До Вашої уваги представлена курсова робота на тему «Спрощена система оподаткування». В даній роботі описується теоретична та практична, а також недоліки та шляхи вирішення проблем щодо спрощеної системи оподаткування.

В сучасних умовах кризи в Україні, розвиток ринкових відносин у державі важливе місце займає державне регулювання фінансової діяльності фізичних осіб - суб’єктів підприємницької діяльності, а також накопичень громадян.

Актуальність теми. В умовах системної перебудови економіки України, адаптації її до ринку із соціальною орієнтацією об’єктивно необхідним є створення трансформаційних механізмів, які б стимулювали суб’єктів господарювання нарощувати обсяги та підвищувати ефективність виробництва, оновлювати матеріально-технічну базу. Малі та середні підприємства завдяки гнучкості та чутливості до ринку, здатні розширювати асортимент за незначних капіталовкладень, сприяти зайнятості населення.

Метою курсової роботи є науково-теоретичне та практичне обґрунтування удосконалення оподаткування суб’єктів малого підприємництва як інструмента регулювання їх діяльності, направленого на підвищення ефективності.

Об’єктом дослідження є сучасна практика податкового регулювання діяльності суб’єктів малого підприємництва в умовах трансформації економіки на прикладі підприємства «Ташине».

Предметом дослідження є фінансові відносини, що виникають між державою та суб’єктами малого підприємництва з приводу залучення податкових платежів до бюджету за спрощеною системою.

Методами дослідження є діалектичний підхід до вивчення становлення і розвитку суб’єктів малого підприємництва та їх оподаткування. На підставі діалектичного методу наукового пізнання у роботі проведено аналіз та синтез загальних понять, поєднання історичного і логічного в еволюції оподаткування суб’єктів господарювання, зокрема, малого підприємництва, та їх місця у формуванні доходів бюджету України.

Наукова новизна одержаних результатів. У курсовій роботі проведено комплексний аналіз оподаткування суб’єктів малого підприємництва в умовах кризи за спрощеною системою як інструменту стимулювання та регулювання їх розвитку, а також в роботі використано законодавча база, свіжі статті та журнали.

Курсова робота містить вступ, три розділи, висновки, перелік використаних джерел та додатки. В першому розділу описується теоретична частина роботи,опираючись на законодавчу базу. Другий розділ курсової роботи охоплює практичну частину цієї теми на прикладі підприємства «Ташине». У третьому розділі розглядаються проблеми сучасної спрощеної системи оподаткування та можливі шляхи їх вирішення. Робота виконана на 41 аркуші машинописного тексту, містить 4 таблиці, 2 рисунка, перелік використаних джерел складає 26 штук та 6 додатків.

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ СПРОЩЕНОЇ СИСТЕМИ ОПОДАТКУВАННЯ

1.1 Сутність спрощеної системи оподаткування та організаційні засади її функціонування

За умов ринкової економіки важлива роль належить малому бізнесу. Його підтримка, у тому числі через систему оподаткування, є одним із способів подолання економічної кризи в економіці. На перших етапах становлення системи оподаткування в Україні малому підприємництву надавались певні пільги. Особливо це стосувалося оподаткування прибутку малих підприємств. Згодом податкові пільги для малого підприємництва практично було ліквідовано, що негативно вплинуло на його розвиток.

З метою реалізації державної політики щодо розвитку й підтримки малого підприємництва, підвищення його ролі в розвитку національної економіки з 1 січня 1999 року внесено зміни в оподаткування суб'єктів малого підприємництва.

Указані зміни пов'язані зі спрощенням системи оподаткування (встановлення єдиного податку), обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва. Такими визнано:

— юридичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, що в них за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб, а величина виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень;

— фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, а кількість осіб, які перебувають у трудових відносинах з такою особою, включаючи членів її сім'ї, за рік не перевищує 10 осіб і величина виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не перевищує 500 тис. гривень.

Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на поточний рахунок або в касу за здійснення операцій з продажу.

Суб'єкти підприємницької діяльності — юридичні особи, які перейшли на спрощену систему оподаткування за єдиним податком, не мають права застосовувати інший спосіб розрахунків за відвантажену продукцію, крім готівкового та безготівкового розрахунків грішми.

Для переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт малого підприємництва має подати письмову заяву в орган державної податкової служби за місцем державної реєстрації не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу), за умови сплати всіх установлених податків та зборів за попередній звітний (податковий) період.

