Дипломная работа: Розробка технології та організації вирощування та збирання пшениці

KV = K0*(1+∆0/*100*(VP-VH)) 1.17

де ∆0 – темп зростання питомого опіру машини за рахунок збільшення швидкості руху агрегату на 1км

K0 – питомий тяговий опір машини при швидкості руху VH = 5 км/год.

VP – робоча швидкість руху, км/год.

Для трактору: Т-150

KV1 = 1,5*(1+2)*100*(7,5-5) = 1,575 кН

KV2 = 1,5*(1+2)*100*(8,67-5) = 1,61 кН

ДТ-75М

KV5 = 1,5*(1+2)*100*(7,55-5) = 1,576 кН

KV6 = 1,5*(1+2)*100*(8,45-5) = 1,6 кН

Т-150К

KV1 = 1,5*(1+2)*100*(8,35-5) = 1,576 кН

3) Визначаємо граничну ширину захвату агрегату за передачами трактора

ВР = (РТН*G*i/100)*GP/[Ki+gМ*i/100+gзч(fзч+i/100)] 1.18

де РТН – номінальне тягове зусилля трактора на обраній передачі, кн.

G – вага трактора, кн.

і – похил місцевості, %

GP – коефіцієнт використання тягового зусилля трактора

gМ – середня вага с.-г. машини на один метр ширини захвату, кН/м

gзч – питома вага зчіпки

fЗЧ – коефіцієнт опору кочення зчіпки

gМ = (GМ+0,01∑υδ*γМ+Gg)/ВМ 1.19

де υ – об’єм бункерів для технологічного матеріалу

γМ – об’ємна маса технологічного матеріалу т/м3

GМ, Gg – вага с.-г. машини та обслуговуючого персоналу, кН.

gМ = (13+0,01*0,453*0,8+0,7)/3,6 = 3,8 кН/м

gЗЧ = 7,6 /14,4 = 0,53 кН/м

Для трактору: Т-150

ВР1 = (34,5-71,1*2/100)*0,93/[1,575+3,8*2/100+0,53*(0,15+2/100)] = 18,1м

ВР2 = (30,1-71,1*2/100)*0,93/[1,61+3,8*2/100+0,53*(0,15+2/100)] = 15,1м

ДТ-75М

ВР5 = (19,8-64*2/100)*0,93/[1,576+3,8*2/100+0,53*(0,15+2/100)] = 10,8м

ВР6 = (16,9-64*2/100)*0,93/[1,6+3,8*2/100+0,53*(0,15+2/100)] = 8,4м

Т-150К

ВР1 = (28-76*2/100)*0,93/[1,6+3,8*2/100+0,53*(0,15+2/100)] = 14,3м

4) Визначаємо кількість машин в агрегаті

ПМ = ВМАШ/ВП 1.20

Для Т-150 ПМ1 = 18,1/3,6 = 5,02

ПМ2 = 15,4/3,6 = 4,3

Для ДТ-75М ПМ5 = 10,8/3,6 = 3

ПМ6 = 8,4/3,6 = 2,3

Для Т-150К ПМ1 = 14,3/3,6 = 3,9

5) Визначаємо тяговий опір причепної частини агрегату

RQ = ПМ*ВР*К1+GМ*ПМ*і/100+GЗЧ*(fЗЧ+і/100) 1.21

Для Т-150 RQ1 = 3*3,6*1,575+13*3*2/100+7,6(0,15+2/100) = 19,08кН

RQ2 = 3*3,6*1,61+13*3*2/100+7,6(0,15+2/100) = 19,46кН

Для ДТ-75 RQ5 = 3*3,6*1,576+13*3*2/100+7,6(0,15+2/100) = 18,09кН

RQ6 = 2*3,6*1,6+13*2*2/100+7,6(0,15+2/100) = 13,33кН

Для Т-150К RQ1 = 3*3,6*1,6+13*3*2/100+7,6(0,15+2/100) = 13,33кН

6) Визначаємо коефіцієнт використання тягового зусилля трактора

GP = RQ/(PТМ-Gi/100) 1.22

Для Т-150 GP1 = 19,08/(34,5-71,1*2/100) = 0,6

GP2 = 19,46/(30,1-71,1*2/100) = 0,67

Для ДТ-75М GP5 = 18,09/(19,8-64*2/100) = 0,97

GP6 = 13,3/(16,9-64*2/100) = 0,85

Для Т-150К GP6 = 19,35/(28-76*2/100) = 0,73

7) Визначаємо продуктивність варіантів МТА

W = 0,1*BP*VP 1.23

Для Т-150 W1 = 0,1*10,8*7,5=8,1 га/год.

