Лісова промисловість – одна з найстаріших галузей, яка, займаючись заготівлею, механічною обробкою та хімічною переробкою деревини, виробляє конструкційні матеріали: круглий ліс, вироби з дерева, меблі, целюлозу, папір, картон та інше.

Рослинність Чернігівщини у природному стані збереглася приблизно на третині її території, переважно у поліській частині області, у вигляді лісів, покриву луків і болотної рослинності. У лісах на півночі області переважає сосна звичайна, а на півдні – листяні породи. За ландшафтними особливостями Чернігівщина поділяється на 4 фізико-географічні провінції: Чернігівське і Новгород-Сіверське Полісся та лесові рівнини Лівобережно-Дніпровської лісостепової провінції.

Чернігівщину часто називають лісовим краєм. Ліси збереглися переважно на Чернігівському та Новгород-Сіверському Поліссі, острівцями в лісостеповій частині області.

Найбільш розповсюджені на Чернігівщині ліси, в яких, в якості домінанта, виступає сосна звичайна, це так звані бори та субори. Сосна звичайна є основною лісо утворюючою породою на Чернігівщині. Вона надає неповторної краси борам та суборам, завдяки їй повітря в них цілюще, духмяне та багате на фітонциди.

Ліси Чернігівщини — її багатство. Це деревина, гриби й ягоди, лікарська сировина. Крім того, вони впливають на весь природний комплекс в цілому: клімат, ґрунти, умови формування поверхневого стоку, регулюють рівень води у річках, фільтрують воду й очищують повітря. Тому збереження лісів не тільки дуже важлива справа, але й обов’язок кожного мешканця нашого краю.

Загальна площа земель лісового фонду на 01.01.2008 р. становить 724,0 тис. га, у тому числі вкритих лісовою рослинністю – 658,8 тис. га (20,7 % від загальної площі області).

До того ж відсоток площ, вкритих лісом, у різних районах не однаковий. Якщо в північних районах лісистість становить від 20 до 41 % від загальної площі району, то в південних – лише 7 – 20 %.

Мета роботи полягає в тому, щоб проаналізувати особливості стану лісового господарства та захисту лісів Чернігівської області.

Предмет дослідження – стан лісових насаджень територій Чернігівської області.

Об`єкт дослідження – лісові насадження Чернігівщини.

Завданнями дипломної роботи є:

1) проаналізувати стан дослідження питання щодо захисту лісових насаджень Чернігівської області;

2) охарактеризувати дослідження стану лісів, їх господарсько екологічне значення;

3) провести дослідження систем лісогосподарської діяльності.

РОЗДІЛ 1. СТАН ПИТАННЯ ТА ПРОГРАМА ДОСЛІДЖЕННЯ

1.1 Природно-екологічна характеристика Чернігівської області

Чернігівська область одна з найбільших на Україні (за своєю територією посідає друге місце). Площа – 31,9 тис. км2 (5,3 % території країни). Має найменшу густоту населення – менше 38 особи/км2.

Розташована на півночі України, в поліській та лісостеповій зонах Придніпровської низовини. На заході і північному заході межує з Гомельською областю Білорусі, на півночі – з Брянською областю Росії, на сході – із Сумською, на півдні – з Полтавською, на південному заході – з Київською областями України. Середня висота над рівнем моря – 120 метрів, на північному сході – 200 метрів, на південному заході – 120-150 метрів.

Клімат помірно-континентальний. Середньорічні температури: січня – -7оС, липня – +19оС. Середньорічна кількість опадів 550-660 мм.

Має своєрідні природні ландшафти, досить поширені біологічні різновиди. Стан навколишнього природного середовища області оцінюється неоднозначно: просторові переваги і перспективність розвитку природних комплексів, здатність до самоочищення поєднуються зі значним антропогенним тиском на нього.

Надра Чернігівщини багаті корисними копалинами. Сировинний потенціал регіону на 59,4 % складається з паливно-енергетичних корисних копалин – нафти, конденсату, торфу; 31,7 % загальних мінеральних ресурсів належить будівельній сировині; 8,2 % – води прісні та мінеральні, 0,7 % – нерудні корисні копалини для металургії.

