Мета магістерської роботи: надання сучасної оцінки стану оздоровчої рекреації в Запорізькій області; обґрунтування проблем становлення та перспектив розвитку оздоровчої рекреації в Запорізькій області.

Задачі магістерської роботи:

- надання сучасної оцінки формування оздоровчої рекреації в Запорізькій області;

- аналіз просторово-часових закономірностей оздоровчої рекреації в області;

- виявлення основних існуючих проблем оздоровчої рекреації в Запорізькій області,

- обґрунтування перспективних планів розвитку оздоровчої рекреації в області.

Загальний зміст: у першому розділі роботи розкрита функціонольно-компонентна структура оздоровчої рекреації, яка необхідна для задоволення потреб населення на відновлення здоров'я, фізичних сил, підвищення працездатності. Цьому сприяє бальнеотерапія, грязелікування, що використовується як з лікувально-профілактичною метою, так і з метою медичної реабілітації.

Надані основні критерії оцінки лікувальних властивостей води за особливостями складу; медичні показники різних типів мінеральних вод та методи і принципи їх застосування; типи грязей за їх різноманітністю походження, складу властивостей, описані основні методики грязелікування. Розкриті: кліматичні фактори, їх характеристика з лікувально-оздоровчою метою, методи застосування, види климатотерапії, параметри, протипоказання.

Разом з природними лікувальними ресурсами описані фактори фізичної природи, апаратної фізеотерапії та механізм їх дії на організм людини. Крім цього розкрита одна з базових послуг, без споживання якої неможливе саме перебування на курорті, розкриті фізіологічні норми харчування для основних груп і на основі норм харчування в лікувально-профілактичних закладах, показані різноманітні дієти, та яким чином організується, в умовах курортних закладів, активні види оздоровлення (ЛФК, спортивно-масова робота).

Надана загальна характеристика природних ресурсів Запорізької області, визначені умови, що сприяють розвитку рекреаційної діяльності. Розкрито сучасний стан функціонування курортно-оздоровчих закладів області.

У третьому розділі проаналізовані проблеми використання рекреаційних ресурсів, стан природокористування, екологічні проблеми, що пов'язані з рекеаційною діяльністю, та визначені пріоритетні напрямки подальшого розвитку оздоровчої рекреації в Запорізькій області.

За результатами дослідження сформульовані висновки: визначимо, що найбільшого розвитку в Запорізькій області набула лікувальна оздоровча рекреація. Як свідчать статистичні дані серед оздоровчих закладів переважають заклади відпочинку та санаторно-курортні заклади. Саме вони концентрують найбільшу кількість відпочиваючих.

В Запорізькій області знаходиться 6,4% санаторно-курортних (оздоровчих) закладів України, хоча рекреаційний потенціал реалізовано не в повній мірі. Номенклатура послуг санаторіїв доповнена лікувальними послугами: загальне обстеження, кліматотерапія, дієти, грязьові та солові ванни тощо. Практично всі заклади курортного типу орієнтовані на середній клас споживача. В останні роки кількість закладів відпочинку зменшилась, і кількість відпочиваючих зменшилась майже втричі. Це пов'язано не тільки з недоступністю цін на путівки, зменшенням середнього життєвого рівня населення, а й низькою конкурентноздатністю галузі на фоні різноманіття та доступності вибору курортно-оздоровчих послуг в інших рекреаційних комплексах України, або за кордоном.

Крім того в Запорізької області ми прийшли до висновків, що дитяча рекреація в області не отримала свого належного розвитку, на її долю припадає лише 17,6% загального показника. При цьому в області існують дуже вагомі показники природних та історичних рекреаційних ресурсів, на базі яких дитяча рекреація може належного свого належного розвитку. Кризи в галузі надає ще й те, що зменшення чисельності оздоровлених дітей відбувається за рахунок пільгових категорій, зокрема, дітей - сиріт, малозабезпечених дітей, хворих на туберкульоз, постраждалих від аварій на ЧАЕС.

Зробивши просторово-часовий аналіз функціонування дитячих закладів оздоровлення, можемо визначити, що найбільш перспективними для подальшого розвитку галузі є Якимівський район, м. Запоріжжя, м. Бердянськ, також дитяча рекреація, за певних умов, може отримати певний розвиток в Приазовському та Приморському районах.

А ось часовий аналіз показав, що чисельність дітей, оздоровлених в 2005 році зменшилась в 2-3 рази в порівнянні з 1990 роком. Це дуже негативний показник в соціально-економічному розвитку області, країни. Тому проаналізувавши функціонування цієї галузі та її перспективні плани, можна зробити висновки, що найбільш реальним в умовах Запорізької області є втілення наступних заходів:

1. Покращення екологічної ситуації в області:

- охорона водних рекреаційних ресурсів, очищення водойм від мулу, водоростей, сміття;

- проблема образії берегів;

- заходи для покращення атмосферного повітря в області;

- штучне облисіння територій, насадження полізалесних лісосмуг.

2. Забезпечити раціональне використання природних, соціально-економічних та культурно-історичних рекреаційних ресурсів. Для вирішення багатьох проблем потрібна підтримка держави та бюджетні кошти.

3. Покласти відповідальність (практичну) за рекреаційні заклади належним організаціям, відомствам.