W2 = 0,1*10,8*8,67=9,36 га/год.

Для ДТ-75М W5 = 0,1*10,8*7,55=8,15 га/год.

W6 = 0,1*7,2*8,45=6,08 га/год.

Для Т-150К W1 = 0,1*10,8*8,35=9,01 га/год.

По результатам розрахунків обираємо кращий агрегат на базі трактора Т-150+С-11у+3СЗТ-3,6, який краще працює на 2 передачі на швидкості Vр = 8,67км/год.

1.4.4 Технологічна підготовка агрегату до роботи

Технологічна підготовка агрегату до виконання заданої технологічної операції зводиться до перевірки трактора, сільгоспмашини і зчіпки.

При технологічній підготовці МТА вважається, що технічний стан машини задовільний і основні регуліровки виконані на відділку господарства. Перевіряється правильність наладки навісної системи трактора, ширини колії, справність системи керування і таке інше. У с.-г. машин і згінки перевіряється правильність установки робочих органів, з’єднання машини. Технологічна перевірка роботи агрегату виконується при перших декількох проходах, а виявлені недоліки негайно усуваються.

1.4.5 Підготовка поля

Підготовка поля включає:

-  огляд поля з метою усунення переплод, які можуть погіршити якість виконання робіт, знизити продуктивність агрегату і створювати аварійні ситуації;

-  вибір напрямку та способу руху агрегатів, враховуючи попередній обробіток та природні умови;

-  розмітку поворотних смуг, позначення лінії першого проходу агрегата, місць заправки насінням та інше;

-  розмітку загонів, виконання прокосів і обкосів для поворотних смуг та з метою протипожежного захисту;

-  визначення послідовності обробітку поворотних смуг і основного масиву поля.

1.4.6 Вибір способу руху і режиму роботи агрегату

Організація використання агрегату при виконанні технологічної операції визначається способом руху на загоні та режимом роботи на протязі зміни, що впливає на експлуатаційні показники.

Основними кінематичними параметрами агрегату являються: кінематичний центр, кінематична довжина та ширина, довжина виїзду, центр та радіус повороту, які мають значення на вибір способу руху. Вибір раціонального способу руху і виду повороту агрегату дозволяє зменшити непродуктивні витрати часу зміни.

Найбільш ефективним при весняному підживленні зернових агрегатом з трьох машин є грушоподібний поворот, довжина холостого ходу якого визначається як:

LX = (6,6…8)ρy+2L, 1.24

де ρy – умовний радіус повороту, м

L – довжина виїзду агрегату, м

L = (0,25...0,75) (LT+Li2+LM)

L = 0,7*(2,55+6,8+3,2) = 8,785 м

ρy = 1,3ВН = 1,3*10,8 = 14,04 м

LX = 7*17,04+2*8,785 = 115,85 м

Ширина поворотної смуги для петльового грушоподібного повороту визначається як:

Emin = 2,8* ρy+L*dX 1.25

де dX – кінематична ширина захвату агрегату.

Emin = 2,8*14,04+8,785+5,4 = 42,4 м

Приймаємо ширину поворотної смуги кратною ширині захвату Е=42,4 м.

Спосіб руху агрегату користуючись довідковою літературою для весняного підживлення зернових сівалками найкращий є челночний.

Для визначення ефективності такого способу руху обчислюємо коефіцієнт робочих ходів:

1.26

де αР, αХ – довжини робочого ходу та холостого, м

ПР, ПХ – кількість робочих та холостих ходів.

ПР = L/ВР; ПХ = ПР-1

ПР = 1000/10,8 = 92,6; ПХ = 93-1 = 92

αР = 2000-2*54 = 1892м

Витрати часу на один цикл визначаємо як:

tЦ = (tР+tПОВ)ПРУФ+tТЕХН 1.27

де tР – витрати часу на робочий хід, хв.

tПОВ – витрати часу на поворот, хв.

