Дипломная работа: Аналіз ефективності і облік витрат на виробництво овочів відкритого ґрунту

На субрахунку 807 "Витрати матеріалів сільськогосподарського призначення" узагальнюється інформація про витрати матеріалів сільськогосподарського призначення, які використані в операційній діяльності підприємства.

На субрахунку 808 "Витрати товарів" ведеться облік витрат товарів, використаних для виробничо-господарських потреб, тобто без продажу іншим особам.

На субрахунку 809 "Інші матеріальні витрати" відображається вартість виконаних для підприємства робіт і послуг виробничого та невиробничого характеру (здійснення окремих операцій з виробництва продукції, обробки сировини й матеріалів; проведення іспитів з випробування сировини й матеріалів, які використовуються у виробництві; транспортні послуги, які є складовою технологічного процесу виробництва, тощо).

Рахунок 81 "Витрати на оплату праці" призначено для узагальнення інформації про витрати на оплату праці за звітний період. Це рахунок активний, номінальний, транзитний, операційний.

За дебетом рахунку 81 "Витрати на оплату праці" відображається сума визнаних витрат на оплату праці, за кредитом - списання на рахунок 23 "Виробництво" витрат, які прямо включаються до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), до затрат допоміжних (підсобних) виробництв, на рахунки класу 9 - витрат, що відносяться до виробничих накладних витрат, адміністративних і збутових витрат, або на рахунок 79 "Фінансові результати", якщо підприємство не застосовує рахунки класу 9.

На субрахунку 811 "Виплати за окладами й тарифами" узагальнюється інформація про витрати на виплату основної заробітної плати персоналу відповідно до системи оплати праці, прийнятої на підприємстві.

На субрахунку 812 "Премії та заохочення" узагальнюється інформація про витрати на виплату додаткової заробітної плати (премії, заохочення тощо) персоналу відповідно до системи оплати праці, прийнятої на підприємстві.

На субрахунку 813 "Компенсаційні виплати" узагальнюється інформація про витрати на гарантійні та компенсаційні виплати персоналу, пов'язані з індексацією заробітної плати тощо, в порядку і розмірах, передбачених законодавством.

На субрахунку 814 "Оплата відпусток" узагальнюється інформація про витрати на оплату щорічних відпусток персоналу підприємства або щомісячні відрахування на створення забезпечення майбутніх виплат відпусток.

На субрахунку 815 "Оплата іншого невідпрацьованого часу" узагальнюється інформація про витрати на виплати персоналу підприємства за невідпрацьований час, що передбачені законодавством.

На субрахунку 816 "Інші витрати на оплату праці" узагальнюється інформація про інші витрати на оплату праці, які визнаються елементами витрат на оплату праці.

Рахунок 82 "Відрахування на соціальні заходи" призначено для узагальнення інформації про витрати та відрахування на соціальні заходи.

Це рахунок активний, номінальний, транзитний, операційний.

За дебетом рахунку 82 "Відрахування на соціальні заходи" відображається належна сума відрахувань на соціальні заходи, за кредитом - списання на рахунок 23 "Виробництво" суми відрахувань, які прямо включаються до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), до затрат допоміжних (підсобних) виробництв, на рахунки класу 9 - суми відрахувань, що відносяться до виробничих накладних витрат, адміністративних і збутових витрат, або на рахунок 79 "Фінансові результати", якщо підприємство не застосовує рахунки класу 9.

На субрахунку 821 "Відрахування на пенсійне забезпечення" ведеться облік відрахувань на обов'язкове державне пенсійне страхування.

На субрахунку 822 "Відрахування на соціальне страхування" ведеться облік відрахувань на обов'язкове соціальне страхування.

На субрахунку 823 "Страхування на випадок безробіття" ведеться облік відрахувань на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття.

На субрахунку 824 "Відрахування на індивідуальне страхування" ведеться облік відрахувань на індивідуальне страхування працівників за рахунок підприємства.

Рахунок 83 "Амортизація" призначено для узагальнення інформації про суму нарахованої амортизації основних засобів, інших необоротних матеріальних активів та нематеріальних активів. Це рахунок активний, номінальний, транзитний, операційний.