4. Створення спеціалізованих дитячих рекреаційних закладів:

- активного відпочинку та фізкультури (спортивні табори);

- впровадження нових закладів розваг (відеосалони, гральні автомати, комп'ютерні зали, дитячі майданчики, клуби, тренажерні зали та інше);

- табори для творчих дітей (від гуртків, домів дітей та юнацтва, музичних, художніх шкіл);

- оздоровчі табори з елементами навчання (розмовляють тільки іноземною мовою).

5. Розвиток дитячого туризму в області:

- розробка нових туристичних маршрутів для широкого загалу дітей та юнацтва;

- організація та відновлення існуючих дитячих туристичних клубів.

6. Модернізація та реконструкція діючих оздоровчих закладів підприємствами, яким вони належать (до 2010 року).

- транспортне забезпечення — підтримання автошляхів у належному стані, створення обладнаних автостоянок, будівництво і ремонт існуючих.

7. Втілення в дію цінової політики, особливо для пільгових категорій дітей.

8. Вдосконалення інвестиційної політики.

9. Перспектива розвитку охорони здоров'я людини передбачає реалізацію наступних вимог: організацію управління діяльністю в системі нормативно-правового забезпечення (лікувальні програми, перелік методик, обладнань, технологій, форм надання оздоровчих послуг): кадрове забезпечення охорони здоров'я; нормативно-технологічне забезпечення; інформаційне забезпечення; наукове забезпечення, впровадження системи охорони і укріплення здоров'я.

10. Проведення належних рекламних кампаній, як в Запорізькій області, так і за її межами.

Враховуючи потенціал рекреаційного комплексу, доцільно створити фонд розвитку рекреації в Запорізькій області. Регіональні, місцеві державні органи управління повинні проводити ліцензування закладів оздоровлення, рекреаційної діяльності та сертифікацію рекреаційних послуг.

Аналізуючи аспекти стратегічної програми розвитку Запорізького рекреаційного комплексу, можна відокремити, що більшість положень спрямоване на забезпечення доступності та ефективності санаторно-курортного лікування дітей, реабілітацію хворих, профілактику захворювань, тобто формування повноцінної здорової нації країни.

Одержані результати можуть бути використані у закладенні перспективних планів в розвитку оздоровчої рекреації в Запорізькій області; в реалізації обласного регіонального мінімуму виконання Закону України та Державної курортно-оздоровчої програми про внесення змін до Закону України «Про курорти Приморських територій»; в підготовці методичних розробок для системного застосування під час вивчення навчальних дисциплін «Рекреаційна географія» та інші в вищих навчальних закладах.

Рік виконання магістерської роботи: 2007

Місце виконання: МДПУ

Магістерська робота містить 157 сторінок тексту, 9 таблиць, 12 рисунків, список літератури з 56 найменувань, 11 додатків.

Зміст

Вступ

Розділ І. Функціонально-компонентна структура оздоровчої рекреації

1.1 Бальнеологія. Методи застосування мінеральних вод

1.2 Грязелікування. Особливості оздоровчої дії на організм людини

1.3 Кліматотерапія. Види кліматотерапії

1.4 Фізіотерапія

1.4.1 Штучні фізичні фактори електромагнітної природи

1.4.2 Лікувальні фактори механічної природи

1.4.3 Лікувальні фізичні фактори термічної водної природи

1.5 Дієтотерапія.

1.6 Активні види оздоровлення

Розділ ІІ. Сучасна оцінка розвитку оздоровчої рекреації

2.1 Загальна характеристика природних ресурсів Запорозької області

2.2 Сучасна оцінка функціонування курортно-оздоровчих закладів області

Розділ ІІІ. Перспективи розвитку оздоровчої рекреації в Запорізькій області

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

Актуальність теми. Відпочинок, як і праця, є невід'ємними складовими життєдіяльності людини. Але, якщо трудова діяльність та її суспільні результати давно досліджуються багатьма науками (економікою, соціологією, географією та ін.), то теоретичне осмислення процесу і методів відновлення психофізіологічних сил людини стали об'єктом спеціального вивчення лише у другій половині XX століття. Таке осмислення здійснюється, зокрема, в межах рекреалогії.

Про рекреалогію як самостійну галузь наукового пізнання почали говорити в 90-х роках XX століття. Це було значною мірою обумовлено тим, що численні проблеми рекреації вже не могли бути розв'язані в межах географії, соціології, медицини чи валеології, оскільки рекреаційна діяльність набула значення міждисциплінарного об'єкта.

Становлення рекреалогії відбувалося принаймні у двох напрямах. Один із них представлений теоретико-методологічними розробками в різних галузях природничих і суспільних наук, а другий полягає в осмисленні рекреації як специфічної «сфери суспільної діяльності, пов'язаної з відновленням здоров я людини.

На сьогоднішній день в Україні, як і в цілому світі, важко уявити собі систему охорони здоров'я населення без санаторно-курортного лікування та відпочинку

Погоджена програма розвитку лікувально-оздоровчих закладів спрямована на забезпечення доступності та ефективності санаторно-курортного лікування, реабілітацію хворих та профілактику захворювань, створення умов для повернення до повноцінного життя і праці населення України та формування здорової нації, оздоровлення населення, раціонального використання і збереження унікальних природних ресурсів, матеріальної та лікувальної бази, покращення екологічного становища на курортах, запровадження ефективних механізмів фінансування та управління, збереження кадрового потенціалу.

Тому вище визначені обставини зумовили вибір теми, об’єкту та предмету магістерського дослідження.