Гідрографічна мережа належить до басейну Дніпра. В цілому на території області налічується 1570 великих, середніх та малих річок різної довжини.

Територією області протікають великі річки: Дніпро (91км), Десна (505 км); середні річки : Сож (30 км), Судость (17 км), Сейм (56 км), Снов (190 км), Остер (195км), Трубіж (15 км), Супой (25 км), Удай (195 км), а також 1560 малих річок.

Загальна довжина річкової мережі складає 8336 км, в т.ч. великих річок 596 км, середніх - 723 км, малих річок - 7017 км.

Найбільше економічне значення мають водні ресурси середніх і великих річок, яких нараховується 10 загальною довжиною 1319 км.

У 2006 році для попередження забруднення підземних водоносних горизонтів затампоновано 174 недіючі артезіанські свердловини, з яких 139 - у сільській місцевості (у 2005 році – 119 свердловин, з яких 108 - у сільській місцевості). Станом на 01.01.2008 р. потребують тампонажу 433 артезіанські свердловини, з яких 414 у сільській місцевості. Найбільше недіючих свердловин залишається у Борзнянському (54), Бахмацькому (39), Корюківському (39), Козелецькому (34) районах.

Для контролю за якісним станом підземних вод в області існує 284 спостережні свердловини, які розміщені на 54 підприємствах області. Нагляд за станом підземних вод в останні роки практично призупинився в усіх районах області. Моніторинг ведеться на очисних спорудах Остерської КЕЧ, Сосницького ВУЖКГ, ТОВ «Лосинівський маслосирзавод», звалищі твердих побутових відходів КП ВУКГ (м. Ніжин) та на об’єктах м. Чернігова (КЕП «Чернігівська ТЕЦ» ТОВ фірми «ТехНова», ВАТ «ЧеЗаРа», ВАТ «Чернігівське Хімволокно», ТОВ «Чернігіввовна плюс», очисні споруди КП «Чернігівводоканал», міське звалище твердих побутових відходів). Проблема спостереження за якістю підземних вод залишається актуальною.

Починаючи з 2002 року, спостерігається тенденція до збільшення викидів в атмосферне повітря від стаціонарних джерел забруднення.

В 2006 р. викиди від стаціонарних джерел 450 підприємств, організацій, установ, громадян-суб’єктів підприємницької діяльності, та агропромислового комплексу в Чернігівській області склали 40,159 тис. тонн, що на 2 ,622 тис. тонни більше, ніж в минулому році.

Збільшення викидів обумовлено рядом причин, серед яких: поступове нарощування обсягів виробництва, використання застарілого технологічного обладнання, недостатня забезпеченість очисним обладнанням для уловлення та утилізації забруднюючих речовин.

Серед загального викиду забруднюючих речовин від стаціонарних джерел 88 % складають газоподібні та рідкі речовини (35,496 тис. тонн) та 12 % тверді речовини (4,663 тис. тонн).

Станом на 01.01.08 р. природно-заповідний фонд області нараховує 652 об¢єкти загальною площею 252,3 тис. га, що становить 7,6 % площі області. Природно-заповідний фонд складають 8 категорій об’єктів: Ічнянський (площею 9665,8 га) та Мезинський (площею 31035,2 га) національні природні парки, регіональний ландшафтний парк «Міжрічинський» (площею 788753,95 га), 440 заказників (загальна площа 113684,1 га), 136 пам’яток природи (загальна площа 804,07 га), 19 парків-пам¢яток садово-паркового мистецтва (загальна площа 415,8 га), 52 заповідні урочища (загальна площа 17549,2 га), дендропарк «Тростянець» (площею 204,7 га), Менський зоопарк.

Тваринний світ області досить різноманітний, характерним для нього є представництво лісової фауни. Окрім того зустрічаються і акліматизовані види (ондатра, єнотовидний собака, норка американська тощо). Основними видами використання тваринного світу залишаються полювання та рибальство.

Загальна площа земель лісового фонду станом на 01.01.2007 р. становить 724,0 тис. га, у тому числі вкритих лісовою рослинністю – 658,8 тис. га (20,6 % від загальної площі області).