За дебетом рахунку 83 "Амортизація" відображається сума нарахованих амортизаційних відрахувань, за кредитом - списання на рахунок 23 "Виробництво" суми амортизаційних відрахувань, які прямо включаються до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), до затрат допоміжних (підсобних) виробництв, на рахунки класу 9 - суми амортизаційних відрахувань, що відносяться до виробничих накладних витрат, адміністративних і збутових витрат, або на рахунок 79 "Фінансові результати", якщо підприємство не застосовує рахунки класу 9).

На субрахунку 831 "Амортизація основних засобів узагальнюється інформація про нарахування амортизації основних засобів.

На субрахунку 832 "Амортизація інших необоротна матеріальних активів" узагальнюється інформація пре нарахування амортизації інших необоротна матеріальних активів.

На субрахунку 833 "Амортизація нематеріальних активів" узагальнюється інформація про нарахуванню амортизації нематеріальних активів.

Рахунок 84 "Інші операційні витрати" призначено для обліку операційних витрат, що не відображаються на інших рахунках класу 8. Ці витрати є витратами звітного періоду, якщо не входять до складу виробничої собівартості продукції, робіт, послуг. Зокрема, до інших операційних витрат включається вартість робіт, послуг сторонніх підприємств, сума податків, зборів (обов'язкових платежів), крім податків на прибуток, втрати від курсових різниць, знецінення запасів, псування цінностей, списання та уцінки активів, сума фінансових санкцій тощо.

Страхові організації можуть обліковувати на цьому рахунку витрати на перестрахування та виплату страхових сум та страхових відшкодувань.

Це рахунок активний, номінальний, транзитний, операційний.

За дебетом рахунку 84 "Інші операційні витрати" відображається сума визнаних витрат, за кредитом - списання на рахунок 23 "Виробництво" витрат, які прямо включаються до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), до затрат допоміжних (підсобних) виробництв, на рахунки класу 9 - виробничих накладних витрат, адміністративних і збутових витрат, або на рахунок 79 "Фінансові результати", якщо підприємство не застосовує рахунки класу 9.

Рахунок 85 "Інші затрати" призначено для обліку витрат на інвестиційну та фінансову діяльність підприємства, а також витрат від надзвичайних подій. На цьому рахунку також узагальнюється інформація про суму податків на прибуток.

Такі витрати періоду не можуть збільшувати вартість активів підприємства.

Це рахунок активний, номінальний, транзитний, операційний.

За дебетом рахунку 85 "Інші затрати" відображається сума визнаних витрат, за кредитом - списання на рахунок 79 "Фінансові результати".

Аналіз складу елементів витрат свідчить, що навіть в інструктивних матеріалах і сучасній літературі їх перелік дуже стислий. Це негативно впливає на подальший контроль за їх рівнем, що особливо характерно за умови перевірки обґрунтованості складання та функціонування бізнес-планів.

Тому, на нашу думку, доцільно деталізувати елементи витрат і з урахуванням особливостей сільськогосподарського виробництва пропонувати такий їх склад: корми і насіння; паливо і енергія; інші матеріали; зношуваність основних засобів (витрати на амортизацію); оплата праці; відрахування на соціальні заходи; інші витрати палива, засоби захисту рослин, роботи і послуги. При цьому має місце економічний поділ витрат живої і уречевленої праці (витрати праці робітників господарства та витрати засобів праці). Але слід мати на увазі, що це не виключає можливості внесення змін і доповнень у пропонований варіант статей витрат, оскільки вони залежать від технології виробництва продукції і різного порядку формування витрат.

В господарстві передбачається створення системи матеріального заохочення з урахуванням економії чи перевитрат, одержаних по всіх статтях витрат (при цьому враховується кількість одержаної продукції). Тим самим створюються передумови для раціонального використання всіх видів ресурсів і всі працівники виробничих підрозділів у цьому заінтересовані.

В рослинницьких галузях дуже часто збір урожаю не залежить від обсягу виконаних робіт. Тобто при вирощуванні сільськогосподарських культур сума одних витрат визначається обсягом робіт, а сума інших – виходом продукції. Тому окремі економісти на практиці ряд витрат нормують на одиницю площі, а деякі, пов’язані зі збиранням урожаю, – на одиницю продукції.

Щодо калькулювання собівартості овочів необхідно теж внести пропозиції щодо їх вдосконалення. На протязі трьох останніх років собівартість овочів збільшується, що негативно впливає на результат одержання прибутку.