ПРУФ – фактична кількість робочих ходів за цикл

tТЕХН – час, що витрачається на технологічне обслуговування агрегату за цикл, хв.

Витрати часу на поворот розраховуємо аналогічно

tX = 0,06*£X/VX 1.28

tX = 0,06*115,85/10 = 0,7хв.

Кількість робочих ходів за цикл для посівного агрегату розраховуємо:

1.29

де ПМ, VМ – кількість с.-г. машин в агрегаті та місткість бункерів однієї машини, м3

γМ, Н – об’ємна маса і норма внесення технологічного матеріалу

φ – коефіцієнт використання місткості бункера

φ = 0,85...0,95

Приймаємо ПРУФ = 3

tЦ = (13,1+0,7)*3+5 = 46,4хв.

Розраховуємо час для виконання залишкових циклів:

 ТЗАГ = ТЗМ*tНЦ-tЦ 1.30

де ТЗМ = 420хв. – час зміни

ТЗАГ = 420*70-46,4 = 303,6хв.

Кількість залишкових циклів:

ПЦЗАЛ = ТЗАЛ/tЦ 1.31

ПЦЗАЛ = 303,6/46,4 = 6,54

Розрахунок режиму використання агрегату на загоні

Режим роботи агрегату залежить від технологічної операції, складу агрегату, способу його руху, побічної швидкості, технологічних і інших видів зупинок. Режим використання агрегату на загоні розробляємо в слідуючій послідовності.

Основні складові режиму роботи агрегату представляємо в таблицю 1.9.

Таблиця 1.9 Режим використання агрегату на загоні

Нециклові елементи часу заносимо в таблицю 1.9. згідно рекомендації довідкової літератури.

Результат округляємо до цілого числа ПЦЗАЛ = 3

Площа обробітку за один прохід агрегату:

Stp = £P*βP/104 1.33

Stp = 1892*10,8/104 = 2,04 га/год.

Площа обробітку агрегатом за цикл розраховуємо як:

SЦ = Stр* ПРУФ 1.34

SЦ = 2,04*3 = 6,12 га/цикл

Площу обробітку за залишкові цикли:

SЦЗАЛ = SЦ*ПЦЗАЛ 1.35

SЦЗАЛ = 6,12*7 = 42,84 га

Фактичний час зміни виражається формулою

TЗМФ = tЦ*(1+ПЦЗАЛ)*tНЦ 1.36

TЗМФ = 46,4*(1+7)*70 = 441,2 хв.

Продуктивність агрегату при відомому режимі роботи

Продуктивність агрегату за годину змінного часу при наявності режиму його роботи на протязі зміни розраховуємо:

WГЗ = (SЦ+SЦЗАЛ)/ТЗМФ 1.37

WГЗ = (42,84+6,12)/7,35 = 6,66 га/год

Коефіцієнт використання часу зміни розраховуємо як відношення ТР/ТЗМФ

ТР = tР*ПРУФ(1+ПЦЗАЛ) 1.38

ТР = 13,1*3*(1+7) = 314,4 хв.

τ = 314,4/441,2 = 0,71

1.4.7 Визначення фактичних затрат праці на одиницю виконаної роботи

Фактичні затрати праці на виконання роботи

ЗП = (mМЕХ+mg)*ТЗМФ/WЗМФ 1.39

де mМЕХ, mg – відповідно кількість механізаторів допоміжних робітників, люд.

ЗП = 1*7,35/48,96 = 0,15 люд.год./га

1.4.8 Витрати пального на одиницю виконаної роботи

gW = (GР*TР*GПОВ+TПОВ+GПЕР*TПЕР+G0T0)/WЗМ 1.40

де GР, GПОВ, GПЕР, G0 – відповідно витрати пального при робочому ході, поворотах, переїздах, холостій роботі двигуни, кг/га

TР, TПОВ, TПЕР, T0 – відповідно час зміни робочий, поворотів, переїздів, зупинок, год.

TПОВ = tПОВЦ*(1+ПЦЗ) = 2,1*(1+7) = 16,8 хв. = 0,28 год.

gW = 22*5,23+13*0,28+11*0,166+2*0,75/118,96 = 2,49 кг/год.