Суб'єкти підприємницької діяльності — фізичні особи, мають право вибирати спосіб оподаткування доходів, одержуючи свідоцтво про сплату єдиного податку. Новостворені та зареєстровані в установленому Порядку суб'єкти малого підприємництва, які подали заяву на право застосування спрощеної системи оподаткування, стають суб'єктами вказаної системи оподаткування з того кварталу, в якому здійснено їхню державну реєстрацію.

Суб'єкт малого підприємництва може відмовитися від застосування спрощеної системи і повернутися до загальної системи оподаткування з початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу). Для цього необхідно подати заяву до відповідного органу державної податкової служби за 15 днів до закінчення звітного податкового періоду.

1.2 Особливості переходу на спрощену систему оподаткування

Як відомо, сьогодні поряд із загальною широке розповсюдження набула спрощена система оподаткування. А тому не дивно, що із завершенням року деякі суб’єкти підприємництва, оцінивши показники своєї річної роботи, можуть задуматися про вибір іншого порядку оподаткування діяльності, що провадиться, наприклад, перехід із загальної системи оподаткування на спрощену. Водночас, навпаки, може статися і так, що платник податків, який уже є «спрощенцем», буде вимушений (або вирішить за власним бажанням) покинути лави єдиноподатників, ставши звичайним платником податку на прибуток.

Спрощена система оподаткування, уведена з метою підтримки малого підприємництва, як відомо, надає свої переваги. А тому платники податків, які зберегли за підсумками року невелику чисельність працівників та обсяги виручки (або в яких, припустимо, ці показники знизилися), а отже, потрапляють до числа суб’єктів малого підприємництва, можуть надати перевагу альтернативному способу оподаткування — зокрема, покинути лави платників податку на прибуток і стати єдиноподатниками, перейшовши при цьому із загальної системи оподаткування на спрощену. Головне для такого переходу, щоб підприємством були дотримані єдиноподатні умови, передбачені Указом № 727 (щодо виручки, чисельності, видів діяльності, що провадяться, тощо). Свого часу такі умови-обмеження докладно розглядалися в тематичному номері газети «Податки та бухгалтерський облік», 2005, № 94, присвяченому переходу на єдиний податок.

Отже, зупинимося на деяких важливих моментах такого переходу.

Подання заяви.

Тим, хто має намір перейти (з наступного кварталу) на єдиний податок, необхідно своєчасно повідомити про це податкові органи. Так, для переходу на спрощену систему оподаткування суб’єкту малого підприємництва належить подати письмову заяву (Заяву про видачу Свідоцтва про право сплати єдиного податку за формою, наведеною в додатку до Порядку № 476) до податкового органу за місцем державної реєстрації не пізніше, ніж за 15 днів до початку наступного звітного кварталу. Тому, щоб, наприклад, стати єдиноподатниками з І кварталу 2009 року, таку заяву слід подати не пізніше 16 грудня 2008 року (тобто 16 грудня вважається останнім днем її подання). Хоча перейти на єдиний податок підприємство (при дотриманні, повторимо, єдиноподатних умов перебування) може, звичайно, як з початку року (тобто з першого кварталу року), так і з будь-якого іншого кварталу протягом року. При цьому в заяві юр. особа обов’язково повинна вказати вибрану ставку єдиного податку (6 % або 10 %).

Зауважимо: у ситуації, коли підприємство має філії (без статусу юридичної особи), такі філії окремо від юр. особи перейти на єдиний податок не можуть, оскільки платником єдиного податку згідно з Указом № 727 є суб’єкт підприємницької діяльності — юридична особа. Якщо ж суб’єкт малого підприємництва переходить на спрощену систему оподаткування разом із філіями, то в заяві наводиться також інформація і про філії.

Таким чином, подавши заздалегідь заяву та отримавши потім Свідоцтво єдиноподатника, підприємство з наступного кварталу стає суб’єктом спрощеної системи оподаткування.

Відсутність податкового боргу

Слід мати на увазі: перехід на єдиний податок можливий за умови сплати всіх установлених податків та обов’язкових платежів за попередній звітний (податковий) період, строк сплати яких настав на дату подання заяви (ст. 4 Указу № 727, п. 3 Порядку № 476). Інакше кажучи, перейти на спрощену систему оподаткування може підприємство, яке не має на момент подання заяви податкового боргу. А отже, належить наперед потурбуватися про відсутність такої податкової заборгованості.

