Курсовая работа: Бухгалтерський облік матеріальних оборотних активів підприємства

Метод нормативних затрат використовується на підприємствах промисловості зі складної технологією, а також у сезонних галузях матеріального виробництва. Запасами для яких застосовується метод нормативних затрат, є незавершене виробництво та готова продукція. Полягає у застосування норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін. Для забезпечення максимального наближення нормативних затрат до фактичних норм витрат та ціни у нормативній базі повинні регулярно перевірятися і переглядатися (п.21 П (С) БО 9).

Ціна продажу базується на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього відсотку торгівельної націнки товарів. Цей метод можуть застосовувати (якщо інші методи оцінки вибуття запасів не виправдані) підприємства, що мають значну та змінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торговельної націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною) вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки на ці товари.

Підприємство має право застосовувати одночасно декілька методів оцінки, проте існує наступне обмеження: для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується виключно один з наведених методів.

Вибір методу оцінки є елементом облікової політики підприємства та не підлягає змінам без вагомих підстав.

Для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, які мають однакове призначення та умови використання, застосовується тільки один з наведених методів.

Запаси, які відпускаються, та послуги, що виконуються для спеціальних замовлень та проектів, а також запаси, які не змінюють одне одного, оцінюються за ідентифікованою собівартістю. При цьому облік здійснюється у кількісно-сумовому виразі, а кожна одиниця товару має свій номер (код) і списується за відповідною їй собівартістю. У зв'язку з високою трудомісткістю цей метод не знайшов широкого застосування.

Слід зазначити, що він дає найбільш точну інформацію про фінансовий результат. Як правило, його застосовують лише для обліку дорогоцінних виробів одиничного виробництва.

Оцінка за нормативними затратами полягає у застосуванні норм на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін. Для забезпечення максимального наближення нормальних затрат до фактичних норм ціни повинні регулярно у нормативній базі перевірятися і переглядатися.

Оцінка за цінами продажу, характерна для підприємств роздрібної торгівлі і основана на застосуванні середнього проценту торговельної націнки товарів. Цей метод доцільно використовувати тим підприємствам, які мають значну і змінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торговельної націнки. В цьому випадку собівартість реалізованих товарів визначають як різницю між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торгівельної націнки на ці товари. В свою чергу суму торгівельної націнки на реалізовані товари визначають як добуток продажної (роздрібної) вартості реалізованих товарів та середнього проценту торгівельної націнки. Останній визначають діленням суми залишку торгівельних націнок на початок звітного місяця та торгівельних націнок у продажній вартості, одержаних у звітному місяці товарів на продажну (роздрібну) вартість залишку товарів на початок звітного місяця та продажної (роздрібної) вартості одержаних у звітному місяці товарів.

Отже, на підставі вищесказаного можна зробити деякі висновки. По-перше, методи, запропоновані П (С) БО 9 "Запаси" є добре відомими. По-друге, правильна оцінка запасів при оприбуткуванні та вибір методу оцінки при списанні мають велике значення, оскільки впливають не тільки на результати діяльності за даними бухгалтерського обліку, а й і на обсяги оподаткованого прибутку. Відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" коригування валових витрат, тобто збільшення і зменшення, здійснюється за даними бухгалтерського обліку про залишки запасів на складах у незавершеному виробництві та готовій продукції. Отже, ці дані будуть ретельно перевірятись у процесі перевірок податковими органами.

3. Документальне оформлення обліку матеріальних оборотних активів

Документальне оформлення надходження матеріальних, сировинних і паливних ресурсів, їх наявності та витрачання є досить складним процесом, адже структура документообігу повинна бути такою, щоб забезпечувати вчасне надходження необхідної інформації як для обліку, так і для контролю та оперативного управління рухом виробничих запасів.

Основні первинні документи, якими оформлюються операції з руху виробничих запасів, наведені в таблиці 2

Таблиця 2. Перелік форм первинних документів з обліку виробничих запасів

Матеріали, що надходять на склад, ретельно перевіряються, встановлюють відповідність їх якості, кількості, асортименту, умовам поставок і супровідним документам. Якщо не виявлено розходжень, матеріали приймають. Можливі два варіанти оформлення приходу: безпосередньо на документі постачальника або шляхом виписування прибуткового.