Процес ведення бухгалтерського обліку в господарстві уявляє собою сукупність інформаційних і контрольно-організаційних операцій. Задачі обліку витрат на виробництво інформаційно зв’язано з суміжними ділянками обліку і підсистемами інформаційної системи господарства. Тільки незначна по обсягу вихідна інформація формується на основі первинних документів. Тому, умовою функціонування АРМ бухгалтера обліку витрат на виробництво являється формування на машинних носіях необхідної інформації, яка виникає при рішенні задач по обліку продукції і її реалізації. Вся ця інформація повинна бути представлена у вигляді єдиної бази даних бухгалтерських записів у відповідності з вимогами АРМ бухгалтера по обліку витрат на виробництво.

На АРМБ по обліку витрат на виробництво виконуються слідуючи роботи:

введення, контроль і друк вихідних даних;

формування нормативних даних;

розрахунок нормативної собівартості виробництва продукції;

групування валових витрат;

групування витрат по статтям;

розподіл витрат по об’єктам обліку;

аналіз витрат по структурним підрозділам.

3.2. Постановка задачі й інформаційна модель

Необхідність автоматизації обліку (бухгалтерського, управлінського) сьогодні усвідомили керівники багатьох підприємств, у тому числі і сільськогосподарських формуваннях. Актуальність автоматизації обліку продиктована, у першу чергу, бажанням керівництва мати оперативну і достовірну управлінську інформацію про виробничі процеси, що відбуваються, і фінансовому стані підприємства, наявних відхиленнях у фінансово-господарській діяльності і для вживання невідкладних заходів по їх усуненню.

Використання автоматизованих систем бухгалтерського обліку (АСБУ) відкриває і широкі можливості як для працівників бухгалтерської (фінансової) служби, так і для керівництва підприємства. Воно дозволяє в межах функцій бухгалтерського обліку цілком регламентувати автоматизоване одержання даних, необхідних для ведення оперативного, синтетичного й аналітичного обліку, складання форм бухгалтерської звітності: даних, необхідних користувачам для оперативного аналізу господарської діяльності, вироблення і прийняття рішень.

Наявність сьогодні великого вибору електронної техніки (ПЭВМ) і програмного забезпечення дозволяє повсюдно впроваджувати АСБУ.

Застосування АСБУ допомагає вирішити ряд важливих задач: підвищити швидкість і якість обробки інформації; забезпечити якість і оперативність бухгалтерського обліку; знизити трудомісткість облікового процесу.

Написання програмних продуктів для обліку (бухгалтерського чи оперативного) починається з постановки задачі обліку. Найбільш розповсюджений і один із самих практичних методів постановки задачі обліку є складання графіків інформаційних потоків. З огляду на, що вся, цікавляча в першу чергу, інформація зводиться до руху матеріальних і фінансових ресурсів, що зв'язаний з чи придбанням продажем товарно-матеріальних цінностей і (чи) послуг, то я спробувала вирішити цю задачу на схемах №№ 1-4.

Особливістю ЕОМ є те, що вони сприймають і обробляють економічну інформацію в кодовому описі. Кодування є одним з найважливіших компонентів процесу обробки інформації.

Під класифікацією для кодування розуміється систематизований звід найменувань окремих номенклатур і їхніх кодових позначень.

Одним із загальних принципів комплексної автоматизації обліку є розробка єдиної системи кодування інформації, а саме: установлюється перелік підлягаючих кодуванню об'єктів бухгалтерського обліку; розробляється система класифікаторів; складаються довідники кодування і декодування інформації.

Для автоматизації обліку використовуються класифікатори цехів і відділів підприємства, синтетичних рахунків, субрахунків і шифрів аналітичного обліку, реєстраційних номерів документів, прізвищ працюючих (табельних номерів) і т.д.  Для обліку використовуються різні первинні документи: прибуткові і видаткові касові ордери, платіжні доручення, виписки з розрахункових рахунків у банках, прибутково-видаткові документи на ТМЦ і продукцію і т.д. 

Усі класифікатори, крім класифікатора бухгалтерських проводок, мають стандартну структуру.

Робота з програмним комплексом починається з заповнення довідників. Це робиться для настроювання комплексу на ведення обліку на конкретному підприємстві. Нормативно-довідкова інформація формується в базах даних.

Довідники загального призначення: найменування документів;

 підприємства; послуги по рахунку.

