Сборник рефератов

Дипломная работа: Засоби інтенсифікації виразності газетного тексту у мові сучасної української преси

Дипломная работа: Засоби інтенсифікації виразності газетного тексту у мові сучасної української преси


Дипломна робота

Засоби інтенсифікації виразності газетного тексту у мові сучасної української преси



Вступ

Актуальність дослідження. На початок ХХІ століття цілком закономірним є виникнення концепції медіадизації життєвого простору суспільства. За твердженням авторів концепції Ю. Хабермас, О. Тоффлер та ін.), медіадизація – глобальний та інтенсивний процес впливу ЗМІ на суспільну свідомість, що призводить до «внутрішньої колонізації», «фрагментації» ментальних уявлень людини [22, 59]. Важливим є висновок науковців (І. Рогозіна, Л. Кудрявцева, Л. Дяченко, О. Дорофеєва, О. Стишова та ін.), що роль засобів масової інформації в сучасному світі надзвичайно велика, а здатність дискурсу мас-медіа впливати на світорозуміння адресатів досить потужна. Мова преси, що відображає складні соціальні процеси, матеріалізує не лише особисту, а й насамперед суспільну свідомість, впливає на вироблення громадської думки, допомагає у формуванні певного типу соціальної людини. «Періодичні видання, пропагуючи політичні, наукові та інші думки в Україні, виховуючи естетичні смаки через публікацію художніх творів, утверджували поліфункціональність української літературної мови, сприяли формуванню мовно-культурного середовища… Мова преси відбиває тенденції розвитку загальнолітературних норм української мови» [12, 323].

Демократизація суспільно-політичного життя та лібералізація й урізноманітнення соціально-економічних засад і морально-етичних та естетичних принципів суспільства, з одного боку, і розширення поля суспільного функціонування української мови, з другого боку, викликали до життя з початку 1990-х. рр. потужні процеси змін на всіх структурних рівнях та оновлення стилістичних засобів української літературної мови. Цей комплекс явищ є дуже складним і суперечливим, і в ньому поєднуються процеси як власне демократизації літературної мови (розширення кола її носіїв і суспільного використання, менша ригористичність її канонів. Унаслідок обмеження «редакторського» втручання на користь ширшим можливостям для мовного самовираження особистості, активні пошуки свіжих виражально-зображальних засобів мовлення в умовах виниклої конкуренції між різними засобами масової інформації для завоювання читацької та глядацької аудиторії, зменшення стильової відстані між усно-розмовною і книжно-писемною сферами її функціонування, тенденції до усунення рис, не властивих їй, і відродження або частіше стимулювання її питомих особливостей, так і взагалі лібералізації її нормативної основи, тобто вже дозволеного як стихійного, так і цілеспрямованого відступу від її попереднього досягнутого і відповідним чином унормованого стану. Лібералізація норм літературної мови (ослаблення і розмивання певних стильових і стилістичних обмежень, збільшення варіантності мовних одиниць і слововживання в цілому, розхитування мовностилістичних і правописних норм, масовий і неконтрольований потік іншомовних запозичень, зростання в публіцистичному функціонуванні індивідуальних новотворів і т. ін.) може приводити вже не тільки й, можливо, не стільки до сприятливих для літературної мови, а й до деструктивних для її нормативної основи наслідків, що сповільнюють темпи її шліфування і стають на заваді її сприйняттю новими масами мовців. Погляди дослідників щодо демократизації мови постсоціалістичного періоду розходяться – з безумовним визнанням її наявності. (Костомаров В.Г., Мокієнко В.М.): замість нормального стандарту, орієнтованого на «ревнителя» чистоти мови на зразки колишньої «соцреалістичної» художньої прози або шаблонного газетного «канцеляристу», на передній план тепер висувається мова «гласних» засобів масової інформації, стихія живої мови (включаючи просторіччя, жаргон і сленг), не контрольована цензурою та інститутом казенних редакторів. Показово, що навіть лінгвісти, які недавно виступили за сувору орієнтацію на «чистоту мови» і «культуру мови», під тиском сучасної мовної ситуації змушені апелювати до такого лабільного й багато в чому суб’єктивного критерію, як «мовний смак» (В. Костомаров (1994), К. Гутшмидт (1998). Г. Солганик (1995) називає це явище «інтимізацією газетної мови» і поєднує його не лише зі здобутками, а й утратами, які виявляються в зниженні публіцистичного стилю (газетної мови) до рівня побутової розмови, стиранні таким чином міжстильової межі, і, як результат, зниження статусу мови газети. Експансія елементів субстандартних соціолектів (вульгаризмів, суржику, жаргону) у мові засобів масової інформації взагалі і преси зокрема є об’єктом досліджень багатьох мовознавців (О. Тараненко, Д. Баранник, В. Віденов (у слов'янських мовах), Л. Скворцов (у сучасній російській мові) та багато інших). Протягом тривалого часу мова газети залишалася поза увагою мовознавців, незважаючи на те, що для всіх була зрозумілою її політична роль і суспільне значення як джерела інформації. Словесна природа періодичної преси порівняно недавно привернула до себе увагу лінгвістів. Одним із перших, хто піддав науковому аналізові мову періодики, був М. Гладкий. Його праця «Наша газетна мова», видана у Харкові у 1928 році, мала неабиякий вплив на нормалізацію та стабілізацію української літературної мови. Ґрунтовні дослідження газетної мови пов'язуються передусім з іменем М. Жовтобрюха («Мова української періодичної преси (кінець ХІХ – початок ХХ ст.» (1970), «Мова української преси (до середини 90-х років ХІХ ст.)» (1963). Чимало зробили для виявлення особливостей мови періодичної преси О. Сербенська та О. Пономарів. У кінці 70-х – на початку 80-х років ХХ століття побачили світ такі наукові доробки, як «Мова сучасної масово-політичної інформації», «Особливості мови і стилю засобів масової інформації».

