У документах по інвентаризації ніяких помарок і підчищень не допускається. Виправлення помилок проводиться шляхом закреслювання неправильних записів і написання зверху правильних. Виправлення обумовлюються і підписуються всіма членами інвентаризаційної комісії і матеріально відповідальними особами.

В інвентаризаційному описі найменування цінностей і їхня кількість представляється по номенклатурі в одиницях виміру, прийнятих в обліку. Найменування цінностей в інвентаризаційний опис переписуються з книги складського обліку, з первинних документів на їхнє оприбуткування відповідно до одиниць виміру (штуки, метри, кілограми і т.п.), у яких ці цінності узяті на облік.

Один інвентаризаційний опис складається по конкретній матеріально відповідальній особі, по одному чи декільком балансовим рахункам.

На кожній сторінці інвентаризаційного опису вказуються прописом число порядкових номерів цінностей і загальна кількість у натуральних вимірах усіх цінностей, записаних на цій сторінці, незалежно від того, у яких одиницях виміру (штуках, метрах, кілограмах і т.п.) вони відбиті.

В інвентаризаційних описах забороняється залишати незаповнені рядки. На останніх аркушах опису незаповнені рядки прокреслюються.

Особи, що відповідають за збереження цінностей, дають в описі розписки про те, що до початку інвентаризації всі прибуткові і видаткові документи на цінності здані в бухгалтерію, що всі цінності, що надійшли під їхню відповідальність, оприбутковані, а вибулі списані на витрату. Такої ж розписки дають особи, що мають кошти на придбання доручення на одержання цінностей.

Інвентаризаційні описи підписуються всіма членами інвентаризаційної комісії і матеріально відповідальними особами. При цьому останні дають розписку, у якій підтверджують, що перевірка цінностей відбулася в їхній присутності і, що вони не мають до членів комісії ніяких претензій і приймають на відповідальне збереження перераховані в описі цінності.

Якщо матеріально-відповідальні особи знайдуть після інвентаризації помилки в інвентаризаційних описах, вони повинні негайно (до відкриття складу, комори, відділу, секції і т.д.) заявити про це інвентаризаційній комісії, що після перевірки зазначених фактів і їхнього підтвердження робить виправлення помилок.

Результати інвентаризації з пропозиціями про врегулювання інвентаризаційних різниць відбиваються в протоколі інвентаризаційної комісії.

Матеріали інвентаризації (описи, акти, порівняльні відомості, протоколи) оформлюються в одному екземплярі і є підставою для відображення результатів інвентаризації в бухгалтерському обліку.

5. Визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі і знищення матеріальних цінностей

Розмір збитку, заподіяного розкраданням, нестачею, навмисним чи знищенням псуванням матеріальних цінностей, визначається, відповідно до Порядку № 116 і іншими нормативно-правовими актами за цінами і ціноутворенням, по балансовій вартості цих цінностей (за винятком амортизаційних відрахувань), але не нижче 50 відсотків від первісної вартості на момент установлення такого факту з урахуванням індексів інфляції:

Рз = [(Бв - А) х Инф + ПДВ + Азб] х 2,

де Рз - розмір збитків, грн.;

Бв - балансова вартість на момент установлення факту розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, грн.;

А - амортизаційні відрахування (у гривнях);

Инф - загальний індекс інфляції, що розраховується на підставі щомісячних визначених Держкомстатом індексів інфляції;

ПДВ - розмір податку з доданої вартості, грн.;

Азб - розмір акцизного збору, грн.

Із сум, стягнених відповідно до Порядку № 116, здійснюється відшкодування збитків, нанесених Підприємству.

6. Порядок регулювання інвентаризаційних різниць

Для визначення результатів інвентаризації бухгалтерія Підприємства при участі інвентаризаційної комісії складає порівняльні відомості по цінностях, фактична наявність яких при інвентаризації відхиляється від даних обліку.

До складання порівняльних відомостей і визначення результатів інвентаризації бухгалтерія Підприємства перевіряє всі підрахунки в інвентаризаційних описах (актах). Виявлені помилки в цінах, таксируванні і підрахунках повинні бути виправлені і завірені підписами всіх членів інвентаризаційної комісії і матеріально відповідальних осіб.

У порівняльних відомостях відбиваються розбіжності між даними бухгалтерського обліку і даними інвентаризаційних описів (актів). Надлишки і нестачі цінностей у порівняльних відомостях приводяться по обліковій оцінці.

Щодо надлишків і нестач, а також утрат, зв'язаних з витіканням термінів задавнення позову дебіторської заборгованості, інвентаризаційна комісія повинна мати письмові пояснення відповідних працівників.

Інвентаризаційна комісія перевіряє правильність складання порівняльних відомостей, на підставі отриманих пояснень установлює характер виявлених надлишків, нестач, втрат і псування цінностей. Висновки і пропозиції про покриття нестач за рахунок надлишків і регулюванні встановлених різниць комісія відбиває в протоколі.

Інвентаризаційні різниці регулюються в наступному порядку:

1) збиток цінностей у межах установлених норм визначається після покриття нестач за рахунок надлишків по пересортиці;

2) наднормативна нестача цінностей, а також утрати від їхнього псування відшкодовуються винними особами відповідно до Порядку № 116.

Матеріали про нестачі і втрати, що виникли внаслідок зловживань, протягом 5 днів підлягають передачі органам попереднього розслідування, а на суму виявлених нестач і втрат подається цивільний позов;

3) наднормативні нестачі цінностей і утрати від їхнього псування (включаючи готову продукцію) у випадку, коли винні особи не встановлені або суд не задовольнив позов про відшкодування, списуються на результати господарської діяльності;

4) основні засоби, нематеріальні активи, матеріальні цінності, кошти, документи й інші активи, що виявилися в надлишку, підлягають оприбуткуванню і зарахуванню на результати господарської діяльності.

7. Особливості інвентаризації основних засобів і нематеріальних активів

Обов'язковою при інвентаризації основних засобів є перевірка правильності віднесення об'єктів до складу основних засобів.

Наявні основні засоби вносяться в інвентаризаційний опис по найменуванню відповідно до основного призначення об'єкта з вказівкою інвентарного номера, року випуску й інших даних. Варто звернути увагу на те, що вартість основних засобів в інвентарних описах вказується в цілих гривнях, без копійок.

При інвентаризації основних засобів перевіряється наявність технічних паспортів або іншої технічної документації, документів на основні засоби, здані чи прийняті Підприємством в оренду, на збереження і в тимчасове користування. При відсутності цих документів необхідно належним чином скласти й оформити нові.

При виявленні об'єктів, не взятих на облік, а також тих, щодо яких в облікових регістрах відсутні чи зазначені неправильні дані, інвентаризаційна комісія повинна включити в інвентаризаційний опис відсутні чи правильні зведення і технічні показники по цих об'єктах.

На цьому етапі обов'язково потрібно виконати:

— перевірку правильності проведення індексації основних засобів і їхнього зносу і її відображення в бухгалтерському обліку;

— перевірку правильності застосування понижуючих коефіцієнтів;

— перевірку правильності застосування норм амортизації;

— перевірку правильності відображення в обліку витрат, зв'язаних із закінченим капітальним ремонтом.

Оцінка об'єктів, що виявлені при інвентаризації як не взяті на облік, робиться комісією з переоцінки майна, а знос визначений по дійсному технічному стані об'єктів з оформленням даних про оцінку і знос відповідними актами.

