Промислове виробництво і підприємництво в XXI столітті повинні внести вирішальний вклад у стабільний розвиток, як окремих країн, так і всього миррового співтовариства. Стабільний розвиток припускає можливості росту об'єктів промислового виробництва, підвищення життєвого рівня людей при одночасному збереженні і якісному поліпшенні середовища існування.

Особливе значення ці можливості здобувають для України в умовах подолання тривалої соціально-економічної й екологічної кризи, зв'язаного зі зміною форм власності і влади в країні. Стабільний розвиток не можна звести тільки до рішення окремих економічних, соціальних або технологічних задач. Насамперед, тут необхідне формування і розвиток нової промислової екологічної культури і культури підприємництва, де охорона навколишнього середовища і раціональне використання природних ресурсів розглядаються серед вищих пріоритетів. У промислово розвитих країнах очевидні результати в рішенні екологічних проблем, у першу чергу на виробничому рівні, зв'язаних останнім часом з розвитком таких недержавних підприємницьких видів діяльності, як екологічне аудитування і менеджмент.

В Україні правова і нормативна база екологічного аудита тільки починає формуватися.

Екологічне аудитування здатно зіграти виняткову роль у дозволі екологічних проблем, особливо в умовах виходу України із соціально-економічної кризи. Так, завдяки цьому видові діяльності у відносно короткий термін можна домогтися наступних результатів:

підвищити ефективність використання сировинних і енергетичних ресурсів, зменшуючи тим самим негативний вплив діючого виробництва на навколишнє середовище там, де це сьогодні можливо, головним чином за рахунок уже наявних методів і засобів, а також за рахунок методів і засобів, що не вимагають значних додаткових витрат;

обґрунтувати необхідність і можливість концентрації зусиль і засобів на найбільш пріоритетних і результативних у даний час напрямках екологічної діяльності, у тому числі зв'язаних із приватизацією інвестиціями в економіку країни;

зменшити економічні ризики і запобігти розвиток надзвичайних ситуацій.

Екологічне аудитування може вплинути на формування і розвиток ринку різноманітних екологічних послуг в Україні, включаючи послуги в області екологічного менеджменту, екологічної сертифікації і страхування, фінансово-екологічного аудита, екологічного консалтинга, утворення й освіти й ін. Саме тут творчий потенціал підприємництва здатний створити принципово нові можливості і шляхи подолання екологічної кризи в Україні.

Методи і засоби, використовувані в практиці екоаудита, повинні постійно розвиватися й удосконалюватися, що вимагає постановки і проведення відповідних науково-методичних і науково-дослідних робіт. В Україні дослідження в області екологічного аудитування ведуться в ряді університетів і наукових центрів.

1.Аудит. Основні терміни і визначення.

Аудиторська діяльність (аудит) у класичному вираженні являє собою підприємницьку діяльність аудиторів (аудиторських фірм) по здійсненню позавідомчих перевірок бухгалтерського обліку, податкових декларацій і інших фінансових зобов'язань і вимог економічних суб'єктів, а також наданню інших аудиторських послуг.

Аудитор (від лат. “auditor” – слухач, учень, послідовник) – особа, що перевіряє стан фінансово-господарської діяльності підприємства за визначений період. Аудитор відрізняється від ревізора па своєї сутності, по підходу до перевірки документації, по взаєминам із клієнтом, по висновках, зробленим за результатами перевірки і т.д.

Поняття аудита значно ширше таких понять, як ревізія і контроль. Аудит забезпечує не тільки перевірку вірогідності фінансових показників, але і, а це не менш важливо, розробку пропозицій по оптимізації господарської діяльності з метою раціоналізації витрат і збільшення прибутку. Аудит можна визначити як своєрідну експертизу бізнесу. Аудиторська діяльність включає, крім перевірок, надання різного роду послуг: ведення і відновлення обліку, консультації з питань ведення обліку, оподатковування, навчання й ін.

Відомий американський фахівець в області теорії і практики аудита професор Дж. Робертсон підкреслює, що аудит - це діяльність, спрямована на зменшення підприємницького ризику, що сприяє зменшенню до прийнятного рівня інформаційного ризику для користувачів фінансових звітів. Можна приблизно підрахувати (спрогнозувати) цей ризик і визначити імовірність сприятливих подій. У той же час підприємницький ризик компанії (фірми, організації) прямого впливу на аудиторів не робить.

Слід зазначити, що аудит відрізняється і від суд’ївско бухгалтерської експертизи. Ця відмінність полягає в тому, що аудит — незалежна перевірка, а судово-бухгалтерська експертиза здійснюється за рішенням судових органів. Специфіка судово-бухгалтерської експертизи виявляється в її процесуально-правовій формі, що забезпечує одержання джерела доказів у застосуванні експертних знань в області бухгалтерського обліку в ході дослідження зроблених господарських операцій.