Протягом останнього часу увагу дослідників привертають різнорівневі мовні одиниці у ЗМІ, особливості їх використання та функціонування у газетній мові (О. Сербенська, Л. Ставицька. Ж. Колоїз, Л. Пархонюк, С. Єрмоленко, А. Григораш та ін.). Предметом зацікавлення мовознавців стають переважно одиниці лексичного рівня і великою мірою фразеологічного. Проте мало уваги сучасні дослідники приділяють газетному заголовку, хоча саме він є тим текстоформуючим і текстооформлюючим елементом, який виявляє специфіку публіцистичного (газетного) стилю, зокрема необхідність висловити максимум інформації, затративши мінімум мовного матеріалу, тенденцію до економії мовних засобів при максимумі смислового навантаження, поєднання інформативності, лаконічності з емоційно-експресивним забарвленням. Заголовок у першу чергу відображає мовні явища сучасності і, у якійсь мірі, сконденсовує їх.

Актуальність дослідження визначається рядом чинників: по-перше, зростанням ролі газетної мови в житті суспільства, і значущості соціального та мовного впливу на формування ціннісних орієнтацій; по-друге, відображенням у мові газет сучасних мовних тенденцій та явищ, які особливо яскраво виявляються протягом останнього десятиріччя; по-третє, відсутністю фундаментальних досліджень зображальних засобів інтенсифікації виразності газетного мовлення.

Мета роботи – дослідити основні засоби інтенсифікації виразності газетного тексту у мові сучасної української преси, вказати на особливості мови української газети за період 2000–2006 рр.

Реалізація мети передбачає розв’язання таких завдань:

-          дослідити найяскравіші мовні тенденції і явища на лексико-семантичному рівні: використання абревіатур, просторіччя, субстандартної лексики, суржику;

-          розкрити особливості семантико-стилістичного явища гри слів як засобу увиразнення авторської мови;

-          дослідити структурно-семантичні особливості функціонування узуальних та оказіональних фразеологічних одиниць, афористичних висловів та ремінісценцій у газетних заголовках.

-          з'ясувати синтаксичні особливості побудови газетного тексту в українських газетах;

Об’єктом дослідження є мовні засоби, що використовуються ЗМІ для підвищення їхньої перлокутивної ефективності.

Предметом дослідження є одиниці лексичного, фразеологічного і синтаксичного рівня як засоби інтенсифікації газетного мовлення.

Матеріалом дослідженням слугували вилучені шляхом добору заголовки та уривки із сучасних газет, у яких знайшли відображення найпоширеніші тенденції та явища української мови. Вибірки робилися із періодичних видань 2000–2006 років: «Вечірній Київ», «Високий Замок», «Голос України», «Демократична Україна», «День», «Експрес», «За вільну Україну», «Критика», «Літературна Україна», «Львівська газета», «Молода Галичина», «Молодь України», «Народне слово», «Поступ», «Студентська газета», «Україна молода», «Українське слово», «Час».

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети та розв’язання конкретних завдань у роботі використовується методика семантичного аналізу із залученням окремих методів і прийомів: метод компонентного та дистрибутивного аналізу, метод функціонального та структурно-стилістичного аналізу.

Наукова новизна полягає у тому, що структурно-семантичні особливості газетних заголовків і статей, які аналізуються у роботі, відбивають явища сучасної української публіцистичної мови, пояснюючи при цьому їх інтра- та екстралінгвальні чинники.

Практичне значення роботи полягає у можливості використання отриманих матеріалів і результатів у лекційних і семінарських заняттях з курсу стилістики сучасної української літературної мови, на практичних заняттях з лексики, синтаксису та фразеології, при написанні курсових робіт

Структура роботи. Дипломна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку умовних скорочень та використаної літератури.


1. Лексико-семантичні особливості мови сучасних українських газет

1.1 Семантико-стилістичне явище гри слів як засіб зацікавлення читача змістом публікації

Семантико-стилістичне явище гри слів досліджується звичайно на фонетичному (різноманітні звукові повтори), лексичному (обігравання значень полісемічного слова, омонімів, паронімів і меншою мірою фразеологічних рівнях. Але воно широко простежується й на інших мовних рівнях, з огляду на те, що сам термін «гра слів» слід приймати дещо умовно, розуміючи під ним також «гру» морфем і взагалі структурних елементів слова, морфологічних категорій, синтаксичних одиниць [55, 54]. У структурі газетних висловів часто-густо зустрічаємось з явищем «гри» слів – випадками формально-смислового обігравання компонентів слова на рівні фонетики, морфеміки (переосмислення їх без формальних видозмін) і словотворення (з утворенням нових структурних одиниць). Такі явища особливо характерні для мови преси останніх 10–15 років.

На рівні фонетики відбувається підсилення емоційного впливу на читача за допомогою фонетичного обігравання знайомих йому слів: «Засусі – по заслузі» (УМ, 2005, 29 січня). Відомий вислів «катюзі – по заслузі» переосмислено, трансформовано: слово «катюзі» → Засусі (Анатолій Засуха, який вже втратив посаду голови Київської облдержадміністрації, може втратити й іншу – голови Київської обласної ради). Чергування звуків з/с створює ефект шелестіння або шипіння.