Нагадаємо: традиційно під податками та обов’язковими платежами розуміють податки і збори, передбачені Законом України «Про систему оподаткування» від 25.06.91 р. № 1251-ХII (переліки яких, зокрема, наведено в його ст. 14 і 15).

У зв’язку з цим зауважимо, що:

— наявність у платника податку заборгованості за страховими внесками до Пенсійного фонду (як за внесками, які не включено до системи оподаткування і на які тому не поширюється податкове законодавство) не є підставою для відмови в реєстрації суб’єкта малого підприємництва платником єдиного податку (лист ДПАУ від 27.01.2007 р. № 1471/7/15-0417; лист Держкомпідприємництва від 12.10.2005 р. № 8895). Від себе додамо, що це саме справедливо і щодо решти страхових внесків;

— заборгованість зі сплати штрафних санкцій за порушення законодавства про РРО (як така, що не потрапляє до категорії податкової заборгованості) також не може бути підставою для відмови у видачі Свідоцтва платника єдиного податку (лист ДПАУ від 28.03.2007 р. № 2963/6/15-0416).

Перехідні ПДВ - особливості

Як відомо, підприємство може стати єдиноподатником, вибравши при цьому ставку єдиного податку, а тому для підприємства, що зберігає при переході статус платника ПДВ (наприклад, будучи платником ПДВ на загальній системі оподаткування та вибираючи при переході не єдиний податок ставку 6 %), у цьому значенні все залишиться без змін. Єдине, якщо раніше податківці залишали за єдиноподатником право вибору звітного періоду щодо ПДВ, то останнім часом з їх роз’яснень випливає, що єдиноподатники можуть бути виключно квартальними платниками ПДВ, звітуючи при цьому поквартально протягом усього періоду перебування на спрощеній системі оподаткування, навіть у випадку, якщо обсяг оподатковуваних операцій у них перевищить 300 тис. грн.

У зв’язку з цим викликає здивування інша недавня консультація податківців (у журналі «Вісник податкової служби України», 2008, № 36), де знову зазначається про можливість вибору звітного періоду (місяця або кварталу) єдиноподатником. Однак, на нашу думку, її навряд чи поки що можна вважати поверненням податківців до своєї колишньої позиції.

Інша справа, коли ситуація змінюється: наприклад, платник податків, який до цього ПДВ на загальній системі не сплачував, переходить на сплату єдиного податку за ставкою 6 % (а отже, повинен в обов’язковому порядку зареєструватися платником ПДВ) або навпаки, підприємство — платник ПДВ, що перебуває на загальній системі оподаткування, при переході вибирає ставку єдиного податку 10 % (у зв’язку з чим його ПДВ - реєстрація підлягає анулюванню).

У першому випадку при переході на єдиний 6 % податок зареєструватися платником ПДВ потрібно, починаючи з першого числа кварталу переходу на спрощену систему оподаткування (п. 12.2 Положення № 79). Для цього підприємство має подати податковому органу заяву про реєстрацію платником ПДВ (за формою додатка 1 до Положення № 79) не пізніше, ніж за 15 днів до початку кварталу переходу на спрощену систему оподаткування (п.п. «г» п. 13 Положення № 79). Саме такі оновлені строки подання заяви на ПДВ - реєстрацію при переході на єдиний 6 % податок уведено наказом ДПАУ від 01.09.2008 р. № 560, яким унесено зміни до Положення № 79 .

У другому випадку при виборі єдиноподатної ставки 10 % для анулювання ПДВ - реєстрації платнику податків відповідно доведеться подати заяву про анулювання такої реєстрації (за формою додатка 3 до Положення № 79) з доданими до нього Свідоцтвом платника єдиного податку та його копіями (п.п. «в» п. 9.8 Закону про ПДВ, п.п. «в» п. 25 Положення № 79).