Аудит існує незалежно від наявності або відсутності карної або цивільної справи. У той час як суд’ївсько бухгалтерська експертиза не може існувати поза карною або арбітражною справою, оскільки являє собою процесуально-правову форму (правову сторону даного виду експертизи).

Аудитор може бути притягнутий як експерта - бухгалтера при проведенні судово-бухгалтерської експертизи. Експерт як самостійна процесуальна фігура, як кваліфікований фахівець в області бухгалтерського обліку і контролю самостійно визначає методи дослідження, тому що несе відповідальність за обґрунтованість своїх висновків.

В Україні аудиторська діяльність і професія аудитора в їхньому сучасному виді з'явилися порівняно недавно в зв'язку з економічними перетвореннями в країні в даний час. Четверта спроба, що була почата наприкінці 80-х років, виявилася, як нам представляється, найбільш успішної. Перший поштовх до появи аудиторських фірм дало утворення в СРСР спільних підприємств (СП). Для цих підприємств аудиторська перевірка стала обов'язкової для підтвердження річних звітів. У 1987 р. на основі постанови СМ СРСР у нашій країні була створена перша госпрозрахункова фірма “Акціонерне товариство “Инаудит”. Ця фірма займалася аудиторськими перевірками, консультуванням СП по оподатковуванню, по різних правових питаннях і ін.

Професія незалежного бухгалтера-аудитора виникла в минулому столітті в акціонерних товариствах Європи. Це було ви кликане потребою в об'єктивній оцінці звітності акціонерного товариства, одержанні достовірних даних про фінансове становище підприємства. Ці об'єктивні дані міг дати тільки незалежний від фірми фахівець.

Можна відзначити, що бухгалтери-аудитори з'явилися у Великобританії в середині ХІХ в. В Англії в 1862 р. вийшов закон про обов'язкового аудита, у Франції — у 1867 р., у США - у 1937 р.

В даний час у всіх країнах світу з ринковою економікою існує суспільний інститут аудита зі своєю правовою й організаційною інфраструктурою. Усе більше поширення аудит одержує в країнах Співдружності незалежних держав (СНД). У Бєларусі, Казахстану, Узбекистану і на Україні прийняті закони про аудиторську діяльність, у Росії діють Тимчасові правила, що регулюють аудиторську діяльність. У СНД налагоджений процес атестації аудиторів і видачі ліцензій як для аудиторських фірм, так і для аудиторів, що працюють як підприємці.

Бухгалтер-аудитор є представником вільної професії, як, наприклад, адвокати, лікарі, музиканти. Однак аудитори, що працюють поодинці, у розвитих країнах з ринковою економікою в даний час зустрічаються усе рідше. Більшість з них працює в спеціалізованих фірмах, можливості яких для успішної діяльності більше, ніж окремих аудиторів.

Розвиток аудиторської справи привело до створення найбільших транснаціональних компаній і фірм, що мають свої філії і представництва в багатьох країнах світу.

В даний час у світі існує так називана "велика шістка", що включає в себе такі транснаціональні аудиторські фірми: «Эрнст энд Янг Інтернешнл ЛТД», КПМГ (Клинвельд Пит Марвик Герделер), «Делойт энд туш», «Артур Андерсен энд До», «Куперз энд Лайбрэнд Інтернешнл», «Прайс Уотерхауз». Послуги аудиторських фірм цінуються дуже високо. Найбільші аудиторско - консультативні організації світу: «Артур Андерсен», КПМГ, «Эрнст энд Янг», «Куперз энд Лайбрэнд», «Делойт энд туш», «Прайс Уотерхауз», «БДО Биндер», «Гранд Торнтон Інтернешнл», «Морес Роланд Інтернешнл», «Самміт Інтернешнл», «Пеннел Керр Фостер», «Хорвод Інтернешнл», «Нексия Інтернешнл», «ХЛБ Інтернешнл».

У зв'язку з розвитком аудиторської діяльності відбувається розширення асортименту й обсягу послуг, що робляться аудиторськими фірмами. За останні 30років аудит і аудиторські процедури безупинно розвивалися. Можна виділити три стадії розвитку: підтверджуючу, системно-орієнтовану і стадію аудита, що базується на ризику.

Підтверджуюча стадія аудита характеризувалася тим, що при проведенні перевірки аудитор-бухгалтер перевіряв і підтверджував практично кожну господарську операцію, паралельно з бухгалтером створював власні облікові регістри. В даний час таку послугу назвали би відновленням або веденням обліку.

Тому що аудит — це підприємницька діяльність, тобто діяльність, спрямована на витяг прибутку, аудитори повинні застосовувати такі методи перевірки, що дозволили б максимально скоротити час на проведення перевірки, не знижуючи якості.