Довідники, зв'язані з бухгалтерськими проводками: план рахунків бухгалтерського обліку; бухгалтерські проводки; групи проводок; податки.

Довідники, зв'язані з аналітичним обліком: об'єкти підприємства; підрозділу; коди аналітичного обліку.

Процес обробки інформації в бухгалтерії організується в такий спосіб: дані з первинних документів по рахунках вводяться в комп'ютер, після чого одержують контрольні протоколи і підсумки введення за поточний період, потім друкують необхідні звітні регістри, одночасно накопичуючи зведення в базі даних. Зв'язок з іншими ділянками обліку, що автоматизовані по відповідним робочих місцях, здійснюється за рахунок передачі відповідних файлів бухгалтерських записів. Крім того передбачена можливість виписки первинних документів з одночасним завантаженням інформації в базу даних.

Вихідна інформація вводиться в базу з первинних документів. На підставі інформації первинних документів формуються файли оперативної інформації, у які автоматично заноситься інформація відповідних довідників. Таке використання довідників прискорює введення інформації в базу даних, підвищує її точність і вірогідність.

При використанні комп'ютера всі регістри аналітичного і синтетичного обліку, а також звітність і додатки можна одержувати в закінченому виді на друкувальних пристроях. ПЭВМ дозволяють виготовляти регістри більш економічно, сполучаючи процеси угруповання по аналітичних шифрах і друкування синтетичних регістрів. За працівниками бухгалтерії зберігаються функції кодування первинних документів і введення даних у комп'ютер, якщо це необхідно. Самі бухгалтери розробляють усі потрібні регістри, контролюють правильність їхнього виготовлення і складають різні довідки.

У процесі роботи може бути отриманий ряд відеограм і машинограм. Так, для контролю введення передбачений перегляд введеної інформації, її коректування і печатка.

Наприкінці місяця (чи на будь-яку дату) бухгалтер має можливість чи переглянути роздрукувати наступні регістри: відомість аналітичного обліку по рахунку; журнал аналітичного обліку по рахунку; відомість синтетичного обліку по рахунку; листок-розшифровка для кореспонденції двох рахунків; оборотно-сальдовий баланс по синтетичних рахунках; журнал-ордер і відомість по дебету рахунка; Головну книгу.

3.3. Шляхи зниження собівартості продукції і підвищення ефективності виробництва

Собівартість продукції являється важливішим показником економічної ефективності сільськогосподарського виробництва. В ньому синтезуються всі сторони господарської діяльності, акумулюються результати виконання всіх виробничих ресурсів. Зниження собівартості – одна із першочергових і актуальних задач любого підприємства, любої галузі. Від рівня собівартості продукції залежить сума прибутку і рівень рентабельності, фінансовий стан підприємства і його платоспроможність, рівень роздрібних цін на сільськогосподарську продукцію.

Особливу актуальність проблема зниження собівартості набуває на сучасному етапі. Пошук резервів її зниження допомагає багатьом господарствам підвищити свою конкурентоспроможність, уникнути банкрутства і вижити в умовах ринкової економіки.

Основними резервами зниження собівартості продукції є:

збільшення обсягу виробництва продукції;

скорочення затрат на виробництво за рахунок підвищення продуктивності праці, економічного використання матеріальних ресурсів, скорочення непродуктивних витрат і недопущення втрат;

за рахунок ліквідації певних упущень в роботі, а також за рахунок економії витрат по окремих статтях і елементах.

Як свідчить аналіз структури собівартості овочів (табл.4.4) ми повинні відмітити,що основним резервом зниження собівартості продукції крім раціонального використання трудових ресурсів, живої праці являється підвищення урожайності овочів за рахунок використання уречевленої праці, економії матеріально-грошових засобів в розрахунку на одиницю продукції, раціональний їх рівень на гектар посіву.

Також важливою умовою зниження собівартості овочів являється дотримання режиму економії по кожній статті витрат. З таблиці 4.4. ми бачимо, що зменшити собівартість цукрового буряка можна за рахунок зменшення витрат понесених на насіння і посадковий матеріал, великі витрати йдуть на придбання добрив, а також на утримання основних засобів.

Резерви зниження затрат виявляються по кожній статті витрат за рахунок конкретних організаційно-технічних заходів (введення нової, більш прогресивної техніки і технологій виробництва, покращення організації праці), які будуть сприяти економії зарплати, зниженню матеріалоємності, фондоємкості і т.д. 

