Дипломная работа: Розміщення та використання фінансових ресурсів підприємства

3.2 Ефективність використання вексельних схем розрахунків для залучення коштів комерційного кредитування та прискорення обороту дебіторської заборгованості

Вексельне кредитування в Україні обумовлене Законом України „“Про обіг векселів в Україні” [13], [14]. Вексель – безумовне грошове зобов’язання, за яким одна особа зобов’язана сплатити іншій визначену суму коштів у визначений строк, правовий статуc якого регулюється законодавством про вексельний обіг.

Видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов'язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем.

Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Векселі (переказні і прості) складаються у документарній формі на бланках з відповідним ступенем захисту від підроблення, форма та порядок виготовлення яких затверджуються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України з урахуванням норм Уніфікованого закону, і не можуть бути переведені у бездокументарну форму (знерухомлені).

Вексель, який видається на території України і місце платежу за яким також знаходиться на території України, складається державною мовою. Найменування трасанта або векселедавця, інших зобов'язаних за векселем осіб заповнюється тією мовою, якою визначено офіційне найменування в їх установчих документах.

Вексель підписується:

від імені юридичних осіб власноручно керівником та головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним розписом юридичної особи) чи уповноваженими ними особами. Підписи скріплюються печаткою;

від імені фізичних осіб власноручно зазначеною фізичною особою або уповноваженою нею особою, із зазначенням індивідуального ідентифікаційного номера з Державного реєстру фізичних осіб платників податків та інших обов'язкових платежів, наданого органом державної податкової служби (крім випадків відсутності індивідуального ідентифікаційного номера в осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття індивідуального ідентифікаційного номера та офіційно повідомили про це відповідні державні органи), та паспортних даних векселедавця-трасанта (серія та номер паспорта, найменування органу, що видав паспорт, та дата його видачі, місце проживання). Підпис скріплюється печаткою (у разі її наявності).

Платіж за векселем на території України здійснюється тільки в безготівковій формі.

Установи банків та органи Державного казначейства України, що здійснюють розрахунково-касове обслуговування векселедавців простих векселів, трасатів (акцептантів) за переказними векселями, виконують функції розрахункових палат згідно із статтею 38 Уніфікованого закону.

Вексель, опротестований нотаріусом (виконавчий напис нотаріуса) у встановленому законом порядку, є виконавчим документом.

Закон України від 05.04.2001 р. № 2374III «Про обіг векселів в Україні» відображає особливості обігу векселів в Україні, який полягає у видачі переказних та простих векселів, здійсненні операцій з векселями та використанні вексельних зобов’язань у господарській діяльності.

Відповідно до ст. 4 зазначеного Закону в разі видачі (передачі) векселя згідно з договором припиняються грошові зобов’язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов’язання щодо платежу за векселем. Переказні й прості векселі видаються лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

Оформлення векселя суб’єктом господарської діяльності здійснюється обов’язково на вексельному бланку, що відповідає вимогам чинного законодавства України. Положення про вимоги до стандартної (типової) форми виготовлення вексельних бланків затверджено рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 22.11.2001 р. № 338 та зареєстровано в Мін’юсті України 11.04.2002 р. за № 360/6648.

При наданні комерційного кредиту ціна продукції та послуг з боку кредитора формується за принципами ціни при негайній оплаті чи передоплаті + надбавки за банківський кредит та страхування операцій на період відстрочки платежу:

 (3.1)

де  ціна партії імпорту при негайній оплаті;

 період часу комерційного кредиту по контракту;

 річна процентна ставка кредитування банка;

 страховий тариф в залежності від строку комерційного кредиту;

У випадку, якщо оплата партії продукції та послуг здійснюється авальованими банком векселями ТОВ „Гідротехніка” на момент поставки партії продукції зі строком погашення Dt, кредитор має можливість застосувати тимчасове вексельне перекредитування в банку під заставу векселів, які обліковуються банком з дисконтом. Повернення суми кредиту кредитор поручає за рахунок інкасації авальованих банкомпокупця векселів банкомпродавця, який одночасно видає грошовий кредит кредитору негайно по обліку векселів.