Тема наукової роботи сформована як “Сучасна оцінка та перспективи розвитку оздоровчої рекреації”.

Об'єктом дослідження є оздоровчий комплекс Запорізької області.

Предмет дослідження: процеси становлення оздоровчої рекреації Запорізької області.

Гіпотеза: сучасна оцінка формування оздоровчої рекреації в Запорізькій області, обґрунтування її проблем та перспектив які можуть бути використані при закладенні основ подальшого розвитку ТРК регіону.

Мета: надання сучасної оцінки стану оздоровчої рекреації в Запорізькій області; обґрунтування проблем становлення та перспектив розвитку оздоровчої рекреації в Запорізькій області.

Досягнення поставленої мети ґрунтується на вирішенні комплексу взаємопов'язаних завдань:

- надання сучасної оцінки формування оздоровчої рекреації в Запорізькій області;

- аналіз просторово-часових закономірностей оздоровчої рекреації в області;

- виявлення основних існуючих проблем оздоровчої рекреації в Запорізькій області,

- обґрунтування перспективних планів розвитку оздоровчої рекреації в області.

Методи дослідження: компонентного аналізу, картографічний, теоретичного та практичного узагальнення статистичних даних, власних спостережень та досліджень.

Результатом магістерської роботи є наукова новизна, яка міститься в наступних положеннях:

- проведено аналіз просторово-часових закономірностей оздоровчої рекреації і в Запорізькій області;

- проаналізована динаміка функціонування оздоровчих закладів в Запорізькій області;

- надана сучасна оцінка функціонування оздоровчих рекреацій в області;

- обґрунтовані перспективні плани розвитку оздоровчої рекреації в Запорізькій області.

Практичне значення: матеріали магістерської роботи можуть використовуватись у закладенні перспективних планів в розвитку оздоровчої рекреації в Запорізькій області; в реалізації обласного регіонального мінімуму виконання Закону України та Державної курортно-оздоровчої програми Про внесення змін до Закону України “Про курорти”, “Приморських територій”; в підготовці методичних розробок для системного застосування під час вивчення навчальних дисциплін «Рекреаційна географія» та інші в вищих навчальних закладах.

Апробація результатів дослідження. Основні результати магістерської роботи доповідались та обговорювались на науковій конференції професорсько-викладацького складу та студентів МДПУ (2006-2007 н.р.); опубліковані у двох наукових статтях.

Обсяг і структура роботи: магістерська робота викладена на 157 сторінках комп'ютерного тексту, складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної джерел (56 джерел). Робота містить таблиці, рисунки.

Розділ І. Функціонально-компонентна структура оздоровчої рекреації

1.1 Бальнеологія. Методи застосування мінеральних вод

Головним лікувальним фактором на курортах традиційно є мінеральні води, що широко використовуються для зовнішнього та внутрішнього використання і мають широкий спектр лікувальних показників.

Бальнеологічний курорт — курорт, де в якості основного лікувального фактору використовують природні лікувальні води. Води можуть застосовуватись зовнішньо (ванни, басейни та інше), для питного лікування, інгаляцій та інших процедур. Існують декілька різновидів курортів, в яких поєднуються різні види лікування на основі бальнеологічних факторів. Основним лікувальним фактором бальнеологічного курорту є води мінеральних джерел: з вуглекислими водами, сульфітні води, радонові води, азотними слабомінералізовані води.[55]

Існує багато визначень бальнеології, що у сукупності дає повне визначення цієї місткої курортної галузі.

Бальнеологія (від лат. balneum — баня, купання і logos — наука, вчення) — розділ медичної науки, що вивчає походження та фізико-хімічні властивості мінеральних вод, методи їх використання з лікувально-профілактичного метою при зовнішньому та внутрішньому використанні, медичні показання та протипоказання до їх використання. Бальнеологію складають бальнеотерапія, бальнеотехніка, бальнеографія (опис курортів).[8]

Бальнеотерапія — зовнішнє лікування мінеральними водами, використання природних та штучно виготовлених мінеральних вод з метою профілактики та лікування різних захворювань та медичної реабілітації. До бальнеотерапії можна віднести також використання мінеральних вод для того, щоб їх пити, промивати кишечник, робити інгаляції та інше. Бальнеотерапія включає методи лікування, профілактики та відновлення порушення функцій організму природними та штучно виготовленими мінеральними водами на курортних та поза курортних умовах.

Деякі автори до бальнеотерапії неправильно відносять грязелікування, морські ванни, купання в лиманах, в ропі (ропні ванни).[55]

Мінеральні води діють на організм завдяки температурі, хімічному складу, гідростатичному тиску. Крім того, нервові рецептори піддаються подразненню газами (CO2, H2S, NO2), та радіоактивними речовинами (радон), що проникають до крові через шкіру, слизові оболонки та дихальні шляхи.

Мінеральні води при бальнеотерапії використовують у вигляді ванн при захворюваннях серцево-судинної системи та інших внутрішніх органів, нервової системи, органів руху та опори, шкіряних захворюваннях.[25]

Лікувальна дія бальнеотерапевтичних процедур здійснюється через нервову систему та кров. При зовнішньому застосуванні мінеральні води впливають на рецептори шкіри: термальний, хімічний, радіаційний та інший вплив, зокрема, впливають на терморегуляційні механізми, підвищують чи понижують теплообмін, а відповідно, і рівень окисно-відновлювальних процесів. Кожен тип мінеральних вод виявляє специфічну дію на організм, обумовлено головним чином наявністю в них так званих ведучих хімічних складників.[8]

При зовнішньому застосуванні завдяки хімічному впливу на шкіру змінюється функціональний стан її рецепторів, тому сприяє також вплив тиску на шкіру, маси води (різного при різних лікарських методиках) та її температури. При зовнішньому та внутрішньому використанні мінеральних вод дієву роль грають такі фактори, як колір, запах води, що приймається усередину, а також обстановка, в якій хворий отримує бальнеотерапевничні процедури.