Інвентаризаційні описи орендованих об'єктів складаються окремо по кожному орендодавцю з указівкою крім установлених даних терміну оренди. Один екземпляр опису висилається орендодавцю.

Морально застарілі, зношені і не придатні для подальшої експлуатації чи зруйновані будинки, споруди, устаткування, транспортні засоби, інвентар і інші основні засоби підлягають списанню, якщо відновлення цього майна неможливо чи економічно недоцільно і якщо майно не може бути реалізовано. Такі основні засоби включаються в окремий інвентаризаційний опис.

Інвентаризаційні описи багаторічних насаджень складаються по видах, призначенню і місцю їх розташування.

В інвентаризаційний опис нематеріальних активів вносяться дані про їхнє найменування і характеристику, первісній вартості і сумі зносу, даті придбання і терміну корисного використання. При виявленні об'єктів нематеріальних активів, не узятих на облік, інвентаризаційна комісія заносить їх в інвентаризаційний опис із указівкою необхідних даних.

8. Інвентаризація майна

Дорослий продуктивний і робітник худоба заноситься в інвентаризаційний опис із указівкою номера худоби (бирки), клички, віку, породи, вгодованості і живої маси (маса коней не вказується).

Худоба на відгодівлі, молодняк свиней, овець, кіз й інші види худоби, а також птахи враховуються в груповому порядку, вносяться в інвентаризаційні описи відповідно до номенклатури, що прийнятий в облікових регістрах, із указівкою кількості голів і живої маси по кожній групі.

Інвентаризаційні описи складаються по видах тварин на фермах, та бригадах і по матеріально відповідальних особах.

9. Інвентаризація товарно-матеріальних цінностей і продукції

Товарно-матеріальні цінності вносяться в інвентаризаційні описи по кожному окремому найменуванню. При їхній інвентаризації установлюється фактична наявність сировини, матеріалів, палива, покупних напівфабрикатів, частин, малоцінних і швидкозношуваних тари, запасних, предметів товарів, готової продукції й інших матеріальних цінностей.

На товарно-матеріальні цінності, що належать іншим підприємствам чи організаціям і знаходяться на відповідальному збереженні, складається окремий інвентаризаційний опис, у якому робиться посилання на відповідні документи, що підтверджують прийом цих цінностей на відповідальне збереження.

При інвентаризації готової продукції, що знаходиться в дорозі і не оплачена в термін покупцями, а також тієї, котра знаходиться в місцях збереження на інших підприємствах, перевіряється обґрунтованість сум, врахованих на відповідних рахунках. Такі суми можуть бути визнані, якщо вони підтверджені належно оформленими документами - рахунками постачальників, копіями платіжних вимог (рахівниць-фактур), що пред'явлені покупцям, охоронними розписками, що переоформлені на дату проведення інвентаризації або на дату, близьку до неї.

Сільськогосподарська продукція, що переробляється на інших підприємствах, вноситься в інвентаризаційний опис на підставі підтверджуючих документів із указівкою назви переробного підприємства, найменування продукції, кількості, фактичної вартості за даними обліку, дати передачі її в переробку, номери і дати документа.

В інвентаризаційних описах малоцінних і швидкозношуваних предметів указується їхнє найменування і первісна вартість. Зазначені предмети, що знаходяться в експлуатації, інвентаризуються за місцем їх перебування і по особах, на відповідальному збереженні яких вони знаходяться.

На не придатні для використання предмети під час інвентаризації складаються окремі інвентаризаційні описи. Списання таких предметів робиться відповідно до діючого порядком.

Тара вноситься в інвентаризаційні описи по видах, цільовому призначенню і якісному стану.

10. Інвентаризація незавершеного виробництва, незавершеного капітального будівництва і незакінчених ремонтів

Фактична собівартість незавершеного виробництва визначається відповідно до галузевої інструкції по обліку і калькулюванню собівартості продукції (робіт, послуг).

Інвентаризаційні описи складаються окремо по кожному підрозділі з деталізацією по видах, культурам і площам.

В інвентаризаційних описах незавершеного капітального будівництва вказується найменування об'єкта, обсяг виконаних і оплачених робіт з видів, конструктивним елементам, устаткуванню.

На забудовані об'єкти, що введені в дію цілком чи частково, але прийом і запровадження в дію яких не оформлені належними документами, а також на завершені, але за якимись причинами не введені в експлуатацію, інвентаризаційна комісія складає окремі інвентаризаційні акти.

На об'єкти, будівництво яких припинено, а також на проектно-конструкторські роботи, по нездійсненому будівництву, що повинні бути списані з балансу, складаються окремі інвентаризаційні описи, у яких наводяться дані про характер виконаних робіт і їхньої вартості з указівкою причин припинення будівництва. Списання таких витрат здійснюється відповідно до діючого порядку.

Інвентаризація незакінчених ремонтів будинків, споруджень, машин, устаткування й інших об'єктів проводиться шляхом фактичного стану цих робіт.

11. Інвентаризація коштів, цінностей і бланків суворої звітності і фінансових вкладень

Наявність коштів, цінних паперів, грошових документів і бланків суворої звітності встановлюється інвентаризаційною комісією й оформляється актом інвентаризації наявності коштів, інвентаризаційними описами цінностей і бланків суворої звітності.

В акті інвентаризації наявність готівки указується фактичний залишок і залишок за даними обліку і визначається результат інвентаризації. Ніякі документи чи розписки в залишок готівки до уваги не приймаються, як і заяви касира про наявність у касі готівки й інших цінностей, що не належать цьому Підприємству.

В інвентаризаційний опис грошових документів і бланків суворої звітності вносяться дані про назву, номер, серію і номінальну вартість.

Інвентаризація засобів на розрахункових, поточних, валютних, спеціальних і інших рахунках, на акредитивах, а також заборгованості по кредитах банків проводиться шляхом звірення залишків сум за даними бухгалтерського обліку Підприємства з даними виписок банку.

В окремий акт інвентаризації вносяться дані про довгострокові і короткострокові фінансові вкладення в цінні папери (акції, облігації і т.п.), депозити, статутні фонди інших підприємств і т.п.

Інвентаризація коштів проводиться шляхом перевірки наявності цінних паперів, установчих і інших документів про паї і внески в статутні фонди спільно створених підприємств і депозитів.

В акті інвентаризації вказується назва фінансового вкладення (акції, облігації, паї, депозити й ін.), дата і термін вкладення, номер і серія цінних паперів, назва документа, що підтверджує фінансові інвестиції (установчий договір, інші угоди, виписки банків, накладні на передачу устаткування й ін.), сума, вид вкладення.

12. Інвентаризація розрахунків

При інвентаризації розрахунків з покупцями й іншими дебіторами складаються акти звірення розрахунків, що висилаються для підтвердження дебіторам. Дебітори зобов'язані протягом 10 днів із дня одержання актів підтвердити залишок заборгованості чи повідомити свої заперечення.

Дебіторська і кредиторська заборгованість перевіряється щодо дотримання терміну задавнення позову, обґрунтованості сум, що враховуються на рахунках обліку розрахунків з покупцями, замовниками, постачальниками, підрядчиками, отриманих і виданих векселів, отриманих позикових засобів, з підзвітними особами, депонентами, іншими дебіторами і кредиторами.