Аудит, що базується на ризику, — це такий вид аудита, коли перевірка може вироблятися вибірково, виходячи з умов роботи підприємства, в основному вузьких місць (критичних крапок) у його роботі. Зосередивши аудиторську роботу в областях, де ризики вище, можна скоротити час, затрачуваний на перевірку областей з низьким ризиком. Ті, хто покладається на судження аудиторів, вважають, що це може забезпечити більш ефективну з погляду витрат перевірку.

Системно-орієнтований аудит передбачає спостереження систем, що контролюють операції. Дана стадія привела до того, що аудитори стали проводити експертизу на основі внутрішнього контролю. При гарній роботі системи внутрішнього контролю полегшується проведення зовнішнього аудита.

Розглянемо мети і задачі аудиторської діяльності. Як було відзначено, головна мета аудита — дати об'єктивні, реальні і точні зведення про аудируємий об'єкт. Аудиторство — це особлива, самостійна форма контролю. Аудиторство являє собою незалежну експертизу й аналіз фінансової звітності суб'єкта, що хазяює, з метою визначення її вірогідності, повноти і відповідності чинному законодавству і вимогам, пропонованим до ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності.

Досягненню головної мети сприяють особливості (вимоги) ведення аудиторської діяльності: незалежність і об'єктивність при проведенні перевірок; конфіденційність;

професіоналізм, компетентність і сумлінність аудитора; використання методів статистики й економічний аналіз; застосування нових інформаційних технологій; уміння приймати раціональні рішення за даними аудиторської перевірки; доброзичливість і лояльність стосовно клієнтів; відповідальність аудитора за наслідки його рекомендацій і висновків за результатами аудиторських перевірок; сприяння росту авторитету аудиторської професії.

Перераховані вище особливості визначають норми поводження аудитора. Незалежність аудитора обумовлена тим, що він не є співробітником державної установи, не підлеглий контрольно-ревізійним органам і не працює під їх контролем, дотримує стандартів професійного аудиторського об'єднання (асоціації), не має на підприємствах ніяких майнових, що перевіряються, або особистих інтересів. Об'єктивність забезпечується високою професійною підготовкою аудитора, великим практичним досвідом, знанням новітньої методичної літератури.

Конфіденційність — найважливіша вимога при здійсненні аудиторської діяльності. Аудитор не повинний надавати яких-небудь зведень ніякому органові про господарську діяльність об'єкта, що перевіряється їм. За розголошення секретів своїх клієнтів він повинний нести відповідальність за законом, а також моральну, а якщо передбачено договором, те і матеріальну відповідальність.

Аудитор повинний володіти необхідною професійною кваліфікацією, піклуватися про підтримку її на належному рівні, дотримувати вимоги нормативних документів. Аудитор не повинний робити клієнтові послуги в тих областях економіки, у яких він не має достатніх професійних знань.

Використання методів статистики й економічний аналіз дозволяє організувати аналіз проведених перевірок, на високому науковому рівні, одержати більш об'єктивні і достовірні дані для прийняття рішень.

Застосування нових інформаційних технологій полягає переважно у використанні обчислювальної техніки для організації аудиторської діяльності. Це стосується і проведення перевірки й аналізу звітності, ведення і відновлення обліку.

За результатами перевірки аудитор може зробити необхідні раціональні висновки, що допоможуть клієнтові в організації роботи і веденні бухгалтерського обліку.

Відповідальність аудитора виявляється в тім, що він відповідає за свій висновок про фінансові звіти підприємства, що перевіряється. Відповідальність за зміст звітів несе керівництво підприємства, що перевіряється. З погляду класифікаційних ознак можна виділити зовнішній і внутрішній аудит, обов'язковий і ініціативний.

Зовнішній аудит проводиться на договірній основі аудиторськими фірмами або індивідуальними аудиторами з метою об'єктивної оцінки вірогідності бухгалтерського обліку і фінансової звітності суб'єкта, що хазяює.

Внутрішній аудит представляє незалежну діяльність в організації по перевірці й оцінці її роботи в інтересах керівників. Ціль внутрішнього аудита — допомогти співробітникам організації ефективно виконувати свої функції Л. Внутрішнього аудита проводять аудитори, що працюють безпосередньо в даній фірмі. У невеликих організаціях може і не бути штатних аудиторів. У цьому випадку проведення внутрішнього аудита можна доручити ревізійній комісії або аудиторській фірмі на договірних засадах.

Аудит може бути ініціативним (добровільним), коли він проводиться за рішенням керівництва підприємства (організацій) (або її засновників), або обов'язковим, якщо його проведення обумовлене прямою вказівкою у Федеральному законі.

Основна мета ініціативного аудита — виявити недоліки у веденні бухгалтерського обліку, складанні звітності, в оподатковуванні, провести аналіз фінансового стану об'єкта, що хазяює, і допомогти йому в організації обліку і звітності.