Ця операція дозволяє кредитору в контракті йти на зниження ціни поставки партії продукції за алгоритмом:

-  ціна партії при негайній оплаті;

-  ціна банківського кредиту для некомпенсованої частини дисконту врахування векселів в банку;

-  ціна страхування для некомпенсованої частини дисконту врахування векселів в банку;

Відношення ціни контракту при використанні описаної вексельної схеми розрахунків між ТОВ „Гідротехніка” та кредитором до ціни контракту при комерційному кредиті з боку кредитора (формула 3.1) розраховується як:

 (3.2)

де  ставка авалю векселя ТОВ „Гідротехніка” банком;

Формула (3.2) дає можливість при варіації параметрами розрахувати зниження матеріальних витрат ТОВ „Гідротехніка” в собівартості, тобто розрахувати можливе підвищення прибутковості від операції покупки матеріальних засобів виробництва за рахунок застосування векселів в розрахунках з кредиторами.

Застосування векселів на другому етапі операцій ТОВ “Гідротехніка” – продаж партії продукції оптовикам з наданням відстрочки сплати, тобто комерційного кредитування (дебіторська заборгованість) – повинно виконуватися за наступною схемою:

 частина дебіторської заборгованості оформлюється авальованими векселями дебіторів, що для них мотивується зниженням ціни партії продукції відносно рівня внутрішнього комерційного кредитування та компенсації витрат на авалювання векселів;

-  отримані векселі ТОВ „Гідротехніка” враховуються в банку та виставляються через нього на інкасацію, при цьому на період погашення векселів банк надає ТОВ „Гідротехніка” грошовий кредит на суму векселів – мінус дисконт врахування векселів;

-  грошові кошти надходять в активи балансу ТОВ „Гідротехніка” як отримання короткострокового кредиту в джерелах;

-  дисконт врахування векселю враховується як додаткові витрати ТОВ „Гідротехніка” на сплату процентів банку за надання вексельного кредиту та виконання послуг інкасації;

Сума кредиту та сума додаткових витрат розраховуються за формулами:

 (3.3)

 (3.4)

де  коефіцієнт частини дебіторської заборгованості

, оформленої у вигляді вексельної заборгованості;

Отримання кредитних грошей та зниження дебіторської заборгованості дозволяє підвищити показники ліквідності та платоспроможності ТОВ “Гідротехніка”. Оптимальні параметри вексельного кредитування розраховуються при варіаційних розрахунках за системою показників математичної моделі (формули 3.1 –3.4) із застосуванням ПЕОМ, при цьому фактичний варіант показників діяльності ТОВ “Гідротехніка” у 2004 році використовується як вихідний варіант, відносно якого розраховуються варіанти прогнозованого виграшу застосування вексельних схем розрахунків.

Для отримання поля можливих управлінських рішень по ефективності застосування векселів в операціях варіації розрахунків в дипломній роботі проведені за програмним комплексом “електронних таблиць” EXCEL2000 для наступних варіацій параметрів (таблиця 3.2):

а) строк до погашення векселя – 30,60,90 днів

б) річна кредитна ставка банка – 18%, 22%;

в) ставка страхування – 3%(30днів), 4%(60днів), 5%(90 днів);

г) ставка авалювання векселів – 1%(30днів), 2%(60днів), 3%(90 днів);

д) коефіцієнт вексельного оформлення дебіторської заборгованості – 60%, 70%, 80%;

На основі проведених розрахунків виконувалося моделювання прогнозних балансів та звітів про фінансові результати ТОВ “Гідротехніка”, за результатами чого розраховувались зміни в показниках діяльності підприємства відносно досягнутого рівня у 2004 році.

Рисунок 3.1 - Підвищення прибутку ТОВ “Гідротехніка” при застосування схем вексельних розрахунків в кредиторській заборгованості по 2004 року

Як видно з графіків рисунка 3.1 при застосуванні вексельних розрахунків в кредиторській заборгованості знижується ціна покупаємих товарів та послуг, знижується собівартість та, відповідно, зростає прибуток ТОВ “Гідротехніка” в 1,8 –2,5 рази в залежності від тривалості кредиторської заборгованості.