Прибуткові ордери використовуються для кількісно-сумового обліку матеріалів, що надходять від постачальників або з переробки. На матеріальні цінності, які надходять від підзвітної особи, також складаються прибуткові ордери на рахунках, доданих до авансового звіту підзвітної особи, проставляється відмітка завідуючого складом з посиланням на номер прибуткового ордера. На масові однорідні матеріали, які надходять від одного й того ж постачальника кілька разів на протязі дня, допускається складання прибуткових ордерів в цілому за день. При цьому на кожне приймання матеріалів на протязі дня робляться відповідні записи на звороті ордеру, які в кінці дня перераховуються та загальним підсумком заносяться в прибутковий ордер.

У випадках, коли є розбіжності кількості та якості з даними супроводжуючих документів постачальника, а також для матеріалів що надійшли без платіжних документів, складають Акт про приймання матеріалів.

Акт складається комісією, яка призначається керівником підприємства і до якої входять завідуючий складом, представник відділу постачання, представник іншої незацікавленої організації. Акт складається у двох примірниках. Цей Акт є підставою для оприбуткування бухгалтерією фактично прийнятих матеріалів. Прибутковий ордер при цьому не заповнюється.

При отриманні вантажів із залізничної станції експедитор повинен перевірити відповідність кількості місць, що надходять, і знаків маркування на них з даними супровідних документів.

Якщо вантаж прибув у справному вагоні без ознак злому, експедитор повинен домагатися вибіркової перевірки маси і стану матеріалів, що надійшли.

Якщо при прийманні вантажу буде встановлено розходження з даними, зазначеними у транспортних документах, або виникнуть питання щодо цілосності вантажу (зірвана або пошкоджена пломба), складають комерційний акт. Цей акт є основою для подання претензій до залізниці або пароплавства про відшкодування збитків.

Запаси, що надійшли від постачальника автомобільним транспортом, оприбутковуються на склад на підставі товарно-транспортної накладної, одержаної у вантажовідправника.

У випадках, якщо матеріальні цінності, надходять в одній одиниці виміру (за вагою), а витрачаються в іншій (за рахунком), то його оприбуткування зберігання і відпуск необхідно відобразити у всіх документах у двох одиницях виміру.

Для одержання матеріалів від однорідного постачальника покупець повинен видати експедитору Доручення (форма М-2), зареєстроване в журналі реєстрації доручень. На підприємстві повинен бути налагоджений суворий контроль за своєчасним оприбуткуванням матеріалів та поверненням невикористаних доручень. При дрібних купівлях матеріалів готівкою підзвітна особа зобов'язана здати матеріали на склад, а комірник на рахунку постачальника повинен поставити відмітку про дату, номер прибуткового ордера і підпис.

Необхідно щоденно перевіряти надходження матеріалів на склад відповідно до рахунків-фактури (форма №868) і контролювати своєчасність їх оплати.

За умови тривалої відсутності й перебування в дорозі матеріальних цінностей потрібно вживати заходів до розшуку вантажу.

Контроль за своєчасним надходженням матеріалів здійснюється відділом постачання і бухгалтерією, а вживання оперативних заходів щодо розшуку вантажу покладається на відділ постачання, менеджера, тощо.

На практиці трапляються випадки, коли виробничі запаси надходять на склад без рахунків-фактур постачальників. Такі поставки називаються невідфактурованими. Бухгалтерія повинна організувати окремий облік розрахунків за ці матеріали і вжити заходів до своєчасного одержання рахунків від постачальників. У разі надходження вантажу на склад без документів, відділ постачання видає Наказ про прийняття вантажу без документів на склад. Завідуючий складом подає накази до бухгалтерії разом з прибутковими ордерами.

На склади також можуть надходити запаси зі своїх цехів - це продукція власного виготовлення і зайво одержані і невикористані матеріали, а також матеріали, одержані від ліквідації основних засобів, браку у виробництві та відходи. Ці матеріали оприбутковуються на склад за допомогою накладної. Вона складається матеріально відповідальною особою складу, що здала цінності, у двох примірниках, один з яких слугує складу, що здав, підставою для списання матеріалів, а другий - складу для оприбуткування матеріалів.

Накладна на повернення із цеху на склад матеріалів, невикористаних у виробництві, виписується тільки в тому разі, якщо ці матеріали були відпущені не за лімітне - забірною карткою, оскільки у ній передбачений облік повернення матеріалів, відпущених у виробництво.

Виробничі запаси (матеріали) повинні відпускатися у виробництво відповідно до лімітів, встановлених на підставі норм витрат запасів на одиницю виробу, а також плану випуску продукції на місяць.

Основними документами, що відображають відпуск матеріалів зі складу для внутрішньогосподарських потреб, є лімітне - забірні картки, накладні - вимоги.