Обов'язковий аудит у нашій країні проводиться відповідно до Постанови Уряду РФ від 7 грудня 1994 р. № 1355. відповідно до якого обов'язковій перевірці підлягають:

• Економічні суб'єкти, що мають організаційно-правову форму відкритого акціонерного товариства, незалежно від числа їхніх учасників (акціонерів) і розміру статутного капіталу;

• банки й інші кредитні установи;

• страхові організації і суспільства взаємного страхування;

• товарні і фондові біржі;

• інвестиційні інститути (інвестиційні і чекові інвестиційні фонди, холдингові компанії);

• позабюджетні фонди, джерелами утворення засобів яких є передбачені законодавством РФ обов'язкові відрахування, вироблені юридичними і фізичними особами;

• благодійні й інші (інвестиційні) фонди, джерелами утворення засобів яких є добровільні відрахування юридичних і фізичних осіб;

• економічні суб'єкти, якщо в їхньому статутному капіталі мається частка, що належить іноземним інвесторам.

2.Екологічний аудит. Терміни і визначення.

Закон «Про охорону навколишнього середовища» від 10 січня 2002 року визначає екологічний аудит як незалежну, комплексну, документовану оцінку дотримання суб'єктом господарської й іншої діяльності вимог, у тому числі нормативів і нормативних документів, в області охорони навколишнього середовища, вимог міжнародних стандартів і підготовку рекомендацій з поліпшення такої діяльності.

Екологічне аудирование — експертиза й аналіз діяльності і звітності суб'єкта, що хазяює, уповноваженими на те юридичними (аудиторська організація) або фізичними (еколог-аудитор) особами з метою визначення їхньої відповідності діючому екологічному законодавству, екологічним нормативним актам, стандартам, сертифікатам, правилам, вимогам, постановам і розпорядженням державних і природоохоронних органів по забезпеченню екологічної безпеки, проведення консультацій і видача рекомендацій.

Метою екологічного аудирования є оцінка впливу і прогнозування екологічних наслідків діяльності суб'єкта, що хазяює, на навколишнє середовище, установлення відповідності його діяльності вимогам діючого природоохоронного законодавства, екологічних нормативних актів, стандартів, правил, постанов і розпоряджень державних і природоохоронних органів, визначення основних напрямків забезпечення екологічної безпеки виробництва, підвищення ефективності природоохоронної діяльності.

2.1.Про історію екологічного аудита.

Вперше екологічний аудит почав використовуватися при контролі великих промислових корпорацій на території США. Розглядаючи фактор навколишнього середовища як потребуючий усе більшої уваги і з огляду на ряд аварій, великі промислові корпорації поставили свої підприємства під внутрішній контроль з метою оцінки, чи не є вони джерелом негативного впливу на навколишнє середовище. Задачею екологічного аудита було інформування правління корпорації й акціонерів про заходи для дотримання діючого природоохоронного законодавства і про ризик можливих аварій, з погляду впливу на навколишнє середовище.

У 1989 році Міжнародна торговельна палата (МТП) опублікувала документ, що заклав основи внутрішнього екологічного аудита як процедури самоконтролю й інструмента внутрішнього менеджменту. Внутрішній екологічний аудит являє собою елемент системи заходів щодо охорони навколишнього середовища на підприємстві і містить у собі систематичні перевірки, доповнені аналізами, тестами і контролем впливу промислових процесів на навколишнє середовище. Екологічне аудирование визначалося в ньому як заглиблений постійний аналіз природоохоронній діяльності підприємства, причому підкреслювався його добровільний характер. Підхід, запропонований міжнародною торговельною палатою, одержав визнання в промисловців, оскільки дозволяв керівникам підприємств забезпечити контроль за станом охорони навколишнього середовища на підприємстві, а також контролювати роботу підприємства з погляду природоохоронних нормативів.

Внутрішній екологічний аудит підприємства включає аналіз внутрішнього контролю керування виробничим процесом, оцінку слабких сторін і неполадок контрольного устаткування, облік ризику для навколишнього середовища обстежуваного об'єкта, збір доказів практичної ефективності внутрішнього екологічного контролю, оцінку зібраних матеріалів для визначення недоліків системи заходів, що перевіряється, по охороні навколишнього середовища, представлення звіту про результати екологічного аудита. На основі висновків екологічного аудита розробляється план дій, що уточнює сукупність коригувальних мір.

Поряд із внутрішнім екологічним аудитом, за рубежем часто використовується і цільовий екологічний аудит, спрямований на виявлення впливу на навколишнє середовище і включну оцінку аварій, інвентаризацію устаткування, оцінку потенційного ризику, оцінку стану навколишнього середовища.

Екологічний аудит, спрямований на оцінку аварій, полягає в ідентифікації підприємств — можливих джерел аварій, вивченні якісного і кількісного впливу можливої аварії на стан навколишнього середовища, підготовці відповідних рекомендацій.

Екологічний, аудит устаткування спрямований на інвентаризацію природоохоронного устаткування і його використання.

