Дипломная работа: Проектування монолітного п’ятнадцятиповерхового будинку

2.1.9. Перевірити комплектність противаги й надійність її кріплення.

2.1.10. Перевірити наявність та справність приладів та пристроїв безпеки на крані (обмежувачі вантажопідіймальності або вантажного моменту, висоти підіймання гака, підіймання і опускання стріли, механізму пересування, повороту; покажчик вантажопідіймальності, анемометр тощо), гальмові електромагніти, сигнальні пристрої, електричний захист.

2.1.11. Перевірити справність освітлення крана.

2.2. Кранівник зобов’язаний разом зі стропальником перевірити справність знімних вантажозахоплювальних пристроїв і наявність на них клейм або бірок із зазначенням вантажопідіймальності, дати випробування та номера.

2.3. Приймаючи кран, необхідно провести його огляд разом з кранівником, що передає зміну. Для огляду крана адміністрація підприємства зобов’язана надати необхідний час.

2.4. Огляд крана має здійснюватися лише в неробочому стані і при вимкнутому рубильнику, який подає напругу на кабель.

2.5. При огляді крана кранівник повинен користуватися переносною лампою напругою, що не перевищує 42 В.

2.6. Після огляду, перед пуском крана в роботу кранівник повинен увімкнути рубильник в кабіні, а штурвали і рукоятки усіх контролерів установити в нульове положення.

2.7. Після огляду, перед пуском крана в роботу, кранівник зобов’язаний випробувати на холостому ходу всі механізми крана й перевірити при цьому справність дії:

2.7.1. Механізмів крана та електричної апаратури.

2.7.2. Приладів та пристроїв безпеки, які є на крані.

2.7.3. Гальм.

2.7.4. Показника вильоту стріли.

2.8. Про результати огляду, перевірки механізмів, приладів і пристроїв безпеки.

3. Вимоги безпеки під час роботи крана:

3.1. Під час роботи механізмів крана кранівник не повинен відволікатися від своїх прямих обов’язків, а також виконувати очищення, змащування й ремонт механізмів.

3.2. Кранівник не повинен допускати сторонніх осіб на кран, а також передавати будь-кому керування краном без дозволу особи, відповідальної за утримання вантажопідіймальних кранів в справному стані.

3.3. Коли на крані перебуває стажист, то і кранівник, і стажист не мають права відлучатися з кабіни навіть на короткий проміжок часу, не попередивши про це один одного. Якщо кранівник працює без стажиста, то, залишаючи кран, він повинен вимкнути струм, закрити двері кабіни і укріпити кран протиугонними захватами. Підніматися на кран та спускатися з нього під час роботи його механізмів не дозволяється.

3.4. При раптовому припиненні постачання струму або зупиненні крана з інших причин кранівник повинен поставити штурвал або рукоятки контролерів у нульове положення і вимкнути рубильник у кабіні.

Якщо у цьому випадку вантаж залишився у піднятому положенні, кранівник зобов’язаний за допомогою стропальника або іншого робітника викликати особу, відповідальну за безпечне проведення робіт з переміщення вантажів кранами, і в її присутності опустити вантаж шляхом ручного розгальмовування. При цьому до приходу вказаної особи кранівник повинен вжити заходів до недопущення проходження людей під піднятим вантажем.

3.5. Перед ввімкненням механізмів крана, кранівник повинен подати попереджувальний сигнал. Ця вимога має виконуватися також і тоді, коли в роботі крана була перерва.

3.6. Кранівник повинен зупинити кран за сигналом «Стій», незалежно від того, ким він подається.

3.7. Кранівнику не дозволяється виконувати зміну вильоту стріли крана в той час, коли вантаж зачіплюється або обв’язується, чи при його вивільненні.

3.8. Виконувати суміщення рухів (операцій) краном можна лише у точній відповідності з вказівками, які містяться в інструкції заводу-виготовлювача з монтажу і експлуатації крана, при цьому не допускається одночасне ввімкнення механізмів.