Ліси першої групи становлять 258,2 тис. га, площа лісів другої групи – 414,5 тис. га.

Веденням лісового господарства в області займаються 58 постійних лісокористувачів, в тому числі 11 держлісгоспів Чернігівського обласного управління лісового господарства, 19 дочірніх підприємств ОКП «Чернігівоблагроліс», 2 лісгоспи та 1 лісництво Міноборони України, Коропське СЛП «Агролісгосп» та РКСЛП «Корюківкаліс», а також 23 сільгосппідприємства в різних районах області.

Ліміт лісосічного фонду на 2006 рік затверджений в обсязі 804,66 тис. м3. В цілому стан відновлення лісів в області задовільний, за винятком твердолистяного господарства.

Захист лісів від лісопорушень в закріплених лісах проводиться задовільно. Найбільше самовільних рубок проводиться в полезахисних лісосмугах, лісах на землях запасу сільських рад, захисних насадженнях вздовж автошляхів, де охорона лісів не проводиться.

Складна ситуація із захистом лісових насаджень від шкідників та хвороб. Проведеними лісопатологічними обстеженнями виявлено 61,9 тис. га лісу, пошкодженого шкідниками та хворобами, що становить 9,3 % від вкритої лісом площі.

Однією з найбільш значних екологічних проблем є поводження з відходами. Загальний обсяг накопичених відходів перевищив 15 млн. тонн, що в розрахунку на 1 км2 площі дорівнює 480 тонн. Площа земель, зайнятих під розміщення лише побутових відходів, становить понад 629 га. Порівняно із ситуацією в Україні, де кількість відходів перевищила 25 млрд. тонн, що в розрахунку на 1 км2 площі дорівнює 40 тис. тонн, стан поводження з відходами в області можна вважати ще умовно безпечним.

Вплив на об’єкти довкілля здійснюють: промислові токсичні відходи, відходи які утворилися в результаті реформування аграрного сектору економіки - непридатні і заборонені до використання хімічні засоби захисту рослин, тверді побутові відходи, невикористана вторинна сировина та накопичені обсяги золи КЕП "Чернігівська ТЕЦ" ТОВ фірми "ТехНова" тощо. Знижують рівень екологічної безпеки області насамперед не значні обсяги відходів, що накопичені, а сам екологічний стан тих місць, де вони зберігаються.

Основні показники поводження з відходами І-ІІІ класу небезпеки на території області наведені в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1.

Основні показники поводження з відходами І-ІІІ класу небезпеки на території області

Пор. №	Показник	2003 рік	2004 рік	2005 рік	2006 рік
1	Обсяги утворення відходів, тис. т	7,899	5,886	9,044	13,025
2	Наявність відходів І-ІІІ класів небезпеки у сховищах організованого складування (поховання) та на території підприємств, тис.т	5,869	5,084	6,590	6,894
3	Використано відходів І-ІІІ класів небезпеки, тис.т	0,317	0,273	0,283	0,228
4	Знешкоджено (знищено) відходів І-ІІІ класів небезпеки, тис.т	4,021	4,222	5,064	10,136
5	Відправлено відходів І-ІІІ класів небезпеки у місця неорганізованого складування за межі підприємств, тис.т	-	-	-	-

Протягом 2006 року на підприємствах області утворилося 13,025 тис. т токсичних відходів І - III класів небезпеки. Основна частина утворених відходів (10,18 тис. т, або 78 % від загального обсягу) належить до 1 класу небезпеки. В порівнянні з минулим роком, обсяги утворення відходів збільшились на 3,981 тис. тонн, або на 30,6 %. Збільшення відбулось, в основному, за рахунок утворення відходів І класу небезпеки основну масу яких складають промивні води з вмістом гексаметилендіаміну. Для їх знищення функціонує установка високотемпературного спалювання. Наявність відходів на кінець звітного періоду залишилась на рівні минулорічних показників. З 6,9 тис.т небезпечних відходів, накопичених у сховищах організованого складування 5 тис.т складають промивні води з вмістом ГМД. Накопичення вказаних видів відходів носить епізодичний характер через неможливість їх знищення в зимовий період.