Таблиця 3.2

3.3 Ефективність використання факторингових схем прискорення обороту дебіторської заборгованості

Факторинг різновид торговельно-комісійної операції, яка поєднується з кредитуванням оборотного капіталу клієнта. В основі операцій факторингу лежить купівля факторською компанією (банком) рахунків-фактур клієнта на певних умовах [52]. Факторинг за класифікацією Національного банка України відноситься до класу “Кредити в поточну діяльність» кредитів, наданих позичальникам на задоволення тимчасової потреби в коштах для фінансування поточних активів у разі розриву між часом надходження коштів та здійснення затрат. Кредити в поточну діяльність включають овердрафти, кредити, надані за постійними кредитними лініями на купівлю сировини та інших виробничих запасів, на сезонні затрати або на рефінансування комерційного кредиту між підприємствами (врахування векселів, факторинг).

Правове підґрунтя уступки вимоги та переведення боргу закріплено у главі 17 (статті 197 – 202 Цивільного кодексу України, далі – ЦК [2]).

Для здійснення операції уступки вимоги бухгалтеру або керівнику підприємства необхідно знати шість основних моментів цієї операції:

1. Уступка вимоги не повинна суперечити закону або договору, на якому базується ця уступка.

2. Уступка вимоги не повинна здійснюватися стосовно зобов'язань, що виникли внаслідок відшкодування збитків, спричинених заподіянням шкоди здоров'ю фізичної особи або її смерті.

3. Уступка вимоги передбачає обов'язок первинного «старого» кредитора передати новому кредитору документи, що свідчать про право на вимогу.

4. Уступка вимоги передбачає відповідальність первинного «старого» кредитора перед новим кредитором, що виникла у зв'язку з недійсністю переданої (уступленої) вимоги.

5. При уступці вимоги боржника має бути повідомлено у будь-який належний спосіб про уступку вимоги, що відбулася. За відсутності такого повідомлення (або за відсутності доказів такого повідомлення) виконання зобов'язання первинному «старому» кредитору визнається виконанням зобов'язання боржником належному кредитору.

6. При уступці вимоги боржник має право пред'являти проти вимоги нового кредитора всі заперечення, які він мав проти первинного «старого» кредитора на момент отримання повідомлення про уступку вимоги.

Для здійснення операції переведення боргу слід звернути увагу на три основні моменти цієї операції:

1) переведення боргу боржником на іншу особу (нового боржника) допускається тільки за згодою кредитора;

2) новий боржник має право пред'являти проти вимоги всі заперечення, що ґрунтуються на взаємовідносинах між кредитором і первинним (старим) боржником;

3) поручительство і встановлена третьою особою застава припиняються разом із переведенням боргу, якщо поручитель або заставодавець не виявить згоди відповідати за зобов'язанням за нового боржника.

Крім цього, потрібно враховувати дві обставини, які однаково важливі як для уступки вимоги, так і для переведення боргу:

1) уступка вимоги та переведення боргу можуть бути здійснені виключно стосовно реально існуючих зобов'язань;

2) уступка вимоги та переведення боргу, що ґрунтуються на договорі, який було укладено у письмовій формі, мають бути здійснені у простій письмовій формі (ст. 44 ЦК).

Закон № 2664 [11] відносить до фінансових послуг факторинг, а факторинг згідно зі ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 р. № 2121III є нічим іншим, як уступкою вимоги – «…придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і приймання платежів (факторинг)…». Однак слід зауважити, що в цьому випадку під факторингом буде розумітися набуття права вимоги зобов'язань саме у грошовій і ні в якій іншій формі (наприклад, вимога виконання зобов'язань поставки товару за договором). Отже, операцію уступки вимоги необхідно здійснювати з урахуванням вимог Закону № 2664 [11].