Інвентаризація заборгованості по нестачах і утратам від псування цінностей повинна забезпечити перевірку причин, що затримують розгляд матеріалів щодо виявленої нестачі і віднесення її на винних осіб чи списання у встановленому порядку.

В акті інвентаризації розрахунків по відшкодуванню матеріальних збитків указується назва боржника, за що і коли виник борг, дата ухвалення рішення суду чи іншого органа (добровільної згоди боржника) про відшкодування суми матеріального збитку, а якщо таке рішення не прийняте, то вказується дата, на яку Підприємством пред'явлений позов, і сума заборгованості на дату інвентаризації.

Під час інвентаризації заборгованості працівниками Підприємства перевіряється відповідність даних бухгалтерського обліку виданим авансам, звітам по них, виявляються вчасно не отримані депонентські суми.

В акті інвентаризації розрахунків указуються найменування рахунків, суми неузгодженої дебіторської і кредиторської заборгованості, безнадійних боргів, а також суми кредиторської і дебіторської заборгованості, по яких термін задавнення позову минув.

Списання боргу внаслідок неплатоспроможності боржника не є підставою для скасування заборгованості. Ця заборгованість повинна відбиватися по балансу не менш п'яти років з часу списання для спостереження за можливістю її стягнення у випадку майнової зміни боржника.

Суми кредиторської заборгованості між підприємствами недержавної форми власності, по яких термін задавнення позову минув, підлягають віднесенню на результати фінансово-господарської діяльності в місяці, що випливає після витікання терміну задавнення позову.

У всіх інших випадках суми кредиторської заборгованості, а також суми депонентської заборгованості, по яких термін задавнення позову давно минув, підлягають перерахуванню Підприємством у відповідний бюджет не пізніше 10 числа місяця, що випливає після витікання терміну задавнення позову.

Списання дебіторської заборгованості виробляється в порядку, визначеному Положенням № 250.

Суми кредиторської заборгованості, по яких термін задавнення позову минув і які відносяться на результати фінансово-господарської діяльності для цілей оподатковування, вважаються отриманими безоплатно і тому збільшують валовий доход Підприємства.

13. Складання протоколу інвентаризаційної комісії

Для узагальнення даних про наявність майна про причини зміни його стану і вартості інвентаризаційна комісія складає протокол, де вказується:

— у першій графі – номер типової форми первинної облікової документації інвентаризації;

— в другій - назву типової форми;

— у третій – порядковий номер інвентаризаційного опису чи акту (для запобігання помилок бажано нумерувати згруповані по рахунках інвентаризаційні описи й акти при переносі інформації до протоколу);

— у четвертій – загальну кількість у натуральних вимірниках усіх цінностей, записаних у цьому описі, за даними обліку (тобто перелік і кількість майна, що знаходиться на відповідальному збереженні в матеріально відповідальної особи, зазначеної в описі), незалежно від того, у яких одиницях виміру (штуках, метрах, кілограмах і т.п.) вони відбиті;

— у п'ятій - вартість майна за даними обліку;

— у шостій - загальну кількість у натуральних вимірниках усіх цінностей, що записані в цьому описі, виявлених при інвентаризації, незалежно від того, у яких одиницях виміру (штуках, метрах, кілограмах і т.п.) вона відбита;

— у сьомій - вартість майна, виявленого при інвентаризації і зазначеного в інвентаризаційному описі.

Розбіжності між даними бухгалтерського обліку й інвентаризації цінностей повинні бути відбиті в порівняльних відомостях.

У протоколі підсумки по рахунках бухгалтерського обліку повинні дорівнювати залишкам відповідних рахунків у Головній книзі після відображення результатів інвентаризації в обліку.

Впровадження запропонованих пропозицій надає можливість завершити процес паювання майна у відповідності до чинного законодавства.

РОЗДІЛ 4

БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

4.1 Організація охорони праці в реформованому підприємстві

Відповідно до Закону України “Про охорону праці” роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно–правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.[9]

З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, а саме:

· створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов'язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх додержання;

· розробляє за участю сторін колективного договору і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці;

· забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів відповідно до обставин, що змінюються;

· впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці тощо;

· забезпечує належне утримання будівель і споруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторинг за їх технічним станом;

· забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, та здійснення профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин;

· організовує проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень умов праці, оцінку технічного стану виробничого обладнання та устаткування, атестацій робочих місць на відповідність нормативно–правовим актам з охорони праці в порядку і строки, що визначаються законодавством, та за їх підсумками вживає заходів до усунення небезпечних і шкідливих для здоров'я виробничих факторів;

· розробляє і затверджує положення, інструкції, інші акти з охорони праці, що діють у межах підприємства, та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до нормативно–правових актів з охорони праці, забезпечує безоплатно працівників нормативно–правовими актами та актами підприємства з охорони праці;

· здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці;

· організовує пропаганду безпечних методів праці та співробітництво з працівниками у галузі охорони праці;

· вживає термінових заходів для допомоги потерпілим, залучає за необхідності професійні аварійно–рятувальні формування у разі виникнення на підприємстві аварій та нещасних випадків.[27]

Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Відповідно до Закону України “Про охорону праці”, Наказу Держнаглядохоронпраці №73 від 3 серпня 1993 р. “Про типове положення про службу охорони праці” в господарстві для організації виконання правових, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних, соціально-економічних заходів, спрямованих на запобігання нещасним випадкам, професійним захворюванням і аваріям в процесі праці створена служба охорони праці. Вона входить до структури підприємства як одна з основних виробничо-технічних служб.[27]

Служба охорони праці виконує такі основні функції:

ü опрацьовує цілісну СУОП, сприяє удосконаленню діяльності кожного структурного підрозділу і кожної посадової особи;

ü проводить оперативно-методичне керівництво роботою з охорони праці;

ü складає разом з структурними підрозділами підприємства комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці, виробничого середовища;

ü проводить для працівників вступний інструктаж з охорони праці;

ü організує забезпечення працюючих правилами, стандартами, нормами, положеннями, інструкціями та іншими нормативними актами з охорони праці;

ü організує проведення паспортизації санітарно-технічного стану робочих місць, цехів та дільниць;

ü веде облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, а також шкоди від цих подій;

ü організує розробку перспективних та поточних планів з охорони праці;

ü організує роботу кабінету з охорони праці, пропаганду безпечних та нешкідливих умов праці;

ü бере участь у розслідуванні нещасних випадків та аварій;

ü бере участь у розробці нормативних актів підприємства з питань охорони праці;

ü готує проекти наказів та розпоряджень з питань охорони праці для підприємства;

ü контролює дотримання чинного законодавства, міжгалузевих, галузевих та інших нормативних актів, виконання працівниками посадових інструкцій з охорони праці;

ü контролює виконання приписів органів держнагляду, пропозицій профспілкових комітетів та уповноважених трудового колективу;

ü контролює відповідність нормативним актам про охорону праці машин, технологій, засобів колективного та індивідуального захисту;

ü контролює своєчасне проведення навчання та інструктажів працюючих;

ü контролює забезпечення працюючих засобами індивідуального захисту, лікувально-профілактичним харчуванням, миючими засобами, санітарно-побутовими приміщеннями, надання пільг і компенсацій, пов’язаних з важкими і шкідливими умовами праці.[27]

4.2 Організаційні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки

Забезпечення пожежної безпеки є складовою частиною виробничої або іншої діяльності посадових осіб, працівників підприємств та підприємців. Це повинно бути відображено у трудових договорах (контрактах) та статутах підприємств.

