Курсовая работа: Аналіз ефективності виробництва продукції рослинництва та шляхи її підвищення в ПСП "Немирівське"

Курсовая работа: Аналіз ефективності виробництва продукції рослинництва та шляхи її підвищення в ПСП "Немирівське"

Міністерство аграрної політики України

Уманський національний університет садівництва

Кафедра економіки

Курсова робота

тема: Аналіз ефективності виробництва продукції рослинництва та шляхи її підвищення в ПСП “Немирівське“ Балтійського р-н, Одеської обл.

Вступ

Зернова галузь завжди посідала провідне місце у структурі агропромислового виробництва України завдяки сприятливим природно-кліматичним умовам, родючості грунтів і набутому історичному досвіду хліборобів, що в кінцевому рахунку забезпечували ефективне виробництво зерна. Однак процеси реформування АПК зумовили протягом досліджуваного періоду появу ознак кризового стану в галузі.   

Так, протягом 1993-2003 рр. виявилася чітка тенденція до спаду обсягів виробництва зернових культур ( з 51 млн. т. до 24,5 млн. т. ) під впливом різних чинників як об’єктивного, так і суб’єктивного характеру, зокрема, через високий рівень зносу матеріально-технічної бази ( 70-95% ), нестачу фінансових ресурсів у зерно виробників, відсутність досвіду роботи керівників у нових економічних умовах, порушення господарських зв’язків, переважання бартерних умов, недостатній рівень інфраструктури ринку тощо. Однак , з 2003 р. в Україні намітилися позитивні зрушення у зерновиробництві та нарощення експортного потенціалу. Винятком став несприятливий з точки зору погодних умов 2008р., який підкреслив необхідність перегляду та гармонізації дій уряду щодо регулювання зернової галузі як на внутрішньому так і на зовнішньому ринку.

Зернові культури – це сировина для виробництва численних важливих продовольчих товарів: борошна, крупи, концентратів, хліба, макаронних виробів, крохмалю, спирту тощо. Собівартість виробництва зерна набагато нижча, ніж інших сільськогосподарських продуктів, і це робить зерно-продукти доступними за ціною для всіх прошарків населення.  

Зерно – це харчова база для птахівництва і тваринництва. Отже, від того скільки зерна витрачає держава на фураж, залежить виробництво продовольчих товарів тваринного походження. Розвинені країни на такі цілі використовують до 70% врожаю. Наша держава може собі дозволити не більше як 49%.

Об’єктом дослідження є ПСП “ Немирівське “, що розташоване в с.Немирівське, Балтійського району, Одеської області.

При опрацюванні фактичних даних застосовують різні аналітичні прийоми,зокрема порівняння паралельних рядів. Вирівнювання, ланцюгових підстановок , графічний прийом, монографічний та інші методи дослідження.

Для написання роботи використовувались дані бухгалтерської та статистичної звітності підприємства за 2007-2009 рр., наукова і періодична література, нормативно-правові акти.

1. Науково-теоретичні основи теми дослідження. Економічна сутність процесу виробництва продукції рослинництва

Сільське господарство — одна з пріоритетних галузей народного господарства, в якій процеси виробництва, розподілу, обміну та споживання мають свої особливості, де діють нові економічні закони, а дія притаманних всьому суспільству способу виробництва законів набуває специфічних форм, ці особливості значною мірою залежать від природних факторів. Для забезпечення життя більшості населення планети сільське господарство залишається найважливішою галуззю народного господарства. Так, наприкінці ХХ ст. з 6 млд. населення земної кулі у слаборозвинутих країнах світу голодує близько 1 млд. чол. Проблема нормального забезпечення продуктами харчування гостро стоїть для сотень мільйонів населення в різних куточках нашої планети, в т.ч. в Україні. Сільське господарство є також важливою сировинною базою для харчової та легкої промисловості. Крім того, у цій галузі відбувається безпосередня взаємодія людини з природою, від якої значною мірою залежить здоров’я людини, її психологічний, нервовий, емоційний стан тощо.

Зернові культури мають найвищу питому вагу в структурі посівних площ і валових зборів сільськогосподарських культур. Це пояснюється їх винятковим значенням та різнобічним використанням. Зерно та продукти його переробки є основою харчування людей; воно є незамінним кормом при виробництві продукції тваринництва, а також основною сировиною для переробної промисловості. Зерно є важливим експертним продуктом і має забезпечувати значні надходження валютних коштів державі. Адже в процесі зберігання зерно майже не втрачає своєї якості а, отже, придатне для створення державних резервів продуктів харчування та кормів. Продовольче споживання зерна складається з його використання на виробництво борошна, круп, консервів і деяких інших продуктів,які вживаються людиною в їжу. Всі основні зернові і зернобобові культури тією чи іншою мірою йдуть на продовольче споживання.