Витрати на паливо-мастильні матеріали розраховуємо користуючись формулою:

 СПММ = ЦП*gW 1.41

де ЦП – комплексна ціна палива, грн./кг

СПММ = 2,49*1,5 = 3,73 грн./га

1.4.9 Оплата праці механізаторів

Витрати коштів на плату за працю при роботі агрегату розраховуються:

 СПР = (ЗМЕХ*mМЕХ*КМЕХ+ЗОБС*mОБС*КОБС)/WЗМФ 1.42

де ЗМЕХ, ЗОБС – тарифні ставки механізаторів та допоміжних робітників, грн./зм.

mМЕХ, mОБС – кількість механізаторів та допоміжних робітників, що обслуговують агрегат, чол..

КМЕХ, КОБС – коефіцієнти, що враховують додаткову зарплату та відрахування на страхування механізаторів та допоміжних робітників.

СПР = 1*8,08*1,65/48,96 = 0,272 грн./га

Експлуатаційні витрати на одиницю виконаної роботи розраховуємо згідно формул 1.14, 1.15, 1.16, 1.17, враховуючи фактичну продуктивність.

ИШ = 0,69+0,059+0,79+3,73+0,272 = 5,54грн./га

Результати розрахунків зводимо в таблицю 1.10.

Таблиця 1.10 Експлуатаційні показники вибраного агрегату

1.4.10 Контроль якості роботи агрегату

Контроль і оцінку якості роботи з внесення мінеральних добрив проводять при настроюванні агрегатів, періодично, у процесі виконання роботи, а також при прийманні-здачі після закінчення робіт.

При настроюванні агрегатів контролюють відповідність заданої і фактичної дози внесення.

Правильність установки дози визначають за формулою:

1.43

де QU – подача добрив до пристрою, що розкидає, кг/хв.

V – швидкість руху агрегату, км/год.

В – робоча ширина розкидання, м,

Кількість добрив визначають прокручуванням машини на стаціонарі чи в русі з відключеним пристроєм, що розкидає, і встановленим регулятором дози висіву на задану дозу. Включають на короткий час живильний транспортер для заповнення добривами висівної щілини. Після цього підстилають чи підвішують під висівну щілину брезент і протягом 1 хв. прокручують механізм, а висіяні в брезент добрива зважують.

При значному відхиленні фактичної дози висіву від заданої змінюють висоту відкриття висівної щілини до розмірів, що забезпечують задану дозу висіву добрив.

Контролюють обрану швидкість агрегату на ділянці довжиною не менш 50 м. Ширину розкидання визначають не менш ніж по 15-20 вимірам. Виміри роблять рулеткою. Потім знаходять середню величину захоплення машини.

При необхідності нерівномірність розподілу добрив визначають по загальній і робочій ширині розкидання. Для цього використовують листи розміром 0,5х0,5х0,05 м, що розставляють у три поперечних ряди на всю ширину розкидання з відстанню між рядами не менш 5 м.

Зібрані з листів добрива зважують і отримані результати заносять у відомість.

Після визначення нерівномірності висіву добрив регулюють органи машини, що розкидають.

Відповідність заданої дози внесення добрив фактичної контролюють у процесі роботи.

При відомій довжині гону дозу висіву можна контролювати числом проходів агрегату. При відхиленні фактичної дози від заданої її регулюють зміною висоти відкриття дозуючої щілини.

Фактичну дозу перевіряють перед початком роботи висівом добрив у брезент. Для цього завантажену машину для внесення з виключеними робочими органами протаскують 3...4 м з таким розрахунком, щоб добриво в кузові досягло краю падаючого транспортера. Після цього відключають розкидаючі диски, а під туконаправником підв'язують брезентове полотно. Відзначивши вішкою вихідне положення агрегату з включеним падаючим транспортером, проїжджають 30...40 м.

Висіяне в полотнину добриво зважують і розраховують фактичну дозу по формулі:

1.44

де q – кількість добрив, висіяна на пройденому шляху, кг;

В - прийнята ширина робочого захоплення машини, м;

L - довжина пройденого шляху за час висіву добрив м.

Якість обробки поворотних смуг і відсутність огріхів між проходами контролюють візуально при проході оброблюваної ділянки по діагоналі.