Факторингові операції виникли на основі комерційного кредиту, що надається продавцями покупцям у виді відстрочки платежу за продані товари. Зміна вимог до розрахунків з погляду прискорення обороту коштів викликали необхідність для постачальників шукати шляхи вирішення проблеми дебіторської заборгованості. Факторинг є порівняно новою ефективною системою поліпшення ліквідності і зменшення фінансового ризику при організації платежів. Комерційні банки, розвиваючи ці операції, доповнюють їх елементами бухгалтерського, інформаційного, рекламного, збутового, юридичного, страхового й іншого обслуговування клієнтів. Це дозволяє розширювати коло клієнтів банку, підсилювати зв'язок з ними, збільшувати прибуток банку за рахунок розширення операцій.

Відповідно до Конвенції про міжнародний факторинг, прийнятої в 1988 р. Міжнародним інститутом уніфікації приватного права, операція вважається факторингом у тому випадку, якщо вона задовольняє як мінімум двом з чотирьох ознак:

1) наявність кредитування у формі попередньої оплати боргових вимог;

2) ведення бухгалтерського обліку постачальника, насамперед обліку реалізації;

3) инкасування його заборгованості;

4) страхування постачальника від кредитного ризику.

Факторингові операції класифікуються як [28]:

Внутрішні, якщо постачальник і його клієнт, тобто сторони за договором купівлі-продажу, а також факторингова компанія знаходяться в одній і тій же країні, чи міжнародні;

Відкритий факторинг це форма факторингової послуги, при якій боржник сповіщений про те, що постачальник переуступає рахунки фактури факторинговій компанії.

Закритий, чи конфіденційний факторинг свою назву одержав у зв'язку з тим, що служить схованим джерелом коштів для кредитування продажу постачальниками товарів, тому що ніхто з контрагентів клієнта не обізнаний про переуступку ними рахунків фактур факторинговій компанії. У даному випадку платник веде розрахунки із самим постачальником, який після одержання платежу повинен перелічити відповідну його частину факторинговій компанії для погашення кредиту.

З умовою кредитування постачальника у формі оплати вимог до визначеної дати чи попередньої оплати. У першому випадку клієнт факторингової компанії, відвантаживши продукцію, пред'являє рахунок своєму покупцю за посередництвом компанії, задача якої одержати на користь клієнта платіж у терміни відповідно до господарського договору (звичайно від 30 до 120 днів). Сума переуступлених боргових вимог (за мінусом витрат) перелічується постачальнику на визначену дату чи після закінчення визначеного часу.

У випадку попередньої оплати факторингова компанія купує рахунки-фактури в клієнта на умовах негайної оплати 8090% вартості відвантаження, тобто авансує оборотний капітал свого клієнта (дисконтування рахунків-фактур). Резервні 1020% вартості відвантаження клієнту не виплачуються, а бронюються на окремому рахунку на випадок претензій на його адресу від покупця по якості продукції, її ціні і т.п. Одержання такої послуги найбільш повно відповідає потребам функціонуючих підприємств, тому що дозволяє їм за допомогою факторингу перетворити продаж з відстрочкою платежу в продаж з негайною оплатою й у такий спосіб прискорити рух свого капіталу. Основною перевагою попередньої оплати є те, що її розмір являє собою фіксований відсоток від суми боргових вимог. Таким чином, постачальник автоматично одержує більше коштів при збільшенні обсягу своїх продажів.

Рисунок 3.2 - Підвищення прибутку ТОВ “Гідротехніка” при застосуванні схем вексельних розрахунків в кредиторській заборгованості по 2004 року та факторингових схем рефінансування дебіторської заборгованості

Як показує аналіз графіків на рисунку 3.2 застосування схеми факторингового рефінансування дебіторської заборгованості дає ще додатковий прибуток +(2,0–7,0) тис. грн. відносно рівня прибутку при застосуванні вексельної схеми зниження цін на товари та послуги в кредиторській заборгованості підприємства ТОВ “Гідротехніка”.