При цьому, переходячи на єдиний податок (за ставкою 10 %), потрібно мати на увазі, що:

— підприємство у відповідні строки зобов’язане погасити суму податкових зобов’язань або податкового боргу з ПДВ, що виникли до такого анулювання ПДВ - реєстрації, незалежно від того, залишатиметься воно чи ні зареєстрованим платником ПДВ на дату такого погашення;

— підприємство, що задекларувало в останній ПДВ - декларації бюджетне відшкодування, втрачає право на отримання такого бюджетного відшкодування (п. 9.8 Закону про ПДВ, консультація в газеті «Податковий, банківський, митний КОНСУЛЬТАНТ», 2007, № 18);

— підприємству, в обліку якого на день анулювання ПДВ - реєстрації значаться товарні залишки або основні фонди, щодо яких було відображено податковий кредит, слід визнати умовний продаж таких товарів або основних фондів та нарахувати податкові зобов’язання в періоді анулювання (п. 9.8 Закону про ПДВ). Відповідно, такі податкові зобов’язання увійдуть до ПДВ - декларації останнього звітного періоду. Зауважимо: якщо за товарними залишками та ОФ вхідний податковий кредит не відображався, нараховувати податкові зобов’язання з ПДВ не потрібно.

З 1 липня 2005 року до прийняття Закону України „ Про спрощену систему оподаткування ” норми Указу та розділу ІУ Декрету №13-92 застосовуються з урахуванням особливостей, визначених Законом України від 25.03.2005 № 2505-ІУ „ Про внесення змін до Закону України „ Про Державний бюджет України на 2005 рік ” та деяких інших законодавчих актів України ” (в редакції Закону України від 03.06.2005 № 2642-ІУ), а саме: спрощена система оподаткування, обліку та звітності не поширюється на суб’єктів підприємницької діяльності (СПД), які:

- провадять діяльність у сфері грального бізнесу (в тому числі діяльність, пов’язану із влаштуванням казино, інших гральних місць (домів), гральних автоматів з грошовим або майновим виграшем, проведенням лотерей (у тому числі державних) та розіграшів з видачею грошових виграшів у готівковій або майновій формі), здійснюють обмін іноземної валюти;

- є виробниками підакцизних товарів, здійснюють господарську діяльність, пов’язану з експортом, імпортом та оптовим продажем підакцизних товарів, оптовим та роздрібним продажем підакцизних пально-мастильних матеріалів;

- здійснюють: видобуток та виробництво дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, що підлягають ліцензуванню відповідно до Закону України „ Про ліцензування певних видів господарської діяльності ”.

Перехідні операції

Відразу зазначимо: особливості оподаткування перехідних операцій при зміні системи оподаткування на законодавчому рівні не врегульовано. Тому в цих питаннях більшою мірою доводитися спиратися на роз’яснення податкових органів. Стисло в табличній формі показано про «перехідні» податкові наслідки:

Табл.1.1 «Перехідні операції: податкові наслідки»

Ситуації	Система оподаткування
	загальна		спрощена
	податок на прибуток	ПДВ	ЄП	ПДВ
1. Продаж товару
Ситуація 1. Оплату від покупця отримано в період перебування юр. особи на загальній системі оподаткування, а відвантаження товарів відбулося вже після того, як особа перейшла на ЄП	Отримання передоплати		Відвантаження товару
	Із загальної на ЄП 6 % (або 10 %)
	+ (виникають ВД)*	+ (ПЗ з ПДВ)	—	—
	* У цьому випадку через дію п. 5.9 Закону про податок на прибуток вартість товарів фактично так і не збільшить ВВ (оскільки товар буде відвантажено пізніше, уже в період сплати ЄП).
Ситуація 2. Відвантаження товару проведено в період перебування юр. особи на загальній системі оподаткування, а оплата від покупця надійшла на ЄП	Відвантаження товарів		Отримання оплати
	Із загальної на ЄП 6 % (або 10 %)
	+ (виникають ВД)*	+ (ПЗ з ПДВ)	—	—
	* При цьому в періоді відвантаження товарів підприємство зможе фактично збільшити за відвантаженими товарами ВВ через механізм п. 5.9 Закону про податок на прибуток.
2. Придбання товару
Ситуація 3. Товари отримані на загальній системі оподаткування, а сплачені після переходу на ЄП	Отримання товарів		Перерахування оплати
	Із загальної на ЄП 6 %
	+ (відображено ВВ)	+ (ПК з ПДВ)	—	—
	Із загальної на ЄП 10 %
	+ (відображено ВВ)	+ (ПК з ПДВ)	—	—
		+ (ПЗ з ПДВ)*
Ситуація 4. Оплату за товар перераховано на загальній системі оподаткування, а товари отримано на ЄП	Перерахування передоплати		Отримання товару
	Із загальної на ЄП 6 %
	+ (відображені ВВ)	+ (ПК з ПДВ)	—	—
	Із загальної на ЄП 10 %
	+ (відображені ВВ)	+ (ПК з ПДВ)	—	—
		+ (ПК з ПДВ)*
* Оскільки перехід на ЄП за ставкою 10 % супроводжується анулюванням ПДВ - реєстрації, підприємство має дотриматися вимог п. 9.8 Закону про ПДВ, згідно з якими платник податків, що має на день анулювання реєстрації товарні залишки або основні фонди, за якими було відображено податковий кредит, зобов’язаний визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ за підсумками періоду такого анулювання (в обліку при цьому нарахування ПЗ відобразиться записом Дт 949 — Кт 641).