Ряд лексем у сучасній мові зазнали фонетичних змін: «Гебреї у світі» («Поступ», 2003, 30 вересня) → пор. Євреї. Використовуватися також звуконаслідування як засіб увиразнення лексеми: «Чи скінчаться британські му-у-ки?» (ГУ, 2000, 30 квітня) – про зараження худоби в Англії вірусом коров’ячого сказу (пор.: іменник «муки» і звуконаслідування реву корови «му-у»).

На рівні морфеміки обігравання різних структурних елементів слова відбувається в широкому семантичному діапазоні – від нового, ніби уважнішого осмислення етимологічного значення компонента до прямого його переосмислення за зразком іншого одно – або близько звучного слова (цілого або його частини) чи групи слів. Наприклад: «Влада і власність – одного кореня…» (ГУ, 2001, 18 червня); «Доля посміхалася нам [Україні і Фінляндії в 1917–1918 рр.] однаково. Аж за свити його величності імператора «вся Великая, Малая й Бєлая і прочая» фінам дістався генерал Маннергейм, а нам – генерал Скоропадський. Прізвище останнього стало долею його влади» (ГУ, 2005, 5 травня); «Влада і власність» – одного кореня, а тому цим силам влада потрібна заради власності, яка в країні коштує чимало (ГУ, 2000, 18 червня).

Досить популярним є жартівливі «етимологізування» частин слова на зразок: Архі мед – головлікар, жаргон – аспірин, авторучка – власно ручка. Простежуємо випадки аналогічного, свідомо неправильного «етимологізування» на лексичному рівні – переосмислення лексичного значення слова в цілому:» – І яку спеціальність він матиме після закінчення?

–  Одну якусь із нових: бакалавра, майстра

–  А що воно таке?

–  Як вам сказати?… Бакалаврце мабуть власник бакалійної лавки. Де різна бакалія продається: сіль, сірники, крупи… А магістрце бери вище. Напевне, спеціалісти з чорної чи білої магії» (СГ, 2004, 11 грудня).

Гра слів на морфемному рівні найчастіше, порівняно з виявами цього семантико-стилістичного явища на інших мовних рівнях, супроводжується графічними видозмінами переосмислюваного компонента, завдяки чому він більше увиразнюється й привертає увагу читача. Емоційної насиченості і смислової увиразненості надає текстові оформлення великими літерами того компонента слова, яке несе домінантне семантико-стилістичне навантаження: «Картопляна ЛИХОманка») (ГУ, 2004, 12 жовтня) – графічно виділений компонент конденсує головну тему статті – втрата врожаю картоплі через безгосподарність; «ГАЗават відміняється. Це засвідчили переговори прем’єрів України та Росії» (УМ, 2000, 21 липня) – про ослаблення «газової війни» у стосунках між цими країнами (пор.: газ і газоват «священна війна мусульман проти невірних») [47, 55]; «У Рябові проблЕМУ з м'ясом уже вирішили» (ВЗ, 2000, 29 липня) – про вирішення проблеми забезпечення м’ясом на фермі у Рябові. Там стали вирощувати страусів ему, що виявилося економічно дуже вигідною справою; «ЄВРОпоБАЧЕННЯ» (УМ, 2005, 14 січня) – про візит Сванте Стокселіуса, виконавчого директора «Евробачення» до Києва; «Обережно: терМІНАтори» (ГУ, 2000, 11 липня) – про проведення операції знешкодження злочинців, які використовували вибухові матеріали; «Міністерству енергетики УКАЗано…» і далі текст: «Указом Президента України затвердженні положення про Міністерство енергетики як центральний орган» (ГУ, 2000, 1 грудня).

У низці подібних каламбурів наприкінці минулого століття поширилося жаргонне слово мент – «міліціонер» (після демонстрації на різних каналах українського телебачення та каналах Російської Федерації, що ретранслюються в Україні, популярного російського телесеріалу «Менты»): «МЕНТалітет російської влади» (УС, 2000, 31 серпня – 6 вересня).

Цікавим є заголовок у газеті «Голос України», 2005, 17 лютого, С. 4, у якому використано знак грошової одиниці – євро, адже у статті йдеться про фінансування «Євробачення» –» €вробачення».

Досить часто в складі слова графічно виділяється власна назва – топонім, прізвище, назва організації, фірми, завдяки чому в межах однієї мовної одиниці читач бачить тісний взаємозв’язок між об’єктом позначення цього оніма і тим поняттям, що позначається словом у цілому, тобто відповідною загальною назвою: «Отакий КРИМінал» (ГУ, 2000, 18 березня) – про проблеми злочинності на Кримському півострові; «Особливості КРИМіналітету» (УМ, 2004, 26 грудня) про формування бандитських груп, які чинять опір автопоїзду «ТАК ЮЩЕНКО!» на півострові Крим»; «Ющенко заПЛЮЩує очі?» і далі в тексті: «Політична криза притиснула його до стіни і змусила робити якійсь кроки. І тут роль батька зіграв Іван Плющ, людина, якій Ющенко, як не дивно, довіряв» (ВЗ, 2001, 2 березня); «Даремно РЕМствує Росія» (ВЗ, 2000, 15–21 січня) – про претензії з боку голови російського «Газпрому» Рема Вяхірева до України; «То хто ж приСТУСовується?» (ЛУ, 2004, 23 вересня) – стаття Дмитра Пічкура про те, що В. Стуса стало модно писати. Цим користуються псевдо-літературні критики і літературознавці; «Від «ТРИЗЕ» й до «РозДУБови держави» (ЛУ, 2004, 26 серпня) – у заголовку використано назву творів П. Загребельного.