Таблиця 3.3 – Ефективність застосування факторингу для прискорення фінансового циклу перетворення дебіторської заборгованості в готівкові кошти

ВИСНОВКИ

Згідно з завданнями в дипломній роботі проведений:

-  аналіз сутність та значення фінансових ресурсів підприємства, існуючого механізму розташування ресурсів підприємства в майнові активи для організації розширеного виробництва;

-  аналіз фінансового стану та формування і розміщення ресурсів в підприємстві ТОВ “Гідротехніка” за 3 роки після створення (у 2002 –2004 роках);

-  обґрунтування системи заходів по удосконаленню розміщення ресурсів в майнові активи, побудова алгоритмів розрахунку ефективності різних схем активізації ресурсних джерел капіталу і найбільш ефективного їх вкладення в активні операції підприємства та реалізації їх у вигляді таблиць-програм розрахунків на ПЕОМ (EXCEL2000);

-  проведення чисельного моделювання та оцінка ефективності впровадження вексельних та факторингових схем прискорення розрахунків комерційного кредитування і лізингових схем нарощування основних засобів при обмеженні джерел фінансування для розширення виробничої бази.

Джерелом фінансових ресурсів фірми як у процесі її виникнення і початку діяльності, так і надалі, відповідно до чинного законодавства, можуть бути власні засоби, комерційний і банківський кредит.

Фінансові ресурси підприємства розміщуються в майнові активи – основний (довгостроковий) і оборотний (поточний) капітал.

Проведений аналіз діяльності та фінансового стану підприємства ТОВ “Гідротехніка” за перші три роки після створення (2002 – 2004 роки) показав, що:

-  підприємство за обсягами валюти балансу відноситься до малих підприємств, при цьому в якості основного джерела ресурсів використовує власний капітал, який займає частку в 95 %(2002) – 88%(2004) валюти балансу;

-  джерелом росту власного капіталу з 22,9 тис. грн.(2002) до 62,5 тис. грн. (2004) є тільки зароблений прибуток підприємства (статутний фонд становить постійно 11,8 тис. грн..);

-  оскільки підприємство практично не використовує залучений позиковий капітал його ліквідність та стійкість по покриттю запасів є абсолютною, при цьому не використовуються фінансові важелі позикового капіталу для нарощування темпів розвитку підприємства;

-  чисті обсяги реалізації продукції в 2002 – 2004 році нарощуються з рівня 260,9 тис. грн.(2002) до рівня 608,4 тис. грн. у 2003 році (зростання на +133,2 % відносно 2002 року) та до рівня 657,2 тис. грн. у 2004 році (зростання на 8,2% відносно 2003 року);

ланцюговий темп росту собівартості випуску та реалізації продукції становить + 105,4 % у 2003 році відносно 2002 та + 14,9 % у 2004 році відносно рівня 2003 року, що практично відповідає темпам росту обсягів доходів від реалізації;

темп росту фінансових результатів діяльності значно перевищує темпи росту валюти балансу, що свідчить про інтенсивний розвиток ділової діяльності підприємства, а темп росту чистого прибутку – нижче ніж темпу росту валюти балансу;

ресурсовіддача активів в чисту виручку у 2002 2004 роках знаходиться на дуже високому рівні 9,33 – 13,46;

рентабельність активів та власного капіталу по валовому прибутку від реалізації (різниця між чистим доходом та собівартістю продукції):

а) у 2003 році різко зросла до рівня 201227 % у порівнянні з рівнем 2002 року 36,9 38,5 %;

б)у 2004 році знизилась в два рази до рівня 88,9100,1%.

рентабельність власного капіталу по чистому прибутку після оподаткування становить 34 – 49 %, що відповідає строку окупності власного капіталу 2,0 – 2,3 роки та є дуже інвестиційно-привабливими показниками на рівні альтернативної ставки депозитної доходності в 12 –14 %.

рентабельність продаж по чистому прибутку після оподаткування знаходиться в дуже низькому діапазоні – 2,5 –3,5 %, що свідчить про надто велику собівартість продукції та велику долю торгових операцій по перепродажу товарів з мінімальною націнкою.