1.3 Ставки єдиного податку та методика розрахунку

Ставки єдиного податку для суб’єктів малого підприємництва – фізичних осіб встановлюються місцевими радами за місцем їх державної реєстрації у фіксованому розмірі залежно від виду діяльності в межах від 20 до 200 грн. на місяць для самостійного здійснення підприємницької діяльності і не залежать від розміру отриманого чистого доходу (у разі використання платником єдиного податку найманої праці, включаючи членів їх сімей, розмір єдиного податку для таких платників збільшується на 50 відсотків за кожну особу).

Якщо фізична особа – суб’єкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких встановлено різні ставки єдиного податку, вона придбаває одне Свідоцтво і сплачує єдиний податок за більшою ставкою за цими видами діяльності, встановленою місцевою радою за місцем її державної реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності незалежно від того, здійснює вона підприємницьку діяльність на всій території України чи лише за місцем державної реєстрації.

Чинним законодавством пільги для фізичних осіб - підприємців платників єдиного податку не передбачені.

Облік доходів і витрат.

Для платника єдиного податку – фізичної особи порядок ведення Книги обліку, доходів і витрат затверджено наказом ДПА України від 29.10.99р. №599 “ Про затвердження Свідоцтва про сплату єдиного податку та Порядку його видачі ”, зареєстрованим у Мінюсті 2.11.99. за № 752/4045 (далі – Порядок № 599).

Відповідно до цього Порядку для визначення результатів власної підприємницької діяльності на підставі хронологічного відображення здійснених господарських і фінансових операцій платник єдиного податку веде Книгу обліку доходів і витрат згідно з додатком 10 до Інструкції про прибутковий податок з громадян затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.93 № 12. При цьому обов’язковому заповненню підлягають графи “Період обліку (день, тиждень, місяць, рік)”, “Витрати на виробництво продукції”, “Сума виручки (доходу)”, “Чистий дохід”.

У графі “ Сума виручки (доходу)” відображається фактично отримана сума виручки.

У графі “ Витрати на виробництво продукції ” відображаються документально підтверджені витрати, безпосередньо пов’язані з одержанням доходу, на підставі первинних документів про здійснення витрат.

Визначення обсягу виручки єдиного податку фізичної особи підприємця від здійснення діяльності за договором комісії (доручення).

Згідно Указу Президента України від 28 червня 1999 р. №746/99 “ Про внесення змін до Указу Президента України від 3 липня 1998 р. №727 “ Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб‘єктів малого підприємництва” (далі – Указ) фізична особа – платник єдиного податку сплачує єдиний податок у фіксованому розмірі, який встановлюється місцевими радами за місцем державної реєстрації цього платника залежно від виду діяльності в межах від 20 до 200 грн. на місяць і розмір єдиного податку не залежить від результатів підприємницької діяльності (доходу чи збитків) при умові, що обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не перевищує 500 тис. грн. на календарний рік.

Указом (абзац 5 стаття 1) встановлено, що виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб‘єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Відповідно до статті №1011 Цивільного кодексу за договором комісії одна сторона (комісіонер - особа, яка вчиняє угоди або інші юридичні дії від свого імені, але за рахунок комітента) зобов‘язана за дорученням іншої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів. Договір комісії відноситься до числа договорів про надання нематеріальних посередницьких послуг, головним чином при здійсненні торгових операцій.

Тобто, комісіонер діє від свого імені, а отже, приймає на себе всі права та обов‘язки за договорами, що укладаються з третіми особами, та несе за них відповідальність.

Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” (п.31 стаття 1) визначено, що продаж товарів – будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Сума, фактично отримана суб‘єктом підприємницької діяльності – платником єдиного податку на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операції з продажу комісійного товару, вважається виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), і згідно положення Указу, не повинна перевищувати протягом календарного року 500 тис. грн.

Ставки єдиного податку для суб‘єктів малого підприємництва – фізичних осіб встановлюються місцевими радами залежно від виду діяльності, є фіксованими і не залежать від розміру виручки фізичної особи – платника єдиного податку в межах дозволеного Указом її обсягу – 500 тис. грн.

Річний обсяг виручки (500 тис. грн.) підприємця є лише критерієм визначення можливості фізичної особи - СГД перебувати на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності.

У разі порушення вимог, установлених статтею 1 Указу, такий підприємець, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу), повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності.

У разі перевищення обсяг виручки, платник єдиного податку повинен подати до податкового органу за місцем реєстрації податкову декларацію та сплатити відповідну суму податку в порядку, встановленому Декретом Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26 грудня 1992 р. №13-92, який діє в частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю. Відповідні роз‘яснення з цього питання надано Міністерством юстиції листом від 15.08.2007р. №20-9-7599 (9.3).

Суб‘єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України (пункт 5 Указу).

Особливості оподаткування окремих видів доходів фізичних осіб.

Доходи отримані фізичними особами-підприємцями платниками єдиного податку з порушенням норм Указу Президента України від 28 червня 1999 р. №746/99 “Про внесення змін до Указу Президента України від 3 липня 1998 р. №727 “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб‘єктів малого підприємництва” підлягають оподаткуванню відповідно до Закону України від 22.05.2003 р. N 889 "Про податок з доходів фізичних осіб".

Порядок складання та подання звітності.

Протягом року для платника єдиного податку встановлюються звітні періоди, що дорівнюють кварталу. Після закінчення звітного періоду (кварталу) протягом 5 днів платник єдиного податку подає до органу державної податкової служби за місцем своєї державної реєстрації звіт, в якому зазначає обсяг виручки від реалізації товарів, продукції (робіт, послуг) за звітний квартал наростаючим підсумком з початку терміну дії Свідоцтва, суму фактично сплаченого єдиного податку, фактичну чисельність працівників та види підприємницької діяльності, які він здійснював у звітному кварталі. Звіт може бути поданий особисто платником або надісланий поштою.

Згідно із положеннями Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом ДПА України від 29.10.99р. №599, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 02.11.99р. за №752/4045, для одержання Свідоцтва про сплату єдиного податку, фізична особа – суб’єкт підприємницької діяльності подає до податкового органу за місцем державної реєстрації письмову заяву, в якій зазначає вид (види) діяльності, якими передбачає займатись, оскільки саме від виду (видів) діяльності залежить розмір єдиного податку.

Доходи громадян підлягають оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб на загальних підставах, за ставками та у порядку, встановленими Законом за винятком доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (робіт, послуг) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, оподаткування яких здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань.

Порядок оподаткування суб’єктів малого підприємництва (СМП) регулюється Указом № 727 та нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання, порядок ведення спрощеного обліку та звітності СМП затверджується Мiнфiном (ст. 6 Указу № 727). Зважаючи на це, спочатку кілька слів про загальні вимоги.

Згідно зі статтею 11 Закону № 2063 для СМП може застосовуватися в порядку, встановленому законодавством України, спрощена система оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності, яка передбачає:

- заміну сплати встановлених законодавством податків i зборів (обов'язкових платежів) сплатою єдиного податку;

- застосування спрощеної форми бухгалтерського обліку та звітності.

Наразі спрощена система оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності (далі - спрощена система бухгалтерського обліку та звітності) може застосовуватися поряд із загальною системою оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності, передбаченою законодавством, - на вибір СМП.

СПД, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів i витрат, дотримуються вимог, встановлених законодавством про спрощену систему обліку i звітності

Зважаючи на наведене, можна зробити висновок, що всі юридичні особи, які підпадають під визначення СМП, мають право обрати спрощену форму бухгалтерського обліку та звітності.

Це стосується не тільки тих юридичних осіб - СМП, які обрали загальну систему оподаткування (платники податку на прибуток підприємства), а й тих, які перейшли на спрощену систему оподаткування згідно з Указом № 727 та сплачують єдиний податок.