Як і в радянські часи сьогодні, журналісти охоче обіграють абревіатуру НАТО: «Що за НадТО, то недобре» (КВ, 2003, 21 травня) – про проблеми вступу України до НАТО «Європейський детоНАТОр» (УМ, 2004, 31 квітня) – про політику НАТО.

У подібних обіграваннях використовувалося також прізвище О.О. Мороза (особливо під час його перебування на посаді Голови Верховної Ради України), наприклад: «Парламент розМОРОЗив закон про вибори» (УК, 2004, 25 вересня).

Ще одним способом графічного виділення потрібного компонента слова для увиразнення його асоціативного зв’язку з якоюсь іншою мовною одиницею є відокремлення його в межах слова за допомогою дефіса. Наприклад: «Арт-обстріл» гастролює по Україні» (УМ, 2004, 7 липня). «Арт-обстріл» – естрадна група клоунів і мімів, пор. артобстріл – артилерійський обстріл і арт – як компонент слів «артист», «артистичний».

У загальних межах способів привернення уваги до семантики складових компонентів слова шляхом асоціювання їх з одно – або близькозвучними словами виділяється явище, з одного боку, «розшифровування» компонентів абревіатур і графічних скорочень, або й звичайних слів як нібито початкових елементів і відповідних інших слів – членів словосполучення або навіть речення, а з другого боку, – запланованого заздалегідь «зашифровування» компонентів абревіатур під початкові елементи відповідних слів. «Розшифровування» структури слова має переважно «несерйозний» характер – жартівливу, іронічну або глузливу спрямованість: на це вказує О. Тимчук. наводячи приклади: РУХ – «Рятуйте Україну, хлопці» (жартівливе розшифрування опірного компонента назви колишнього об'єднання Народний рух України на початку свого існування, яке використовувалося й пізніше, – див., наприклад: (ГУ, 2000, 5 вересня) [54, 57]. «Розшифрована» таким чином абревіатура може оформлятися у вигляді якого-небудь уже існуючого слова з певним «несерйозним» значенням [54, 57]: «РіПка тягне удовенківський Народний рух» (УМ, 2001, 3 березня) – РіПка – партія та її фракція у Верховній Раді України «Реформа і порядок» у 2001 р.; «Посадив Пинзеник РіПку» (ДУ, 2001, 5 травня). Гра слів на рівні словотворення відбувається у взаємодії з рівнем морфеміки. Вона може реалізовуватися як перероблення існуючого слова, як утворення нового слова на основі двох (або кількох) слів, і, навпаки, як утворення двох (рідко кількох) слів на основі одного.

Це може бути утворення нового індивідуально-авторського слова шляхом переосмислення й відповідного переоформлення одного слова за зразком іншого, напр., «Сирцевий напад» (ГУ, 2001, 26 червня) – підзаголовок: «Указ Президента, за яким Україна імпортуватиме 300 тисяч тонн цукру – сирцю набрав чинності» (Пор. серцевий напад (від серце) → сирцевий напад (від сирець); «Чи стане уряд В. Януковича українським кризоламом?» (УМ, 2005, 8 жовтня) – про заходи прем’єр міністра України щодо виходу з економічної кризи (пор. криголам криза кризолам).

Структурно видозмінювані компоненти слова можуть, як і на рівні суто морфемних переосмислень, про що говорилося вище, виділятися великими літерами: «Обережно: заМУНовано!» (ГУ, 2001, 24 листопада) – про шкідливу діяльність відомого корейського проповідника Муна, яка поширилася вже на Україну. Утворення і використання у газетному заголовку нового слова шляхом контамінації двох (або більше) слів з наявним у їхньому складі співзвучним компонентом – яскравий засіб увиразнення мови преси: «Ющенко пропонує Януковичу телетет-а-тет» (УМ, 2004, 22 грудня) – слово утворене шляхом поєднання семантики двох лексем: теле – (теледебати) і тет-а-тет (наодинці) «Знуджені «відіотизмом» (УМ, 2006, 5 квітня) – поєднання композитів відео- і ідіотизм як підкреслення беззмістовності й безглуздя значної частини відеопродукції. Таким чином, аналізоване семантико-стилістичне явище займає досить помітне місце в системі виражально-зображальних засобів заголовка газетної статті. Помітним явищем у стилістиці газетних є використання такого засобу як оксиморон – мовна фігура, в якій поєднується два протилежних за змістом слова, що в сукупності дають нове поняття [29, 69]. «Старий-новий Генпрокурор…» (МГ, 2004, 10 грудня); «Проблема нової-старої влади…» (ГУ, 2005, 16 лютого); «Війна за «проти всіх…» («Експрес, 2004, 12–14 листопада); «Вільне рабство українських жінок…» (ЛУ, 2004, 30 грудня); «Про гіркуватий солодкий пісок» (ГУ, 2005, 16 лютого); «Друзі-вороги. Хто дихає у потилицю?» (МГ, 2004, 30 вересня); «Такий гіркий солодкий мед…» (УМ, 2005, 29 січня); «Платно-безплатні чеські візи обіцяють бути доступними пересічному громадянинові» («Поступ», 17–23 лютого).