Протипоказання до бальнеотерапії є порушення кровообігу, інфекційні захворювання гострої стадії, злоякісні пухлини, туберкульоз в активній фазі, цирози печінки, хронічні захворювання нирок, хвороби крові гострої стадії, загальне виснаження.

Бальнеолікарня — медичний заклад для проведення процедур (ванн, душів, промивання, зрошення, інгаляцій та інше) переважно з використанням мінеральних вод. Нарівні з самостійними загальнокурортними бальнеолікарнями, які знаходяться в ванних будівлях, на курортах функціонують бальнеолікувальні відділення у складі санаторіїв. Складаються бальнеолікарні, як правило, на базі тих джерел мінеральних вод які наявні. Загальнокурортні бальнеолікарні зазвичай розраховані на 20-70 ванн. При деяких бальнеолікарнях обладнюють лікувальні басейни. Для збереження природних лікувальних властивостей газосілового складу мінеральної води її температура при нагріванні не повинна перевищувати 45-500С, а матеріал, з яких виготовляють всі бальнеотехнічне упорядження та спорудження, повинен відповідати спеціальним вимогам.

Бальнеотехніка — галузь техніки і бальнеології, що забезпечує охорону природних бальнеологічних ресурсів (мінеральних вод та лікувальних грязей) від виснаження, забруднення від псування. До основних завдань бальнеотехніки можна віднести: розробка раціональних технологічних схем експлуатації родовищ мінеральних вод та лікувальних грязей; упорядження споруд та насосних станцій, що займаються перекаченням мінеральних вод, системи зовнішніх трубопроводів для їх транспортування до місць вживання та скидання відпрацьованих мінеральних вод; оснащення ванних будівель внутрішніми трубопроводами і бальнеотехнічним устаткуванням для проведення лікувальних процедур; устаткування резервуарів для зберігання мінеральної води; підготовка, нагрівання, подача та відведення лікувальних грязей до грязелікарень; улаштування басейнів та грязесховищ.[7]

На території нашої країни розповсюджені різні за складом та властивостями лікувальні мінеральні води. Тому різноманітні за складом води використовуються в лікувальних цілях. Головним чином використовуються підземні води, що були виведені на поверхню, іноді з великої глибини.

Мінеральні води — представляють складні розчини, в яких компоненти знаходяться у вигляді іонів недисоційованих молекул, розчинних газів. Вони складаються з тих речовин, що присутні в організмі людини, їх лікувальна дія направлена на відновлення порушеної рівноваги. Хімічний склад мінеральних вод відомий і його можливо вивести в лабораторних умовах, однак досягти такого лікувального ефекту, що надають води, які сформовані завдяки вимиванню хімічних елементів з геологічних порід, дуже важко.

Мінеральними лікувальними водами називають води, що вміщують у підвищених концентраціях різні мінерали (менше органічні) компоненти, що володіють будь-якими специфічними фізичними властивостями (підвищена температура, радіоактивність, та інші.) і завдяки цьому вони здатні впливати на організм людини лікувальною дією. В залежності від хімічного складу та фізичних властивостей мінеральні води використовують в якості зовнішнього чи внутрішнього лікувального засобу.[55]

Це виходить з того, що мінеральні води виконують лікувальну дію не одним іоном чи газовим компонентом, не одною фізичною властивістю, а комплексом речовин та фізико-хімічних особливостей, що складаються в природних мінеральних водах у різних комбінаціях.

Процес виникнення мінеральних вод дуже складний і на сьогодні недостатньо вивчений. За характером генезису мінеральних вод розрізняють походження самої підземної води, та присутніх у ній газів, і утворення її іоносільового складу. У формуванні мінеральних вод беруть участь процеси інфільтрації поверхневих вод, поховання морських вод під час опадонакопичення та інше. Склад мінеральних вод обумовлений історією геологічного розвитку, характером тектонічних структур, літологією, геотермічними умовами та іншими особливостями території. Найбільш впливовим фактором, що зумовлює формування газового складу мінеральних вод, є метаморфічні процеси. Виділяючи при цьому летучі продукти (CO2, HCl та інші), які надходять у підземні води, та надають їм високу агресивність, що зумовлює лужність порід, які вміщують воду, та формуванню хімічного складу, мінералізації і газонасичення води. Іоносільовий склад мінеральних вод формується за участю процесів розчинення, осадження, обміну ті інших.

Гази, що розчиненні в мінеральних водах, слугують показниками геохімічних умов, в яких відбувалось формування цієї мінеральної води.

В поверхневій зоні земної кори, де переважають процеси окислення, мінеральну воду складають гази повітряного походження — азот, кисень, вуглекислота. Вуглеводородні гази та сірководень свідчить про відновлювальну хімічну обстановку, що властива більш глибинним надрам. Висока концентрація вуглекислоти, вказує на формування в умовах метаморфічної обстановки.[10]

На поверхню землі мінеральні води виходять у вигляді джерел, а також виводяться на поверхню свердловинами. Для практичного освоєння виявляють родовище підземних мінеральних вод з суворо визначеними експлуатаційними можливостями (запасами). Мінеральні води є невичерпними ресурсами для подальшого розвитку санаторно-курортного лікування.