Керівник підприємства повинен визначити обов'язки посадових осіб (у тому числі заступників керівника) щодо забезпечення пожежної безпеки, призначити відповідальних за пожежну безпеку окремих будівель, споруд, приміщень, дільниць тощо, технологічного та інженерного устаткування, а також за утримання і експлуатацію технічних засобів протипожежного захисту.[26]

Обов'язки щодо забезпечення пожежної безпеки, утримання та експлуатації засобів протипожежного захисту мають бути відображені у відповідних посадових документах (функціональних обов'язках, інструкціях, положеннях тощо).

На підприємстві (інструкцією) повинен бути встановлений відповідний протипожежний режим, у тому числі визначені:

· можливість (місце) паління, застосування відкритого вогню, побутових нагрівальних приладів;

· порядок проведення тимчасових пожежонебезпечних робіт (у тому числі зварювальних);

· правила проїзду та стоянки транспортних засобів;

· місця для зберігання і допустима кількість сировини, напівфабрикатів та готової продукції, які можуть одночасно знаходитися у виробничих приміщеннях і на території (у місцях зберігання);

· порядок прибирання горючого пилу й відходів, зберігання промасленого спецодягу та шмаття, очищення повітроводів вентиляційних систем від горючих відкладень;

· порядок відключення від мережі електрообладнання у разі пожежі;

· порядок огляду й зачинення приміщень після закінчення роботи;

· порядок проходження посадовими особами навчання й перевірки знань з питань пожежної безпеки, а також проведення з працівниками протипожежних інструктажів та занять з пожежно-технічного мінімуму з призначенням відповідальних за їх проведення;

· порядок організації експлуатації і обслуговування наявних технічних засобів протипожежного захисту (протипожежного водопроводу, насосних станцій, установок пожежної сигналізації, автоматичного пожежогасіння, димовидалення, вогнегасників тощо);

· порядок проведення планово-попереджувальних ремонтів та оглядів електроустановок, опалювального, вентиляційного, технологічного та іншого інженерного обладнання;

· дії працівників у разі виявлення пожежі;

· порядок збирання членів добровільної пожежної дружини та відповідальних посадових осіб у разі виникнення пожежі, виклику вночі, у вихідні й святкові дні.[26]

Працівники підприємства мають бути ознайомлені з цими вимогами на інструктажах, під час проходження пожежно-технічного мінімуму тощо, витяги з наказу (інструкції) з основними положеннями слід вивішувати на видних місцях.

У будівлях та спорудах, котрі мають два поверхи і більше, у разі одночасного перебування на поверсі більше 25 осіб мають бути розроблені і вивішені на видних місцях плани (схеми) евакуації людей на випадок пожежі.

На підприємстві повинен бути встановлений порядок (система) оповіщення людей про пожежу, з яким необхідно ознайомити всіх працюючих.

У приміщеннях на видних місцях біля телефонів слід вивішувати таблички із зазначенням номера телефону для виклику пожежної охорони.

У разі одержання речовин та матеріалів з невідомими властивостями стосовно пожежної небезпеки власник підприємства зобов'язаний заборонити їх застосування до з'ясування через відповідні установи та організації відомостей (показників) про їх пожежну небезпеку.

Застосування у будівництві й на виробництві матеріалів та речовин, на які відсутні дані щодо пожежної небезпеки, забороняється.[26]

Для працівників охорони (сторожів, вахтерів, вартових тощо) адміністрацією повинна бути розроблена інструкція, в якій необхідно визначити їхні обов'язки щодо контролю за додержанням протипожежного режиму, огляду території і приміщень, порядок дій в разі виявлення пожежі, спрацювання засобів пожежної сигналізації та автоматичного пожежогасіння, а також вказати, хто з посадових осіб адміністрації має викликатися в нічний час у разі пожежі.

Працівники охорони повинні мати список посадових осіб підприємства із зазначенням їх домашньої адреси, службового й домашнього телефонів. Вони забов'язані знати порядок дій в разі виявлення пожежі, правила користування первинними засобами пожежогасіння та прийоми гасіння.

Усі працівники при прийнятті на роботу і за місцем роботи повинні проходити інструктажі з питань пожежної безпеки. Протипожежні інструктажі поділяються на вступний, первинний, повторний на робочому місці, позаплановий та цільовий.

Особи, яких приймають на роботу, пов'язану з підвищеною пожежною небезпекою, повинні попередньо (до початку самостійного виконання роботи) пройти спеціальне навчання (пожежно-технічний мінімум).

Працівники, зайняті на роботах з підвищеною пожежною небезпекою, один раз на рік мають проходити перевірку знань відповідних нормативних актів з пожежної безпеки.[26]

Посадові особи до початку виконання своїх обов'язків і періодично один раз на три роки повинні проходити навчання і перевірку знань з питань пожежної безпеки.

Вивчення заходів пожежної безпеки на виробництві та у побуті слід також передбачати в системі виробничого навчання робітників, службовців, інженерно-технічних працівників (ІТП).

Програми навчання з питань пожежної безпеки повинні узгоджуватися з органами державного пожежного нагляду.

4.3 Забезпечення екологічної безпеки

Господарство повинно будувати свою роботу, виходячи з інтересів охорони і раціонального використання як уже залучених у господарський обіг, так і ще не використаних природних ресурсів.

Спеціалістам агрономічних спеціальностей для здійснення правильного оперативного природокористування з точки зору охорони навколишнього середовища необхідно:

· вести суворий облік земельного фонду і використання його за прямим призначенням;

· будувати свою діяльність згідно із специфікою господарства, ротацією культур (сівозмін);

· брати участь у розробці й стежити за виконанням технологічних карт полів, забезпечувати збереження і поліпшення родючості ґрунту;

· розробляти і впроваджувати природоохоронні технології вирощування основних сільськогосподарських культур;

· належним чином здійснювати систему агромеліоративних заходів, звертаючи особливу увагу на полезахисні, протиерозійні і водоохоронні лісонасадження в межах землекористування господарства (створювати нові й проводити догляд за системою існуючих лісонасаджень);

· контролювати стан утилізації відходів продуктів переробки підприємств і промислів господарства;

· не допускати забруднення ґрунту і води відходами тваринницьких комплексів і ферм;

· стежити за станом водоохоронних зон, не допускати їх розорювання;

· контролювати правильність збереження і використання отрутохімікатів і добрив, не допускати їх змивання з полів у водойми, ставки, озера;

· впроваджувати прогресивні біологічні й інтегровані методи боротьби з шкідниками і хворобами сільськогосподарських культур.[13]

Спеціалістам інженерної служби господарства необхідно:

ü контролювати правильність застосування сільськогосподарської техніки, звертати особливу увагу на знаряддя і додаткові пристрої для протиерозійного обробітку ґрунту;

ü контролювати використання нафтопродуктів, не допускати забруднення ними води, ґрунту;

ü стежити за справністю сільськогосподарської техніки для зменшення токсичних викидів.[13]

Спеціалістам зоотехнічних і ветеринарних служб необхідно:

Ø не допускати забруднення ґрунту відходами тваринництва;

Ø організовувати правильне зберігання гною;

Ø знаходити способи очищення повітря тваринницьких комплексів;

Ø вести планову боротьбу з переносниками інфекційних захворювань, паразитами.