Цікавим явищем видаються словотвірні гібриди, побудовані на обґрунтуванні компонентів слів, які мають складний характер, і потребують більшої майстерності: «Автор не цурається навіть гротеску українських байок-нісенітниць, а також повторень-перегравань однієї й тієї ж сцени у дантиста у Варшаві, Відні, Мадриді, тим самим ма(в) пуючи просування «східної» людини на Захід» (ЛУ, 2001. – №9) – автор статті Т. Гундорова; «Хто ж з них впливав на другого? Обидва: Курбас – на Куліша, Куліш на Курбаса. Їхній іноді спільний мистецький світогляд витворився із схрещення попередніх двох світоглядів – Курбасового та Кулішевого… Марк Йогансен, невмолимий дотепник, що них казав: – Ку-ліш – КУ-рбас – одне «ку-ку», тільки кожний з них – зозуля в гнізді другого» (ЛУ, 2003, 4 жовтня); «І, може, тоді всі мінпроми та інші «міни» задумаються, як створити власну технологічну базу для лісозаготівель…» (ГУ, 2003, 18 квітня), пор. мін… (скорочення слова міністерство в абревіатурах) і міна як вибуховий пристрій (як натяк на шкоду для лісу через неузгодженість дій численних міністерств і відомств).

1.2 Особливості функціонування абревіатури у семантичному полі газетної публікації

О. Стишов відзначає: «У лексичному складі мови українських засобів масової інформації (ЗМІ) другої половини 80–90-х років ХХ століття, як і в усій загальнонародній лінгвальній практиці названої доби, спостерігається інтенсивне формування, активне функціонування, активне функціонування та закріплення в ужитку значного корпусу новотворів. Серед них порівняно високим динамізмом відзначається творення й використання різноманітних абревіатур» [44, 33]. А. Левицький помітив це явище в англійській, російській, німецькій та чеській мовах [24, 308–310].

Вчені відмічають, що інтенсивне використання абревіатур зумовлене передусім інтралінгвальними чинниками, зокрема так званою перебудовою в колишньому СССР, здобуттям Україною незалежності, пожвавленням зв’язків зі світовою спільнотою, глобальними змінами в її розвитку та багатьма іншими причинами. Усе це сприяло динамічним соціально-політичним, економічним і культурним перетворенням, активізувало процеси номінації та комунікації. Унаслідок цього значно інтенсифікувалося творення як нових слів, так і номінативів у формі словосполучення.

Поява великої кількості складних синтаксичних структур певною мірою перевантажує мову, робить її менш гнучкою, мало придатною у спілкуванні. До того ж окремі домінанти настільки громіздкі, що ними послуговуватися дуже важко. У зв’язку з цим у сучасній мові діють й інтралінгвальні чинники, найголовнішим з яким виступає закон економії мовної енергії, мовних засобів. Він тісно взаємодіє також із ще одним важливим екстралінгвальним чинником, що притаманний мові ЗМІ і має власне прагматичний характер, – ощадливим використанням газетної і журнальної площі й ефірного часу, які нині є дуже дорогими. Таким чином у мові ЗМІ виникли нові лексеми-абревіатури: Українська правнича фундація УПФ, Міжпарламентська асамблея МПА, Українська авіаційна транспортна компанія УАТК, комерційний банк – комбанк, адміністративна реформа – адмінреформа, депутатський корпус – дипкорпус, організаційна техніка – оргтехніка, державне комунальне господарство – держкомпідприємство та ін.

На думку мовознавців, не менш важливим чинником, що сприяє активізації продукування нових складноскорочених слів виступає між стильова взаємодія, яка є характерною рисою мови преси. Це виявляється у продукуванні новотворів за моделлю розмовного стилю: народний депутат – нардеп, перший секретар – першсек, шенгенська віза – «шенгена». Величезного впливу мова преси зазнає з боку книжного, зокрема наукового і ділового стилю: синдром набутого імунного дефіциту – СНІД, комп’ютерні технології навчання – КТН, постійне місце проживання – ПМП, вільноконвертована валюта – ВКВ, та багато інших [38, 34–35].

Інтенсивне використання абревіатур у мові преси має свої негативні сторони: більшість нових абревіатур, що виникли протягом останніх десятиліть ХХ століття, стали незрозумілими для читача; вони не зафіксовані в найавторитетніших лексикографічних працях, зокрема в «Словнику української мови» (СУМ, 11-т.), словнику скорочень української мови за ред. Л.С. Паламарчука. Творення і апробація у мові абревіатур і складноскорочених слів – процес настільки інтенсивний, що на сьогоднішній день багато з них не трактуються відносно новим словником – «Коротким практичним словником абревіатур та скорочень української мови» Б. Зінкевича-Томаника, О. Григор'єва, Я. Приходи.

Крім того, газетні заголовки і мова публікації певною мірою перевантаження абревіатурам і скороченням зловживання продукуванням і застосуванням неузвичаєних абревіатур, особливо ініціальних, ускладнює сприйняття інформації: читачеві доводиться кілька раз переглядати текст, щоб знайти словосполучення, що стало базою для творення абревіатури. Звичайно, якщо у тексті газетної статті абревіатура, що винесена в заголовок, розтлумачується. Як наприклад, візьмемо кілька сторінок газети «Молода Галичина» за 30 листопада 2004 року. У одному номері газети у заголовках зустрічаємо кілька абревіатур: «ОЕ» виступив із вірменським віртуозом»; «Заява прес-центру ДПА у Львівські області»; «СОТ за розширенням»; «Електроконтробанда»; «Новий держкомітет»; «Міськрада без компютера»; «Рішення щодо облвиконкому призупинено»; «НАТО і ЄС» – проти»; «ВАЗ» розширює кордони»; «Гір проти СНІДу». Багато з абревіатур є зрозумілими для читача і не потребують зусиль для сприйняття інформації газетної статті: облвиконкомвиконком обласної ради.