Мінеральні води використовують на курортах для питного лікування, ванн, купалень, душах, інгаляцій, полоскань. Їх використовують внутрішньо, використовують також привозні води та води розлиті у пляшки. Лікування водами у пляшках повинно відповідати визначеному режиму, дієтою та додатковими лікувальними факторами (фізіотерапією, медикаментозним лікуванням і. т. інше).[7]

Лікування мінеральною водою повинно проводитись за призначенням лікаря та під його контролем.

У якості основних критеріїв оцінки лікувальних властивостей води виділяють наступні головні особливості складу мінеральних лікувальних вод, які водночас є основою для їх оцінки, та позначення: газовий склад, ступінь вмісту газу, іонний склад, загальна мінералізація, вміст біологічно активних мікроелементів, температура, радіоактивність, кислотність та лужність.[8]

Газовий склад. Всі підземні мінеральні води в тій чи іншій кількості вміщують природні гази, склад і кількість яких залежить від геологічних та геохімічних умов формування вод.

Основними компонентами газового складу вод зазвичай є:

Вугільний ангідрит (CO2), азот (N2), метан (CH4), менше сірководень (H2S) та інші гази — кисень (О2), гелій (Не), аргон (Аr), радон (Rn) та інші — в підземних водах вміщують зазвичай у дуже невеликих кількостях і не визначається їх основний газовий склад.

При оцінці мінеральних вод за складом газу до того чи іншого типу враховуються гази, що вміщуються в кількості більше 10% загального об’єму всіх газів, що є у воді.[55]

За газовим складом можуть бути виділені вуглекислі, метанові, азотні, а також води більш складного газового складу — азотно-вуглекислі, вуглекисло-метанові та інші.

Сірководень у водах присутній, як правило лише у складі з метаном чи вуглекислотою, даючи сірководно-метанові чи сірководно-вуглекислі води.

Ступінь газонасиченості. Важливе значення для характеристики мінеральних вод має ступінь газонасиченості, тобто загальний вміст газів на літр води. Газонасиченість мінеральних вод коливається в широких межах — від декількох десятків мільйонів до декількох літрів і навіть десятків літрів газу на літр води.[8]

Найбільшою газонасиченістю володіють зазвичай вуглекислі води, найменшою — азотні, що пояснюється різною розчинністю у воді вугільного ангідриду (СО2) та азоту (N2). За ступенем газонасиченості можна виділити такі групи вод: слабо газонасичені (менш 0,1 л/л); середньо газонасичені (від 0,1 до 1 л/л); високо газонасичені (більш 1л/л).

Іонний склад. Основним компонентом іонного складу багатьох мінеральних вод взагалі є аніони — хлор (Cl), сульфати (SO4) та гідрокарбонати (HCO3), значно менше карбонати (CO3) та катіони — натрій (Na), кальцій (Ca), та магній (Mg) та деякі інші.[43]

Особливо важливе значення іонний склад має для оцінки питних мінеральних вод та відносно менше значення при використанні вод для зовнішнього використання (вважається, що іони через шкіру проникають в душе в обмеженій кількості).

В залежності від процентного складу окремих іонів склад мінеральних вод може бути простим, що визначається двома чи трьома іонами (води хлоридні, натрієві, сульфатні, магнієво-кальцієві), чи більш складні, які визначаються чотирма чи п’ятьма, а іноді і шістьма іонами (хлоридно-гідрокарбонатні чи кальцево-натрієві та інші).

Загальна мінералізація вод (сума аніонів, катіонів без розчинених у воді газів в грамах на літр) є важливим показником оцінки вод, які у багатьох випадках обмежують можливість їх використання в натуральному вигляді для внутрішнього застосування, а в деяких випадках для ванн.

За мінералізацією розрізняють води: слабо мінералізовані (до 1 г/л); середньо мінералізовані (от 1 до 10 г/л); високо мінералізовані (от 10 до 50 г/л); розсіл (більше 50 г/л) у тому числі розсоли (більше 150 г/л).

До групи слабо мінералізованих вод входять мінеральні води, іонний склад яких не має суттєвого значення для їх бальнеологічної оцінки. Лікувальне значення цих вод визначають інші властивості: підвищена температура, радіоактивність, наявність біологічно активних мікрокомпонентів або газів.

Мінеральні води переважно невеликої мінералізації і ті, що вміщують іони кальцію, сприяють виведенню з нирок, нирочних лоханок та січового міхура бактерій, слизу, піску і навіть дрібних компонентів.[55]

До групи вод середньої мінералізації відносяться більшість найбільш цінних питних, в першу чергу вуглекислих мінеральних вод.

Води великої мінералізації використовують переважно для ванн. Розсоли застосовують тільки для ванн, у натуральному вигляді (без розбавлення прісною водою). Звичайно тільки при мінералізації не більш 120-150 г/л[8].

Вміст біологічно активних мікрокомпонентів. Крім основних компонентів іонного та газового складу, що визначає хімічний тип вод, в багатьох водах підвищених концентраціях вміщуються ті чи інші біологічно активні мікрокомпоненти, у перших випадках, що зумовлює основні лікувальні властивості вод (наприклад сірководень), а у інших — додаткові важливі особливості дії вод.