СПД, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів i витрат, ведуть бухгалтерський облік i подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку i звітності (п. 3 ст. 2 Закону № 996). Цей дозвіл СМП надано Законом № 2063 та Указом № 727, про що йшлося вище. Далі розглянемо законодавство про спрощену систему бухгалтерського обліку i звітності.

По-перше, зміст i форму фінансового звиту СМП у складі Балансу (форма № 1-м) i Звіту про фінансові результати (форма № 2-м) та порядок заповнення його статей установлено П(С)БО 25 (показники цього звиту наводяться в тисячах гривень з одним десятковим знаком). Цей нормативний акт застосовують СМП, визнані такими відповідно до чинного законодавства, i представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності. Крім того, норми П(С)БО 25 поширюються на підприємства, які за результатами діяльності за минулий рік визнаються СМП. Якщо такі, а також новостворені підприємства за результатами діяльності за I квартал або I пiврiччя поточного (звітного) року не можуть бути визнані СМП відповідно до чинного законодавства, то вони складають фінансовий звіт за цей i подальші періоди поточного (звітного) року згідно з П(С)БО 1-5. Ті ж підприємства, які не будуть визнані СМП за результатами діяльності за 9 місяців поточного (звітного) року, можуть складати фінансовий звіт за 9 місяців i звітний рік із застосуванням П(С)БО 25.

По-друге, Наказом № 186 затверджено План рахунків бухгалтерського обліку активів, капталу, зобов'язань i господарських операцій суб’єктів малого підприємництва (далі - спрощений План рахунків). Як зазначено в пункті 2 Наказу № 186, спрощений План рахунків можуть застосовувати, зокрема, СПД - юр. особи, які відповідно до чинного законодавства визнані СМП (у разі складання ними фінансової звітності із застосуванням П(С)БО 25). При цьому слід врахувати, що:

- облік та узагальнення інформації про позабалансові активи i зобов'язання підприємства здійснюють з використанням позабалансових рахунків класу <0> Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капталу, зобов'язань i господарських операцій підприємств i організацій, затвердженого Наказом № 291 (далі - План рахунків);

- записи на рахунках бухгалтерського обліку спрощеного Плану рахунків i на позабалансових рахунках для узагальнення інформації про наявність i рух активів, капталу, зобов'язань, про доходи i витрати, факти фінансово-господарської діяльності здійснюються відповідно до інструкції № 291;

- з метою забезпечення необхідної деталізації та аналітичності облiково-економiчної інформації підприємства вводять до спрощеного Плану рахунків субрахунки (виходячи з призначення рахунків, потреб управління підприємством, використання назв рахунків i субрахунків Плану рахунків).

По-третє, згідно з пунктом 15 Метод. рекомендацій № 422 спрощена форма бухгалтерського обліку передбачає узагальнення інформації про господарські операції у регістрах бухгалтерського обліку, затверджених Наказом № 422 (відомості та оборотно-сальдова відомість), які використовують малі підприємства. Зазначимо, що:

- господарські операції відображаються в регістрах за той звітний період, у якому вони відбулися, а інформація про них з регістрів бухгалтерського обліку використовується для складання фінансової звітності, інвентаризаційної та аналітичної роботи;

- регістри складаються щомісяця та підписуються головним бухгалтером або особою, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку.

Пiдсумковi записи з відомостей переносяться до оборотно-сальдової відомості для узагальнення даних регістрів бухгалтерського обліку за кожним рахунком бухгалтерського обліку. Оборотно-сальдова відомість складається щомісяця i використовується для записів даних за дебетом i кредитом кожного рахунку окремо. Її заповнюють, переносячи кредитові обороти із регістрів бухгалтерського обліку в дебет вiдповiдних рахунків.

Малі підприємства можуть здійснювати узагальнення інформації про господарські операції i за простою формою бухгалтерського обліку. Згідно з Метод. рекомендаціями № 422 це стосується малих підприємств з незначним документообігом (кiлькiстю господарських операцій), які виконують не матеріаломісткі роботи i послуги. Ця форма обліку передбачає використання Журналу обліку господарських операцій (додаток 1 до Наказу № 422), при потребі - вкладних аркушів до цього Журналу (додаток 2 до Наказу № 422) та відомості 3-м (додаток 5 до Наказу № 422), що має два роздули:

Страницы: 1, 2