Упродовж 2006 року підприємствами області було використано 0,228 тис.т (1,7 % від утворених) токсичних відходів (нафтопродукти) та знешкоджено 10,136 тис.т (78 %) [20].

Станом на 1 січня 2007 року в сховищах організованого складування та на території підприємств області накопичилося 6,894 тис.т токсичних відходів І—III класів небезпеки, з них 73 % належать до І класу небезпеки.

Загрозу забруднення природних об’єктів і зокрема підземних водоносних горизонтів небезпечними речовинами несуть 935,5 тонн накопичених непридатних і заборонених до використання хімічних засобів захисту рослин. Для проведення в повному обсязі робіт по знешкодженню їх на спеціалізованих підприємствах необхідно більше 12 млн. грн. (в цінах 2006 року).

Вирішення питання використання золи КЕП "Чернігівська ТЕЦ" ТОВ фірми "ТехНова" в будівельній галузі - виробництво шлакоблоків, не зрушено з місця. Тому 2190,8 тис. т золи, розміщених на 27 га заплави р. Десна, продовжують створювати небезпеку забруднення ґрунтових вод та річки. За даними обласної санітарно-епідеміологічної станції в зоні впливу золонакопичувачів спостерігається погіршення санітарно-епідеміологічної та епідемічної ситуації, зокрема, погіршення якості питної води та забруднення атмосферного повітря в межах територій населених пунктів Киїнської сільської ради [10].

Протягом 2006 року не вирішена проблема знешкодження накопичених біля 130 тис. т рідких промислових токсичних відходів в ставках-накопичувачах (с. Масани). Підприємства м. Чернігова, які розміщували відходи в ставку-накопичувачі, заключили угоди на передачу їх підприємствам, що мають відповідні ліцензії.

Рис. 1.1 Карта Чернігівської області

1.2 Огляд літературних джерел

В книгі Шеляг-Сосонко Ю. Р., Стойко С. М., Вакаренко Л.П. «Ліси України» перш за все, поняття «ліс» асоціюється з деревною рослинністю. Вона серед вищих рослин є найстарішою. Спочатку на Землі з'явилися хвойні породи, а потім - листяні, а ще пізніше - трав'янисті (40-50 млн. років тому). Нині ліси вкривають третину суші земної поверхні, створюючи своєрідний ландшафт. Для неспеціалістів ліс - це велика сукупність дерев або певна площа земної поверхні, що заселена деревною рослинністю. Такого розуміння лісу для фахівця лісового господарства не досить. Для грамотного господарювання у лісі потрібно більш глибоко розуміти його природу.

Поварніцин В. О. в книзі «Ліси Українського Полісся» стверджує що ліс являє собою особливий тип рослинності на земній суші, який складається із сукупності дерев, кущів, трав'яної та іншої (мохи, лишайники) рослинності, а також тварин, мікроорганізмів, що біологічно пов'язані між собою і впливають один на одного та на середовище, що їх оточує. Ліс - важлива частина біосфери, елемент географічного ландшафту.

Перше наукове визначення лісу на початку XX ст. дав Г.Ф. Морозов, розуміючи під лісом сукупність деревних рослин, які протерпіли зміни у своїй зовнішній формі та внутрішній будові під впливом одна на одну, на зайнятий ґрунт і атмосферу.

Академік П.С. Погребняк розумів ліс як тісне угруповання дерев та кущів, які займають більш-менш значний простір. Саме таким визначенням лісу автор відмежував поняття про ліс від інших елементів ландшафту, де можуть зустрічатися деревні рослини, не являючись панівними. Тому найбільш суттєвою відміною лісу від інших типів рослинності слід вважати те, що він, по-перше, складається з деревних рослин - дерев та кущів, по-друге, що деревні рослини розміщуються тісно, впливаючи одна на одну і на зайнятий простір. Саме останнє не притаманне плодовим садам, алейним посадкам, іншим подібним об'єктам, у яких деревні рослини розміщуються на значній відстані одна від одної.