За своїм значенням для оцінки мінеральних вод всі мікрокомпоненти можуть бути поділені на 3 групи: 1) Мікрокомпоненти, що мають переважне значення при внутрішньому застосуванні мінеральних вод — бром (Br), йод (J), миш’як (As), залізо (Fe), а також органічні речовини; 2) Мікрокомпоненти, котрі можуть мати значення як при внутрішньому, так і при зовнішньому застосуванні вод — мета борна кислота (НВО2) та кремнієва кислота (НSiO2); 3) Мікрокомпоненти, що мають значення лише при зовнішньому застосуванні вод - сірководень (H2S).

Віднесення сірководню до специфічних компонентів обумовлено тим, що в загальному газовому складі вод він часто займає незначне місце, але при цьому має важливе терапевтичне значення.

Біологічно активні речовини, що вміщуються в деяких водах, всмоктуються шлунково-кишковим трактом, виявляють специфічну дію. Так залізо попереджує розвиток анемії, йод стимулює окисно-відновні процеси в організмі, підсилює функцію щитовидної залози. Бром сприяє процесам гальмування центральної нервової системи.

Температура. Температура мінеральних вод одне з важливих властивостей, що визначає їх цінність, методи та техніку практичного застосування в курортній справі.

На сьогодні природні води за температурою можна поділити на 7 груп. В курортній справі до категорії гарячих вод (термальних) відносять води з температурою від 35-420С. Вони є найбільш цінними та зручними для лікувального використання у вигляді ванн, так як не потребують підігрівання, чи охолодження.[55]

Радіоактивність. До радіоактивних вод відносять води, що вміщують у підвищених концентраціях радон (Rn до 200 нKu/л). При підвищеному вмісту у цих водах радію води позначаються як радоно-радієві. При підвищеному вмісті у водах тільки радію (при незначному вмісті кількості радону) води називаються радієвими. Раніше радіоактивні (радонові) води неправильно відносили до групи газових вод на той основі, що радон є газом. Однак на сьогодні вони виділені в самостійну групу вод. Так як їх лікувальна дія обумовлена не радоном як газом, а тими що живить недовготривалими продуктами його розпаду (RaA, RaB, RaC та інші) — радіоактивним випромінюванням, в основному промінням. Серед природних мінеральних вод зустрічаються води з різною радіоактивністю, що визначається природними геологічними умовами їх формування та гідрологічними умовами надходження радону з порід у воду.

Кислотно-лужність. Згідно сучасних уявлень про фізично-хімічні властивості природних вод кислотно-лужність вод виявляється концентрацією вуглеводних іонів, що виражається величиною pH. Концентрація іонів вуглеводів, обумовлює можливість існування у водах різних форм слабих кислот (H2CO3, H2S, H2SiO3, H3PO4, органічних кислот), є важливим показником оцінки мінеральних вод (особливо питних) вод, які до сьогодні не збільшуються. В залежності від умов формування кислотно-лужність (pH) природних мінеральних вод коливається в широких межах від 2,0-3,0 і нижче 8,5-9,5. За величиною pH виділяють 6 груп.[17]

Мінеральні води використовуються у вигляді ванн, купань, душів, промивання та зрошення, інгаляцій, а також питного лікування.

Ванни. З бальнеологічних процедур, що впливають на шкіру, найбільш використовують різного роду ванни. В основі дії ванн лежить вплив води, різної температури на багаточисленні нервові закінчення (рецептори) на шкірі. В наслідок подразнення шкіряних терморецепторів відбуваються рефлекторні зміни системи кровообігу, інтенсивності процесів обміну речовин в організмі.

При прийманні гарячих ванн посилюється кровопостачання шкіри та хронічних запалювальних осередків. В результаті посилення кровообігу в шкірі в організм надходять із ванн значна кількість тепла, що веде до підвищення інтенсивності окислювальних процесів, зокрема, до окислення патологічних продуктів, виникаючих в запалювальних осередках та їх виведення з організму, а також до прискорення відновлювальних процесів в патологічних осередках. Покрашення кровопостачання шкіри сприяє покращенню її фізіологічної функції, а також функції імуногенезу.

При прийомі холодних ванн спочатку відбувається швидке звуження шкіряних судин, яке змінюється їх розширенням. Під впливом холодних процедур підвищується тонус нервової системи та м’язів. Ці процедури надають тонізуючу дію, та ведуть до тренування терморегуляційних механізмів організму.

Ванни так званих індиферентних температур (близьких до температури шкіри) не виявляють подразненої дії на терморецептори шкіри, не викликають пов’язаного з тим перерозподілом крові в організмі; отже не пред’являють підвищені вимоги до серцево-судинної системи. Вони знионижують підвищену збудженість нервової системи, викликають розвиток гальмування у корі головного мозку. Тому ці ванни широко застосовуються під час лікування гіпертонічної хвороби при судинних та м’язових спазмах, дистоніях, (розладнання рухових функціях). Внутрішніх органів і гіперстанічних формах неврозах.