Оцінка екологічного ризику ставить своєю задачею вивчення сценаріїв можливих аварій і їхніх наслідків для навколишнього середовища і населення, аналіз передбачених мір і засобів попередження й обмеження наслідків аварії, порядок розрахунку збитку, нанесеного діяльністю підприємства, деталізацію засобів зм'якшення цього збитку, оцінку впливу на середовище залишкового забруднення, систему інформування наглядових організацій і громадян про можливу аварію. Екологічний аудит ризику проводиться підрозділом компанії, відповідальним за ризик, по його власній ініціативі, а також за вимогою адміністрації банків і страхових компаній, що несуть витрати по кредитуванню або страхуванню від аварійного і поступового забруднення. Екологічний аудит стану навколишнього середовища проводиться при злитті або придбанні підприємств або нерухомості, включаючи придбання ділянок під забудову.

У 1990 році Комісія європейських співтовариств (КЕС) виступила з першим проектом обов'язкових правил екологічного аудита. Проект викликав критикові з боку (МТП), деяких країн — членів ЄЕС, а також різних міжнародних і національних організацій. Зауваження відносилися до можливості втручання в організацію роботи промислового сектора, обов'язковості екологічного аудита і розкриття результатів екологічного аудита громадськості. У 1991 році КЭС вийшла з новими пропозиціями, і в жовтні 1991 року був створений остаточний варіант правил обов'язкового екологічного аудита. Він передбачає створення системи природоохоронних заходів на підставі висновку про екологічний стан підприємства.

Система природоохоронних заходів містить у собі програму і план природоохоронних заходів, систему імпактного моніторингу за станом навколишнього середовища, систему природоохоронної документації, що ведеться, періодичність екологічного моніторингу. Документація по організації системи природоохоронних заходів затверджується офіційним аудитором. Екологічний аудит підприємства проводиться з проміжком в один - три роки. Звіти екологічного аудита затверджуються офіційним аудитором, а їхні висновки доводяться до зведення влади і громадськості.

Директивою ЄС 1836/93 у 1993 році були затверджені Правила екологічного керування й аудита. Компанії, що реалізують цю систему, мають право на використання спеціальної екологічної емблеми. Поряд із Правилами екологічного керування й аудита, затвердженими директивою ЄС 1836/93, у Великобританії розроблений і впроваджений Стандарт для системи екологічного керування BS 7750. Міжнародна організація по стандартизації закінчила розробку міжнародних норм екологічного керування підприємством ISO 14000.

2.3. Мети аудита. Форми. Об'єкти.

Мети екоаудита

контроль вірогідності видаваної підприємством екологічної інформації;

перевірка відповідності об'єкта екологічним вимогам;

оцінка існуючої системи керування навколишнього середовища і здоров'я працівників;

оцінка ризиків від регульованих і не регульованих впливів на середовище.

Форми екоаудита:

добровільний екоаудит, проведений з ініціативи підприємства;

обов'язковий екоаудит, проведений по спеціальному дозволі державних органів, наполяганню акціонерів або населення прилеглих районів.

Об'єкти екоаудита:

сировина;

продукти харчування, харчоблоки;

технологічні процеси;

продукція;

викиди в атмосферу;

стічні води;

відходи;

засобу індивідуального і колективного захисту;

техніка безпеки;

положення про політика Компанії в області охорони праці і навколишнього середовища;

екологічний паспорт підприємства й ін.

2.3.Ліцензування екоаудиторської діяльності.

Норми, що регламентують порядок ліцензування діяльності, зв'язаної з природокористуванням, утримуються в багатьох нормативних актах різного рівня. Як правило, основні положення про ліцензування того або іншого виду діяльності, зв'язаної з природокористуванням, утримуються у федеральних законах, що відповідає положенням статті 49 Цивільного кодексу Російської Федерації, і потім конкретизуються в актах, видаваних Урядом Російської Федерації, а також федеральними міністерствами і відомствами. Окремі види діяльності, прямо не зазначені в законах, підлягають ліцензуванню на підставі Постанови Уряду Російської Федерації від 24 грудня 1994 року № 1418 "Про ліцензування окремих видів діяльності" Цією Постановою визначений порядок видачі ліцензій, у тому числі на діяльність в області охорони навколишнього середовища. Федеральні органи виконавчої влади, інші спеціально уповноважені на ведення ліцензійної діяльності органи, органи виконавчої влади суб'єктів Російської Федерації здійснюють ліцензійну діяльність на підставі положень про ліцензування окремих видів діяльності, затверджуваних Урядом Російської Федерації. Ліцензії на здійснення перерахованих нижче видів діяльності видаються юридичним особам, а також фізичним особам, зареєстрованих як підприємців.
2.4 Екологічний і фінансовий аудит. Подібності і розходження.

З порівняння екологічного аудита з фінансовим випливає, що екологічної аудит є добровільним видом діяльності, що здійснюється на основі розроблених базових положень і принципів і не має твердої регламентації й обмежень.

