Курсовая работа: Облік операцій комерційного банку

Строки виплати заробітної плати на _____рік встановлені за другу половину місяця _____числа, за першу половину місяця _____числа.

Виплата зарплати передбачається не менше, ніж два рази на місяць згідно зі статтею 115 Кодексу законів про працю України.

Керівник підприємства

Головний (старший) бухгалтер

 М.П.

Якщо на підприємстві виплати заробітної плати передбачені не за один, а за кілька днів, то керівник підприємства за погодженням з установою банку встановлює, у які конкретно дні та в яких сумах підприємство одер­жуватиме готівку на заробітну плату.

Видача готівки на виплату заробітної плати в ті строки, що припада­ють на вихідні (святкові) дні, проводиться установами банків напередодні (за два робочих дні). У четвер може також проводитися видача готівки, якщо строк виплати заробітної плати припадає на п'ятницю.

Підприємствам, вихідні дні яких не збігаються з суботою і неділею, видача готівки на виплату заробітної плати в ті строки, що припадають на вихідні дні цих підприємств, проводиться напередодні (за два робочих дні).

Видача готівки підприємствам для розрахунків з працівниками, які звільня­ються або йдуть у відпустку, а також із позаштатними працівниками здійснюєть­ся банком незалежно від встановлених строків виплати заробітної плати. Строки видачі стипендій встановлюються керівниками відповідних навчальних закладів.

Установи банків задовольняють вимоги своїх клієнтів щодо видачі го­тівки на заробітну плату. Для регулювання касових ресурсів установи банків складають зведе­ний календар видачі заробітної плати щодо всіх підприємств, що ними обслуговуються (табл. 2.4 ).

                      Таблиця 2.4    

Зведений календар видачі заробітної плати на 200_р.

У календарі зазначаються строки видачі готівки на підприємствах і кон­кретні суми видачі за кожним місяцем.

У календарі видачі заробітної плати зазначаються платежі за всіма чис­лами місяця, включаючи й неробочі дні.

У календар включаються всі суми заробітної плати, премій, постійних надбавок, інших видів оплати праці, які виплачуються готівкою з кас банків.

Не включається в календар заробітна плата, що переказується підприє­мствами через підприємства поштового зв'язку і для зарахування на по­точні (вкладні) рахунки фізичних осіб в установах банків.

За підприємствами, що обслуговуються установою банку, яка не здійснює операцій із готівкою, календарі видачі на заробітну плату скла­даються і надсилаються установі банку, що здійснює касове обслуговування цих підприємств.

Територіальні управління Національного банку перевіряють роботу установ комерційних банків з організації готівкового обігу з метою вико­нання ними вимог цієї Інструкції в порядку, передбаченому чинним зако­нодавством України.

За результатами перевірок територіальні управління Національного банку до 12 числа місяця, наступного за звітним кварталом, надають Де­партаменту готівково-грошового обігу Національного банку відповідну зведену інформацію про перевірені установи комерційних банків за фор мою 740-Н (квартальна), розробленою згідно з Правилами організації фінансової та статистичної звітності банків України з пояснювальною за­пискою, в якій наводяться виявлені факти порушень і вжиті заходи.

3.  Особливості аудиту обліку в  банківській діяльності

3.1 Вимоги Національного банку України

Перед початком аудиторської перевірки важливо чітко визначити перелік питань, що підлягають перевірці. Цей перелік установлюється угодою сторін і може включати як повну переві­рку всіх сторін діяльності банку, так і окремих його підрозділів. Звертається особлива увага на правильність формування статут­них фондів комерційних банків. Виконання вимог Національного банку України щодо правильності формування статутних фондів, які визначені у Положенні про порядок проведення зовнішнього аудиту юридичних осіб, акціонерів (учасників) комерційних бан­ків, яке затверджено Постановою Національного банку України від 21 лютого 1996 р. зі змінами і доповненнями, перевіряється особливо ретельно.