Таблиця 1.11 Оцінка якості внесення добрив

Оцінка якості внесення добрив приведена в таблиці 1.11. Комісія перевіряє обсяги, якість виконаних робіт і складає акт.

1.4.11 Охорона праці

До роботи допускаються особи, що мають посвідчення на право керування машиною, добре знають конструкцію агрегату і регуліровки, правила технічного обслуговування, правила виконання технологічного процесу і пройшли інструктаж по техніці безпеки при роботі на агрегаті.

Під час роботи і технічного обслуговування присутність по сторонніх осіб на агрегаті забороняється. Міняти робочі органи і підтягувати кріплення дозволяється тільки при зупиненому двигуні і при наявності відповідних підставок.

Особливо звертається увага на охорону праці при виконанні робіт з шкідливими матеріалами.

2 БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

2.1 Аналіз стану організації робіт по забезпеченню БЖ та екологічності виробництва при вирощуванні озимої пшениці

Перелік нормативних документів по БЖ для господарств системи АПК визначений "Переліком нормативних документів по БЖ, що діють у системі Агропрома України в основному в господарствах".

Проведений аналіз дає можливість встановити наступні недоліки по питанню, що розглядається.

Головними фахівцями і керівниками підрозділів не виконуються наступні пункти положення, виявлені при аналізі стану праці:

-  не забезпечуються здорові і безпечні умови праці, не дотримуються діючі правила і норми по охороні праці;

-  не забезпечується проведення паспортизації санітарно-гігієнічного стану виробничих ділянок охорони праці і санітарно-оздоровчих заходів;

-  не проваджуються прогресивні технологічні прийоми механізації процесів заправки сівалок семенами, що забезпечують безпеку праці;

-  не застосовуються заходи для впровадження стандартів сучасних досягнень науки і техніки і передовий досвід на охороні праці;

-  при виконанні робіт з хімічного захисту при вирощуванні пшениці не всі працівники забезпечені спецодягом і ЗІЗ;

-  при механічній обробці грунту регулювання робочих органів машин проводиться не на спеціалізованих площадках:

-  не складаються маршрути пересування техніки з однієї ділянки на іншу. Допускаються до керування тракторами, експлуатації електроустановок, вантажопідйомних машин і інших агрегатів і машин особи, що не досягли необхідного віку і не мають відповідних посвідчень;

-  не забезпечується санітарне обслуговування працюючих відповідно до діючого нормами і правилами;

-  не позначаються і не обладнуються спеціальні місця для короткочасного відпочинку;

-  невчасно проводиться огляд технічного стану використовуваних тракторів, сільськогосподарських машин і устаткування, блокувальних пристроїв і проходження технічних оглядів транспортних засобів і інших самохідних машин.

2.2 Характеристика причин і утрат від виробничих травм

У таблиці 2.1 приведені дані травматизму за останні три роки.

Таблиця 2.1 - Травматизм у господарстві

Характеризуючи нещасні випадки, що пройшли за останні три роки видно, що випадків зі смертельним результатом не було. Спостерігається одержання травм робітниками легкої ваги, і потерпілим видавалися бюлетені не більше ніж на 6 днів.

Основними причинами травматизму є:

-  недостатнє навчання робітників безпечним методам роботи, відсутність безпечних умов праці;

-  несвоєчасне проведення інструктажів;

-  неправильна організація праці і відпочинку працюючих. Порушення тривалості зміни;

-  не повною мірою забезпечується механізація транспортних і вантажно-розвантажувальних робіт;

-  не забезпечується захист працюючих від шкідливих факторів, особливо при хімічній обробці пшениці.

2.3 Проектні рішення по забезпеченню рівнів безпеки праці і екологічності виробництва до нормативних значень

Таблиця 2.2 - Загальний перелік пропонованих заходів на 2-004 рік

2.4 Організація робіт у надзвичайних ситуаціях

Найбільш реальним та руйнівним стихійним лихом для господарства є підтоплення, які трапляються в окремі роки через сильні зливи влітку, й від талих весняних вод.

При підтопленні утворюються водяний прошарок над поверхнею землі, в деяких місцях до 1км, який руйнував будинки, виробничі будівлі повністю або частково. Вимокли сади, загинули посіви, погіршилися санітарні умови життя людей. В результаті цього господарства зазнали великі матеріальні збитки.