Генсірук С. А. в книзі «Ліси України» вказує, що характерною особливістю лісу є також високо рослість дерев у зрілому віці. Так, сосна, ялина, дуб, бук в умовах помірного клімату можуть сягати у лісі висоти 40-45 м, чим створюють значну шершавість поверхні суші і відповідним чином впливають на вітер. Займаючи значну територію земної поверхні, ліси є глобальним акумулятором живої речовини, вони впливають на рівень кисневого та вуглецевого балансу. Суттєвою рисою лісу є довго тривалість життя деревних порід. Так, характерні для лісів помірної зони породи можуть доживати: дуб - до 1000 років, липа - до 800, сосна звичайна - до 450 років.

Визначення лісу давали й інші відомі вчені. Так, в книзі Пороша С. І., Пастернак В. П. «Природне лісовідновлення» наводиться твердження, що ліс є своєрідний елемент географічного ландшафту у вигляді великої сукупності дерев, що у своєму розвитку біологічно взаємопов'язані і впливають на довкілля на більш-менш значному земельному просторі.

Забезпеченню ефективної системи відтворення навколишнього середовища, подоланню дисбалансів розвитку України в екологічних і економічних сферах сприятиме досягнення оптимальної лісистості території.

Державною програмою "Ліси України" на 2002-2015 роки, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2002 р. № 581, запроектовано вже на найближчу перспективу зміни основних показників лісового фонду, що є індикаторами сталого розвитку лісового господарства (табл. 1.2).

Таблиця 1.2 Прогноз зміни основних показників лісового фонду України (за даними Державної програми "Ліси України" на 2002-2015 роки)

Показник	Одиниця виміру	На 2001 р.	На 2005 р.	На 2010 р.	На 2015 р.
Загальна площа земель лісового фонду - усього	мли. га	10,8	10,9	11,3	11,7
в тому числі: вкриті лісовою рослинністю		9,4	9,4	9,7	10,3
Загальний запас деревостанів	млрд. м	1,74	1,83	2,04	2,27
Середній запас на 1 га	м	186	195	210	220
Середня зміна запасу на 1 га	м	3,8	3,8	4,0	4,2
Лісистість	%	15,6	15,6	16,1	17,1

1.3 Стан лісів Чернігівської області

Незважаючи на те, що застосовування деревини знижується за рахунок впровадження пластмас та інших штучних і синтетичних матеріалів, попит на деревину зростає, вона перетворюється на дедалі дефіцитніший матеріал.

Як відомо, лісові ресурси України дуже обмежені і забезпечують власні потреби лише на 20-25%. До лісових ресурсів відносять, крім деревних, технічні, харчові, кормові та інші ресурси, а також корисні властивості лісу – водоохоронні, захисні, кліматорегулюючі, санітарно-гігієнічні, оздоровчі тощо. Ліси в Україні відіграють переважно ґрунтозахисну, водоохоронну роль, служать «легенями» великих міст. Лісистість території держави досягає лише 14%, та й розміщення лісів дуже нерівномірне. Обсяг заготівель лісу, що ведуться на Поліссі та Карпатах, не задовольняє потреби країни, які забезпечуються частково за рахунок поставок з Росії та Білорусії. Величезних збитків галузі завдала аварія на Чорнобильській АЕС, що вивела з народного господарства значну частину лісових ресурсів України.

Серед міжгалузевих комплексів питома вага лісо виробничого комплексу (ЛВК) за обсягом виробництва становить 2,8%, за чисельністю працюючих – 4,6%, за вартістю основних виробничих фондів – близько 2%. Поставками готової продукції і лісоматеріалів комплекс пов’язаний з більш ніж 100 галузями.

До складу лісопромислового комплексу входять такі під комплекси: лісогосподарський, деревообробний, целюлозно-паперовий, лісохімічний.

У структурі комплексу провідне місце посідає деревообробна галузь. На неї припадає 70% випуску товарної продукції даного комплексу. Через обмеженість лісових ресурсів лісозаготівельна галузь не отримала значного розвитку. У ній виробляється майже 10% товарної продукції. На целюлозно-паперову промисловість припадає 18% товарної продукції комплексу, а питома вага зайнятих у ній становить 9,6%. Лісохімічна промисловість України не займає істотного місця в структурі галузі – на її товарну продукцію припадає 2,4%.