Бажано об'єднати зусилля внутрішнього і зовнішнього аудиту, з тим щоб забезпечити правильну оцінку стану роботи банків. Аудит банківської діяльності має кілька особливостей. Річ у тім, що у процесі аудиторських перевірок банків та інших фінансово-кредитних установ розглядаються різні сторони економічної дія­льності як самої кредитної системи, так і господарства, що обслу­говується. Це накладає на аудиторів особливу відповідальність за кваліфікованість обстежень, об'єктивність і достовірність виснов­ків, оскільки результати аудиту служать основою для підтвер­дження річного звіту, публікації балансу і загальної оцінки під­сумків роботи кредитної установи.

Аудит банку — це визначення фінансового стану банку на ос нові перевірки правильності складання та підтвердження досто­вірності балансу, обліку прибутків і збитків, аналіз стану обліку відповідності обліку та дій банку вимогам чинного законодавст­ва, перевірка дотримання рівності прав акціонерів (учасників) під час розподілу дивідендів, голосування, надання прав на придбан­ня нових акцій тощо та підготовка висновків для надання інфор­мації керівництву та акціонерам банку. Це визначення висвітлено в Положенні про організацію внутрішнього аудиту в комерцій­них банках України затвердженого Постановою Правління НБУ № 114 від 20.03.1998 р. Якість і правильність розрахунку показ­ників платоспроможності позичальників досліджується особливо уважно. Також перевіряються правильність розрахунку коефіці­єнта загальної ліквідності, який характеризує, наскільки обсяг поточних зобов’язань за кредитами і розрахунками можливо по­гасити за рахунок усіх мобілізованих оборотних активів та інші показники фінансового стану.

3.2 Важливі питання аудиту КБ

У процесі аудиту комерційних банків звертається увага зокрема, на такі питання:

—раціональність організації робочого місця для спілкування з
клієнтами, рівень комп'ютеризації, наявність доступу до документів та штампів;

—забезпечення зберігання та використання печатки, штампів та бланків суворої звітності;

—з'ясування справжнього стану зберігання грошей, документів і майна;

—  повнота і правдивість інформації про банківські операції;

—  достовірність даних бухгалтерського обліку і звітності та відповідності правил їх ведення і складання чинному законодавстві;

—  наявність наказів (розпоряджень) по установі банку про на­дання працівникам права контрольного підпису розрахункових
документів та зразків підписів.

Досліджується відповідність назви клієнта номеру його раху­нку, назви установи банку номеру його МФО.

Зокрема з'ясовується:

- чи всі вільні місця в чеках закреслені для запобігання дописувань;

- чи проставлені на документах необхідні підписи та відбит­ки печатки та чи відповідають вони заявленим зразкам;

- чи відповідають номери оплачених грошових чеків номерам, зареєстрованим у картці із зразками підпису;

- чи правильно зроблені відмітки на іменних чеках видатко­вих ордерів про пред'явлення паспорта отримувача, є на них підписи про отримання грошей та цінностей; чи відповідають номери пред’явлених до оплати розрахункових чеків номерам зафіксованим у книзі реєстрації чекових книжок тощо;

- чи немає випадків необґрунтованого затримання оплати документів.

Крім цього, виконується така робота:

- звіряються залишки аналітичного обліку з синтетичним за всіма балансовими рахунками на дату перевірки, за якими ве­деться додатковий облік у журналах, книгах та інвентарних картках;

- щомісячно перевіряється правильність оформлення помилкових записів у бухгалтерському обліку. Вивчаться правильність оформлення виправних ордерів У тексті виправленого ордеру треба вказати, коли та за яким документом, зроблено виправний запис на звороті ордера, який підшитий в ордерну книжку, ким допущено виправний запис та посаду виконавця. Щомісячно довідка про перевірку виправних ордерів зі зшитком копій цих ордерів надається головному бухгалтеру для обліку помилок, з'ясування причин їх виникнення та вжиття заходів щодо їх усунення;

- вивчаються операції за вкладами: установлюється наявність
інформації про перелік вкладів які відкриваються в іноземній валюті та національній; правильність прийняття, видачі та зараху­вання сум на рахунки вкладників; правильність застосування процентної ставки та нарахування відсотків порівняно з процентними ставками за депозитами та виданими кредитами.

