосподарського підприємства. - К.: Методкабінет, 1990.

10Гряник Г.Н. Охрана труда и пожарная безопасность. - К.: Высшая школа, 1981.

11 Астанин Л.П., Благосклонов К.Н. Охрана природи. - М.: Колос, 1978.

12 Стеблюк М.І. Цивільна оборона. - К.: Урожай, 19984.