Резерв зниження витрат на утримання основних засобів за рахунок реалізації, передачі в довгострокову оренду, консервації і списання непотрібних, лишніх, будівель, які не використовуються, машин, обладнання.

Про наявність резервів зниження собівартості продукції рослинництва свідчать результати порівняльного аналізу собівартості овочів аналізованого підприємства.

Резерви зниження собівартості продукції можна поділити на 3 групи, які можуть бути використані у виробництві без додаткових витрат:

невиправдані перевитрати, пов’язані з недотриманням лімітів і нормативів – це непродуктивні затрати робочого часу, витрати при транспортуванні і зберіганні продукції;

потребують незначних додаткових витрат і можуть бути використані протягом календарного або господарського року – витрати пов’язані з впровадженням передових методів праці, поліпшення структури посівних площ внесення добрив;

потребують значних капітальних вкладень і можуть бути використані в перспективі – це витрати пов’язані з зміною технології виробництва – доведенням до оптимальної норми внесення добрив, проведенням меліоративних робіт, підвищенням природної родючості ґрунтів, сортозаміною.

Необхідно також відмітити, що важливим етапом являється також ефективність виробництва.

Головним шляхом підвищення ефективності виробництва є:

для підвищення ефективності виробництва овочів у сільськогосподарських підприємствах необхідно розвивати альтернативні форми господарювання і конкуренцію в сфері овочівництва;

запровадити прогресивні технології вирощування овочів для досягнення високої урожайності коренеплодів (в межах 350-400 ц/га);

використовувати механізм посилення мотивації товаровиробників до ефективного розвитку галузі;

Важливе значення ефективного використання потенціалу овочівневого комплексу має раціональне використання відходів переробки овочів.

Внутрішнім резервом підвищення ефективності виробництва овочів є поглиблення процесів агропромислової інтеграції і використання переваг інтегрованого виробництва. А доцільнішою формою інтеграції економічних інтересів виробників овочів є створення акціонерних товариств, куди б входили овочеве підприємство з усією його інфраструктурою та інші господарства сировинної зони.

Розв’язання проблеми розвитку овочевого виробництва та вдосконалення його ринку потребує вживання комплексу заходів із перебудови сировинної та переробної галузей, впровадження досягнень науково-технологічного процесу, проведення маркетингових досліджень внутрішнього і зовнішнього ринків цього продукту.

Дослідженнями встановлено, що для відновлення та ефективної роботи міжгосподарських підприємств необхідно використати різні канали інвестування їх діяльності (за рахунок кредитів, інноваційних позик, лізингової діяльності).

Таким чином, вдосконалення економічних взаємовідносин шляхом створення на новій економічній основі овочевих інтеграційних формувань різних рівнів – також являється важливим напрямом підвищення економічної ефективності овочевого виробництва.

4. Безпека життєдіяльності

На сучасному етапі розвитку сільськогосподарського виробництва оснащеність технікою велика, застосування нових хімічних речовин, що потребують знань фізіології трудових процесів, поняття їхнього впливу на стан організму людини, уміння правильно організувати захист від шкідливого впливу. Тому важливе значення має всебічне підготування спеціалістів., що ведуть керівників сільськогосподарського виробництва з питань гігієни праці, виробничої санаторії, технологічної безпеки використання земельних ресурсів.

У Якимівському районі контроль за станом безпеки життєдіяльності здійснює інженер по охороні праці, що стежить за чітким дотриманням Закону України "Про охорону праці" і Положенням про організацію робіт з охорони праці в системі Державної аграрної політики".

При аналізі організації робіт безпеки життєдіяльності в районі встановлено, що є уся нормативно-технічна документація, що забезпечує керування безпекою життєдіяльності.

У обов'язку інженера по охороні праці входить:

ведення обліку виробничого травматизму і професійних захворювань;

заборона проведення робіт у випадку виникнення погрози життя і здоров'ю робітників;

контроль за своєчасністю і якістю проведення інструктажів на робочому місці;

упорядкування заявок на засоби індивідуального захисту і контроль за видачею спецодягу.

За стан безпеки життєдіяльності в господарствах відповідальність несуть інженера з безпеки життєдіяльності.

Інженер по охороні праці веде часопис реєстрації по проведенню інструктажу. Інструктаж проводиться з кожним новим робітникам і на робочих місцях щорічно незалежно від стажу роботи що інструктується.