В даний час розробляється ряд настановних положень для наближення моделі екологічного аудита до моделі фінансового. Результатом цих обмежень, імовірно, будуть два типи екологічного аудита, що будуть проводитися відповідно до мет внутрішньої політики компанії і зовнішніх контролюючих структур, що наближається до системи внутрішнього і зовнішнього фінансового аудита. Як і у фінансовому аудиті, передбачається перевірка діяльності компанії і її атестація сторонніми організаціями.

Таблиця 1. Порівняння екологічного і фінансового аудита.

Фінансовий аудит	Екологічний аудит
1 Установлені законом вимоги (умови)	1 Добровільна діяльність підприємства
2 Щорічна подія	2 Немає фіксовані розклади
3 Підтвердження в офіційному бюлетені	3 Ради і рекомендації
4 Здійснюється зовнішньою організацією й опубліковується	4 Є внутрішнім механізмом керування підприємством
5 У рамках існуючих стандартів, правил, законів	5 Кілька правил і стандартів, у тому числі міжнародних, установлених на даний момент часу.
6 Установлений законом мінімальний обсяг роботи, необхідний для надання перед атестацією	6 Вимоги до виконуваної роботи обмовляються індивідуально.

3. Зміст екологічного аудита

3.1 Види і параметри аудита.

Екологічний аудит повинний бути орієнтований на внутрішні індивідуальні потреби підприємства відповідно до його політики і встановлених цілями. Крім того, важливо чітко ідентифікувати мети і задачі діяльності підприємства, перш ніж визначити, який тип екологічного аудита йому необхідний. Наприклад, офіційні природоохоронні органи установлюють визначений ступінь детальності проведення екологічного аудита, тоді як рада директорів або керівництво підприємства, відповідно до власних задач і проведеною екологічною політикою, може зробити установку на проведення більш детального аудита, у якому аналізуються всі аспекти організації керування і роботи підприємства на різних структурних рівнях. Екологічний аудит можна умовно підрозділити на кілька типів у залежності від цілей, однак вони не є взаємно виключають. Це значить, що протягом року можна провести кілька різних видів екологічного аудита: аудит управлінської діяльності підприємства, енергозбереження, мінімізації відходів, нерухомості і т.д.

При придбанні земельної нерухомості може виникнути необхідність у проведенні спеціальних досліджень з метою виявлення користувача останніх 50 років, якщо виникають підозри на забруднення навколишнього середовища.

У сфері діяльності, зв'язаної з мінімізацією відходів, може знадобитися одночасне виконання аудита і проведення досліджень щодо нових тенденцій і технологій, розроблених і впроваджених у Японії або Європі, що можуть бути адаптовані для виробничого процесу конкретного підприємства. Це може мати істотне значення для реорганізації управлінського апарата підприємства, наприклад в обов'язку персоналу, відповідального за дану діяльність, буде додатково включене проведення огляду й оцінки нової продукції і технологій, що з'являються на ринку, і розробка відповідних заходів для забезпечення їхнього впровадження в діяльність підприємства.

При визначенні параметрів екологічного аудита варто брати до уваги:

• ступінь детальності аналізу діяльності підприємства, що використовується в аудиті, тобто торкається окремих сторін або всієї діяльності компанії;

• вироблення концепції і мір, спрямованих на досягнення узгодження з нормативами і лімітами, установленими природоохоронними органами;

• географічне положення об'єкта (число офісів і місце розташування заводів);

• тимчасова структура (частота проведення аудитів);

• предмет екологічного аудита (повітря, вода, землі, енергоспоживання, відходи).

3.2 Процедура аудитування.

Процедура екологічного аудита повинна забезпечувати можливість оцінки відповідності об'єкта, що перевіряється, установленим, для нього критеріям екологічного аудита - Процедура проведення екологічного аудита простій і доступної в керуванні і виконанні. Перед проведенням аудита необхідно:

• ідентифікувати процеси, використовувані в комерційній діяльності або виробничому процесі об'єкта аудитування;

• чітко установити цільову спрямованість політики і планів підприємства;

• визначити компетенцію аудита, включаючи його структуру і масштаб;

• розробити процедури, що встановлюють порядок виконання аудита.

Основними етапами процедури екологічного аудита є:

• перевірка первинної документації, журналів реєстрації й інших матеріалів, що реєструють показники природоохоронної діяльності;

Збір інформації в рамках проведення аудита, включаючи співбесіду з персоналом;

• візуальне обстеження об'єкта, перевірка стану й експлуатації технічних засобів;

• інструментальний аналіз параметрів навколишнього середовища і факторів негативного впливу;

• вироблення рекомендацій з удосконалювання природоохоронної діяльності і раціональному використанню природних ресурсів.