2. Лісогосподарський під комплекс складається з двох галузей: лісового господарства і лісозаготівельної промисловості [20].

Лісове господарство забезпечує розширене лісовідтворення, підвищення продуктивності лісів, посилення їх економічних функцій, лісовпорядкування, захист та охорону. Вирішальна роль у проведенні цієї роботи належить лісництвам. Характерними є досить повільні темпи приросту покритих лісом площ.

Лісозаготівельна промисловість – друга галузь лісогосподарського комплексу, яка проводить лісосічні роботи, вивозить і сплавляє деревину, здійснює її первинну обробку, займається заготівлею грибів, дикорослих плодів і ягід, лікарських рослин, березового соку, меду тощо. Заготівлею лісу найбільше займаються лісгоспзаги Чернігівської областей (Полісся).

3. Деревообробний під комплекс включає наступні галузі виробництва: лісопильну, фанерну і меблеву промисловості, виробництво деревостружкових і деревоволокнистих плит та будівельних матеріалів. Підприємства деревообробної промисловості розміщуються в усіх областях з найбільшою концентрацією в районах заготівлі лісу та споживання продукції.

Але основна частина продукції виробляється на території областей Західного регіону і Полісся.

4. На основі переробки лісу та інших рослинних ресурсів, а також вторинної сировини організовано целюлозно-паперову промисловість, яка дає до 18% товарної продукції комплексу. Дана галузь виробляє більше 150 видів продукції, але задовольняє потреби держави і населення в папері в середньому лише на 50%. Звідси дефіцит паперу і картону вітчизняного виробництва. В Україні не виробляються зовсім або виробляються в недостатній кількості окремі види паперу, попит на які у світі має тенденцію до підвищення: газетний, офсетний, пергамент та ін. Целюлозно-паперова індустрія вимагає для свого розвитку поєднання таких факторів, як наявність сировини, води й електроенергії. У зв’язку з цим підприємства її галузей зосереджені переважно в лісопромислових водних районах (Полісся). Центр паперової промисловості в Чернігівській області в Корюківці.

5. Лісохімічний під комплекс об’єднує підприємства, що виробляють деревне вугілля, оцтову кислоту, ефірну олію, карбамід. На нього припадає 2% товарної продукції комплексу. Як правило, підприємства тяжіють до місць лісозаготівлі, бо для виготовлення їх продукції використовують дрова листяних порід, соснову живицю, дубову кору.

6. У територіальній організації лісо виробничого комплексу України виділяють два важливих райони, один з них – Поліський. Він випускає майже 14% усієї товарної продукції галузі, в тому числі Чернігівська – 4%.

Ресурси деревини в Україні не задовольняють потреб споживача. Тому деревина та її продукти купуються за кордоном. Залучення до госпо-дарського обігу додаткових деревних ресурсів можливе завдяки повнішому використанню усієї біомаси дерева (пеньки, кора, гілки), вторинних та інших матеріалів і вивільнення деревини шляхом використання у тарному і целюлозно-паперовому та інших виробництвах найрізноманітніших замінників (макулатура, терміття, лушпиння, лоза, каоліни).

До основних напрямів розвитку ЛВК необхідно віднести:

– суттєве розширення масштабів лісовідтворення;

– покращання видового складу лісів;

– впровадження сучасних технологій дерево переробки та забезпечення повного використання цієї сировини;

– підвищення технічного рівня підприємств;

– більш активне проведення реабілітаційних робіт у зоні впливу Чорнобильської катастрофи;

– здійснення широкомасштабних лісомеліорацій;

– більш повне використання рекреаційної функції лісу.

1.4 Програма та методи дослідження

Програмою досліджень передбачено вивчити:

1. проаналізувати стан дослідження питання щодо захисту лісових насаджень Чернігівської області;

2. охарактеризувати дослідження стану лісів, їх господарсько-екологічне значення;

3. провести дослідження систем лісогосподарської діяльності.