Принципи використання різних мінеральних ванн, їх плив в залежності від температури відносно зберігається. Однак їх дія має цілий ряд особливостей, що обумовлена їх фізико-хімічним складом та властивостями. В деяких мінеральних ваннах ( газових, які складають фармакологіческі активні речовини, наприклад сірководень) ці особливості цілком суттєві, вони ні як не впливають на основну реакцію організму на температуру ванни.[55]

Питання про те, чи проникають через непошкоджену шкіру до внутрішньої середи організму різні речовини, що вміщуються у мінеральних ваннах, досі залишається відкритим. Якщо можна рахувати точно доведеним, розчинені у воді гази (вуглекислота, сірководень, радон та інші) проникають до організму під час приймання мінеральних речовин (різних солей), що вміщуються в лікувальних водах, переконливих доказів про їх проникнення в організм через непошкоджену шкіру поки що не отримано. Більшість бальнеологів в цей час заперечують таку можливість. Є причини вважати, що деякі органічні речовини, що містяться в мінеральних водах можуть проникати в організм людини через непошкоджену шкіру людини, правда, в мінімальних кількостях.

За сучасними уявленнями, солі, що в розчинені в мінеральних водах, не проникають при прийманні ванн до організму. Але цей факт не заперечується, тому, що дія мінеральних ванн відрізняється від ванн з прісної води. Однак з цього не слід робити висновки, що фізико-хімічний склад та властивості мінеральної води не мають значення при її зовнішньому використанні і, що хворому байдуже, яку мінеральну ванну йому призначають.[55]

Хоча під час прийому мінеральних ванн розчинені в них солі не проникають до організму, вони подразнюють нервові закінчення на шкірі, шкіра отримує при цьому не лише температурні, але і хімічні подразнення. Тому мінеральні ванни взагалі діють активніше чим прісні ванни тієї ж температури, їх активність прямо залежить від ступеня мінералізації води. Крім того, під час приймання мінеральної ванни деяка частина розчиненої солі адсорбується шкірою, утворюючи на ній так званий “сільовий покрив”, якій продовжує надавати подразнюючу дію після виходу хворого з ванни. Занадто висока мінералізація води (так звані розсоли) — це подразнююча дія, яка іноді є такою великою, що може викликати патологічні зміни на шкірі. Тому під час використання таких вод їх розводять прісною водою, чи призначають після ванни прісний душ.[29]

Деякі мінеральні води володіють різко вираженою лужною реакцією. Особливістю дій таких вод є їх пом’якшувальна дія на шкіру, що особливо важливо при деяких шкіряних захворюваннях. Мінеральні води, що володіють кислою реакцією, діють на шкіру і слизові оболонки “дубящим” чином, знижується інтенсивність запалювальних процесів в них. Завдяки цьому кислі води з успіхом використовують при деяких шкіряних захворюваннях.

Найбільш виявленими особливостями відрізняється дія ванн з мінеральних вод, що вміщує значну кількість розчинених газів (вуглекислота, азот, метан), або хоча б порівняно невелика кількість особливо активних у біологічному відношенні газу — сірководню і радону. На тіло, що приймає ванну, вміщується велика кількість газів, випадає багатокількісні дрібні бульбашки цього газу, що створює особливу дію на шкіру. Як відомо, індиферентна температура води і газів різна: у води вона близька температурі шкіри — 34-350С, а у газів дорівнює приблизно — 20-230C.

При вживанні цієї газової ванни рецептори шкіри зазнають різко різних подразнень в залежності від того, прилягає до даної ділянки шкіри вода або бульбашки газів.[8]

Якщо уявити, як при цьому відбувається рух бульбашок газу (одні з них відриваються від шкіри і до цих ділянок знову прилягає вода, а на інших ділянках бульбашки виникають знову), стає зрозуміло, в які своєрідні умови потрапляє у таких ваннах терморегуляційний апарат шкіри, та тісно пов’язані з нею судини, при тепловому подразненні шкіри і як наслідок , їх тренування.

Тому газові, в першу чергу вуглекислі, ванни з успіхом застосовують в тих випадках, коли необхідно тренування нервово-судинного апарату.

Вуглекислота, проникає до шкіри, викликає загальне розширення судин і не веде за собою значного підвищення вимог до роботи серця. І тим пояснюється широке їх застосування при багатьох захворюваннях серцево-судинної системи. Крім того вуглекислота, що потрапляє до організму через шкіру, викликає підвищення концентрації її у тканинах, а це в сою чергу викликає рефлекторне підвищення дихальної функції, що також корисно при дихальних захворюваннях.[41]

Сірководні ванни сприяють різному розширенню шкіряних судин (реакція почервоніння), що значно покращує роботу серця. Дія сірководню різко покращує функцію шкіри та перебіг регенеративних процесів в ній, підживлює її. Ці ванни сприятливо впливають на процес обміну речовин, підсилюють виведення з організму продуктів розпаду білків та нормалізують жировий обмін, а також підсилюють процеси імуногенезу. В наслідок підсилення обміну речовин підсилюється виведення з організму різних токсичних продуктів, які виникають в організмі, так і тих, що потрапляють зовні.

Висока активність сірководневих ванн робить їх дуже цінними при лікуванні низки захворювань, особливо пов’язаних з порушенням обміну речовин, при хронічних запалюваннях та запалюваннях обміну у кістках, суглобах, м’язах та периферійних нервів, при хронічних професійних отруєннях, при шкіряних, гінекологічних та інших захворюваннях.