При проведенні аудита підприємство одержує ряд переваг:

• визначення можливих шляхів досягнення екологизації діяльності підприємства і виявлення причин, що перешкоджають досягненню цієї мети;

• зниження імовірності піддатися ризикові судового позову і виплати великої компенсації за заподіяний збиток, а також екологічних платежів і штрафів;

• посилення екологизаціі діяльності і політики підприємства, екологічної свідомості і підвищення екологічної відповідальності персоналу підприємства;

• визначення ступеня відповідності діяльності підприємства екологічним нормативам якості навколишнього середовища, встановленим органами федеральної державної влади і суб'єктами федерації;

• розробка заходів для поліпшення екологічної діяльності підприємства й одночасно по зниженню вартості виробленої продукції;

• розробка інформаційної бази негайного реагування на випадок виникнення небезпеки;

• поліпшення методів керування при рішенні екологічних проблем;

• Економічне стимулювання проектів, що забезпечують зниження негативного впливу на навколишнє природне середовище;

• поліпшення взаємин зі структурами влади і громадськістю;

• оцінки-ризику і збитку, зв'язаного з забрудненням навколишнього середовища в результаті виробничої або іншої діяльності підприємства;

• відповідність стандарту, що встановлює рівень екологічного ризику.

Процедура екологічного аудитування передбачає оформлення його результатів у виді екологічного аудиторського висновку (далі аудиторський висновок), що представляється Замовникові. Аудиторський висновок — офіційний документ, завірений підписом і печаткою еколога аудитора або аудиторською організацією й утримуючий висновок про відповідність звітності і діяльності суб'єкта, що хазяює, діючому екологічному законодавству, екологічним нормативним актам, стандартам, правилам, вимогам, постановам і розпорядженням державних і природоохоронних органів і рекомендаціям з усунення виявлених недоліків.

Аудиторський висновок складається за установленою формою і повинний складатися з трьох частин: вступної, аналітичнщї і підсумкової.

1. У вступній частині вказуються:

• для аудиторської організації — юридична адреса і телефони;

порядковий номер, дата видачі і найменування органа, що видав ліцензію на здійснення аудиторської діяльності, а також термін дії ліцензії; номер реєстраційного свідчення; номер розрахункового рахунка; прізвище, ім'я і по батькові всіх аудиторів, що приймали участь у перевірці;

• для аудитора, що працює самостійно, — прізвище, ім'я, по батькові, стаж роботи як аудитора; дата видачі і найменування органа, що видав ліцензію на здійснення аудиторської діяльності, а також термін дії ліцензії; номер реєстраційного свідчення; номер розрахункового рахунка.

2. В аналітичній частині вказуються:

• найменування суб'єкта екологічного аудита і період його діяльності, за який проводиться перевірка;

• результати експертизи відповідності діючому екологічному законодавству, екологічним нормативним актам, стандартам, сертифікатам, правилам, вимогам, постановам і розпорядженням державних і природоохоронних органів по забезпеченню екологічної безпеки, складанню відповідної звітності і станові внутрішнього контролю, що забезпечує виконання вимог екологічної безпеки;

• факти виявлених у ході аудиторської перевірки істотних порушень екологічного законодавства і правил складання нормативної і статистичної документації підприємства (суб'єкта екологічного аудита), а також порушень екологічного законодавства, що нанесли або можуть завдати шкоди державі і проживаючому населенню.

3. У підсумковій частині аудиторського висновку утримується запис про підтвердження відповідності діючому екологічному законодавству екологічним нормативним актам, стандартам, сертифікатам, правилам, вимогам, постановам і розпорядженням державних і природоохоронних органів по забезпеченню екологічної безпеки. У випадку якщо суб'єктом — Замовником у ході проведення перевірки не були усунуті істотні порушення природоохоронного законодавства, у підсумковій частині аудиторського висновку робиться запис про неможливість підтвердження відповідності діючому екологічному законодавству екологічним нормативним актам, стандартам, сертифікатам, правилам, вимогам, постановам і розпорядженням державних і природоохоронних органів по забезпеченню екологічної безпеки.

Кожна сторінка аудиторського висновку підписується аудитором, що проводив перевірку, і завіряється його особистою печаткою. При проведенні перевірки аудиторською фірмою аудиторський висновок, крім того, підписується керівником аудиторської фірми або уповноваженим їм іншою посадовою особою і завіряється печаткою аудиторської фірми.

Виконання екологом-аудитором або аудиторською організацією умов договору оформляється актом здавання-прийняття аудиторського висновку. Суперечки матеріального характеру й інші розбіжності, що виникають між екологом аудитором або аудиторською організацією і Замовником, дозволяються у встановленому порядку.

4. Об'єкти екологічного аудита на прикладі хлібозаводу .

4.1. Загальна характеристика хлібозаводу .

Хлібозавод спеціалізується на виробництві булочних і кондитерських виробів.

4.2. Об'єктами екологічного аудитування на хлібозаводі є:

склад борошна;

відділення для просіювання;

тістомісильне відділення;

топкове відділення.