Завдання економістів з врахуванням природоохоронних вимог:

- стежити за витратою коштів на охорону природи та оздоровлення працівників;

- визначити оптимальну структуру угідь і посівних площ;

- визначити ефективність витрат на охорону природи;

- вести фінансовий облік природоохоронних заходів;

- забезпечити планування природоохоронних заходів.[13]

Обов’язки відповідального за природоохоронну роботу в господарстві:

1. Організація і керівництво роботою по охороні природи і раціональному використанню природних ресурсів у процесі сільськогосподарського виробництва.

2. Розробка річних і перспективних комплексних планів по охороні природи та організація їх виконання.

3. Контроль за дотриманням вимог земельного, водного, лісового та інших природоохоронних законодавств.

4. При підведенні підсумків виконання господарських планів вносити пропозиції по оцінці діяльності підрозділів та окремих робітників з питань охорони природи і раціонального використання природних ресурсів.

5. Узагальнення і поширення передового досвіду по охороні природи і раціональному використанню земельних, водних, лісових, рослинних ресурсів, тваринного світу та інших об’єктів природи.

6. Створення кімнат або кутків охорони природи.

7. Разом з первинною організацією спілки охорони природи – організація проведення оглядів, конкурсів та інших заходів, спрямованих на поліпшення охорони природи і раціональне використання природних ресурсів.[13]

Обов’язком керівництва СТОВ “Агрофірма “Дружба” є створення ефективної системи управління охороною праці: розподіл обов’язків та повноважень серед посадових осіб, проведення необхідних заходів, розробка або оновлення колективного договору та документів з охорони праці тощо.

Особливу увагу слід приділити дотриманню пожежної та екологічної безпеки, перш за все необхідно визначити обов’язки посадових осіб, проводити відповідні навчання та інструктажі, слідкувати за дотриманням правил та вимог.

РОЗДІЛ 5

ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

СТОВ “Агрофірма “Дружба” Приазовського району Запорізької області було створено на основі Указу Президента України “Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки” №1529/99 від 03.12.1999 р.

В своїй діяльності СТОВ “Агрофірма “Дружба” керується Господарським Кодексом України від 16 січня 2003 року N 436–IV, який визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання. В ньому наведені основні напрями та форми участі держави і місцевого самоврядування у сфері господарювання, заходи щодо обмеження монополізму та захисту суб'єктів господарювання і споживачів від недобросовісної конкуренції. Господарський Кодекс визначає основні засади господарської комерційної діяльності (підприємництва) та некомерційної господарської діяльності, вказує, хто і на яких умовах може бути суб’єктом господарювання, вказані особливості підприємств різних видів, права та обов’язки різних суб’єктів господарської діяльності.

Глава 9 Господарського Кодексу України регулює діяльність господарських товариств, яким є СТОВ “Агрофірма “Дружба”.

В статті 79 дано визначення “Господарське товариство”:

1. Господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку. У випадках, передбачених Господарським Кодексом, господарське товариство може діяти у складі одного учасника.

2. Засновниками і учасниками товариства можуть бути суб'єкти господарювання, інші учасники господарських відносин, зазначені у статті 2 Господарського Кодексу, а також громадяни, які не є суб'єктами господарювання.

В статті 80 дано визначення “Товариство з обмеженою відповідальністю”:

Товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

В статті 85 вказано, що господарське товариство є власником:

ü майна, переданого йому у власність засновниками і учасниками як внески;

ü продукції, виробленої в результаті господарської діяльності товариства;

ü доходів, одержаних від господарської діяльності товариства;

ü іншого майна, набутого товариством на підставах, не заборонених законом.

Об`єктами права власності СТОВ “Агрофірма “Дружба” є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах.

СТОВ “Агрофірма “Дружба” самостійно володіє, користується і розпоряджається належними йому об`єктами власності.

Право власності підприємства охороняється законом. Належне йому майно може бути передано державним, кооперативним та іншим підприємствам, організаціям і громадянам за рішенням загальних зборів членів підприємства або зборів уповноважених.

Збитки, заподіяні підприємству його членами та іншими громадянами, державними підприємствами, установами, організаціями, іноземними організаціями, іншими юридичними особами, підлягають відшкодуванню на загальних підставах.

Страхування належного підприємству майна та інших цінностей здійснюється на добровільних засадах на умовах і в порядку, встановлених законодавством України.

СТОВ “Агрофірма “Дружба” є правонаступником КСП “Дружба”.

До пайового фонду майна членів реорганізованого КСП “Дружба” включається вартість основних виробничих і оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінні папери, акції, гроші та відповідна частка від участі в діяльності інших підприємств і організацій. Уточнення складу і вартості пайового фонду майна членів підприємств, у тому числі реорганізованих, проводиться за методикою, що затверджується Кабінетом Міністрів України

Право членів підприємства на пайовий фонд майна залежить від їх трудового внеску.

Члену підприємства щорічно нараховується частина прибутку залежно від частки у пайовому фонді, яку за його бажанням може бути виплачено або зараховано у збільшення частки в пайовому фонді. Ці відносини регулюються статутом підприємства.

Пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві. Пай може успадковуватися відповідно до цивільного законодавства України та статуту підприємства.

У разі виходу з підприємства його члени мають право на пай натурою, грішми або цінними паперами відповідно до розміру та структури пайового фонду або в іншій, за згодою сторін, формі.

Спори, що виникають при здійсненні цього права, розглядаються судом.

Законодавча та нормативно-правова база організації врегулювання майнових відносин при реформуванні колективних сільськогосподарських підприємств визначається:

Господарським Кодексом України від 16 січня 2003 року N 436–IV;

Законами України:

ü „Про власність” №697 від 07.02.1991 року;

Указом Президента України:

ü “Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки” від 29 січня 2001 року № 62/2001;

Постановами Кабінету Міністрів України:

ü “Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки” від 28 лютого 2001 року № 177;

ü “Про затвердження Порядку безоплатної передачі у комунальну власність об`єктів соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, а також внутрішньогосподарських меліоративних систем колективних сільськогосподарських підприємств, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передані на баланс підприємств-правонаступників” від 13 серпня 2003 р. N 1253;

Наказами Міністерства аграрної політики України:

ü “Про затвердження Рекомендацій щодо проведення загальних зборів колишніх членів реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства” від 7 лютого 2001 року № 16;

ü “Про затвердження Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств” від 14 березня 2001 року № 62;

ü “Про затвердження Порядку оформлення правонаступництва за зобов’язаннями реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств” від 14 березня 2001 року № 63;

ü “Про затвердження Рекомендацій щодо обчислення трудових внесків членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих” від 29 березня 2001 року № 86;

ü “Про затвердження Рекомендацій щодо передачі майна пайового фонду реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства у спільну часткову власність та організація управління таким майном” від 6 квітня 2001 року № 96;

ü “Про затвердження Рекомендацій щодо використання майна, яке перебуває у спільній частковій власності” від 9 квітня 2001 року № 97.

ü “Про затвердження Рекомендацій щодо обчислення розмірів індивідуальних майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих” від 27 червня 2003 року №208;

ü “Про затвердження Примірного Положення про фонд відтворення орендованих основних засобів” від 1 липня 2003 року № 210.

Більшість нормативних актів, у відповідності до яких проводиться реформування сільськогосподарських підприємств, прийняті після Указу Президента України “Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки” від 29 січня 2001 року № 62/2001. Згідно нього Кабінетом Міністрів України було затверджено:

· методику уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих;

· порядок визначення розмірів паїв та документального посвідчення права власності на паї;

· форму свідоцтва про право власності на пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат);

· типове положення про комісію з організації вирішення майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектора економіки.