При закінченні перевірки, яка виявила порушення чинних правил проведення операцій, в усіх випадках аудитор повинен ретельно розібратись в характері цих порушень, встановити їх причини та терміново вжити заходи щодо їх усунення.

Висновки

Таким чином, ознайомившись із спеціальними джерелами, можна зробити  такі висновки і відносно аудиторської роботи і відносно загальної роботи банків: статутний   фонд   формується   за   рахунок   пайових   внесків власників банку (якщо це приватне підприємство), або за рахунок мобілізації   коштів   від   випуску   й   розміщення   акцій   (якщо   це акціонерне товариство).

Власні   ресурси   комерційного   банку,    тобто   його   власний капітал, є основою для залучення коштів інших суб'єктів ринку і необхідною умовою розвитку діяльності банку. Власні кошти утво­рюються за рахунок коштів акціонерів, засновників банку або з відрахувань від поточного прибутку. У банківському балансі власні кошти обліковуються в різних фондах банку.

Оскільки комерційні банки створюються переважно на корпоративних засадах, то статутний капітал здебільшого набирає форми акціонерного. Його величина дорівнює сумі випущених банком простих та привілейованих акцій. Збільшення акціонерного капіталу банку можливе за рахунок додаткових випусків акцій або за рахунок банківського прибутку, спрямованого на поповнення власних коштів банку. Роль статутного капіталу визначається його значенням як головного джерела коштів для забезпечення витрат на початкових етапах діяльності банку в процесі його заснування, а також як гарантії платежів банку за своїми зобов'язаннями.

Список використаної літератури

1.  Алисов Е. А. Правове регулювання валютних відносин в Україні. -Харків: Фірма Консум, 1998. - 144 с.

2.  Боринець С. Я. Міжнародні валютно-фінансові відносини. Підручник. - 2-ге вид., перероб. й доп. - К.: Тов. "Знання", КОО, 1999. - 308 с.

3.  Валютне регулювання: Навч. посібник для студ. екон. факультетів вищих навч. закладів. /В.А.Ющенко. - К.: Знання, 1999. -360 с.

4.  Галочинський А. Теорія грошей: Навч. посібник. - К.: Основи, 1998. -416с.

5.  Гроші. Кредит. Банки: Підручник для вузів / Під ред. Е. Ф. Жуків. -М.: ЮНИТИ, 2000.-624 с.

6.  Грошово-кредитна політика в Україні В.С. Стельмах, А.О. Єпіфанов , Н.І. Гребеник ,В.І. Міщенко /За ред. В. І. Міщенка. - К.: Тов. "Знання", КОО, 2000. - 308 с.

7.  Мороз А.М., Савлук М.І., Пуховкіна М.І. Банківські операції: Підручник. - 2-те вид., випр. і доп. За ред. докт. екон. наук, проф. А.М.Мороза. -К.:КНЕУ, 2002. -476 с.

8.  Мороз А.М., Савлук М.І., Пуховкіна М.І. Банківські операції: Підручник. - 2-те вид., випр. і доп. За ред. докт. екон. наук, проф. А.М.Мороза. -К.:КНЕУ, 2002. -476 с.

9.  Про вдосконалення касового виконання державного бюджету України. Постанова КМУ і НБУ від 21.01.1998 № 68 // Офіційний вісник України. - 1998. - № 3. - С. 208.

10.  Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2003 р.: Закон України від 26.12.2002 р. № 372- IV // Україна: аспекти праці. — 2003.— №1. — С. 15-21.

11.  Про затвердження механізму обмеження витрачання бюджетних коштів ( Наказ Мінфіну України від 27.02.1998 № 45 ) // Офіційний вісник України. - К., 1998. - № 9. - С. 308.

12.  Про затвердження Порядку казначейського обслуговування позабюджетних коштів установ і організацій, що утримуються за рахунок коштів Держаного бюджету. Наказ Головдержказначейства України від 25.05.1999 р. № 27 // Офіційний вісник України. - 1999. - № 14. -  С. 156.

13.  Статистичний щорічник України 2000 р. /За ред. О. Г. Осауленка. -К.: Техніка, 2001.-596 с