У структурі використання зерна на продовольчі в основному переважає пшениця 70-78%, обсяг фонду споживання цієї культури коливається в межах 5,6-6 млн. т. Якщо розглянути більш глібшу динаміку наведеного показника, то бачимо, що його значення поступово скорочуються внаслідок зменшення чисельності населення країни. Другий по значимості продовольчої культури є жито. Її частка в продовольчому споживанні в середньому складає близько 7%. Практично все продовольче споживання жита-це використання на виробництво борошна.

Важливою продовольчою культурою в Україні є гречка: її частка в споживанні становить близько 5%. Необхідно відзначити, що практично все вирощене в країні зерно гречки використовується для виробництва крупи,при цьому на долю гречаної крупи приходиться 40-50% у загальному обсязі виробництва круп. Приблизно рівні частки – по 3% у продовольчому споживанні мають кукурудза та рис. Використання кукурудзи в продовольчих цілях досить широко – це крупа, борошно,консерви, і багато чого іншого. Рис використовується головним чином для виробництва крупи. Інші круп’яні культури – це ячмінь, овес, горох, просо, але їхня частка в продовольчому споживанні порівняно невелика.

Продовольче зерна – відносно стабільна величина, хоча в останні роки все-таки проглядається тенденція до зниження. Причин такої тенденції багато – це і скорочення населення країни, і виїзд великої кількості українців на роботу за кордон (за деякими оцінками це становить біля 5 млн. чол.)і більш ощадливе відношення до продуктів, і зміна раціону харчування. Усе це відбиває статистика, що показує зниження виробництва хліба, круп і деяких інших продуктів харчування,вироблюваних із зерна. У результаті оцінка продовольчого споживання зерна в країні складає біля 6 млн. т.

При дослідженні структури використання зерна на продовольчі цілі у країнах світу спостерігаємо традиційну перевагу зерна пшениці у країнах Європи та США, у країнах Далекого Сходу,наприклад у Китаї, її частка складає лише 40%, найбільшу частину в раціонах китайців, як відомо, займає рис. 1.1. Порівняно з Україною у США споживання зернової продукції урізноманітнено кукурудзою – 11,3%, бобовим – 3,2%, рисом – 7,8%. Досить велика частка продуктів становить 10,6% та 11,3% відповідно. Для України характерна наявність порівняно значної кількості жита у структурі споживання зернових культур(9.3%),жито полюбляють також у Польщі та Білорусі, воно використовується переважно для виробництва хліба.       

Кількісний аналіз споживання продуктів харчування у наведених країнах свідчить, що найбільше зернових у раціонах українців та китайців,проте останні,крім того,значно більше їдять овочів та м’яса (256,2 та 52,9 кг.). У США на продовольчі цілі на одну особу використовується лише 112 кг зерна, що на 30% менше, ніж у нашій країні,проте значно більше споживається молока – на 60%, м’яса – у 3,8 рази,фруктів – 3,7 рази. У Франції та Канаді кількість споживання м’яса також перевищує вітчизняні показники і становить 100 кг. Раціони жителів цих країн насичені овочами та фруктами. Причиною значної частки у структурі харчування населення України хліба та інших продуктів переробки зерна є низька купівельна спроможність українців. Недостатній рівень споживання продукції тваринного походження (молока,м’яса) зумовлює скорочення витрат зерна, що використовується для годівлі худоби та птиці. Внаслідок цього попит на внутрішньому ринку зерна України є досить низьким, надлишок,який вивільняється, за умов сприятливої світової кон’юктури реалізується на експорт. За відсутність комплексного та дієвого впливу держави в цих умовах посилюється залежність вітчизняного ринку від кон’юктури світового ринку зерна.

1.1  Економічна кон'юнктура та тенденції розвитку рослинництва

У загальному обсязі виробництва продукції рослинництва у нашій країні зернові займають понад 80%. Сезон 2008-2009 характеризується зниженням виробництва зернових в Україні. Поряд із скороченням посівних площ і падінням середнього рівня врожайності по країні на низьке виробництво зернових мали вплив і такі фактори: • порушення сівозміни; • неврегульованість питань землеволодіння; • труднощі у доступі до кредитів; • скорочення використання добриві ЗЗР; • незадовільні агрономічні методи; • неякісний насіннєвий матеріал; • погодні умови.      Згідно з попередньою офіційною статистикою, в минулому сезоні в Україні зібрано зерна на 28% менше, ніж у 2008-2009 році.