Між тим, збитки від підтоплення можна значно зменшити, якщо бути готовим до цієї надзвичайної ситуації, знати закономірності її протікання і методи захисту.

Система заходів захисту від підтоплення передбачає цілий комплекс робіт і дій, які можна поділити на:

-  підготовчі;

-  оперативні.

До підготовчіх робіт відносяться:

-  будівля відвідних каналів;

-  укріплення будівель;

-  будівля дренажних систем або їх зачистка.

До оперативних робіт відносяться:

-  евакуація;

-  одержання і розповсюдження оперативної інформації.

При очікувані підтоплення (за оцінкою синоптиків) необхідно проводити лише підготовчу роботу. Потрібно перевірити всі комунікаційні лінії, заповнити спеціально підготовлені резервуари для питної води, скот перегнати на пагорбки. Необхідно підготовити сільськогосподарську техніку: всі машини повинні бути в робочому стані, трактори – повністю укомплектовані, при цьому кожен агрегат повинен безвідрадно працювати.

При наповненні території водою проводиться постійна розвідка й оцінка етапу каналів, будівель, а також інформування населення. Ні в якому випадку не дозволяється дезінформування та паніка.

Після сходу води необхідно провести інвентаризацію всіх об'єктів і засобів з вказанням технічного стану кожного засобу і об'єм необхідних робіт по відтворенню. Об'єкти і засоби, які не підлягають відтворенню списуються.

Застосування розроблених у розділі заходів буде сприяти покращенню екологічних умов, зниженню виробничого травматизму робітників та збільшенню виробництва.

Проведений аналіз стану схорони праці та на цій основі розроблені заходи по забезпеченню працюючих здоровими безпечними умовами праці забезпечить проведення польових робіт при вирощуванні та збиранні озимої пшениці на належному рівні безпеки.

3. Техніко-економічні показники проекту

Основним показником ефективності оброблення озимої пшениці за інтенсивною технологією служить економічний ефект, обумовлений по різниці витрат на оброблення пшениці в базовому і проектованому варіанті технології.

Поряд з річним економічним ефектом розраховують наступні техніко-економічні показники:

- витрати праці на оброблення і збирання;

- собівартість 1т врожаю;

- річну економію від зниження собівартості оброблення;

- витрата палива на одиницю площі;

- виробництво продукції на 1 працюючого;

- виробництво озимої пшениці на 1 працюючого;

- питомі капіталовкладення;

- приведені витрати;

- строк окупності капітальних вкладень.

Витрати праці на виробництво озимої пшениці визначають для проектованого варіанта - по технологічній карті, розроблювальної в дипломному проекті. Для базової технології по фактичних витратах праці в господарстві ТП = 5948 люд./год., ТС = 6480 люд./год., де ТП і ТС відповідно проектовані й існуючі витрати праці.

Витрати праці на одиницю площі будуть

ЗТ.УД.П. = ТП/FП 3.1

ЗТ.УД.С. = ТС/FС 3.2

ЗТ.УД.П. = 5948/200 = 29,7

ЗТ.УД.С. = 6480/200 = 32,4

де ЗТ.УД.П., ЗТ.УД.С. – відповідно витрати праці на одиницю площі (люд./год) при проектованій і існуючій технології.

Ступінь зниження витрат праці визначається по формулі

 Ст = (ЗТ.УД.С.- ЗТ.УД.П.)/ ЗТ.УД.С.*100% 3.3

Ст = (32,4-29,7)/32,4*100% = 8,3%

Річну економію витрат праці визначають по формулі

ЭТ.Г. = (ЗТ.УД.С.- ЗТ.УД.П.)*SП 3.4

де ЭТ.Г. – річна економія витрат, люд./год

SП - площа займана культурою по проектованому варіанті, га.

ЭТ.Г. = (32,4-29,7)*200 = 540 чел.час

Ріст продуктивності праці визначається по формулі

nТР = ЗТ.УД.С./ЗТ.УД.П. 3.5

Собівартість продукції визначається по формулі

 СВ.К. = (СП+СН)*Q 3.6

де СП – прямі витрати, грн.

СН – накладні витрати, грн.