Головні і старші фахівці зі своїх галузей виробництва і керівники виробничих підрозділів проводять до початку робіт інструктаж з охорони праці, знайомлять із правилами роботи на машинах., застосування отрутохімікатів і добрив, на які в останні роки не вистачає фінансів.

Координація організаційної діяльності і контроль за роботою по створенню здорових і безпечних умов праці працюючих у господарстві здійснюється інженером по техніка безпеки.

У загальному організацію безпеки життєдіяльності в по району можна вважати задовільної тому, але є недоліки, наприклад;

останні чотири роки майже цілком відсутнє відновлення засобів по охороні безпеки життєдіяльності, а багато основних засобів вже відслужили свій термін;

допуск до самостійної роботи фіксується з великим запізненням;

відсутній позаплановий інструктаж.

Основними причинами нещасливих випадків є порушення організації санітарно-гігієнічних і технічних норм по безпеці життєдіяльності.

Отримані дані про стан рівня безпеки життєдіяльності подані в таблиці 4.1.

Таблиця 4.1. Показники травматизму і захворювання по району.

За даними таблиці 5.1 можна зробити висновок, що асигнування для проведення заходів щодо охорони праці виділяється з кожним роком усе менше,

Витрати на спецодяг на 1 робітника зайнятого в рослинництві в 2001 році складали 19 грн., а у 2003 році 15 грн.; витрати на протипожежні заходи складали в 2001 році 17 грн. а в 2003 році 14 грн.

Це виділені асигнування складають саму малість, їх навіть не вистачає, що б забачити робітників згідно нормативу.

Нещасних випадків за останні три роки, як ми бачимо в районі немає.

Найбільше небезпечною працею є роботи на полі. Саме на полі створюються несприятливі умови для працюючих. Використання великої кількості сільськогосподарських машин, застосування добрив, гербіцидів, пов'язано зі створенням для працюючих безпосередньо у виробничій зоні шкідливих умов і різноманітних безпечних ситуацій. Найбільшим фактором, що негативно впливають, на здоров'я робітників є:

забруднення повітря пилюкою під час обробітку ґрунту і внесення мінеральних добрив;

виділення отруйних речовин у повітря при внесенні пестицидів;

робота на схилах понад 8-9%;

відсутність спеціалізованого місця для відпочинку робітників;

усунення несправностей на ходу прямо на місці роботи;

відсутність чистих джерел питної води;

відсутність захисних чохлів на обертових деталях і т.д.  .

Для того щоб зменшити ризик і підвищити безпеку праці необхідно впроваджувати і додержуватися заходів щодо поліпшення організації охорони праці, де необхідно передбачити:

постачання всіх агрегатів аптечками з необхідними медикаментами і ємностями (фляжки, термоси) для збереження питної води;

забезпечення всіх робітників спецодягом, взуттям і засобами індивідуального захисту особливо при роботі з хімпрепаратами;

устаткування польового пересувного вагончика з питною водою, аптечкою, умивальником;

виїзд на поле тільки перевіреними, справними агрегатами.

На справні агрегати перед початком роботи видаються графіки-маршрути й облікові Листи тракториста-машиніста Особлива увага приділяється охороні праці при роботі з отрутохімікатами. Перед початком роботи необхідно:

провести повний інструктаж з техніки безпеки;

медогляд на робочому місці;

одягти спецодяг;

перевірити машину на герметичність при роботі з рідкими препаратами.

Після обробки посівів хімікатами необхідно на полях виставляти таблички з попереджуючими написами.

Під час збирання врожаю необхідно притримуватися правил протипожежної безпеки, обладнувати трактори, автомобілі вогнегасниками. Поруч із полемо забезпечити чергування трактора з плугом і спеціальним автомобілем для гасіння пожеж.

Відповідальність за забезпечення пожежної безпеки в господарствах відповідно до чинного законодавства несуть керівник і спеціалісти. Тому в господарствах району створені пожежно-сторожові охорони, що працюють відповідно до чинного положення: установлений на об'єктах суворий протипожежний режим, що постійно контролюється; періодично перевіряється стан пожежної безпеки об'єктів, справність технічних засобів боротьби з пожежею; застосовуються заходи впливу до осіб, що порушують правила пожежної безпеки.