3.10. Підхід крана до кінцевих вимикачів повинен здійснюватися лише на сповільненій швидкості. Використання кінцевих вимикачів як робочих органів електродвигунів не дозволяється.

3.11. Кранівнику забороняється виводити з дії прилади та пристрої безпеки (обмежувачі вантажопідіймальності або вантажного моменту, висоти підіймання гака, підіймання і опускання стріли, механізму пересування, повороту; покажчик вантажопідіймальності, анемометр тощо), гальмові електромагніти, сигнальні пристрої, електричний захист, заклинювати контактори, а також виконувати роботу краном при їх бездії або несправності.

3.12. При підійманні стріли кранівник повинен стежити, щоб стріла не підіймалась вище за положення, яке відповідає найменшому робочому вильоту.

3.13. При виникненні пожежі на крані кранівник повинен негайно вимкнути струм на крані й почати гасити пожежу, одночасно викликавши за допомогою одного із членів бригади, яка обслуговує кран, пожежну охорону.

4. Вимоги безпеки після закінчення роботи:

4.1. Після закінчення роботи крана кранівник зобов’язаний дотримуватись таких вимог:

4.1.1. Спустити вантаж на землю, зняти стропи й підняти гак у верхнє положення.

4.1.2. Установити стрілу в положення, визначене інструкцією заводу-виготовлювача з монтажу і експлуатації крана.

4.1.3. Поставити кран у призначене для стоянки місце.

4.1.4. Вимкнути рубильник у кабіні.

4.1.5. Закрити вікна в кабіні і замкнути двері на замок.

4.1.6. Вимкнути рубильник на пункті для підключення зовнішнього джерела, рубильник на порталі крана і замкнути останній на замок.

4.1 7. Закріпити кран усіма протиугонними захватами.

4.2. При роботі крана протягом декількох змін кранівник, який передає зміну, повинен сповістити свого змінника про всі несправності в роботі крана і здати зміну, зробивши відповідний запис у вахтовому журналі.

ВИСНОВОК

В науково-дослідницькій частині був проведений порівняльний аналіз залізобетонної ферми з металевою. Основними перевагами металевих ферм в порівнянні з залізобетонними є надійність, легкість, непроникність, індустріальність, а також простота технічного переозброєння, ремонту і реконструкції. Натомість залізобетонна ферма має значну вагу, високу собівартість та труднощі при транспортуванні. Ці чинники і стали визначальними для того, щоб обрати металеву ферму як основну конструкцію об`ємно-просторового покриття будинку.

В розрахунково-конструктивній частині були проведені розрахунки несучих залізобетонних конструкцій: фундаменти, пілон, оболонки, а також всієї будівлі вцілому за допомогою програмного комплексу Мономах.

В економічній частині були розроблені локальний кошторис на загальнобудівельні роботи монолітного житлового будинку в місті Києві, об'єктний кошторис по основній будівлі, зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва, згідно з якими було визначено кошторисну вартість відповідно до порядку визначення вартості будівництва і вільних цін на будівельну продукцію в умовах розвитку ринкових відносин.

В розділі організація будівництва були представлені основні методи виробництва робіт: земляні роботи, бетонні і залізобетонні роботи, кам`яно-монтажні роботи, обробні роботи. Проводився вибір монтажних механізмів та розрахунок основних будівельних потреб:

розрахунок чисельності персоналу будівництва;

визначення складу тимчасових будівель і споруд;

розрахунок потреб в складських площах;

розрахунок потреби у воді;

розрахунок потреби в електроенергії;

розрахунок потреб в транспортних засобах.

Також був розроблений і проаналізований будівельний генеральний план та календарний графік, згідно з яким будівля буде побудована за 2 роки і 3 місяці.

В архітектурній частині розглядалися основні конструктивні елементи будівлі. Проаналізовано призначення запроектованого будинку, інженерно-геологічні та гідрогеологичні умови району будівництва, а також архітектурні рішення. Також розглянуто внутрішній водопровід і каналізацію, опалювання і вентиляцію, електропостачання та електроустаткування. Розроблено: фасади, розрізи, плани типового поверху та технічного, геологічні розрізи.