Допоміжні виробництва, цехи і ділянки:

котельня;

холодильні камери;

мийне відділення;

механічна майстерня;

зварювальна посада;

гаражі, відкрита стоянка.

Склад борошна.

Борошно надходить у виробничі тритонні бункери, під кожним з яких установлене по одному рукавному фільтрі для очищення запиленого повітря, що транспортує борошно. Не уловлена фільтрами борошняний пил виділяється в приміщення, відкіля приділяється в атмосферу трубою висотою 21 м і діаметром 0,5 м.

Відділення для просіювання.

У приміщенні відділення розміщаються просіювателі «Бурат», призначені для просівання борошна, очищення від механічних і феромагнітних домішок. Пил, що виділяється при просіванні, виділяється в приміщення.

Тістомісильне відділення.

При шумуванні опари і тесту відбувається виділення вуглекислого газу і вологи. Спирт і летучі кислоти виділяються в дуже малих кількостях. При готуванні цукрового сиропу відбувається виділення невеликої кількості цукрового пилу. Тому що витяжної вентиляції в приміщенні немає і сироварочний казан вилучений від усіх прорізів, цукровий пил в атмосферне повітря не надходить.

Топкове відділення.

При випічці хлібобулочних виробів у печах утворяться пари, що містять вологу, етиловий спирт, летучі кислоти, альдегіди, акромин.

При згорянні природного газу утворяться оксид вуглецю і діоксид азоту.

Після процесу випічки готова продукція через систему транспортерів надходить в експедицію на циркуляційні столи й укладається в лотки конвеєрів для охолодження. Пари усушки, що утворяться при цьому, що містять вологу, етиловий спирт, летучі кислоти й альдегіди, приділяються в атмосферу через віконні і дверні прорізи.

Допоміжні виробництва, цехи і ділянки.

Котельня.

При згорянні природного газу утворяться оксид вуглецю і діоксид азоту, що викидаються в атмосферу димарем висотою 30 м і діаметром 0,6 м.

Холодильні камери.

У процесі експлуатації холодильників виділення шкідливих речовин відбувається в незначних кількостях за рахунок утрат холодоагенту. Джерело викиду: труба довжиною 21 м і діаметром 0,3 м.

Мийне відділення.

Мийка виробляється з застосуванням соди кальцинованої (натрію карбонату). Джерелом викиду забруднених речовин в атмосферу є труби вентустановок вмсотою по 21 мі діаметром по 0,3 м.

Механічна майстерня.

У майстерні встановлені токарський, свердлильний, відрізний і заточувальної верстати. Джерелом викиду є труба висотою 14 м і діаметром 0,3 м.

Зварювальна посада.

Встановлено агрегат електродугового зварювання й ацетиленовий генератор. Джерелом викиду є труба висотою 21 м і діаметром 0,5 м.

Гаражі, відкрита стоянка.

У гаражі утримуються: 1 легковий автомобіль з обсягом двигуна до 1,8 м, 2 легкових автомобілі з обсягом двигуна понад 1,8 л, 2 вантажних автомобілі вантажопідйомністю до 2 т, 1 вантажний автомобіль вантажопідйомністю від 2 до 5 т, 13 вантажних карбюраторних автомобілів вантажопідйомністю від 5 до 8 т.

На відкритій стоянці утримуються: 1 вантажний карбюраторний автомобіль вантажопідйомністю від 2 до 5 т, 4 вантажних карбюраторних автомобілі вантажопідйомністю від 5 до 8 т і 2 вантажних карбюраторних автомобілі вантажопідйомністю від 5 до 8 т.

Джерела викидів неорганізовані.

4.3. Рекомендації з забезпечення екологічної безпеки на підприємстві.

Хлібозавод - сучасний підприємство з виробництва хлібобулочних виробів.

Питання охорони навколишнього середовища, раціонального природовикористання й екологічної безпеки на цьому підприємстві в основному вирішені.

Однак у технологічному процесі існує ряд операцій, що вимагають удосконалювання в рамках зазначених напрямків.

На діючій котельні необхідно установити замість старих пальників для спалювання газу сучасні паливосмесительного пристрою з автоматичним регулюванням співвідношення «газ – повітря» з метою повного спалювання З і З2 і зменшення токсичності газів, що викидаються в атмосферу.

На підприємстві відсутні локальні очисні спорудження і стічні води викидаються в колектор міських очисних споруджень, що в даний час є анахронізмом. І це в однаковій мірі відноситься до печей ПСХ-25 М и БН-25 у топковому відділенні.

На підприємстві витрачається значна кількість води, що скидається в каналізацію. Доцільно направити воду на вторинне використання з забезпеченням круговороту води.

Доцільно на всіх етапах життєвого циклу продукції застосовувати сучасні технологічні рішення з метою мінімізувати викиди в атмосферу, промислові стоки й утилізацію твердих покидьків.