Постановою Кабінету Міністрів України “Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки” від 28 лютого 2001 року № 177 затверджувались:

1. Методика уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих;

2. Порядок визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення;

3. Типове положення про комісію з організації вирішення майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектору економіки.

Уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів підприємства передбачає:

· складення переліку активів і зобов'язань підприємства на дату реорганізації;

· проведення інвентаризації активів і зобов'язань підприємства;

· уточнення вартості активів;

· капіталізацію платежів підприємства, обов'язкових для виконання правонаступником;

· розрахунок уточненого пайового фонду майна членів підприємства;

· складення переліків активів за їх призначенням;

· урегулювання інвентаризаційних різниць.[28]

У процесі розрахунку пайового фонду на підставі переліку уточненого складу і вартості майна підприємства складаються (уточнюються) переліки таких активів за їх призначенням:

· майна, яке передбачається для задоволення боргів;

· майна соціальної інфраструктури;

· майна, яке не підлягає паюванню;

· майна уточненого пайового фонду.

Для визначення розмірів майнових паїв членів реорганізованого КСП “Дружба” було зроблено:

· затверджено Положення про порядок паювання майна;

· складено список осіб, які мають право на майновий пай;

· визначено індивідуальні майнові паї.[28]

Положення про порядок паювання майна, було розроблено комісією з організації вирішення майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектору економіки, в ньому визначено:

· право власності членів підприємства на пайовий фонд майна;

· критерії складання списку осіб, які мають право на майновий пай;

· дату, на яку проводиться розрахунок майнових паїв;

· методику розрахунку індивідуальних майнових паїв;

· порядок виділення майна в натурі співвласникам за їх бажанням у період паювання майна.[28]

До списку осіб, які мають право на майновий пай реорганізованого КСП “Дружба”, включаються всі члени підприємства, а також, особи, за якими відповідно до законодавства зберігається право на майновий пай, зокрема:

· пенсіонери;

· особи, призвані для проходження строкової військової або альтернативної служби;

· особи, призвані на військові збори;

· особи, які проходять підготовку з відривом від виробництва у навчальних закладах Товариства сприяння обороні України та в інших подібних навчальних закладах;

· особи, направлені підприємством для навчання у професійно–технічні та вищі навчальні заклади всіх рівнів акредитації;

· особи, направлені для підвищення кваліфікації з відривом від виробництва;

· особи, обрані на виборчі посади органів місцевого самоврядування та органи державної влади, а також профспілкових організацій;

· жінки, що знаходяться у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами;

· особи, які знаходяться у відпустці по догляду за дитиною;

· особи, які втратили працездатність внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, що було пов'язано з виконанням трудових обов'язків на цьому підприємстві;

· особи, які припинили трудові відносини з підприємством, але не отримали при цьому належного їм майнового паю натурою, грошима або цінними паперами;

· спадкоємці померлих осіб, які мали право на майновий пай.[28]

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку безоплатної передачі у комунальну власність об`єктів соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, а також внутрішньогосподарських меліоративних систем колективних сільськогосподарських підприємств, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передані на баланс підприємств-правонаступників” від 13 серпня 2003 р. N 1253 об`єктами передачі є:

а) об`єкти соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва:

житлові будинки (разом із вбудованими та прибудованими нежитловими приміщеннями), житлові приміщення в інших будівлях, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, та гуртожитки;

навчальні заклади (заклади дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної освіти тощо);

заклади охорони здоров`я - лікувально-профілактичні заклади, фельдшерсько-акушерські пункти, сільські лікарські амбулаторії тощо (крім санаторіїв, профілакторіїв, будинків відпочинку та аптек);

заклади культури - клуби, будинки культури тощо (крім кінотеатрів);

заклади фізичної культури та спорту (стадіони, спортивні зали, інші об`єкти та споруди, призначені для занять фізичною культурою і спортом);

заклади побутового обслуговування (перукарні, лазні тощо);

зовнішні мережі електро-, тепло-, газо-, водопостачання та водовідведення, а також інженерні будівлі та споруди, призначені для обслуговування об`єктів соціальної сфери, житлового фонду (бойлерні, котельні, каналізаційні та водопровідні споруди, обладнання тощо);

сільські дороги;

б) внутрішньогосподарські меліоративні системи – внутрішньо-господарська меліоративна меража з об`єктами інженерної інфраструктури, що не підлягали паюванню в процесі реформування колективних сільськогосподарських підприємств.[29]

Наказом Міністерства аграрної політики України: “Про затвердження Рекомендацій щодо проведення загальних зборів колишніх членів реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства” від 7 лютого 2001 року № 16 визначено, що:

1. Метою проведення загальних зборів колишніх членів реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства, які є співвласниками його майна, є організація процесу врегулювання майнових відносин між користувачами майна реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства та співвласниками цього майна, оформлення майна пайового фонду у спільну часткову власність.

2. Підготовку до перших Зборів Співвласників здійснює ініціативна група співвласників майна, представників новостворених агроформувань з користувачів майна разом з органами місцевої влади та місцевого самоврядування. У ході підготовки Зборів Співвласників ініціативна група забезпечує повідомлення співвласників майна реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства про порядок денний, дату, час, місце проведення Зборів Співвласників і організовує реєстрацію учасників Зборів Співвласників.

3. Збори Співвласників проводяться за підтримки місцевих органів державної влади та органів місцевого самоврядування, обласних центрів і районних відділів реформування сільського господарства, які надають правову допомогу співвласникам майна та здійснюють необхідну роз`яснювальну роботу.[22]

4. На розгляд перших Зборів Співвласників виносяться такі питання:

обрання голови і секретаря зборів, визначення порядку голосування та прийняття рішень;

ознайомлення із законодавчими та нормативно-правовими актами щодо відносин власності при реформуванні колективного сільськогосподарського підприємства;

створення Комісії з організації вирішення майнових питань, що виникають у процесі реформування;

затвердження Положення про Комісію з організації вирішення майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектора економіки (згідно з Типовим положенням про Комісію);

затвердження порядку скликання та організації роботи наступних Зборів Співвласників.

4.1. На перших зборах має бути визначено, що Збори Співвласників є правомочними за умови присутності на них не менше двох третин співвласників і рішення приймаються більшістю голосів, представлених на Зборах Співвласників.

4.2. Робота зборів і прийняття рішень оформляються протоколом, підписаним головою та секретарем Зборів Співвласників.[22]

5. На наступні Збори Співвласників виносяться такі питання:

1) Затвердження Положення про порядок визначення складу майна пайового фонду колишнього колективного сільськогосподарського підприємства та його розподілу (для підприємств, де паювання майна не проводилось).

2) Визначення дати фактичної реорганізації колишнього колективного сільськогосподарського підприємства на підставі:

актів приймання-передачі майна іншим суб`єктам господарської діяльності;

дати складання роздільного або передаточного балансу;

дати вступного балансу нової структури, в якому відображено майно реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства;

дати заключного балансу колишнього колективного сільськогосподарського підприємства, де показано передачу майна.

3) Затвердження переліку та вартості активів і пасивів реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства, відображених у його балансі, а також зобов`язань, які не відображені в балансі на дату реорганізації.