Як видно з наведених характеристик, подальший ріст підприємства ТОВ “Гідротехніка” стримується відсутністю використання залучених позикових коштів при обмеженій можливості росту власного капіталу тільки за рахунок заробленого прибутку.

Оскільки на початковому етапі становлення підприємства ТОВ “Гідротехніка” в нього відсутні необоротні активи, які можуть бути використанні в якості застави для отримання банківського кредиту, а ставка кредитування банками в обігові кошти дуже велика та потребує витрат на страхування кредиту в страховій компанії, реальним шляхом розвитку є використання міжгосподарських комерційних кредитів.

Проведене обґрунтування ефективності комерційних кредитів для прискорення розвитку ТОВ “Гідротехніка” показало:

інвестування коштів в основні фонди при всіх інших рівних умовах на базі оперативного лізингу як з точки зору первинних затрат на рівні 20% від вартості основних засобів, так і сумарно з точки зору дисконтованих витрат є найменш затратним варіантом нарощування виробничої бази:

а) на 6,8 % менше ніж кредитний варіант;

б) на 10,5 % менше ніж варіант прямого придбання за власні кошти;

впровадження вексельних схем в комерційному кредитуванні кредиторської заборгованості дозволяє за рахунок зниження цін на товари та послуги, а, відповідно, і собівартості виробництва, підняти чистий прибуток ТОВ “Гідротехніка” за 2004 рік з рівня 27,2 тис.грн.. до рівня 40,8 – 52,05 тис.грн.. в залежності від строків комерційних кредитів в кредиторській заборгованості підприємства;

впровадження вексельних схем в комерційному кредитуванні кредиторської заборгованості та додаткове впровадження факторингових схем рефінансування дебіторської заборгованості дозволяє за рахунок зниження цін на товари та послуги і дострокового отримання готівки за відпущену продукцію, а, відповідно, і собівартості виробництва, підняти чистий прибуток ТОВ “Гідротехніка” за 2004 рік з рівня 27,2 тис. грн.. до рівня 42,7 – 59,5 тис. грн.. в залежності від строків комерційних кредитів в кредиторській заборгованості підприємства та норм факторингових угод;

Таким чином, практичне значення отриманих результатів дипломної роботи – в наданні керівництву малого підприємства ТОВ “Гідротехніка” аудитних висновків про поточний економічний стан та економічно обґрунтовані шляхи розвитку малого підприємства з застосуванням трьох механізмів комерційного кредитування, що дозволяє в два рази підвищити прибуток підприємства та розширити його виробничу базу при обмеженні коштів на інвестування власним капіталом та прибутком підприємства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Господарський кодекс України // від 16 січня 2003 року N 436IV(діє з 01.01.2004).

2. ЦИВІЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ // 16 січня 2003 року N 435IV (Із змінами і доповненнями, внесеними законами України станом на 12 травня 2004 року N 1713IV, ОВУ, 2004 р., N 25, ст. 1629).

3. Закон України “Про систему оподаткування в Україні” // від 25.06.1991 N 1251XII (із змінами станом на 5 червня 2003 року N 906IV).

4. Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств” // від 22 травня 1997 року N 283/97ВР (станом змін від 20 січня 2005 року N 2377IV).

5. ЗАКОН УКРАЇНИ “Про податок на додану вартість “ // від 3 квітня 1997 року N 168/97ВР (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом на 23 грудня 2004 року N 2287IV).

6. ЗАКОН УКРАЇНИ «Про господарські товариства» // від 19 вересня 1991 року N 1576XII (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом на 19 лютого 2004 року N 1519IV).

7. Закон України “ Про зовнішньоекономічну діяльність” // від 16 квітня 1991 року N 959XII (від 8 червня 2000 року N 1807III).

8. ЗАКОН УКРАЇНИ „Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати” // від 19 червня 2003 року N 979IV.

9. ЗАКОН УКРАЇНИ „Про іпотеку” // від 5 червня 2003 року N 898IV.