Загальновідомими стали абревіатури СНІД, НАТО і ЄС (особливо у зв’язку з останніми подіями), міськрада, держкомітет.

Що означає «електроконтрабанда» читач дізнається із змісту цілої статті, у якій йдеться про спеціальну операцію «Псевдоекспорт», під час якої податківці і працівники Західної регіональної митниці затримали автомобіль із великою партією електроприладів для вимірювання витрат води та диференційних сифонних монометрів. Значення абревіатури СОТ стало відомим завдяки останнім подіям в історії нашої держави, адже читачі чи не кожний день чують в інформаційних випусках теленовин і радіо ефіру про заявку України про вступ до Світової організації торгівлі.

Що означає абревіатура «ОЕ» читач може дізнатися тільки з тексту. Виявляється, що йдеться про спільний виступ «Океану Ельзи» («ОЕ») і знаменитого вірменського музиканта Дживана Гаспаряна. Читачеві залишається лише подякувати за розшифровку абревіатури. На першій сторінці цього ж номера газети зустрічаємо ще одне скорочення: «Золотий м’яч отримає наш Шева?». Цього разу читач може завдячувати світовій славі українського футболіста Андрія Шевченка і, звичайно, його фото під заголовком статі. Абревіатури зловживають й інші журналісти, які навіть їх не розшифровують у текстах. Наприклад: «УБПР: зручність і доступність передусім!» («Поступ», 2005, 24 лютого). Пересічному читачеві важко здогадатися, що абревіатура є скороченням назви Універсальний банк розвитку та партнерства; «Привид ЧМП (УМ, 2005, 18 січня) – у статті розповідається про Чорноморське пароплавство і розшифровується абревіатура.

За дериваційними ознаками серед величезного масиву абревіатур, зафіксованих у мові преси, науковці (Каховська Л.Ф., Віняр Г.М., Стишов О.А. та ін.) виділяють три основні групи: часткові, ініціальні, комбіновані, хоч у мові сучасних українських газет у їх формуванні спостерігаються свої особливості.

«Характерною особливістю часткових, або частковоскорочених абревіатур є скорочення не всіх компонентів синтаксичної структури (базового словосполучення), а лише одного чи кількох, але з обов’язковою наявністю одного повного слова» [44, 35]. Наприклад: політична структуризація – поліструктуризація «процес чіткого оформлення політичних структур»; державна партійна номенклатура – держпартноменклатура»; екологічна освіта – екоосвіта. Остання ознака сприяє більшій прозорості внутрішньої форми слів, полегшує їх розуміння читачами.

Серед частковоскорочених абревіатур-інновацій у заголовках і текстах газет зустрічаємо такі: «Телезвернення до нації Едуардо Фрея» (УМ, 2000, 30 березня); «Телехалтура» (ЛУ, 2004, 16 вересня); «Скільки коштує євроремонт» (МУ, 2006, 4 квітня); «Наркобарон і наркодолари» (УМ, 2000, 7 лютого); "…А демсили підтримує Рух» («Час», 2002, 19 лютого); «Спецпатент вигідний, але створює проблеми» («День», 2000, 24 грудня); «Як ви оцінюєте стан політбомонду?» («День», 2006, 25 лютого). «У Москві цього не було, там кожний канал залишається вірний самому собі. Думається, до такої вибудуваності й визначеності «ролей» прагнуть зараз і наші телебізнесмени й телеполітики» («День», 2005, 24 грудня); «А тут тижнями, з дня в день, аж тремтять стіни, пропускаючи крізь себе стук, кулеметний дріб при підвищеній звукопроникності наших домівок. У березні – євроремонт в помешканні 30-го поверху, в квітні – в другому під’їзді, тепер – у магазині на 1-му поверсі» (ВК, 2006, 28 серпня); «Коли наркокур’єр прибуває до міста, збувальник товару одразу телефонує своїм довіреним особам. Зустрічається в домовленому місці, розраховується» (УМ, 2003, 4 березня)»; «За такі кошти, як зауважує один функціонер від влади, не те, що дах поїде по партійній фазі, а й скоро бізнесмени від ідей всю область запишуть у політчлени» («День», 2006, 7 лютого); «Прикро, що серед представників сексменшин, які юрбами валили на це безсоромне видовисько, опинились і носії та національна гордість української культури: актори, співаки, композитори, вчені, політики, бізнесмени» (ВК, 2000, 9 червня);

«Тим часом у всіх наших етнічних землях християнська віра злилася зі старою етнокультурою, з язичницьким віруванням, звичаями, обрядами, побутом, мовою, ментальністю українців» (ЛУ, 2003, 12 червня); «У піснях і народних обрядах закодована етнопсихологія, підсвідоме, національне «Я», включно з національним побутом» (ЛУ, 2005, 14–16 вересня).