Пожежна техніка, сигналізація і засоби зв'язку утримуються в справному стані.

Вплив сільськогосподарського виробництва на навколишнє середовище значне і різноманітне. Воно виявляється через декілька обумовлених факторів: утворювані агрофітоценози; хімічні речовини і препарати, застосовувані при вирощуванні сільськогосподарських культур; машини і механізми, використовувані при здійсненні технологічних операцій. Головним завданням при здійсненні інтенсивних технологій вирощування сільськогосподарської продукції є відтворення ґрунтової родючості, збільшення утримання і запасу гумусу і пов'язаних із ним живильних речовин, утримання агрономічних цінностей, водостійкої структури і поліпшення фізичних і інших властивостей ґрунту.

При вирощуванні сільськогосподарської продукції необхідний захист навколишнього середовища від застосовуваних добрив і хімічних засобів захисту рослин.

5. Правове забезпечення

Суб'єктом аграрного права є кожне окремо взяте колективне і кооперативне сільськогосподарське підприємство. Правове становище цих підприємств визначається нормами Закону "Про колективне сільськогосподарське підприємство" і Закону "Про сільськогосподарську кооперацію " та Статутом кожного з цих підприємств. Згідно ст.4 Закону "Про колективне сільськогосподарське підприємство" в Статуті зазначаються найменування підприємства, його місцезнаходження, предмет і цілі діяльності, порядок вступу громадян до членів підприємства і припинення членства в ньому, принципи формування спільної власності та права членів щодо неї, загальні права та обов'язки членів підприємства та його членів щодо використання й охорони земель водних та інших природних ресурсів, виробничо - господарської, фінансової і трудової діяльності, питання оплати та охорони праці, соціальні гарантії, умови і порядок реорганізації та ліквідації підприємства. Державна реєстрація підприємства здійснюється не пізніше 30 днів з дня подання необхідних документів. Юридичний факт державної реєстрації колективного сільськогосподарського підприємства є підставою для надання йому прав юридичної особи і визначає термін виникнення у підприємства такого права.

За подібною правовою регламентацією створюється і наділяється відповідною правосуб'єктністю виробничій сільськогосподарський кооператив. Ст.2 Закону "Про сільськогосподарську кооперацію" залежно від цілей, завдань і характеру діяльності сільськогосподарського кооперативу здійснюють свою господарську діяльність на засадах підприємництва з метою одержання доходу.

Економічну основу створення і діяльності колективних і кооперативних сільськогосподарських підприємств становить колективна власність підприємства як юридичної особи, а його члени - в частині майна, яку вони одержують при виході із підприємства.

Відповідно до ст. 20 Закону "Про сільськогосподарську кооперацію" кооператив є власником будівель, споруд, грошей, майнових внесків його членів, виготовлюваної ним продукції, доходів, одержаних від реалізації, продуктової та іншої діяльності, передбаченої статутом кооперативу, а також іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законом. Члени кооперативу в якості пайового внеску можуть передати йому земельну ділянку. Майно кооперативу поділяється на пайовий і неподільний фонди. Кожний з цих фондів має відповідний правовий режим.

Особливість правосуб'єктності аграрних приватних підприємств кооперативного типу полягає в тому, що в них має місце об'єднання насамперед робочої сили, а не капіталів.

Закони про колективне і кооперативне сільськогосподарське підприємство встановлюють право самоврядування, органи управління на їхню компетенцію, що також становлять його правосуб'єктивність. Заходи права самоврядування більш повно викладені у спеціальних розділах їх статутів. Управлінська правосуб'єктивність цих підприємств полягає у створенні і участі представників цих підприємств в роботі представницьких органів управління колективними сільськогосподарськими підприємствами з боку Всеукраїнської ради представників колективних сільськогосподарських підприємств. Згідно з ст.25 Закону "Про колективне сільськогосподарське підприємство" для організаційно правового забезпечення економічної самостійності підприємства та охорони його прав, узагальнення досвіду роботи та представлення інтересів підприємства у відносинах з органами влади і управління створюються його представницькі органи. Демократичність самоврядування у підприємстві забезпечується додержанням закріпленої в його статуті системи організаційно-управлінських і процедурно - правових норм.