В розділі технологія будівельного виробництва було вивчено науково-теоретичні положення сучасної технології будівельного виробництва і оволодіння практичними методами проектування технологічних процесів. Розроблені технологічні карти виконання робіт по зведенню монолітного каркасу, до яких входять: схема монтажу, схема організації робочого місця при бетонуванні вертикальних та горизонтальних конструкцій, схема строповки бункера, схема встановлення крупнощитової опалубки.

Приведені основні рішення по охороні праці та навколишнього довкілля.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.   ГОСТ 25100–82.  ґрунты. Классификация. – М.: Стройиздат 1983.

2.   ЕНиР. Сборник Е1. Внутрипостроечные транспортные работы/Госстрой СССР. – М.: Прейскурантиздат, 1987. – 40 с.

3.   ЕНиР. Сборник Е2. Земляные работы. Вып. 1. Механизированные и ручные земляные работы/Госстрой СССР. – М.: Стройиздат, 1988. – 224 с.

4.   ЕНиР Сборник Е2. Механизированные и ручные земляные работы.

5.   ЕНиР. Сборник Е3. Каменные работы/Госстрой СССР. – М.: Стройиздат, 1973. – 56 с.

6.   ЕНиР. Сборник Е4. Монтаж сборных и устройство монолитных железобетонных конструкций. Вып. 1. Здания и промышленные сооружения/Госстрой СССР. – М.: Прейскурантиздат, 1987. – 64 с.

7.   ЕНиР. Сборник Е7. Кровельные работы/Госстрой СССР. – М.: Прейскурантиздат, 1987. – 24 с.

8.   ЕНиР. Сборник Е9. Вып. 1. Санитарно–техническое оборудование зданий и сооружений/Госстрой СССР. – М.: Стройиздат, 1987, 79 с.

9.   ЕНиР сборник 12 «Свайные работы» Госстрой СССР. – М.: Стройиздат, 1983. – 95 с.

10.      ЕНиР. Сборник Е19. Устройство полов/Госстрой СССР. – М.: Прейскурантиздат, 1987. – 48 с.

11.      СНиП II.02.07.–87 Инженерные изыскания для строительства. Основные положения. – М.: Стройиздат, 1987.

12.      СНиП II–3–79 Строительная теплотехника. М.: Стройиздат, 1979.

13.      СНиП 2.01.02–85 Противопожарные нормы. – М.: Изд. ЦИТП Госстроя СССР, 1986.

14.      СНиП 2.02.01–83. М. Основания зданий и сооружений.: Госком СССР по делам строительства, 1985. С изменениями к СНиП 2.02.01–83. Постан. Госстроя СССР от 09.12.85, №211 со сроком введения в действие с 01.07.86. 54 с.

15.      СНиП 2.03.01–89 Жилые здания. – М.: Изд. ЦИТП Госстроя СССР, 1989.

16.      СНиП 2.03.01–84 Бетонные и железобетонные конструкции. М.: ЦИТП Госстроя СССР, 1985.

17.      СНиП 2.07.01–89 Градостроительство. Планировка и застройка городских и сельских поселений. М.: изд. ЦИТП Госстроя СССР, 1989

18.      Пособие по проектированию оснований зданий и сооружений ( к СНиП 2.02.01–83). НИИ оснований и подземных сооружений им. Н.М. Герсеванова ( НИИ ОСП им. Герсеванова ) Госстроя СССР. М. : Стройиздат, 1986. - 415 с.

19.      Веселов В.А. Проектирование оснований и фундаментов. – М.: Стройиздат, 1990. – 240с.

20.      Основания, фундаменты и подземные сооружения: Справочник проектировщика. / Под ред. Е. А. Сорочана, Ю. Г. Ирофименкова. – М. : Стройиздат, 1985. – 135с.