В Україні найбільш сприятливими для вирощування зерна є землі лісостепової зони, куди входять Черкаська, Кіровоградська, Запорізька, Вінницька, Луганська, Донецька, Дніпропетровська. У цьому сезоні спостерігається збільшення виробництва зерна в країні в зв’язку зі збільшенням збиральних площ, ростом врожайності і більш сприятливими погодними умовами.

У сезонні 2009-2010 року очікується більш низький рівень цін на зерно у порівнянні з попереднім сезоном. Так,на початку сезону закупівельні ціни трейдерів знизилися. Цьому сприяли такі фактори: зростання пропозицій зерна в період збирання в результаті збільшення врожайності, розширення посівних площ і прискорення темпів зростання. Валовий збір зерна в цьому сезонні на рівні 20,5 млн. т у вазі після доробки; зниження цін на внутрішньому ринку зерна і досягнення паритету між внутрішніми й експортними цінами, чого не було в минулому сезоні.

факторів росту цін на зерно можна виділити наступні:

• збільшення собівартості вирощування;

• підвищення попиту і цін на зерно на світовому ринку через ріст цін на мінеральні добрива та паливо;

• можливість експорту зерна з України у випадку сприятливої цінової кон’юктури;

• жорсткість конкуренції між експортерами і переробниками.

Експорт, імпорт зерна в 2008-2009 був мінімальним. Відзначимо, що на початку минулого року в Україну перше було завезено імпортоване зерно для переробки за давальницькою схемою з Угорщини в кількості близько 3 тис. т ,через збільшення виробництва і більш низькі ціни зерна в 2007-2008 р. очікується збільшення експортних відвантажень до 5-6 млн. т.

Рис. 1.1. Питома вага регіонів у виробництві зерна 2008-2009 рр.

Значне зниження збирання зерна в 2008-2009 рр. позначилося не тільки на падінні експортних відвантажень, але й на зниженні виробництва та експорту продукції переробки зернових. Найменший врожай пшениці за останні 50 років було отримано у 2007 році – 3,6 млн. т, за рахунок дуже низької врожайності та втрачених посівів (4,7 млн. га, 65%). Найбільший врожай за період незалежності становив 21,3 млн. тон в 2005 році, але в цьому році ціна на пшеницю була порівняно низька, тому с/г товаровиробники недоотримали значні прибутки.

продукція рослинництво виробництво урожайність

Таблиця 1.1 Виробництво пшениці в Україні за період 1990-2009 років

Простежується обернена залежність між врожайністю та валовими втратами пшениці. З ростом врожайності зменшуються втрати. Це пов’язано з погіршенням зерна (колоса) та умов збирання в неврожайні роки, таким яким був 2007 рік.

Також значних витрат сільське господарство зазнає через неповністю зібрані площі. На нестабільність валових зборів пшениці в Україні впливає досить низька середня врожайність культури, що пов’язано більшою мірою з недотриманням аграріями агротехнічних норм та меншою мірою з несприятливими погодними умовами. За роки незалежності при більш менш стабільних посівних площах урожайність рідко перевищувала рівень у 30 ц/ц, тоді як у провідних європейських державах цей показник удвічі більший.

1.3 Методика аналізу ефективності виробництва продукції рослинництва

Розвиток зернового господарства відбувається на основі підвищення економічної ефективності виробництва зерна за допомогою інтенсифікації виробництва. За цих умов забезпечується збільшення валової і товарної продукції зернових культур, зміцнюється матеріально-технічна база галузі. Економічна ефективність виробництва зерна характеризується системою таких показників: урожайність, продуктивність праці, собівартість продукції, ціна реалізації за 1 ц зерна, прибуток на 1 ц зерна і на 1 га посівної площі, рівень рентабельності виробництва зерна.

Зернове господарство – високомеханізована галузь, завдяки впровадженню інтенсивних технологій виробництва та підвищенню врожайності зернових культур продуктивність праці тут закономірно і постійно зростає. У 2007 році прямі затрати праці на 1 ц зернових (без кукурудзи) становили в фермерських підприємствах 0,8 люд. год., а в товариствах – 0,7 люд. год.