Часто-густо абревіатурні і скорочені інновації здебільшого не стають надбанням загальномовного словника, залишаються оказіональними утвореннями, що покликані яскраво відтворити певний образ, ситуацію, поняття, явище, а водночас просто привернути увагу читача: «КМУЦА готує Україні нац'євнухів?» («Освіта», 2000, 25 листопада – 2 грудня) із статті дізнаємося, що КМУЦА – Київський міжнародний університет цивільної авіації «Телеін'єкції в мозок» («День», 2005, 24 вересня); «Який теледруг потрібен нашим дітям?» («День», 2004, 10 липня); «Політолігархи» тіснять патріотів» («День», 2000, 15 січня); «Діти «СОВКА» (ЛУ, 2004, 19 серпня). У структурі газетного мовлення зустрічаємо і абревіатури з першим усіченим питомо українським компонентом, які постали на основі прикметниково-іменникових словосполучень, абревіатури, що утворилися з частин кількох перших і повного останнього складника розгорнутої номінації, а також універбати, утворені на основі словосполучень, у яких усічення зазнали всі компоненти – означальні й означувані: «Держкомпідприємства залишаються на місці» («Поступ», 2005, 19–20 лютого); «Держгодівниця незабаром закриється?» (УМ, 2004, 19 листопада); «Небезпека розтаємничення дергодівниць» («День», 2003, 2 грудня); «А компартбільшість знову проти…» (УМ, 2006, 4 грудня); «Авіапром хочуть об'єднати» («Експрес», 2004, 19–20 жовтня); «Старий-новий Генпрокурор» (МГ, 2004, 10 грудня).

Ініціальні абревіатури, або акроніми, – досить значний за обсягом корпус лексичних скорочень, який активно використовують журналісти. Це літерні і звукові, літерно-звукові, комбіновані новотвори: «Есдеки (о) втрачають людей» (УМ, 2005, 22 січня) – використано абревіатуру назву партії і фракції Соціал-демократична партія (об’єднана); «ПФ повинен поповнитися» (ГУ, 2006, 14 лютого); – ПФ – пенсійний фонд; «МАС 98» (УМ, 2006, 9 вересня); – Міжнародний автомобільний салон. В. Нагіна відзначає як досить поширене явище у мові сучасних ЗМІ творення абревіатурних і складноскорочених слів, зауважуючи при цьому: «Важливим фактором в організації журналістського дискурсу є емоційність. Саме цим пояснюється проникнення в сучасну публіцистику оказіональних лексем, які виконують не стільки інформативну функцію, скільки забезпечують емоційний вплив на слухача, посилюють сприйняття почутого, урізноманітнюють і збагачують індивідуальне мовлення. До таких новотворів належать: дубократія, есдеки, толерувати (від толерантний), читабельний, таксо бус, допінгейт, довгалізація (від прізвища голови Селянської партії Довганя), кучкізм тощо [31, 119].

У процесі активізації творення абревіатур і скорочених слів зростає кількість омонімічних утворень, що є зовсім небажаним явищем. Адже читачеві буває досить важко зрозуміти зміст таких скорочень. Вони можуть спричинити плутанину, помилки в сприйнятті інформації. І хоч такі омонімічні абревіатури часто зрозумілі з контексту чи ситуації, проте, утворюючи нові одиниці, цього явища слід уникати, тим більше, коли немає у цьому гострої необхідності.

Отже, оскільки творення інноваційних абревіатур у заголовках і текстах газетних публікацій – досить поширене явище, воно вимагає обережного їх використання, щоб не зробити українську мову важкою і незрозумілою для читача.

1.3 Сленг і жаргон як засіб експресії у мові сучасної української преси

Літературну мову зумовлює мовна мода покоління, і кореспондент часто виступає своєрідним медіатором між живомовною практикою жаргоновживання свого покоління і літературно обробленим словесно-художнім масивом, сам виступаючи продуцентом жаргонного словника [49, 57].

Леся Савицька, автор «Короткого словника жарґонної лексики української мови», пов'язує функціонально-стилістичний параметр жаргону і сленгу із «потужною сміховою першоосновою, що є складником культури як такої та національної сміхової культури зокрема» [48, 11].

У пострадянський час жаргонна лексика і сленг легалізувалися як колись «заборонений плід» і почали входити у мову художніх творів (О. Забужко, О. Ульяненко, Ю. Андрухович, С. Почальчук та ін.), а також у мову преси. Мова газети, як вже зазначалося вище, орієнтується водночас на експресію і стандарт. Максим Рильський писав: «Ви розгортаєте газету або журнал, читаєте статтю чи начерк, і вас охоплює іноді безнадія від тої сірості, штампованості, в яких зовсім невірно вбачати відрадні прикмети стабілізації і стандартизації. Та й яка, власне, може бути «відрадна» стандартизація мови, коли жива мова – це процес, а не закам'янілий факт; це широководна річка, що віддзеркалює в собі і береги, і небо, і мінливість хмар, і прудкий блискавичний льот аероплана, і зигзаги пташиних крил, а не покритий зеленою ряскою непорушний ставок! І хіба можна говорити про них усе тими самими до нудоти заяложеними словами» [39, 7]. Експресію у мову газети вносить сленг і жаргон, особливо у мову молодіжної газети. Отже, ще одна із причин їх функціонування у цьому стилі української мови. В.Г. Костомаров називав ще одну з причин цього явища. Він відзначав, що широке використання у пресі жаргонної, просторічної лексики пояснюється тим, що у сучасному суспільстві нелітературні (часто кримінальні) групи, люди без глибоких і чистих коренів створюють замкнену псевдоеліту, достатньо багату і власну, щоб розповсюджувати свої корпоративні смаки [21, 47].

У наш час на мову масово-політичної інформації взагалі і на газетну публіцистику зокрема значний вплив має усне мовлення, яке в останні роки доповнилося значною кількістю жаргонізмів. Журналісти, особливо молодіжних видань, прагнуть внести у текст свіжий подих життя, утримати читача, привернути його увагу, бути з ним на «ти».

«Блатні зв’язки Дженні» (УМ, 2001, 23 травня) – про дочку Джорджа Буша, якій не допомогли зв’язки.