4) Затвердження акта розрахунку пайового фонду на дату реорганізації, з урахуванням майна, що призначалося, але не використано для погашення заборгованості зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) до бюджетів і державних цільових фондів у зв`язку із списанням цієї заборгованості відповідно до законодавства.

5) Затвердження переліків майна колективного сільськогосподарського підприємства на дату фактичної реорганізації, в тому числі:

- майна соціальної сфери;

- майна, яке не підлягає паюванню;

- майна на суму боргів реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства;

- майна пайового фонду.

6) Затвердження структури та плану розподілу пайового фонду майна.

7) Затвердження результатів інвентаризації майна пайового фонду на дату вирішення майнових питань та співставної відомості по цьому майну .

8) Затвердження майнових різниць за результатами інвентаризації майна пайового фонду на дату вирішення майнових питань та пропозицій по врегулюванню цих різниць.

9) Затвердження розмірів паїв колишніх членів колективних сільськогосподарських підприємств, що не були ними одержані в натурі, грішми або цінними паперами при припиненні членства, а також списку осіб, які є їх власниками.

10) Затвердження списку осіб, які мають право на майновий пай, але які не були враховані при паюванні майна, та\або осіб, які не мали такого права, але їм було його помилково надано.

11) Затвердження пропозицій щодо виділення групі осіб (окремим особам), які є власниками паїв, індивідуально визначених об`єктів із складу майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств та передачі у власність співвласникам майна на підставі договорів про спільне володіння, користування та розпорядження майном.

12) Прийняття рішення щодо організації підготовки документального посвідчення права власності на паї та виписки свідоцтв про право власності на пай члена колективного сільськогосподарського підприємства.

13) Інші питання.

Співвласники, які не мають змоги брати участь у Зборах Співвласників, можуть доручити представляти свої інтереси іншій особі шляхом видачі довіреності, посвідченої нотаріусом або посадовою особою виконавчого комітету сільської ради.[22]

Наказ Міністерства аграрної політики України “Про затвердження Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств” від 14 березня 2001 року № 62 визначає, цей Порядок включає питання:

· формування груп майна колективних сільськогосподарських підприємств (далі - підприємства), у тому числі реорганізованих;

· передачі майна підприємствам-правонаступникам під забезпечення кредиторської заборгованості;

· використання майнових паїв їх власниками;

· видачі підприємствами невитребуваних паїв на вимогу співвласників чи їх спадкоємців;

· використання майна, яке не підлягає паюванню;

· використання об`єктів соціальної інфраструктури.[19]

Питання власності і, зокрема, врегулювання відносин власності на майно сільськогосподарських підприємств регулюється великою кількістю нормативних актів. Вони не є досконалими:

Потребує перегляду новий Господарський Кодекс з приводу його узгодження з Цивільним Кодексом та іншими нормативними актами. В Господарському Кодексі не врегульована передача розпорядження майном за допомогою доручень.

Не розроблена методика паювання багаторічних насаджень, які з одного боку є основним засобом ІІІ групи, а з іншого – займають певну ділянку землі.

В Постанові Кабінету Міністрів України “Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки” від 28 лютого 2001 року № 177 не передбачено створення резервного фонду, але практика здійснення паювання говорить про необхідність його створення.

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

Аграрна реформа має дуже велике значення для економіки країни. Вона повинна проводитися з врахуванням інтересів селян і без порушень законодавства. До стратегічних цілей аграрної реформи необхідно визначити:

- формування ефективного власника;

- створення ринкового середовища;

- підвищення конкурентоспроможності агропромислового комплексу;

- досягнення добробуту населення України.

Дуже велике значення при цьому має формування ефективного власника.

В якості тактичних цілей аграрної реформи слід визначити:

- реформування відносин власності на землю та майно;

- формування сільськогосподарських підприємств ринкового типу;

- формування ринкової інфраструктури;

- інтенсифікація виробництва;

- інтеграція і кооперування;

- соціальний розвиток села.

Як видно із наведеного однією із тактичних цілей визначається, в тому числі і реформування відносин власності на майно.

Нормативною базою для врегулювання майнових відносин є Постанова Кабінету Міністрів України “Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки” від 28 лютого 2001 року № 177 згідно якої проводиться уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих, та визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документальне посвідчення.

Ця Постанова дає можливість здійснити врегулювання майнових відносин в СТОВ “Агрофірма “Дружба”.

СТОВ “Агрофірма “Дружба” Приазовського району Запорізької області, розташований в с. Ганнівка має ґрунтові, кліматичні умови та рельєф сприятливі для ефективного ведення сільськогосподарського виробництва. Площа сільськогосподарських угідь СТОВ “Агрофірма “Дружба” в 2003 р. склала 6657 га. Найбільшу частку в структурі сільськогосподарських угідь має рілля.

Спеціалізація СТОВ “Агрофірма “Дружба” в 1999 – 2003 рр. була м’ясо-соняшниковою з розвиненою переробкою сільськогосподарської продукції. В середньому за 5 років в структурі товарної продукції виручка від реалізації м’яса склала 15,52 %, насіння соняшника – 14,77 %, а зерна – 14,33 %.

В 2003 році в порівнянні з 1999 роком вартість основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення зросла на 10,02 % і склала 16760,3 тис. грн. За цей період покращилася забезпеченість господарства основними засобами, але в той же час знизилась ефективність їх використання – фондовіддача знизилась на 27,12 %. Збиток, отриманий господарством в 2003 році знизився порівняно з 1999 роком, відповідно норма прибутку (збитку) також зросла і склала в 2003 році “мінус” 4,52 %. Вартість оборотних засобів в 2003 році знизилась на 36,2 % порівняно з 1999 роком, ефективність їх використання значно зросла.

Чисельність середньорічних працівників СТОВ “Агрофірма “Дружба” за останні 5 років зменшилася з 493 до 458 чоловіка (на 7,1 %). Кількість людино-годин, відпрацьованих одним середньорічним працівником, зменшилась на 28,52 %, що говорить про зменшення інтенсивності використання робочої сили.

За більшістю показників економічна ефективність сільськогосподарського виробництва в СТОВ “Агрофірма “Дружба” знизилась. Рівень рентабельності (збитковості) виробництва склав в 2003 році “мінус” 22,80 %, що є дуже низьким показником.

На підставі розроблених Таврійською державною агротехнічною академією рекомендацій та Положення про інвентаризацію активів і документальну інвентаризацію зобов’язань, інвентаризаційна комісія СТОВ “Агрофірма “Дружба” провела інвентаризацію активів і документальну інвентаризацію зобов’язань, за результатами якої станом на 01.09.2003 року було складено,

ü акт інвентаризації основних засобів, які передані СТОВ “Агрофірма “Дружба” від КСП “Дружба” в кількості 866 майнових об’єктів, первісна вартість яких склала 20445365 грн.,

ü акт інвентаризації кредиторської заборгованості, яка передана СТОВ “Агрофірма “Дружба” від КСП “Дружба”, згідно якого сума заборгованості за балансом - 2797701 грн., а уточнена вартість – 2610244 грн.