Методи дослідження:

- аналіз літературних джерел;

- вивчення природного поновлення в умовах свіжих суборів на староорних землях Щорського та Городнянського районів Чернігівської області;

РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ СТАНУ ЛІСІВ ТА ОБГРУНТУВАННЯ ЇХ ГОСПОДАРСЬКОГО І ЕКОЛОГІЧНОГО ЗНАЧЕННЯ

2.1 Компоненти та ознаки деревостану

Ліс, являючи собою складне рослинне угрупування, навіть на незначній площі не буває цілком однорідним. Тому для вирішення різних практичних питань, для порівняння ділянок і т.п. доцільно лісостан поділяти на більш прості частини, елементарні однорідні одиниці, які у лісівництві отримали назву компоненти лісу.

Найголовнішим компонентом будь-якого лісу є деревостан, тобто сукупність дерев, які складають основу лісового насадження. У лісі, особливо дорослого віку, часто можна помітити молоде покоління, яке з'явилося природним шляхом. Це - підріст, який згодом може замінити материнське насадження. У багатьох випадках, коли ліс росте на відносно багатих та багатих фунтах, у ньому присутня і деревна рослинність у формі кущів, яка утворює особливий компонент лісу - підлісок. Окрім деревної рослинності, для лісу характерні і недеревні рослини, що представлені напівкущами, трав'яними рослинами, мохами, папороттю, лишайниками. Ці рослини утворюють живий надґрунтовий покрив, який характерний для того чи іншого лісу. У лісі щорічно відмирає та опадає на поверхню фунту частина хвої, листя, трав'яні рослини, гілочки, шматки кори, насіння, шишки, інші органічні рештки. Усі ці рештки прийнято називати опадом. Із року в рік, не встигаючи перегнити, опад формує лісову підстилку, тобто шар органічних решток на поверхні ґрунту з різною стадією їх розкладу. Якщо опад має нещільну структуру, то лісова підстилка - більш компактну. її іноді називають лісовим гумусом.

Ліс не може існувати без ґрунту, тому ґрунт теж відноситься до його компонентів. Крім того, в окремих випадках у лісі є поза ярусна рослинність у вигляді ліан, лишайників.

Деревостан є не тільки основним компонентом лісу за долею участі у рослинному угрупованні, а й головним об'єктом господарювання у лісі. Тому його прийнято характеризувати за рядом показників, а саме: за складом порід, формою, походженням, густотою, повнотою, бонітетом, віком, товарністю. Деревостан є більш вузьким поняттям, ніж лісостан, хоча їх ототожнюють.

Склад деревостану - це перелік деревних порід з визначенням частки кожної з них у загальній масі деревини за 10-бальною системою.

Так, якщо деревостан сформувався лише із однієї породи, наприклад, сосни звичайної, він вважається чистим. Якщо ж у ньому зростають дві і більше породи, то він є мішаним. Склад деревостану прийнято виражати таксаційною формулою, у якій коефіцієнти показують частку породи у загальному обсягу (запасі) деревини, а породи записуються індексами. Наприклад, чистий сосновий деревостан (доля сосни 10/10) має формулу складу 10С3, а деревостан, у якому 80% запасу має сосна, а 20% береза повисла, - 8С32Бп. Отже, сума коефіцієнтів у формулі складу деревостану завжди повинна дорівнювати 10. Якщо частка якоїсь породи становить менше 5%, то вона відображається у формулі знаком "+" (плюс). Наприклад, маємо деревостан, у якому запас деревини стосовно окремих порід поділяється так: 78% сосни звичайної, 18% берези повислої, 4% осики. Якщо у деревостані переважає якась одна порода, вона вважається переважаючою, або панівною. Від переважаючої відрізняється головна порода. Вона може переважати у складі, а може мати і меншу частку, але саме на головну породу спрямовані заходи лісо вирощування, тобто на неї ведеться господарство. Наприклад, у соснових лісах можна зустріти ділянки з переважанням берези. У даному випадку береза буде переважаючою, але не головною породою. Таку ж картину можна спостерігати у дібровах, коли у деревостані переважає граб, а дуб має менше п'яти одиниць у складі деревостану. Граб у таких деревостанах є переважаючою, а не головною породою, адже у дібровах господарство ведеться на дуб.

Страницы: 1, 2, 3