10. ЗАКОН УКРАЇНИ “Про лізинг” від 16 грудня 1997 року N 723/97ВР //Із змінами, внесеними Законом України від 14 січня 1999 року N 394XIV.

11. Закон України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”// (від 12 липня 2001 року N 2664III).

12. ЗАКОН УКРАЇНИ – «Про цінні папери і фондову біржу» // від 18.06. 1991 N 1201XII (із змінами на 3.06.1999 N 719XIV).

13. ЗАКОН УКРАЇНИ „Про обіг векселів в Україні” // від 5 квітня 2001 року N 2374III (Із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 25 грудня 2002 року N 364IV).

14. КОНВЕНЦІЯ, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі //ДАТА ПІДПИСАННЯ: 07.06.30 р., ДАТА ПРИЄДНАННЯ УКРАЇНОЮ: 06.07.99 р., ДАТА НАБУТТЯ ЧИННОСТІ УКРАЇНОЮ: 06.01.2000 р.

15. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", Наказ Мінфіна України № 87 від 31.03.1999 + № 304 від 30.11.2000.

16. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", Наказ Мінфіна України № 87 від 31.03.1999 + № 304 від 30.11.2000.

17. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 " Звіт про фінансові результати Наказ Мінфіна України № 87 від 31.03.1999 + № 304 від 30.11.2000.

18. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" // Наказ Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року N 246 (із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства фінансів України від 30.11.2000 р. N 304).

19. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи" // Наказ Міністерства фінансів України від 18 жовтня 1999 року N 242(Із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 2000 року N 304).

20. Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби"// Наказ Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року N 92 (Із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 2000 року N 304).

21. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" // Наказ Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року N 246 (із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства фінансів України від 30.11.2000 р. N 304).

22. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість"// Наказ Міністерства фінансів України від 8 жовтня 1999 року N 237 (Із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 2000 року N 304).

23. Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 12 "Фінансові інвестиції" // Наказ Міністерства фінансів України від 26 квітня 2000 року N 91 (Із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 2000 року N 304).

24. Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України//Постанова Правління Національного банку України від 16.12.2002 № 508.

25. Балабанов И. Основы финансового менеджмента. Как управлять капиталом? – М.: Финансы и статистика, 1995.

26. Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теория экономического анализа: учебник. – М.: Финансы и статистика, 1996.

27. Білуха М.Т. Курс аудиту: підручник. К.: Вища школа. Знання, 1998.

28. Білуха М.Т. Теорія фінансово-господарського контролю і аудиту, Київ, “Манускрипт”+ПП”Влад”, 1996.

29. Бланк И. Инвестиционный менеджмент. – К.: МП «ИТЕМ» ЛТД, 1995.

30. Бойчук І.М. Харів П.С., Хопчан М.І. Економіка підприємств. – Львів: Вво “Сполом”, 1998.

31. Брігхем Є.Ф. Основи фінансового менеджменту. – К.: “Молодь”, 1997.

32. Васильков В.Г. Організація виробництва: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2003 – 524 с.

33. Газман В.Д. «Лизинг: теория, практика, комментарии». М., 1997 г.

34. Ганна Негода Операції з простим векселем //«Вісник податкової служби України», жовтень 2002 р., № 39 с. 39 35. Грещак М.Г., Гребешкова О.М., Коцюба О.С. Внутрішній економічний механізм підприємства: Навч. посібник. – К.: КНЕУ,2001 – 228 с.

36. Глазунов В.М. Финансовый анализ и оценка риска реальных инвестиций. – М.: «ФинстатИнформ», 1997.

37. Д. Винокуров Вексельний обіг в Україні: нове та узаконене старе // «Податки та бухгалтерський облік», 10 травня 2001 р., № 38 (387), с. 22.

38. Економіка підприємства. Підручник в 2х томах / Під ред. C.Ф. Покропивного К.: КНЕУ, 2000 – 528 с.

39. Євтух О.Т. Іпотека – механізм ефективного використання ресурсів – Луцьк, «Волинська обласна друкарня», 2001, 305 с.

40. Євтух О.Т. Доходна іпотека – Луцьк, «Волинська обласна друкарня», 2000, 304 с.