Накладні - вимоги використовуються для одноразового відпуску запасів. Відпуск запасів, що повторюється, оформляється лімітно-забірними картками, що об'єднують в собі розпорядчий документ, який містить ліміт (граничну кількість) відпуску, й накопичувальний виправдовуючий документ, що підтверджує багаторазовий відпуск запасів зі складу в рахунок ліміту.

Лімітне - забірні картки заповнюються планово - виробничим відділом напередодні одержання запасів і візуються відділом постачання. В цих картках зазначається місячний ліміт відпуску даному цеху запасів певного номенклатурного номера.

Лімітне - забірні картки виписують у двох примірниках: один до початку місяця передається цеху - споживачу, другий - складу. Бажано друкувати їх на папері різного кольору, щоб чіткіше відрізняти примірник цеху від примірника складу. По закінченню місяця або використання ліміту лімітне - забірні картки здають до бухгалтерії.

Відпуск матеріалів на сторону виконується на підставі договорів, нарядів та інших документів і письмового розпорядження керівника підприємства. Відпуск, як і надходження запасів, оформлюють товарно-транспортною накладною.

Для забезпечення своєчасного відображення господарських операцій в регістрах бухгалтерського обліку на підприємствах повинні бути чітко визначені терміни передачі документів до бухгалтерії.

Від правильності документального оформлення операцій з надходження виробничих запасів залежить правильне віднесення їх вартості на витрати виробництва, а також реальність оцінки незавершеного виробництва та його відображення у звітності.

Наказом МФУ від 29.12.2000 р. за № 356 затверджено методичні рекомендації по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку. В ньому визначено, якщо підприємство не застосовує рахунки клас 8, облік витрат операційної діяльності і надзвичайних подій ведеться в скороченому журналі 5. Інші операції відображають в журналі 5А (для обліку витрат діяльності та відображення кредитових оборотів на рахунках обліку запасів, розрахунків з оплати праці, відрахувань на соціальні заходи також застосовується Журнал 5 або 5А та відомість 5.1 обліку руху запасів) (рис.3.1).

Рисунок 3.1 Порядок відображення запасів при журнальній формі обліку

Показники цих журналів використовуються під час складання звіту про фінансові результати. Також використовується відомість 5.1 В ній інформація про надходження і витрачання запасів узагальнюється за синтетичними рахунками, за центрами відповідальності та місцями виникнення витрат.

Журнал 5 (5А) складається з чотирьох розділів і Відомості аналітичного обліку запасів.

Дані для заповнення Журналу 5 (5А) формуються наступним чином (рис.3.2)

Рисунок 3.2 Порядок формування даних для заповнення Журналу 5 (5А).

Відомість 5.1 аналітичного обліку запасів призначена для обліку товарно-виробничих запасів у розрізі синтетичних рахунків або субрахунків і ведеться за центрами відповідальності, МВО, місцями зберігання та напрямами витрат.

Записи у Відомості 5.1 здійснюються на підставі первинних документів або зведених відомостей, у яких узагальнюються дані з надходження на склади або до цехових комор виробничих запасів та з їх вибуття з відповідних місць зберігання за звітній період.

Розділ ІУ "Аналітичні дані до рахунку 28 "Товари" Журналу 5 5 (А) містить аналітичні дані за операціями з товарами та товарною надбавкою і заповнюється торговельними підприємствами.

Також на підприємстві по кожному цеху за кожний місяць робиться калькуляція. В ній вказується найменування кожного виду матеріалів і на які цілі він використовується (на випуск, в цехи, повернення зі складу т.д.)

У фінансовій звітності повинна міститися вся інформація про господарські операції, пов’язані з наявністю та рухом запасів, здатних впливати на рішення, які приймаються на її основі, що забезпечується завдяки дії принципу повного висвітлення.

Аналітичний облік виробничих запасів ведеться в розрізі їх найменувань або однорідних груп. Кожна з груп виробничих запасів поділяється за видами, сортами, марками, типами, розмірами.

Кожному найменуванню, сорту, розміру виробничих запасів присвоюється коротке числове позначення (номенклатурний номер), яке записують до спеціального реєстру - номенклатури - цінника, де також вказують одиницю виміру і, по можливості, облікову ціну запасу.

Кодування номенклатури - цінника здійснюють за змішаною порядково-серійною системою, використовуючи семи і восьмизначні коди. Перші два показники вказують на синтетичний рахунок, третій - на субрахунок один або два наступні показника означають групу виробничих запасів, решта - знаки, які характеризують виробничі запаси. Інформація, що міститься у номенклатура-цінниках, належить до умовно-постійної, її записують на машинних носіях і багаторазово використовують для одержання необхідних вихідних даних.