Q – валове виробництво, т

Прямі витрати для порівнюваних технологій (вихідної й інтенсивній) розраховують по формулі

СПП = ЗП+АП+РП+ТП+ПСП+QЖН+МП 3.7

де СПП – прямі витрати на виробництво за інтенсивною технологією, грн.

ЗП – заробітна плата працівників з нарахуваннями, грн.

АП – амортизаційні відрахування, грн.

РП – витрати на ремонт і техобслуговування, грн.

ТП – витрати на енергоносії, грн.

ПСП - страхові платежі, грн.

QЖН - витрати на забезпечення життєдіяльності працюючих, зайнятих на обробленні озимої пшениці, грн.

МП - витрати на основні і допоміжні матеріали, грн.

Заробітна плата працівників зайнятих на виробництві озимої пшениці визначається по формулі

ЗП = З+НАР*З 3.8

де З – заробітна плата відповідно до технологічної карти, грн.

НАР – нарахування на зарплату рівні 0,37

ЗП = 2651,3+994,3 = 3645,6 грн.

Амортизаційні відрахування визначаються по формулі

АП = åБП*а/100 3.9

де БП – балансова вартість тракторів і сільгоспмашин, грн.

а – норма амортизаційних відрахувань, %

АП = 167917*14,5/100 = 24345 грн.

Витрати на ремонт і технічне обслуговування приймають по нормативах витрати коштів у розрахунку на 1га по формулі

Рn = åSi*åНТР 3.10

де Sі – площа оброблення озимої пшениці, га

НТР - норматив витрати коштів на ремонт і на одиницю площі, грн/га

Рn = 167917*0,22 = 36941 грн.

Витрата засобів на паливо визначаємо по формулі

ТП = Рті*Цкі 3.11

де Рті - витрата палива на весь обсяг робіт, кг

Цкі - комплексна ціна палива, грн./кг

ТП = 20520*2,2 = 45144 грн.

Страхові платежі від балансової вартості техніки, зайнятої на обробленні озимої пшениці визначаємо по формулі

ПСП = БП*НСП 3.12

де БП – балансова вартість техніки, грн.

НСП – норматив страхових платежів (НСП = 0,003)

ПСП =167917*0,003 = 503грн.

Витрати на забезпечення життєдіяльності працюючих визначається по формулі

QЖН = n*НЖ+ЗЖ 3.13

де n – числа працівників, зайнятих на оброблення

НЖ – норматив витрат на 1 працівника в рік на забезпечення життєдіяльності (НЖ = 7,5грн.)

ЗЖ – витрати на заходи щодо охорони праці і ТБ, грн.

QЖН = 7*7,5+700 = 750грн.

Витрати на основні і допоміжні матеріали визначаємо по формулі

МП = МС+МУД+МГЕР+МПЕСТ 3.14

де Мс – витрати на насіння, грн.

Муд – витрати на добрива, грн.

Мгер – витрати на гербіциди, грн.

Мпест – витрати на пестициди, грн.

МП = 60000+48000+5400 = 113400

Підставивши у формулу для визначення прямих витрат числові значення складових одержимо

СПП = 3645+24345+36941+45144+503+750+113400 = 224728 грн.

Накладні витрати визначаємо по формулі

СНП = 0,1(ЗП+АП+РП) 3.15

СНП = 0,1(3645+24345+36941) = 6493грн.

Підставивши у формулу 3.15 значення складових, одержимо собівартість озимої пшениці

СВ.К. =(224728+6493)/1000 = 231,7грн.

Річну економію при обробленні озимої пшениці за інтенсивною технологією в порівнянні з вихідним варіантом визначаємо по формулі

ЭГ = (СВ.К.С. – СВ.К.П.)*Q+DЭГ 3.16

де СВ.К.С. – собівартість 1т продукції при обробленні у вихідному варіанті, грн.

СВ.К.П. – собівартість 1т продукції при обробленні в проектованому варіанті, грн.

Q – валовий збір продукції

DЭГ – річна економія від підвищення врожайності за рахунок удосконалювання технології.

DЭГ = Dу*S*ЦР

DЭГ = 1,8*200*800 = 288000грн.

ЭГ = (224-231,7)*1000+288000 = 280300грн.