41. Ефимова М.Р., Ганченко О.И., Петрова Е.В. Практикум по общей теории статистики: Учебное пособие. – Москва: Финансы и статистика, 2000.

42. Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз: Навч. посібник – К.: МАУП,2000.

43. Йолкіна В. Про іпотечне кредитування // «Экспрессанализ законодательных и нормативных актов», 1 грудня 2003 р., № 48 (414), с. 15).

44. Кабатова Е.В «Лизинг: правовое регулирование, практика», М., «Инфра М», 996 г.

45. Калюга Є. Контроль за правильністю складання першого розділу активу бухгалтерського Балансу (відповідно до ПБО 2) //«Вісник податкової служби України», вересень 2000 р., № 33, с. 54

46. Калюга Є. Контроль за правильністю складання другого i третього розділів активу бухгалтерського Балансу (відповідно до ПБО 2)* // «Вісник податкової служби України», вересень 2000 р., № 34, с. 50.

47. Калюга Є. Контроль за правильністю складання розділів пасиву бухгалтерського Балансу (відповідно до ПБО 2) /«Вісник податкової служби України», вересень 2000 р., № 35, с. 19.

48. Ковалев В.В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчётности. М.: Финансы и статистика, 1996г.

49. Костіна Н.І., Алексєєв А.А., Василик О.Д. Фінансове прогнозування: методи і моделі. – К.: “Знання”, 1995.

50. Крейнина М.Н. Финансовое состояние предприятия. Методы оценки. М.: ИКЦ «Дис», 1997.

51. Коцовська Р., Ричаківська В та інш. Операції комерційних банків – Львів: ЛБІ НБУ, 2001.

52. Лизинговые, факторинговые, форфейтинговые операции банков/под ред. Абалкин Л.И., Аболихина Г.Л., Адибеков М.Г. Москва, "ДеКА" 1995 г.

53. Липсиц И.В., Косов В.В. Инвестиционный проект: методы подготовки и анализа. – М.: «БЕК», 1996.

54. Москвін С.О., Бевз С.М., Дідик В.Г. Проектний аналіз. – К.: Лібра, 1998.

55. Покропивний С. Ф., Новак А.П. Ефективність інноваційно-інвестиційної діяльності. – К. 1997.

56. Статистика підприємництва: навч. посібник / під редакцією Вашківа П.Г. – К.: „Слобожанщина”, 1999.

57. Управління виробничою інфраструктурою / За ред. М.А. Бєлова – К.: КНЕУ, 1997 – 208 с.

58. Фінанси підприємств. Підручник /За ред. А.М. Поддєрьогіна – К.: КНЕУ, 2000.

59. Финансовый менеджмент. Учебник для вузов/ Под. ред. Г. Поляка. – М.: «Финансы», 1997.

60. Шклярук С.Г. Финансовая система – К.: «Нормапринт», 2003.

Додаток А

Таблиця А.1 – Балансові звіти ТОВ „Гідротехніка” за 2002 2004 роки

Таблиця А.2 – Звіти про фінансові результати ТОВ „Гідротехніка” за 2002 – 2004 роки

Таблиця А.3 – „Вертикальний” та „горизонтальний” розрізи динаміки балансу ТОВ „Гідротехніка” за 2002 – 2003 роки

Таблиця А.4 – „Вертикальний” та „горизонтальний” розрізи динаміки балансу ТОВ „Гідротехніка” за 2003 – 2004 роки

Таблиця А.5 – „Вертикальний” та „горизонтальний” розрізи аналізу динаміки показників звіту про фінансові результати ТОВ „Гідротехніка” за 2002 – 2003 роки

Таблиця А.6 – „Вертикальний” та „горизонтальний” розрізи аналізу динаміки показників звіту про фінансові результати ТОВ „Гідротехніка” за 2003 – 2004 роки

Додаток Б

Алгоритми розрахунків показників фінансового стану підприємства

Таблиця Б.1 - Алгоритми розрахунку показників рентабельності

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6