На кожному документі з руху виробничих запасів повинно бути вказано не тільки найменування запасу, а й номенклатурний номер, що дозволяє уникати помилок під час заповнення прибуткових і видаткових документів та здійснення записів у складському і бухгалтерському обліку виробничих запасів.

Аналітичний облік виробничих запасів ведеться на складах за допомогою карток складського обліку, які розміщуються в картотеці за технічними групами виробничих запасів відповідно до номенклатури - цінника.

Записи в картках здійснюються матеріально-відповідальними особами щоденно на підставі прибуткове - видаткових документів по надходженню та витрачанню запасів з виведенням залишку після кожного запису (для забезпечення контролю за дотриманням норм витрачання запасів).

Для порівняльних даних аналітичного і синтетичного обліку складають відомість обліку залишків запасів (сальдові відомості). Вони кожного першого числа місяця бухгалтерією передаються на склади для перенесення в них

матеріально-відповідальними особами з карток складського обліку кількісних залишків кожного виду і сорту запасів на початок місяця. В бухгалтерії ці залишки оцінюють за прийнятими обліковими цінами, підраховують вартість їх за групами та складами в цілому, а потім звіряють з даними бухгалтерського обліку. При виявленні протиріч за чи іншою тією групою помилки до складання балансу (виправляють).

Для узагальнення інформації про наявність та рух запасів сировини, матеріалів, комплектуючих виробів та інших запасів. Планом рахунків передбачений рахунок 20 "Виробничі запаси", який ведеться за субрахунками:

201 "Сировина і матеріали" (Призначений для відображення наявності та руху сировини й основних матеріалів, які входять до складу продукції, що виготовляється, або є необхідними компонентами при її виготовленні. На цьому субрахунку ведеться облік основних матеріалів, що використовується підрядними будівельними організаціями при здійсненні ремонтних робіт (субрахунок 205), облік допоміжних матеріалів, які використовуються при виготовленні продукції або для господарських потреб, технічних цілей та сприяння у виробничому процесі, а також облік вартості заготовленої для переробки сільськогосподарської продукції);

202 "Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби" (Ведуть облік і руху купованих напівфабрикатів і комплектуючих виробів, придбаних підприємствами для виробництва продукції; конструкцій і деталей (металевих, дерев’яних тощо), що використовуються підрядними будівельними організаціями під час виконання будівельно-монтажних та ремонтних робіт; спеціальне обладнання, інструменти, пристрої тощо, які використовують науково-дослідні та конструкторські організації та ін. Вироби придбані для додаткового комплектування готової продукції, не включаються до її собівартості і обліковуються на рах.28 "Товари". Обладнання і пристрої загального призначення обліковуються на рах.10 "Основні засоби, 22 "Малоцінні і швидкозношувальні предмети");

203 "Паливо" (Призначений для обліку наявності та руху палива, що купується чи заготовлюється для технологічних потреб виробництва, експлуатації транспортних засобів, а також для вироблення енергії та опалення будівель. Тут також обліковуються оплачені талони на бензин, дизельне паливо, газ і мастильні матеріали.);

204 "Тара й тарні матеріали" (Призначений для відображення наявності та руху всіх видів тари, крім тари, яка використовується як господарський інвентар, а також матеріали й деталі, які використовують для виготовлення тари та її ремонту. Матеріали, які використовуються для додаткового обладнання вагонів, барж, суден з метою забезпечення збереження відвантаженої продукції, не відносяться до тари й обліковуються на субрахунках 201 "Сировина й матеріали);

205 "Будівельні матеріали" (підприємства-забудовники відображають рух будівельних матеріалів, конструкцій і деталей, обладнання та комплектуючих виробів, які підлягають до монтажу, та інших запасів необхідних для виконання будівельно-монтажних робіт, виготовлення будівельних деталей і конструкцій. На даному субрахунку не враховується обладнання, яке не потребує монтажу: транспортні засоби, верстати, виробничі інструменти, вимірювальні та інші прилади, виробничий інвентар тощо.);

206 "Матеріали, передані в переробку" (Призначений для обліку матеріалів, переданих у переробку на сторону та які наділі включаються до складу собівартості отриманих з них виробів. Вбрати на переробку матеріалів, що оплачуються стороннім підприємствам, відображаються безпосередньо за дебетом рахунків, на яких ведеться облік виробів, отриманих з переробки);