Радонові ванни. Радіоактивний газ радон в деяких мінеральних водах діє своїм випромінюванням як на поверхню шкіри, так і на внутрішні органи, проходить таким чином під час прийому ванн до внутрішнього середовища організму через шкіру при диханні. Багаточисленні клінічні спостереження показали, що радонові ванни мають знеболювальну дію, сприятливо діють на деякі захворювання суглобів, стимулюють обмін речовин. Радонові ванни індиферентних температур сприятливо діють при гіпертонічних захворюваннях, неврозах з серцево-судинним проявленням та інші.[55]

Купання. Купання в басейні з мінеральною водою аналогічно діє відповідних ванн, але має ряд суттєвих особливостей. Купаючись, хворі рухаються, причому рухатись значно легше у воді чим на повітрі: по-перше, тіло людини значно легше у воді, по друге в теплій чи в гарячий воді знімаються всі відчуття болю, які часто обмежують рух в повітрі. Причому у ряді захворювань, що супроводжується обмеженням рухливості у суглобах, купання має перевагу перед прийманням ванн. При купаннях в басейнах нижні кінцівки та тазова область зазнає великий тиск, чим грудна клітина, що сприяє кращому відтоку крові та лімфи з них. Це особливо важливо при хронічних запальних процесах з локалізацією в цих областях. Під час купання на тілі людини, що купається значно більше, чим під час прийманні ванн, продуктів розпаду радону, які також мають властивості радіоактивності. Такій наліт має суттєве значення в дії радіоактивних речовин.[[8]

Промивання та зрошення. Мінеральні води використовуються для різного роду промивань та зрошень — гінекологічних, кишкових та інше, для полоскання горла та глотки і в деяких інших процедурах. При цих процедурах механічним та хімічним діям мінеральних вод підлягають безпосередньо ті чи інші слизові оболонки. Ці методи використання мінеральних вод цілком ефективні при ряді захворювань шлунково-кишкового тракту та інших захворювань.

Питне лікування. З методів внутрішнього використання мінеральних вод найбільш розповсюджено питне лікування. При прийомі внутрішньо вони виявляють подразнюючу дію на рецептори слизових оболонок верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (порожнині рота, шлунку та частково дванадцятипалу кишку).

Подразнення рецепторів шлунково-кишкового тракту мінеральною водою викликає перед чим рефлекторні зміни шлункової секреції. Багаточисленні експериментальні дослідження на тваринах та клінічні спостереження хворих показують, що подразнення мінеральною водою рецепторів у слизовій оболонці шлунку стимулюють шлункову секрецію, при цьому виділяється велика кількість шлункового соку, який має велику переварюючу властивість. При подразненні рецепторів у слизовій оболонці дванадцятиперстної кишки спостерігається зворотній ефект: кількість шлункового соку, його кислотність , переварюючи сила зменшується.[55]

Якщо ж мінеральну воду випити разом з прийманням їжі чи за 10-15 хвилин до нього, вона не встигає перейти у майже незмінному вигляді до дванадцятипалої кишки, і надовго залишається у шлунку, подразнюючи рецептори його слизової оболонки, стимулюючи при цьому шлункову секрецію.[45]

Ці властивості мінеральних вод використовують при питному лікуванні захворювань шлунка, що супроводжується тим чи іншим порушенням шлункової секреції. Час приймання води призначається в залежності від того, який ефект — стимулюючий чи гальмуючий необхідно отримувати у даного хворого. Необхідно відмітити, що таку дію на шлункову секрецію викликають мінеральні води різного хімічного складу. Гідрокарбонатно-натрієві води (лужні) добре розчиняючи слиз, яку у великих кількостях покриває слизову оболонку шлунку і при деяких його захворюваннях. Води, що вміщують у великій кількості сульфатні іони, навпаки, згортають слиз, і він міцно фіксується на слизовій оболонці.

Відомо, що кальцій володіє протизапальною дією, тому води, що вміщують значну кількість кальцію, сприятливо діють при запальних захворюваннях. Сіркокислі солі, викликають так званий бульбашковий ефект — виділення до дванадцятипалої кишки жовчі, що накопичилась в жовчному міхурі. Тому при захворюваннях, що супроводжуються застоєм жовчі, переважно застосовуються мінеральні води, що у достатній кількості вмішують іони сульфату та магнію. Таким чином хімічний склад мінеральної води в значній мірі визначає їх дію на організм при питному застосуванні та лікуванні, тому це треба враховувати при виборі курорту.

При питному лікуванні значення має і температура води, що приймається. Застосування води холодної підсилює перестатику шлунково-кишкового тракту, а при підвищеному подразненні м’язів шлунку, кишечнику та жовчних шляхів може викликати їх спазм. Тому взагалі призначають підігріту воду, а холодну воду призначають лише при необхідності підсилення перестатики шлунку.[8]

Встановлено, що деякі мінеральні води, переважно невисокої мінералізації, які вміщують іони кальцію, володіють вираженою діуретичною (речовинною) дією. Проходження по сечогінним шляхом великою кількість сечі сприяє вимиванню з них хворобних бактерій, продуктів запалення (слизу), м’яких та більш великих кристалів сечових солей (сечового піску), а іноді дрібних компонентів. Іони кальцію, що вміщуються в таких водах, благо сприяє зменшенню запалювальних явищ, а настання при питному лікуванні нормалізації мінерального обміну понижує можливість подальшого утворення сечових компонентів.

Інгаляція. Це лікувальний метод вдихання повітря, яке насичено дрібним розпиленням мінеральної води. При цьому дрібні краплинки мінеральної води, проникаючи достатньо глибоко в дихальні шляхи , а з докладів деяких авторів, вони досягають легеневих альвеол.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5