Істотну правосуб'єктність кооперативних сільськогосподарських підприємств становлять трудові правовідносини. Це відносини щодо організації праці, додержання членами своїх трудових прав та обов'язків що охоплюється поняттям трудової дисципліни, додержання підприємством обов'язків по забезпеченню охорони здоров'я і відшкодування шкоди, заподіяної трудівникові при виконанні роботи, запровадження на підприємстві сучасних систем і форм оплати праці та її належне правове регулювання, наближення принципів оплати праці працівників колективно-кооперативних утворень з оплатою праці в державних або акціонерних сільськогосподарських підприємствах. У цьому разі мається на увазі впровадження в колективних і кооперативних підприємствах обов'язкового мінімального рівня оплати праці так як це встановлено для найманих працівників і врегульовано п.6 ст. 19 Закону "Про колективне сільськогосподарське підприємство ". Трудовими є також відносини, які виникають в разі вчинення працівником дисциплінарного проступку і настання дисциплінарної відповідальності, а також у разі заподіяння працівником при виконанні трудових обов'язків майнової шкоди і настання його матеріальної відповідальності.

Трудові правовідносини, що виникають в процесі виробничо-господарської та управлінської діяльності колективних і кооперативних підприємств, регулюються нормами аграрного законодавства та локальними внутрішньоправовими актами з цих сільськогосподарських підприємств. Правову основу цих актів становлять відповідні положення Конституції України. Зокрема, ст.43 згідно з якою громадяни мають право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності. Кожен має право на належні, безпечні умови праці, на заробітну плату не нижче від визначеної законом. Кожен, хто працює, має право на відпочинок (ст.45), в тому числі - право на оплачувану щорічну відпустку. Члени кооперативу мають право на забезпечення в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з належних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом (ст.46). Посилання на особливості колективного і кооперативного сільськогосподарського виробництва і правового статусу аграрних підприємств не можуть бути підставою для недодержання по відношенню до селян наведених положень Конституції України.

Право членства в сільськогосподарському підприємстві кооперативного типу становить сукупність правових норм і законів і підзаконних внутрішніх локальних правових актів, якими встановлено певні правила щодо порядку і умов вступу громадян до сільгосппідприємства кооперативного типу, юридичного оформлення цього факту, виникнення статутних прав та обов`язків у цих громадян - членів, а також правила щодо припинення перебування громадян у складі членів кооперативного типу сільськогосподарських підприємств.

Правовою основою членства в колективному сільськогосподарському підприємстві є норма ст.36 Конституції України, згідно з якою громадяни України мають право на свободу об`єднання в політичні партії та громадські організації для здіснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів. Ця правова норма відповідно конкретизована в Законі ”Про колективне сільськогосподарське підприємство” (ст.5). Кожен його член, як і інші громадяни, має право бути суб’єктом приватної власності (ст.46), а також має і право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (ст.42).

Право членства в колективних і кооперативних підприємствах як узагальнений правовий зв’язок між його членами є основним інститутом аграрного права на якому базується існування на кооперативно – колективних засадах аграрного підприємництва. Без вступу громадян у членські відносини не є можливим виникнення аграрного підприємця кооперативного типу. Право членства і асоційованого членства є правовою підставою поширення на членів аграрних підприємств – підприємців кооперативного типу чинності аграрного законодавства, в тому числі правових норм, які юридично забезпечують правопорядок і законність у цих підприємствах.

Право членства характеризується такими основними рисами: 1) є загальним правом, охоплює всіх громадян України; 2) є рівним правом для всіх громадян незалежно від статі, раси, національності, освіти й кваліфікації;

3) є особистим правом. Кожний громадянин на власний розсуд вирішує питання про вступ або про вихід з підприємства.

Порядок і умови вступу в члени кооперативного або колективного сільськогосподарського підприємства визначені в Примірному зразку Статуту підприємства.

Щодо виникнення у громадян членських відносин в аграрному підприємстві кооперативного або колективного типу національне законодавство встановило єдине обмеження – вік, до досягнення якого заборонено приймати до членів підприємства.

Нині за умов переходу до ринкової економіки, діяльності існуючих колективів і кооперативів на засадах самоврядування і підприємництва виникла необхідність здійснювати підприємствам оцінку особистого внеску кожного працездатного члену у прибутковість сільськогосподарського підприємства. З огляду на це, з розширенням ринку праці в аграрних підприємствах виникає потреба уважного підходу до питання, кого ж саме, якої сумлінності та рівня кваліфікації приймають до членів підприємства.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5