Питомі капітальні вкладення на оброблення 1т продукції визначають по формулі

КУД.П. = К/(S*у) 3.17

де К – сума капітальних вкладень, грн.

S – площа оброблення

у – врожайність з 1га, т

КУД.П. = 122000/(200*5) = 122 грн./т

Середньорічне число працівників, зайнятих обробленням виробленої продукції

ЧР.СР. = ТП/(ФР.В.*τ) 3.18

де ФР.В. - річний фонд робочого часу одного працівника, ФР.В. = 1870 годин

ТП - витрати часу на весь обсяг робіт

τ – коефіцієнт використання робочого часу, приймаємо τ = 0,5

ЧР.СР. = 5948/(1870*0,5) = 6,4 чел.

Виробництво продукції на 1 людину

QЧ = Q* ЧР.СР. 3.19

де Q – валовий збір, т

QЧ = 1000/6,4 = 156,25 т/чел.

Строк окупності проекту визначаємо по формулі

ТОК = КП/ЭГ 3.20

ТОК = 122000/280300 = 0,43 року

Річний економічний ефект дорівнює

ЭГ.ЭФ. = ЭГ-ЕН*К 3.21

де ЕН – нормативний коефіцієнт нормативності, приймаємо ЕН = 0,12

ЭГ.ЭФ. = 280300-122000*0,12 = 265660 грн.

Отримані результати розрахунків техніко-економічних показників зводимо в таблицю.

Таблиця 3.1 Техніко-економічні показники проекту

Висновок

1.  Аналіз господарської діяльності СТОВ "Братський" Нижньосірогозького району Херсонської області по виробництву озимої пшениці показує, що в господарстві використані не всі резерви по підвищенню врожайності. Маються порушення агротехніки, недостатньо застосовується добрив і засобів захисту рослин, недостатньо ефективно використовується машинно-тракторний парк, частина машин морально застарів, висока собівартість одиниці продукції.

2.  Розроблено інтенсивну технологію оброблення і збирання озимої пшениці, заснована на застосуванні нових гібридів, оптимальних доз добрив і сучасних засобів захисту рослин, сучасного комплексу машин, сполучення операцій, що дозволяє одержати в середньому по господарству врожай 40-50 ц/га озимої пшениці.

3.  Проведено аналіз стану робіт із забезпечення безпеки робітників. Розроблено заходи щодо забезпечення робітників безпечними умовами праці й охороні навколишнього середовища.

4.  Впровадження в господарстві розробленої технології дозволить знизити число зайнятих працівників на 6,4 чоловік, збільшити виробництво озимої пшениці на 1 працюючого на 156,2т, знизити витрати праці на 5,6чел.година/т продукції, а собівартість на 231,7 грн./т. Загальний економічний ефект по господарству, складає 265660грн.

Література

1.  Технологічні карти вирощування с/г кільтур. – Харків, 2001

2.  Машиновикористання в землеробстві. За ред. В.Ю.Ільченко, Ю.П.Нагірного. –К: Урожай, 1996

3.  Каталог сельскохозяйственной техники и энергетических средств. Мелитополь, МВЗ, 2001

4.  Операционные технологии возделывания зерновых культур. Справочник-К: Урожай,1990

5.  В.М.Кюрчев, В.М.Болтянський, М.О.Шабола. Методичні вказівки щодо обгрунтування раціонального складу машинних агрегатів. Мелітополь: ТДАТА, 1999

6.  В.Й.Жиган. Посібник з теоретичних основ машиновикористання в землеробстві та системі Машина-Поле. Мелітополь, ТДАТА, 2000

7.  Методичні рекомендації. Розробка технологічних карт на виробництво культури. В.Й.Жиган, В.М.Болтянський. Мелітополь: ТДАТА 2002

8.  Рабочая тетрадь агронома по интенсивным технологиям возделывания озимых культур. Урожай, 1985

9.  В.Федотов, Г.Карасев. Интенсивная технология возделывания озимой пшеницы. Воронеж, 1988

10.   М.Н.Марченко. Индустриальная технология применения минеральных удобрения. Москва: Россельхозиздат, 1987

11.   М.К.Діденко Експлуатація машинно-тракторного парку. Вища школа: Київ, 1975

12.   Норми виробітку і витрачання палива. Урожай, 1991