21.      Цытович Н. А. Механика  ґрунтов. – М. : Госстройиздат, 1934; 1940; 1951; 1963; 1971; 1979; 1983. – 357с.

22.      Далматов Б. И. Механика  ґрунтов, основания и фундаменты. Л. : Стройиздат, 1988. – 298с.

23.      Ухов С. Б., Семёнов В. В., Знаменский В. В., Тер – Мартиросян З. Г., Чернышёв С. Н. Механика  ґрунтов, основания и фундаменты. Под ред. Чл. – корр. МИА С. Б. Ухова. – М.: Издательство АСВ, 1994. – 524с.

24.      Бартоломей А. А. Основы расчёта свайных ленточных фундаментов по предельно допустимым осадкам. – М. : 1982. – 253с.

25.      Сотников С. Н., Симагин В. Г., Вершинин В. П. Проектирование и возведение фундаментов вблизи существующих сооружений. – М. : 1986.

26.      Бугров А. К. Расчёт осадок оснований с развитыми областями предельного напряжённого состояния  ґрунта. В кн. : Основания и фундаменты. Справочник. Под ред. проф. Г. И. Швецова. М. : Высшая школа, 1991, С. 127 – 131.

27.      Берлинов М. В., Ягупов Б. А. Примеры расчёта оснований и фундаментов. М. : 1986. – 145с.

28.      Далматов Б. И., Морарескул Н. Н., Науменко В. Г. Проектирование фундаментов зданий и промышленных сооружений. М. : 1986. – 56с.

29.      Лапшин Ф. К. Основания и фундаменты в дипломном проектировании. Саратов. Изд. – Саратовского университета, 1989. – 212с.

30.      Основания и фундаменты. Справочник строителя. Под ред. М. И. Смеродинова. – М. : 1983. – 355с.

31.      Основания, фундаменты и подземные сооружения. Справочник проектировщика. Под ред. Е. А. Сорочана, Ю. Г. Трофименкова. – М. : 1985. – 235с.

32.      Малышев М. В. Прочность  ґрунтов и устойчивость основания сооружений. – М. : 1980. - 310с

33.      Флорин В. А. Основы механики  ґрунтов. – М. – Л. : Т. 1, 1951; Т. 2, 1961.

34.      Цытович Н. А. Механика мёрзлых  ґрунтов (общая и прикладная) , – М. : 1973. – 387с.

35.      Шведенко В. И. Монтаж строительных конструкций. М. : Высшая школа, 1987. – 167с.

36.      Нойферт Э. Строительное проектирование. М. : Стройиздат, 1991.

37.      Бодьин Г. М. и др. Технология строительного производства. – Л. : Стройиздат, 1987. – 197с.

38.      Пищаленко М. Ю. Технология возведения зданий и сооружений – Киев. : Высшая школа, 1982. - 298с.

39.      Байков В. Н., Сигалов Э. Е. Ж/бетонные конструкции. Общий курс. М. : Стройиздат, 1991. – 412с.

40.      Невзоров Л. А. и др. Башенные строительные краны. Справочник. – М. : Машиностроение, 1992. – 254с.

Додаток А

Характеристики здания

Характеристики  грунта

Дополнительные параметры расчета жесткости упругого основания  грунта

Материалы

Ветер

Суммарные вертикальные нагрузки

Фундаментные плиты

b - толщина фундаментной плиты

S - площадь фундаментной плиты

Для фундаментных плит, смоделированных конечными элементами с жесткостью, включающей параметры упругого основания:

C1Min - минимальное значение жесткости упругого основания  ґрунта на сжатие

C1Max - максимальное значение жесткости упругого основания  ґрунта на сжатие

C1Ave - усредненное значение жесткости упругого основания  ґрунта на сжатие

C2Min - минимальное значение жесткости упругого основания  ґрунта на сдвиг

C2Max - максимальное значение жесткости упругого основания  ґрунта на сдвиг

C2Ave - усредненное значение жесткости упругого основания  ґрунта на сдвиг

Сваи

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11