207 "Запасні частини" (Призначений для обліку придбаних чи виготовлених запасних частин, готових деталей, вузлів, які використовуються для проведення ремонтів, заміни зношених частин машин, обладнання, транспортних засобів, інструменту, а також автомобільних шин у запасі та обороті. На цьому ж субрахунку ведеться облік обмінного фонду повно комплектних машин, устаткування, двигунів, вузлів, що створюються в ремонтних підрозділах підприємства, на ремонтних підприємствах);

208 "Матеріали сільськогосподарського призначення" (Призначений для обліку мінеральних добрив, отрутохімікатів, біопрепаратів, медикаментів, що використовується для боротьби з хворобами сільськогосподарських тварин. Тут також відображають саджанці, насіння та корми (покупці та власного вирощування), що використовується для висаджування, посіву та відгодівлі тварин безпосередньо в господарстві);

209 "Інші матеріали" (Призначені для обліку відходів виробництва (обрубків, обрізків, стружки тощо), невиправного браку, матеріальних цінностей, одержаних від ліквідації основних засобів, які не можуть бути використані як матеріали, палива або запасних частин (металобрухт, утиль), зношені шини, бланків суворого обліку (за вартістю придбання) тощо.

За допомогою синтетичного обліку неможливо контролювати наявність та рух кожного виду товарно-виробничих запасів. Для отримання деталізованої інформації, необхідної для управління запасами за їх окремими видами та процесами, організовується аналітичний облік.

Деталізація аналітичного обліку обумовлена, по перше, наявністю великої кількості складів для їх зберігання; по-друге, значною їх номенклатурою; по-третє, складною організаційною та виробничою структурами підприємства тощо.

Кожне підприємство відкриває аналітичні рахунки в залежності від потреби в кількості, необхідні для управління виробництвом. Найбільш типовими розрізами аналітики можуть виступати наступні: склади, комори, матеріально відповідальні особи, групи запасів, види діяльності тощо.

Для відображення наявності та руху товарно-виробничих запасів призначені наступні балансові та позабалансові рахунки. (Рис.4.1)

Рисунок 4.1 Балансові та позабалансові рахунки обліку запасів

До окремих рахунків синтетичного обліку та субрахунків можуть бути відкриті рахунки аналітичного обліку, які дозволяють визначити їх обсяг в цілому та за кожним видом окремо (Таб.3)

Таблиця 3 Розрізи аналітичного обліку виробничих запасів

Аналітичний облік виробничих запасів ведеться в розрізі їх найменувань або однорідних груп, за допомогою карток складського обліку, які розміщуються в картотеці за технічними групами виробничих запасів відповідно до номенклатури-цінника. Кожна з груп виробничих запасів поділяється за видами, сортами, марками, типами, розмірами. Кожному найменуванню сорту, розміру виробничих запасів привласнюється коротке числове позначення (номенклатурний номер), яке записують до спеціального реєстру - номенклатури-цінника, де також вказують одиницю виміру та облікову ціну запасу.

На кожному документі з руху виробничих запасів повинно бути сказано не тільки найменування запасу, але й номенклатурний номер, що дозволяє уникати помилок під час заповнення прибуткових і видаткових документів та здійснення запасів у складському і бухгалтерському обліку виробничих запасів.

Приклад, який ілюструє взаємозв’язок синтетичних рахунків, субрахунків та аналітичних рахунків наведено на рис.4.2

Рисунок 4.2 Організація аналітичного обліку виробничих запасів

Відображення надходження та витрачання запасів здійснюється за допомогою карток складського обліку, які випускаються на кожне найменування, сорт, розмір

окремо. У картах складського обліку на підставі залишків на 1-ше число місяця,

які виводяться за кожним номенклатурним номером, складаються відомості обліку залишків запасів (сальдові відомості), що використовуються для порівняння даних аналітичного та синтетичного обліку виробничих запасів. Окрім даних про виробничі запаси, що формуються у сальдові відомості, забезпечити оптимальне співвідношення між виробничою програмою та запасами можна за умови оперативнішого надання даних про їх наявність і рух. Порушення встановлених вимог ведення складського обліку ускладнює процес обробки документів у бухгалтерії і перешкоджає отриманню оперативної, повної, достовірної і точної інформації про рух запасів.

Виробничі запаси можуть надходити на підприємство від постачальників, як внесок до статутного капіталу та іншими способами. Основні проводки по надходженню запасів відображено в таблиці 4

Таблиця 4 Основні бухгалтерські проводки по надходженню запасів

У відповідності до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку списання виробничих запасів (Таблиця 5) може відбуватись з наступних причин:

Страницы: 1, 2, 3