а також станом на 01.01.2004 року акти інвентаризації, а саме:

ü акт інвентаризації незавершених капітальних вкладень на суму 549640 грн.;

ü акт інвентаризації сировини і матеріалів на суму 37619 грн.;

ü акт інвентаризації палива на суму 49015 грн.;

ü акт інвентаризації будівельних матеріалів на суму 245361 грн.;

ü акт інвентаризації запасних частин на суму 244626 грн.;

ü акт інвентаризації насіння і кормів на суму 485524 грн.;

ü акт інвентаризації добрив, отрутохімікатів і ветмедикаментів на суму 56822 грн.;

ü акт інвентаризації тварин на вирощуванні і відгодівлі на суму 750318 грн.;

ü акт інвентаризації витрат по незавершеному виробництву на суму 1007257 грн.;

ü акт інвентаризації готової продукції на суму 5279 грн.;

ü акт інвентаризації дебіторської заборгованості на суму 661617 грн.;

ü акт інвентаризації оборотних активів на суму 3724195 грн.;

Оцінка стану врегулювання майнових відносин показала, що в господарстві не проводилась робота з врегулювання майнових відносин: був відсутній список осіб, які мають право на отримання майнового паю, який повинен бути складеним у відповідності до вимог існуючої законодавчої бази, не проведений розрахунок трудової участі, не були опрацьовані інвентаризаційні різниці між датою реорганізації та датою уточнення вартості активів та зобов’язань, а відповідно не був визначений реальний пайовий фонд, що підлягав персоніфікації.

В дипломній роботі опрацьовані наступні пропозиції, а саме:

1. Розроблена методика розрахунку трудової участі, згідно якої загальна сума індивідуальних трудових внесків Співвласників склала 29163359 ум.гр.од.

2. Розробка примірного плану роботи комісії з організації вирішення майнових питань по видачі майна в натурі.

3. Розробка Положення про інвентаризацію активів і документальну інвентаризацію зобов’язань.

Здійснення запропонованих заходів щодо врегулювання відносин власності забезпечить захист прав селян щодо майна та створить умови для підвищення ефективності використання його в майбутньому.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Агропромислове виробництво України: стан і тенденції – (1990-1997). – К.: ІАЕ УААН, 1997. – 436 с.

2. Амбросов В. Трансформаційні процеси в аграрній сфері регіону // Економіка України. – 2003. - №8. – с. 66

3. Гайдуцький П. І. Аграрна реформа: Міфи й істина // Економіка АПК. – 2003. - №9. – с. 3

4. Гайдуцький П. І. Аграрна реформа: радикальні заходи, високий результат // Економіка АПК. – 2002. - №12. – с. 3

5. Гайдуцький П. І. Аграрний сектор: від реформи до стратегії розвитку (питання власності та господарювання) // Економіка АПК. – 2003. - №2. – с. 29

6. Горпинич О. В. Пореформений розвиток аграрного сектору економіки регіону // Економіка АПК. – 2003. - №3. – с. 57

7. Господарський Кодекс України від 16 січня 2003 року N 436–IV;

8. Закон України “Про власність” №697 від 07.02.1991 року

9. Закон України “Про охорону праці” №2694-ХІІ від 14 жовтня 1992 року

10. Зубець М. В. Аграрна реформа в Україні. – К.: Укр. технології, 1996. – 331 с.

11. Кириленко І. Г. Про хід реформування та заходи щодо поліпшення ситуації на селі // Економіка АПК. – 2003. - №1. – с. 3

12. Конституція України від 28.06.1996 р. №254к/96-ВР.

13. Куценко О. М., Писаренко В. М. Агроекологія. – К.: Урожай, 1995. – 256 с.

14. Лузан Ю. Я. Реформування аграрного сектора України: стан і перспективи // Економіка АПК. – 2002. - №4. – с. 3

15. Мацибора В. І. Економіка сільського господарства. – К.: Вища школа, 1994. – 415 с.

16. Месель-Веселяк В. Я. Реформування аграрного сектора України: здобутки і проблеми // Економіка АПК. – 2003. - №5. – с. 3

17. Могильний О. М. Концепція розвитку сектора аграрної економіки пореформеного періоду: трансформаційна парадигма // Економіка АПК. – 2002. - №11. – с. 12

18. Наказ Міністерства аграрної політики України “Про затвердження Методики обчислення розмірів індивідуальних майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих” від 29 березня 2001 року №85

19. Наказ Міністерства аграрної політики України “Про затвердження Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств” від 14 березня 2001 року № 62

20. Наказ Міністерства аграрної політики України “Про затвердження Порядку оформлення правонаступництва за зобов’язаннями реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств” від 14 березня 2001 року № 63

21. Наказ Міністерства аграрної політики України “Про затвердження Порядку видачі та обліку Свідоцтва на право власності на майновий пай членів колективного сільськогосподарського підприємства” від 23 березня 2001 року №79

22. Наказ Міністерства аграрної політики України “Про затвердження Рекомендацій щодо проведення загальних зборів колишніх членів реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства” від 7 лютого 2001 року № 16

23. Наказ Міністерства аграрної політики України “Про затвердження Рекомендацій щодо обчислення трудових внесків членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих” від 29 березня 2001 року № 86

24. Наказ Міністерства аграрної політики України “Про затвердження Рекомендацій щодо передачі майна пайового фонду реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства у спільну часткову власність та організація управління таким майном” від 6 квітня 2001 року № 96

25. Наказ Міністерства аграрної політики України “Про затвердження Рекомендацій щодо використання майна, яке перебуває у спільній частковій власності та Тимчасового Положення про фонд відтворення орендованих основних засобів” від 9 квітня 2001 року № 97

26. Наказ Міністерства внутрішніх справ України “Про введення в дію Правил пожежної безпеки в Україні” N 400 від 22.06.95 р.

27. Організація охорони праці в сільському господарстві: Навч. посібник. – Сімферополь: Бізнес-Інформ, 1998. – 368 с.

28. Постанова Кабінету Міністрів України “Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки” від 28 лютого 2001 року № 177

29. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку безоплатної передачі у комунальну власність об`єктів соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, а також внутрішньогосподарських меліоративних систем колективних сільськогосподарських підприємств, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передані на баланс підприємств-правонаступників” від 13 серпня 2003 р. N 1253

30. Реформування майнових відносин у підприємствах АПК (Практичний посібник)./За ред. П. Т. Саблука та Г. М. Підлісецького. – К.: Інститут аграрної економіки, 2001. – 614 с.

31. Реформування та розвиток підприємств агропромислового виробництва (посібник у питаннях і відповідях)/За ред. П. Т. Саблука. – К.: ІАЕ, 1999. – 532 с.

32. Річні звіти та форми статистичної звітності СТОВ “Агрофірма “Дружба” за 1999 – 2003 роки

33. Саблук П. Т. Аграрна реформа як умова соціально-економічного розвитку сільських територій // Економіка АПК. – 2003. - №10. – с. 151

34. Саблук П. Т. Направления реформ и инновационных процессов в АПК Украины // Економіка АПК. – 2003. - №5. – с. 150

35. Указ Президента України “Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки” від 29 січня 2001 року № 62/2001

36. Цивільний Кодекс України від 16 січня 2003 року N 435–IV

37. Черноіванов В. В. Розвиток приватизаційних процесів на селі // Економіка АПК. – 2002. - №4. – с. 60

38. Щербина В. С. Господарське право України: Навч. посібник. – 3-є вид. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 392 с.

39. Юрчишин В., Запша Г. Розвиток відносин власності на селі: концептуальні основи становлення і утвердження приватного сектора // Економіка України. – 2003. - №11. – с. 47

Страницы: 1, 2, 3, 4