Найвищого рівня продуктивності праці в зерновому господарстві досягнуто в с ⁄г підприємствах Запорізької, Харківської і Херсонської обл.,де затрати праці на виробництво 1 ц зерна (без кукурудзи) становили 0,5 люд. год. У передових господарствах степової зони України, спеціалізується на виробництві зерна, затрати праці на 1 ц становлять 0,20-0,25 люд. год.

Виробництво зерна відзначається порівняно невисокою трудомісткістю: затрати праці на 1 ц посіву дорівнюють 43,9 люд. год.

Важливим показником інтенсифікації виробництва зерна є собівартість продукції. Вона відображує якість роботи господарств і значною мірою визначає рівень його доходності протягом років,собівартість 1 ц зерна постійно зростає.

Природно-економічні особливості різних зон України позначаються на рівні виробничих витрат. Найменші витрати на виробництво зерна в господарствах Степу і Лісостепу. Якщо в середньому в с/г підприємствах України собівартість Черкаської обл. – 40,25 грн., Харківської – 45,6 і Запорізької обл. – 39,8 грн.

Більше половини всіх витрат на виробництво зерна припадає на оплату праці, вартість насіння і добрив, а також на витрати на утримання о/з. Витрати на оплату праці в структурі собівартості 1 ц зерна (без кукурудзи) в с/г підприємствах України становлять 23,9%. Питомі витрати на оплату праці в зерновому господарстві фермерських господарств порівняно менші. Що зумовлено її вищою продуктивністю.

Витрати на добрива у виробництві зерна невеликі і становлять 12-15%. З інтенсифікацією зернового господарства вони зростатимуть, що пов’язано із збільшенням кількості використовуваних добрив. А також їх значним подорожчанням. У цих умовах, незважаючи на підвищення врожайності зернових культур, економічна ефективність використання добрив може знижуватись.

Розвиток та підвищення економічної ефективності зернового господарства – необхідна умова не тільки забезпечення населення продуктами харчування, а й піднесення ефективності виробництва інших видів продукції с/г. Зміцнення матеріально-технічної бази галузі, впровадження інтенсивних технологій виробництва – та прогресивних форм організації праці зумовили підвищення урожайності зернових культур та збільшення виробництва зерна. Водночас досягнутий рівень урожайності зернових культур допускаються значні втрати зерна при збиранні, транспортуванні, зберіганні, переробці та використанні. Внаслідок незбалансованість кормових раціонів, недостатньої кількості грубих, соковитих та зелених кормів, невідповідності структури виробництва зерна потребам тваринництва та під впливом багатьох інших, в тому числі й організаційних, факторів щорічні перевитрати зерна становлять 10-12 млн. т.

Концепція розвитку зернового господарства України на 2006-2010 рр. і на період до 2015 р. передбачає суттєве збільшення виробництва зерна на основі неухильного підвищення урожайності зернових культур та запровадження інтенсивних технологій, структурної перебудови зернового господарства з метою забезпечення внутрішніх потреб у зерні та перетворення України з імпортера в експортера зерна.

2. Аналіз сучасного стану та динаміки виробництва продукції рослинництва на підприємстві

2.1 Організаційно-економічна характеристика досліджуваного підприємства

ПСП “Немирівське“ знаходиться в с.Немирівське, Балтійського району, Одеської області. Землі у власності ПСП “Немирівське“ мають переважно хвилястий рельєф з лісовою грунтоутворюючою породою. Це переважно реградовані чорноземи, які вирізняються своєю родючістю. Проаналізуємо більш детально склад земельних угідь на основі таблиці 2.1. Критерієм ефективного використання землі у господарстві виступає виробництво продукції рослинництва і тваринництва з одиниці земельної площі з мінімальними витратами праці і коштів. Показники таблиці 2.2 свідчать про те, що ефективність використання с/г угідь порівняно з рівнем 2007 року зросла. На це вплинуло збільшення обсягів виробництва основних видів продукції, особливо галузі рослинництва. Так, майже вдвічі зросла вартість валової продукції господарства.

Таблиця 2.1 Склад і структура земельних угідь ПСП “Немирівське“

Таблиця 2.2 Показники ефективності використання земельних угідь у ПСП “Немирівське“

Одним із важливих ресурсів виробництва с/г продукції є трудові ресурси, людський фактор. Від нього залежить як рівень, так і ефективність використання всіх інших ресурсів. Багатогалузева структура виробництва,постійні зміни погодних умов потребують від працівників с/г високої кваліфікації професійної майстерності, відповідальності за доручену роботу та кінцеві результати.

Страницы: 1, 2