У словнику Лесі Ставицької слово «блатні» реєструється як жаргонне – «злодійський жаргон, те, що стосується протекції, підтримки» [39, 49]; «Ще тиждень – на картоплю і бодун» (УМ, 2001, 4 травня). Бодун – 1. погане самопочуття після пиятики, похмілля; 2. Пиятика (молоді) [46, 51]; «Братва з Криму вже виїхала» (УМ, 1999, 29 квітня). Братва – «члени угруповань, рекетирів, кримінальних структур в економіці, мафіозних угрупувань» [46, 57]; «Крутий ректоркрутий ВУЗ?» (ГУ, 2004, 1 жовтня). Круто – 1. Схвально. Найвищою мірою, дуже сильно; 2. Несхвально. Зухвало, нахабно (про поведінку); 3. Схвально. Дуже добре; 4. Крутий – багатий, респектабельний, процвітаючий і т. ін. [39, 152–153]. У тексті статті слово функціонує в останньому значенні. Сленгові слова «круто», «крутий», «крутизна», «крутяк», «крутелик», побутують у молодіжному середовищі досить широко: «Шкільна формаце круто» – такий вираз зустрічаємо в досить «дорослій» газеті – «Експрес», 2004, 14–21 жовтня. Вважається, що рос. крутой у цих нових значеннях, під впливом яких розвинулося й укр. крутий, є калькою англ. tough [46, 46].

У мові преси лексема «крутий» з дериватами круто, крутість, крутизна, та ін. уживається дуже часто як у заголовках, так і у текстах: «Розборки по-свалявськи» – заголовок, текст починається реченням «Місцевого «крутяка» застрелили на власному подвір'ї» (МГ, 2003, 7 вересня); «Крутий новий макіяж» (МГ, 2004, 4 травня).

У мові газет функціонує багато новостворених слів від крутий, круто: «– Розкрутка, яку ви маєте на сьогодні, на ваш розсуд, достатня?» (із інтерв’ю з членами музичної групи «Авіатор», УМ, 2005, 13 квітня); «Тим, хто не вміє, або не хоче «крутитися», хто чекає подачок від держави, нічого робити в бізнесі» (ВК, 2006, 16 червня); «Банк устиг прокрутити ці кошти кілька разів» (УМ, 2006, 7 жовтня).

Молодіжний сленг включає найрізноманітніші назви людей з додатковим оцінним значенням – салабон, бамбук, бивень, лох, чайник. У пресі найчастіше використовуються слова саме з таким значенням: «Ядерна фізика для справжніх чайників або як виготовити атомну бомбу на кухні» (УМ, 1998, 10 вересня).

Значною групою молодіжного сленгу є слова на позначення грошових одиниць. Останні роки позначилися активним проникненням у нашу мову таких лексем як бакси, гріни, зелені, капуста. Сленгізми функціонують як у розмовній, побутовій, так і у газетній мові: «50 «баксів» – за людську голову» («Експрес», 2004, 30 вересня – 7 жовтня); «Бакси» змінили колір» («Експрес», 2004, 30 вересня – 7 жовтня); «Не словом, а тілом «Роксолана за 500 баксів» (УМ, 2005, 20 серпня). Бакс – «Долар США» [39, 37]. Американський розмовний buck «долар»; «На 50-річчя, наприклад, крутому бой-френду можуть вручити 50-грамовий зметок чистого золота 999.9 проби за три штуки баксів» (УМ, 2004, 7 квітня); «Коштує не більше 50–100 «зелених на людину» (СГ, 2003, 28–30 серпня); «Загалом у ході операції… вилучено… близько півтори тисячі доларів США, в обіг не потрапило майже 5 тисяч фальшивих зелених» (УМ, 2004, 20 червня).

На позначення грошей використовують і слово бабки, яке потрапило у молодіжний сленг з арго. «По-різному «збивають бабки» (СГ, 2006, 2 грудня); «Затриманий, озброївшись обрізом 12-го калібру, спробував збити бабки з 36-річного односельця» (УМ, 2006, 12 червня). Сленгізм бабки найчастіше вживається у словосполученнях з дієсловами збити, зшибати, виступають у мові преси також із дієсловами болебити, доїти: «Прийдеться «болебити» гроші тим самим способом» (УМ, 2005, 7 липня); «Вони продовжують «доїти» їх до завершення справи» (ГУ, 2004, 2 квітня).

Слово «грини» (звичайно в русифікованому варіанті) гріни походить від американського розмовного greenbacks «гроші, долари» (букв. «зелені спинки»). Пізніше з'явилося слово «кеш» – «готівка» (англ. сash).

Ключовими словами вітчизняного підприємства стали професіональні й сленгові значення дієслова крутити та його дериватів: крутити – «пускати кошти в оборот для одержання прибутку; прокручувати / прокрутити – «незаконно використовувати чиї-небудь кошти як короткострокові позички, інвестиції тощо для одержання прибутку, затримуючи їх виплату клієнтам»; розкручувати / розкрутити – «надавати розмаху чому-н, стимулювати розвиток чого-, кого-н»; накручувати / накрутити – «збільшувати суму, ціну, оплату порівняно з вихідною або посередньою (за рахунок накладних витрат, зокрема в роздрібній торгівлі, посередницьких послуг, махінацій».

Дієслово крутити та його деривати часто використовуються у мові преси – у заголовках і текстах статей: «На ринку потрібно крутитися» (МГ, 2003, 7 вересня); «Незаконна «накрутка». Що це?» (УМ, 2002, 5 квітня) та ін.; «Хто накручує ціни?» («Експрес», 2004, 9–16 грудня).

Страницы: 1, 2


© 2010 СБОРНИК РЕФЕРАТОВ